Німецька історикиня про "істерію" навколо УПА: Поляки забувають, що Україна захищає і їх

Таку думку в коментарі Укрінформу висловила німецька історикиня, наукова співробітниця Лейбніц-центру досліджень новітньої історії у Потсдамі Франциска Девіс, пише ІП "Кур'єр".

"Можна сказати, що рішення Зеленського у сфері політики пам’яті щодо УПА було непродуманим, оскільки польську реакцію можна було передбачити. Однак у Польщі, схоже, втрачають з поля зору те, що зараз поставлено на карту, і те, що Україна нині захищає європейську безпеку, а отже й безпеку Польщі. Саме це мало би бути пріоритетом, особливо для польських політиків", – заявила Девіс.

Вона вказала на те, що в основі нинішньої напруги лежить принципово різне сприйняття Української повстанської армії в Польщі та Україні.

"У Польщі УПА асоціюється майже виключно з відповідальністю деяких її підрозділів за масові вбивства десятків тисяч польських цивільних на Волині під час Другої світової війни. В Україні ж на передньому плані перебуває її роль у боротьбі проти Радянського Союзу під час Другої світової війни, а також після 1945 року в Західній Україні", – зазначила історикиня.

Дослідниця історії Східної Європи нагадала, що ця боротьба Української повстанської армії проти окупаційної радянської влади тривала до початку 1950-х років, а Москва протидіяла УПА "з надзвичайною жорстокістю" та депортувала цілі села із заходу України до інших регіонів СРСР за звинуваченнями у підтримці повстанців.

"Після 1917 року, а потім унаслідок пакту Гітлера-Сталіна 1939 року Москва спочатку силою інтегрувала до Радянського Союзу Центральну та Східну Україну, а потім Західну Україну. Радянський Союз був спадкоємцем російської колоніальної імперії, і сьогодні Росія також веде в Україні неоколоніальну війну. Тому не дивує, що УПА була вшанована саме таким чином саме зараз", – сказала Девіс.

Водночас, на її думку, масштаб нинішньої польської реакції не можна пояснити лише історичними суперечностями.

"Реакції з Польщі були передбачуваними, але їхня інтенсивність, можна сказати – майже істерія, не пояснюється лише цим протилежним сприйняттям УПА. Після обрання Навроцького антиукраїнські настрої, які існували й раніше, почали висловлюватися більш відкрито, і частина політиків досить безвідповідально їх підігріває. Мені здається, що тут із внутрішньополітичних міркувань, особливо з боку правопопулістського табору, навмисно розпалюються ворожі настрої проти України в цілому, при цьому ігнорується той факт, що це не відповідає зовнішньополітичним інтересам Польщі", – вважає експертка.

Девіс нагадала, що саме Польща першою визнала незалежність України у 1991 році, а особливу роль в цьому відіграли польські інтелектуали Єжи Ґедройц і Юліуш Мєрошевський, які боролися за примирення і партнерство між Польщею та Україною.

"Вирішальну роль у цьому відіграли польські інтелектуали Єжи Ґедройц і Юліуш Мєрошевський, які після 1945 року перебували в еміграції у Західній Європі та звідти боролися за примирення і партнерство між Польщею та Україною. У "Солідарності" ці ідеї підхопили у 1980-х роках, і вона виявила велику солідарність з українським рухом за незалежність – тут я маю на увазі, наприклад, таку постать, як Яцек Куронь. Вирішальним для всіх цих людей було переконання, що без вільної України не може бути вільної Польщі і що боротися з російським імперіалізмом можна лише разом", – підкреслила історикиня, яка, зокрема, працює над проєктом "Визволення від імперії: Україна, Польща та виникнення нової Європи, 1945-1991".

Девіс наголосила, що "міцне польсько-українське партнерство було б життєво необхідним для Європи саме сьогодні".

"Мені б хотілося, щоб у Польщі більше людей знову згадали про спадщину Мєрошевського та Ґедройця і діяли відповідно. Це було б в інтересах не лише України, але й самої Польщі", – підсумувала вона.
Підготувала Рина ТЕНІНА