У публічних закупівлях змінили правила локалізації: що мають підтверджувати виробники

Новий порядок передбачає зміну підходу до розрахунку собівартості. Тепер частка місцевої складової визначатиметься у виробничій, а не загальній собівартості товару.
Крім того, виробник має підтвердити виконання щонайменше чотирьох технологічних операцій із визначеного переліку.

Які документи мають подавати виробники
Ще одна нова вимога - розширена оборотно-сальдова відомість за останні 12 місяців, яка має допомогти відстежувати рух сировини та комплектуючих.
У документі потрібно зазначити всі матеріали та комплектуючі, включені до калькуляції, а також п’ять складових із найбільшою питомою вагою без зазначення їхньої вартості. До них необхідно додати первинні документи обліку.
У Мінекономіки зазначають, що нові правила мають допомогти точніше ідентифікувати українських виробників та відрізняти їх від постачальників, які видають імпортні товари за українські.
“Публічні закупівлі – це можливість забезпечити українських виробників замовленнями та стимулювати інвестиції у виробництво. Наше завдання – створити зрозумілі правила підтвердження української складової у товарах, які закуповують за бюджетні кошти”, - зазначив заступник міністра економіки та довкілля України Віталій Кіндратів.

Для скарг створять окрему комісію
Для розгляду скарг щодо подання неправдивих даних та інших питань локалізації уряд створить постійно діючу комісію. До її складу увійдуть представники Мінекономіки, ДП “Прозорро” та громадських об’єднань.
Подавати товари до переліку можна з 4 листопада, коли постанова набула чинності. Виробники, продукція яких уже включена до реєстру, мають 30 днів, щоб переподати її за новими правилами.
Локалізація у публічних закупівлях є одним з інструментів політики “Зроблено в Україні” та має стимулювати розвиток виробництва, інвестиції у реальний сектор і збільшення несировинного експорту.
Підготувала Рина ТЕНІНА