Твердопаливний котел і фермерська винахідливість здешевили сушіння зерна у кілька разів

Цей крок потребував не лише інвестицій, а й готовності експериментувати та брати на себе ризики. Але вже перший сезон показав: правильно побудована система сушіння може стати не просто інструментом економії, а основою для стабільної якості, гнучкого планування і нової логіки ведення аграрного бізнесу.
Розлогіше розповідає ІП "Кур'єр" із посиланням на growhow.

Фермерське господарство «”Колос” фермера Ціолковського З. М.» на Львівщині - це не про масштаб заради масштабу, а про виважені рішення, які формувалися роками. Засноване ще у 1994 році, воно й досі залишається сімейною справою, де кожен етап виробництва має свою логіку і продовження. Сьогодні в обробітку - близько 1300 га землі, й ця площа працює за чітко вибудуваною системою. Вибір культур тут не випадковий.
- Соя і кукурудза - це не просто рентабельні позиції, а частини продуманої сівозміни, яка сприяє відновленню ґрунтів. Кукурудза залишає після себе органічні та мінеральні рештки, натомість соя збагачує землю азотом. Водночас різна природа цих культур - одна дводольна, інша однодольна - мінімізує передавання хвороб між посівами, - пояснює син засновника ФГ і керівник фермерського господарства «”Колос” фермера Ціолковського З. М.» Степан Ціолковський.

У технологічному підході сільгоспвиробники також обирають баланс між класикою і сучасністю. Тут не орють у традиційному розумінні, але й не дотримуються повністю no-till. Найближче - до strip-till: із глибоким розпушуванням, дворазовою культивацією з внесенням добрив і подальшим висівом.
Та навіть за правильної агротехнології вирощування - це лише частина процесу. У «Колосі» мислять ширше - повним виробничим циклом, який не завершується на полі.
- Для того, щоб завершити цикл виробництва - від посіву до збирання, - потрібно ще підготувати продукцію до продажу. Зерно треба очистити, інколи досушити, скласти і вже тоді продавати, - каже фермер.

Розуміння того, що аграрний бізнес не обмежується вирощуванням, стало передумовою для наступного кроку в розвитку господарства - будівництва елеватора.

Потрібно було вирішити, яке обладнання обрати, і головне - визначитися з видом палива. Важливим чинником відмови від спалювання газу стала не тільки його ціна, а й вартість підключення до мережі.- Газова труба була недалеко, нам треба було прокласти близько 300 метрів мережі. Та за попередніми розрахунками це обійшлося б нам у кругленьку суму - приблизно у 3 мільйони гривень, - згадує Степан Ціолковський. - І це ще не всі витрати…

NB: Підключення до газу було надто дорогим, і водночас воно не давало господарству тієї гнучкості, яку забезпечує використання альтернативних видів палива. Тож після аналізу різних варіантів фермери встановили новий зерносушильний комплекс, до складу якого увійшли зерносушарка українського виробництва «Лубнимаш» та автоматичний твердопаливний теплогенератор Greco Group, розрахований на деревну пелету, вартість якої коливалася в межах 10–13 тис. гривень за тонну.

У центрі цієї злагодженої системи - тепловий модуль сушильного комплексу Greco Group, який ідеально вписався у структуру елеватора і в режимі реального часу реагує на потреби процесу.

За словами фермера, вирішальну роль тут відіграє високий рівень автоматизації, завдяки якому обслуговування комплексу потребує менше персоналу без втрати контролю над усіма технологічними параметрами.
- У нас усе працює в автоматі: вночі достатньо однієї людини, вдень - двох. Ми лише контролюємо процес, а не втручаємося в нього, говорить фахівець.

Це цілком реальний сценарій для твердопаливного теплогенератора, і особливо цінно, що обладнання добре адаптується до різних видів палива.
- За розрахунками нам потрібно було близько 300 тонн пелети на сезон, але фактично використали лише близько 50. Решту замінили власним паливом - це відходи кукурудзи: качани, дроблене зерно, мучка, пил. Ми все це залишили після збирання і використали для сушіння, - пояснює Степан Ціолковський. І додає: - Це наше ноу-хау в кілька разів здешевило процес. Тобто собівартість сушіння знизилась у чотири рази від того, що очікували.

Для цього в господарстві навіть свідомо змінили підхід до збирання врожаю, збільшуючи засміченість зерна, щоб отримати більше сировини для палива. Після сушіння й очищення ці відходи перетворювалися на повноцінний енергоресурс.
- Завантажуємо бункер - це приблизно 8 тонн кукурудзяних відходів - і далі паливо подається автоматично. Раз на п’ять днів маємо планову зупинку на 2–3 години - очищаємо котел і сушарку. Важливо, що й запуск пройшов дуже швидко: вже на третій день ми працювали, наші хлопці за три доби навчилися і далі справлялися самі, - розповідає Степан Ціолковський.

У цій інновації від фермерів є важлива деталь: тепловий вузол комплексу легко впорався з нетиповим для себе завданням. Його вдалося збалансувати так, щоб він ефективно працював не лише на стандартній пелеті, а й на альтернативному паливі власного виробництва.
- Теплогенератор правильно збалансований за поданням палива і повітря, тому стабільно працює в заданих режимах і повністю справляється з поставленими завданнями. Для нашого господарства це, без перебільшення, «золоте» рішення, - підсумовує фермер.

Власна сушарка дала змогу господарству по-іншому подивитися на витрати, які раніше фактично «з’їдали» прибуток.

NB: Різниця між власною доробкою і послугами елеваторів виявилася критичною. Якщо в «Колосі» сушіння обходиться приблизно у 600–800 гривень за тонну, то на стороні ці витрати зростають у кілька разів.

Попри очевидну економічну привабливість, на старті в господарстві мали цілком практичні побоювання - передусім щодо якості зерна після сушіння.
- Ми планували доробити зібрану кукурудзу за один прохід і отримати кондиційний продукт. Та переживали, чи вдасться за використання альтернативного палива забезпечити його правильне згоряння. Якщо процес піде некоректно, може бути дим, сажа і, відповідно, сторонній запах у зерні.

Це потенційно могло вплинути на товарні характеристики зерна. Для господарства, яке орієнтується на ринок, це було принциповим чинником.
- Сушарка і котел справилися на відмінно - працювали стабільно, тримали задану температуру без перепадів, тому все вдалося зробити за один прохід і без втрати якості, - задоволено ділиться результатом Степан Ціолковський.

Саме така стабільність дає змогу працювати навіть із вологістю 26–32% і при цьому не отримувати тріснуте чи перепалене зерно. За підсумками сезону господарство отримало якісну продукцію, готову до продажу, без втрат і додаткових циклів сушіння.
- Для нас принципово витримувати нормативні параметри вологості, тому що від цього залежить і зберігання, і подальша реалізація зерна. Орієнтуємося на стандарт 14,5%, але намагаємося працювати в діапазоні 13–14%, щоб мати запас безпеки. Не допускаємо підвищення до 15–16%, бо тоді зерно вже втрачає свої кондиції. При цьому розуміємо, що в потоці показники можуть трохи коливатися, але в процесі доробки вони вирівнюються, і виходимо на стабільний середній результат, - пояснює Степан Ціолковський.

За реалізації продукції цього сезону в господарстві свідомо зробили ставку на внутрішній ринок. Якщо раніше зерно експортували, зокрема до Італії, то нині економіка логістики суттєво змінилася: за підрахунками Степана Ціолковського, вартість транспортування зросла з 45–50 євро до 60–80 євро за тонну, що відчутно позначилося на кінцевій рентабельності. До цього додаються витрати на пакування, організацію перевезень і митне оформлення, які ще більше підвищують собівартість експорту.

А от сушильне обладнання повністю виправдало себе. За словами фермера, комплекс здатний працювати з продуктивністю від 300 до 500 тонн зерна на добу залежно від культури та її вологості. І хоча основними для господарства залишаються соя та кукурудза, технічні можливості комплексу значно ширші.
- Ми готові надавати послуги іншим фермерським господарствам. Можемо сушити різні культури: починаючи з ріпаку, ячмінь, пшеницю, соняшник, сою і кукурудзу.

NB: Окремою складовою ефективності роботи комплексу в «Колосі» стала правильно організована логістика під час жнив. У господарстві від самого початку заклали принцип безперервної роботи сушарки, що дає змогу рівномірно навантажувати обладнання, уникати простоїв і забезпечувати стабільну якість зерна. З огляду на те, що обсяги намолоту перевищують добову продуктивність сушіння, тут передбачили буферні потужності для накопичення сировини - це дає змогу працювати незалежно від погодних умов і не переривати процес доробки.

Такий підхід дає змогу поєднати всі етапи від збирання врожаю до сушіння зерна в одну керовану систему, де технологія, логістика та економіка працюють злагоджено й доповнюють одна одну.
Водночас встановлення власного зерносушильного комплексу на альтернативному паливі стало для «Колоса» не просто оновленням технічної бази, а стратегічним рішенням, яке змінило сам підхід до планування виробництва.

NB: Господарство фактично перейшло від залежності від зовнішніх сервісів - елеваторів, вартості енергоносіїв і погодних чинників - до моделі, де ключові етапи доробки зерна перебувають під повним внутрішнім контролем. Саме це дало змогу переглянути структуру посівів і зробити акцент на більш технологічно складній, але економічно вигідній культурі - кукурудзі.

Ці цифри - не просто статистика. Вони показують, як завдяки продуманій організації і технології господарство змогло вибудувати стабільний процес, де якість, швидкість і економіка працюють разом.
Перший сезон роботи нового зерносушильного комплексу для Фермерського господарства «”Колос” фермера Ціолковського З. М.» став не лише випробуванням технології, а й перевіркою надійності всієї системи - від обладнання до сервісної підтримки. І, як зізнається Степан Ціолковський, без звернень до фахівців не обійшлося, але це була радше частина процесу адаптації, ніж критичні проблеми. Фермерів приємно здивувала швидкість реакції сервісної служби Greco Group. За словами Ціолковського, підтримка була не формальною, а реально оперативною.
- У процесі отримували консультації, в тому числі й щодо використання кукурудзяних відходів у твердопаливному теплогенераторі від Greco Group, - підкреслює фермер. - І ще деякі дрібнички. Коли вийшов з ладу один із датчиків, вже через дві години після нашого звернення фахівці компанії привезли і встановили новий, - згадує фермер.

NB: Високий рівень сервісу став для господарства додатковим аргументом на користь правильно обраного рішення. Після завершення сезону співпраця не завершилася - головний тепловий вузол системи потребував підготовки до наступного циклу роботи, і це завдання взяли на себе його виробники.

З власного багаторічного досвіду Степан Ціолковський знає, що надійного партнера не так легко знайти. Аграрій щиро радіє, що із зерносушильним комплексом і зокрема - із впровадженням альтернативного джерела енергії - все склалося.
- Сто відсотків раджу колегам, які тільки в процесі вибору сушильного обладнання на альтернативному паливі, твердопаливні котли від Greco Group. Тут і якість, і сервіс, і взаєморозуміння на високому рівні, - каже Ціолковський після року експлуатації обладнання та співпраці з виробником.

Цей вибір, утім, не був простим. Тому аграрій добре розуміє сумніви й хвилювання, що їх переживає кожен фермер у цій ситуації. Перед тим як зупинитися на конкретному рішенні, господарство «Колос» пройшло довгий шлях пошуку і перевірок.
- Ми довго обирали, аналізували різні варіанти, їздили на інші господарства, дивилися, як це працює в реальних умовах, і відверто скажу, спочатку не мали повної довіри. Але в результаті отримали не просто окреме обладнання, а збалансовану систему, де сушарка і теплогенератор працюють як єдине ціле - і фактично вся економіка та ефективність уже на боці аграрія. У підсумку це рішення стало не просто технологічним оновленням, а точкою, яка змінила підхід до всього виробництва та економіку господарства, - підсумовує Степан Ціолковський.

Досвід фермерського господарства «”Колос” фермера Ціолковського З. М.» показує, що інвестиції у власну доробку зерна та перехід на альтернативне паливо можуть не лише знизити витрати, а й дати повний контроль над якістю і ритмом виробництва. Від структури посівів до фінального продажу зерна - кожен етап тепер працює в межах єдиної, внутрішньо збалансованої системи. Це дає господарству стратегічну перевагу і змогу впевнено працювати навіть у складних ринкових і погодних умовах.
Підготувала Рина ТЕНІНА