Як до Ізмаїла дісталася залізниця

Проте ще перед початком Першої світової війни (1914-1918) облаштування залізничної насипи розпочали, але не між Ізмаїлом та Трояновим валом, а між нашим містом та Арцизом. Проте воєнні дії порушили подальші плани.

І лише 20 серпня 1940 р., вже після приєднання Бессарабії до радянської України, розпочалося спорудження 90-кілометрової залізничної лінії Арциз-Ізмаїл за рішенням уряду Радянського Союзу. Як зазначалося в одному з документів колишнього Одеського облпартархіву, семитисячний колектив будівельників, який складався здебільшого з місцевих жителів, працював «з великим підйомом». Чи можна вірити цьому оптимістичному твердженню чи прийняти його за чергове пропагандистське гасло? Я схиляюся все-таки до останнього варіанту, оскільки була поставлена ​​задача завершити будівництво в найкоротші терміни, отже шляхівникам доводилося працювати без вихідних і елементарного відпочинку.

Так чи інакше в жовтні того ж року ввели в експлуатацію 76-метровий пальовий міст через річку Когильник, а 20 лютого 1941 р. будівництво залізничної гілки, яка зв'язала Ізмаїл з Одесою, було завершено.

Багато зусиль доклали робітники для відродження найбільшого в Ізмаїльській області Арцизького залізничного вузла. Вже 1944 р. тут було відновлено нафтосховище, кузня та водокачка. У серпні наступного року поновили роботу головне депо, товарний, механічний та інші цехи. Також було створено базу для ремонту паровозів, яка обслуговувала Білгород-Дністровську, Ізмаїльську та Бессарабську лінії. За підсумками роботи за 1945 р. колектив станції Арциз вийшов переможцем у соцзмаганні із ізмаїльськими залізничниками.

Ігор ОГНЄВ

На фото – наш перший залізничний пасажирський вокзал.