Індія стає ближчою

Індія – казкова країна. Сотні років вона манила і притягувала до себе мандрівників і завойовників.

Хто не мріяв у дитинстві покататись на справжньому слоні, побродити джунглями разом з Мауглі або побавитись з Рікі-Тікі-Таві?

І ось Індія почала наближатись до України. Саме так. Індуси стають до нас все ближче і ближче.

А заслуга в цьому губернатора Єкатеринбургу (Свердловська) Дениса Песлера.

Як заявив губернатор,( в зв’язку з СВО) в області різко зменшилась кількість чоловічого населення (Слава ЗСУ!)

А область велика і не проста. Промислова область. Скрізь потрібні чоловічі руки, багато рук (бажано з туловищами). А де їх взяти?

Тож потихенько російських «героїв», що пішли удобрювати українські чорноземи, стали заміняти …індусами.

В Індії їх вдосталь. Навіть забагато. Але тут виникла проблемка. Найманці працюють якийсь термін і повертаються додому. Приїжджають нові і теж повертаються. І т.д.

Тут в світлу губернаторську голову прийшла ідея- індусів не відпускати. Ні, ні не примусово, по- доброму, по-сімейному. От-от по сімейному. Хто залишиться і жениться на місцевій жінці (кращий варіант на вдові), той одержить квартиру, роботу і звісно, як бонус, любов і повагу губернського начальства.

Потім індуси народять дітей, багато дітей, пустять коріння…

Що - що, а робити дітей індуси вміють. Сьогодні їх тільки в Індії півтора мільярда.

І от вам ву-а-ля!

Російські жінки народжують багато індусиків ( але вони вже росіяни, майбутні солдати, російські солдати а не якісь корейці-собакоїди) ,

батьки-індуси без продиху працюють на місцевих підприємствах. (А куди подінешся – великі сім’ї потребують великих трат). А губернатор одержує орден із рук Самого!

А як же місцеві матрьошки?

Та хто їх буде питати?

Партія сказала «Треба!» , значить треба виконувати. Та й кількість потенційних женихів в окрузі постійно зменшується. Про якість можна не говорити. А тут…

План геніальний. Невже сам придумав?

Не зовсім.

Десь щось подібне з женихами та жінками-родильними апаратами вже було. І було це звичайно в росії. Відкриємо книгу російських авторів . М.Веллер. А.Буровский . «Гражданская. История безумной войны». Рік 1917. На уламках Російської імперії виникають десятки республік, країн, країнок та країночок. Яке відношення вони мають до катеринбургської ідеї?

Взагалі то ніякого. Окрім однієї – Саратовської чи то ще губернії, чи вже республіки.

Декрет губернської ради народних комісарів на перший (та й на другий і третій) погляд здається не законом, а якоюсь маячнею геть нездорової людини. Але тим не менш .

Декрет про відміну приватного володіння жінками мав місце бути.

Згідно з декретом законний шлюб являється буржуазним пережитком і до революції був серйозною зброєю буржуазії в боротьбі з пролетаріатом. Завдяки йому всі кращі екземпляри прекрасної статі були власністю буржуазії та імперіалістів. І тому Саратовська губернська рада народних комісарів постановила:

(трохи забагато, але це треба прочитати).

І так:

1. З 1 січня 1918 року відміняється право постійного користування жінками, що досягли 17 років і до 32 років.

2. Дія даного декрету не розповсюджується на заміжніх жінок, які мають п’ять і більше дітей.

3. За колишніми власниками (чоловіками) зберігається право на позачергове використання своєї дружини.

4. Всі жінки, що підходять під даний декрет, вилучаються з приватного володіння і оголошуються надбанням всього трудового класу.

5. Розподіл вилучених жінок надається раді робітничих, солдатських та селянських депутатів, повітовим і сільським за належністю.

6. Громадяни - мужчини мають право користуватись жінкою не частіше чотирьох раз на тиждень , на протязі не більше трьох годин.

7. Кожен член трудового колективу зобов’язаний відраховувати від свого заробітку два відсотки в фонд народної освіти.

8. Кожен мужчина, що бажає скористатися екземпляром народного надбання, повинен надати від робітничо-заводського комітету або профспілки посвідчення про свою належність до трудового класу.

9. Ті, що не належать до трудового класу, мужчини набувають право скористатись вилученими жінками при умові щомісячного внеску, вказаному в п.7 в фонд 1000руб.

10. Всі жінки, оголошені даним декретом народним надбанням, одержують з фонду 280 руб.

11. Жінки, що завагітніли, звільняються від своїх прямих та державних обов’язків на 4 місяці

(3 місяці до і 1 місяць після родів)

12. Народжені немовлята через місяць віддаються до притулку «Народні ясла», де виховуються і одержують освіту до 17 років.

13. При народженні двійні , матері видається нагорода в 200 руб.

От такий собі декретик. Таку маячню не додумались придумати навіть при кріпацтві, за часів феодалізму.

Як результат, тисячі жителів Саратова з жінками і дочками виїхали в сусідні губернії.

Ось так губернатор ХХI століття йде революційним шляхом очманілих від безконтрольної влади  комітетчиків-революціонерів 1917 року, використовує і творчо переробляє їх безцінний досвід.

А що? Країна в небезпеці. Кругом одні вороги.

«Бабы должны рожать!»

А індуси з індусиками будуть розселятись по просторах «матушки - рассеи» , заповнюючи прогалини серед чоловічого населення країни.

Так дивись і до України доберуться. І будемо ми граничити з Індією, як в казці.

Правда, видно після виступу з такою блискучою ідеєю, губер видно одержав по шапці від вищестоячих товаришів. Йго революційні плани не знайшли достойної підтримки. Тому через пару днів почалась масова кампанія з роз'ясненням, що все це фейк і дезінформація ворожих агентів. А як же його виступ?

Так то штучний інтелект. Він же, звичайно, нічого такого не говорив, і навіть не думав про таке неподобство. Правда такі виправдовування приводять до зворотного ефекту. Виступ побачили сотні. Виправдовування - сотні тисяч. Якщо виправдовується, значить там щось є.

І Маруськи з Глафірками продовжують поглядати на південь. Там за високими горами Індія. Може звідти вже йде караван слонів з достойними послідовниками Алі-Баби. І вони ( на відміну від своїх благовірних в Україні ) , мають шанс. Адже уже тисячі індусів працюють по різних містах росії. Дійшли вже до Архангельська.

А як на це дивиться архангельський мужик? Та ніяк. Нема його. А той, що є ,помовчує.

P.S. Славна історія зі сторічним корінням. І якщо Єкатиринбургська історія все ж таки фейк, жаль. Дуже жаль. Так хотілося подивитися на казку.

Справжню, індійську… Хоча б через паркан.

Олександр Єжов