Населенню потрібно звикнути, що на полях працюватимуть не тільки українці

Це особливо актуально для ягідного бізнесу, де збирати врожай механізовано практично неможливо, розповів у ексклюзивному інтерв’ю для SEEDS Президент Української плодоовочевої асоціації Тарас Баштанник, пише ІП "Кур'єр".

– Пане Тарасе, ви неодноразово наголошували, що майже половина собівартості ягідної продукції – це робоча сила.
– Збирання овочів краще піддається механізації. Але 40% собівартості ягідної продукції залежить від робочої сили. Але якщо спробувати оцінити залежність саме ягідного бізнесу від людей, те, наскільки він може працювати без достатньої кількості людей, – це просто неможливо.
Якщо ми говоримо, наприклад, про малину, для того, щоб її збирати потрібно щонайменше 15-20 людей на гектар. Для лохини – це 10-12 людей, для суниці взагалі 30. Це дуже трудоємкі процеси і без людей нічого зробити неможливо.
Це серйозна проблема і сьогодні вона має негативний тренд. Людей стає дедалі менше і менше, на це є ціла низка причин. І що тоді відбувається? Відбувається наступне: там, де можна хоч трошки механізувати, це робиться, але не в ягодах. Тут це майже неможливо.

– Як на вашу думку можна вирішити цю проблему?
– На моє переконання, виходів є два з половиною. «Половинчастий» метод – збільшення оплати, щоб спробувати все-таки залучити трохи людей. Це не вирішить повністю питання, бо не можна платити більше тому, кого немає фізично. Однак цей метод стане причиною збільшення собівартості. Як результат матимемо тоді або дорожчий продаж, або меншу маржу виробника. Тут вже як вийде по ринку.
Є ще й два повноцінні методи: скорочувати виробництво, або залучати робочу силу з інших країн. Для цього потрібно не тільки звикнути та змиритися морально, а й мати нормальне підґрунтя законодавчої лібералізації і пришвидшення цих питань.
Пошук таких людей чи компаній, – це не є проблема. В Європі трудові мігранти – це вже давно норма. Я думаю, що приблизно так буде і в Україні, років за 3-5 ми дійдемо до цього рішення вже повноцінно. Однак протягом цього часу буде певна «турбулентність»: зібрали не все, пропала частина врожаю, підняли оплату праці. Найближчим часом ми будемо потроху нарощувати це питання, але воно неминуче.

– Звідки варто очікувати трудових мігрантів, з яких країн?
– По-перше, багато буде залежати від того, які системні гравці зайдуть на цей ринок і з якими країнами у них налагоджені контакти. По-друге, – від роботи консульств, які з них працюватимуть спритніше з точки зору видачі дозволів і віз.
На поверхні є такі традиційні для Європи країни: Індія, Непал, Бангладеш, Філіппіни. Я думаю, що робітників саме з цих країн варто очікувати в Україні у першу чергу.

– За яку оплату трудові мігранти погоджуються працювати? Це набагато менше, ніж отримують українцям, чи навпаки?
– Нормальний закон ринку такий: людина, яка працює на місці, отримує менше, ніж та, яка приїхала. Це доплата за певний дискомфорт – людина працює не там, де зазвичай живе. Але, якщо порахувати продуктивність праці цих людей, бо вони отримують зарплату погодинно, такі працівники не будуть дорожчі за наших працівників.
Це факт, що продуктивність роботи у трудових мігрантів вища. В них немає відволікаючих факторів у вигляді домогосподарства, сім’ї, та інших обставин. Вони приїхали працювати, відповідно, вони працюють більше годин, більше днів, і продуктивність мають вищу. Їх мета – заробити.
Підготувала Рина ТЕНІНА