"Військові ми за порогом, а вдома звичайні батьки": історія родини прикордонників з Одещини

Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на Суспільне.

Наталя та Ігор познайомилися, коли їй було 15 років, а йому 19. Він тоді приїхав у відпустку з армії.
"Ми познайомились, коли я була у старших класах. Ігор приїхав у відпустку з армії. З того часу ми разом", - сказала Наталя Ткачук.
Ігор розповів, що після повернення зі строкової служби зрозумів, що хоче бути поруч із Наталею.
"Ми почали листуватися. А коли я повернувся з армії, подивилися одне одному в очі, і я зрозумів, що ми маємо бути разом", - розповів Ігор Ткачук.
У 2025 році подружжя відзначило 30 років шлюбу.

Весілля Ткачуки зіграли 11 листопада 1995 року в Новосамарці. Наталя згадує, що того дня вже випав сніг.
"Хотіли їхати до розпису на машинах, але мама сказала, що у нас ідуть пішки. Стояли два джипи, а ми йшли пішки, щоб усе село бачило. Бо весілля в селі - це подія", - згадує жінка.
За словами Ігоря, попри складні 90-ті, весілля було великим.
"Батьки зробили нам весілля майже на 200 людей. Тоді були відключення світла, музиканти переходили з апаратури на трубу, барабан, саксофон. Але було весело", - розповів він.

Ігор Ткачук понад 30 років служить у прикордонній службі. Починав на пункті пропуску.
"Коли прийшов у прикордонну службу, мене запитали, ким хочу бути. Я сказав, що бачу себе на пункті пропуску. Починав зі шлагбаума, потім був огляд, перевірка паспортних документів, став старшим зміни. Служба цікава, це постійний розвиток, навчання, обмін досвідом", - сказав Ігор.

Наталя Ткачук у прикордонниках шість років. Каже, давно хотіла служити, але чекала, поки підростуть діти.
"Троє дітей були маленькі, тому не виходило. А коли підросли, вирішила. Не пожалкувала. Спочатку хвилювалася, коли запропонували йти на зв’язок. Усе гуде, шумить. Думала: Боже, що я там буду робити. Але звикла. Мабуть, це моє", - розповіла Наталя.

У подружжя троє дітей. Старший син Денис Ткачук служить у 26 прикордонному загоні. Він має звання капітана та є міжнародним майстром спорту з джиу-джитсу.
"Денис вчився на юриста, паралельно закінчив військову кафедру. Коли почалася війна, сказав, що його друзі йдуть служити, і він теж хоче. Я запитав, куди саме. Він посміхнувся і сказав: у прикордонники", - розповів Ігор.
За словами батьків, Денис має багато спортивних нагород з українських та міжнародних змагань.
"Він займається джиу-джитсу і бойовим самбо. У нього багато медалей: золото, срібло, бронза. Ми збираємо їх, але коробку вже важко підняти", - сказав Ігор.

Донька Ткачуків також планує пов’язати життя з військовою службою.
"Вона вчилася на юриста, міжнародне право, а потім сказала, що теж буде закінчувати військову кафедру. Для нас це було трохи несподівано, але ми дітям даємо вибір", - розповіла Наталя.

Наталя каже, що під час повномасштабної війни найбільше хвилюється за дітей.
"Вони в Одесі, там постійні тривоги. Телефонуєш, а вони кажуть: ми спустилися в підвал, бо дрони літають. Постійно в напрузі, постійно в тривозі. Але зараз, мабуть, усі так", - сказала жінка.

Ігор додав, що батьки можуть лише підтримувати вибір дітей.
"Кожен обирає свій шлях сам. Кожен хоче набити свої синці й робити те, що вважає правильним", - сказав він.

Попри службу, вдома Ткачуки намагаються залишати військовий порядок за порогом.
"Військові ми за порогом, а вдома ми звичайні батьки, дідусь і бабуся. У сім’ї повинна панувати любов, злагода і мир", - сказав Ігор.

У вільний час подружжя займається садом та вирощує квіти. Для онуки у дворі облаштували ігрову зону з будиночком, пісочницею та гойдалкою.
"Вона приїздить до нас і знає, що там її територія. Більшого щастя, ніж діти й онуки, мабуть, немає", - сказала Наталя.

Після перемоги родина хоче частіше збиратися разом, подорожувати та жити без тривог.
"Дуже хочеться, щоб був мир. Щоб ми могли частіше зустрічатися, подорожувати, жити й радіти", - сказала Наталя Ткачук.
Підготувала Рина ТЕНІНА