- Що зрештою повернули?
- Це 252 об'єкти, які включають всі контрольно-пропускні пункти, периметр, дороги, всі комунікації - трансформаторні підстанції, електромережі, водні мережі, 90% залізниці, каналізаційні мережі. Ми максимально повернули все те, що допоможе приватному інвестору створити виробничі процеси. Тому що дуже нелогічно виставляти на продаж підприємство, а ворота та заїзд на це підприємство залишати за державою. Це викликало б великі складнощі.
- Що не продається?
- Не продається нерухоме майно АМПУ - адміністративні та господарські будівлі та причали, оскільки це об'єкти стратегічної інфраструктури.
- Як тоді буде здійснюватись доступ власника порту до причалу?
- Є норма у Законі про морські порти, яка говорить про те, що у зв'язку із приватизацією інвестор без конкурсу може взяти в оренду причал на 49 років. Зараз це не працює, оскільки досі не визначена ставка оренди причалу. Але очікуємо, що незабаром норму буде доопрацьовано та впроваджено. Тим часом, інвестор може користуватися причалом на загальних умовах. Великих ризиків у цьому немає, оскільки в порту немає інших стивідоров. Тому те, що АМПУ укладе договір на доступ до причалу з іншими операторами, вкрай малоймовірно. Бо всі закриті та відкриті склади та обладнання будуть вже у приватного власника.
- Якими були показники порту до війни та чи працював він минулого року?
- В 2021 році зайшло всього 2 судна по 1200 тонн. У 2021 році порт обробив 2300 тонн, у 2020 році - 77 тис. тонн, 2019 - 117 тис. тонн. Це критично мало, тому що максимальна потужність порту - 2 млн тонн. І сьогодні за мінімальних реконструкцій порт легко може обробляти 1 млн т вантажів на рік. У травні минулого року ми запустилися як “сухий порт”, тобто робили перевалку різними видами транспорту, накопичували у нас вантаж і потім відправляли на порти Дунаю. Працювали із зерном, металом, глиною, котунами, ЗРС За півроку ми обробили 290 тис. тонн. Порт показав здатність працювати з різними видами вантажів, було відновлено як криті, так і відкриті склади. І якщо за 2021 рік збитки були 23-24 млн грн, то в 2022 році ми вийшли на невеликий прибуток. Отже, сьогодні ми продаємо готовий бізнес.
- Чому порт вирішили виставляти на приватизацію саме зараз? І чи настільки в цей час це буде вигідним продажем для держави?
- Офіційно малу приватизацію ніхто не зупиняв. Була невелика пауза в період, коли велика війна тільки почалася, але вже навесні ми знову продовжили цей процес. Тому відповідь дуже проста - тому що ми закінчили підготовку. Це дуже правильне рішення держави щодо його приватизації. Проблемних моментів накопичилося багато. Останніми роками порт систематично банкрутував, давно не оновлювалася інфраструктура. У порт потрібно вкладати гроші, що може зробити лише приватний інвестор.
- На вашу думку, за скільки може бути проданий порт і хто потенційно зацікавлений?
- Стартова ціна 187 млн грн плюс ПДВ та плюс 100 млн кредиторки. Це вже 318 млн грн. (інтерв'ю готувалось до новини про те, що торги не відбулись і ціну буде знижено - ЦТС). Ціна Усть-Дунайського порту зросла втричі на аукціоні. Але тут стартова ціна набагато вища. Щодо потенційних інвесторів, то можу сказати, виходячи з того, хто до нас приїжджав. В основному, це зерновики, але є і металурги. Є приватні особи, які поки що не розкривають своїх бенефіціарів. Є портовики.
- Як на приватизацію порту реагує колектив?
- Коли я прийшла готувати підприємство до приватизації, колектив був проти, люди згадували приватизацію 90-х років. Доводилося переконувати їх у тому, що ця приватизація буде іншою. Звичайно, люди все ще переживають, адже все залежатиме від того, хто саме прийде. Але під час підготовки порту до приватизації ми вивели його на інший рівень інтересантів. Раніше я чула розмови про те, що цей порт цікавий тільки для донорства. Що на перших торгах порт не продасться і тоді його можна буде купити за половину ціни і просто забрати метал, плити тощо. Але сьогодні це вже інший порт. Ми перевели його в іншу групу інтересантів, і він цікавий як живий бізнес. Сподіваємося, що він потрапить у добрі руки.
- Що загалом думаєте про приватизацію в портовій галузі?
- Стратегічні об'єкти держава має залишити за собою і зараз така політика сформована. Навіть якщо запустити велику приватизацію, акваторії, причали, відповідно до нинішнього законодавства, не можуть включатися до продажу. Державне підприємство, яке не має монополії, завжди програватиме приватному і не буде конкурентоспроможним. Щодо питання - концесія чи приватизація, я більше підтримую приватизацію. У нашій країні мало успішних випадків державно-приватного партнерства.