Грецьке диво Красносільської громади: румейська мова в єдиному селі на Одещині отримала історичний шанс на порятунок

Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на Район.

Хто такі уруми та румеї і звідки взялися їхні мови
Надазовські греки - це унікальна етнічна група, яка сформувалася в Криму в добу Середньовіччя, а наприкінці XVIII століття була примусово переселена російською імперією до Північного Приазов’я (сучасна Донеччина). Попри спільне самоусвідомлення себе як греків, ця спільнота здавна розділена на дві абсолютно різні лінгвістичні групи: 

Більшість румеїв історично мешкали навколо знищеного росіянами Маріуполя. Проте село Іванове (Аджалик, Малий Буялик  донедавна Суворове) Красносільської громади на Одещині є справжнім лінгвістичним дивом. Це єдина точка на карті області, куди греки-румеї принесли свою культуру і де румейська мова, попри колосальний тиск асиміляції, вистояла до наших днів.
«Для Одещини це живий музей під відкритим небом і наш спільний скарб. Те, що румейська мова збереглася тут, за сотні кілометрів від основного ареалу проживання греків у Приазов'ї - це диво. Наш обов'язок - не дати цій ниточці обірватися», - наголошують у Красносільській громаді.

Звідки на Одещині взялися румеї?
Історія появи греків-румеїв на Одещині - це захоплива та драматична хроніка порятунку, яку детально дослідив та зафіксував місцевий історик Микола Калмакан. У своїх трьох фундаментальних книгах він не просто описав цей процес, а й зібрав унікальні архівні фотографії та відновив поіменні списки (прізвища) перших родин переселенців.

Тут варто нагадати історичні події тих часів. Наприкінці XVIII - на початку XIX століття Балкани здригалися від репресій Османської імперії. Греки-румеї тікали з Румелії - історичної області на Балканах, яка в ті часи охоплювала території сучасної Греції, Болгарії, Північної Македонії та європейської частини Туреччини.

Рятуючись від турецького гніту, група християн разом зі своїм священником зважилася на втечу морем. Їхнім порятунком став військовий корабель під командуванням підданого російської імператриці Катерини II. Саме це судно евакуювало біженців та доправило їх до берегів Одещини. За архівними даними, які віднайшов Микола Калмакан, на берег зійшли 147 сімей (за іншими джерелами - 147 осіб-голів родин), які шукали миру та свободи для віросповідання.

Отримавши землі на теренах сучасної України, ці переселенці у 1802 році заснували колонію Великий Буялик, а трохи згодом, у 1804 році - селище Малий Буялик (сьогодні це територія Красносільської громади).

Варто нагадати, що цей міграційний потік не був суто грецьким. Румелії тікали цілими християнськими кварталами, тому разом із греками на Одещину припливли й болгари. Вони пліч-о-пліч освоювали дикі причорноморські степи, століттями жили у сусідстві, ділили побут та взаємно збагачували культури один одного.

Старожили розповідають, що ело ділилось на дв частини: грецьку й болгарську. Етнічне населення намагалось зберегти свою культуру, мову, традиції, тож греки Аджалика спромоглися крізь віки пронести свою унікальну румейську мову.

Зараз вона на межі зникнення, розповіла староста села Домнікія Сусленко. Минулої осені помер останній літній мешканець, який розмовляв румейською (румелійською) мовою. Їхні діти й онуки переважно виїхали до Одеси та інших міст, тому ж кожним роком пам'ять про цілі покоління греків втрачається.
«Ми досі називаємо село не Іванове чи Суворове, як воно звалося в радянський час, а саме Аджалик. У мене була знайома, вона 1936 року народження, на жаль, ця жінка вже пішла з життя. За її спогадами, ще до Другої світової вйни село ділилося на «грецьку» й «болгарську» частину. Люди в родинах розмовлялирідними мовами, дотримувались старих звичаїв, наскільки це було можливо в радянсьий час. Аби зберегти себе», - розповіла пані Домнікія.

Аби не втратити унікальне надбання, місцева влада Красносілської громади (голова Марина Архірій), підтримала створення грецького товариства, завдання якого - вдробити забуту культуру місцевих румеїв.

Цікаво, що багато років у місцевій школі факультативно викладають грецьку мову, і хоч зараз освтній заклад працює в дистанційному форматі, заняття продовжуються.

Чорні сторінки історії: репресії, депортації та втрата рідного імені
За минулі 200 років у долі малобуялицьких греків відбулися події, які суттєво змінили їхній національний менталітет, спосіб та якість їхнього життя. Особливо драматично обернулися для наших предків 1920-1950 роки радянської влади, роки сталінських репресій та колективізації. У 1923 році заселений на 90% греками Малий Буялик (Аджалик) був перейменований на с. Свердлове.

Він став зручною та відкритою мішенню для їхнього переслідування як представників «неблагонадійної» нації. За ці роки Малий Буялик, примусово чи добровільно, покинуло понад 1500 греків. Кілька десятків малобуялицьких греків було розстріляно, понад сотню - ув'язнено. Досі залишається засекреченою кількість висланих у північні краї Росії так званих «куркулів» та членів їхніх родин…
«У 1923 році Малий Буялик (Аджалик), де 90% населення становили греки, цинічно перейменували на Свердлове, стерши історичну назву. Село перетворилося на відкриту мішень для переслідувань за етнічною ознакою - греків таврували як "неблагонадійну націю". У результаті понад 1500 мешканців були змушені покинути рідні домівки, десятки синів і доньок Малого Буялика радянська влада розстріляла, а понад сотню кинула до в'язниць. Кількість родин, таврованих як "куркулі" та засланих у Сибір, у російських архівах засекречена й донині...», - йдеться у дослідженні.

Чому ці мови опинилися під загрозою зникнення
Сьогодні за класифікацією ЮНЕСКО і урумська, і румейська мови перебувають під серйозною загрозою зникнення (серйозно загрожені). Більшість їхніх носіїв - це люди похилого віку, а молодь переважно перейшла на українську або російську.

Радянський союз роками нищив грецьку інтелігенцію під час «Грецької операції» НКВС 1937–1938 років, закривав національні школи та газети. Останнього ж, нищівного удару завдала сучасна повномасштабна війна. Історичні села надазовських греків навколо Маріуполя (такі як Сартана, Ялта, Урзуф, Стила) зазнали жахливих руйнувань, опинилися в тимчасовій окупації, а їхні мешканці стали біженцями, розсіявшись по всьому світу.

Що дає новий закон та чому це важливо для України
Підпис Президента під оновленою Хартією - це не просто формальність, а юридичний щит. Тепер держава зобов'язана фінансувати та підтримувати проєкти з вивчення, фіксації та популяризації урумської та румейської мов, створювати освітні програми та зберігати літературну спадщину.

Важливість цього кроку підкреслюють і лідери етнічних громад, які роками виборювали цей статус.

Голова Громадської організації «Урумська та румейська мови» зазначає: «Цей закон - наш промінь надії в найнайменніші часи. Наші рідні домівки на Донеччині зараз окуповані або знищені, носії мови розкидані через війну. Нам загрожувала повна втрата ідентичності. Офіційний захист від держави дає нам інструменти та фінансування, щоб створювати цифрові словники, онлайн-школи та фіксувати живе мовлення тих небагатьох старійшин, які ще пам'ятають мову батьків. Україна доводить, що воює за свободу і самобутність кожного свого громадянина».

Захист урумської та румейської мов демонструє всьому світу цивілізаційну різницю між Україною та Росією. Поки агресор намагається уніфікувати та стерти з лиця землі меншини, українська держава бере під опіку найтендітніші перлини своєї культурної мозаїки. Зберегти ці мови - означає зберегти частину унікального коду українського Приазов'я, яке обов'язково буде деокуповане й відроджене.

Малий Буялик: єдине румейське серце Одещини
Надазовські греки - це унікальна етнічна спільнота, яка століттями ділилася на дві лінгвістичні групи: урумів (що розмовляють тюркською мовою) та румеїв (носіїв румейської мови - унікального діалекту новогрецької, що розвивався ізольовано і ввібрав у себе кримські елементи).

Більшість румеїв історично мешкали навколо знищеного росіянами Маріуполя. Проте село Малий Буялик (донедавна - Іванове) Красносільської громади на Одещині є справжнім лінгвістичним дивом. Це єдина точка на карті області, куди греки-румеї принесли свою культуру і де румейська мова, попри колосальний тиск асиміляції, вистояла до наших днів.
«Для Одещини Малий Буялик - це живий музей під відкритим небом і наш спільний скарб. Те, що румейська мова збереглася тут, за сотні кілометрів від основного ареалу проживання греків у Приазов'ї - це диво. Наш обов'язок - не дати цій ниточці обірватися», - наголошують у Красносільській громаді.

Чому румейська мова опинилася на межі зникнення
За класифікацією ЮНЕСКО, румейська мова перебуває під серйозною загрозою зникнення. Радянський союз роками нищив грецьку інтелігенцію під час «Грецької операції» НКВС 1937–1938 років, закривав національні школи та пресу. Останніми десятиліттями мова зберігалася переважно у побуті найстаршого покоління Малого Буялика.

Сьогодні, коли через повномасштабну війну росії приазовські осередки румеїв на Донеччині опинилися в окупації чи були зруйновані, цінність Малого Буялика як культурного та мовного анклаву зросла в рази. Одеське село стало одним із найважливіших центрів порятунку цієї ідентичності в Україні.

Що дає новий закон та як він допоможе Малому Буялику
Підпис Президента під оновленою Хартією - це юридичний і фінансовий щит для мови, яка за крок до забуття. Тепер держава офіційно підтримуватиме проєкти з фіксації, вивчення та популяризації румейської мови, створення освітніх програм та збереження усної спадщини.

Це рішення відкриває нові можливості для Красносільської громади, де прагнуть зберегти автентичність свого унікального села.

Голова Громадської організації «Урумська та румейська мови» зазначає: «Цей закон - наш промінь надії. Коли Приазов’я палає і перебуває в окупації, Малий Буялик на Одещині залишається унікальним вільним форпостом, де ми можемо і мусимо рятувати румейську мову. Офіційний захист від держави дає нам фінансування та інструменти: ми зможемо створювати цифрові словники, відкривати мовні гуртки для молоді, записувати живі спогади наших старійшин. Україна доводить, що воює за самобутність кожної громади і кожного села. Ми відродимо румейське слово на Одещині».

Захист загрожених мов демонструє цивілізаційну прірву між Україною та агресором. Поки Росія намагається уніфікувати та стерти ідентичність народів, українська держава бере під опіку найтендітніші перлини своєї культурної мозаїки. Зберегти румейську мову в Малому Буялику - означає зберегти унікальну частину коду української Одещини.
Підготувала Рина ТЕНІНА