Повернення додому: правильна психологічна підтримка військових, які повертаються з війни

Для рідних, друзів та суспільства важливо розуміти: підтримка ветеранів та ветеранок полягає не в «ремонті» чи «виправленні» людини, а у створенні безпечного середовища, де вона зможе відчути повагу, прийняття та стабільність. Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр".

Що важливо розуміти про стан ветерана
Бойовий досвід формує особливі реакції, які на фронті допомагали вижити, але в цивільному житті можуть здаватися незвичними або надмірними:
Гіперпильність: постійне сканування простору, шуму, тривожність у натовпі чи закритих приміщеннях. Емоційна відстороненість: закритість, складнощі з вираженням почуттів або відчуття чужості серед цивільних.
Гостра реакція на несправедливість: загострене почуття правди, роздратування через дрібниці чи байдужість оточуючих.
Це не обов'язково ознаки розладу - часто це природна реакція психіки на нелюдські обставини.

Основні принципи психологічної підтримки

1. Повага замість жалю
Жаль знецінює досвід і сили людини. Замість фрази «Як мені тебе шкода» або «Бідненький, що тобі довелося пережити», краще показати повагу та вдячність: «Я пишаюся тобою» «Дякую за те, що ти зробив/зробила для нас» «Я поруч і ціную твоє повернення»

2. Створення безпечного та прогнозованого простору
Після хаосу війни критично важливо повернути відчуття контролю над життям:
Без несподіванок: уникайте раптових вечірок-сюрпризів чи гучних зборів без попередньої згоди ветерана.
Простір для самотності: людина повинна мати можливість побути наодинці, коли відчуває перевантаження.
Повага до тілесних кордонів: не обіймайте зненацька зі спини, запитуйте дозвіл перед фізичним контактом.

3. Уміння слухати і мовчати
Найкраще, що можна зробити - бути поруч, не нав'язуючи розмов.
Не розпитуйте про деталi: розпитування про вбивства, втрати побратимів чи деталі боїв можуть травмувати або спровокувати спалах емоцій.
Слухайте, якщо розповідає: якщо військовий сам вирішив поділитися - вислухайте без оцінок, порад чи порівнянь.
Уникайте знецінюючих фраз: ніколи не кажіть «Я тебе розумію» (якщо ви не були там), «Все буде добре» або «Забудь про це як про страшний сон».

4. Залучення до повсякденного життя
Відчуття власної потрібності допомагає швидше адаптуватися:
Запитуйте думку у побутових питаннях. Просіть про допомогу, де людина відчує свою компетентність. Поступово відновлюйте спільні звички чи хобі, але без примусу.

Коли потрібна професійна допомога
Родина та друзі - це головна опора, але вони не повинні замінювати фахівців.

Звернутися до психолога або психотерапевта варто, якщо протягом кількох тижнів спостерігаються: Стійкі порушення сну, нічні жахи, спалахи агресії.
Повна ізоляція від рідних та відмова від спілкування.
Вживання алкоголю чи речовин для глушіння болю.
Висловлювання про беззмістовність життя чи суїцидальні думки.

Пропонувати допомогу психолога слід м'яко, без тиску: «Я бачу, як тобі важко, і дуже хвилююся. Є фахівці, які працюють саме з цим досвідом. Якщо схочеш, я допоможу знайти контакти».

Підтримка починається з турботи про себе
Ті, хто чекають та підтримують ветеранів, самі виснажуються емоційно. Щоб мати ресурс бути опорою для близької людини, важливо дбати про власний відпочинок, сон та за потреби шукати підтримку для себе - у групах взаємодопомоги чи у психолога.
Підготувала Рина ТЕНІНА