Від лікарняних палат до "янгола в погонах": історія медсестри з Ізмаїльщини

Її професійний шлях починався серед тихих коридорів медзакладів - серед запаху ліків, паперових карток і неспішних розмов пацієнтів. Сьогодні Наталія працює як медик у підрозділі Морської охорони і щодня стоїть на варті здоров’я співвітчизників. Її історія - це десятиліття відданості людям, коли професія перетворилася на покликання. Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на місцеві ЗМІ.

Наталія народилася у 1976 році в селі Броска на Одещині. Вона була найстаршою з трьох сестер, тому відповідальність за рідних відчувала змалку. Можливо, саме це й визначило її вибір - медицина як спосіб допомагати іншим.

У лютому 1996 року, лише за два дні після отримання диплома Одеського медичного училища, вона вже чергувала в травматологічному відділенні Ізмаїльської районної лікарні. Молодій медсестрі довелося швидко звикати до ритму роботи, де порятунок життя іноді залежить від кількох хвилин.

Травматологія стала для неї справжньою школою стійкості. Безсонні ночі, екстрені операції, численні складні випадки - усе це навчило приймати швидкі й зважені рішення. Саме тоді Наталія усвідомила, що екстремальна медицина, де діяти потрібно миттєво, - її стихія.
Пізніше розпочався інший тривалий етап - майже двадцять років праці в хірургічному відділенні Ізмаїльського онкодиспансеру. Для пацієнтів вона була не лише медичною працівницею: у палатах, де страх і біль часто переважають надію, Наталія ставала моральною опорою - підбадьорювала жартом, уважно вислуховувала або просто мовчки сиділа поруч.
У 2018 році реформа медичної системи змінила її місце роботи - вона перейшла до приймального відділення міської лікарні, де щодня стикався з великим потоком людей з травмами, наслідками ДТП і важкими станами. Через відсутність ліфтів персоналу часто доводилося переносити пацієнтів на поверхи вручну.
Ці навантаження не минули безслідно: серйозна травма хребта змусила Наталію тимчасово призупинити роботу. Операції вдалося уникнути, але за порадою чоловіка Віталія вона змінила виснажливий лікарняний графік на спокійнішу роботу фельдшерки в Ізмаїльському порту.

Однак спокій тривав недовго. Повномасштабне вторгнення принесло в родину постійну тривогу за близьких. Чоловік і син Наталії одними з перших призвалися до захисту України.

Віталій служив у 36-й бригаді морської піхоти. У жовтні 2022 року під час бойових дій на Херсонщині він отримав важку контузію. Після цього з’явилися серйозні проблеми зі здоров’ям: мікроінсульти та порушення опорно-рухового апарату. Нині ветеран пересувається з тростиною або спирається на руку дружини - тієї, яка завжди поруч.

Син Антон також пройшов «гарячі точки» - від Херсонщини до Покровського напрямку. Про службу він говорить небагато; зазвичай коротко повідомляє матері: «живий, усе добре», коли з’являється зв’язок на передовій.

Попри всі переживання, Наталія не змогла залишатися осторонь.
Коли їй запропонували приєднатися до Державної прикордонної служби, спершу вона вагалася: військова служба - це не тільки нова форма й погони, а й величезна відповідальність.

«У лікарні завжди працюєш у команді: поруч колеги, які підстрахують. Тут же іноді рішення доводиться приймати самій - за секунди. І від нього залежить життя людини», - ділиться Наталія.

Вона пройшла підготовку, склала військову присягу і з грудня 2025 року офіційно служить у Морській охороні. Тепер її місце роботи - не лікарняна палата, а підрозділ, де кожен день приносить нові виклики.

Сьогодні Наталія - медик підрозділу, той самий «ангел у погонах». Саме вона першою оцінює стан поранених, вирішує, чи можна надати допомогу на місці, чи потрібна невідкладна евакуація й госпіталізація.

Її досвід, витримка та внутрішня сила є важливою опорою для побратимів. Поряд із службою у Наталії залишається й найважливіша роль - вона дружина, мама та бабуся двох онуків. У її житті поєднуються ніжність і рішучість, турбота й дисципліна, сімейне тепло та військовий обов’язок.

Її шлях - більше ніж біографія однієї людини. Це приклад української жінки з Одеської області, яка вміє витримувати удари долі й залишатися світлом для інших. Від лікарняних палат до морських рубежів її життєве кредо незмінне - служити людям і рятувати життя.
Підготувала Рина ТЕНІНА