Генерал-каратель Суворов
Багато хто знає про бойову славу великого полководця Суворова, здобуту ним у чисельних загарбницьких війнах, які вела Російська імперія. При цьому незаслужено забувають про його подвиги карника та ката народів, які чинили опір російській агресії.
1764 року польським королем став колишній коханець Катерини ІІ – Станіслав Август Понятовський. Трон, отриманий за допомогою російських грошей та зброї, не приніс щастя ні маріонетковому королю, ні польській державі. Панівна у країні католицька шляхта обмежувала права так званих релігійних дисидентів: православних, греко-католиків, протестантів. Така політика ще у 17 столітті призвела до катастрофи, однією з причин якої стало саме релігійне придушення православних українців – національно-визвольну війну Хмельницького, яка прийшла в занепад. Поспішна шляхта продовжувала і в 18 столітті наполегливо стрибати на ті ж граблі. Чим не забула користуватися Російська імперія. Через шлюб «російського світу» Катерина ІІ стала на захист «православного». Під тиском російських кураторів, польський сейм у 1767 році зрівняв у правах християн усіх конфесій, залишивши католицьку єдину державну релігію. Невдоволена таким поворотом подій, католицька шляхта вирішила повернути собі привілейоване становище, а заразом позбутися російського політичного диктату. 29 лютого 1768 року вони створили у місті Бар (Україна) військову конфедерацію. Насамперед гнів конфедератів впав на мирне некатолицьке населення. Побоюючись за владу, король Понятовський 26 березня запросив військову допомогу Катерину ІІ. Почалася збройна інтервенція Російської імперії до польської держави. В умовах Барська конфедерація фактично очолила визвольну війну проти російської агресії.
 |
| Тарас Шевченко. Конфедерати вимагають від краківського коменданта скласти зброю, 1842 р. |
26 червня (7 липня) 1768 року російські карателі оточили війська гайдамаків, підступно захопили Залізняка, Гонту та Семена Неживого, роззброїли загони повстанців. Трохи згодом схопили інших вождів Коліївщини: Миколу Швачку та Івана Бондаренка. Залишково повстання придушили наприкінці весни 1769 року. Понад 30 тисяч переможених зазнали арештів і страт. Розправа над гайдамаками стала прологом до ліквідації Запорізької Січі та спаду українського національно-визвольного руху на довгі десятиліття. Лише після придушення гайдамацького повстання восени 1769 року розпочинається каральна експедиція на чолі з бригадиром А. В. Суворовим для придушення Барської конфедерації. Впродовж двох років він громив партизанські загони польських патріотів, що призвело зрештою до повної поразки і першого поділу Польщі. За перемоги регулярної армії yад шляхетським ополченням «Великий полководець» отримав звання генерал-майора і нагороджений одразу 3-м ступенем (минучі 4-го) ордена Святого Георгія - найпочеснішою російською військовою нагородою. Річ Посполита зазнала першого дерибану між Російською імперією, Пруссією та Австрією.
Через чверть століття після розгрому Барської конфедерації Суворов доповів руку залишкової загибелі Речі Посполитої. 1791 року король Польщі Станіслав Понятовський зважився на проведення реформ, які могли зробити королівство сильною та незалежною державою. Колишній пасії короля, Катерині II, це не припало до смаку. Проти короля організували нову Торунську конфедерацію. Як і Барська, вона виступала за збереження шляхетських вольностей, тільки тепер Російська імперія підтримала конфедератів. «Російський світ» спільно з прусським та австрійським, швиденько організував інтервенцію та анексував величезні польські території у 1792 році. Фактично Річ Посполита перетворилася на маріонеткову державу, поділену на сферу впливу між трьома монархами німецького походження. Польські патріоти не змирилися. У березні 1794 року розпочалася визвольна війна під керівництвом Тадеуша Костюшка, підтримана більшістю громадян Речі Посполитої: поляками, литовцями та білорусами. Суворов, який посвятив усю життя поневолення народів, було допустити звільнення Польщі. У старого карателя, що зруйнував до того часу долі цілих народів: кримських татар, козаків і ногайців, просто свербили руки! У вересні 1794 року генерал-аншеф Суворов очолив каральну експедицію. Рухаючись із Білорусі до Польщі, він розгромив основні сили польського освободного руху. Для великого залякування «бунтівників», як промовистий символ «російського світу», Суворов помітив шлях шибеницями з патріотами Речі Посполитої. 24 жовтня (4 листопада) 1794 р. загони Суворова підійшли до Праги, передмістя Варшави, і взяли її штурмом. Суворовські «чудо-богатирі» влаштували безпрецедентну, навіть за тими далекими від ідеалів гуманізму часом, різаніну. Не щадили нікого – ні жінок, ні дітей, ні старих. Точна кількість загиблих поляків невідома, деякі історики стверджують, що загинуло понад 20 тисяч людей.
 |
| О. Орловський. Різанина улаштована суворовськими солдатами у Празі 1794 року, 1810р. |
Суворов – кріпосник-рабовласник, з ідеалом державного устрою як казарми, хотів особисто придушити повстання. На його величезний жаль, коли він прибув на місце бойових дій, головні сили Пугачова розбив Міхельсон.
 |
| Тарас Шевченко. Арешт Пугачова, 1842 |
 |
| Тарас Шевченко. Суворов відправляє Пугачова з Уральська до Симбірська, 1842р. |
Слід віддати належне пугачівським братам по зброї. Киргизи та калмики намагалися звільнити Пугачова, але суворовський конвой, озброєний артилерією, припиняв усі спроби.
На повне розчарування Суворова, Катерина II не оцінила прагнення, і порівняла його досягнення у затриманні у повстанців із досягненнями своєї кімнатної собачки. Роздратований каратель попросився у відпустку, яка виявилася нетривалою. Суворову доручили утихомирити Башкирію, що підтримала Пугачова, силами військ, що розташовувалися від Москви до Казані, чисельністю понад 80 тисяч чоловік. Застосовуючи де батіг, де пряник, йому вдалося схилити більшість ватажків башкирських загонів до припинення опори. Лише Салават Юлаєв і його батько Юлай не пішли на жодні компроміси з оккупантами, і продовжували нерівну боротьбу до останньої можливості. Башкирський народ не забув їхнього мужнього подвигу і шанує як національних героїв.
 |
| Тарас Шевченко. Суворов у Кримського хана Шахін-Гірея, 1842 |
Татари у мирній житті займалися переважно сільським господарством. Християнське населення Криму спеціалізувалося, переважно, на торгівлі та ремеслах, забезпечуючи льову долю надходжень до бюджету ханства. Видворення їх із півострова, і так розореного війною з Російською імперією, просто добивало економіку країни. Саме з цією метою Суворов депортував із Кримського ханства 30 333 особи: 15 812 греків, 13 316 вірмен, 164 волохи (молдаванини), 664 грузини, 379 католиків. Висилка з Криму до Приазов'я здійснена в стислий термін: почалася 28 липня, закінчилася 18 вересня 1778 року.
 |
| Маніфест Катерини ІІ про аннексию Криму та Кубані, 1783 р. |
15 драгунських ескадронів, 10 полків донських козаків і 15 рот артилерії обрушилися на повстанців, які нічого не підозрювали під час скоєння ранкового намазу. Різаніна тривала до повної темряви. За найскромнішими оцінками загинуло понад 5 тисяч ногайців із усіма вождями повстання. Досі ця дата – 1 жовтня 1783 року, сприймається ногайським народом як день національної катастрофи.
Зачистка Кубані тривала кілька тижнів. Не щадили ні жінок, ні дітей. Загальні втрати від суворовської каральної експедиції не відомі, різні джерела називають різні числа жертв геноциду ногайського народу: від кількох десятків тисяч до кількох сотень тисяч людей Російський терор викликав масовий результат репресованого народу: щонайменше 700 тисяч ногайців залишили батьківщину та знайшли притулок у землях Османської Імперії.
 |
| Суріков В. Перехід Суворова через Альпи, 1899 |
Багато хто бачив картину Сурікова « Перехід Суворова через Альпи». Картина справді гарна, можливо тому навіть не виникає думка – «А що роблять російські солдати у далеких Альпах?». Відповідь проста: вони прийшли заганяти вільних людей у рабський стан . У 1789 році у Франції, доведеній до фінансового банкрутства безвідповідальною королівською політикою, з практично безправною більшістю населення, почалася революція. Народ скинув королівську владу, скасував привілейоване становище аристократії та духовенства. Через опір колишніх правлячих станів, підтриманих іноземними інтервентами, в тому числі й Російською імперією, процес оновлення відбувався криваво та болючісно, із застосуванням терору. До 1799 року, коли Суворов вирушив до «Італійського» походу , ситуація у Франції суттєво змінилася. З терором, розв'язаним лівими екстремістами – якобінцями, покінчили 1794 року. Зміни економіки та соціального життя дозволили Франції не тільки вигнати інтервентів, а й настання. Щоб припинити хід нової життя Європою, і нової епохи в історії, вирушивши у похід старий каратель Суворов. Йому вдалося виграти низку битв, але царизм разом із іншими душителями Свободи, програвши військову кампанію в цілому. Імператор Павло оцінив досягнення Суворова і нагородив найвищим військовим званням - Генералісимус усіх російських сухопутних та морських сил. Щоправда, насолоджувався новим чином старий каратель не довго – за півроку його грішна душа покинула тіло. Після смерті Суворова, почалося звеличення його подвигів у загарбницьких війнах проти Османської імперії, всіляко обілялися злочини, скоєні проти козаків, польського, ногайського, башкирського, кримськотатарського, французького та інших народів. Інакше не могло бути. Адже у біографії «великого полководця», як у зеркалі, відобразилася агресивна зовнішня політика Російської імперії, спрямована на завоювання сусідніх держав та придушення будь-яких рухів людей, які розширюють права та свободи.
Головне фото: Портрет Олександра Суворова роботи Тараса Шевченка, 1844
Підготувала Рина ТЕНІНА
