Набіги орди, захоплення імперією і структурами УПЦ МП, підрив Успенського собору: що пережила Києво-Печерська лавра до удару "рф"15 червня

Києво-Печерська лавра має три міжнародні статуси. З 1990 року вона є об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а з 2023 року - об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під загрозою.
Об'єкт також внесений до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом. До нього застосовується механізм, передбачений Другим протоколом до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року.

 ІП "Кур'єр" із посиланням на NV нагадує про історію Києво-Печерської лаври та Успенського собору, про їхню виняткову цінність і роль для України, а також про те, чому після проголошення незалежності України її храмами та значною частиною майна користувалася УПЦ Московського патріархату (нині називає себе УПЦ).

Заснування й історія Києво-Печерської лаври до захоплення москвою
Києво-Печерська лавра була заснована 1051 року як печерний монастир, тоді ще за межами Києва. На той момент Київською державою керував князь Ярослав, а від моменту хрещення Русі князем Володимиром у 988-му минуло 63 роки.

Вважається, що лавру заснував преподобний Антоній, чернець-аскет родом із Любеча (сучасна Чернігівська область). Постриг у ченці він прийняв у монастирях грецького Афона, які вже тоді уславилися як осередок християнського чернечого життя. Саме афонські традиції Антоній приніс у Київ, заснувавши в середині XI століття печерний монастир на схилах Дніпра.

У 1073−1078 роках, уже на кошти київського князя Святослава в монастирі було збудовано Успенський собор - першу кам’яну споруду лаври. Чималих зусиль для його зведення, а також подальшого розширення монастиря доклав Феодосій Печерський, один із перших його настоятелів. Відтоді Києво-Печерська лавра залишається однією з найголовніших святинь православної церкви і вже близько тисячі років є місцем поклоніння прочан.

Уже у XI столітті монастир став центром розповсюдження християнства у Київській державі, відіграв значну роль у розвитку літератури, мистецтва, архітектури, прикладного мистецтва, книгодрукування, науки й освіти. Саме тут працювали відомі літописці Никон Великий і Нестор, автор знаменитої Повісти минулих літ.

На початку XII століття в Києво-Печерському монастирі було споруджено Свято-Троїцьку надбрамну церкву, трапезну, наприкінці цього ж століття верхню територію монастиря обнесли фортечним муром. Тоді ж, у 1169 році (відповідно до даних сучасної Енциклопедія історії України) монастир отримав статус лаври - як один із найбільших і ключових.

Протягом століть монастир пережив чимало періодів набігів, розорень і грабунку: половцями в XI cт., ордами ханів Батия у XIIІ ст. та Менглі-Гірея І в XV ст. тощо. Однак своєї ролі у світі православного християнства не втратив. У 1592 році монастир було визнано ставропігією Вселенського патріархату - тобто автономною церковною одиницею, яка підлягала прямій юрисдикції Константинополя. Статус ставропігії можуть отримати великі православні парафії, монастирі, братства тощо.

Після Люблінської унії 1569 року монастир був одним з осередків боротьби проти окатоличення українського народу. Пізніше історія Києво-Печерської лаври була тісно пов’язана з козацтвом, яке надавало монастирю політичну і військову підтримку.

У XVII столітті архимандритом Києво-Печерської лаври був Петро Могила, відомий український політичний, церковний і освітній діяч. Саме він заснував Лаврську школу, яку згодом після об'єднання з братською було перетворено на Києво-Могилянську колегію. Її проголосили правонаступницею Київської академії, заснованої Ярославом Мудрим. У другій половині XVII ст. колегія отримала статус академії і була одним із найбільших та найвидатніших навчальних осередків у Східній Європі. Саме її спадкоємицею є сучасний університет Києво-Могилянська академія.

Під впливом і контролем москви та СРСР
Наприкінці XVII століття Московська держава фактично анексувала православну церкву України, спромігшися встановити контроль над нею як автокефальною одиницею Вселенського патріархату. Це відбулося в 1686 році після неканонічного приєднання Київської митрополії до Московського патріархату - через три десятиліття після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, на тлі масштабної кризи Речі Посполитої та хаосу Руїни в розділеній на частини Україні. (Уже пізніше, у 2019 році, Вселенський патріархат визнав незаконність цього поглинання української церкви і наданням томосу повернув їй автокефальний статус).

Упродовж XVIІІ ст. відбувалося поступове незаконне обмеження та ліквідація церковних прав і автономії Київської митрополії на користь москви. У 1688 році москва заборонила Київському митрополитові вживати титул «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі», відтепер, він іменувався «митрополитом Київським, Галицьким і Малої росії», найбільші монастирі і лаври переводилися під пряме управління москви.

Хоча в 1688 році патріарх Московський, а в 1720 році російський цар підтвердили монастирю статус лаври, москва відтепер контролювала процедуру обрання та висвячення архімандрита: український гетьман мав представляти одного з кандидатів на затвердження царю.

До остаточної ліквідації Гетьманщини наприкінці XVIII ст. гетьмани та козацтво сприяли значній підтримці Києво-Печерської лаври. Особливо відзначився в її розбудові Іван Мазепа, коштом якого наприкінці XVII - на початку XVIII ст. було побудовано монастирський мур із баштами та брамами, збудовано або відновлено кілька церков лаври, позолочено бані Успенського собору, прибудовано до нього північний і південний приділи.

Наприкінці XVIII ст. Києво-Печерський монастир був одним із найбагатших у Російській імперії. Його володіння налічували три міста та сім містечок, 120 сіл і хуторів із 56 тис. кріпаків, близько 300 тис. десятин орної землі, близько 400 тис. десятин лісових угідь, сотні виробничих і торговельних підприємств (заводи з виробництва скла, млини, винокурні, цегельні заводи тощо).

Однак у 1786 році всі монастирські та церковні землі перейшли до власності імперської казни. Царський уряд залишив за Києво-Печерською лаврою лише близько 3 тис. десятин землі.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. відбулося подальше формування комплексів Ближніх і Дальніх печер та інших ділянок монастиря - було розширено мережу келій, будинків блюстителів печер, нових галерей та інших споруд.

Більшовицька революція 1917 року стала поштовхом до знищення православного духівництва і відкрила найважчі сторінки в історії Києво-Печерської лаври. Під час «червоного терору» в січні 1918 року біля стін лаври більшовики після катувань розстріляли митрополита київського й галицького Володимира, а в 1920 лавру закрили.

У 1929 році радянський режим остаточно перетворив монастир на т.зв. «Всеукраїнське музейне містечко», покликане бути центром антирелігійної пропаганди в УСРР.

Під час Другої світової війни, у 1941 році радянські війська підірвали Свято-Успенський собор Києво-Печерської Лаври, початково збудований наприкінці XI століття. Радянська пропаганда приписала злочин нацистам, храм був залишений у руїнах.

Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновилося лише наприкінці 90-х, із 1988 року. Тоді до 1000-ліття хрещення Київської Руси новоствореній печерській чернечій громаді передали територію Дальніх печер.

У 1990 році архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври, який розмістився на 23 га і містить 144 об'єкти, внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Роки «оренди» УПЦ МП, повернення храмів державі й історична служба ПЦУ на Різдво 2023 року
Після проголошення незалежності України першим настоятелем відновленої Києво-Печерської обителі став митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко). Однак унаслідок неканонічного Харківського собору 1992 році частина підконтрольних москві єпископів нібито «усунула» Філарета з посади митрополита, замінивши його проросійським Володимиром (Сабоданом). Так УПЦ МП остаточно стала підконтрольною росії релігійною організацією, а заснована натомість Філаретом УПЦ КП - наступниця справжньої Київської митрополії - утратила можливість проводити богослужіння в Києво-Печерській лаврі.

У 1995 році тодішній президент України Леонід Кучма видав указ про відновлення Успенського собору, після відбудування його освятили 24 серпня 2000 року.

З 1994 року намісником лаври став архиєпископ УПЦ Московського патріархату Павло (Лебідь), який згодом «уславився» в Україні під прізвиськом Паша «Мерседес». Спочатку під монастир передали кілька корпусів та храмів лаври, а також Ближні та Дальні печери. Але з кінця 1990-х Павло почав повертати під контроль церкви всю територію святині. В одному зі своїх інтерв'ю, яке намісник дав за часів президентства Віктора Януковича, Лебідь зізнався: «Ви знаєте, як ми відстоювали кожен об'єкт - ми їх просто забирали, і я цього не приховую. Тож нам передають те, що ми вже фактично маємо».

З часу відновлення незалежності України на території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (отримав статус національного в 1996 році).

Уся територія архітектурного комплексу лаври, внесена до спадщини ЮНЕСКО, ділиться на Верхню лавру - саме там розміщується державний заповідник під контролем Міністерства культури та інформації, - і Нижню, де знаходиться власне діючий монастир.

Саме останню довгий час контролювала і продовжує контролювати «УПЦ МП» (з травня 2022 року називає себе просто УПЦ). Хоча всі приміщення лаври належать державі, але у 2011-му 75 об'єктів Нижньої лаври Кабмін Миколи Азарова передав у безкоштовне та безстрокове користування УПЦ МП. Тепер там міститься одразу кілька церковних структур: Києво-Печерський чоловічий монастир із настоятелем владикою Павлом, митрополія УПЦ з Онуфрієм на чолі, Духовна семінарія та Київська академія.

Однак наприкінці 2022 року сплив термін оренди УПЦ МП двох найбільших церков лаври - Успенського і Трапезного храмів. Тому з 1 січня 2023 року заповідник Києво-Печерська лавра не продовжив колишній церкві Московського патріархату договір на її користування обома храмами, а отже Успенський собор і Трапезну церкву повернули державі. 
«Українська святиня має служити всьому українському народові», - заявив Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України. Таким чином, держава не задовольнила звернення митрополита Павла до президента Володимира Зеленського, який просив главу держави не ухвалювати рішення про закінчення оренди.

Саме тому предстоятель Правослваної церкви України митрополит Епіфаній після відповідного прохання отримав дозвіл провести в Успенському соборі Києво-Печерської лаври різдвяне богослужіння 7 січня 2023 року. Того дня літургія ПЦУ з нагоди Різдва Христового в цьому соборі стала символом повернення лаври Православній церкві України.

Історична подія відбулася на тлі масштабного розслідування зв’язків між «УПЦ МП» та російською державою і її пропагандою.

З кінця 2022 року СБУ провели низку перевірок в монастирях УПЦ (МП) по всій Україні, включно з Києво-Печерським. У багатьох випадках спецслужба повідомляла про знайдені антиукраїнську літературу і символіку.

1 грудня 2022 року РНБО доручила Держслужбі з етнополітики та свободи совісті провести експертизу статуту про управління УПЦ на наявність зв’язку з московським патріархатом, а також внести на розгляд уряду законопроєкт про те, що в Україні не можуть діяти релігійні організації, «афілійовані з центрами впливу в "рф"».

20 серпня 2024 року Верховна Рада остаточно прийняла цей закон щодо заборони діяльності на території України релігійних організацій, пов’язаних з "рф", зокрема УПЦ МП.

23 липня 2025 року перше богослужіння ПЦУ відбулося у печерах Києво-Печерської лаври у церкві Преподобного Феодосія Печерського.

У лютому 2026 року Мінкульт передав ПЦУ два корпуси Нижньої Лаври в Києві. Того ж місяці було відкрито доступ до підземного комплексу Ближні печери на території Нижньої лаври, доступ до яких був закритий з серпня 2023 року.

Удари в січні та червні 2026 року
24 січня 2026 року внаслідок масованого удару "рф" об'єкти Національного заповідника Києво-Печерська лавра, внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, були пошкоджені вперше з 1940-х років.

"Вперше з часів Другої світової війни внаслідок військових дій було уражено об'єкт Києво-Печерської лаври. Кожного разу за цим стоїть москва - як це було у 1918 році, як це було у 1941-му, коли за наказом із москви підірвали Успенський собор", - наголосив тоді генеральний директор заповідника Максим Остапенко, підкресливши відповідальність москви і за нову атаку через десятиліття.

Пошкоджень зазнали корпуси №66 (вхідна частина до комплексу Дальніх печер) та №67 (Аннозачатіївська церква, побудована у 1679 році у Києво-Печерській лаврі над входом до Дальніх печер). Вибуховою хвилею було вибито частину вікон і дверей, а також пошкоджено фрагменти штукатурного оздоблення. Самі печери не постраждали.

Саме тоді в січні Києво-Печерська лавра вперше зазнала пошкоджень внаслідок вибуху повітряної цілі. Раніше фіксували пошкодження від шрапнелі, а також знаходили уламки збитих об'єктів.

15 червня 2026 року під час масованої атаки балістикою, крилатими ракетами та шахедами росія цілеспрямовано вдарила по Успенському собору Києво-Печерської лаври.

Спалахнула масштабна пожежа на даху собору.

Митрополит ПЦУ Епіфаній назвав цей удар «черговим російським злочином проти людяності, проти історії, проти християнства».
Підготувала Рина ТЕНІНА