Коли діти зляться на батьків — що таке прихована сімейна агресія

Фізична агресія дітей щодо батьків звучить як щось виняткове, проте наука каже інакше, про це розповіло видання News Medical. Згідно з масштабним дослідженням Університету Цюриха, майже кожен третій підліток (32,5%) хоча б раз у віці від 11 до 24 років зізнався у фізичній агресії щодо батьків, це могли бути поштовхи, удари чи кидання предметів, пише ІП "Кур'єр" із посиланням на ТСН.

Дослідження тривало майже 20 років і охопило понад 1500 учасників, за якими спостерігали з раннього підліткового віку до молодої дорослості. І тут важливе уточнення, що у більшості випадків це поодинокі спалахи на фоні емоційних конфліктів під час пубертату. Ми не говоримо про системне насильство чи «поганих дітей».

Найвищий рівень агресивних епізодів зафіксовано у 13 років, приблизно 15% підлітків повідомляли про такі випадки. З віком частота різко зменшується та до 24 років стабілізується на рівні близько 5%.

Це важливий сигнал для батьків, що підліткова агресія часто є етапом розвитку, а не вироком. Втім, дослідників насторожило інше, що дві з п’яти осіб, які проявляли агресію, робили це неодноразово.

Цікаво, що соціальний статус, освіта батьків і рівень доходу не мають тут вирішального значення. Проблема існує у всіх середовищах. Натомість дослідження виявило чіткі фактори ризику:

• Агресія всередині родини. Фізичні покарання та крики, приниження чи словесна жорстокість. Діти вчаться не зі слів, а з прикладу. Якщо конфлікти у сім’ї вирішуються силою, вони переймають цю модель.

• Часті конфлікти між батьками. Навіть якщо дитина не є прямим учасником, вона засвоює стиль взаємодії.

• Симптоми СДУГ. Проблеми з імпульсивністю та самоконтролем, помножені на втому батьків, підвищують ризик вибухових ситуацій.

Попри тривожні цифри, дослідження дає багато надії.

• Навички емоційної регуляції. Діти, які вміють називати свої емоції, справлятися зі злістю та вирішувати конфлікти без крику значно рідше вдаються до фізичної агресії.

• Підтримувальне батьківство. Регулярна увага, зацікавленість, емоційна присутність і відчуття безпеки у багато разів знижують ризик.

• Раннє втручання. Навички емоційного інтелекту та конструктивного спілкування варто формувати ще до школи, це інвестиція на роки вперед.

Конфлікти між підлітками та батьками - нормальні та навіть необхідні для розвитку. Але експерти радять звернути увагу, якщо:

• агресія повторюється та посилюється

• немає почуття провини чи каяття

• агресивна поведінка виходить за межі родини

Це вже не «переросте саме», а червоний прапорець.

Підліткова агресія - не рідкісна аномалія, а складний сигнал про емоції, стосунки та середовище. У більшості випадків це тимчасові спалахи, але саме атмосфера у родині, стиль виховання та навички емоційної регуляції визначають, зникне проблема чи закріпиться. Основне:

1. Менше покарань - більше діалогу.

2. Менше сорому - більше підтримки.

3. Менше мовчання - більше розуміння.

Бо здорові дорослі виростають там, де складні емоції не забороняють, а вчать з ними жити.
Підготувала Рина ТЕНІНА