У 18 — на фронт, у 19 — ветеран: історія пілота БпЛА з Одещини, який пройшов 10 км із пораненням
Знищення російських військових, польоти на дронах, поранення та газові атаки - це частина того, що за рік на Донеччині пережив оператор БпЛА підрозділу "Фенікс" ДПСУ Максим на позивний "Малюк".
У 18 років він підписав контракт. У 19 - уже ветеран. З пораненням Максим пройшов 10 кілометрів між позиціями, бо евакуації не було. Тепер він повернувся до Березівки на Одещині: навчається і намагається звикнути до життя без фронту. Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на "Суспільне".
Максим підписав контракт одразу після повноліття. Обрав підрозділ "Фенікс", де пройшов підготовку оператора БпЛА. Служив на Костянтинівському та Покровському напрямках, зокрема працював у районі Костянтинівки.
З особистого архіву Максима
Свій перший бойовий вихід згадує так: "Заходили туди нормально, просиділи десь місяць на позиції. Літали, знищували, вбивали. Я просидів цілий місяць у бліндажі. Коли виходили - мене тягнули, я не міг іти, було важко. Броня, автомат, каска. Я просто впав на полі і кажу: "Я не йду, не можу". Побратим підходить і каже: "Або зараз, або ми тебе залишаємо".
Позивний "Малюк" він отримав, бо був наймолодшим у підрозділі.
З особистого архіву Максима
Максим керував дроном "Матрікс" і виконував розвідку та коригування. Один із таких вильотів запам’ятався особливо: "Вилітаю на "Матріксі", дивлюся – йдуть. Вони просто по дорозі, видно їх добре. Я підлітаю, зависаю і дивлюсь. Бачу - бігти починають. Передав по планшету. Кажуть: "Плюс, зараз вилітати будемо". Один забіг у бліндаж, інший став під деревом. Одного рознесло, бо FPV-дрон влетів. Інший сховався. Ми з хлопцями причепили запальничку, підлетіли і скинули біля бліндажу - там були сухі гілки, воно загорілось".
З особистого архіву Максима
Каже, після таких епізодів залишаються речі, які складно забути. Серед них - і те, що бачив на позиціях противника: "Спостерігали, як два хлопця позаду і перша дівчина штурмує. Вона заходить, направляємо FPV-дрон, він влетів. Каску знімає, а то дівчина, косу поправляє, лежить і вже відходить на той світ. Дуже багато побачив. На жаль, воно мені сниться".
З особистого архіву Максима
За один із боїв Максим отримав нагороду "Золотий Хрест" - за порятунок побратима під час артилерійського обстрілу.
"Я чую вихід, але не чую свист, думаю: "Ні, не по нам" - і через п’ять секунд метри два від нас бах. Я присів, мене засипало землею, позаду чую: "Я 300, я 300". Два турнікети наклали на ногу, там кров фонтаном йшла. Було дуже тяжко".
Під час одного з бойових завдань позицію "Малюка" атакували дронами з газом і артилерією. Максим каже, це був один із найважчих моментів: "Прилітає FPV, сідає, але не вибухає. Чуємо - натиск на балончик і пішли гази. Дим заходить у бліндаж. Потім починається артилерія. Спереду, позаду - розуміємо, що прицілюються. Вихід - і одразу тікати".
З особистого архіву Максима
Під час цього обстрілу він отримав контузію. Разом із побратимом вони перебігали у сусідній бліндаж: "Метрів п’ять поруч падає і землею нас накриває. Розумієш, що біля тебе був вибух і так оглушило контузією. Ти піднімаєшся і розумієш: якщо зараз тут залишишся, то тебе тут вб’є".
Під час розвідки над Костянтинівкою вони побачили напис із проханням про допомогу. Це був один із небагатьох моментів, який запам’ятався інакше: "Летіли, дивляться надпис і бабуся пише саме ногою і песик поруч. Пише "Хочу хліба" і на другу сторону "Хочу хлеба". Побачили, попросили дозволу, начальники нам дали дозвіл на скид. Хліб ми свій взяли, який нам відправляли. Причепили буханку, підлетіли і скинули. Помахала "дякую", підійшла забрала".
над Костянтинівкою. З особистого архіву Максима
над Костянтинівкою. З особистого архіву Максима
У березні цього року Максим збив російський дрон. Той впав та вибухнув, а уламок влучив у лівий бік тулуба.
"З пораненням передаю по рації, що я "300". Кажуть: "Дрон не може заїхати, тебе не заберуть. Виходь сам". І 10 кілометрів з цим пораненням я проходжу спочатку на одну позицію, потім на іншу".
Після реабілітації Максим повернувся до Березівки, де жив до служби. У 19 років він уже має статус учасника бойових дій та ветерана війни. Каже, армія його змінила: "Армія зробила з мене чоловіка. Я був малоліткою, яка нічого не знала, а там побачив все. Ти виходиш, а війна з тебе вже ні. Вона тобі сниться. Іноді спиш - літаки літають, дрони, "шахеди" ті ж, і у тебе у звичку ввійшло: ти сідаєш на підлогу або ховаєшся".
Після фронту він намагається знайти себе в цивільному житті і веде місцевий телеграм-канал про повітряні тривоги та новини. Каже, щоб залучити аудиторію, влаштовують розіграші та роздають подарунки за підписку.
"Почали робити шеврони, брелоки, чашки з назвою телеграм-каналу. Люди підписуються, нас поважають. Хейту дуже багато. Є таке, що згадують мені моє минуле. Я свого часу став на граблі - отримав адміністративний протокол у своєму ж відділку".
повітряні тривоги та місцеві новини. З особистого архіву Максима
Паралельно Максим навчається у Березівському вищому професійному училищі №19 і каже, що зараз хоче одного - відновитися після пережитого.
Підготувала Рина ТЕНІНА
What's Your Reaction?
