Навіть якщо батьки є і вони поруч, але на роботі: в Україні новий закон дозволяє отримати наставника більшій кількості дітей

16 липня вступив в силу закон, який комплексно врегулює та розширить систему наставництва для дітей та молоді. Про це інформує ІП "Кур'єр" із посиланням на Мінсоцполітики.

Ключова зміна нового закону полягає у розширенні кола дітей, які можуть отримати наставника, а до ініціативи зможе долучитися й бізнес.

Раніше ця можливість була доступна переважно для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відтепер наставництво доступне для більшої кількості дітей, які потребують підтримки дорослого:

Головна відмінність закону, який сьогодні набув чинності, полягає в тому, що наставництво більше не обмежується лише дітьми-сиротами чи дітьми, позбавленими батьківського піклування. Більшість дітей, які потребують підтримки дорослого – можуть мати поруч наставника чи наставницю.

Наставник не несе юридичної чи матеріальної відповідальності за дитину, не забирає її до себе жити та не зобов’язаний вирішувати всі її питання. Його головна мета – це допомогти дитині стати самостійною, поділитися власним досвідом, надихати та підсвічувати її сильні сторони.
«Наставник не заміняє ні батьків, ні опікунів, ні інших законних представників, він не виконує роль інших дорослих. Він виконує роль людини, якій можна довірити те, що ти не довіриш іншим», – пояснив Голова Офісу дітей та молоді «ДІйМО» Кирило Невдоха

Кандидати проходитимуть підготовку, а також отримуватимуть психологічну підтримку, аби досвід наставника не зашкодив дитині та відповідав її потребам. Також майбутніх наставників ретельно перевірятимуть по відповідних реєстрах: це мають бути повнолітні, дієздатні особи без психічних захворювань, алко- чи наркозалежностей.

Крім того, закон запроваджує абсолютно нове поняття – корпоративне наставництво для дітей віком від 14 років. Тобто підприємства та компанії зможуть офіційно брати участь у підготовці молоді до дорослого життя, допомагати здобувати освіту, профорієнтуватися та адаптуватися до майбутньої професії.
«Бізнес так само може стати наставником. Це якраз і є та частина, яка називається корпоративне наставництво, коли компанія виконує умови – проводить стажування, екскурсії на регулярній основі, певні профорієнтаційні заходи для дітей, практику», – зауважила перша заступниця міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Людмила Шемелинець

Підсумовуючи, вона підкреслила, що зараз кожна дитина та молода людина потребує надійного дорослого поруч, а закон дозволить їм нарешті отримати необхідну підтримку, якої вони сьогодні так потребують: «Навіть якщо батьки є і вони поруч, але на роботі, то хтось інший може допомогти дитині й бути поруч ще додатково. Тому ми дуже сподіваємося, що цей закон матиме тільки позитивний результат», – каже пані Людмила.

Наразі Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України завершує підготовку підзаконних актів, необхідних для реалізації закону. Вони визначатимуть порядок організації наставництва, підготовки кандидатів, супроводу наставників, оцінювання потреб дітей і молоді та взаємодії всіх учасників цієї роботи. Паралельно оновлюється програма підготовки тренерів і кандидатів у наставники – з урахуванням досвіду українських організацій, які вже багато років працюють із наставництвом, сучасних підходів до захисту прав дитини, питань безпеки, етики та міжнародної практики.

"Реалізація будь-якого закону – це люди. Держава може визначити правила, підготувати фахівців, забезпечити супровід і сформувати інфраструктуру. Але успішним наставництво стане лише тоді, коли більше українців будуть готові інвестувати свій час, досвід і увагу в розвиток дітей та молоді. Сьогодні ми багато говоримо про повернення українців з-за кордону, залучення молоді до розвитку громад, підготовку фахівців для відбудови країни. Усі ці завдання пов’язані між собою. Якщо ми хочемо зберегти людський капітал України, ми маємо підтримати тих, хто вже сьогодні потребує дорослого, здатного допомогти повірити у власні можливості, визначитися з життєвим шляхом і знайти своє місце в суспільстві", – каже Людмила Шемелинець.

За її словами, попереду ще багато роботи. Завдання держави – зробити наставництво доступним не лише в окремих громадах, а по всій Україні. Для цього органи місцевого самоврядування, центри соціальних служб, громадські та благодійні організації мають активно розвивати цю послугу, щоб кожна дитина чи молода людина, яка потребує підтримки, могла знайти свого наставника.
"Мене часто запитують, що може змінити один наставник. Моя відповідь проста – він може змінити ціле життя однієї дитини. А коли таких дітей тисячі, змінюється майбутнє всієї країни. Саме тому наставництво – це не про благодійність і не про разову допомогу. Це про відповідальність за наступне покоління українців. Про готовність бути поруч у той момент, коли дитині найбільше потрібна підтримка. Про віру в те, що кожна дитина заслуговує на дорослого, який скаже: “Я поруч. У тебе все вийде”, – додала Людмила Шемелинець.
Підготувала Рина ТЕНІНА