Що таке дисбактеріоз і чому його не варто шукати та лікувати

Термін “дисбактеріоз” закріпився в медичній практиці пострадянського простору як універсальна відповідь на широкий спектр неспецифічних симптомів - від здуття і діареї до шкірних проявів чи загального дискомфорту. Його використовували тоді, коли не було доступу до сучасних діагностичних інструментів або коли не вдавалось встановити чіткий етіологічний діагноз.

28 грудня 2025 - 21:20

Що таке дисбактеріоз і чому його не варто шукати та лікувати

Однак у міжнародній клінічній практиці поняття “дисбактеріоз” відсутнє. Воно не входить до класифікації хвороб МКХ-10/МКХ-11, не використовується у протоколах лікування і не має чітких діагностичних критеріїв. Попри це, у деяких країнах термін досі активно використовується - як залишок спрощеного, умовного підходу до оцінки стану мікрофлори кишечника.

Розглянемо, чому діагноз “дисбактеріоз” не є обґрунтованим з позиції доказової медицини, чому відповідні “аналізи” не дають клінічно цінної інформації, та як правильно діяти у випадку реальних проблем з травленням чи шлунково-кишковим комфортом, пише ІП "Кур'єр".

Застереження МОЗ України
“У міжнародній класифікації хвороб поняття ‘дисбактеріоз’ відсутнє. Аналіз калу на дисбактеріоз не має діагностичної цінності.” - Міністерство охорони здоров’я України

МОЗ України офіційно рекомендує відмовитись від використання цього “діагнозу” в практиці. Аналізи на дисбактеріоз вважаються науково безпідставними й такими, що не мають впливу на лікувальну тактику. Вони не показують реальний стан мікробіому, не допомагають у постановці діагнозу і - найголовніше - не повинні бути підставою для призначення будь-яких медикаментів.

Що таке дисбактеріоз і звідки він взявся

У 1950-1960-х роках, після проведення ряду досліджень, термін “дисбактеріоз” почав активно використовуватися для позначення стану, коли кількість та різноманітність корисних мікроорганізмів у кишечнику зменшується, а натомість збільшується кількість патогенних.

З того часу наука зробила колосальний крок уперед. З’явились дані про мікробіом - складну систему, яка включає трильйони бактерій, грибків, вірусів. Її зміни справді можуть впливати на здоров’я. Але жоден аналіз калу на “дисбактеріоз” не здатен дати повну картину.

Сучасна медична наука працює з поняттями “дисбіоз”, “порушення мікробіому” тощо - і лише у вузьких, конкретних контекстах (наприклад, при запальних захворюваннях кишечника чи після важких курсів антибіотиків). Але це не те, що прийнято називати “дисбактеріозом” у масовій практиці.

Чому його досі “діагностують”

Попри відсутність наукового підґрунтя, діагноз “дисбактеріоз” часто ставлять. Причини банальні:

Пацієнт хоче чітку відповідь.
Лікар не має часу або ресурсів на глибоку діагностику.
Лабораторія отримує замовлення на аналіз.
Хтось згадає про “погані бактерії”, і цикл повторюється.

Усе це створює ілюзію контролю. От є папірець, є “відхилення”, і навіть “лікування”. Але це не вирішення проблеми - це імітація медицини.

Чим небезпечний міф про дисбактеріоз

На перший погляд, здається, що “ну й що, здав аналіз, попив пробіотики - нічого страшного”. Але ця логіка шкідлива з кількох причин:

Втрата часу. Справжні причини симптомів залишаються без уваги.
Фінансові втрати. Люди витрачають тисячі гривень на “лікування” вигаданого діагнозу.
Ризик ускладнень. Симптоми, які могли бути сигналом серйознішої хвороби (СНК, целіакія, гастрит, коліт), залишаються поза діагностикою.
Залежність від “таблеток для мікрофлори”. Створюється відчуття, що без пробіотиків - ніяк.

У результаті маємо ситуацію, коли вигаданий діагноз заміщує справжню медицину.

Що каже доказова медицина

У всіх авторитетних міжнародних джерелах - ВООЗ, CDC, NICE, Американська гастроентерологічна асоціація - поняття “дисбактеріоз” не фігурує як клінічний діагноз.

Аналізи калу, що пропонують для “виявлення дисбактеріозу”, не здатні оцінити:

функціональний стан мікробіому;
різноманіття бактерій;
вплив бактерій на імунну систему або травлення.

Відповідно, жодні препарати, що призначаються “на основі” такого аналізу, не мають клінічного обґрунтування. Це – лікування аналізу, а не пацієнта.

Що робити насправді – практичні поради

Якщо ти відчуваєш проблеми з травленням або загальне нездужання - ось план дій, який справді має сенс:

1. Обери лікаря, що працює за доказовими підходами. Уникай тих, хто з порога виписує пробіотики чи “лікує дисбактеріоз”.

2. Зроби базові обстеження. Загальний аналіз крові, біохімія, УЗД органів черевної порожнини, кал на паразити або приховану кров - залежно від симптомів.

3. Переглянь харчування. Дієта має значення: надлишок простих вуглеводів, дефіцит клітковини, нерегулярне харчування - усе це впливає на стан шлунково-кишкового тракту.

4. Враховуй психосоматичний фактор. Хронічний стрес, поганий сон і відсутність фізичної активності напряму пов’язані зі станом кишечника.

5. Не призначай собі пробіотики “для профілактики”. Це ліки (або добавки), які працюють лише в дуже вузьких випадках - при антибіотик-асоційованій діареї, Clostridium difficile тощо. Для більшості людей вони просто непотрібні.

Дисбактеріоз - це діагноз-міф. Його немає у світовій медичній практиці, він не підтверджується жодними надійними методами діагностики, і його “лікування” - це фармакологічна імпровізація. Замість того, щоб витрачати час і гроші на неіснуючу проблему, краще зосередитись на реальній діагностиці, зміні способу життя та пошуку фахівця, який не живе за лекалами 1985 року.

Підготувала Рина ТЕНІНА