"Тепер моя сцена — кордон": як артист Віталій Баркар з Одещини став прикордонником

Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на Суспільне.

- Віталію, розкажіть про себе. Чим ви займалися до служби?
- Я з Подільська. До служби працював у відділі культури та туризму Куяльницької сільської ради. Ми організовували концерти, фестивалі, благодійні заходи та ярмарки.

- Як прийшли до рішення піти служити?
- Ми часто виступали для військових і долучалися до спільних заходів, тому я бачив їхню роботу, ставлення до справи та внутрішню зібраність. З часом я зрозумів, що хочу змінити своє життя і бути корисним по-іншому, тому вирішив піти до прикордонного загону.

- Які враження у вас залишилися від навчання перед службою?
- Я давно мріяв бути в лісі, на природі, займатися спортом. І все це фактично поєдналося в одному місці. Це були дуже насичені дні: нові знайомства, друзі, побратими, а також багато корисної інформації і практичних навичок, які допомогли зрозуміти суть служби.

- Які завдання ви виконуєте у складі підрозділу зараз?
- Військова служба багатогранна і охоплює різні напрями. Я виконую завдання як на кордоні, так і в складі мобільних вогневих груп. Також несемо службу на контрольних постах.

- Як ви для себе визначаєте відповідальність за охорону державного кордону?
- У воєнний час ти інакше сприймаєш цю роботу. Як військовий, маєш бути максимально зібраним, відповідальним і постійно готовим до виконання завдань.

- Ви працюєте на кухні для прикордонників. Як опинилися у цій ролі і що для вас означає готувати для побратимів?
- Це пов’язано з моєю першою професією - я кухар. Маю досвід роботи на великих об’єктах, у санаторіях, де готував для великої кількості людей. Тому мені запропонували саме цю посаду.
У нас є затверджене меню, якого дотримуємося, але завжди намагаємося додати щось, щоб порадувати хлопців. Для мене важливо, щоб їжа нагадувала дім - була простою, домашньою і смачною, як у родинному колі.

- Що найбільше любите готувати для військових?
- Найбільше люблю готувати борщ - український традиційний із пампушками. Він асоціюється з домом, і завжди просять ще добавку.

- Кажуть, ви готуєте з піснею. Чи справді це так і що найчастіше звучить на кухні?
- Співати я справді люблю. У тривогу, з перших днів війни, у мене часто звучить гімн України. А загалом - українські пісні: веселі, позитивні. Побратими іноді просять: "Заспівай щось, ми тобі допоможемо", і підспівують.
Музика дуже допомагає зняти напругу. У будь-якій ситуації вона підтримує настрій. Ми намагаємося більше говорити про хороше і тримати внутрішній баланс.

- До служби ви працювали в будинку культури. Яким було ваше життя тоді і чи не бракує вам того періоду зараз?
- Будні були дуже насиченими. Ми брали участь у фестивалях, концертах, підтримували культурний фронт Подільщини, займалися благодійними виступами та організаційною роботою у сфері культури. Це була багатогранна діяльність, яка приносила задоволення, бо ти розумів, що робиш важливу справу.
Я також був ведучим свят, співав на весіллях і днях народженнях - це було активне, живе життя: удень концерти, увечері події. Звичайно, трохи не вистачає музики зараз, але це компенсується тим, що я займаюся справою, яка важлива в нинішній час.

- Чи змінилося ваше сприйняття музики після початку служби?
- З початку повномасштабного вторгнення дуже пам’ятаю, як ми з мамою в Одесі тихо співали гімн України - це був дуже емоційний момент.
Зараз більше слухаю українську музику, особливо народну. Вона для мене стала заспокійливою - як своєрідна колискова сьогодення.

- Які пісні є для вас найближчими зараз?
- Мабуть, це "Ніч яка місячна" і "Рідна мати моя".

- Що стало для вас головним уроком цього року служби?
- Головний урок - це відчуття, що треба жити тут і зараз. У військовому колективі я переконався, що люди професійні. Кожен виконує свою роль, і всі доповнюють одне одного.

- Про що ви найчастіше думаєте під час служби - у наряді, на кухні чи під час творчості
- Якщо йду в наряд, думаю лише про відповідальність, адже йдеться про безпеку людей.
Коли співаю - намагаюся не думати про погане, залишаю тільки позитивні емоції. А коли готую їжу, зазвичай також співаю - хочеться додати трохи настрою і для себе, і для колег.

- Як би ви описали цей рік служби?
- Якщо описати трьома словами - це нова реальність світу. Служба - це не тільки окопи чи зброя. Це набагато ширше: можливість знайти своє місце, бути корисним і робити важливу справу в різних напрямках. Тепер моя сцена - кордон.

- Що б ви хотіли сказати побратимам і яким бачите свій перший виступ після перемоги?
- Побратимам хочу сказати: тримайтеся. Я з вами, а ви зі мною.
Свій перший виступ після перемоги я ще не уявляю, але відчуваю, що це буде щось особливе. Можливо, це буде велике шоу, яке почнеться несподівано.
Підготувала Рина ТЕНІНА

.