Відкриття театру в Маріуполі
або гідні спакоємці Чінгіз-хана та Золотої Орди
Напередодні Нового року в Маріуполі з величезною помпою був відкритий відновлений драматичний театр.
В історичній події відновлення одного з культурних центрів Маріуполя прийняли участь губернатор С.Петербургу, представник президента РФ ( чекали президента, але той мабуть не захотів покидати бункер), голова ДНР. Компанію їм склав голова спілки театральних діячів Росії Володимир Машков.
Саме Машков пафосно заявив, що відновлення театру доводить, що російську культуру не перемогти.
Логічно було б уточнити хто ж підняв руку на російську культуру? Хто хотів її перемогти? Хто , в кінці кінців, перетворив театр в українському Маріуполі в руїни?
Ну звичайно це нацисти, бандерівці, махновці , петлюрівці і т.п. Мабуть саме так було написано в методичках для виступу почесних гостей.
Але ж все було не так давно, все ще свіже в пам’яті....
Весна 2022 року . Російські війська методично знищують Маріуполь всіми доступними видами зброї. Його обстрілюють з суші, моря, неба. Тисячі снарядів летять на житлові кватали, перетворюючи їх в руїни.
Тут напрошується перша анологія.
Донбас, 1941 рік...
Гітлерівські яструби практично безкарно прасують небо над Ждановим (Маріуполем). Бомби сиплються на порт, заводи, жилі квартали. Розстрілюються санітарні поїзди, госпіталі та лікарні, позначені червоними хрестами.
Ворог безпринципний, безжалісний, одурманений запахом крові і вседозволеністю...
Але це видно послужило для гідних послідовників стерв’ятників Герінга своєрідним знаком.
13 березня багатоцільовий винищувач випустив в будинок з написом «ДЕТИ» дві КЕРОВАНІ авііаційні бомби по 500 кг кожна. Підкреслю ще раз КЕРОВАНІ. А КАБИ це високоточна зброя і точність її попадання обмежується десятком метрів. В один момент театр з осередку культури перетворився в груду каміння . А більше як для 600 мирних жителів в братську могилу.
Так що відновлювати нічого не прийшлось. Театр збудували заново. На тому ж місці, розібравши руїни до фундаменту. А фудамент укріпили і залили все товстим шаром бетону. Залили разом з тілами сотень маріупольців, яких ніхто не і не збирався діставати з театральних підвалів. І з бетону виріс не некрополь в пам’ять про загиблих, а новий центр культури, радості та щастя.. На кістках загиблих звели величні мармурові сходи, засяяли люстри, зазвучала музика...
Ось так російська культура перемогла, а матері з дітьми,та бабусі з дідусями стали фундаментом її блиску та величі. Під ногами переможців скрипить новий паркет, звучить музика — наступає справжнє свято.
І тут напрошується друга анологія.
Вона трапилась в далекому, дуже далекому 1223 році.
Орда , як завжди, прийшла зі сходу. Весною (знову весною) на річці Калка відбулася битва між русько-половецькими дружинами і монголо-татарською ордою. Відбулася вона практично на цьому ж місці. Від нинішнього Маріуполя до р.Калки якихось 40 км.
Орда перемогла. Руські війська були розбиті. Але чінгізи не спішили залишати поле бою. Вони зібрали поранених князів, воєвод, простих ратників і заживо поховали їх під шаром колод. А поверх цього настилу накрили столи для святкування перемоги.
Під стогони та хрипи помираючих воїнів переможці пили,гуляли. Звучали пісні . Учасників свята перемоги веселили музиканти та танцівниці...
Дико? По варварськи?
Згоден. На всі 100.
Але монголи танцювали на тілах розбитих ворожих воїнів.
Та і закінчився їх похід геть не переможно. Після кривавого банкету вони були вщент розбиті булгарським військом. З багатотисячної орди до рідних стійбищ добралось ледве кілька сот. Такі от перепетії.
А на тілах яких ворогів влаштували свої танці висококультурні російські асвабадітєлі?
Та Машков з гордістю виступає за непереможну російську культуру, яка на своєму шляху знищує все.
Адже після Маріуполя були Херсон, Миколаїв, Одеса..
До речі учасника танців на крові Машкова одесити нагородили самим високим званням — він Почесний житель міста Одеси. Міста , яке висококультурні асвабадітєлі регулярно посипають сотнями дронів та ракет, залишаючи жителів світла, тепла, житла а то і життя.
Але що поробиш? Такий сценарій просування росйської культури в пригноблені, відсталі регіони. Така ціна щастя долучення до благословенного руського міра.
А на афішах нового маріупольського театру червонощока діваха в величезному кокошнику ( видно таким бачиться головний убір асвабаждьонного Донбасу) запрошує на відкриття театрального сезону.
Свято продовжується.
Р.S. Правда найближчим часом ставити спектаклі неможливо. Банально не готовий технічний поверх. Халтура і окозамилювання, як ведеться, ідуть поруч. А вся помпа з відкриттям сезону була організована до Нового року, виключно, щоб потішити бункерного.
І закінчимо нашу розповідь про культурний похід перефразованим театральним висловом :
«Цирк залишився, клоуни поїхали»
Олександр Єжов
