Федір Сандерс. Заслужений хрестоносець імперії

Федір Сандерс народився 1 січня 1755 р. у сім'ї ліфляндських дворян. Здобув домашню освіту і десяти років від народження був записаний рядовим до Київського піхотного полку. У 1769 р. у віці чотирнадцяти років і в званні сержанта розпочав свою бойову службу під стінами Хотіна, беручи участь у облозі та взятті цієї фортеці. Наступного року він брав участь у битвах при Ларзі та Кагулі. Проізведений 1 січня 1771 р. у прапорщики, брав участь в операціях у турецьких фортець Тулча, Бабадаг та Кілія. Під час другої російсько-турецької війни брав участь в облозі та штурмі Очакова (1788), Гаджибейського замку (1789). Штурмом Ізмаїла (11 грудня 1790) завершилася бойова кар'єра Федора Івановича в другу турецьку війну. Відмінність, виявлена ​​ним при цьому штурмі, принесла йому, за поданням Суворова, чин прем'єр-майора, а також золотий хрест.

У 1806 р. Федір Іванович взяв участь у новій війні з турками. Сандерс брав участь у відбитті ворожої вилазки з Ізмаїла і був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість». У 1809 р. Сандерс зі своїм полком знову бере участь в облозі Ізмаїла. Незважаючи на поранення, продовжує командувати полком. 14 вересня 1809 р. турки за умовами капітуляції здали фортецю Ізмаїл.

У війну 1812 р. Сандерс числиться в Дунайській армії і бере участь у поході до Європи. 10 травня 1812 р. він був призначений головою польового аудиторіату Дунайської армії і в тому ж році взяв участь у битві з французами при Березіні, а в 1813 – у штурмі Лейпцига. За відзнаку, виявлену в битві під Лейпцигом, Сандерсу було надано золоту шпагу, прикрашену алмазами, з написом «За хоробрість». Взяттям Парижа завершилася його бойова служба.

25 березня 1816 р. Федір Іванович був призначений комендантом Ізмаїльської фортеці, так добре знайомого йому з російсько-турецьких війн.  На цій посаді він перебував вісімнадцять років. У 1830 р. за відзнаку по службі отримав звання генерал-лейтенанта, а через чотири роки після цього був звільнений у відставку. Наприкінці 1835 р. він переїхав із Ізмаїла до Петербурга.

За свою військову кар'єру Сандерс був кавалером орденів Святої Анни І і ІІ ступенів, Святого Володимира ІІІ ступеня, Святого Георгія IV ступеня, медалі на згадку про Вітчизняну війну 1812 р. і за взяття Парижа. З історії відомо, що мало хто з російських воєначальників був удостоєний двох золотих хрестів за бойові заслуги. Випадок із Федором Сандерсом – кавалером одразу трьох таких нагород (за взяття Очакова, Ізмаїла та Праги) – унікальний.

1 січня 1836 р. Федір Іванович помер вісімдесят одного року від народження. Похорон його, за Високим наказом, відбувався з усіма військовими почестями за кошти, надані імператором Миколєм I. На жаль, до сьогоднішнього дня ім'я генерал-лейтенанта Федора Сандерса в Ізмаїлі практично забуте.

Ігор ОГНЄВ,

член Національної спілки краєзнавців України.

Ф. І. Сандерс. Портрет роботи майстерні Дж. Доу, 1826