Підвали під селами і зруйновані кірхи: що залишилось від німецьких колоній Одещини

Історію цих колоній сьогодні доводиться відновлювати по архівах і спогадах - зокрема краєзнавцю Олексію Келєру, який досліджує її понад 30 років. Про це повідомляє ІП "Кур'єр" із посиланням на Суспільне.
"Я - син депортованого, онук репресованого і правнук розстріляного німця. Тому маю право дізнатися про це більше", - каже він.

Олексій Келєр. Суспільне Одеса/Борис Бухман

Наприкінці XVIII століття Російська імперія почала активно заселяти Північне Причорномор’я. На ці землі запрошували іноземців - ремісників і селян, які могли розвивати господарство.
Серед них були німці. Їм обіцяли землю, податкові пільги на 10 років, свободу віросповідання і звільнення від військової служби.
"Це були сімейні люди. На одну родину давали десятки гектарів землі - самотужки її обробити було неможливо", - пояснює Олексій Келєр.
Родини німецьких колоністів ВОЛОДИМИР ГАЗЕНКАМФ
Родини німецьких колоністів ВОЛОДИМИР ГАЗЕНКАМФ

Родини німецьких колоністів ВОЛОДИМИР ГАЗЕНКАМФ
Родини німецьких колоністів ВОЛОДИМИР ГАЗЕНКАМФ

За кілька десятиліть на Одещині з’явилися понад сто німецьких колоній - з власною культурою, архітектурою і укладом життя. Серед них - Зельц, Кандель, Мангейм, Карлсталь, які формували цілі колоністські округи.
Колоністи привозили не лише ремесла, а й нові практики - зокрема вирощували шовковицю і розводили шовкопряда.

У селі Широка Балка, яке колись мало назву Карлсталь, і досі стоять будинки німецьких колоністів.
Це поселення виникло не зовсім як звичайна колонія. На початку XIX століття сюди приїхав німецький аристократ і започаткував велику вівчарську ферму. Для роботи привіз фахівців і робітників - так навколо господарства сформувалося село.

Про колонію згадують і в архівних документах: новоросійський генерал-губернатор Рішельє у листах писав про її розвиток і зростання поголів’я овець.

Карта німецьких колоній Одещини. Володимир Газенкамф

З роками воно стало типовою колонією, але з незвичним профілем - тут розводили овець і розвивали господарство.
Будинки відрізняються від звичних українських хат: витягнуті, під одним дахом - житло, господарські приміщення і навіть хлів. Усе - під одним дахом, із фасадом на вулицю. Під кожним будинком - великий льох.
"Холодильників не було, тому все зберігали під землею. Там постійна температура - приблизно +13–14 градусів", - каже Келєр.

Витягнута хата німецьких колоністів у Широкій Балці. 
Суспільне Одеса

Місцеві жителі розповідають, що деякі підвали могли з’єднуватися між собою.
"Сходинок було десь 17. Стіни викладали арками з каменю. Дуже глибокі підвали", - згадує жителька села Лідія Клівець.

Будинок з підземними ходами у Широкій Балці. 
Суспільне Одеса/Борис Бухман

Схожі підземні приміщення є і в Кам’янці - колишній німецькій колонії Мангейм.
У селі досі зберігається планування колонії: старі карти співпадають із сучасним розташуванням будинків, а подекуди - навіть із прізвищами жителів.
"Кажуть, підвали могли тягнутися аж до сусідніх сіл. У деякі навіть можна було заїжджати возом", - розповідає староста Володимир Бокій.
Планування самих сіл також збереглося: сучасні будинки часто стоять на тих самих фундаментах, що і понад сто років тому.

Карта Мангейма 1944 року. Відредагована у 2009 році. Володимир Газенкамф

Німецькі колоністи починали будівництво з церкви - вона ставала центром села. Спочатку зводили храм, а вже навколо нього формувалося поселення.
У Кам’янці досі стоїть католицький храм Пресвятої Діви Марії, збудований у неоготичному стилі. Сьогодні це напівзруйнована будівля без даху - лише стіни нагадують про його масштаб.
У 1930-х роках храм закрили: зняли хрести, знищили орган і спалили вівтар. Пізніше будівлю використовували як зерносховище.
"Тут був один із найкращих органів. Його замовляли з Австрії, як і вітражі", - розповідає працівниця будинку культури Тетяна Ігнатьєва.
Католицький храм Пресвятої Діви Марії у Кам’янці на Одещині 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАНКатолицький храм Пресвятої Діви Марії у Кам’янці на Одещині 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Католицький храм Пресвятої Діви Марії у Кам’янці на Одещині
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Католицький храм Пресвятої Діви Марії у Кам’янці на Одещині 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН

У Лиманському, колишній колонії Зельц, зберігся ще один масштабний храм - Собор Успіння Пресвятої Богородиці. Його звели у 1901 році.
Колись у собору були дві вежі майже по 60 метрів. До сьогодні вони не збереглися, але сам храм стоїть.
У радянські часи будівлю перетворили на сільський клуб.
"Хотілося б хоча б законсервувати його. Але зараз це неможливо - всі кошти йдуть на війну", - каже юристка Вигодянської громади Каріна Молчанова.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Лиманському 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Лиманському 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Собор Успіння Пресвятої Богородиці у Лиманському 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН

Ще один храм - у Рибальському (колишня колонія Кандель) -зберігся краще, але стоїть зачиненим і поступово руйнується. Багато років його не відновлюють, хоча будівля загалом вціліла.
Храм у Рибальському на Одещині
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Храм у Рибальському на Одещині
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН
Храм у Рибальському на Одещині 
СУСПІЛЬНЕ ОДЕСА/БОРИС БУХМАН

Історія німецьких колоній обірвалася у ХХ столітті. Після встановлення радянської влади колоністів почали репресувати. А у 1944 році більшість німців примусово виселили.
У цьому регіоні зафіксували один із найбільших відсотків репресованих серед німецького населення.
Тоді людей вивозили колонами на підводах. Частину намагалися переправити через Дністер, але не всім це вдалося - частину повернули і відправили до спеціальних таборів на півночі області.

За словами Келєра, людей проганяли через військово-польові суди.
"Їх судили і давали від трьох до десяти років таборів. Звинуваченням була "зрада Батьківщини" - зокрема через те, що вони мали документи, які підтверджували їхнє німецьке походження", - каже він.

Фото румунських журналістів. 1942 рік, Кам'янка. 
Володимир Газенкамф

Разом із людьми зникала і пам’ять про них.
Цвинтарі руйнували, надгробки розбирали на будівельний матеріал - ними викладали паркани або використовували у господарстві. Назви колоній змінювали.
"Старі кладовища існували, поки хтось пам’ятав. Коли людей не стало - їх просто стерли", - додає дослідник.

Сьогодні біля колишніх храмів ще можна знайти уламки надгробків - напівзасипані землею, заховані в чагарниках або вмуровані у старі паркани.
Попри руйнування, сліди німецької присутності збереглися:

• планування сіл
• старі будинки
• підвали
• кірхи
• архіви і карти

До повномасштабної війни сюди приїжджали нащадки колоністів із Німеччини, США та Канади.
"Для них це мала батьківщина", - каже Келєр.

Олексій Келєр на могилі єпископа Йоганна Церра. 
Суспільне Одеса/Борис Бухман

Сьогодні ці поїздки майже припинилися. Місцеві кажуть, ці місця могли б стати туристичними маршрутами - з німецькими будинками, кірхами і музеями. Але поки що ця історія залишається маловідомою.
"Тут можна було б зробити і туристичні маршрути, і простори для дітей - потенціал великий", - каже директорка краєзнавчого музею Лиманського Маргарита Будаєва.
Історію німецьких колоній на Одещині доводиться відновлювати по частинах - із документів, руїн і спогадів.
Під землею ще залишаються ті самі підвали, а біля храмів - уламки надгробків. І це майже все, що лишилося від людей, які колись будували ці села.
Підготувала Рина ТЕНІНА