"Чесна фотографія" без фільтрів: історія фотографині з Одещини, яка отримала визнання у США
Уродженка Кілійської громади Інга Дибченко нині працює у США професійною фотографинею та розвиває власний "терапевтичний" метод зйомки.
Її роботи відзначили на конкурсі International Photography Awards, а сама фотографиня проводить виставки та є членкинею Асоціації фотографів США. Про свою роботу у США та вплив українського походження на творчість вона розповіла Суспільному, пише ІП "Кур'єр".
Інга Дибченко народилася у селі Фурманівка, що на Одещині. Навчалася в Одеському національному економічному університеті. Сьогодні дівчина працює у США як професійна фотографиня та візуальна мисткиня.
Інга розповіла, що ще у дитинстві полюбляла знімати сестру та друзів. Спочатку вона робила родинні фото на цифровий Canon: "Мені тоді просто подобався сам сенс: ти можеш "схопити" день, а потім переглядати його через багато років. Я з дитинства обожнювала і люблю досі розглядати старі фотографії батьків. Дивитися на них молодих, бачити їх справжніми у моєму теперішньому віці, бачити їхні усмішки".
За словами фотографині, у дитинстві на неї сильно вплинули розповіді батька. Він часто згадував, як сам колись проявляв свої знімки, як фотографував маму Інги, коли їхні стосунки тільки починалися: "У цих історіях було стільки ніжності та цінності, що я з дитинства засвоїла головний урок. Знімок - це набагато більше, ніж просто натискання на кнопку. Це прояв любові, це спосіб сказати людині: "Ти мені важлива, я хочу зберегти тебе у пам'яті саме такою".
До свого методу Інга Дибченко прийшла через власне відчуття дискомфорту: "Коли я тільки починала знімати, я робила як усі: казала людям "обійміться", "подивіться в камеру". Але щоразу я відчувала, що щось не так. Це виглядало штучно, люди були напружені".
Фотографиня почала шукати спосіб це змінити, і так створила "Терапевтичний візуальний метод емоційного зв'язку". Як пояснила Інга, його суть у зміні пріоритетів. Замість того, щоб керувати людьми, вона почала створювати для них безпечний простір та давати завдання на зближення.
"Коли я кажу "терапевтичний метод", я, звісно, маю на увазі не медичну психотерапію, а особливу філософію зйомки у стилі Fine Art. Це простір, де людина може нарешті видихнути та побути собою. Фотографія стає терапевтичною тоді, коли допомагає вам закохатися у власну справжність".
Героями фото для Інги Дибченко виступають жінки та сім'ї. Фотографиня зазначила, що прагне зберегти їх справжніми, без фільтрів та ретуші. Під час зйомки люди проживають різні емоції. За словами Інги, найчастіше це любов та прийняття: "Я допомагаю людям побачити, що пасмо волосся, яке випадково впало на очі, - це не те, що треба прибрати ретушшю. Це справжня краса моменту".
Під час фотосесії Інга вмикає улюблену музику героїв, розмовляє з ними, або просто мовчить, якщо їм це потрібно. Фотографиня наголосила - на зйомці головна не вона, а емоції тих, кого вона фотографує.
Інга Дибченко виїхала за кордон у 2022 році. Як розповіла фотографиня, переїзд був морально непростим. Проте саме в США вона побачила потребу у своєму методі. Інга пояснила, що у країні, де дуже цінують інновації та комфорт, її метод знайшов живий відгук. Дівчина захотіла показати американському глядачеві погляд сучасного українського фотомистецтва: "Талант дається нам для людей, і наша мета - проявляти його, не боячись бути почутим. Я побачила, що мій метод працює всюди: і в Одесі, і в Сакраменто, бо щирість і прийняття не мають кордонів".
Однією з найважливіших робіт для Інги стала фотографія "Parenthood Unseen" ("Невидиме батьківство"), яка отримала відзнаку Official Selection на міжнародному конкурсі International Photography Awards у категорії "People/Family": "IPA - це свого роду Оскар для нашої індустрії, де роботи оцінюють найкращі світові експерти. Пройти у фінал і отримати нагороду Official Selection у категорії "People/Family" для мене це було справжнє "вау".
Цей кадр, за словами фотографині, народився абсолютно спонтанно. Вона зафіксувала невимушений момент взаємодії у родині, де не було жодного позування.
Інга зазначила, що походження - це фундамент її професійної ідентичності. За словами фотографині, виховання на Одещині сформували її унікальний візуальний код, який став головною конкурентною перевагою на ринку США: "Українська культура завжди була глибоко зосереджена на цінності сім'ї та повазі до традицій. Це є невід’ємною частиною мого професійного бачення. У моїй творчості це проявляється через особливу увагу до зв’язку між поколіннями та автентичності".
Фотографиня поділилася - її досвід дозволяє поєднувати сучасну західну естетику з глибиною та емоційністю, яку вона привезла з дому.
Наразі Інга є учасницею American Photographic Artists, співпрацює з міжнародними платформами та долучається до суддівства фотоконкурсів. Її запрошують судити міжнародні конкурси на платформі ViewBug.
Ще одним здобутком Інги стала персональна фотовиставка в американському місті Сакраменто, присвячена темі материнства.
Дівчина зазначила, що прагне і надалі розвивати культуру "чесної фотографії" та планує відкрити власну арт-студію у США. Інга переконана: штучний інтелект має місце в технологіях, проте йому не місце у сімейних спогадах: "Я хочу створити місце, де американські автори та клієнти зможуть заново відкрити для себе естетику природності, проводити виставки та розвивати культуру автентичного візуального мистецтва та передавати свій досвід іншим".
What's Your Reaction?
