Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es

Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/ Издательский дом «Курьер» www.izmail.es ru © Издательский дом «Курьер» Працюють без радіосигналу і стійкі до РЕБ: Міноборони України тестує нові дрони http://izmail.es/article/69914/ У Міністерстві оборони України тестують нові українські дрони, керовані через оптоволоконний кабель. Безпілотники такого типу ефективні в умовах застосування армією "рф" засобів радіоелектронної боротьби. <p>В українському оборонному відомстві повідомили: дрони перебувають на завершальному етапі кодифікації, їх незабаром постачатимуть для потреб армії, розповідає FREEДOM.<br><em>“Вони можуть використовуватися для наземних, літаючих, плаваючих дронів, а також ми плануємо зробити безпілотний комплекс - дрон з оптоволокном і кріпленням на бойову частину”, </em>- розповідає співзасновник компанії-постачальника Дмитро Шейнарт.<br>Вони стійкі до систем РЕБ. Їх складніше засікти й перехопити. Дрони на оптоволокні працюють без радіосигналу. На безпілотнику розміщена велика котушка, на якій намотано кілька кілометрів оптоволоконного кабелю.<br><em>“Але він має низку обмежень. Він може бути вкрай ефективним при виконанні одних завдань, і менш ефективним в інших. Основна його перевага в тому, що такому БпЛА не страшні засоби РЕБ противника. Тому що сигнал від пілота до дрона йде по фізичному передавальному кабелю - це величезний плюс для передової. Однак є і мінус - це дальність польоту. Дрон не може літати так далеко, як літають бездротові дрони”</em>, - розповів командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів “Ахіллес” 92-ї окремої штурмової бригади Юрій Федоренко.<br>Наразі ці дрони перебувають на завершальному етапі кодифікації й будуть постачатися для потреб армії.<br><em>“Противник продовжує нарощувати можливості щодо застосування технології управління дронами по оптоволокну, тому вкрай необхідно нівелювати його переваги в цьому сегменті. Вітчизняні виробники демонструють свою готовність швидко адаптуватися до сучасних викликів війни та втілювати в життя нові розробки”, </em>- цитує начальника управління безпілотних авіаційних систем Головного управління інновацій Міноборони України Євгена Ткаченка сайт відомства.<br>Використання дронів у сучасних конфліктах значно масштабувалося, кажуть експерти. Україна стала одним із лідерів у розробці та застосуванні безпілотних авіаційних систем. Це пов’язано з необхідністю посилення розвідки, точкових ударів і боротьби з противником, який активно застосовує засоби РЕБ.<br><em>“Купольні РЕБ, які росіяни встановлювали на свою техніку, і потрібно було розв’язувати це питання. Відбулася модернізація конструкції дронів, ми стали використовувати штучний інтелект для автоматичного доведення БпЛА до цілі. Це означає, що безпілотник захоплює ціль до входження в зону дії ворожої РЕБ. А далі йде вже без пілота і самостійно підбиває або знищує”</em>, - розповів Юрій Федоренко.<br>Нарощування виробництва та нові розробки у сфері озброєння - це відповідь Сил оборони України на російські атаки.<br><em>“Це спільне завдання виробників зброї, наших урядовців і всіх, хто залучений, - зробити цей рік рекордним за дронами всіх видів, а також суттєво наростити виробництво українських ракет, артилерії, всієї необхідної техніки. Я доручив збільшити кількість замовлень дронів. Це вже виконується. Наші арсенали - це одна з гарантій незалежності, як і влучність наших воїнів”, </em>- заявив Президент України Володимир Зеленський.<br>Експерти впевнені, безпілотники на оптоволокні будуть важливою частиною озброєння Сил оборони України вже 2025 року. Як повідомили в Генеральному штабі ЗСУ, одним із найефективніших у застосуванні може стати дрон-камікадзе проєкту Black Widow Web 10. Він здатен долати дистанції понад п’ять кілометрів і доставляти понад два кілограми корисного вантажу.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p> Війна в Україні http://izmail.es/article/69914/ 2025-01-13 23:49:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Китай приєднається до санкцій проти росії для захисту своїх інтересів - думка експерта http://izmail.es/article/69915/ Політика Китаю спрямована на мінімізацію економічних ризиків та захист торгівельних відносин з ключовими партнерами, що призводить до обережності у відносинах з росією та приєднання до міжнародних санкцій. КНР діє виключно в межах своїх національних інтересів. <p>Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розказав виконавчий директор “Економічного дискусійного клубу” Олег Пендзин.<br>“<em>Національний інтерес Китаю на цей час полягає в тому, щоб зберегти обсяги торгівлі між Китаєм і його найбільшими ринками, на яких він активно співпрацює”, - </em>зазначив експерт.<br>Для Пекіна першочерговим завданням є збереження обсягів торгівлі з найбільшими та найприбутковішими ринками, такими як США та Європейський Союз.<br><em>“Загалом загальний обсяг торгівлі Китаю зі США та Європейським Союзом становить понад 1,6 трлн дол. на рік. Разом з тим загальний товарообіг між Китаєм і "рф" становить лише 220-230 млрд доларів”, - </em>сказав Пендзин.<br>Очевидно, порівнюючи ці цифри, Китай бачить необхідність уникати будь-яких дій, які можуть поставити під загрозу його відносини із Заходом.<br>Пекін прагне убезпечити себе від запровадження вторинних санкцій, які можуть бути накладені на китайські компанії за співпрацю з російськими підсанкційними організаціями.<br><em>“Китай прагне максимально захистити себе від вторинних санкцій, пов’язаних з наявними обмеженнями. Він також готується до можливих змін у політиці нової адміністрації президента США, які можуть вплинути на доступ китайських товарів на американський ринок</em>“, - наголосив експерт.<br>Прикладом обережного підходу Китаю до співпраці з росією є поведінка китайських портових компаній, які відмовляються приймати під санкції кораблі тіньового танкерного флоту "рф". Цей крок є продовженням політики китайських банків, які вже давно обмежують будь-які фінансові операції з російськими підсанкційними компаніями, щоб не потрапити під вторинні санкції США.<br>Така стратегія Китаю <em>-</em> вже не перший випадок участі у санкційних обмеженнях, і, ймовірніше, не останній. У міру того, як Захід посилює контроль над санкційними режимами, Китай все частіше приєднуватиметься до обмежень, щоб зменшити ризики для своєї економіки.<br><em>“Чим більш комплексним, чим жорсткішим буде контроль за виконанням санкцій, тим більше буде прецедентів приєднання Китаю до конкретних обмежень”, - </em>резюмував Олег Пендзин.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p><blockquote><div><br></div></blockquote><figure><div></div></figure> Новини України та світу http://izmail.es/article/69915/ 2025-01-13 22:11:39 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Війна, деколонізація, вибори: як Одещина переживає важкий період. Інтерв’ю з Олегом Кіпером http://izmail.es/article/69919/ Одещина в умовах війни: чого вдалося досягти у 2024 році, на що сподіватися у 2025? <div><div><em>Голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер дав ексклюзивне інтерв’ю "Суспільному". Говорили про розвиток медицини та освіти на Одещині, про будівництво бомбосховищ та боротьбу з російською пропагандою в регіоні. Кіпер також назвав проміжні підсумки процесу деколонізації, озвучив позицію про своє політичне майбутнє та прокоментував можливість проведення виборів в умовах війни.</em></div></div><div><article><div><em><strong>- Почнімо з підсумків року, на вашу думку, що було вашим головним досягненням у 2024 році, що змінилося для регіону?<br></strong></em>- Основним завданням для керівників регіону є підтримка і допомога нашим людям, особливо сьогодні під час війни. Підтримка тих людей, хлопців і дівчат, які воюють на фронті. І, звичайно, багато було зроблено громадами області для того, щоб підтримати наші збройні сили. Підтримати їх функціонування, підтримати їх можливість виконувати свої бойові завдання щодня - це як пріоритет. Я думаю, що він не тільки в Одеської області. Ми багато звертали уваги щодо питання медицини. Звертали увагу до навчання дітей, щоби воно було офлайн, а не онлайн. Декілька років ковіду, декілька років війни, а сьогодні ми робимо все можливе і неможливе, щоб більша кількість наших діток навчались офлайн. Для цього потрібні бомбосховища, забезпечення аудиторії всім необхідним, щоб можна було б навчатися. Я думаю, що сьогодні Одеська область друга в Україні щодо навчання офлайн наших діток. Також ми почали проєкт меліорації, який 30 років, на жаль, не працювала. Південь нашої області - це Болградський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський райони - показав, що якщо її не робити, не починати і не запускати цей процес - це дуже, дуже буде негативно впливати на економічні процеси. Засуха, яка була в цьому році, було багато втрачено врожаю, тому економічно ми до цього підійшли таким чином, що краще сьогодні вкладати гроші в меліорацію і покрити більшу частину тих земель, які сьогодні потребують цього. Це дасть можливість економічної стабілізації і покрити ті витрати, які ми плануємо вкласти. Також хочу звернути увагу, що у сфері медицини багато проєктів, які ми розпочали. Це і надкластерні заклади: Ізмаїльська, Дунайська та обласна лікарні. Закупаємо нове обладнання, робляться нові ремонти для того, щоб забезпечити всім необхідним по всім напрямкам наших людей, які туди можуть звертатися і отримувати достойну медичну допомогу. Нещодавно <a href="https://suspilne.media/odesa/910995-persij-v-derzavnomu-zakladi-odesini-v-oblasnomu-onkocentri-vstanovili-linijnij-priskoruvac/">відкрили перший лінійний прискорювач</a>, якого за 30 років чомусь не було державного, не було безкоштовного. Все було комерційним.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- Які виклики, на вашу думку, були головними для Одеського регіону в 2024 році. Що не вдалося зробити, але планувалося?<br></strong></em>- Я не хотів би якісь пріоритети давати тим чи іншим викликам. У нас сьогодні виклик - це побудова нової дитячої лікарні. Ми тільки почали розробляти новий проєкт, тому що старий проєкт був приватної особи чомусь. Дитяча обласна лікарня – це був проєкт приватної особи. Це виклик? Мабуть, так, бо 30 років дитяча лікарня перебуває в гуртожитку колишньому, де сьогодні немає сучасних нормальних приміщень та умови не ті. Бомбосховища всі не зробили - це виклик! Хочеться збільшити кількість цих місць для того, щоб більше діток могли б ходити в свої школи, тому що багато в школу ходять у дві зміни. Одна школа ходить зранку, інша школа в теж приміщення ходить ввечері. Ну і звичайно, основний виклик - це те, що ми ще не перемогли. Я думаю, що 2025 рік виправити цю ситуацію.</div><div><em><strong>- На початку грудня Одеська міська рада проголосувала за <a href="https://suspilne.media/odesa/894633-odeska-miskrada-vidilila-kosti-na-proekti-demontazu-pamatnikiv-z-imperskou-simvolikou-sered-nih-puskin-i-babel/?utm_source=telegram&utm_medium=ps">виділення коштів на знесення пам'ятників</a>, які асоціюються з радянською та імперською політикою в Одесі. Це було зроблено, бо раніше було опубліковане ваше розпорядження, яке змушувало це зробити. Ця історія стала частиною політичної боротьби між обласною та міською владою. Наскільки ви зараз моніторите весь цей процес? І чи вводило ваше розпорядження якісь конкретні терміни для того, аби ця політика була реалізована і ці пам'ятники були демонтовані та прибрані з публічного простору?<br></strong></em>- Цей процес почався, якщо не помиляюсь, ще у 2023 році. У квітні був проголосований закон, який був підписаний президентом. По суті, моє розпорядження, яке було підписане 23 липня поточного року - це була лише фіналізація цього шляху. До цього всі громади мали самі виконати закон, але в законі була можливість затягнути час. І голова адміністрації військової тоді має це все вирішувати. Я хочу сказати, мабуть, тільки в нас в регіоні на мене залишили близько 70 вулиць, які були не перейменовані і це тільки в місті. Все це через різні політичні бачення тих чи інших голів громад, різні політичні бачення тих чи інших депутатів. Жоден на себе не хотів брати відповідальність. Я виконував закон, свої функції голови військової адміністрації для того, щоб бути послідовним. Я не можу бути непослідовним. Але я хочу зазначити, наприклад, в Харкові таке питання не підіймалось взагалі. Коли в день по три КАБи прилітає, то таких питань немає взагалі. На щастя, в нас є така перешкода природна, як наше море, яка не дає можливості літакам ворожим атакувати КАБами і тому ми думаємо за пам'ятники, вулиці. В інших містах таких проблем не виникає. Я хочу наголосити, що сьогодні нові часи. У нас нові герої. Якщо хтось з цим не згодний, то хай мені про це скаже. Я не маю нічого проти Пушкіна. Я не маю нічого проти, будь-якого іншого автора, будь-якого діяча - вони мають бути в музеях. Це ніхто не забороняє. На сьогодні є інші герої, які поклали своє життя за Україну. Поклали своє життя, аби інші могли ходити у своїх гарних костюмах в теплі кабінети, на засідання в міських радах, обласних радах, в громадах. Я думаю, що це більше не політична історія, це більше неповага до того, що відбувається сьогодні. Ці хлопці і дівчата віддавши своє життя і іменами ми сьогодні назвали ті вулиці, бульвари. Якщо я десь помилився, то перевірте. Сьогодні кожна громада може знов переглянути, будь-яке питання і в робочому порядку змінити назву, якщо я в чомусь помилився. Мене було чітко поставлено законом в позицію, що я мав приймати рішення - я його прийняв.</div><div><em><strong>- У червні ви анонсували таку подію, як тестування ретрансляторів для протидії російській пропаганді на кордоні з невизнаним, так званим Придністров'ям. Скажіть, будь ласка, зараз є якісь результати, про які вже можна говорити? Чи працює це?<br></strong></em>- Так, це була наша ініціатива, тому що це всі населені пункти, які біля так званого Придністровського сегменту, а це близько 400 кілометрів кордону. Невизнана ПМР так розташована, що будь який ретранслятор діставав 40-50 кілометрів, а то і 100 по території України. Це було одне із прохань до Держспецзв'язку, щоб нам сюди не сіяли свою пропаганду. росія має свій вплив на цю зону. Вони розповсюджували свою інформацію, а інформація — це взагалі вид зброї, я так рахую. Були побудовані вишки. Я не технічна людина, але я знаю, що Держспецзв'язок вивчав відстань, вивчав висоту. Вони зараз тільки все підсилюють для того, щоб повністю перекрити будь-які сигнали з того боку. Ну і звичайно, надати тепер наші сигнали.</div><div><em><strong>- На вашу думку, ця пропаганда російська, вона сильно впливала на людей на півдні Одещини? <br></strong></em>- Я думаю, що вона і зараз впливає. Це один з напрямків війни. Сьогодні ЗМІ – це дуже потужна зброя і вони її використовують максимально. Давайте візьмемо Одесу. 30 років незалежності, скільки нам імперія навішала своїх наративів? До цього часу намагаються розповідати, що Одеса — це російське місто. Поїдьте в Європу, де ви скажете "Одеса", вас перепитають "Раша?". Ця пропаганда була і ми сьогодні розуміємо, що мабуть фіналізація цієї пропаганди — війна. Вони думали і рахували, що при заході військ на території України 70% наших українців мали зустрічати їх з квітами з прапорами. Ми цю інформацію також знаємо, моя <a href="https://suspilne.media/odesa/492541-pracuvav-u-genprokuraturi-za-casiv-anukovica-ta-pid-cas-vijni-vidpocivav-za-kordonom-so-vidomo-pro-golovu-odeskoi-ova/">попередня робота</a> давала можливість це вивчати, і я її вивчав. Вони над пропагандою постійно працюють. Ви знаєте, що в медійну частину вони багато вкладають засобів, коштів, людей і ресурсів. Ми це бачимо щодня.</div><div><em><strong>- Ще один виклик і ще одна проблема для нашого регіону, яка існувала – це проблема з мобільним зв’язком та інтернетом. У січні 2023 року, за даними Держзв'язку, під час проблем з електрикою в Одесі працювали лише 57,8% базових станцій. Цю проблему фіксують для всіх фронтових та прифронтових регіонів. В Одеській ОВА скликали спеціальне засідання, на якому акцентували мобільним операторам, що ситуацію треба змінити в цьому році. Чи є зміни?<br></strong></em>- Я вам просто наведу кілька прикладів. Більше 5000 таких станцій у нас працюють в Одеській області. Велика частина з них закрита додатковими акумуляторами. Те, що ви сказали, були перебої в листопаді. Ви знаєте, що у нас тоді взагалі не було три доби світла, коли були потужні обстріли нашої енергосистеми і просто багато із цих веж після там 5-8 годин роботи були розряджені. Сьогодні з цим проблем менше. Ви бачите, коли є планові відключення світла, то зв'язок практично скрізь працює. Сьогодні є близько 300 станцій, які працюють до 10 годин. Інша частина цих станцій - трішечки менше. Була задача в ультимативній формі для того, щоб ці потужності були максимально збільшені по території всієї області, не тільки міста Одеси. По всій території, всі основні траси наші: на південь, на північ, на Миколаїв. Наради проводяться для контролю, скільки зробили і що планують далі робити в мобільних операторів. Як би там не було, мобільні оператори наші точно сьогодні не працюють собі в мінус. Ми намагаємося допомогти, де ми можемо бути корисними. Якщо у нас є генератори, то ми їх даємо, це наша зацікавленість. Люди не питають мобільних операторів, чому в них не працює зв'язок, а питають нас, хоча ми до цього відношення не маємо, бо це їхня приватна історія, це їхні послуги. Але ми в комунікації, в контролі і в допомозі. Поки таких гострих проблем я не бачу, тому що були проблеми тільки тоді, коли світла не було більше 10 годин. Працюємо, щоб воно постійно працювало. У них є такі можливості, у операторів, вони про це знають.</div><div><em><strong>- Останні два тижні активно обговорюють ваше інтерв'ю з моєю колегою, пані Мосійчук, щодо заяви про Агафангела, який ходив вздовж узбережжя та начебто якось вплинув на те, що російський десант не потрапив на Одещину. Скажіть, будь ласка, ось ця активна реакція в соціальних мережах, чи бачили ви її, як ви до неї ставитесь?- </strong></em>Я ставлюся спокійно. Якщо взяти все інтерв'ю, там було відверто мною сказано, що всі намагалися бути корисними, щоб захистити Одесу від ворога. Хтось мішки з піском засипав, робив якісь фортифікації. Потрібні вони були? Як показав час, то ні, але люди хотіли бути корисними. Звичайно, левова частина була зроблена військовими, які стояли на сторожі в разі підходу кораблів до берега. Вони робили свою роботу. Керівник митрополії Одеської робив те, що він бачив. Він також хотів бути корисним. Розповідають про погоду та про інше. Я на це не звертаю уваги. Я сказав, що цей факт був. Ми з вами точно не знаємо, хто в чому допомагав. Ми знаємо точно, що це наші військові левову частину зробили. Мені навіть там хтось писав, що десант в Коблево висаджувався. Тобто я багато бачу того, що люди не зовсім були інформовані і витягували з інтерв'ю певні частинки моїх слів і це розповсюджували. Ви бачили в матеріалі наших військових? Вони працюють кожного дня, кожної ночі мобільно-вогневі групи, чомусь про них не згадали. Ну мені дико, так. Якщо людям цікаво хайпувати на тому, що сказав голова військової адміністрації, якщо це допоможе нашій перемозі, я тільки "за".</div><div><em><strong>- Як ви бачите своє політичне майбутнє зараз, після посади голови Одеської обласної військової адміністрації?<br></strong></em>- Попередньо, я мав би повернутися туди, звідки я був мобілізований до Сил оборони. Я досі залишаюся керівником одного із підрозділів прокуратури, і я був мобілізований до Сил оборони. Відповідно, відряджений сюди. Тобто, по закону, я мав би повернутися туди. Чи політик я? Я думаю, що ні. Я більше практик, який хоче щось робити корисне. Для того, щоб сьогодні використати ці свої можливості, ресурс посади, щоб бути корисним для військових, для дітей, для людей. Політичне направлення, я навіть про це не задумувався.</div><div><em><strong>- Зараз дуже активно обговорюють тему виборів, при яких умовах вони можуть бути, чи можуть вони бути у 2025 році. Про політичне майбутнє, доєднатись до якоїсь політичної партії ви не думали?<br></strong></em>- Ви про вибори чули заяви від президента, від головнокомандувача Сирського? Президент якраз заявив про те, що вони неможливі в існуючих умовах. Про вибори говорять ті ж люди, які все знають про Агафангела, про те, що Кіпер корову доїв – вони це все знають, їм це цікаво. Я навіть чув тут, у нас в Одесі, що 25 травня призначають … вже до виборів готуються. Ну, видно, люди може ходять до гадалок, на картах гадають. Я знаю, що сьогодні пріоритет це війна і перемога. Сьогодні гинуть люди і я не можу думати про якісь політичні амбіції, чи про якісь вибори. От коли мені скажуть, що закінчилася війна, то можна тоді з вами сісти і поспілкуватися. А що краще? Може просто піти відпочити та забути. А може варто взяти на себе ще якісь проблемні питання. Хай мене "похають" ще трішечки і сказати: "Да, Кіпер не справився, але ми перемогли". І тоді йти займатись вихованням дітей. А люди, які вже знають, що є вибори. Ну мені жаль їх. Тобто це питання вас не сильно хвилює? Ми бачимо інформацію про те, що деякі політичні сили вже зарплати виплатили своїм штабам, тому я і питаю.</div><div><em><strong>- Можна, я прокоментую. Нехай платять, бо видно вони не зі своєї кишені взяли ці гроші, вони взяли десь з інших джерел. Якщо це допоможе нашим людям, то хай платять. Але скажіть, яка свідома людина сьогодні, розуміючи, що відбувається на Сумщині, на Чернігівщині, на Запорізькому, Херсонському, Харківському напрямках, може думати про вибори?<br></strong></em>- Це можуть бути ті люди, які рахують бюджет громади своїм бюджетом. В мене ці питання виникали постійно, бо чую такі слова: "Я виділив, я передав" - та ні, не ти це зробив, це громади зробили. Це ми з вами, ми також з вами платимо податки. Нема мого бюджету, а є обласний бюджет, яким сьогодні ми можемо розпоряджатися в плані підпису свого. Все це тільки посада, але вони тимчасові. Тому якщо є ті, в кого пріоритет вибори - ну я їм бажаю успіху…</div><div><em><strong>- І останнє. Що би ви побажали жителям Одещини у 2025 році?<br></strong></em>- Я хочу сказати, що вони в нас дуже потужні. Я хочу сказати, що вони в нас креативні і круті. Кожен в своїй справі. Хтось під обстрілами робить якусь продукцію, хтось воює, хтось лікує. Я їм хочу просто побажати сил це все витримати і залишитися людьми і після нашої перемоги, яка неодмінно буде. Щоб цей 25 рік, я дуже хочу, щоб він був би вирішальний для нашої країни. Країни, якій давали три дні життя. Це завдяки людям, в тому числі Одеського регіону. Вони всі представлені на фронті, вони всі представлені в тилу, в бізнесі, в медицині, науці. І я хочу сказати, що це одні з самих мудрих, сильних людей. Завжди Одещина була не першим місцем в країні, але і точно не другим.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></article></div> Регіон http://izmail.es/article/69919/ 2025-01-13 20:41:55 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Роботодавцям хочуть дозволити переглядати листування підлеглих у робочий час http://izmail.es/article/69921/ В Україні, де планують провести Пенсійну реформу, хочуть змінити Трудовий кодекс та надати роботодавцям можливість перевіряти робочу переписку робітників між собою. <div><div><h1></h1></div></div><div>З такою ініціативою <a href="https://spo.fpsu.org.ua/laws/proyekt-trudovogo-kodeksu-ukrayiny-doopraczovanyj-3327/" rel="nofollow" target="_top">виступило</a> Міністерство економіки України.</div><div>Відповідні зміни містяться у проєкті нового Трудового кодексу 2025 року, який підготувало відомство. Згідно з ними, роботодавці зможуть моніторити робочу кореспонденцію співробітників та документи, які створювалися та використовувалися ними під час роботи. Такий моніторинг «є крайньою формою контролю роботодавця» за співробітником.</div><div><em>«Здійснення моніторингу робочої кореспонденції та/або документів (файлів), створених на технічних (електронних) пристроях, що використовуються працівником для виконання трудових обов’язків, не може порушувати право працівника на особисте і сімейне життя»</em>, - зазначається в документі.</div><div>Роботодавців також можуть зобов′язати попереджувати людей про появу моніторинга та обгрунтовувати його доцільність.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> <div><br></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69921/ 2025-01-13 19:15:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Стаціонари скасовуються: у правилах отримання інвалідності змінили важливу умову http://izmail.es/article/69920/ В Україні, де пройти медогляд і навіть встановити інвалідність можна дистанційно, на дообстеження пацієнта за новими правилами отримання інвалідності направлятимуть лише один раз. <div><div><div>Про це розповіли міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко та його заступниця Марія Карчевич, пише РБК-Україна.</div></div></div><div><div>Щоб потрапити на оцінку лікарів, лягати у стаціонар не треба буде. Раніше часто для отримання інвалідності треба було пролежати у лікарні. Лікарі вимагали виписки зі стаціонару.</div><div><em>«На розгляд тих справ, які у нас були - зараз у нас чітко врегульовано постановою Кабінету Міністрів України перелік документів, які треба буде подати пацієнту. І це якраз дивитиметься адміністратор - чи є всі документи в наявності»</em>, - сказав він.</div><div>За його словами, відправляти на дообстеження буде дозволено не більше одного разу для ухвалення рішення.</div><div>Заступник міністра пояснила, що з 1 січня надали право спрямовувати на оцінку головам ВЛК.</div><div><em>«Також за новими правилами з 1 січня надали право та можливість спрямовувати на оцінку головам ВЛК. Це дуже важливо для військовослужбовців, щоб їм спростити процедуру та маршрут. Тобто якщо є всі критерії, то направити зможе і голова ВЛК»</em>, - зазначила Карчевич.</div><div>Але, за її словами, це стосується не військовозобов'язаних, а саме військовослужбовців.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69920/ 2025-01-13 17:50:32 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Двох пенсій одночасно більше не буде: в Україні обмежать коло осіб, які мають право на "подвійну" виплату http://izmail.es/article/69918/ Пенсійну систему України чекають значні зміни. <div><div><div>Крім того, в значній мірі буде обмежено коло осіб, які мають право на «подвійні виплати». Про це з посиланням на Департамент соціального захисту населення <a href="https://gsminfo.com.ua/177619-dvi-pensiyi-zamist-odnoyi-komu-z-ukrayincziv-poshhastyt-z-2025-roku.html" rel="nofollow" target="_blank">пише</a> українське видання.<br>Річ у тім, що наразі право на одночасне отримання двох пенсій мають певні категорії громадян. Зокрема, подвійну пенсію можуть отримувати:<br><em>- люди з інвалідністю, яким, крім пенсії за віком, призначається додаткова виплата у зв’язку з втратою працездатності.<br>- право на подвійну пенсію мають люди з інвалідністю, які втратили годувальника - їм, крім основної пенсії, призначається пенсія по втраті годувальника.</em><br>Але після «нововведень» розміри пенсій для осіб з інвалідністю у 2025 році визначатимуться, виходячи з фіксованого розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.</div><div>Зокрема, інваліди I групи отримуватимуть 100% прожиткового мінімуму, що становить 2361 гривню.<br>Для інвалідів II групи розмір виплат становитиме 80% прожиткового мінімуму.<br>Для інвалідів III групи - 60%.<br>Для дітей-інвалідів до 18 років - 70%.<br>Зазначається, що вказані суми є базовими і можуть бути збільшені в індивідуальному порядку залежно від наявності додаткових підстав для підвищення пенсії.<br>Для призначення пенсії з інвалідності однією з ключових умов є наявність певного страхового стажу. Його тривалість безпосередньо залежить від групи інвалідності та віку людини на момент встановлення інвалідності.<br>Так, для інвалідів I і II груп потрібно від 1 до 10 років страхового стажу, а для інвалідів III групи - від 1 до 14 років. Точні вимоги до страхового стажу встановлюються Пенсійним фондом України і можуть варіюватися залежно від конкретного випадку.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69918/ 2025-01-13 16:25:30 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Операція "Ліквідація": хто знищує російських воєнних злочинців та українських зрадників http://izmail.es/article/69917/ Герой України Володимир Жемчугов - про особливості роботи українських агентів, їхні успіхи та провали, прейскурант їхніх послуг та ідейні переконання. <div><em>«Зі зрадником </em><em>Кивою</em><em> розібрався російський кримінальний кілер. Він міг отримати за це до 50 тисяч доларів. А от людина, що ліквідувала російського генерал-лейтенанта </em><em>Кирилова</em><em>, мала гонорар 100 тисяч доларів. путінські генерали наразі йдуть за таким тарифом. </em><em>Для роботи на території росії ми не запрошуємо професіоналів із далеких точок світу — вони погано орієнтуються в російських реаліях і дуже швидко можуть потрапити в поле зору </em><em>ФСБ</em><em>. Шукаємо людей із пострадянських країн. Вони за хороші гроші готові здійснити нашу помсту»</em>, - розповідає Герой України Володимир Жемчугов, недавній учасник та організатор українського руху опору на окупованій росіянами Луганщині.<br>hromadske поговорило з Володимиром про особливості роботи українських агентів, їхні успіхи та провали, прейскурант їхніх послуг та ідейні переконання. А також про те, чи можна чекати на ліквідацію Віктора Януковича, сергія шойгу або самого путіна?<br><em>У цій розмові ми не розкриваємо даних, які є секретними або можуть нашкодити обороноздатності України.<br></em><em><strong>-  Володимире, хто виконує наші спецоперації проти росіян і зрадників України?</strong></em></div><div>- Якщо говорити про територію росії, я розділив би цих людей на три категорії. Перша — це найманці, яких не цікавить нічого, крім грошей. Ми їх наймаємо, зокрема, через їхні інтернет-спільноти, через спеціалізовані сайти, на яких вони пропонують свої послуги або реагують на наші пропозиції. Вони виконали замовлення, отримали гроші - до побачення. Друга категорія - це колишні кадрові офіцери російської армії та спецслужб. Ну, а третя - це мешканці території, на якій планується проведення відповідної спецоперації. Звичайні люди, які за 20 тисяч рублів готові підпалити шафу комунікацій на залізниці.</div><div><em><strong>-  А кадрові офіцери українських спецслужб?</strong></em></div><div>- Ще до повномасштабної війни ми перестали відправляти їх для роботи на території росії, тому що було багато зради навколо цих операцій: росіяни арештовували наших офіцерів буквально під час проходження паспортного контролю. Але з початком українських військових дій на Курщині наші офіцери-розвідники зайшли в росію разом зі спецпризначенцями. Зараз вони створюють логістичну й комунікаційну мережу для забезпечення наших спецоперацій по всій території росії. Вони дійшли вже аж до Владивостока. Передача зброї, вибухівки, розвідданих - це їхні обов’язки.</div><div><em><strong>-  Найманці завжди розуміють, хто є їхнім замовником і чому необхідно ліквідувати саме цю людину?</strong></em></div><div>- Вони можуть здогадуватися, дізнавшись, ким є їхня ціль, погортавши сайти про неї. Але для людей, які працюють тільки за гроші, така інформація неважлива. Їм важливо знати вартість замовлення та місце перебування об’єкта.</div><div><em><strong>-  Усі такі найманці є професійними кілерами?</strong></em></div><div>- Звичайно, що ні. Серед них є професійні кілери з кримінального середовища. Є відставні офіцери російської армії. А є і звичайні цивільні люди, для яких ми організовуємо відповідний навчальний курс, забезпечуємо їх зброєю і боєприпасами. Сучасні вибухові пристрої дуже прості. Записується кількахвилинний відеоролик з інструкцією, виконавець отримує відповідну апаратуру та пристрої. Нічого складного - закласти міни й дистанційно їх підірвати. На них дві-три кнопки: одна на міні, щоб поставити її на бойове чергування, та дві на пульті дистанційного керування.</div><div><em><strong>-  Якщо йдеться про найманців із цивільних, хто вони?</strong></em></div><div>- Це різні люди. Наприклад, командира російського підводного човна «Краснодар» Станіслава Ржицького в Сочі застрелив українець, який раніше за сімейними обставинами переїхав до росії та з власної ініціативи взяв участь в акції.</div><div>Також це можуть бути люди, яким дуже потрібні гроші, яких вони не можуть заробити в інший спосіб. Це люди з кримінального світу, це ті, хто свого часу навіть воював проти України. Це алко- й наркозалежні, учні та студенти…</div><div><em><strong>-  Тобто, підбираючи виконавців, ми моральним аспектом не переймаємося?</strong></em></div><div>- Ми працюємо на результат. А найбільш результативними є ті самі наркозалежні. Звичайно, на ліквідацію льотчиків, що бомбили в Україні цивільні об’єкти, їх не пошлеш. Але їм потрібні гроші на дозу - і вони не просто підпалять військкомат чи якийсь вантаж на залізниці, а зроблять це за порівняно маленьку суму в 5-10 тисяч рублів, буває 50 тисяч рублів. </div><div><em><strong>-  Наскільки нарко- й алкозалежні надійні як виконавці?</strong></em></div><div>- Я не пам’ятаю випадків, щоб наркомани нас здавали. Заради дози вони стають чесною стороною домовленостей, ми їх на гачку тримаємо. А от алкозалежні й молодь менш надійні. Вони можуть здати зі страху. Особливо російська молодь. Ми її майже не навчали, давали стислі інструкції, бо мусили організувати безперервний масований потік підпалів російських комунікацій і військкоматів. До того ж ми були впевнені, що війна скоро скінчиться і з цими хлопцями нічого не трапиться. Ми помилилися. Тепер платимо російській молоді більше грошей, ніж наркозалежним. Іноді до 20 тисяч доларів.</div><div><em><strong>-  Хто встановлює тарифи для виконавців?</strong></em></div><div>- Існує ринок певних послуг - він і встановлює тарифи. Зазвичай оплата конкретного замовлення визначається під час попереднього спілкування з виконавцем. Є якась стартова сума, є торг.</div><div><em><strong>-  Ми зв’язані якимсь фінансовим лімітом у цих операціях?</strong></em></div><div>- Ні. З 2014 року ми ліквідували десь три десятки російських генералів. Україна, жертва агресії, не може економити на таких акціях.</div><div><em><strong>-  З найманцями розраховуються суто після виконання завдання?</strong></em></div><div>- По-різному. Якщо ми впевнені у виконавцеві, то він може отримати до 10% авансу.</div><div><em><strong>-  А може російська сторона інсценувати ліквідацію нашого ворога?</strong></em></div><div>- Бували випадки, коли російські спецслужби дізнавалася про підготовку спецоперації або виконавець нас зраджував і йшов до ФСБ. І тоді ФСБ розігрувала виставу ліквідації, робила знімки «мертвого» тощо, а ми платили гроші виконавцю. Але це буквально одиничні випадки. Убезпечитися від них неможливо: проведення спецоперацій - це рулетка. Усе може зірватися в останню хвилину.<br><em><strong>-  Під час ліквідації воєнного злочинця й колаборанта перевага надається кулі чи вибухівці?</strong></em></div><div>- На окупованих територіях ми зараз працюємо тільки з вибухівкою. Кілер зі стрілецькою зброєю - це дуже високопрофесійна людина, тобто або спецпризначенець, або з кримінального світу. У нас наразі мало таких фахівців. Ми ними не ризикуємо, тримаємо для ексклюзивних справ. Деякі ліквідації взагалі проводяться за допомогою молотка. Але до російського офіцера не підійдеш так близько, щоб проломити йому череп чи вистрелити з пістолета.</div><div><em><strong>-  Коли після проведення акції наш найманець хоче покинути територію росії, ми йому допомагаємо?</strong></em></div><div>- Ідейним допомагаємо. Але не завжди вони вміють скористатися нашою допомогою. Розкажу історію, яка трапилася в Татарстані. На одному з НПЗ ми знайшли етнічного українця, який давно набув російське громадянство. Він мав установити міну на своєму робочому місці. Після цього потягом дістатися російсько-казахстанського кордону й перейти його. Йому навіть квиток придбали на той поїзд. Міна вибухнула, він дістався кордону - і російські спецслужби там його наздогнали. Вони вирахували, хто з працівників НПЗ міг установити міну в такому місці, й почали перевіряти кожного з них. Прийшли з перевіркою до нашого агента, а житло порожнє і немає речей. Оголосили його в розшук - прикордонники затримали на пункті пропуску до Казахстану. На російсько-казахстанському кордоні є величезні ділянки, які ніким не охороняються, але ця людина пішла на офіційний пункт пропуску. Наш і її прокол.</div><div><em><strong>-  Кожна ліквідація - це своя історія успіху. Завдяки чому, приміром, вдалося ліквідувати генерала Кирилова?</strong></em></div><div>- Там самокат із радіокерованою міною з використанням мобільного телефона залишили біля під’їзду, у якому жив генерал. Наш найманець поставив міну на бойове чергування і пішов. Поруч в автівці була встановлена відеокамера, і наш чоловік бачив онлайн усе, що відбувається біля під’їзду Кирилова. Коли генерал вийшов з під’їзду, міну підірвали з іншої країни, здійснивши телефонний виклик на мобільний номер міни. Цю мінну засідку влаштувати було нескладно - генерал жив у багатоквартирному будинку, який не мав спецохорони. Особистий охоронець Кирилова першим вийшов із під'їзду - оце й усі засоби перестороги. Ніхто не звернув уваги на самокат. А Станіслав Ржицький, до речі, попався на тому, що в соцмережах викладав маршрути своїх пробіжок. І бігав без охорони.</div><div><em><strong>-  9 грудня 2024 року через вибух автівки помер начальник Оленівської колонії Сергій Євсюков. 13 листопада в Севастополі підірвали автівку з капітаном російського чорноморського флоту Валерієм Транковським, він теж помер. 7 березня в Бердянську підірвали авто колаборантки Олени Ільїної-Самойленко. Вона вижила. Чому не всі вибухи забезпечують ліквідацію?</strong></em></div><div>- Залежить від типу використаного пристрою та від місця закладки вибухівки. У випадку з Транковським, наприклад, йшлося про магнітну міну, яку прикріпили під автівку, до кузова, саме навпроти крісла водія. Це спрацювало. А в інших випадках кілька сантиметрів можуть вирішити долю акції. От як у моєму випадку, коли у 2015 році я брав участь у ліквідації окупаційного мера Красного Луча Юрія Кондратенка. У бік автівки вибухнула міна МОН-50, уламки уразили капот і колесо. А до салону не дістало 50 см. Чоловік зазнав контузії, але не загинув. Однак за партизанськими стандартами такі операції все одно вважаються вдалими. </div><div><em><strong>-  У квітні 2024 року в москві була підірвана машина з колишнім співробітником СБУ Василем Прозоровим. У жовтні 2024 року в Підмосков’ї знайшли мертвим так званого ексміністра енергетики «лнр» Костянтина Завізенова - помер від пострілу в голову. До зрадників України, які живуть на російській території, нам легше підібратися?</strong></em></div><div>- Відстежити їх значно простіше, ніж якогось російського офіцера в Україні. Адже на російській території вони почуваються розслаблено. Не перевіряють свої автівки на наявність вибухівки, не мають особистої охорони. Це дрібні російські прихвосні, яких і ФСБ не охороняє. Усі ці зрадники під нашим прицілом, і їхня ліквідація - справа часу.</div><div><em><strong>-  Скільки зазвичай треба людей для проведення ліквідації?</strong></em></div><div>- Якщо йдеться про застосування стрілецької зброї, то достатньо однієї людини. Киву, приміром, ліквідовувала одна людина. Але інші агенти встановлювали його розташування. </div><div>Якщо йдеться про підрив авто - більше. У Севастополі, коли підривали капітана Транковського, маршрути його пересування й місця паркування з’ясовувала одна людина. Друга людина підкладала міну, третя приводила її в дію.</div><div><em><strong>-  Ці люди, що залучені до однієї акції, між собою знайомі?</strong></em></div><div>- Дуже й дуже рідко. Бо коли вони знайомі, і хтось один потрапить до російських спецслужбовців, він видасть решту. Там так катують, що все скажеш. Тому кожен отримує від координатора своє завдання, часто не знаючи загальної картинки акції.</div><div><em><strong>-  Як часто російські спецслужби знаходять виконавців?</strong></em></div><div>- На жаль, часто. Відсотків 60-70 наших виконавців потрапляють у полон до росіян. Їх там допитують, дуже катують. Зазвичай термін ув’язнення для них - 25 років. Сергію Денисенку, наприклад, прокурор теж просив 25 років. Але він отримав 20. росіяни їх не вбивають, тримають для обміну на своїх військових або агентів. Ми теж включаємо їх до списків на обмін.</div><div><em><strong>-  Але ж це дуже високий показник - до 70%! Ми не можемо їх краще готувати?</strong></em></div><div>- Це важко. Льотчика високого класу готують років 10. Так і з агентом для спецоперацій. А ми працюємо, вважайте, сьогодні на сьогодні. Впевнений, що на майбутнє наше політичне й військове керівництво зробить щодо цього висновки.</div><div><em><strong>-  У чому найчастіша причина провалів?</strong></em></div><div>- На росіян працює їхня висока фаховість. Проти наших агентів - мобільний зв’язок, відеокамери на вулицях, особиста недбалість. Смартфон є головним помічником агента, але й найбільшою небезпекою. На завдання з підготовки акції не треба брати із собою смартфон або принаймні варто витягнути з нього акумулятори. Адже смартфон залишає цифровий слід. росіяни аналізують інформацію зі стільникових веж навколо епіцентру вибуху — які телефони тут засвітилися. Далі сортують: власники яких номерів на цій локації живуть, працюють, пройшли один раз, кілька разів. Аналізують цю інформацію і виходять на виконавця. Також агент обов’язково мусить робити фото- і відеозвіт про виконання операції. Він робить, звітує і потім не видаляє зі смартфона цю інформацію. Чимало наших через це потрапили в російські катівні. Або ось візьміть історію з нашим агентом Віталієм Дятленком. Йому треба було прикріпити міну до днища машини. Він вдав, що послизнувся і впав біля машини, за секунди прикріпив міну. Але з’ясувалося, що цю машину ФСБ навмисно поставила під відеокамери як приманку. Віталія вирахували, він загинув у лютому 2024 року зі зброєю в руках - у бою зі спецпризначенцями, які прийшли його арештовувати.</div><div><em><strong>-  А вирахувати наявність відеокамери можна?</strong></em></div><div>- Зазвичай їх ставлять у людних місцях, біля об’єктів, які можуть бути цікавими партизанам і нашим агентам. У Бердянську і в Запорізькій області багато наших людей на них спіймалися. Після цього ми не ставимо міни на автівки в таких місцях - 100%, що там працює камера. До речі, саме завдяки камерам росіяни нещодавно арештували людину, яка 9 грудня підірвала начальника Оленівської колонії. Камери зафіксували й ідентифікували обличчя нашого агента. росіяни вже навіть відео його арешту виклали. Він жив сам, взяли його вдома. Але в цьому випадку машина начальника колонії не була приманкою. Обличчя нашого агента зафіксували камери відеоспостереження, які вже давно стояли біля житла Євсюкова. Таких камер росіяни в Донецьку за 2024 рік понад 2000 поставили. Це теж нашим людям на замітку.</div><div><em><strong>- А на чому погоріли ви особисто?</strong></em></div><div>- Я мав повертатися із завдання - встановив міну з годинниковим механізмом для підриву лінії електропередачі Луганського військового аеродрому. Під час спецпідготовки нас навчали: із завдання повертаєшся тією самою дорогою, якою ідеш на завдання. Для цього мені треба було перейти трасу. А по ній саме рухалася колона російських військових машин. Мені треба було просто почекати, поки вона пройде, але я дуже нервував, мені хотілося швидше опинитися якнайдалі від аеродрому. Я пішов в інший від траси бік і зайшов на старе мінне поле навколо аеродрому. Підірвався, і мене знайшли російські солдати. Тобто я теж порушив інструкцію.</div><div><em><strong>- Сьогодні на тимчасово окупованих територіях люди допомагають ЗСУ більше з ідейних міркувань чи з меркантильних?</strong></em></div><div>- Треба розрізняти давно окуповані території і нещодавно. Бо ситуація на них не однакова. На давно окупованих територіях за 11 років війни ідейних бойових партизанів лишилося мало. Більшість звідти виїхала, аби не потрапити на примусову російську мобілізацію 2022 року. Але ідейних членів підпілля досі багато. Вони ефективно збирають інформацію про пересування окупантів і місця їхнього розташування. Диверсії на староокупованих територіях зараз десь на 90% робляться за гроші. Їх здійснюють, наприклад, громадяни України, які служать в окупаційних адміністраціях чи в окупаційній армії. Але цікаво, що навіть у них відсоток зради дуже маленький: люди якщо вже беруть гроші, то працюють.</div><div>А на нещодавно окупованих територіях ситуація десь 50 на 50, як у лотереї. Ми на Херсонщині й Запоріжжі у 2022 році підготували понад тисячу агентів із місцевих мешканців. Вони мали, зокрема, ліквідовувати зрадників, працювати з вибухівкою. Але більшість із них були молодими людьми - упродовж 2023 року багато хто потрапив у полон. Це знову до вашого питання про причини провалів. Люди ліниві, недбалі, нехтували конспірацією та дисципліною. А ми ж навчали їх конспірації, на відміну від російських юнаків, які ставали нашими агентами. Наші тупо попадалися на мобільних блокпостах: міна в торбі, секретну інформацію не видалив із телефона, самовпевненість замість обережності.</div><div><em><strong>- Скільки отримують цивільні, які виконують спецакції на окупованих територіях?</strong></em></div><div>- Десь до 10 тисяч доларів. Це невисокий тариф, якщо врахувати рівень ризику й небезпеки.</div><div><em><strong>- А ви скільки отримували, коли партизанили на окупованій Луганщині?</strong></em></div><div>- Це був 2015 рік, ми були офіційними агентами ГУР, і за встановлення міни на аеродромі нам обіцяли винагороду 500 доларів.</div><div><em><strong>- Ви сказали, що за ліквідацію генерала Кирилова виконавець отримав 100 тисяч доларів. А хтось із виконавців отримував більшу суму?</strong></em></div><div>- 100 тисяч ми платимо за ліквідацію військового злочинця генеральського рівня. Звичайно, голова начальника генштабу російських збройних сил валерія герасимова коштувала б дорожче. Або міністра оборони андрія бєлоусова. На жаль, поки що ми не можемо до них дотягнутися. До путіна теж. Але я не кажу, що це неможливо. Сучасні технології бойових дронів відкрили багато нових можливостей.</div><div><em><strong>- Можна сподіватися, що, колись буде ліквідований Янукович?</strong></em></div><div>- Не думаю. Він потрібен нам живим - для свідчень проти путінського режиму про початок війни у 2014 році та анексії Криму зокрема. Він знає, що з українського боку ліквідація йому поки що не загрожує.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69917/ 2025-01-13 14:54:08 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Скасування Господарського кодексу: наслідки та ризики для бізнесу http://izmail.es/article/69916/ 9 січня 2024 року Верховною Радою України у другому читанні та в цілому було прийнято законопроєкт за №6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об'єднань у перехідний період» (надалі - «Закон про особливості регулювання підприємницької діяльності у перехідний період», «Закон»). Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону про особливості регулювання підприємницької діяльності у перехідний період він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а вводиться в дію з 1 січня року, наступного за роком, у якому він набрав чинності, окрім деяких положень. <div><div><div><div>Даний Закон вносить зміни до широкого кола юридичних відносин та має на меті удосконалити корпоративне управління юридичних осіб державної та комунальної власності, а також усунути суперечності між <a target="_blank" href="https://ips.ligazakon.net/document/t030435?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01">Цивільним кодексом України</a> (надалі - «ЦК України») та іншими актами законодавства. </div></div></div></div><div><div>Попри те, що більшість з юристів-практиків та науковців визнають наявність багатьох недоліків законодавчого регулювання корпоративного управління юридичних осіб державної та комунальної власності, а також неточностей між ЦК України та спеціальними законодавчими актами, які ускладнюють правозастосування, даний Закон був досить контраверсійно прийнятий юридичною спільнотою.  </div><div>Одним із найбільш критикованих положень нового Закону є визнання <a target="_blank" href="https://ips.ligazakon.net/document/T030436?utm_source=biz.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=bizpress01">Господарського кодексу України</a> (надалі - «ГК України») таким, що втратив чинність. Варто зауважити, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону, ГК втратить чинність з дня введення в дію Закону (тобто, 1 січня 2026).  </div><section><div></div></section><div>Дійсно, ГК України має безліч недоліків та у багатьох аспектах не враховує нові реалії, однак багато представників юридичної спільноти вважають, що таке радикальне рішення як повне його скасування також може тягнути за собою безліч ризиків, зокрема спричиняти певну турбулентність правової системи, яка є особливо небезпечною під час активної фази російсько-української війни. Найбільш очевидний ризик полягає у тому, що ГК України містить норми, які регулюють специфічні відносини, що не врегульовані іншими нормативно-правовими актами, і після скасування ГК України виникнуть прогалини у правовому регулюванні. Зокрема, серед питань, що можуть виникнути у майбутньому у зв'язку зі скасуванням ГК України є, на приклад, обмеження строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання шістьма місяцями, яке було встановлене у статті 232 ГК України, а також питання стосовно встановлення штатного розпису на підприємствах (згадка про який містилася у статті 64 ГУ України). </div><div>Також, критики скасування ГК України вказують важливу роль кодифікованих нормативно-правових актів для української системи права. </div><div>Однак, на нашу думку, ГК України не виправдав надій, що були покладені на нього як на системоутворюючий кодифікований акт у сфері регулювання господарських відносин. Детальний аналіз положень ГК України дозволяє стверджувати, що більшість його норм є або бланкетними, або відсильними, або дублюють положення ЦК України та інших спеціальних нормативно-правових актів. У гірших випадках, ГК України містить суперечності, які провокують правову невизначеність. Деякі науковці та практики, проаналізувавши судову практику Великої Палати Верховного Суду, відзначають тенденцію до зменшення кількості згадок ГК України при розгляді господарських спорів. </div><div>Все вищезазначене, а також те, що Закон про особливості регулювання підприємницької діяльності у перехідний період встановлює досить довгий (п'ятирічний) перехідний період для поступового приведення господарської діяльності до нових правил, а також, передбачає майже рік для набрання чинності Законом, свідчить про те, що суб'єктам господарювання надається досить довгий період для адаптації до нових законодавчих реалій, а саме ж по собі скасування ГК України не має потягнути за собою суттєвих ризиків для бізнесу. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА </strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69916/ 2025-01-13 13:22:29 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Одещина - лідер на півдні України за кількістю зареєстрованих електрокарів http://izmail.es/article/69913/ Жителі Одеської області торік зареєстрували в сервісних центрах регіону 3070 електромолів, що перевищує показник 2023 року у 1037 зареєстрованих автівок. <p>Про це повідомив регіональний сервісний <a href="https://ods.hsc.gov.ua/pro-gsc/about/" rel="nofollow" target="_blank">центр</a> Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.<br>Щодо двох інших регіонів то, якщо в Миколаївській області кількість нових власників електрокарів за 2024 рік перевищила таку у 2023 році (756/454 відповідно), то в Херсонській області навпаки у 2024 році зареєстрували менше нових електрокарів ніж у 2023 році (59/62). <br>Топ-5 електромобілів вперше зареєстрованих у сервісних центрах МВС Одещині:</p><ul><li>Nissan Leaf - 500;</li><li>Tesla Model 3 - 293;</li><li>Tesla Model Y - 181;</li><li>Tesla Model S - 125;</li><li>Nissan Ariya - 118.</li></ul><p>Автомобілі на акумуляторних джерелах живлення легко впізнати на дорогах за зеленими номерними знаками, які сервісні центри МВС видають при реєстрації. А також їх вирізняє тихий звук ходу, оскільки мотор не генерує стільки шуму, як мотор внутрішнього згорання.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p> Регіон http://izmail.es/article/69913/ 2025-01-13 11:50:16 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es До 4 лютого всі “обмежено придатні” військовозобов’язані мають пройти ВЛК http://izmail.es/article/69912/ Згідно із законодавством, ухваленим у березні 2023 року, громадяни України, які раніше отримали статус “обмежено придатний до військової служби”, зобов’язані пройти повторну військово-лікарську комісію (ВЛК) до 4 лютого 2025 року. Ця вимога була встановлена через скасування статусу “обмежено придатний”, що тепер виключає поділ придатності до служби на категорії. <div>Як пояснив адвокат Дмитро Дончак, повторний медичний огляд має визначити, чи здатна особа виконувати службу в певних підрозділах ЗСУ або у військових частинах забезпечення. Якщо стан здоров’я не змінився, то військовозобов’язаний отримає підтвердження про придатність до виконання завдань у конкретних сферах військової служби, таких як:</div><ul><li>ТЦК (територіальні центри комплектування);</li><li>навчальні центри та заклади;</li><li>підрозділи логістики, зв’язку, медичного та оперативного забезпечення.</li></ul><div>Важливо зазначити, що закон має певну неоднозначність у формулюваннях. Зокрема, незрозуміло, чи повинна особа самостійно звертатися для проходження ВЛК, чи слід чекати виклику з ТЦК. Деякі громадяни спираються на постанову КМУ №560, де вказано, що військовозобов’язані з діючою відстрочкою не зобов’язані проходити медичний огляд.</div><div>Втім, як стверджують у ТЦК, ініціатива має виходити від самого військовозобов’язаного. У разі ігнорування вимоги до встановленої дати можуть виникнути труднощі із продовженням статусу або іншими аспектами військового обліку.</div><div>У разі невиконання цього обов’язку передбачені штрафи:</div><ul><li>мінімальний - 17 тис. грн;</li><li>максимальний - 25,5 тис. грн.</li></ul><div>Юрист радить не зволікати з проходженням ВЛК, навіть якщо у вас діє бронювання чи відстрочка. Це дозволить уникнути правових проблем у майбутньому.</div><div>Повторна оцінка придатності до служби має на меті оптимізувати облік військовозобов’язаних, визначити реальні можливості залучення громадян до виконання службових обов’язків, а також забезпечити належну готовність системи оборони України в умовах воєнного стану.</div><div>У разі виникнення сумнівів чи додаткових питань, рекомендовано звернутися до юристів або безпосередньо до свого ТЦК.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69912/ 2025-01-13 10:45:27 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Курський напрямок - один із вирішальних для знищення ресурсів ворога, - Маломуж http://izmail.es/article/69911/ Курська операція Сил оборони України, розпочата в серпні минулого року, стала і ударом по російських військах, які планували наступальні операції на Сумському напрямку, і ударом по режиму путіна. По суті, Україна створила на території "рф" буферну зону, подібну до тієї, яку російський диктатор мав намір створити в Харківській області України. <p>Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ сказав генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках Микола Маломуж.<br><em>“Ми її попередили просто. Тому удар по його [путіна] престижу - це найголовніше. Він навіть був розгублений у перші дні, не знав, що це таке, казав, що це такі диверсійні групи України, що ФСБ легко впорається. Виявилося зовсім не так. Ми реально створили умови для відбиття ворога, знищення угруповань, створили буферну зону, розвіяли міф, що росія непереможна і зараз тільки наступає, а тут реально ми наступали в усіх напрямках”</em>, - нагадав гість ефіру.<br>Він також відзначив успішність нової стратегії маневреної війни, яку відпрацювали Сили оборони в Курській області, і наголосив, що цей напрямок став одним із вирішальних для знищення ресурсів ворога.<br><em>“Ми не тільки захищаємось, ми знищуємо величезні ресурси ворога щодня. Сьогодні - 1 750 [російських військових] та в інші дні - до 2 тис. Це колосальний удар. І Курський напрямок - один із вирішальних. Понад 40 тис. [російських військових] за цей час вже знищено чи поранено. І 60 тис. ми відтягуємо на цей напрямок, а зараз із північнокорейцями - 67 тис. Це те, що пішло б на Покровськ, Курахове, Краматорськ та інші ділянки, де ворог намагається реалізувати інші стратегічні завдання”, -</em> констатував Микола Маломуж.<br>Ефективні дії українських військових на Курщині, як наголошує гість ефіру, зривають армії "рф" усі дедлайни щодо витіснення Сил оборони з російського регіону.<br><em>“План путіна просто провалився”</em>, - наголосив генерал.<br>На його переконання, Курська операція стала важливим і військовим, і військово-політичним, і стратегічним чинником.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p><figure><div></div></figure> Війна в Україні http://izmail.es/article/69911/ 2025-01-13 09:39:38 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "рф" спровокувала енергетичну кризу в Придністров'ї, щоб змусити Молдову повернутися в газову схему кремля, - Чобану http://izmail.es/article/69910/ У Молдові впевнені, що відповідальність за енергетичну кризу в Придністров’ї повністю лежить на "рф" і компанії “Газпром”. А керівництво невизнаного Придністров’я замість того, щоб вирішувати енергокризу, намагається її перечекати, сподіваючись на те, що питання розв’яже росія. <p>Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розповів політичний аналітик Віктор Чобану.<br><em>“Придністров’я, точніше, його керівництво, отримало кремлівську вказівку про те, що треба почекати. Вони навіть термін позначили: 1 січня сказали, що їм нібито вистачить ресурсів на 50 днів, тобто до 20 лютого. За задумом кремля, це криза спровокована. Був розрахунок на те, що криза перекинеться з Придністров’я на правий берег. І ось за цей час, за задумом кремлівських технологів, Кишинів мав капітулювати й почати переговори про те, щоб повернутися в газову кремлівську схему”, </em>- розповів політичний аналітик.<br>За його словами, задум кремля провалився.<br><em>“Уже 12 січня, а Кишинів щодня забезпечує своїх споживачів електроенергією. Нагадаю, що Молдова вже два роки як не отримує газ від “Газпрому”. Країна успішно закуповує альтернативний газ. Тому вже очевидно, що рукотворний хаос, який планував кремль для правого берега, не відбувся і вже не відбудеться”,</em> - зазначив Чобану.<br>Він зазначив, що кремлю тепер, користуючись російським пропагандистським сленгом, доведеться давати задню.<br><em>“Але це треба буде якось обґрунтовувати. МЗС "рф" в особі Марії Захарової вже спробувало дати плутані пояснення. Вона заявила, що відсутність енергоресурсів у Придністров’ї - це прояв неонацизму з боку Кишинева. Києву дуже знайома ця риторика. Зараз черга дійшла до Молдови”,</em> - наголосив гість ефіру.<br>Він акцентував на тому, що відповідальність за енергетичну кризу в Придністров’ї повністю лежить на росії та компанії “Газпром”.<br><em>“У відсутності газу в Придністров’ї насамперед винен кремль. Я навмисне кажу кремль, а не “Газпром”, тому що “Газпром” ніколи в новітній історії не був комерційною організацією. Це був ще один політичний інструмент кремля, яким він шантажував усіх. Згадаймо заяви про те, що Європа замерзне без російського газу. І ось Європа не замерзла, всі впоралися і знайшли альтернативні джерела. І Кишинів поки що справляється. І я сподіваюся, що впорається і далі”, </em>- констатував політичний аналітик.<br>Він також додав: Кишинів неодноразово пропонував допомогу Тирасполю, але той відмовляється, сподіваючись на те, що росія все вирішить і вони й надалі отримуватимуть безплатний російський газ.<br><em>“Молдова пропонувала всі можливі варіанти, зокрема в тестовому режимі прогнала кілька тисяч кубометрів Балканським коридором із Болгарії аж до Кучурганської ГРЕС. Тобто запропонували робочий маршрут. Чому росія цього не робить, незрозуміло. А з боку Тирасполя, я думаю, це підтвердження - вони однаково чекатимуть до останнього, що кремль повернеться до постачань безплатного газу. Тому що з часів створення Придністров’я як сепаратистського анклаву після розпаду СРСР, воно загалом існує винятково на безплатному газі”,</em> - зазначив Віктор Чобану.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p> Новини України та світу http://izmail.es/article/69910/ 2025-01-13 08:23:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Одещина посіла друге місце серед регіонів за кількістю підпалів авто http://izmail.es/article/69899/ В Україні за весь минулий рік вчинено 352 підпали автомобілів і переважна більшість з них - скоєна на замовлення спецслужб російської федерації. За 229 фактами зловмисників вже притягнуто до відповідальності. <div>Про це <a href="https://www.facebook.com/100039590617894/videos/pcb.1280004203329255/619670007176511" rel="nofollow noopener" target="_blank">повідомив</a> заступник голови Нацполіції Андрій Нєбитов.</div><div><div>Найбільше підпалів зареєстровано в місті Київ (84), на Одещині (82) та Харківщині (71).</div><div>Крім того, за словами Нєбитова, правопорушники підпалювали релейні шафи на залізниці, приміщення ТЦК, пошти та відділи поліції.</div><div><img loading="lazy" src="https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5.jpg" width="1589" height="893" srcset="https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5.jpg 1589w, https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5-300x169.jpg 300w, https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5-1024x575.jpg 1024w, https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5-768x432.jpg 768w, https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5-1536x863.jpg 1536w, https://usionline.com/wp-content/uploads/2025/01/screenshot_1-5-1510x848.jpg 1510w" sizes="(max-width: 1589px) 100vw, 1589px" style="border:0px #000000;width:500px;height:280px;vertical-align:baseline"></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/69899/ 2025-01-12 23:47:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Міноборони презентувало "Пакунок пораненого" для військовослужбовців: що в нього входить http://izmail.es/article/69900/ Міністерство оборони України презентувало новий "Пакунок пораненого", який у 2025 році отримуватимуть поранені військовослужбовці Збройних сил. До набору увійшли адаптивний одяг, засоби гігієни, спеціальний посуд та інші необхідні предмети - загалом 30 позицій. <div><p>Про це <a href="https://mod.gov.ua/news/pakunok-poranenogo-mistitime-30-poziczij-vazhlivih-pid-chas-gospitalizacziyi" rel="nofollow" target="_blank">повідомила</a> пресслужба Міноборони.<br>Набір розроблений із врахуванням специфічних ситуацій, у яких можуть опинитися поранені. Його склад включає:</p><ul><li>Засоби гігієни, які є критично важливими в перші дні лікування.</li><li>Спеціальний посуд, що полегшує прийом їжі та рідини.</li><li>Адаптивний одяг, який дозволяє медичним працівникам швидко отримати доступ до місця поранення без необхідності знімати одяг.</li></ul><p><em>"Новий одяг не потрібно знімати - достатньо відстебнути спеціальні застібки для швидкого доступу до місця поранення. Це значно пришвидшує медичні маніпуляції та допомагає зберегти дорогоцінний час, який може врятувати життя", - </em>підкреслив заступник міністра оборони Дмитро Кліменков.<a href="https://delo.ua/static/content/thumbs/1920x/d/25/mgn65e-53b4d506c3190379d8be7e367136b25d.jpg"><picture><img src="https://delo.ua/static/content/thumbs/375x/d/25/43ank5-53b4d506c3190379d8be7e367136b25d.jpg" srcset="https://delo.ua/static/content/thumbs/750x/d/25/daezqf-53b4d506c3190379d8be7e367136b25d.jpg 2x" width="750" height="750" alt="Фото 2 — Міноборони презентувало " Пакунок="" пораненого"="" для="" військовослужбовців:="" що="" в="" нього="" входить"="" status="loaded"></picture></a><br>Набір видаватимуть військовим одразу після надання первинної медичної допомоги у стабілізаційних пунктах або стаціонарних медичних закладах.<br><em>"Пакунок пораненого - це одна з важливих ініціатив Міністерства оборони, щоб підтримати наших військовослужбовців у період їхнього лікування та відновлення після поранень, отриманих при виконанні бойових завдань", - </em>зазначив заступник міністра оборони України, бригадний генерал юстиції Сергій Мельник.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69900/ 2025-01-12 22:17:07 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Виплати при народженні другої дитини - яка сума допомоги http://izmail.es/article/69908/ В України сім′ї з дітьми можуть розраховувати на підтримку з боку держави. Навіть в умовах повномасштабної війни та складної економічної ситуації уряд забезпечує грошовою допомогою батьків, які народили дитину. <div>Скільки грошей від держави отримає сім′я, в якій народилася вже друга дитина, розповідає Новини.LIVE.</div><div><div><section><div></div></section></div><div>У 2025 році, як зазначають у <a href="https://www.msp.gov.ua/" rel="nofollow noopener" target="_blank">Міністерстві соціальної політики</a>, розмір допомоги при народженні другої дитини становить 41 280 грн (таку ж суму надають й при появі на світ третьої, четвертої і наступних дітей).</div><div>Варто зауважити, що держава розробила спеціальній механізм надання такої фінансової допомоги. Він полягає у тому, що батьки не отримують усю суму одразу, її виплачують поступово. Наприклад:</div><ul><li>10 320 грн сім′ї надають одразу після народження дитини;</li><li>860 грн виплачують щомісяця впродовж 3 років.</li></ul><div>Такими ж виплатами забезпечується сім′я, яка вирішить усиновити дитину.</div><div>При цьому якщо мама (або тато) вирішить відновитися на роботі, держвиплати на дітей до 3 років не скасують.</div><div>Для оформлення виплат можна обрати один із кількох способів:</div><ul><li>звернутися у відділ соцзахисту в своєму регіоні та написати заяву про народження дитини. Разом з нею потрібно надатти копію свідоцтва про народження дитини (оригінал).</li><li>через "<a href="https://diia.gov.ua/services/yemalyatko" rel="nofollow noopener" target="_blank">Дію</a>", якщо замовити спеціальну послугу "єМалятко".</li></ul><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69908/ 2025-01-12 20:41:11 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Військо закінчується. Настав час для дорослої розмови влади з населенням, інакше наслідки будуть критичними, - депутат міськради Харкова Ревчук http://izmail.es/article/69906/ Президент має провести детальний аналіз, і сказати, що люди у війську закінчуються. <section><div>Таку думку висловив депутат Харківської міської ради Артем Ревчук в етері "Еспресо".</div></section><section><div><em>"Зараз дуже небезпечний момент, і відсутність з боку влади дорослої розмови з людьми є великою проблемою. Влада повинна чесно поговорити з населенням про те, що відбувається. Український народ заслуговує на це. Якщо ми не зробимо висновків і кожен з нас не візьме долю своєї держави в свої руки, буде дуже важко. Президенту потрібно провести детальний аналіз і сказати людям, що без їхньої допомоги перемога неможлива. Потрібно готувати резерви. Як казав Залужний, підготовка військовослужбовця займає від півроку до року", -</em> зазначив він.</div><div>Українська армія значно змінилася в кращу сторону порівняно з 2022 роком. Але найбільша проблема - це нестача мотивованих людей. Ревчук каже, що у 2022 році серед його оточення були одні добровольці. Зараз ситуація критична, більше 100 тис. людей у СЗЧ, бо їх "впіймали" на вулиці і відправили на фронті. Такі люди непотрібні в армії, це лише проблема для командирів.</div><div><em>"Треба пояснити людям, що прихід в армію - це не обов'язково смерть. Потрібно думати про мотивацію нових військовослужбовців. Втрата зв'язку з сім'єю і матеріальних ресурсів є великим випробуванням. Забезпечення військових на лінії зіткнення потрібно піднімати, а також надавати мотиваційні пакети при вступі в армію. Необхідно давати "підйомні", як це робиться в росії. Якщо нормально поговорити з військовими і ветеранами, вони скажуть, що спонукає людей мобілізуватися. Важливо, щоб люди могли вибрати свій підрозділ і спланувати своє життя. Необхідно встановити терміни служби, щоб люди не відчували себе вічними рабами",</em> - сказав він.</div><div>Сьогодні українці дуже залежні від західної допомоги. Але кожен має виконувати свою роботу, інакше ми можемо втратити навіть те, що маємо зараз. Це тонка грань між тим, як фронт тримається сьогодні, і тим, що може бути завтра. Війна зачепить всіх, особливо чоловіків. Різниця лише в тому, чи будуть вони служити в українській армії, захищаючи свою державу, чи в російській армії, як це сталося в Херсонській області або Запоріжжі, де українських хлопців мобілізували проти своїх же громадян, резюмував Ревчук.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Війна в Україні http://izmail.es/article/69906/ 2025-01-12 19:10:39 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Фермери Одещини можуть отримати ваучери для придбання насіння: як подати заявку http://izmail.es/article/69907/ Аграрії з півдня України можуть ваучер на суму 1000 доларів США для придбання насіння. Відповідний проєкт розпочинають Мінагрополітики спільно з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН. Ваучери для придбання насіння можуть отримати, зокрема і фермери Одещини. <div><div>Ініціатива спрямована на підтримку малих фермерів у найбільш постраждалих від війни регіонах України. Аграрії можуть отримати ваучери на суму 1000 доларів США для придбання високоякісного обробленого насіння, необхідного для майбутньої весняної та осінньої посівних кампаній. Ініціатива фінансується урядами Німеччини та Франції, <a href="https://minagro.gov.ua/news/minahropolityky-ta-fao-pidtrymaiut-ukrainskykh-fermeriv-u-zakupivli-nasinnia-zernovykh?v=677bed761389f">повідомили</a> в Мінагрополітики.</div></div><article><div>Програма націлена на 550 малих та середніх фермерів, які обробляють земельні ділянки площею від 10 до 300 га. Взяти участь у проєкті можуть фермери Одещини, а також із Чернігівської, Донецької та Запорізької областей.</div><div>Пріоритет надаватиметься фермерським господарствам, якими керують жінки, та тим, що працюють поблизу лінії фронту, де умови ведення сільського господарства залишаються найскладнішими.</div><div>Фермери, зацікавлені в участі, можуть подати заявку на отримання допомоги через <a href="https://www.dar.gov.ua/">Державний аграрний реєстр</a> (ДАР) <strong>до 26 січня 2025 року</strong>.</div><div>Після опрацювання заявок відібрані учасники отримають підтвердження через ДАР, а також детальну інформацію про те, як отримати та використовувати ваучери.</div><div>Важливо зазначити, що подання заявки не гарантує отримання допомоги, оскільки право на її отримання визначатиметься на основі конкретних критеріїв програми.</div><div>Ознайомитися з покроковою інструкцією з реєстрації у ДАР можна за <a href="https://www.dar.gov.ua/cards-useful/yak-zareyestruvatysia">посиланням</a>. <br>Переглянути інструкцію щодо входу в кабінет та редагування інформації у ДАР можна <a href="https://www.dar.gov.ua/cards-useful/yak-uvijty-ta-vidredaguvaty">тут</a>.<br><strong><em>Контакт-центр ДАР: <br>(044) 339 9215</em><br><a href="mailto:support@dar.gov.ua" style="font-style:italic">support@dar.gov.ua</a><br><em>Гаряча лінія ФАО: <br>(099) 090 75 82 <br>(068) 318 0943</em><br><em>UA-Feedback@fao.org</em><br>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></article> Регіон http://izmail.es/article/69907/ 2025-01-12 17:50:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Інтереси Маска та путіна співпадають, США можуть стикнутися з фашизмом, - Портников http://izmail.es/article/69905/ Інтереси Маска та путіна співпадають. Маск також зацікавлений у розгромі демократії в Європі. <section><div>Таку думку висловив журналіст Віталій Портников в етері "Еспресо".</div></section><section><div><em>"Ілон Маск -людина ультраправих політичних поглядів. Таких людей завжди було чимало в американському істеблішменті, особливо у 30-ті роки 20-го століття. Тоді багато хто співчував націонал-соціалізму і фашизму. Після Другої світової війни ці люди з ультраправими поглядами знову вийшли на сцену і прагнуть встановити свій контроль над Америкою, перетворивши світ на владу корпорацій. Для цього їм потрібно знищити демократію", - </em>зазначив він.</div><div>У цьому плані інтереси Ілона Маска і владіміра путіна повністю збігаються. Вони бачать світ як владу великих корпорацій і обраних людей, які диктуватимуть іншим, як жити. Саме тому, коли MAGA сказали, що потрібно скасувати візи для мігрантів, Ілон Маск втрутився і переконав Дональда Трампа, що такі візи потрібні, оскільки йому потрібні дешеві робітники для його корпорацій, зауважив Портников.</div><div><em>"На відміну від MAGA, які хотіли закрити в'їзд до Америки для "неамериканців", Маск хоче залишити двері відкритими для тих, кого він буде використовувати. Це проста ідея, яка вигідна Маску, оскільки дозволяє експлуатувати мігрантів, які працюватимуть у його корпораціях за півціни", - </em>додав він.</div><div>Як путіна дратувала демократія на пострадянському просторі, так Маска дратує демократія в Європі. </div><div><em>"Він розуміє, що демократія в Європі завжди буде прикладом для корпоративної ультраправої Америки і надихатиме багатьох американців на боротьбу за знищення такої Америки, навіть якщо ультраправим постфашистським поглядам вдасться встановити владу в країні на короткий час. Корпорації краще розуміють Маска, ніж будь-хто інший. Поведінка Цукерберга показує, що він готовий перетворити Facebook на платформу для пропаганди ультраправих поглядів і закрити можливість перевірки дезінформації, яка і створює можливість для зростання популістської і ультраправої ідеології. Тепер буде дуже просто: ті, хто думають, що їх не будуть блокувати, будуть блокувати, а ті, хто розповсюджує ультраправу ідеологію і мову ненависті, не будуть блокувати. Цукерберг, як і Маск, зацікавлений у тому, щоб бути впливовою і багатою людиною. Це поява нової олігархії", </em>- сказав журналіст.</div><div>Зараз олігархія починає створюватися з власників великих інформаційних корпорацій у Сполучених Штатах. Ті, хто володіє соціальними мережами, володіють думками багатьох звичайних людей, які можуть бути виборцями правопопулістських і неофашистських партій у майбутньому</div><div><em>"Там, де перемагає правий популізм, завжди зароджується і перемагає фашизм, який остаточно знищує демократію під оплески більшості населення. Те, що пережила Німеччина у 30-ті роки й Італія у 20-ті роки, у майбутньому можуть пережити Сполучені Штати Америки. Це реальність, як і реальність зіткнення Сполучених Штатів із комуністичним Китаєм у останній світовій війні людства", -</em> резюмував Портников.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Новини України та світу http://izmail.es/article/69905/ 2025-01-12 16:19:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Для збереження культурної спадщини в умовах війни створять спеціальний підрозділ ЗСУ http://izmail.es/article/69904/ Генеральний штаб України повідомив про створення спеціального підрозділу, який буде займатися збереженням культурної спадщини в умовах війни. <div>Про це <a href="https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=939115271734885&id=100069092624537&rdid=jhInUXjjyrLNTLJ7#" target="_blank" rel="nofollow noopener">повідомили</a> на Facebook-сторінці штабу.</div><div><div><div>До складу цього підрозділу увійшли військовослужбовці, які мають досвід роботи у сфері культури, археології, історії та музейній справі. Їхня ключова місія - захист і збереження пам’яток, які можуть опинитися під загрозою через бойові дії, а також запобігання їх знищенню.</div><div>Зруйновані музеї, пошкоджені історичні пам’ятки, зниклі артефакти - усе це загрожує ідентичності нації. Новостворений підрозділ зосередиться на тому, щоб уберегти культурне надбання для майбутніх поколінь.</div><div><em>"Ця ініціатива є ще одним доказом того, що Україна дотримується норм міжнародного права, виконує взяті на себе зобов’язання, максимально використовує всі існуючі механізми та інструменти захисту і збереження культурних цінностей в умовах збройного конфлікту"</em>, – йдеться у повідомленні.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/69904/ 2025-01-12 14:57:33 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Поворотний момент: лікарі перемогли рак 4-ї стадії за допомогою незвичайної операції http://izmail.es/article/69901/ Колоректальний рак на пізніх стадіях вирізняється особливою небезпекою і часто навіть хіміотерапія вже не може допомогти в його лікуванні. Однак провівши унікальну операцію лікарі змогли перемогти це смертельне захворювання навіть на 4-й стадії. <div>32-річна жителька Манчестера Б'янка Переа стала першою людиною у Великій Британії, якій пересадили печінку за задавненого раку кишківника, що стало історичною подією в медицині й дало змогу лікарям поступово перемогти хворобу. Діагностований наприкінці 2021 року рак кишківника 4-ї стадії, метастази якого поширилися печінкою, спочатку означав похмурий прогноз для Переа, пише <a href="https://theconversation.com/how-a-liver-transplant-helped-one-woman-with-bowel-cancer-become-disease-free-246714" target="_blank" rel="nofollow">The Conversation</a>.</div><div><div>Після ретельного медикаментозного лікування, яке значно зменшило пухлинне навантаження, стан жінки все ще вимагав інноваційного підходу, оскільки рак залишався в печінці, і єдиним можливим варіантом стала трансплантація, розповідає <a href="https://www.aru.ac.uk/people/justin-stebbing" target="_blank" rel="nofollow">Джастін Стеббінг</a>, професор біомедичних наук Університету Англія Раскін.</div><a href="https://focus.ua/uk/technologies/687611-dopomozhe-vid-raku-ta-demenciji-vcheni-rozrobili-noviy-metod-ochishchennya-organizmu-klitinami"><div><div></div></div></a><div>Операція, проведена влітку 2024 року, дала змогу Переа залишатися вільною від раку досі, каже Стеббінг. Цей випадок підкреслює зростаючий інтерес науки до трансплантації печінки як методу лікування метастатичного раку кишечника - раніше ця сфера обмежувалася лише первинним раком печінки.</div><div>Рак кишківника, або колоректальний рак, залишається четвертим за поширеністю онкологічним захворюванням у Великій Британії, становлячи 11% від усіх нових випадків діагностування хвороби. Схильність цього захворювання до метастазування в печінку ускладнює способи лікування, особливо на пізніх стадіях, коли навіть хірургічне втручання та хіміотерапія часто не можуть запобігти рецидиву.</div><div>Лікування Переа відображає багатосторонній підхід, що включає хіміотерапію, цільові методи лікування та хірургічне видалення первинної пухлини перед унікальною трансплантацією. Однак дослідження по всьому світу підтверджують ефективність таких методів. Норвезьке дослідження, опубліковане в журналі <a href="https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31188200/" target="_blank" rel="nofollow">Annals of Surgery</a>, показало, що виживаність пацієнтів із поширеним раком кишківника через п'ять років після трансплантації становить 60-83%, а дослідження, проведене в США та опубліковане в журналі <a href="https://doi.org/10.1001/jamasurg.2024.2057" target="_blank" rel="nofollow">JAMA Surgery</a>, показало, що через три роки після трансплантації живими залишилися 91% пацієнтів, порівняно з 73% після традиційного лікування.</div><div>Ці дані свідчать про те, що трансплантація може дати значно кращі результати в поєднанні зі стандартними методами лікування раку. Однак такий підхід не позбавлений своїх труднощів. Лише близько 2% пацієнтів із метастазами раку кишечнику в печінку можуть претендувати на трансплантацію через суворі критерії відбору, спрямовані на оптимізацію результатів. <br>Крім того, виникають етичні проблеми, пов'язані з використанням дефіцитної донорської печінки для онкологічних хворих, у співвідношенні з її потенційною лікувальною користю.</div><div>Незважаючи на ці перешкоди, успіх Переа став своєрідним маяком надії для пацієнтів із пізніми стадіями раку, наголошуючи на необхідності подальших досліджень у цій галузі, щоб зробити трансплантацію печінки доступнішим варіантом для всіх. Операція, що відбулася, може прокласти шлях для створення нових комплексних методів лікування, пропонуючи рятувальне коло мільйонам пацієнтів, яких раніше вважали невиліковними.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69901/ 2025-01-12 13:24:57 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Земля горіла під ногами": історія бійця Одеської бригади, який 88 днів утримував плацдарм у Кринках http://izmail.es/article/69903/ Військовий 126 окремої бригади тероборони Одеси Дмитро Корда 88 днів провів у одній з найгарячіших точок на війні з "рф" – у Кринках. Разом з побратимами боєць утримував плацдарм та відбивав атаки ворога. Інколи на день українські захисники відбивали до 15 російських штурмів. <div><div>Його історію <a href="https://www.facebook.com/126brigadatro/posts/pfbid038Hazy2xHSYoieFkcC6yyawV2rTnGqQBJaqFoUJiyBnntQmkYVYYEhhQQniqP9kWQl?locale=ru_RU">розповіли</a> на сторінці 126-ї окремої бригади тероборони Одеси у фейсбук.</div></div><article><div>Дмитро Корда розповів про задачі, які виконував на лівобережжі Херсонщини та інтенсивність ворожих атак.</div><div>«<em>Нашою задачею була оборона плацдарму. Іноді в день відбивали до 15 штурмів. До того ж постійно були обстріли. Вони почалися, коли ми лиш підійшли човнами до берега. Земля горіла під ногами у буквальному сенсі. Перед нашим човном одразу щось вибухнуло, ми чудом залишилися живі. То, виявилося, було лише початком пекла. Ми змогли закріпитися і цілодобово відбивали атаки росіян</em>», – розповів боєць.</div><div>Вийти з Кринків вдалося лише за три місяці. На жаль, із втратами. Евакуація фактично зірвалася, Дмитро Корда з важким переломом ноги залишився сам на березі. Однак йому вдалося майже неможливе – з перебитою ногою він переплив річку Конка, потім ще майже 2 км здолав пішки, щоб дійти до своїх.</div><div>«<em>Течія в річці, хоч вона і вузенька, була просто скаженою. Я зайшов у одному місці, а вийшов на берег метрів за 200 від нього. Перепливав річку двічі – там між її рукавами є острівець. Потім ішов болотами, опираючись на палицю. Я до того детально вивчив мапу на «Кропиві», запам’ятав усе, тож вона увесь час немов була перед очима. Мені знадобилося півтори доби, щоб дійти до наших позицій</em>», – згадує захисник.</div><div>За героїзм та відвагу, проявлені під час оборони плацдарму на лівому березі Дніпра, Президент України Володимир Зеленський нагородив Дмитра Корду «Хрестом бойових заслуг».<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></article> Війна в Україні http://izmail.es/article/69903/ 2025-01-12 11:51:51 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "У росіян є купа нових зібраних літаків. Але немає, що поставити в середину – від електроніки до двигунів", - авіаексперт Анатолій Храпчинський http://izmail.es/article/69902/ Експерт з питань авіації Анатолій Храпчинський - про те, як живеться під санкціями російській цивільній авіації, наскільки суттєвими є проблеми росіян у цій галузі та чи можна ці проблеми підсилити. <div><em>Про це й не тільки - у інтерв’ю УНІАН.<br></em><em><strong>- Пане Анатолію, буквально останніми тижнями у світі сталося кілька інцидентів з цивільними літаками. Приміром, пасажирський лайнер розбився у Південній Кореї, мусив екстрено сідати Boeing-737 у Норвегії… В цьому сенсі цікаво, як себе почуває російська цивільна авіація, яка після повномасштабного вторгнення росії в Україну перебуває під санкціями. Чи є ефект від цих обмежень?<br></strong></em>- московія зараз використовує літаки, позбавлені будь-яких гарантій виробника та захисту. Треба не забувати, що після певної кількості годино робіт окремі елементи потребують заміни. Йдеться про ті ж гідравлічні шланги. Однак три роки літаки на кшталт Airbus та Boeing в росії не обслуговуються. Тобто, не відбувається якісне технічне обслуговування - заміна деяких деталей, які були б сертифіковані цими компаніями. Також не оновлюється програмне забезпечення… Зараз ремонти цивільних літаків у "рф" відбуваються внаслідок того, що потрібні деталі або знімаються з інших бортів, або потрапляють на територію "рф" в обхід санкцій. Крім того, ВАТ "Компанія "Сухой"" (виробник літаків Су), яка використовує для своїх літаків купу західних компонентів, проштовхує закон, який передбачає спрощення процедури сертифікації відповідних компонентів. Але ухвалення такого закону може вплинути на безпеку польотів. Ба більше, додатково міністерство оборони "рф" активно працює над пригніченням GPS, що ускладнює навігацію. Це може призвести до авіатрощ через підвищення ризику зіткнення літаків.</div><div><div><em><strong>- Ви сказали, що деякі деталі до літаків "рф" отримує в обхід санкцій. Розкажете про це детальніше?</strong></em></div><div><em>-<strong> </strong></em>В цьому питанні у росіян були прекрасні вчителі як, наприклад, Іран. Він теж експлуатує і Boeing, і Airbus. Що вони роблять? Якась авіакомпанія, припустимо, з Таджикистану чи Казахстану, купує в ПАР Airbus. Далі цей літак летить до місця призначення, але у нього трапляється якась "поломка", коли він перебуває у повітряному просторі Ірану. Він приземляється у Тегерані й після цього стає… іранським літаком, який можна експлуатувати, або розібрати на компоненти для інших літаків. Водночас компанія-одноденка, яка займалась його придбанням, ліквідовується. Крім того, той самий Іран активно допомагає "рф" з компонентами до літаків: ми бачимо регулярні польоти транспортних літаків між країнами, бачимо активне судноплавство в Каспійському морі. Тобто, Іран активно постачає "рф" певні запасні частини до російських цивільних літаків.</div><div><em><strong>- Але ж за такі "послуги" треба платити?</strong></em></div><div>- Я не казатиму про політичну складову, але після використання різних схем для обходу антиросійських санкцій, використання для цього третіх країн, кінцева вартість ремонту цивільних літаків у "рф" суттєво зростає. росіяни жаліються, що деталь, яка колись коштувала, наприклад, 100 доларів, зараз вже вартує 500 доларів. Також треба згадати, що росіянам відключили оновлення програмного забезпечення, яке працює в аеропортах і, наприклад, відповідає за бронювання квитків… Програми, дійсно, нескладно переписати. У 2023 році росіяни заявили, що перейшли на власне програмне забезпечення. Але воно дивним чином відповідає програмному забезпеченню, західних країн яке використовували раніше. Зазвичай, воно ламане, тож програми постійно зависають. Були й випадки, коли вони повністю злітали й в результаті цілі аеропорти ставали на паузу.</div><div><em><strong>- Повернімося до літаків. Скільки одиниць росіянам вдалося отримати під час дії санкційних обмежень?</strong></em></div><div>- Що вони зараз мають? У 2024 році, шляхом обходу санкцій, до "рф" потрапили 28 літаків. Йдеться про такі літаки як Bombardier та Airbus. Їх або розбирали та доставляли якимось чином частинами, або вони долітали до якоїсь дружньої "рф" країни, там перереєструвалися на російські й летіли у "рф" вже як російські.</div><div><em><strong>- А як же хвалена російська програма будівництва тисячі літаків до 2030 року?</strong></em></div><div>- Тут цікаво навіть, чому путін ще рік тому заявив саме таку цифру – тисяча літаків. Річ у тім, що у росії всього було близько 1500 літаків цивільної авіації. При цьому, як раз близько 900 літаків – це борти іноземного виробництва. Тобто, путіну доповіли: мовляв, дивись, у нас тут 1500 літаків, з них 900 – західні, давайте зробимо до 2030 року тисячу своїх. А що у них є для цього? Один побудований цех на заводі у Казані, і ще один цех у Сибіру.<br><em><strong>- І там щось будується?</strong></em></div><div>- У росіян дійсно є купа зібраних літаків. Але нема, що поставити всередину – немає електроніки, немає двигунів. З двигунами у них взагалі величезна проблема. Старий радянський двигун ПС90, розроблений ще авіаконструктором Павлом Соловйовим, стоїть на Ту-214. путін говорив про "перспективний двигун" ПД14, однак цей двигун має лише три тисячі годин нальоту. Після цього потрібен капітальний ремонт. Також йшлося про якусь нову розробку – двигун ПД35, який вони взяли з Pratt & Whitney. Ще у 2023 році росіяни планували провести випробування і показати його, однак, наскільки відомо, цей двигун не відповідав заявленим характеристикам. Що ж до безпосередньо планів побудувати сучасні літаки - Sukhoi Superjet, MC-21 та Ту-214 (у 2023-му планувалося 40 літаків), вони змогли зробити лише два Ту-214 та один Іл-96-300. Тобто, мова не йде про більш сучасні, які були у гучних планах. Спромоглися зробити лише три з сорока, причому старих, тих моделей, які були розроблені ще за радянських часів. І тут головна проблема у тім, що Sukhoi Superjet на 90% складається з західних компонентів. МС-21 - це взагалі китайський літак, копія С-919. росія просто взяла документацію та почала його робити у себе. Наприкінці 2024 року сталася гучна авіатроща – азербайджанський пасажирський рейс зазнав ушкоджень над територією "рф" і розбився на території Казахстану. - <em><strong>Що ви думаєте з приводу версій, які називаються як причина цієї катастрофи?</strong></em><br>- Найперше, на чому варто наголосити: у "рф" застаріли стандарти безпеки, майже немає перевірок. російські авіакомпанії тоді не виконували рейси, а азербайджанській дозволили приземлятися, тобто, іноземців росіяни не попередили про небезпеку… А щодо версій... Я до останнього підтримуватиму теорію, що потрібно дочекатись усієї інформації з розслідування авіатрощі, а потім казати, як це було. Чому я кажу, що треба дочекатися? Є декілька факторів, які призвели до трагедії. По-перше, там не працювала навігація. По-друге, росіяни били направо та наліво цими "Панцирями". По-третє, розслідування може призвести до відкриття купи інформації, яка стосується навіть збиття українського Boeing в Ірані (трагедія сталась у січні 2020 року, загинули 176 людей, які перебували на борту літака, - УНІАН). росія і раніше збивала цивільні літаки, радянський союз раніше збивав цивільні літаки. Треба дочекатися усієї інформації та показати, увесь цинізм того, що зробила "рф".</div><div><em><strong>-Якими можуть бути наслідки для росіян?</strong></em></div><div>- росія виплатить компенсацію, покриє усі збитки й усе, більше нічого не буде. Нагадаю, Іран (після збиття Boeing компанії МАУ) досі не відшкодував усі збитки Україні. У випадку з катастрофою азербайджанського пасажирського літака, повинна бути позиція не лише Азербайджану, а й Казахстану. А останній активно допомагає росії обходити санкції, зокрема постачаючи літаки та авіа компоненти, й добре заробляє на цьому… Я був залучений до журналістського розслідування стосовно отримання росією підсилювачів виробництва Німеччини, які для "рф" купувала казахська компанія... Не можна виключати, що Казахстан використає ситуацію з авіатрощею азербайджанського літака для отримання якихось додаткових "бонусів" від "рф" для себе. А як щодо виключення "рф" з ІСАО (агенція ООН, яка займається міжнародним співробітництвом держав в галузі цивільної авіації)? Така ідея обговорювалась ще у 2022 році, але тоді, як то кажуть, не склалося. Більшість західних (і не лише) компаній і так відмовилися літати через "рф" . Але, приміром, Китай чи ОАЕ ще літають. Безумовно, виключення "рф" з ІСАО ускладнить ситуацію для росіян. Разом з тим, залишиться внутрішня навігація. Та й варто зважати, що зараз росіяни не літають в Європу та США напряму, але можуть і будуть літати через Китай та треті країни. Наприклад, через Туреччину, яка і так в деяких питаннях активно допомагає "рф" . Тому, думаю, ситуація кардинально не зміниться, поки не почнеться активний літакопад, або повітряний простір "рф" не закриється внаслідок того, що будуть активніше працювати українські дрони.</div><div><em><strong>- Складається враження, що за три роки росія вже навчилась жити під авіасанкціями. Чи можна зробити обмеження по-справжньому пекельними для росіян?</strong></em></div><div>- росія буде намагатися літати, продовжить шукати заміну деталей для цивільного авіапарку, обходячи санкції. Поки що у неї це виходить, але надалі ситуація може погіршитись. Чи можна заблокувати росії обхід санкцій? Є випадки, коли спецслужби знаходили директорів компаній, які допомагали обходити обмеження, арештовували їх. Я б зробив, як свого часу зробив Ізраїль, коли вони знайшли джерело постачання штекерів і зробили так, щоб усі поставки були браковані. А це призвело вагомих втрат спроможностей Ірану.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69902/ 2025-01-12 10:32:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Яка небезпека чекає на Україну після скасування воєнного стану? http://izmail.es/article/69898/ Після скасування воєнного стану Україна може отримати другу хвилю еміграції чоловіків, які поїдуть до своїх жінок за кордон. <div>Таку думку висловила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України Елла Лібанова в інтервʼю ВВС.</div><div><em>- Якщо ми не повернемо жінок, чоловіки поїдуть. Тобто тут треба намагатися повернути якомога більше людей з-за кордону з тим, щоб і, зокрема, зменшити новий відплив звідси.</em></div><div><em>Якщо буде нормально оплачувана робота, якщо припиняться бомбардування, відключення світла, тепла, води – бажання поїхати буде менше, –</em> переконана експертка.</div><div>Демографиня також зауважила, що шанс повернути 17-річних хлопців, які легально виїхали, в України ще є. Але тут знову постає питання того, коли та як закінчиться війна.</div><div>До слова, Лібанова звернула увагу на те, що немає сплесків еміграції через блекаути.</div><div><em>- Повірте, я слідкую за цим дуже уважно. Переважна частина тих, хто виїхав, вони виїхали в перші місяці війни 2022 року, –</em> додала директорка Інституту демографії.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><br></div><div><br></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69898/ 2025-01-12 09:47:20 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Кадрові зміни у податковій: Кравченко взявся за скандальні департаменти http://izmail.es/article/69897/ Голова Державної податкової служби України Руслан Кравченко ухвалив низку кадрових змін, які торкнулися як центрального апарату служби, так і регіональних управлінь. <div><div>Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.</div><div>Зокрема, з центрального апарату звільнено керівників двох департаментів, а саме директора Департаменту управління ризиками Марину Баряхтар і очільника Департаменту контролю за підакцизними товарами Ігоря Чугуєва.</div><div>Також він повідомив про звільнення керівників Одеського, Харківського, Дніпропетровського регіональних управлінь.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69897/ 2025-01-12 08:21:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Тактика росіян на Курщині змінилась, - командир десантно-штурмового батальйону 80-ї Галицької бригади http://izmail.es/article/69890/ Командир десантно-штурмового батальйону 80-ї Галицької бригади Єгор Ноздряков розповів про те, що відбувається зараз на Курщині, де триває операція ЗСУ. <section><div>Відповідне відео<a target="_blank" href="https://t.me/brigade80/780" rel="nofollow"> опублікувала</a> пресслужба Галицької бригади, передає "Еспресо.Захід".</div></section><section><div><em>"Зараз тактика росіян на Курщині дуже змінилась. Вони нагнали сюди свого м’яса і проводять штурмові дії великою кількістю людей", –</em> розповідає Єгор Ноздряков.</div><div>За його словами, найбільша складність для наших військ – це те, що окупантів кількісно більше. </div><div><em>"Просто валять ордою, як у часи Другої світової, по 20-30 людей. Сама тактика на певних ділянках є успішною – викликають на себе артилерійський вогонь і FPV удари", </em>- каже воїн.<br>У Галицькій бригаді додають, що кілька останніх тижнів армія "рф" інтенсивно намагається штурмувати позиції українських бригад на території Курської області. Завдання кремля – витіснити українську армію з території "рф" до кінця січня.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Війна в Україні http://izmail.es/article/69890/ 2025-01-11 23:49:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Агроном з Одещини поділився досвідом переходу на вертикальний обробіток ґрунту http://izmail.es/article/69891/ Вертикальний обробіток ґрунту дає можливість максимально зберегти вологу в ґрунті, що вкрай важливо у посушливих областях як Одещина. <div>Про це розповів В’ячеслав Наумчук, головний агроном агрооб'єднання Tekom Agro Group.</div><div>У компанії вивчали питання обробітку тривалий час, консультувалися у досвідчених колег перш ніж перейти на verti-till. <br><em>"Ми їздили до людей, які вже 6-8 років працюють по цій технології в Одеській області, багато були на семінарах<em>"</em> , </em>- каже головний агроном.<br>Раніше в господарстві працювали плугами. Нині ж частка полів під оранкою суттєво зменшилася.Для обробітку використовують комбінований агрегат Salford, який за рахунок своєї конструкції розподіляє рослинні рештки на поверхні поля як мульчу. Це, у свою чергу сприяє перегріванню ґрунту і збереженню вологи.<br><em>"Мульча не дає волозі вивітрюватися. А робочі органи агрегата здійснюють такий собі мікроудар в ґрунті, створюючи щілини, завдяки яким волога проникає в нижні шари ґрунту<em>"</em> , </em>- пояснив Наумчук.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/69891/ 2025-01-11 22:14:41 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Включно з бабками й ґедзями: майже чверть усіх прісноводних тварин перебуває під загрозою зникнення - дослідження http://izmail.es/article/69892/ Із 1500 року зникло 178 видів тварин, 89 з яких вважаються вимерлими. <div><div>Дослідницька група під керівництвом Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) проаналізувала дані про близько 23 500 видів, занесених до Червоної книги МСОП, і опублікувала результати в журналі Nature. Результати показують, що близько 24% усіх прісноводних тварин перебувають під загрозою зникнення. <br>Про це розповідає <a href="https://www.zeit.de/wissen/umwelt/2025-01/naturschutz-artenvielfalt-suesswasser-aussterben-bedroht" target="_blank" rel="nofollow noopener">Die Zeit</a>.</div></div><div><div>Прісна вода є середовищем існування близько 10% усіх видів тварин. Водойми включають річки, озера, карстові й інші джерела, а також оази. Тут мешкають риби, ракоподібні та бабки. Досі прісноводні тварини рідко ставали об'єктом досліджень біорізноманіття.</div><div>Тепер дослідницька група під керівництвом Кетрін Сайєр із МСОП оцінила ризик вимирання прісноводних тварин і проаналізувала причини цього. Група головоногих ракоподібних, до якої належать краби, раки та креветки, перебуває під найбільшою загрозою зникнення. 30% усіх пов'язаних з ними видів перебувають під загрозою зникнення. У випадку прісноводних риб - 26%, а у випадку одонатів - бабок і ґедзів - 16%.</div><div>Забруднення довкілля є причиною загрози для 54% видів, що <a href="https://greenpost.ua/news/vydy-tvaryn-i-roslyn-znykayut-iz-shalenoyu-shvydkistyu-ale-deyakym-vdalosya-vidnovytysya-wwf-i81673" target="_blank" rel="noopener">перебувають під загрозою зникнення</a>. 39% видів постраждали від дамб і водозабору, а 37% — від змін у землекористуванні та пов'язаних з ними наслідків, таких як сільське господарство. Інвазивні види та хвороби становлять загрозу для 28% видів. Згідно з даними, деякі види перебувають під загрозою з кількох причин одночасно. Наприклад, деякі види риб страждають як від надмірного вилову, так і від дамб, які перекривають шляхи міграції.</div><div>Дослідження також показало, що з 1500 року зникло 178 видів тварин, 89 з яких вважаються вимерлими, причому достеменно відомо, що вони вимерли. 11 видів зараз існують лише в неволі. На думку дослідників, існує нагальна потреба вжити заходів для запобігання подальшим втратам видів. Відсутність даних про стан і розподіл прісноводного біорізноманіття більше не може слугувати виправданням бездіяльності, зазначає дослідницька група.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Екологія http://izmail.es/article/69892/ 2025-01-11 20:47:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Як довго можна отримувати допомогу по безробіттю та хто має на неї право: зміни з 1 січня http://izmail.es/article/69895/ Допомога по безробіттю в Україні може виплачуватись лише окремим категоріям громадян. <div>Українці, які перебувають у пошуках роботи, мають право на допомогу по безробіттю. Однак існують певні правила оформлення такої допомоги - далеко не всі громадяни країни можуть на неї розраховувати. Дар'я Лялюк, юристка судової практики ЮК RIYAKO & PARTNERS у коментарі УНІАН розповіла про нюанси такої фінансової підтримки.</div><div><div>Право на допомогу по безробіттю визначається Законом України "Про зайнятість населення". </div><div><em><strong>Згідно із документом на виплати мають право такі особи:</strong></em></div><ul><li>Громадянин, який має статус безробітного, і через відсутності доходів не має коштів для забезпечення свого життя. Зокрема, це люди працездатного віку, які втратили роботу і не отримують пенсію. </li><li>Особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку та отримують соцдопомогу від держави</li><li>Люди, молодші 16 років, яких звільнили з роботи через скорочення штату</li><li>Одинокі батьки, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.</li><li>Особи до 35 років, які втратили роботу, але не мають страхового стажу.</li><li>Внутрішньо переміщені особи, які не мають документів про страховий стаж.</li></ul><p>За словами експертки, аби допомога по безробіттю була можлива, всі особи з цих категорій мають бути працездатними й готовими шукати собі нове місце роботи.<br>Для того, щоб держава почала виплачувати вам допомогу по безробіттю, спершу треба отримати офіційний статус "безробітний". Для цього потрібно подати заяву та низку документів (документи, які посвідчують особу, трудову книжку, довідку про середню заробітну плату та ін.) - це можна зробити особисто, звернувшись у будь-який регіональний центр зайнятості населення, або онлайн - через портал "Дія" (у такому разі подаються відскановані документи).<br>Лялюк каже, що допомога по безробіттю не передбачена для непрацездатних осіб. Також її не можуть отримати ті, в кого немає офіційного статуса "безробітний" шляхом реєстрації у Центрі зайнятості.<br>Крім того, на такі виплати не можуть розраховувати особи, які не працювали офіційно та не сплачували Єдиний соціальний внесок (виняток становлять особи, які шукають роботу вперше).<br>Також людині можуть перестати платити допомогу по безробіттю, якщо вона офіційно працевлаштувалася чи досягла пенсійного віку, а також з інших підстав, більше детально наведених у Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". <br>Крім того, зняти з допомоги можуть особу, яка надала неправдиві відомості щодо свого трудового стажу.<br>Особі можуть відмовити у наданні допомоги по безробіттю, якщо вона вже використала право на її отримання у межах дворічного періоду. Тобто, упродовж двох років після того, як людину звільнили, вона має право один раз звернутися до Центру зайнятості, щоб оформити допомогу.<br>За словами юристки, якщо людина вважає, що їй неправомірно відмовили у наданні допомоги по безробіттю, то вона може оскаржити рішення регіонального центру зайнятості спершу через Державний центр зайнятості або звернутися до суду.<br>Допомога по безробіттю призначається з першого дня після надання статусу "безробітний". Оскільки в Україні запроваджено воєнний стан, то термін виплат для більшості категорій осіб скорочено - наразі він не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо йдеться про громадян передпенсійного віку (за 2 роки до призначення пенсії), то вони можуть отримувати таку допомогу довше - 360 календарних днів.<br>Важливо розуміти, що безкінечно сидіти на допомозі по безробіттю не вдасться, оскільки законом визначено, скільки часу така допомога може надаватися, і коли людина знову зможе отримати статус безробітного. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69895/ 2025-01-11 19:14:00 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "росії немає сенсу "забирати" лише Придністров'я. Їй потрібна вся Молдова. І це стане потужним ударом по Україні", - політолог із Молдови Віталій Андрієвський http://izmail.es/article/69896/ З 1 січня, незважаючи на те, що Придністров'я завжди знаходилося в московському фарватері, росія перекрила газ ПМР. До сьогодні немає жодних чітких рішень так званої влади ПМР щодо того, як у регіоні збираються розв’язувати цю проблему. Тим часом, без російського газу практично вся "економіка" Придністров'я зупинилася. <div><div>Доктор історичних наук, директор Інституту ефективної політики Віталій Андрієвський в інтерв'ю УНІАН розповів, навіщо росія влаштувала підконтрольному їй Придністров'ю газоцид, і як це може використовувати проти України та Молдови.</div>УНІАН поспілкувався з політичним аналітиком із Молдови Віталієм Андрієвським та дізнався, що відбувається на одній із ділянок західного кордону України та які загрози для нас це несе.</div><div><div><em><strong>- Пане Віталію, росія припинила обдаровувати Придністров'я газом з 1 січня. У ПМР фактично зупинилися усі підприємства. А як почувається населення?</strong></em></div><div></div><div>- Ситуація катастрофічна. Газ, який ще залишився у трубах, може забезпечити десь 10% споживачів. Інші 90% вже відключені. Опалення фактично зберігається тільки в сільській місцевості, де є печі і можливість топити й обігріватися дровами. Також бракує електроенергії. Наразі вона виробляється на ТЕС на вугіллі, але запаси вугілля, за деякими даними, можуть виснажитися вже наприкінці січня, у крайньому випадку, його вистачить до 5-10 лютого. На поточному тижні віялові відключення відбуваються по вісім годин на добу з розбивкою по чотири години. І з огляду на те, що вночі споживання менше, більше відключають у денний час. Очільник МЗС ПМР Віталій Ігнатьєв дав інтерв'ю російським пропагандистам із "росія 24" і сказав, що "розв’язувати проблему потрібно максимально оперативно", у найближчі тиждень-два, але без конкретики, як саме це відбуватиметься. Тирасполь зараз грає за партитурою кремля. Тобто, вони виконують усе, що їм говорить кремль. Зараз москва ясно дала зрозуміти, що у Тирасполя не повинно бути жодних домовленостей з Кишиневом, що не потрібно ніде шукати газ, а потрібно просто пережити певний час, який потрібний росії. Просто протриматись. Але й досі не зрозуміло, що саме хоче росія . Молдова готова допомагати. Газ можна постачати із Молдови (ми раніше це тестували, і це працює). А де його взяти? Можна заплатити і отримати щось із Європи. Теоретично, можна через Чорне море, можливо, через Румунію… Також можна домовитися з Україною про постачання вугілля та за його допомогою виробляти електроенергію… Я не говорю про обсяги для запуску підприємств. Але для населення вистачало б. Думаю, що було б добре, щоб у цій ситуації керівники Молдови та України виступили ініціаторами такої гуманітарної допомоги та продемонстрували б вплив у регіоні.</div><div><em><strong>- Чи правильно я розумію: через те, що "рф" ще не вирішила, як діяти, влада Придністров'я, швидше за все, заморозить населення, ніж прийме енергетичну та гуманітарну допомогу, скажімо так, з іншого боку? Із ЄС, від Молдови?</strong></em></div><div>- У цьому питанні їм потрібно подолати психологічну перешкоду. Якщо з ними говорити віч-на-віч, вони розуміють, що настав час розірвати пуповину з росією. Але вони, як я сказав, не готові до цього психологічно і, скажемо прямо, бояться. Бояться, що якщо вони зараз, без санкції кремля, зроблять якісь кроки, "рф" може дати наказ заарештувати, затримати їх. Бо силовиків у Придністров'ї контролює москва. Другий момент – багато хто і в Придністров'ї, і в Молдові сподівається, що ПМР потрапить до якогось спільного пакету домовленостей щодо України. Це надія про те, що після укладання миру росія виведе з Придністров'я свою армію, "миротворців", і не залишиться більше ніяких важелів впливу на ПМР. У Тирасполі не готові до "повстання" проти "рф" , а хочуть, щоб їхні проблеми вирішувались чужими руками. У цьому випадку - руками України, частково Молдови, Європейського Союзу, США тощо.</div><div><em><strong>- Але у росії інший інтерес. Є версія, що нинішня "заморозка" Придністров'я потрібна кремлю для того, щоб вплинути на майбутні парламентські вибори в Молдові – незадоволені політикою чинної влади громадяни плюс знамениті проросійські "сітки", і "рф" може отримати свій результат. Фактично другу Грузію. Ви з такою версією згодні?</strong></em></div><div>- Така інтерпретація сьогоднішніх подій має місце. Тобто, чи можна працювати таким чином із електоратом? Безперечно. З одного боку, жителі ПМР, які мають громадянство Молдови, самі можуть бути тими виборцями, які проголосують так, як треба москві. З іншого боку, ситуація у Придністров'ї позначається на ситуації у Молдові. У чому проблема? Молдова, я маю на увазі правий берег, закуповує електроенергію на Кучурганській (Дністровській) ДРЕС. Через те, що вона вироблялася на "безкоштовному" російському газі, вона була дешевшою, у тому числі для населення. І зараз Молдова теж має проблеми. Має газ, тепло, електрику, але за нього треба платити Європі. І платежі (хоча держава їх частково компенсує) для громадян зросли. кремль може робити ставку на те, що й ці виборці, цілком імовірно, також висловлять свою незадоволеність цим на виборах.</div><div><em><strong>- А росія  допоможе їм зрозуміти, хто ж винний (і це, звісно, не вона)?<br></strong></em>- Безперечно. Особливо, якщо брати до уваги, що президент у парламентській республіці Молдова дуже обмежений у повноваженнях, а парламент призначає уряд, приймає і контролює виконання рішень і так далі. У цьому сенсі мають рацію ті, хто каже, що росії , якщо вигідно ляжуть карти, немає сенсу "забирати" Придністров'я. росії потрібна вся Молдова. Плюс це сильно вдарить по Україні. Бо якщо Молдова після парламентських виборів опиниться під впливом росії , це позначиться і на транзиті (зараз Молдова виступає таким собі транзитним хабом для українців), і на безпеці. Зокрема, знову з'явиться загроза для Одеської області – поряд виявиться нехай невелика, але армія.</div><div><em><strong>- Маєте на увазі російський контингент у ПМР? Але ж він зовсім невеликий.<br></strong></em>- Ну, безпосередньо російських військових там, скажімо, дві тисячі. І ще десь вісім тисяч придністровської армії. Але є силові структури, контрольовані "рф" . Плюс – не можна виключати мобілізацію. Як можна бачити з інших дій росії , за бажання, вони і в Придністров'ї можуть спокійно набрати до 30 тисяч людей. Для України це вже хвилююче, якщо війна продовжуватиметься. росія дуже серйозно працює у різних напрямках, навряд чи існує лише один сценарій для дестабілізації. Скажімо прямо, у кремлі не дурні сидять. Там багато молодих, розумних хлопців, які обслуговують нинішню владу. І хоча там при владі люди, можливо, з мисленням минулого століття, є дуже багато аналітиків, які можуть вибудовувати різні сценарії. Тому дії "рф" не можна недооцінювати.</div><div><em><strong>- Повертаючись до ситуації з відключенням газу Придністров'ю, коли, на вашу думку, населення дозріє, аби прийняти допомогу з росії ? <br></strong></em>- Поки що все виглядає так, що "рф" вичікує якогось зручного моменту, щоб у черговий раз з агресора перетворитися на "миротворця". Справді, якщо росія діє за якимось сценарієм (одним із них), то люди в ПМР повинні дозріти до допомоги кремля. Розумієте, якщо населення Придністров'я померзне, умовно, тиждень, і цю проблему одразу розв’язати, то і вона сама, і її вирішення, і хто був миротворцем швидко забудеться. А якщо вони опиняться в ситуації, як, наприклад, блокадний Ленінград у роки Другої світової війни – коли немає електрики, тепла, немає навіть хліба, а тут раптом на допомогу приходить путін і всіх "рятує" – це запам'ятається на віки. Насправді схожий приклад і так перед очима: коли Катерина ІІ переселила сюди гагаузів – врятувала їх від турок, вони досі відчувають до росії вдячність. І це передається з покоління до покоління.</div><div><em><strong>- Чи припускаєте ви, що росія  на допомогу Придністров'ю більше не прийде?<br></strong></em>- Такий варіант не можна виключати. Наприклад, якщо в тих переговорах, які поки що на неофіційному рівні можуть вестись між США та росією, Придністров'я входить до пакету домовленостей щодо України. Умовно якщо кремль розуміє, що втрачає Придністров'я, то велике питання, чи є сенс ним далі займатися. Все просто: втрачаємо, то втрачаємо. Тут не повинно бути ілюзій, що "росіяни своїх не кидають". Дуже багато прикладів, коли кидають, коли їм це вигідно. Але поки що, гадаю, це нереальний варіант. І річ не тільки в тому, що в якихось речах непередбачуваний Зеленський. І не тільки в тому, що абсолютно невідомо, як поведеться ще більш непередбачуваний Трамп. На сьогодні Придністров'я для росії – це якийсь непотопаючий авіаносець, зброя на якому одночасно спрямована і в бік Кишинева, і в бік Києва. У нинішній ситуації кремлю вигідно зберегти такий стан речей. Час "пограти" ще є. Тому, думаю, росія поки що не хоче звідси йти.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Проблема, погляд, резонанс http://izmail.es/article/69896/ 2025-01-11 17:50:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Нам не проблема знайти, у чому вас звинуватити". Максим Буткевич про російську тюремну систему зсередини http://izmail.es/article/69894/ Максим Буткевич - колишній журналіст, захисник прав біженців, переселенців та осіб без громадянства, співзасновник правозахисного центру ZMINA. Приєднався до Збройних сил України на початку широкомасштабного вторгнення. У червні 2022 року, командуючи взводом на бойовому завданні, потрапив у полон у Луганській області. Пробув 27 місяців у полоні, де його звинуватили в злочинах проти цивільного населення й присудили до 13 років позбавлення волі, а 18 жовтня 2024 року його обміняли. <header><div><em>"Тиждень" зустрівся з Максимом 26 листопада у Києві через кілька тижнів після звільнення, коли він тільки почав призвичаюватися до волі. Це інтерв’ю дає детальний опис, як російська тюремна система поводиться з українськими полоненими, як військовими, так і цивільними. Максим Буткевич також поділився тим, що допомагало йому вистояти в полоні, і думками про майбутнє.<br><article><div><div><em>Публікацію підготувано за підтримки гранту німецького фонду N-Ost, що фінансується Європейським Союзом.</em></div></div></article></em><em><strong>- Де вас утримували?<br></strong></em>- Три місяці я провів у СІЗО в Луганську, потім мене перевели до виправної колонії суворого режиму №2 на окупованій території Луганщини. Після повернення на місяць у СІЗО для проходження апеляційного й касаційного судів у Москві (на якому я був присутній через відеозв’язок) я повернувся до тієї ж колонії наприкінці березня 2023 року й перебував там до звільнення.<br><em><strong>- Чи були якісь відмінності в утриманні в СІЗО й у колонії?<br></strong></em>- Як військовополоненим, нам не дозволяли виходити на тюремні прогулянки, тому ми залишалися без свіжого повітря близько восьми з половиною місяців. Харчування було гіршим: ми чули, як міняли каструлі, коли наближалися до камер військовополонених. Порції були маленькими, що залишало нас із постійним відчуттям голоду, іноді заважало нам спати. Ми не мали жодного контакту із зовнішнім світом. Після офіційної російської анексії Луганська 30 вересня 2022 року його тюремну систему почали інкорпорувати до Федеральної служби виконання покарань росії з її стандартами. Після цього деякі суворі порядки пом’якшилися: раптово припинилися ранкові й вечірні перевірки з примусовими відтисканнями чи присіданнями, побиттям. Натомість охоронці стали ігнорувати нас. Медичне обслуговування залишалося поганим, але трохи покращилося. Спочатку нам забороняли мати папір і ручки, а також не давали грілки. Пізніше дозволили мінімальний набір речей. Нам видали стандартну чорну тюремну форму із сірими смугами, більш характерну для російської системи.<br><em><strong>- Чи були з вами засуджені за кримінальні злочини?<br></strong></em>- Спочатку були тільки військовополонені. Потім до нас приєдналися так звані політв’язні - цивільні особи, засуджені за шпигунство, державну зраду тощо. Після винесення вироку мене перевели в секцію з людьми, звинуваченими в кримінальних злочинах. Деякі з них були місцевими українцями, які відмовилися від російських чи окупаційних паспортів. Коли росія офіційно анексувала територію, цим в’язням замінили кримінальну статтю самоназваної «влади» Луганщини на статтю російського права. Я не юрист, але мені було цікаво, як політв’язнів, неросійських громадян, які ніколи не жили в росії , могли звинуватити в зраді росії . Як вони збиралися це пояснити? Наскільки мені відомо, вони тимчасово розв’язали цю проблему дуже простим способом - просто не переймалися цим.</div><div><em><strong>- Що сталося з тими вісьмома людьми, з якими ви потрапили в полон?<br></strong></em>- Нас тримали разом близько трьох з половиною тижнів, потім після «тривалого фізичного тиску» мене перевели в меншу камеру. На допиті мене назвали поганим впливом, тому що я намагався підтримувати моральний дух інших полонених. Двоє слідчих, імовірно, з ФСБ, уже знали моє минуле зі статей у російських медіа, де мене називали «нацистським командиром винищувального підрозділу». Вони запитали, чи не хочу я дати інтерв’ю поважному міжнародному медіа на кшталт BBC, але не BBC. Сказали, що мені треба розповісти про українське керівництво, нацистську ідеологію в Україні, міжнародних донорів, зокрема про Сороса, як він підриває традиційні цінності, є димовою завісою для американського імперіалізму, як вони керують Україною і нав’язують ЛГБТ-ідеологію. Я сказав, що для мене це не проблема, я скажу все, що знаю: вони підтримують правозахисні ініціативи, місцеве самоврядування, академічні видання. [Слідчий] розлютився. Сказав, що мені промивають мізки західною ідеологією. Якщо я не шпигун, то перебуваю під західним впливом і поширюю його в Україні. Він закінчив тим, що я став його особистим ідеологічним ворогом. Мовляв, шкода, що я не наклав на себе руки, коли потрапив у полон, адже, як офіцер, я був зобов’язаний це зробити. Він сказав: «Я б тебе вбив, якби зустрів деінде, але, на жаль, тут і зараз я не можу. Ми тебе засудимо». Я сказав, що мене немає в чому звинувачувати. У відповідь почув: «Усі ви, українські військовики, є воєнними злочинцями, тому що ви воюєте з нами. Нам не проблема знайти, у чому вас звинуватити». Потім був довгий фізичний тиск. Наступного дня голова оперів, що відповідав за неформальний контроль, невисокий на зріст, але фізично винятковий, погрожував мені тортурами. Він почав так: «Ти что, бл*діна, ти что газуєш, ти кто по жизні?». Далі сказав, що єдина причина, чому він мене ще не б’є, - це те, що сьогодні неділя, ранок і люди ще в церкві на службі, і що бити мене зараз - гріх. Пояснив, що зі мною буде, якщо я продовжуватиму погано поводитися. Вони більше не використовують спилювання зубів, тому що «ми використовуємо тапік» (військовий польовий телефон). Він пояснив, куди треба ставити електроди, щоб змусити тебе лежати у власній блювоті, калі й сечі. «Скоро приїдуть серйозні люди й будуть ставити серйозні запитання, і якщо ти не відповідатимеш, ось що з тобою станеться». Наступного місяця приїхав слідчий комітет, який фабрикував кримінальні справи, і я був однією з них.<br><em><strong>-  Коли вас затримали, вам погрожував один з офіцерів. Можете пояснити, що сталося?<br></strong></em>- Нас вивели на щось схоже на першу лінію, залишили на підлозі роздягненими зі зв’язаними за спиною руками. Він виокремив мене як офіцера. Цікавився, хто що робив до вторгнення, питав, хто одружений, і, зрозумівши, що дружини побратимів здебільшого за кордоном, звертався до кожного по черзі, детально описуючи, що, на його думку, відбувалося з їхніми дружинами й місцевими чоловіками, - груповий секс, по суті, зґвалтування. Він намагався спровокувати нас, щоб ми щось сказали. Далі він привів спецпризначенця, який мав виходити на бойові, і вимагав, щоб я сказав на камеру: «Я бажаю російському спецназу вдалого полювання». Я відмовився. Ще він говорив про честь офіцера, про те, що я ганьблю армію, тому що я товстий, а я ніяк не реагував. Приїхали інші хлопці в балаклавах, забрали нас по одному, щоб поговорити й зняти на відео. Пізніше, коли нас знімали, він повернувся й сказав, що ми будемо вчити українську історію. Відкрив звернення путіна до народу в липні 2021 року й почав читати про початок України, про те, що Україна ввійшла до складу росії як три території (Київська, Чернігівська й Житомирська), про Лівобережжя, Новоросію, Західну Україну й Крим. Він сказав: «Я зачитуватиму деякі речення та вказуватиму на одного з вас. Ця людина повинна повторити його слово в слово. Якщо хтось із вас обмовиться або переплутає слова, то його [Максима] будуть бити». Він читав, і мене били. Я бачив, як хлопці дуже старалися не робити помилок, але це було важко. Якщо хтось робив паузу, мене били, якщо хтось плутав слова, мене били два-три рази. Він почав отримувати задоволення від процесу, полишив текст і просто бив мене. Потім узяв телефон, увімкнув відеозапис і наказав сказати: «Слава росії . Ми бажаємо спецназу росії вдалого полювання. Будь ласка, вибачте мені за те, що я не побажав цього вранці». Ця історія для нього, виявляється, не закінчилася.<br><em><strong>- Ви покинули Україну в червні 2022 року й повернулися в зовсім іншу країну. Що вас вразило?</strong></em><br>- Я провів місяць у реабілітаційному центрі, і це було краще, ніж я очікував. Я думав, що країна, яка воює понад два роки, не має ресурсів. Про нас піклувалися, і в нас був час звикнути до думки, що ми вже не в полоні. Насправді все краще, ніж я очікував. Хоча люди виснажені війною, волонтерський рух неймовірно масовий і структурований. Відкривають нові місця, і скрізь, хай куди ви підете, - перукарня, кав’ярня, продуктова крамниця, - є своєрідний волонтерський військовий податок. Люди багато донейтять. Мені подобається, що культурне життя квітне. Наскільки я пам’ятаю, навесні 2022 року були дуже песимістичні коментарі про українське книговидання. Частину промислових ресурсів видавництв знищили під час першого етапу окупації. Були прогнози, що українці витрачатимуть те, що залишиться від грошей, на речі для виживання. А українське книговидання процвітає. У мене таке враження, що люди стали більш турботливими одне до одного, вони відчувають, наскільки крихким і травмованим може бути кожен з нас. Мені ще багато чого треба відкрити для себе. Зараз я у відпустці після полону для проходження медичних процедур, а потім маю вирішити, що робити далі. Як колишній військовополонений, я маю право демобілізуватися. Знаю, у яких сферах хочу бути активним. Мені немає різниці, залишитися в армії, піти в цивільний сектор, звідки я родом, державний чи комерційний. Я хочу допомагати визволяти наших хлопців з полону і сприяти міжнародній солідарності з Україною. Решта - питання ефективності, як у цій цитаті Ані Де Франко: «Кожен інструмент - це зброя, якщо правильно його тримати».<br><em><strong>- Чому ви, правозахисник, пішли в армію в лютому 2022 року?<br></strong></em>- Я розумів, що потрібні люди в міжнародній адвокації, гуманітарних програмах, допомозі внутрішньо переміщеним особам з нещодавно окупованих регіонів, у волонтерстві в армії. Але відчував, що я менш вразливий, ніж багато інших людей. Майже всі мої близькі, крім батьків, були в більш-менш безпечних місцях, а Київ треба було захищати. Якщо Київ упаде, це означатиме, що більша частина української території опиниться під контролем росії , де не існує захисту прав людини. Усе, що ми робили протягом десятиліть, знищать. Якщо я хотів це захищати, то мусив мобілізуватися. Мати ту саму мету - захист прав людини, але в інший спосіб - з автоматом Калашникова. Звісно, була внутрішня напруженість, тому що я антимілітарист, але не взяти зброю призвело б до набагато серйозніших наслідків. І я відчував особисту відповідальність. Для того щоб люди могли допомагати переселенцям, хтось мав бути на фронті. Ті, хто воює, дають можливість решті робити інші життєво важливі справи.<br><em><strong>- Що найбільше допомагало вам вистояти протягом цих двох з половиною років?<br></strong></em>- Я винайшов ментальні практики, згадував зустрічі та розмови. Моя перша освіта - філософія, але для мене філософія не абстрактне вчення, а практика життя. Мені був потрібен час, щоб поміркувати над певними фундаментальними питаннями. Нарешті цей час у мене був. Дуже допомогла віра. Я християнин і раніше досить стримано про це казав. Не тому, що соромився, а тому, що це особисте, а я ненавиджу нав’язувати щось іншим. Ще в армії зрозумів, що віра для мене набагато важливіша, ніж я думав у мирний час. У Новому Завіті описана сцена, коли охоронці знущалися з Ісуса перед розп’яттям, граючи з ним у гру: закривали йому очі, били по голові й питали: «Скажи нам, хто тебе вдарив. Якщо ти пророк, то повинен знати, хто це був». Минуло дві тисячі років, і ми мали те саме в коридорі в Луганську. Дещо ніколи не змінюється. Крім того, мені хотілося хоч якось допомогти людям, яких знаю і люблю, тож єдине, що міг робити, - це молитися за них. Потім, звісно, допомогли книжки й листи. З кінця лютого відкрили письмове спілкування, тільки з росією та іншими країнами. Я міг відправляти й отримувати листи. Охоронці казали, що я отримав більше листів, ніж решта колонії. З кількох сотень листів я встиг відповісти майже на всі, окрім трьох. Пам’ятаю, як писав, що «дуже важливо зберігати надію». Я зберігав цю надію, але не дозволяв їй поглинути інші частини мене, тому що мав бути готовим до марафону. Я пристосувався до нестачі їжі та поганої гігієни. Найважче було боротися зі страхом. Його дуже важко позбутися, це базова інстинктивна емоція - жахлива й принизлива. Я боявся, що мене змусять зробити щось, чого я собі не пробачу. Дуже скоро зрозумів, що мені потрібен час, здоров’я і терпіння. Останнього в мене не було раніше, але цього добре навчає полон.<br><em><strong>- Що можна зробити, щоб допомогти українським військовополоненим і засудженим солдатам?<br></strong></em>- Солідарність на всіх рівнях, щоб вони могли бути на зв’язку із зовнішнім світом. Я отримував листи з Франції, Литви, Німеччини, Чехії, Балкан тощо. Я вважаю, що треба щось робити на міжнародному рівні: росія повинна відчувати тиск ззовні у вигляді санкцій. Що мене дійсно турбує, і я поки що не бачив доказів протилежного: на міжнародному рівні питання військовополонених, яких утримують у росії , розглядають як частину війни. Усі знають, що Женевські конвенції порушують. Дуже шкода й сумно, але, знову ж таки, їх завжди порушують. Проте після полону я бачу це інакше. Вони не порушують загальні конвенції тут і там. Вони повністю підривають і роблять міжнародне гуманітарне право марним і нечинним. Була спроба створити міжнародну структуру гуманітарного права, щоб зберегти людство, і цю структуру свідомо й цілеспрямовано руйнує політичне керівництво російської федерації. Що стосується цивільних полонених, то ситуація, на мій погляд, ще гірша, вона межує з геноцидом. Військовополонені, засуджені за сфальсифікованими кримінальними справами, - об’єкти торгівлі. Нас засудили для того, щоб обміняти на щось, а не тільки на когось. Коли ви змушуєте когось зізнатися в злочині, кидаючи людину за ґрати на довгий строк, це вже захоплення заручників, рабство, а не військовополонені як частина війни. Це терористична практика, і я боюся, що на міжнародному рівні її не розглядають як таку. Не уявляю, якою мірою здійснюють міжнародний моніторинг українських військовополонених і місць утримання під вартою. Ми нікого не бачили. Спочатку ми сподівалися, що приїде Міжнародний комітет Червоного Хреста. Потім не сподівалися. А потім Міжнародний комітет Червоного Хреста став майже лайливим словом. Одного разу до нас у СІЗО приїжджав хтось із Місії ООН з прав людини разом з омбудсменкою окупованої Луганщини - Сердюковою. Пізніше нас відвідував наступний омбудсмен - Сорока. Нестача незалежного нагляду за цими місцями робила нас, українських військовополонених, більш вразливими. Мені особисто так і казали: ми можемо робити з вами все, що завгодно, поламати вас, тому що за нами ніхто не стежить. Я розумію, як це важко. російське керівництво не має бажання відкривати ці об’єкти для міжнародного спостереження. Але є інструменти, щоб принаймні спробувати зробити це більш послідовно. Є також конкретні випадки, яких я досі не можу зрозуміти. Деякі військовополонені, які мають поганий стан здоров’я, не отримують належної медичної допомоги й мають бути пріоритетними для обміну. Також не розумію, як дійсні офіцери ОБСЄ можуть перебувати в ув’язненні більше ніж два роки, звинувачуватися в шпигунстві, давати зізнання під тортурами, попри захист дипломатичного персоналу й міжнародних організацій, передбачений Віденською конвенцією? Вони були зі мною в одному бараку. росія залишається членом ОБСЄ, утримуючи цих людей.<br><em><strong>- Чи вважаєте ви, що жорстоке поводження з військовополоненими було державною політикою?<br></strong></em>- Так, були надані інструкції, комусь це подобалося, комусь ні. Спеціальна група запустила конвеєр фабрикування кримінальних справ. Їм треба було мати певну кількість справ, переданих до суду. Очевидно, що вони діяли за вказівкою, це не була їхня ініціатива. Їх створили для повторення сталінських практик. У сусідній Полтавській області 1938 року заарештували мого прадіда, звинуватили в шпигунстві, під тортурами вибили зізнання, а потім розстріляли як ворога народу. Він був реабілітований, і я читав його справу. Через вісімдесят з гаком років у сусідній області мені висунули схоже звинувачення під тортурами, хоча мене «лише» засудили до тринадцяти років, а не розстріляли. Той самий механізм діє далі, а це означає, що немає гарантій, які поклали б край цій практиці.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></header> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69894/ 2025-01-11 16:27:47 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Директор ЦРУ оцінив стан психіки путіна: як із ним потрібно вести переговори http://izmail.es/article/69893/ Вільям Бернс мав нагоду спілкуватися з російським президентом щонайменше 20 років. <div>Таку думку висловив директор ЦРУ Вільям Бернс в інтерв'ю NPR перед тим, як залишити свою посаду після початку роботи  нової адміністрації у Білому домі.</div><div>У стосунках з президентом російської федерації владіміром путіним не можна виявляти слабкості, оскільки господар кремля постійно шукає можливості для залякування.</div><div><em>“У мене, звичайно, є тривалий досвід роботи з путіним і взаємодії з ним. Я гадаю, що він дуже вірить у контроль і залякування. Він дуже підозріло ставиться до оточення і завжди шукає вразливі місця, якими може скористатися”,</em> - наголосив він.</div><div>За словами Бернса, новій адміністрації Дональда Трампа, готуючись до переговорів щодо України, треба думати про те, як забезпечити достатньо важелів впливу, щоб ці переговори відбувалися не лише на умовах путіна. </div><div>Директор ЦРУ вважає, що для того, щоб путін не мав можливості використовувати слабкості України, треба й надалі примушувати росію зазнавати величезних витрат: так можна дати путіну “зрозуміти, що час не є обов'язково на його боці, в чому, як мені здається, він сьогодні переконаний”.</div><div>Вільям Бернс мав нагоду спілкуватися з російським президентом щонайменше 20 років. Він пропрацював чотири роки директором ЦРУ за президента Джо Байдена. До цього зробив кар'єру в Держдепартаменті та у 2005-2008 роках був послом у росії. </div><div>Восени 2021 року Бернс особисто приїжджав до москви, щоб відмовити путіна від вторгнення в Україну, і був одним із ініціаторів безпрецедентної кампанії з оприлюднення інформації щодо підготовки кремля до війни.</div> <strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong> Війна в Україні http://izmail.es/article/69893/ 2025-01-11 14:50:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В Україні запустили онлайн-платформу про державну програму протезування http://izmail.es/article/69889/ Розроблена онлайн-платформа допоможе розібратися із кожним етапом - від подання заяви і до отримання самого виробу. <div>Міністерство соціальної політики України спільно з Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю запускають онлайн-платформу, де зібрана вся актуальна інформація про державну програму протезування</div><div><div>У межах державної програми протезування українці можуть не лише безоплатно отримати високоякісні протези та інші засоби реабілітації, а й послуги з їх ремонту, заміни та обслуговування.</div><div><em>"За минулий рік майже 11,5 тисяч українців були забезпечені протезами, 4,5 тисячі громадян отримали компенсації за самостійно придбані допоміжні засоби реабілітації. <br></em><em>Це значні цифри, які свідчать про те, що наші люди потребують допомоги. Важливою складовою в її отриманні є можливість знайти максимально повну інформацію про безоплатну програму протезування та забезпечення засобами реабілітації, адже це запорука надання якісної допомоги та підтримки. А отже - крок до відновлення. <br></em><em>Відтепер кожен, хто потребує цієї інформації, може знайти на нашому лендінгу покроковий алгоритм дій, аби скористатися державною програмою протезування. Сподіваємося, ця платформа стане корисним інструментом для усіх, хто потребує підтримки</em>, - сказала міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович.<br>Так, на платформі, зокрема, докладно описано про:</div><ul><li>види засобів реабілітації та як їх отримати;</li><li>можливість отримати компенсацію за самостійно придбаний виріб;</li><li>ремонт та обслуговування.</li></ul><p>Ресурс постійно оновлюватимуть і доповнюватимуть, зважаючи на зміни в державній програмі та нові запити користувачів. Відвідати платформу можна за <a href="http://protez.msp.gov.ua"><em><strong>посиланням</strong></em></a>.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69889/ 2025-01-11 13:24:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Податок на нерухомість в 2025 році: скільки платити і як нараховують суму http://izmail.es/article/69888/ У 2025 році громадяни, що володіють квартирами, будинками чи нежитловою нерухомістю, отримають рахунок від податкової. Це може бути податок як за минулий 2024 рік, так і за 2023 рік. <div><em>"Фокус" з’ясував, як і скільки нараховують.</em></div><div><div>Платниками податку на нерухоме майно<em> є</em> фізичні та юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), які є<em> </em>власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості<em>, </em>зокрема її частки, відмінної від земельної ділянки (п. 266.1.1 ст. 266 Податкового кодексу України). Базою оподаткування податку на нерухоме майно є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, зокрема їх часток. Про це розповіла Анна Кирпач, юристка АО Verity Group. <br><em>"Пунктом 266.2 ст. 266 ПКУ передбачено перелік нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, яке не підлягає оподаткуванню. Не є об’єктом оподаткування індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які введено в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку",</em> - зазначила Анна Кирпач.</div><a href="https://focus.ua/uk/economics/687438-yakiy-v-ukrajini-podatok-na-neruhomist-i-koli-yogo-treba-splachuvati"><div><div></div></div></a><div>Ставку податку на нерухоме майно, а також пільги зі сплати податку, визначають та затверджують сільські, селищні, міські ради в залежності від соціально-економічного розвитку регіону, майнового стану та рівня доходів населення, а також об’єктів нерухомого майна, зауважив Іван Маринюк, керівник практики податкового права ЮФ "Ілляшев та Партнери".</div><div>За його словами, оподатковуванню підлягають додаткові квадратні метри площі нерухомого майна, якими володіє особа, що перевищують пільгову квадратуру, звільнену від оподаткування (для квартир - 60 кв. м, будинків - 120 кв. м, для квартир та будинків - 180 кв. м, зокрема їх часток).<br><em>"Наприклад, якщо особа володіє квартирою 65 кв. м або двома квартирами чи частками у них, які складають 30 кв. м та 35 кв. м, то особі треба буде сплати податок тільки з 5 квадратних метрів (65-60=5, де 65 кв. м - загальна оподатковувана площа, 60 кв. м - пільгова площа для квартир, на яку може зменшуватися база оподаткування). Фізичні особи самостійно не розраховують такий податок, це робить податкова. Тому особі варто чекати на отримання податкового повідомлення-рішення з розрахунком поштою, який за загальним правилом надсилається до 1 липня", </em>- розповів Іван Маринюк.</div><div>Податок за нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, нараховується органами Державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, зауважив Роман Михайловський, адвокат, партнер АО SLA Attorneys.</div><div><div><em><span style="text-decoration:underline">Ставку податку на нерухоме майно, а також пільги зі сплати податку, визначають та затверджують сільські, селищні, міські ради</span></em></div></div><div><em>"Звітним періодом для сплати податку на нерухоме майно є рік. Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, встановлюються у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування"</em>, - каже Роман Михайловський.</div><div>Тобто, якщо зараз власник нерухомості отримає від податкової повідомлення про сплату податку за 2024 рік, то ставка податку (максимальна) не має перевищувати 106,5 грн за один квадратний метр (оскільки на 1 січня 2024 року мінімальна зарплата становила 7100 гривень). Якщо ж повідомлення про сплату за 2023 рік, то розрахунок по мінімальній зарплаті 6700 грн, що означає максимальний розмір податку в сумі 100,5 грн за квадратний метр. Але, як вже було зазначено, оподатковується не вся площа нерухомого майна, а лише та, що перевищує вказаний у Податковому кодексі так званий пільговий розмір (для квартир - 60 кв. метрів, для будинків - 120 кв. метрів).<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69888/ 2025-01-11 11:53:11 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту http://izmail.es/article/69887/ Павло Віктор - один із найвідоміших учителів фізики в Україні, а його YouTube-уроки вже підкорили понад мільйон підписників. Чоловік родом з Одеси. Щодня він доводить, що шкільна наука може бути цікавою. <div><div><div>Як йому вдається надихати учнів і робити фізику справжньою пригодою? Про це та багато іншого, про кар'єру, викладання і те, як важливо зберігати пристрасть до науки в умовах сучасних викликів - у матеріалі "Суспільного".</div></div></div><div><article><div>Любов до фізики прийшла з родини - батько Павла також був учителем фізики. Через сталінські репресії родина опинилася в Комі АРСР, де батько власноруч створював умови для навчання дітей.</div><div><em>"Мій батько вчитель фізики, мати вчителька англійської мови. Тому у цьому фізико-лінгвістичному середовищі я зростав. Я бачив, як працює батько, і він не просто фізик. Він фізик, як кажуть, з руками. Ми жили у такому глухому селі, там не було навіть електрики. І батько робив сам вітрову електростанцію з генератора тракторного та саморобного гвинта здоровенного. У селі не було електрики, але в кабінеті фізики можна було демонструвати досліди з електрикою"</em>, - розповідає вчитель.</div><div><div></div></div><div>На YouTube-каналі Павла Віктора можна знайти тисячі уроків з фізики. Наразі його відео зібрали 93 мільйони переглядів і 1 мільйон 150 тисяч підписників. Особливість контенту вчителя в тому, що він не монтує відео, а викладає "живі" уроки: <em>"Насправді я жодного уроку не змонтував. Ось, як воно пішло тут, біля цієї дошки, так воно і залишається. Просто кожен день ти записуєш по два, інколи по три уроки, щоб це монтувати не вистачає часу. Мабуть, тому ці уроки й люблять дивитися, бо вони не кориговані, не змонтовані – це справжній урок", -</em> пояснює педагог.</div><div><div><div><img class="article-image__picture" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" height="14" alt="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" title="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" data-2160-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/2160x1.78/2c57ac4b3331596e.jpg" style="box-sizing: inherit; margin: 0px auto; padding: 0px; border: 0px; font: inherit; vertical-align: baseline; max-width: 100%; display: block; height: auto; width: 707.4px; max-height: calc(100vh - 2em); object-fit: contain;"></div><div style="font-size:small"><em>Золота кнопка YouTube Павла Віктора. </em><em>Суспільне Одеса</em></div></div></div><div>Павло Віктор переконаний, що фізика - це не просто наука, а спосіб мислення. За його словами, вона дозволяє побачити красу світу через розуміння природних явищ.</div><div><em>"Фізика не просто вчить думати інакше, вона вчить думати! Природа дуже складна, вона багатогранна. Фізик вміє вилучити з цієї багатогранності певні частини, які ми зараз називаємо механіка, теплові явища, оптичні явища, електричні явища. Насправді сили струму не існує, маса не існує, не існує швидкості - це величини, які придумали фізики для того, щоб описати природу".</em></div><div><div><div><img class="article-image__picture" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" height="14" alt="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" title="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" data-2160-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/2160x1.78/b98aabc068ecb9f4.jpg" style="box-sizing: inherit; margin: 0px auto; padding: 0px; border: 0px; font: inherit; vertical-align: baseline; max-width: 100%; display: block; height: auto; width: 707.4px; max-height: calc(100vh - 2em); object-fit: contain;"></div><div style="font-size:small"><em>Павло Віктор за роботою. </em><em>Суспільне Одеса</em></div></div></div><div>Попри війну, навчальний процес в Одесі триває. Вчителі та учні вже звикли до нових реалій - ракетних обстрілів та навчання в укритті, зазначив Павло.</div><div><em>"Ми пережили КОВІД. Тепер ті навички, що ми отримали під час КОВІДу, що стосується дистанційної освіти, вони нам допомагають продовжити заняття під час війни... Декілька ракетних атак на тиждень... На жаль, це не викликає здивування. Ми знаємо, що робити".</em></div><div><div><div><img class="article-image__picture" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" height="14" alt="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" title="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" data-2160-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/2160x1.78/0ae4370be52437d0.jpg" style="box-sizing: inherit; margin: 0px auto; padding: 0px; border: 0px; font: inherit; vertical-align: baseline; max-width: 100%; display: block; height: auto; width: 707.4px; max-height: calc(100vh - 2em); object-fit: contain;"></div><div style="font-size:small"><em>Павло Віктор за роботою. </em><em>Суспільне Одеса</em></div></div></div><div>Павло Віктор має звання "Народний вчитель України". Цю нагороду він отримав позаминулого року. Через відеоуроки чоловіка також впізнають на вулицях Одеси.</div><div><em>"Такі речі бувають. Одного разу мене тут на Соборній площі зустрів хлопець, який питає: «А можна я вам покажу свій конспект ваших лекцій?» Там так і зошит здоровенний. Ось неподалік від нас є відділення «Нової пошти». Я там буваю, і там мене всі знають. І коли я заходжу, то впізнають, тому що там один з підписників, який вивчає фізику за моїми уроками".</em></div><div><div><div><img class="article-image__picture" src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/caea67551345c86f.jpg" height="14" alt="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" title="Мільйон підписників і фізика для всіх: як Павло Віктор змінює шкільну освіту" data-400-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/400x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-432-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/432x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-460-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/460x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-480-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/480x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-530-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/530x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-600-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/600x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-680-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/680x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-690-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/690x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-720-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/720x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-794-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/794x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-900-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/900x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-952-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/952x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-1020-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1020x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-1040-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/1040x1.78/caea67551345c86f.jpg" data-2160-src="https://cdn4.suspilne.media/images/resize/2160x1.78/caea67551345c86f.jpg" style="box-sizing: inherit; margin: 0px auto; padding: 0px; border: 0px; font: inherit; vertical-align: baseline; max-width: 100%; display: block; height: auto; width: 707.4px; max-height: calc(100vh - 2em); object-fit: contain;"></div><div style="font-size:small"><em>Павло Віктор за роботою. </em><em>Суспільне Одеса</em></div></div></div><div>За словами Павла Віктора, попри низькі зарплати вчителів та масовий виїзд талановитої молоді за кордон, чоловік продовжує викладати навіть після виходу на пенсію. Головною мотивацією для нього є спілкування з учнями.</div><div><em>"10 років я на пенсії, так би мовити, міг би вже не працювати. Але мене сюди тягне, тому що тут живі діти, які за своєю природою оптимісти. Навіть у такі важкі часи, як зараз вони додають оптимізму", - </em>підсумував вчитель.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></article></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/69887/ 2025-01-11 10:41:29 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Ярослав Грицак: Перемир’я можливе, мир – ні. Наша війна триватиме десятиліття http://izmail.es/article/69886/ У першій половині грудня 2024 року група професорів з Польщі (14) і України (10) опублікували спільну заяву (комюніке). Ідея полягала у поновленні українсько-польського діалогу істориків, науковці прагнули продовжити складний процес осмислення спільної історії та її спірних періодів. Це друге комюніке, перше було підписане далекого 1994-го. Текст свіжої заяви спричинив скандал через її, на думку окремих науковців, суперечливий зміст. Критики закидають українській частині істориків-підписантів те, що спільна заява з поляками є більш критичною до українців і не помічає багатьох злочинів, які коїли поляки на українських землях. Одним із підписантів другого комюніке був професор Львівського католицького університету, історик Ярослав Грицак. <header><div><em>В інтерв’ю «Главкому» Ярослав Грицак дає відповіді опонентам, розповідає, чому сподівання українців на швидкий мир у нинішній війні марні, і описує розвиток подій, який найбільш ймовірний у 2025-му.  </em></div></header><div><div><strong><em>- Головний закид критиків до <a href="https://history.rayon.in.ua/news/768101-druge-polsko-ukrainskogo-komyunike-shcho-z-nim-ne-tak">підписантів комюніке</a> з України у тому, що вони не займалися спеціально дослідженням УПА і українсько-польських відносин, аби підписувати документ. Серед підписантів були і ви. Що відповісте опонентам? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Я вважаю, що немає сенсу мені дискутувати з ними. Нехай подивляться мої праці. І казати, що (<em>українські історики – підписанти</em>) не займаються польською тематикою, це, м’яко кажучи, применшення. Я ціле життя займаюся польською тематикою, українсько-єврейською тематикою, тому що бачу, як не займаються українською історією, не займаються польською тематикою. Це відверта дурня і мені шкода, що мої опоненти користуються такими неякісними аргументами. </div><div><div><div><em>У першій половині грудня група польських і українських істориків підписали спільне комюніке щодо суперечливих сторінок українсько-польської історії. Текст заяви стосувався оцінок подій 20 століття: періоду діяльності УПА, Першої і Другої світових воєн.</em></div><div><em>Серед підписантів – 10 професорів з України: Ігор Гирич (Київ), Ярослав Грицак (Львів), Олександр Зайцев (Львів), Леонід Зашкільняк (Львів), Ігор Ільюшин (Київ), Станіслав Кульчицький (Київ), Микола Кучерепа (Луцьк), Олександр Лисенко (Київ), Володимир Трофимович (Острог), Юрій Шаповал (Київ). Згодом Микола Кучерепа та Ігор Гирич відкликали свої підписи. </em></div><div><em>Ряд українських істориків розкритикував підписантів. Зокрема за те, у тексті немає жодного слова про окупацію Східної Галичини поляками, нічого не йдеться про польські диверсії у Карпатській Україні. Окрім того, розкритикували тезу про те, що головним ворогом для українського повстання у 1942-1943 роках були саме поляки і совєти, а не німці.</em></div><div><em>Автори комюніке закидають творцям Листопадового чину і Українській галицькій армії те, що вони «самовільно», тобто не питаючи дозволів у поляків проголосили у 1918 році свою державу у певних кордонах. З такими закидами, зокрема, виступив історик Володимир Бірчак. Професор Богдан Гудь написав, що навіть переконував деяких істориків не підписувати комюніке. </em></div></div></div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Перед підписанням комюніке ви говорили, консультувалися, дискутували з кимось з колег, не долучених до цієї спільної групи? Хтось вас намагався переконати не ставити підпис? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Вони (<em>критики підписантів</em>) зі мною не розмовляють взагалі. Знаєте, пан Бірчак (<em>історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак</em>) каже, що не буде подавати мені руки. Я не знав про існування пана Бірчака, поки не підписав цього листа. Не знаю, як він збирається мені не подавати руки, якщо раніше ніколи не подавав. Я не звертаю уваги на такі речі. Це нижче пояса, розумієте? Тому що це не по суті справи. А суть справи в тому, що заява має дуже важливий елемент. Так, це недосконала заява. Кожен з нас (підписантів) має зауваження до цієї заяви. Але ми вважаємо, що важливіше те, що вона  вийшла. Це перше. По-друге, ця заява мала передувати зустрічі істориків. Тобто підписання нашого комюніке означає, що ми готові між собою розмовляти. У ньому немає української і польської сторони. Мабуть, це єдиний великий недолік цієї заяви. Це заява конкретних українських і польських істориків поіменно. </div><div>Наш лист – це крок, квиток до нашої спільної розмови, що ми не хочемо віддати цю справу політикам. Ми вважаємо, що будь-яке використання теми Волині в політичних дискусіях – це шкідливо і не на часі. Це по-перше. По-друге, ми визнаємо, що були злочини з двох сторін і нам треба про це відкрито розмовляти. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> російсько-українській війні вже 10 років. Впродовж всього цього часу <a href="https://glavcom.ua/tags/polshcha.html">Польща</a> є нашим союзником. Натомість є така думка, що якщо завтра постане питання вступу України до ЄС, то Польща поведеться з Україною так, як діє останніми роками Угорщина. Тобто виникнуть ультиматуми, заяви на кшталт тієї, яку виголосив Вітольд Ващиковський ще у 2017 р. «з Бандерою у Європу ви не увійдете»? Наскільки це серйозна загроза? Як має реагувати <a href="https://glavcom.ua/tags/ukrajina.html">Україна</a>? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> …Є різниця між польсько-українськими стосунками і українсько-російськими стосунками. З поляками ми розмовляємо як з союзниками, а з росіянами ми розмовляємо як з ворогами. Чому з поляками як з союзниками? Тому що поляки сказали чітко: Львів – це українське місто. Чому ми розмовляємо з росіянами як з ворогами? Тому що <a href="https://glavcom.ua/tags/rosijani.html">росіяни</a> ніколи чітко не сказали, що Донбас і Крим – це Україна. Оце і вся різниця. Дискусію, розмови з поляками ми як українці ведемо щонайменше з 1650-го року… Нагадаю вам, що вперше тезу про те примирення з Україною сказав Єжи Ґедройць у 1951-му році. Він сказав чітко, що для добра Польщі маємо визнати, що Вільнюс – це литовське місто, а Львів – українське. Можете собі уявити, яка була реакція тоді у поляків у 1951-му році? Його вигнали з польської спільноти як і в діаспорі, так і у комуністичній Польщі.</div><div>Так що те, що ми зараз маємо, що критикують, це просто смішно. Знаєте, це краплі дощу у якійсь бурі. Чому я це все кажу? Тому що ця доктрина Ґедройця стоїть в основі зовнішньої політики Польщі. Це дуже важливо. Тобто, що Україна є союзником. Незалежно, що буде, які обставини будуть, Україна є союзником. Тому що це для добра України, це для добра Польщі. Чому? Тому що є спільний ворог. Будуть коливання? Абсолютно. Будуть ще гірше ситуації? Будуть. Але я собі не уявляю, що Польща принципово блокувала б вступ України до Євросоюзу. Буде ставити умови якісь? Припускаю, що певні сили блокуватимуть через Волинь (<em>криваве протистояння на Волині між українцями і поляками у період 1942 – 1943 років</em>). Безперечно, але не буде блокувати держава. І тут забудьте про порівняння Польщі з Угорщиною. Це неприйняте, некоректне порівняння. Тому що хто б не прийшов до влади в Києві чи у Варшаві, вони будуть трактувати себе як союзники одне для одного. </div><div>Саме тому і робимо ми ці речі (підписуємо комюніке істориків), щоби не блокували. Тому що ми хочемо зняти напругу з цього питання. Зокрема, ми хочемо, щоб «справа Волині» не була піднята на президентських виборах як головна. Насправді, Волинь не буде головною проблемою. Головною буде зерно. Будуть більш прагматичні речі, <a href="https://glavcom.ua/world/observe/u-varshavi-vidbudetsja-masshtabnij-protest-fermeriv-proti-importu-z-ukrajini-1038727.html">вагомішу роль матимуть польські фермери</a>. Вони – це велика, неприємна сила. Вони поводяться часто по-бандитськи, по-хамськи, ми це бачимо. </div><div>Давайте казати так, що є проблеми з малою дупою, а є проблеми з великою. Волинь? Це проблема з малою дупою. Нам прийдеться з нею дуже довго жити. Я не вірю, що ми зможемо примиритися щодо Волині. Але ця проблема не буде проблемою з великою дупою, що дуже важливо. Я знаю масу поляків, я знаю того самого Сікорського, який найбільше вимагає, щоби проводилася ексгумація. Водночас я не знаю більшого адвоката України на Заході, аніж Сікорський. Поляки у 2022 році допомагали Україні, але не забували про Волинь. </div><div>Давайте забудемо про це порівняння з Угорщиною. Давайте не страшити страшилки, ще нічого не сталося, а вже поляки будуть нас блокувати. Це таке зване пророцтво, яке саме по собі смішне. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Європа втомилася від війни, весь час чуємо. Про українців годі і казати. Соцопитування також вказують на те, що все більше українців за мирні переговори, при тому тих, хто готовий на якісь поступки, – меншість. На які орієнтири слід спиратися, говорячи про теперішнє і майбутнє, коли об’єктивно важко побачити своє завтра?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Це ключове питання, це питання, знову ж таки, стратегії та пріоритетів. Я, очевидно, зараз скажу те, за що мене не будуть дуже любити, але це те, у що я вірю, і це моя чесна позиція. Я вважаю, що потрібно розуміти, що є стратегією для нас. Стратегія для нас – вийти з-під росії. Крапка. Закінчити цей столітній період нещасної історії, як казав Драгоманов, втрачений час, коли ми були разом з росією. Не тому, що росія погана, а тому, що росія – це зона небезпеки. Це або <a href="https://glavcom.ua/tags/vijna.html">війна</a>, або репресії, які постійно повторюються. От нам і треба з цієї зони небезпеки вийти. Я вважаю, що ми не можемо вийти з цієї зони самі. Ми мусимо вийти в союзі з кимось. Тому що ми в надто небезпечній ситуації, в надто чутливій ситуації. Тому що ми в мегаполітично важливому, геополітично чутливому пограниччі. Ми можемо вийти, тільки увійшовши кудись. Єдиний реальний варіант – це Європейський Союз і НАТО. Оце є стратегія. І тут ми маємо йти шляхом Польщі. Коли ми увійдемо туди, в якій конфігурації, в яких кордонах це буде? Цього я не знаю. Тому треба казати, що є стратегічне завдання, а що є тактичне завдання. </div><div>Дай Боже, нам вдасться у ближчому часі увійти в Європейський Союз і, можливо, в НАТО в тих територіях, в яких вдасться. І відкласти, прагматично, повернення захоплених територій і людей на той час, коли росія зазнає колапсу. Такий режим, як у росії , на короткій дистанції може надувати щоки і вбивати, але він не має великого майбутнього. Тобто ми, не відмовляючись від нині окупованих територій, маємо увійти до євроатлантичних структур. Не знаю, як це буде з НАТО, бо навряд чи нам вдасться увійти до НАТО без окупованих територій. Так чи інакше, ми маємо вирішити корінне питання нашої безпеки. </div><div>Чому саме дуже важлива для нас <a href="https://glavcom.ua/tags/jevropa.html">Європа</a>? Не тому що, знаєте, у Європі тільки добрі статки, якісь добрі умови для життя, а тому, що Європа – це зона, де неможлива війна. А без безпеки жодне суспільство розвиватися не може. Оце є стратегією. </div><div>Так, Європа не єдина, вона змучилася, Україна змучилася від війни, всі змучилися від війни. Але хто менше змучиться, хто більше змучиться, давайте поговоримо. Менше змучиться Північна Європа. Залишається <a href="https://glavcom.ua/economics/finances/velika-britanija-anonsuvala-novij-paket-dopomohi-ukrajini-na-286-mln-1036680.html">Британія, яка дуже твердо підтримує Україну</a>. І це можна окремо розглядати, чому. Але це твердо. Там, як би не змінювалась влада, буде постійна підтримка. Це є Скандинавія, це є Нідерланди, Данія, країни Балтії і Польща. Це та смуга, де ми можемо думати про якісь союзи внутрішні, менш сталі, чи більш сталі союзи воєнні, економічні. Вони триматимуть Україну на плаву, як на рятівному колі. Менш сталими і, скажімо так, більш змученими у лапках є Південь. Зокрема Італія, Греція, частково Франція. </div><div>Але одне з найбільш важливих питань, яке створює баланс між північчю і півднем – це <a href="https://glavcom.ua/tags/nimechchina.html">Німеччина</a>. Бо вона була мотором і серцем Європи, навколо неї все об'єднувалося. Вона полишила цю роль з різних причин, зокрема через Меркель і Шольца. Але я думаю, що зараз, коли будуть <a href="https://glavcom.ua/tags/vibori.html">вибори</a>, якщо <a href="https://glavcom.ua/country/incidents/merts-shchodo-nimetskikh-mirotvortsiv-v-ukrajini-maje-buti-konsensus-z-rosijeju-1038119.html">до влади прийде Фрідріх Мерц</a>, то маємо великі шанси, що Німеччина приєднається до півночі, а не до півдня. І це міняє констеляцію. Ні, я не вважаю, що нам вдасться досягнути всього у швидкому темпі. Але йти до цього, робити певні кроки дуже важливо. </div><div>Якщо у 2025-му році буде мир, то це насправді не буде мир, це буде перемир'я. Війна не закінчиться у 2025-му. путін має плани набагато довші (на війну). Тому дуже важливо розуміти, що наша перемога, це буде перемогою у кінцевій війні, яка триватиме довго. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Тривожності українцям додають і результати виборів у США. Як Україні порозумітися із новообраним президентом Дональдом Трампом і не поступитися інтересами під час перемовин з "рф", до яких нас вочевидь схилятимуть? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Це питання не до мене, це питання до Зеленського та наших дипломатів. Я нічого не можу вам сказати. Я навіть не думаю, що Зеленський може щось сказати, або дипломати. Я навіть не думаю, що тут Європейський Союз може щось сказати, тому що тут буде вирішувати Трамп у своєму найближчому колі. І що він буде вирішувати, я переконаний, що він ще сам не знає. </div><div>Те, що я бачу: в Америці послабилася підтримка України, але вона існує і підтримка ця двопартійна. На жаль, питання підтримки України що у США, що у Польщі – це питання політичної боротьби. Важливу деталь маю зазначити щодо змученості у Польщі. Поляки змучилися імміграцією. Бо справедливо вважають, що такий надмір українців, які приїхали, забирає в них робочі місця, соціальне забезпечення. Окрім того, поляки кажуть, що українці, особливо ті, які російськомовні, є чужими їм за ментальністю. Мовляв, ми їм допомагаємо, але вони далі розмовляють російською мовою. Оце є дуже важлива річ. Кожна країна зараз закривається від імміграції. Бо чує небезпеку. І на цій хвилі ростуть популісти. У Польщі це «Конфедерація», у США це республіканці і Трамп.  Але що важливо для мене, ці старі партії, так звані партії-естеблішменти, вони проукраїнські майже усі. Слабші чи сильніші вони у різних країнах – то вже інше питання. Так що давайте не будемо страшитись наперед. Так, мають бути червоні лінії, і Україна має ці червоні лінії чітко вказати.</div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Які наші червоні лінії? Вони залежать від лінії фронту, ми їх увесь час зсуваємо?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Червоні лінії не мають залежати від лінії фронту. Для того вони і червоні лінії. Червоні лінії дуже чітко написані у Конституції – це Європейський Союз та НАТО. Від цього ми не маємо відмовлятися. Очевидно, ми не маємо відмовлятися від кордонів. Тимчасово можемо. Очевидно, червоні лінії – це наша незалежність. </div><div>Думаю, що путін буде (під час переговорів) зразу ставитиме такі умови, що будуть неприйнятними (для України). Я не бачу, які зараз перемовини можуть бути. Бо це буде не консенсус, а умови капітуляції. Припускаю, що там (у російських вимогах) будуть питання російської мови, Московського патріархату. Тобто, ті питання, які за означенням є неприпустимі для нас. Так що, я думаю, що ці червоні лінії (для росії) накреслить сам путін. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Дональд Трамп – політик харизматичний. Запит на харизматичних політиків є і в Європі, але от таких лідерів вкрай мало. Чому? Це проблема?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> В Італії є харизматичний лідер, як прем’єр Джорджія Мелоні. Без неї не було би підтримки України від Італії. Треба їй віддати належне і не забувати це. Побачимо, що буде з Мерцем. Мерц – це тверда людина, католик. Побачимо, що буде. Але ви маєте рацію, у нас (у Європі) бракує харизматики.</div><div>Мало харизматичних, бо загалом у Європі мир. Твердих харизматичних лідерів народжують кризові часи. «Важкі часи народжують сильних людей. Сильні люди створюють хороші часи» (цитата Платона). Європа надто довго була у безпеці, у комфорті. Вже два-три покоління є, які вважали, що нинішній мирний стан Європи – це норма, він вічний. Але це не так. Це страшенно розслаблений стан. </div><div>Я вважаю, що Європа дуже сильно потребувала кризи, щоби відродитися. Тому що ця Європа, яка була перед війною (російсько-українською війною), все більше і більше втрачала життєздатність. Наша війна є і тою кризою, яка дає шанс на відродження самої цієї Європи, концепції Європи. А Україна не є загрозою для Європи, не тягар для Європи, а шанс для її переродження і її відновлення як певної світової потуги. Тому що станом на зараз Європа цей статус втратила і далі буде втрачати, порівняно з Китаєм та США. Європа повинна розширюватися, щоб цей статус тримати. І найближчими кандидатами для розширення ЄС, найвигіднішими для неї були б Україна і Туреччина. Однак, на жаль, Туреччину Європа втратила. Припускаю, що вже надовго. Але от Україна залишається. Втягнення України до європейської орбіти також дає шанс на розширення Європи на Білорусь, на Кавказ. </div><div>Європа сильна добрими інститутами. А без добрих лідерів ці інститути як вени у старіючої людини, закупорюються. Має бути щось, що має це почистити. Має бути криза. От наша війна і дає шанс на це. </div><div><div><div></div></div></div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Багато хто в Україні президенту Зеленському закидає відхід до демократії і авторитарні нахили. Ви бачите небезпеку? Якщо так, то як не допустити відкочування від демократії?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Так, бачу небезпеку. Але він прийшов до влади разом із партією монобільшості. Вже у 2019-му він почав згортати демократію. Бо якщо маєш у парламенті переважну більшість, це вже загроза для демократії. <a href="https://glavcom.ua/news/mendel-pislya-skandalu-zaklikala-zhurnalistiv-ne-nakidatisya-na-delegaciyu-628332.html">Пам'ятаєте ситуації з журналістами</a>? Те, що Зеленський повівся абсолютно добре у 2022 році – це його велика заслуга. Ми будемо про це писати у книжках. Без цієї харизматичності (президента) Україна б вистояла. Але було б тяжче. Зараз ми розуміємо, що ця харизматичність більше не витягує. Зараз нам потрібна не харизма у формі красивої фрази, а харизма дії, успіху. Натомість є інша харизматична особа. Тільки питання, чи ця людина піде в політику. Я говорю про Валерія Залужного. Він має харизму, але його харизма інакшого характеру.</div><div>Отже, чи піде він у політику? Якщо так, то чи піде він сам, чи піде з якоюсь політичною силою, яка створюватиметься в останні моменти перед виборами як це було з партією «Слуга народу». </div><div>Зараз нам головне вигравати війну. Або, принаймні, добитися компромісу на тих умовах, які б нас влаштували. У нас є запобіжники від авторитаризму. Це вибори. Кожні вибори у нас кардинально міняють еліту. У нас ніколи не можна вгадати, хто буде наступний при владі. Другий запобіжник – це громадянське суспільство, як би про нього не казали, але воно є. При чому, дуже важливо, що тепер громадянське суспільство має інші характеристики. Перед війною це були люди переважно світських мирних професій. Зараз дуже багато цих людей, які є в армії, які бачать інші ресурси, інші відчуття. Теж більшість тих людей, які зараз в армії, це не кадри <a href="https://glavcom.ua/tags/vijskovi.html">військові</a>. Це люди, які пішли на війну з комп'ютерного столу чи бізнесу. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Але ж у тому то і справа, що виборів зараз немає і є великий сумнів, що вони будуть можливі у 2025-му. Хіба про вибори сьогодні треба думати? Хоча є політики, які сьогодні вкладають кошти у політичну рекламу?  </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Думаю, що ні. Я не знаю, чому говорять про вибори, не можу цього зрозуміти. Це що? Це ІПСО! Я навіть не знаю, чи Зеленському вигідні вибори, тому що якщо він піде зараз на вибори, він може їх програти, як і партія «Слуга народу». Можливо, він їх і виграє, залежно від того, хто буде його суперником. Якщо Порошенко – він повинен виграти вибори. Якщо буде хтось із фронту, тоді не знаю, чи матиме він шанси. Я не бачу як ці вибори можна зараз провести. Крім того, дуже важливо, більшість суспільства українського теж говорить те саме. Люди розуміють, що вибори у таких умовах – це небезпека величезна. Ми ж розуміємо, що на кону стоїть питання нашого виживання, нашої безпеки. Вибори – це розкіш. А розкіш буде тоді, коли буде мир.  </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Авторитарна росія на чолі з путіним швидше ухвалює рішення, що позначаються на полі бою. Натомість Україна і Захід здебільшого лише реагують на дії росіян, а не діють на випередження. Як змінити ситуацію?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Демократії воюють краще, ніж авторитарні режими, якщо війна не триває довго. Якщо вона затягується, тут шанси зрівнюються, а навіть авторитарний режим може перемогти. У тривалій тяжкій війні демократія може програти тому, що вона тяжче приймає рішення, але є зворотна сторона. Звертаю вашу увагу на той факт, що нещодавно <a href="https://glavcom.ua/country/incidents/vpershe-bijtsi-zsu-atakuvali-okupantiv-vikljuchno-robotizovanimi-sistemami-1037071.html">вперше відбулася атака на окупантів винятково роботизованими системами</a>. Вона показала цілком нову якість ЗСУ, це – технологічний стрибок. Його зробили українці, не росіяни. Ще зверну вашу увагу. У нас у 2024-му в Українському католицькому університеті виступала відомий історик війни Маргарет Макміллан. </div><div>Вона сказала те, що говорив і Залужний: ця війна вирізнятиметься технологічними інноваціями. Хочу звернути увагу на те, що авторитарні режими технічно не креативні. Демократичні креативніші. Звичайно, авторитарні можуть масштабувати те, що вони вкрадуть. Можуть робити це більш агресивно. </div><div>Звичайно, демократія має багато недоліків, зокрема, вона не дуже добра під час війни. Бо війна вимагає команди, дисципліни. Але демократія має велику перевагу. Тому що демократія є більш стійкою, авторитарні режими більш крихкі, бо вони не мають інновацій. Ви ж згадайте, що сотні тисяч людей втекли з росії , це креативний клас. Окрім того, авторитарні режими – це чітка вертикаль з чітким харизматичним  лідером як от путін . </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Європейські політики, а особливо військові, міністри оборони все більш відкрито говорять про те, що все іде до того, що росія <a href="https://glavcom.ua/world/observe/rosija-hotujetsja-do-vijni-z-nato-zajava-ochilnika-minoboroni-1036239.html">воюватиме з країнами НАТО</a>. Тобто війна буде значно масштабнішою за нинішню російсько-українську. Наскільки ви поділяєте цю думку, які тенденції бачите?  </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Ніхто цього вам не скаже, чи буде більша війна. Зараз це локальний конфлікт, який має глобальне значення. Ми не знаємо, чи цей конфлікт, як і інші конфлікти, не переросте у світову війну. Залужний вже казав, що нині вже є Третя світова, але це не так. Це ще не Третя світова війна, бо ми маємо окремі дуже гострі конфлікти в окремих регіонах. Нинішні часи можемо порівняти з 1924, 1938 роками. Тоді була іспанська війна <em>(Іспано-франко-марокканська війна, Рифська війна (1921-1926)</em> <em>–</em> <em>колоніальна війна Королівства Іспанія і Французької республіки (з травня 1924) проти Рифської республіки, створеної у результаті повстання у Північному Марокко</em>), і японсько-китайська війна, ефіопська війна. Але воно переросло у світову війну потім. Чи наша переросте у світову, ми не знаємо. </div><div>Якщо ця війна вихлюпнеться за межі України-росії, що також можливо, то цілком можливо, що ми говоритимемо про початок Третьої світової війни. Тоді тяжко говорити, де ми зараз є. Це може бути кінець однієї війни, але це може стати початком іншої, більш масштабної. Чимало експертів говорять, що у 2027-2028 роках почнеться китайсько-американська війна. Де в тому часі буде російсько-українська війна, я не знаю. Чи вона до цього часу закінчиться, чи вона помножиться. </div><div>Є ще одна дуже важлива теза, яку висловлюють історики. Вони кажуть, що у світових війнах змогли перемогти ті країни, на стороні яких були США. По-перше, тому, що США були далі від фронту, тому вони не мали втрат. По-друге, вони вступали зі свіжими силами у війни. А по-третє, вони мали технології. Питання, чи Америка тепер може робити те саме, що робила у Першій світовій війні? Особливо, якщо конфліктів буде не один, а декілька: якщо буде не тільки українсько-російський конфлікт, а ще війна у Газі, війна китайсько-американська за Тайвань. </div><div>Ніхто не знає, які будуть пріоритети у США. Те, що ми маємо розуміти і наша стратегія від цього виходить – війна надовго. І як я казав вище, перемир’я можливе, мир – ні. Бо нинішня війна між Заходом і не Заходом, це війна ціннісна. За цінності люди одне одному горло можуть перерізати. Такі війни швидко не закінчуються. Я належу до числа тих істориків, які кажуть, що наша війна триватиме десятиліття. Тому ми повинні перелаштуватися на інші рейки, маємо навчитися жити в умовах перманентної війни.</div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Що ж таки перемога і як її здобути з урахуванням нинішньої ситуації на фронті? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Перш за все зазначу, що путін не може зупинити війну. Він може лише піти на перемовини, тому що він перевів всю росію на воєнні рамки. Надто велика енергія всередині росії , це може вибухнути. І путін це знає. В економіці воєнні рамки, у суспільстві воєнні рамки, у пропаганді воєнні рамки, дуже важко вийти з цього стану. </div><div>Ця війна швидко не закінчиться хоча б тому, що путін хоч запустив сам механізми війни, але зупинити його сам не зможе. Якщо ця війна надовго, то ми виходимо з того, що перемога України – це доведення росії до того стану, коли вона більше не зможе, чи не схоче воювати. Умовно кажучи, до колапсу росії . Я не знаю, коли ця перемога буде. Це не перемога 2025 року. Ця перемога, знову ж таки, може бути у 2028-2030 роках. Але це якщо ми говоримо винятково про нашу війну. І це буде перемога – максимум. Ми зараз до неї одним зразу одним кроком не прийдемо. Більшість експертів кажуть, що росія за путіна не має великого тривалого майбутнього. Вона має коротке майбутнє. Але про яку кількість років мова, я не знаю. </div><div>Є також проміжна перемога, перемога мінімум. І перемога – це вийти з цієї війни в тих кордонах, у яких вдасться і увійти до ЄС, максимально наскільки зможемо, зберігши потенціал України, людей. Тобто, не буде одної формули перемоги. Буде формула перемоги мінімум, перемоги максимум. Ми повинні йти до перемоги максимум через перемогу мінімум. Тому що, за великим рахунком, поразка України – це зникнення України з карти світу. Ось це буде поразкою нашою і перемогою путіна. Маємо зробити все, аби цього не сталося. </div><div>При цьому для нас важливіші не території, а люди. Не просто люди, а їхнє майбутнє і де вони його реалізовуватимуть. По-перше, в Україні. А по-друге, Україна має бути частиною чогось більшого, зокрема ЄС. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Наша повна перемога – це неспроможність росії  вести війну, загибель режиму. Між тим, наші головні партнери, від яких значною мірою залежить наше виживання, не хочуть поразки росії  . Про це США прямо говорили, зокрема. Хто ж тоді нам допоможе на шляху до нашої повної перемоги, якщо навіть найближчі союзники не готові за це впрягтися?  </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> По-перше – це Британія. Британія вважає, що росія – це ворог номер один. Умовно кажучи, по-друге, це країни Північної Європи, які хочуть поразки росії . </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Цих сил достатньо? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Не знаю, але з цього можна щось будувати, воєнну промисловість нарощувати, яка буде будувати в Україні артилерійські снаряди зокрема. В рамках цього союзу можна добиватись щита над частиною України. Тоді можуть бути зміни у війні. Ми не можемо вступати в перемовини в слабкій позиції. А ми зараз в слабкій позиції. Якщо ми говоримо про перемовини, нам треба готувати ці перемовини. А зараз в цій ситуації, в якій ми є, скажемо відверто, при цій нашій позиції, при цьому нашому уряді і при цій позиції наших сусідів нас прирікають на довгу, повільну і болісну агонію. Можливо, навіть не поразку. </div><div>Також можна буде посилити цей проукраїнський союз (який бажатиме саме поразки росії – ред.), якщо вдасться привернути до нього Німеччину. Припускаю, що вдасться. Тоді будуть зміни. </div><div>Ми повинні прийняти повну невизначеність цієї війни. Кожен сценарій, який ми зараз пророкуємо, проговорюємо, правдоподібно не станеться. Тому що війна – це сценарій невизначеності. А війна закінчиться якось так, як ми не будемо знати. І в цьому, я вважаю, є шанси. Не загроза, а шанси. Можливі різні сценарії можливі. У такому сценарії невизначеності виграє позитивний цинічний оптимізм, твердість позицій. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Історики не люблять порівнювати війни в різних історичних періодах, відновлення однієї країни після війни з відновленням інших у минулому. Тим не менше, у західних ЗМІ були публікації про можливі сценарії завершення війни. Це і корейський сценарій, де немає мирного договору між Кореями, але війни по факту немає, це і розділена Німеччина, яка йшла 50 років до об’єднання. Який варіант може бути подібний до нашої ситуації?</em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Я вважаю, що жодний. Так, я читав про ці сценарії. Є такий Центр Белфера при Гарвардському університеті. Там є група, яка працює над російсько-українською війною. До речі, колишній глава МЗС України Дмитро Кулеба доєднався до цієї групи аналітиків (<em>Кулеба став старшим науковим співробітником Центру науки та міжнародних відносин Белфера при школі Кеннеді у Гарварді</em>). Так от, вони у червні  видали дуже великий документ про можливі сценарії закінчення війни. У документі є вісім сценаріїв, обговорюється можливість і неможливість кожного із них. </div><div>Але єдине, що вони не враховують, що це війна інакшого характеру від тих, які були раніше. Фінські, корейські, німецькі сценарії не передбачали однієї умови, яка є в Україні. У кожній з воєн, учасниками яких були вище згадані країни не передбачалося знищення Кореї, Фінляндії чи Німеччини. Нині йдеться про інше. Про те, щоби повністю стерти нашу країну з карти світу, включно з її ідентичністю. Найближчим сценарієм до нашої ситуації може бути те, що Сталін і Гітлер робили із Польщею у 1939 році. Вони її просто стерли з карти світу. Найбільш реалістичний сценарій – це ізраїльський сценарій. Ізраїль завжди в умовах, коли цю країну весь час хочуть стерти з карти світу. Тут та сама ситуація з російсько-українською війною, коли путін хоче стерти Україну. Більшість суспільства російського також не хоче бачити Україну на карті світу.</div><div>Ізраїль показує, що у такому стані перманентної війни можна жити, виживати, навіть розвиватися протягом декількох десятків років. В Ізраїлі ж ситуація, що кінця-краю війнам у тому регіоні не видно. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Очевидно, Захід боявся росії  у 2022 році. Зараз страх залишився? «Орєшнік» його посилив? </em></strong></div><div><a href="https://glavcom.ua/world/world-politics/raketa-orjeshnik-shcho-vdarila-po-dnipru-bula-bez-vibukhivki-reuters-1033584.html"></a><strong><em>-</em></strong> <a href="https://glavcom.ua/world/world-politics/raketa-orjeshnik-shcho-vdarila-po-dnipru-bula-bez-vibukhivki-reuters-1033584.html">Головний страх заходу – це не «Орєшнік», а ядерна зброя</a>, ядерний потенціал "рф". Уявіть собі, якою б була Друга світова війна, якби наприкінці війни Гітлер мав атомну бомбу? Як би повелися західні союзники? А це головне. Це те, чим розмахує путін зараз. Правдоподібно? Правдоподібно. путін має певні червоні лінії, які провів не Захід, а Китай, перш за все щодо використання ядерної зброї. І тому, швидше за все, путін блефує погрозами. А з іншого боку, ми не знаємо, який мозок у путіна, раціональний, чи не раціональний. І це найбільша загроза, чому Захід боїться росії . Тобто дві причини. Перша – путін має ядерну зброю. Друга – безвідповідальність. </div><div>…росія не така сильна, якою вона була. путін весь час страшив, надував щоки і це був радше блеф, тому що росія ані є великою, ані є сильною. Вона може вбивати людей, може атакувати, але навряд чи путін витримав, якщо б дійшло до війни з НАТО. На Заході є відчуття, що росія не така сильна, як вона себе вважає, але росія має ядерну зброю. Це як мавпа з гранатою, вибачте за грубість. </div><div><strong><em><strong><em>-</em></strong> Яким буде 2025-й рік – четвертий рік великої війни? Який найреальніший сценарій ви бачите? </em></strong></div><div><strong><em>-</em></strong> Найбільш ймовірний сценарій – почнуться перемовини. Але не закінчиться війна. Буде тиск на путіна вступити у перемовини. Буде тиск на Зеленського. Але не бачу, за яких умов вона в цьому році закінчиться. На жаль, війна триватиме. Є питання, відповідь на яке ми не можемо знати. Який потенціал у росії , зокрема економічний? Одні кажуть, що 2025 рік буде критичний для російської економіки: гіперінфляція, стагфляція. Інші це заперечують. Насправді, росія має ще запас на 3-5 років. Але наскільки він довгий? <br>Є і друге важливе питання. Чи російська армія досягла своєї вершини, чи вона може досягнути ще більшої вершини? Мова і про людський фактор, бо виглядає, що кількість рекрутів в російській армії вже не заміщає втрати. Зменшується і потік тих, які хочуть воювати за гроші. Якщо такі проблеми є, то путін змушений буде оголосити мобілізацію. А мобілізація – це фактично дестабілізація. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69886/ 2025-01-11 09:35:34 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Гендиректора Українського Дунайського пароплавства звільнили з посади http://izmail.es/article/69885/ Контракт з гендиректором ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» розірвали достроково. <div>Цю інформацію USM підтвердили в УДП. </div><div>Так, наказом віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеби з 10 січня звільнено генерального директора ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство». </div><div>У наказі йдеться про те, що контракт з Дмитром Москаленком, який обійняв посаду генерального директора підприємства напередодні повномасштабного вторгнення, розірваний достроково.</div><div>Також Дмитро Москаленко прокоментував свою відставку у соцмережах. Він зазначив, що працював на посаді майже три роки.</div><div><em>«За цей час ми відремонтували флот, повернули активи, розрахувались з величезними боргами, захистили нерухомість в Угорщині та Австрії, провели деофшоризацію, очистили підприємство від корупційних схем, розпочали стратегічну співпрацю з Групою Світового Банку. Вперше за роки незалежності запустили програму модернізації флоту та отримали найкращий результат! На жаль, вдалось не все заплановане. Багато перспективних інвестиційних проєктів довелось згорнути через кризу на ринку та інші чинники»,</em> – наголосив Москаленко. </div><div>Він додав, що команда передає УДП в нові руки з захищеними активами, у стабільному фінансовому стані, з робочим флотом, з великими річними контрактами на перевезення, а також з працюючою програмою модернізації флоту. </div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Міські новини http://izmail.es/article/69885/ 2025-01-11 08:19:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Чи може виплачуватися пенсія за довіреністю - відповідь ПФ http://izmail.es/article/69880/ Пенсійний фонд України пояснив, чи може виплачуватися пенсія за довіреністю. <div>У відомстві нагадали, що відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія може виплачуватись за довіреністю.<br>Термін дії довіреності визначається в самому документі. Однак строк виплати пенсії за ним не може перевищувати 12 місяців.<br><em>«Після спливу 12 місяців дії довіреності пенсіонеру потрібно особисто звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України та подати заяву про продовження виплати пенсії за довіреністю», -</em> заявили у ПФУ.<br>Також там додали, що виплата за довіреністю здійснюється ще один рік, починаючи з місяця, що настає після подання заяви.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69880/ 2025-01-10 23:49:19 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Режим путіна крихкий. Чи може Курськ поховати його? http://izmail.es/article/69881/ Глава кремля владімір путін апріорі не готовий до мирних переговорів з Україною, оскільки хоче продовження війни. Його головна мета була і залишається незмінною – повний політичний контроль над нашою державою, а краще – над усією Східною Європою. Проте операція ЗСУ на Курщині в росії показала, що режим кремлівського диктатора крихкий, і будь-який "чорний лебідь" може призвести до його кінця. Його перший президентський термін розпочався з катастрофи підводного човна "Курськ", і було б чудово, якби події на Курщині поховали цей режим. Адже фактично вперше з часів Другої світової війни на територію росії прийшла війна. І привів її сам путін. <div descr="Операція ЗСУ на Курщині може поховати режим Путіна. Джерело: російське ЗМІ"><em>Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/person/olga-kurnosova.htm" rel="follow">Ольга Курносова</a>.</em></div><div><div><em><strong>– Полковник британської армії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон заявив, що неможливість путіна витіснити ЗСУ з території Курської області у намічений термін виглядає як удар по путінській диктатурі. На його думку, Курськ може стати початком кінця путіна  2025 року, як це було для Гітлера 1943-го. Чи погоджуєтеся ви з такими оцінками? Якщо частина Курської області залишиться під контролем ЗСУ, чи це призведе до великих проблем для режиму путіна  в росії?</strong></em></div><div>– Це вже зараз є проблемою для путіна особисто й для його режиму загалом. Але треба розуміти, що падіння путіна , на жаль, не так близько, як би нам хотілося. Хоча в принципі режим досить крихкий, і будь-яка подія з розряду "чорного лебедя" може призвести до його швидкого кінця.</div><div><em><strong>– Як я розумію, події на Курщині не потрапляють на перші шпальти центральних і столичних російських ЗМІ?</strong></em></div><div>– Так-так, у росії намагаються взагалі не говорити про це, не згадувати. Хінштейна поставили керувати – ну і досить (з 5 грудня 2024-го посаду тимчасового виконувача обов'язків губернатора Курської області обіймає Олександр Хінштейн – ред.).</div><div><em><strong>– В YouTube можна побачити звернення мешканців Курської області до москви та особисто до путіна  . Мабуть, вони також залишаються без особливої уваги?</strong></em></div><div>– путіну взагалі на всіх начхати, крім себе самого, своїх близьких друзів і, можливо, своїх родичів, і все. Ми пам'ятаємо, як його президентство розпочиналося із загибелі підводників на підводному човні "Курськ" – теж Курськ. Тож хотілося б, аби цей Курськ його поховав остаточно.</div><div><em><strong>– Якщо говорити про формальний бік питання, то через операцію ЗСУ в Курській області росія втратила територіальну цілісність, чи не так?</strong></em></div><div>– Якщо брати формальний бік питання, то недоторканність кордонів росії була тісно пов'язана з недоторканністю кордонів України, тому що всі ці кордони утворилися в момент підписання Біловезьких угод. І в юридичному сенсі вони мають однакову вагу – що кордони росії , що кордони України. Тому путін порушив власні кордони, кордони Росії рівно в той момент, коли перетнув кордон України регулярними військами 24 лютого 2022 року.</div><div>Але путін – свого роду "начитник", той, хто ставиться до юридичних питань формально. Попри те, що він закінчив юридичний факультет, він не розрізняє природне право та закон. Він намагається формальними хитрощами всіх обдурювати і шахраювати. Звідси й беруться всі його дикі, з погляду нормальної людини, речі.</div><div>Тому тут нічому дивуватися не варто. Те, як він поводиться, на жаль, не є дивним.</div><div descr="Ольга Курносова. Джерело: Громадське радіо"></div><div>Адже питання не лише в тому, що росія не контролює частину території Курської області. Питання набагато ширше – у тому, що дрони залітають досить далеко, практично до Волги. Тобто немає жодного захисту повітряного простору.</div><div>До речі, ще про формальні речі. путін сподівався, що якщо він назве війну "спеціальною військовою операцією", вона перестане бути війною. Але ні, вона від цього війною бути не перестає. Так, звісно, спочатку він сподівався, що всі його бойові дії будуть вестись виключно на території України, але зараз вони йдуть і на російській території. Фактично вперше з 1945 року на російську землю прийшла війна. Але хто її привів туди? путін.</div><div><em><strong>– Політичний експерт Тарас Загородній заявив, що адміністрація Байдена не ставила собі за мету повалити режим путіна  в росії  , і не відкинув, що таке завдання може ставити адміністрація Трампа. Один із варіантів – формулювання питання усунення путіна  перед російськими елітами. Наскільки це сміливе припущення?</strong></em></div><div>– Якщо говорити про те, як саме можна перемогти, то перемогти можна, лише відсторонивши путіна від влади. Я говорю про це вже давно: єдиний спосіб унормувати ситуацію – це звільнити путіна від тяжкості поста президента московії.</div><div>А як саме це зробити... Щось із ним станеться, російські еліти відправлять його у відставку чи щось іще – це вже окреме питання. Але я вважаю, що це єдиний можливий шлях. І адміністрації Білого дому доведеться ухвалювати це непросте політичне рішення: без того, що називається regime change, ситуація не покращиться.</div><div></div><div></div><div><em><strong>– Останнє уточнення – щодо ультиматумів путіна  . Він уже опосередковано відреагував на варіант мирного врегулювання війни в Україні, запропонований Трампом. Чи припускаєте ви, що всі ці ультиматуми будуть обнулені рівно у той момент, коли розпочнуться переговори за участю Трампа чи іншого представника Білого дому?</strong></em></div><div>– Я так не вважаю. Тому що, на мою думку, путін не хоче завершення війни. Його головною політичною метою завжди було встановити контроль принаймні над Україною, а краще над усією Східною Європою. Не чотири українські області плюс Крим. Ні-ні. Головним для нього завжди був політичний контроль над Україною. І ні на що менше він не погодиться.</div><div>Тому думати про те, що з путіним можна про щось домовитись, що є якийсь компроміс, не варто. Ні. З ним домовитися не можна, він не має компромісів. Усі ті ультиматуми й досить нахабна поведінка, яку він демонструє останнім часом, – це лише підтвердження.</div><div></div><div></div><div>Тарас Загородній має рацію, і я теж постійно говорю про це, що єдиний спосіб зупинити війну – це позбавити не лише росію, а й світ від путіна як президента "рф". Інших способів не існує.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69881/ 2025-01-10 22:10:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Рада проголосувала за скасування Господарського кодексу http://izmail.es/article/69882/ Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт №6013 про особливості регулювання діяльності підприємницької діяльності у перехідний період. Він, зокрема, визнає Господарський кодекс таким, що втратив чинність. <div><div><div>Про це <a rel="nofollow noopener noreferrer" href="https://t.me/yzheleznyak/11258" target="_blank">повідомив</a> перший заступник керівника Комітету ВР з питань податкової та митної політики Ярослав Железняк ("Голос") у Telegram.</div></div></div><div><div uid="lg0"><div>За відповідне рішення проголосувало 248 нардепів.</div><div>Зміни, передбачені законопроєктом, спрямовані на удосконалення корпоративного управління в юридичних особах, заснованих на державній і комунальній власності, на підвищення інвестиційної привабливості країни, запровадження ефективних механізмів контролю за використанням об’єктів державної та комунальної власності, а також на усунення суперечностей між Цивільним кодексом України та актами спеціального законодавства.</div><div>Зокрема, пропонується визнати таким, що втратив чинність, Господарський кодекс України, положення якого переважно не мають регулятивного ефекту, є декларативними за своїм змістом, а також суперечать іншим нормативно-правовим актам та загальним засадам цивільного законодавства. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69882/ 2025-01-10 20:47:05 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Василь Симоненко: "У мене Україна одна" http://izmail.es/article/69879/ Шістдесятник Василь Симоненко помер у ніч з 13 на 14 грудня 1963 року у неповні 29 років. Літературні критики називали його "поетом без каменю за душею", а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України. <div><em>"Суспільне" зібрало факти з життя та творчості поета. </em></div><div><em><strong>Дитинство</strong></em></div><div>Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.</div><div>За словами письменника Олеся Гончара, "його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний".</div><div><em><strong>Життя і кохання поета Симоненка</strong></em></div><div>Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет "Молодь Черкащини", "Робітнича газета", "Черкаська правда".</div><div>У редакції останньої Симоненко познайомився з дівчиною Люсею – коханням всього життя, яка працювала там кур'єром. У 22 роки поет одружився. Згодом у родини народився син Олесь.</div><div>Дівчина припала не тільки до серця Василю, а і його приятелю Станіславу Буряченку. Станіслав потім згадував: "Очевидно, Вася більше припав їй до серця. Якось, повернувшись з відрядження, почув від нього вбивчу для мене інформацію: "Славко, можеш мене вітати. Одружуюсь".</div><div>У коханні Симоненко зізнався Людмилі словами: "Люся! Люся! Я боюся, що влюблюся". Поет називав свою Людмилу ніжно-пестливо – Люся-малюся.</div><div>Один з друзів поета, журналіст Микола Сніжко, розповів, що "причарувати" Люсю вдалося завдяки вину з троянд. Робити цей напій Василь навчився під час відрядження у Тальне, де почув легенду про садівника, який пригостив вином княжну, і вона в нього закохалася.</div><div><em>"Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино – щоб закріпити успіх", - </em>пригадував Микола Сніжко. За його словами, Василь називав своє фірмове вино на французький манір – "Симоне". А дружину Людмилу – Люсьєн.</div><div><em>"Треба перем’яти з цукром пелюстки троянд. М’яти потрібно руками. Коли пустять сік, додати води. А потім чекати, поки заграє. Тільки треба брати лише рожеві троянди, вони найкраще для цього підходять".</em></div><div><em><strong>Творчість Василя Симоненка</strong></em></div><div>Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики "Тиша і грім" (1962) і казку для дітей "Цар Плаксій та Лоскотон". Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: "Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди".</div><div>Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні збірки Василя Симоненка. Саме вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків. Ця поезія Симоненка була сатирою на радянський лад.</div><div>Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах.</div><div>Поет був не тільки бунтарем. Інтимна лірика Симоненка видається досі та має своїх поціновувачів. Відомі поезії Василя Симоненка "Задивляюсь у твої зіниці", де поет пише про любов до України, "Лебеді материнства" належать до громадянської лірики.</div><div><strong><em>Арешт і побиття Василя Симоненка</em></strong></div><div>Влітку 1962 року Симоненка заарештовують. На залізничній станції в Черкасах між буфетницею ресторану і Симоненком випадково спалахнула суперечка: за кілька хвилин до обідньої перерви продавчиня відмовилася продати Василеві цигарки. Той, звичайно, обурився.</div><div>Нагодилися двоє чергових міліціонерів і попросили письменника показати документи. Василь пред'явив редакційне посвідчення. Але, побачивши перед собою відомого поета, правоохоронці безцеремонно скрутили Василеві руки й на очах у натовпу потягли до вокзальної кімнати міліції. Потім поета запхали у "воронок".</div><div>Колеги розшукали поета в камері у Смілі на другий день. Забрати його дозволили тільки після того, як втрутився секретар Смілянського міськкому партії.</div><div>Василь показував синці й розповідав, що по м'яких частинах тіла не били, в основному удари завдавалися по хребту і нижній частині спини.</div><div>Знайомі письменника потім згадували, що після звільнення Симоненко почав скаржитися на болі внутрішніх органів. Завзятих "охоронців порядку", звісно, ніхто не шукав.</div><div>На думку друзів поета, це побиття було не випадковим. Віктор Онойко у книзі "Життя мов спалах блискавки" про Василя Симоненка наводять версію, що до побиття міг бути причетний Микита Хрущов, про якого поет на початку 60-х написав вірш.</div><div><em>"Я читав його. Зримо уявляється портрет цієї людини. І про бородавки там є, і про кукурудзу. Вірш якимсь дивом був надрукований. Симоненка навіть викликали в Москву до Хрущова, де, за розповіддю мами Василя, відбувся такий діалог:</em></div><div><em>- Що оце ти пишеш? Таких, як ти, писак у мене багато.</em></div><div><em>- Хоч у вас таких і багато, але я, їй-Богу, один</em>".</div><div>Недарма Симоненка називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнати Україну самобутньою державою. Він виступав проти компартії та всевладдя.</div><div><em><strong>Смерть</strong></em></div><div>Навесні 1963-го його стан тільки погіршувався. А вже у вересні поета госпіталізували. Лікарі діагностували рак нирок, а побої міліціонерів тільки прискорили розвиток хвороби. Проведена операція результатів не дала.</div><div>У ніч проти 14 грудня 1963 році у неповні 29 років поет помер у черкаськiй лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архів. Однак після цього Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.</div><div>Через 35 років після смерті в його робочому кабінеті відкрили кімнату-музей. На столі лежать рукописи віршів, перо, стоїть машинка. Збоку – вішак із плащем і капелюхом. А на полиці шафи – підкова.</div><div>1965 року Симоненка висунули на Шевченківську премію. Проте не судилося. Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно.</div><div><em><strong>Останній вірш Симоненка</strong></em></div><div>Коли стан Симоненка погіршився й він потрапив до лікарні, то продовжував творити. Останній свій вірш поет написав у грудні 1963 року.</div><div><em>Прощай, мій зошите! </em></div><div><em>Спасибі тобі, друже, </em></div><div><em>Що ти думок моїх </em></div><div><em>Не відцуравсь, </em></div><div><em>Що ти свої клітини </em></div><div><em>Тепло мружив, </em></div><div><em>Коли над римами </em></div><div><em>Я потом обливавсь.</em></div><div><em>Ти їх сприйняв </em></div><div><em>Без жодної огуди, </em></div><div><em>Єдиний мій читач </em></div><div><em>І шанувальник мій. </em></div><div><em>Чи сприймуть їх колись </em></div><div><em>І прочитають люди - </em></div><div><em>Побачимо. </em></div><div><em>Прощай, товариш мій.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/69879/ 2025-01-10 19:08:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В Україні заборонили куріння кальянів: що саме змінилося http://izmail.es/article/69884/ З липня 2022 року в Україні діє повна заборона на кальяни в закладах громадського харчування. Таке рішення днями ухвалив Верховний Суд України. <div>Тепер у ресторанах та кафе не можна не лише курити звичайні цигарки, а й користуватися кальянами чи електронними сигаретами.</div><div><div><div>Ресторатори намагалися оскаржити це рішення, доводячи, що кальян – це особлива послуга, яка не має відношення до пропаганди куріння. Втім, суд не погодився з такою позицією. За його висновком, сама наявність кальяну в меню закладу вже є своєрідною рекламою тютюнових виробів, навіть якщо про це не говориться прямо.</div><div>Така заборона – частина загальнодержавної політики боротьби з тютюнопалінням. Заклади, які порушують новий закон, тепер можуть отримати серйозні штрафи від Держпродспоживслужби. Верховний Суд своїм рішенням поставив крапку в цьому питанні, скасувавши всі попередні рішення судів, які були на користь ресторанів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69884/ 2025-01-10 17:36:12 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Історія Джохара Дудаєва в Україні. Як Полтава стала домом першого президента Чеченської Республіки Ічкерія http://izmail.es/article/69883/ Всі, мабуть, чули про Джохара Дудаєва. Ким він був? Генерал-майором радянської армії? Символом чеченської незалежності? А може людиною, яка любила Полтаву? <div><em>Мало хто міг передбачити, що хлопець, який мріяв про польоти в небі, стане символом боротьби за свободу свого народу. Джохар Дудаєв, ім’я якого назавжди вписане в історію Чеченської Республіки Ічкерія, мав період спокою, коли його ім’я не було на перших шпальтах. І цей період пройшов у Полтаві, пише полтавське видання ЗМІСТ.</em></div><div><div>З 1985 по 1987 рік Джохар Дудаєв працював начальником штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії. Ці два роки були своєрідною паузою перед буремними подіями його життя.</div><div>Початок історії </div><div>Уявіть лютий 1944 року. Дудаєв народжується у найтемніший період свого народу. Лише через кілька днів після народження, його родину з усіма ічкерійцями депортують в Казахстан. <br>15 лютого – це не точна дата народження Дудаєва. Справжній день народження Джохара досі невідомий: <em>«Коли йому виповнилося 8 днів, його родину депортували в Павлодар Казахстану. Його брати та сестри говорять, що Джохар народився десь у цьому проміжку», –</em> говорить науковий співробітник музею важкої бомбардувальної авіації Микола Білокінь. <br><em><strong>Від Сибіру до Полтави<br></strong></em>Джохар Дудаєв приїхав до Полтави після 15 років, проведених у Сибіру. Його дружина Алла у своїй книзі описує цей період як «сибірське ув’язнення» – суворий клімат і жорсткі умови життя.<br>Полтава зустріла їх інакше. Родина військовослужбовця оселилася у багатоповерхівці поряд із садом. Алла Дудаєва описувала це місце так: <em>«Запашний аромат фруктів просочував вулиці й золоті поля навколо. Сорочинський ярмарок двічі на рік – із пишними короваями, м’якою українською говіркою і живими гоголівськими персонажами – такого розмаїття всіх земних плодів, як у полтавських магазинах, я раніше ніколи не бачила».</em><br>Проте існує й інша версія їхнього місця проживання. За спогадами товаришів по службі, Джохар із сім’єю мешкав на другому поверсі багатоповерхівки на вулиці Кучеренка, 12. Точна адреса родини Дудаєвих нині залишається загадкою.</div><div><em><strong>Життя та служба в Полтаві</strong></em></div><div>У Полтаві Джохар Дудаєв відзначився як талановитий керівник. Він служив начальником штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії.<br>Уявіть собі: чоловік грає в шахи з місцевими, читає українську поезію та гуляє Полтавою. Його пам’ятають як харизматичного, освіченого чоловіка. Він любив Україну й відкривав для себе нову культуру.<br>Дудаєв не був звичайним військовим. Його талант організатора і стратегічне мислення визнавали навіть ті, хто служив під його командуванням. Він особисто висаджував дерева біля штабу дивізії. </div><div><em><strong>Останній шлях до свободи</strong></em></div><div>У 1987 році родина Дудаєвих залишила Полтаву та переїхала до Тарту, Естонія. Там Джохар отримав звання генерал-майора. Але його шлях не зупинився. </div><div>Чеченська Республіка Ічкерія в 1991 році проголошує незалежність. 70% голосів «за» – і Джохар Дудаєв стає першим президентом. <br>На цій посаді Джохар Дудаєв стикається з викликами – реформи, міжнародні перемовини, війна. Колишній радянський генерал очолює національно-визвольний рух. Дудаєв стає символом боротьби для свого народу.</div><div>Тоді росія намагалася придушити незалежність Ічкерії, але Джохар Дудаєв не здався. Йому вдалося завести дружбу з впливовими людьми з різних країн. Звісно, радянському союзу це не сподобалося. </div><div>1996 рік. Борис Єльцин віддає наказ вбити Джохара Дудаєва. 21 квітня радянська контррозвідка запеленгувала сигнал супутникового телефону Дудаєва. Через це одразу ж у повітря підняли два літаки Су-25 з ракетами. <br>Джохар сказав дружині сховатися, бо розумів, що може статися. Перша ракета не влучила, а ось друга забрала життя першого президента Чеченської республіки Ічкерія. </div><div><em><strong>Пам'ять, яка не згасає</strong></em></div><div>Сьогодні у Полтаві є пам’ятна дошка на честь Джохара Дудаєва. Інформаційну дошку встановили на фасаді дитячої поліклініки №2. Тоді на захід до Полтави приїхав колишній Голова Кабінету Міністрів Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні Ахмед Закаєв.<br>Також у Полтаві перейменували вулицю на честь Джохара Дудаєва. Раніше вона мала назву Нікітченка. Саме на цій вулиці міг жити перший президент Чеченської Республіки Ічкерія.</div><div><em><strong> Полтавський період життя першого президента Чеченської Республіки Ічкерія</strong></em></div><div>За своє життя Джохар Дудаєв пройшов шлях від хлопця, який мріяв злетіти в небо, до лідера чеченського визвольного руху та головнокомандувача в Першій російсько-чеченській війні.</div><div>Навіть не всі полтавці знають, що ворог російського імперського режиму Джохар Дудаєв із 1985 по 1987 рік жив у Полтаві й працював на посаді начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії.</div><div>У Полтаву Джохара Дудаєва перевели у 1985 році після п’ятнадцятирічного сибірського «ув’язнення» – саме так його дружина, авторка книги «Мільйон перший» Алла Дудаєва характеризує життя їхньої родини в Сибіру, коли її чоловік ніс там службу.</div><div>Дудаєва перевели на аналогічну посаду – начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії.</div><div>Книгу «Мільйон перший» Алла Дудаєва присвятила своєму чоловікові. Це не лише щоденник, у якому Дудаєва описала здобуття Чечнею незалежності й Першу російську-чеченську війну. Це й розповідь про життя її сім’ї, відносини з чоловіком і постійні переїзди по СРСР.</div><div>За свідченням Алли Дудаєвої, родина проживала в новій багатоповерхівці поряд із великим колгоспним садом. Газета <a href="https://panoram.com.ua/news/dzhohar-dudaev-u/">«Панорама Полтавщини»</a> зазначає, що мешкали Дудаєви в будинку на вулиці Нікітченка, 4. За описом Алли Дудаєвої, місцерозташування їхньої квартири й справді схоже на вулицю Нікінчетка (сучасний мікрорайон Сади-1). Дудаєва характеризує цей період життя як «дивовижне яблучне сновидіння»: <em>«Запашний аромат фруктів просочував вулиці й золоті поля навколо. Сорочинський ярмарок двічі на рік – із пишними короваями, м’якою українською говіркою і живими гоголівськими персонажами – такого розмаїття всіх земних плодів, як у полтавських магазинах, я раніше ніколи не бачила».</em></div><div>Однак, за твердженнями товаришів по службі, проживав Джохар Мусаєвич на другому поверсі в п’ятиповерхівці на вулиці Кучеренка, 12. Діти Дудаєва навчалися у 13-й школі.</div><div>На жаль, нам не вдалося достеменно дізнатися, чому в обох джерелах інформації, які заслуговують на довіру, вказані різні адреси проживання Джохара Дудаєва. Якщо ви володієте цією інформацію – відгукніться, будь ласка. Зі свого боку ми намагатимемося дізнатися цю інформацію.</div><div>За спогадами дружини, Джохар Дудаєв підняв дивізію на найвищий рівень боєготовності. Але про призначення його на посаду командира мова не йшла. Як стверджує Алла Дудаєва, причина полягала в «національному питанні»: тавро походження «чеченець» супроводжувало її чоловіка як тінь.</div><div>Річ у тім, що відразу після народження Дудаєва з родиною депортували до Казахської РСР. Це був 1944 рік, часи Другої світової війни та сталінських репресій. У ході депортації за різними оцінками було виселено від 500 до 650 тисяч чеченців та інгушів. Під час цього процесу загинуло близько 100 тисяч чеченців і 23 тисячі інгушів, тобто приблизно кожен четвертий з обох народів. Людей переселяли переважно в Казахстан і Киргизію.</div><div>Джохар Мусаєвич разом зі своїм народом прожив у засланні 13 років.</div><div>У 1987 році родина Дудаєвих залишає Полтаву й переїжджає в естонське місто Тарту. Дружина військовослужбовця згадує, що московські генерали направили Джохара Мусаєвича рятувати місцеву авіаційну дивізію, яка вже була на межі розформування. На їхню думку, саме висококласний пілот і організатор порядку в гарнізонах Дудаєв міг зберегти дивізію.</div><div>Призначення відбулося, про національність забули. У 1987 році Дудаєва підвищили до звання генерал-майора.</div><div><em>«Ми їхали в Прибалтику, з жалем залишаючи благодатні землі України», </em>– починає Алла Дудаєва новий розділ книги й життя.</div><div><em><strong>«Він був зразковим офіцером»</strong></em></div><div>Після закінчення «холодної війни» у Полтаві залишилася єдина на території України важка бомбардувальна авіаційна дивізія, на озброєні в якої перебували далекосяжні бомбардувальники-ракетоносці ТУ-22М3 та навчальні літаки ТУ-134УБЛ.</div><div>Ще при СРСР біля військового аеродрому утворилося військове містечко, у якому проживали переважно військові з родинами.</div><div>Тут жив і Джохар Дудаєв. Він служив у штабі дивізії, де зараз розташований Полтавський зональний відділ військової служби правопорядку. Майбутній лідер чеченського визвольного руху навіть власноруч висаджував берізки в парку біля пам’ятника учасникам Другої світової війни «Втеча з пекла».</div><div><em>«Із Джохаром Мусаєвичем я познайомився у 1985 році. Він інструктував нас перед командуванням до Рязані. Я тоді був лейтенантом. До речі, я й сам народився за 160 км від Грозного, і, напевне, Джохар Мусаєвич відчув, що ми земляки. Так ми й знайшли спільну мову»,</em> – згадує співробітник Музею важкої бомбардувальної авіації Валерій Желєзнов.</div><div>Він відмічає професіоналізм Дудаєва як стройовика, офіцера, пілота.</div><div><em>«Дудаєв був зразковим військовим: завжди акуратно підстрижений, охайний, і, не дай боже, щоб була пом’ята форма. У нього в єдиного з офіцерів були чоботи з застібкою. Для чеченців чоботи мали бути ідеальними.</em></div><div><em>У дивізії його всі поважали. Джохар Мусаєвич задарма голос не підвищував, карав тільки за діло, спокійний був. І пілот  висококласний».</em></div><div>Начальник відділу науково-просвітницької роботи Музею важкої бомбардувальної авіації Петро Романюк познайомився з Джохаром Дудаєвим у 1989 році в Естонії, в місті Тарту.</div><div>Тоді Романюк служив у військово-повітряних силах Північного флоту. Під час виконання польотів пілотам надавали запасні аеродроми в Енгельсі, Пскові й Тарту. Саме там Романюк одного разу й здійснив посадку. Джохар Дудаєв особисто зустрів його екіпаж. <em>«Ми привіталися, він повів мене до їдальні. Ми відразу знайшли спільну мову: раніше він служив у Полтаві, а в мене батько з Полтавщини. Я пам’ятаю, як Джохар Мусаєвич тоді зізнався мені, що найближчим часом може закінчити військову службу».</em></div><div>Романюк розповідає типову історію, яка характеризує Дудаєва як офіцера: <em>«В обідню перерву він виходів зі штабу з’єднання, прямував до КПП, зненацька заходив у солдатську їдальню і просив принести йому порцію їжі. Працівники кухні намагалися догодити начальнику штабу, але він це передбачав. Свою тарілку Дудаєв віддавав солдату, а його брав собі. Потім звав кухаря і пропонував йому спробувати їжу. Якщо Дудаєв бачив, що кухарю не подобається обід, який він сам і приготував, то суворо дивився на нього і погрожував наступного разу згодувати цілий казан. Після таких “показових порок” солдати відмічали, що їжа ставала смачнішою».</em></div><div>Співробітниця Музею важкої бомбардувальної авіації Марія Верескул пам’ятає іншого Джохара Мусаєвича. На початку 80-х років її родина товаришувала з сім’єю Дудаєвих, коли вони жили в селищі Середній, що в Іркутській області: <em>«Я була головою жіночої ради, а він – начальником штабу. Ми товаришували сім’ями, разом проводили дозвілля. Він був офіцером: мав розум, честь, совість. Справжній чоловік. Коли ми організовували свята в Будинку офіцерів, він завжди допомагав нам. Вдома Джохар Мусаєвич був спокійним і виваженим сім’янином».</em></div><div>Наприкінці 1990-го року Петро Романюк дізнався, що Дудаєв здав членський квиток КПРС. Ідейний комуніст Дудаєв попереджав усіх, що компартію розвалюють зсередини. Згодом він спрогнозує, що Радянський Союз скоро припинить існування. Але повірити в це ніхто не міг.</div><div><em>«Йому подобалося в Полтаві, він любив це місто. Завжди тепло згадував ці роки», </em>– зітхає Романюк, згадуючи ті часи.<br><em><strong>Джохар Дудаєв – лідер чеченського визвольного руху<br></strong></em>У 1991 році Джохар Дудаєв став президентом Чеченської Республіки Ічкерія.<br>Через три роки розпочалася Перша російсько-чеченська війна: російська федерація не прийняла умови Ічкерії про незалежність. Дудаєв став не тільки головнокомандувачем, а й ідеологічним провідником нації. Йому довелося воювати з колишніми співвітчизниками. Це була жорстка, кровопролитна бійня, що тривала два роки. У ній загинули тисячі людей з обох сторін – 3 тисячі вбитих чеченських вояків, до 120 тисячі убитих мирних чеченців; понад 5 тисяч 500 вбитих згідно з офіційною російською позицією, але до 80 тисяч за чеченськими даними.<br>Валерій Желєзнов розуміє і не засуджує вибір свого командира: <em>«У 1985 році у мене і думки не було, що таке може статися. Ми вірили, що Радянський Союз – вічний… Але я ніколи Джохара Мусаєвича не засуджував. Це був його вибір. Кожна людина сама для себе вирішує, як до цього ставитися».<br></em>Марія Верескул й уявити не могла, що Джохар Дудаєв стане президентом Ічкерії й головнокомандувачем у російсько-чеченській війні. Їй досі важко зрозуміти його вибір, але вона впевнена: якщо Дудаєв вибрав такий шлях, значить так було треба. Це свідомий крок, переконана Верескул.<br>Зі свого боку Петро Романюк не надто здивувався, коли дізнався про президенство Дудаєва. Однак не міг повірити, що розпочалася війна: <em>«Її могло й не бути: Джохар Мусаєвич просився на прийом до Єльцина, проте той відмовив. У свою чергу Дудаєв не збирався спілкуватися з якимись генералами – тільки напряму з керівництвом росії. Можливо, вони б домовилися про автономію або ще щось. Але йому відмовили. Тоді все й почалося…»<br></em>Романюк зізнається – засуджував вибір Дудаєва: <em>«Зрозумійте, ви народилися вже в Незалежній Україні. А ми – вихідці з СРСР. У нас родичі жили у всіх республіках. Мені було важко зрозуміти цю війну».<br></em>Романюк припускає, що у Дудаєва була особиста неприязнь до російської влади й радянського режиму, зокрема через минуле. Адже у Джохара Мусаєвича була сувора доля: він рано почав працювати, грошей завжди не вистачало. Далася взнаки й депортація.<br><em>«Попри все, найбільше він хотів літати. Він дивився на птаха і казав: “Бачиш його? Летить куди заманеться. Він вільний”».<br></em><em><strong>«Я постійно згадую цей день»<br></strong></em>Наказ про вбивство генерала-майора авіації, президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва особисто підписав президент російської редерації Борис Єльцин.<br>21 квітня 1996 року співробітники Федеральної служби контррозвідки росії запеленгували сигнал супутникового телефону Джохара Дудаєва у районі села Гехі-Чу, яке знаходилося за 30 кілометрів від Грозного. Одразу ж в повітря піднялися два літаки Су-25. Дудаєв загинув від вибуху ракети під час розмови телефоном з депутатом Державної думи "рф" Костянтином Боровим.<br><em>«Я добре пам’ятаю цей момент. Я постійно дивився новини, тому що сам там народився. Мені боліло, що йде війна, що гинуть люди. І коли я дізнався про загибель Дудаєва… я сумував за командиром. Постійно згадую це», – </em>говорить у минулому старший лейтенант Валерій Желєзнов.<br>Петро Романюк також чітко пам’ятає цей день: «<em>Я жалкував, що загинула така людина. Він був лідером свого народу. Якби він був живий, може, не було б Другої чеченської війни. Можливо, не загинуло б багато людей, зокрема з України</em> (на боці повстанців воювала українська націоналістична організація УНА-УНСО – прим. автора)".<br>Марія Верескул й досі іноді не вірить у загибель друга: <em>«Часом здається, що це постановка. І що він живий».<br></em>У кожного з співрозмовників своя історія про першого президента Чеченської Республіки Ічкерія. Він був для них насамперед товаришем по службі, другом, співвітчизником. Жорстким, але справедливим командиром. Висококласним пілотом.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Історія http://izmail.es/article/69883/ 2025-01-10 15:53:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Верховна Рада прийняла закон про можливість скасування статусу обʼєктів природно-заповідного фонду http://izmail.es/article/69878/ Рішення про скасування охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення будуть прийматися обласними та Київською міською радою. <div>Верховна Рада 8 січня прийняла черговий закон, який несе у собі ризики для природно-заповідного фонду. Цього разу парламент дав можливість скасовувати статус обʼєктв природно-заповідного фонду рішенням місцевих рад. Так, народні депутати ухвалили в цілому як закон законопроєкт №11024 під назвою «Про внесення змін до Закону «Про природно-заповідний фонд України» щодо забезпечення збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду».</div><div><div>Законопроєктом передбачається внести зміни до ст. 53 Закону «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якими встановлюється, що рішення про скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.</div><div>Скасування та зміна охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюються за погодженням з Міндовкілля, на підставі відповідного експертного висновку.</div><div>У зв'язку з цим Головне юридичне управління Верховної Ради зазначило, що по-перше, наразі ст. ст. 39 і 40 Закону не передбачено скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а лише їх встановлення. Однак відповідних змін до цих статтей проєктом не пропонується. До того ж потребує відповідного уточнення й назва ст. 53 Закону, в якій йдеться лише про створення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду, однак не міститься положення про їх скасування та зміну, як це передбачено проєктом.</div><div>Крім того, у проєкті не вирішено питання щодо того, ким має видаватися відповідний експертний висновок, не визначено органу, який затвердить порядок, строки його видачі тощо.</div><div>По-друге, введення можливості скасування та зміни охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду створює серйозні ризики зменшення обсягу територій та об'єктів природно-заповідного фонду: ділянок суші і водного простору, природніх комплексів та об’єктів, об'єктів рослинного та тваринного світу, які складають природно-заповідний фонд України і згідно з міжнародними зобов'язаннями України та її законодавством мають охоронятися як національне надбання з встановленим особливим режимом охорони, відтворення і використання.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА<br></strong><br></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69878/ 2025-01-10 14:17:37 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Ані російські силовики, ані путін не зацікавлені у переговорах в найближчому майбутньому - ISW про інсайди від еліт "рф" http://izmail.es/article/69877/ Попри дані російського видання "Медуза" про те, що російські еліти нібито були розчаровані неспроможністю кремля завершити війну проти України в 2024 році, силові прошарки еліт "рф", схоже, прагнуть до посилення війни, а не пошуку виходу шляхом переговорів. <header><div><div>Такий висновок з інсайдів, оприлюднених "<a href="https://meduza.io/feature/2025/01/09/zhdali-chto-voyna-zakonchitsya" rel="nofollow noopener" target="_blank" pubtag="0">Медузою" </a>9 січня, <a href="https://www.understandingwar.org/backgrounder/russian-offensive-campaign-assessment-january-9-2025" rel="nofollow noopener" target="_blank" pubtag="0">роблять </a>аналітики Інституту вивчення війни.</div></div></header><div><div>Зокрема, як наголошують в ISW, у матеріалі "Медузи" припускається, що російські силовики та військові можуть визнати, що армія "рф" не досягає значних територіальних здобутків, пропорційних тим втратам живої сили та техніки, яких росіяни зазнають в Україні. Досі російське командування мирилося з непомірними втратами особового складу в обмін на тактичні завоювання (однак не оперативні досягнення на полі бою), нагадують в ISW. Тож «теорія перемоги» путіна принаймні досі базувалася на прийнятті таких втрат доти, доки російські війська продовжуватимуть просуватися в Україні, нагадують фахівці ISW.</div><div>Вони додають, що у грудні 2024 року середньодобове просування росіян в Україн уповільнилося приблизно на 9 кв. км — після того, як армія "рф" три місяці поспіль нарощувала і територіальні здобутки, і втрати особового складу (у вересні, жовтні та листопаді 2024 року). Однак російське військове командування може бути менш готовим, аніж путін, до таких високих втрат, якщо швидкість просування російських військ продовжуватиме сповільнюватися, йдеться у звіті ISW.</div><div>Водночас судячи з даних "Медузи", російські посадовці у спецслужбах та збройних силах "рф" не готові припинити війну внаслідок цих втрат. Як повідомляється в інсайдах російського видання, натомість «високопоставлені силовики» виступають за те, щоб путін посилив військові зусилля, закликаючи до мобілізації та «повного переходу на військові рейки» - ймовірно, у сподіваннях заповнити поле бою живою силою та технікою "рф" , констатують в ISW.</div><div>Інститут вивчення війни продовжує оцінювати, що путін протидіє проведенню офіційної часткової мобілізації резервістів або подальшій мобілізації російської економіки, оскільки такі рішення були б дуже непопулярними серед росіян і призвели б до подальшого навантаження на ринок робочої сили та економіку росії. Тож залишається незрозумілим, чи вдасться цій групі російських силових і військових чиновників, які закликають до подальшої мобілізації живої сили та економіки, переконати путіна вжити більш радикальних заходів для задоволення потреб російської армії в Україні, зауважують в ISW. При цьому вони припускають, що зростання втрат особового складу та збільшення проблем у досягненні цілей прихованої «добровільної» мобілізації може змусити путіна таки провести частковий призов резервістів найближчим часом.</div><div></div><div></div><div>Аналітики ISW також додають, що судячи з такої позиції найвищих російських силових кіл вони, швидше за все, вважають брак живої сили найбільшою перешкодою росії для досягнення швидкого успіху на полі бою (а не неефективність військ, погані здібності російських командирів у плануванні кампаній та значний брак бронетехніки, який зараз відчувають окупанти). Однак основним фактором, який наразі спричиняє відносно повільні темпи просування росії на полі бою, насправді залишається не брак живої сили, а нездатність окупаційних військ відновити маневрову війну, наголошують в ISW.</div><div>російські війська нещодавно продемонстрували, що вони здатні досягати повільних, важких успіхів у піхотних штурмах на Покровському та Курахівському напрямках. Але їхня нездатність здійснювати швидкі механізовані маневри не дозволила окупантам перетворити ці тактичні завоювання на глибоке проникнення в український тил [оперативного рівня], нагадують в ISW.</div><div>Аналітики констатують, що відновити маневрову війну на полі бою, яке стає дедалі більш «прозорим» через дію БПЛА, поки марно намагаються і російські, і українські сили. Однак російським військовим доведеться усунути не лише цю проблему, але й «критичні недоліки у своїх спроможностях готувати командирів для передової та планувати військові операції».</div><div>Отже, резюмують в ISW, звіт "Медузи" свідчить, що російська безпекова еліта, як і сам путін, не зацікавлені в розв’язанні війни в найближчому майбутньому шляхом мирних переговорів. У матеріалі згадується про те, що російські еліти зосереджені зокрема на створенні «образу перемоги» в післявоєнній росії. В ISW вважають, що така зосередженість в поєднанні з бажанням еліт посилити війну «ще більше вказує на те, що російські еліти підтримують бажання путіна вести переговори лише на умовах, продиктованих росією, і досягти значної перемоги, щоб виправдати війну перед російським суспільством». путін та інші високопоставлені кремлівські чиновники неодноразово зазначали, що росія не бажає брати участь у чесних та змістовних мирних переговорах - за винятком умов, які рівнозначні повній капітуляції України, нагадують в ISW. Тож російська еліта, швидше за все, продовжить підтримувати вимоги путіна щодо участі "рф" у таких переговорах.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69877/ 2025-01-10 12:50:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Вчені виявили, що штучний інтелект краще діагностує рак грудей, ніж традиційний скринінг http://izmail.es/article/69876/ Штучний інтелект дозволяє виявляти більше випадків хвороби без збільшення частоти помилкових діагнозів. <div>Вчені зʼясували, що використання штучного інтелекту у діагностиці раку молочної залози дозволяє виявляти більше випадків хвороби без збільшення частоти помилкових діагнозів. Дослідження опублікували у науковому журналі Nature Medicine, <a href="https://www.theguardian.com/society/2025/jan/07/more-breast-cancer-cases-found-when-ai-used-in-screenings-study-finds?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0hC01yPjZu-IUClSwF7oUlhE0mRI13xzCJDACS8akMkxRQzAPZTerD8b4_aem_9wFpzbaFE49TW6kyC6l9Lw" target="_blank">передає </a>The Guardian.<br>Так, дослідники протестували штучний інтелект у програмі скринінгу. Це перший випадок використання цієї технології в реальних умовах.</div><div><em>«Ми змогли підвищити рівень виявлення раку без збільшення ризику для жінок, які проходили скринінг», – </em>зазначив професор Александр Каталінік з Університету Любека.<br>У дослідженні взяли участь 460 тисяч жінок у віці 50–69 років, які проходили скринінг у період з липня 2021 по лютий 2023 року. Усі мамограми перевіряли двоє незалежних радіологів. Для 260 739 учасниць один із фахівців використовував штучний інтелект як допоміжний інструмент.</div><div>Вказується, що штучний інтелект не лише позначав зображення, які вважав «нормальними», але також сигналізував про підозрілі випадки, які радіолог оцінив як безпечні. У таких ситуаціях система вказувала на ділянки, що потребують додаткової уваги.<br>Загалом у рамках дослідження діагностували рак молочної залози у 2881 жінки. Рівень виявлення у групі скринінгу з ШІ був на 6,7% вищим, а після врахування вікових факторів та інших змінних – на 17,6% вищим порівняно зі стандартною групою.</div><div>У групі з ШІ виявили 6,7 випадків раку на 1 000 жінок, тоді як у стандартній групі – 5,7 випадків. Це означає, що використання ШІ допомогло виявити додатковий випадок раку на кожну тисячу жінок.<br>Частота викликів жінок на подальші обстеження залишалася приблизно однаковою.<br><em>«Ми досягли кращих результатів без збільшення частоти помилкових позитивних результатів», –</em> зазначив Каталінік.<br>Доктор Крістіна Ланг із Лундського університету зазначила, що результати дослідження доводять користь інтеграції штучного інтелект у скринінг.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69876/ 2025-01-10 11:36:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В Одеській області відкрили "підземну школу" http://izmail.es/article/69875/ У ліцеї №1 у місті Подільську завершено капітальний ремонт укриття, що дасть змогу дітям навчатися в очному форматі та отримувати знання навіть під час повітряних тривог. <div>Про це повідомив керівник Департаменту освіти і науки Одеської ОДА Олександр Лончак.</div><div><div>Нове укриття дасть змогу дітям навчатися в очному форматі, наголосив він.</div><div></div><div>Ремонт проведено завдяки швейцарсько-українському проєкту «DECIDE: ВІДБУДОВА. Ініціатива з відновлення шкіл», а місцева громада, своєю чергою, подбала про сучасну оргтехніку, технічне обладнання, меблі.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/69875/ 2025-01-10 10:51:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Землю Національного ботанічного саду в Києві передали під житлову забудову - Держаудитслужба http://izmail.es/article/69874/ Землю Національного ботанічного саду ім.Гришка в Києві, попри заборону, передали під житлову забудову. <div><div><div>Про це <a href="https://dasu.gov.ua/ua/news/5264">повідомила</a> пресслужба Державної аудиторської служби України.</div></div></div><div><div>У релізі зазначається, що під час аудиту виконання бюджетних програм Національною академією наук України та її установами Держаудитслужба знайшла порушення у фінансовій діяльності Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка. А саме, всупереч прямій законодавчій забороні земельна ділянка Національного ботанічного саду на вул. Садово-Ботанічній (Тимірязєвська), 1, у Києві стала предметом інвестиційної угоди, згідно з якою передбачалося зведення житлових і нежитлових будівель, частину яких мав отримати ботсад.</div><div>За минулі шість років забудовник не міг реалізувати угоду саме через особливий режим охорони території Національного ботанічного саду. Водночас, за цей час установа отримала від інвестора готівку, послуги та інші товари (зокрема цибулини тюльпанів і ґрунт) на 2,6 млн грн.</div><div>У релізі наголошується, що Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка входить до природно-заповідного фонду України, є об'єктом комплексної охорони і належить до земель природного та історико-культурного призначення, які охороняються як національне надбання держави. Законом "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 16) забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, зокрема будівництво споруд, не пов'язаних з його функціонуванням.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Кримінал, події http://izmail.es/article/69874/ 2025-01-10 09:48:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es російські високопоставлені силовики закликають путіна до ескалації війни в Україні, – ISW http://izmail.es/article/69873/ Високопоставлені російські силовики та військові виступають за ескалацію військових дій в Україні, відкидаючи можливість переговорів. <div>російські високопоставлені силовики та військові виступають за ескалацію військових дій в Україні, відкидаючи можливість ведення переговорів.</div><div>Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на звіт ISW.</div><div>У звіті пишуть, що джерела в адміністрації президента росії, Державній думі і федеральному уряді та регіональних урядах країни-агресорки повідомили російському опозиційному ЗМІ Meduza, що російські еліти дедалі більше "розчаровані" та "втомлені" чекати закінчення війни та дедалі більше стурбовані довгостроковим впливом західних санкцій на економіку росії.</div><div>Там вказують, що 2 джерела, близькі до президентської адміністрації, відзначили, що російському уряду наразі бракує чіткого бачення післявоєнної росії і що припинення війни може бути "критичним" для президентської адміністрації, якщо вона не зможе визначити чіткий наратив і політичну основу для свого суспільства після війни.</div><div>Джерело в адміністрації президента росії повідомило цьому опозиційному виданню, що російська еліта, насамперед високопоставлені силовики, дедалі більше розчаровані нестачею "достатніх" сил і засобів для ведення війни і вважають, що "путіну необхідно провести "мобілізацію" і повністю перевести російське суспільство та російську економіку на воєнний стан".</div><div>Аналітики ISW також зазначають, що російські силовики вважають за необхідне інтенсифікувати військові дії в Україні, а не шукати вирішення війни через переговори.</div><div>росіяни визнають, що їхні війська не досягають значних територіальних здобутків, пропорційних втратам живої сили та техніки. Попри це, російське військове командування продовжує терпіти значні втрати особового складу в обмін на тактичні, але не оперативні досягнення.</div><div>У звіті пишуть, що в грудні 2024 року середньодобове просування російських військ уповільнилося до приблизно 9 квадратних кілометрів після трьох місяців територіальних здобутків і значних втрат особового складу у вересні, жовтні та листопаді. Водночас російське військове командування може виявитися менш схильним, ніж владімір путін, толерувати такі високі втрати, якщо темпи просування продовжуватимуть сповільнюватися.</div><div>Попри це, російські служби безпеки та військові офіційні особи не готові припинити війну через ці втрати. Натомість вони закликають путіна посилити військові зусилля, пропонуючи проводити часткові призови в резерв, ймовірно, з метою заповнення поля бою живою силою та технікою.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69873/ 2025-01-10 08:25:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Через брехню люди перестають нам вірити". Чому українці повертаються на окуповані території та що там відбувається http://izmail.es/article/69865/ Чому українці повертаються на окуповані території, зокрема Донецької області, і що там відбувається, розповів головний редактор видання Остров Сергій Гармаш. <header><em>Журналіст, головний редактор видання Остров Сергій Гармаш в інтерв'ю Radio NV розповів, чому українці повертаються на окуповані території, зокрема Донецької області, і що там відбувається.<br></em><em><strong> - Давайте почнемо, мабуть, з Маріуполя. Є багато повідомлень від мера, від радників мера міста, що туди іммігрантів перекидають, що там якесь будівництво відбувається, що туди люди повертаються. Що вам відомо з того, що там відбувається зараз?<br></strong></em>- Мені важко коментувати мера, [радника Петра] Андрющенка, тому що в них, мабуть, більше інформаційних джерел, щоб писати те, що вони пишуть. Але мені не дуже подобається, відверто кажу, тональність, з якою подається ця інформація. Вони дуже часто перебільшують емоційність якихось подій. Я читаю позавчора: катастрофічна ситуація з водою на окупованих територіях. Починаю з’ясовувати, що ж таке «катастрофічна». Це взагалі не журналістський термін, вибачте, це вже пропаганда, тому що це емоція; це тиск на споживача інформації. Виявляється, що дійсно проблема з водою зараз є - не вистачає води, в Донецьку принаймні. Якщо влітку була вода кожного дня по чотири-п'ять годин, то сьогодні вона через день по три-чотири години. Але це не катастрофа, тому що 2022 року вона була взагалі по три години через три дні, розумієте? А ми вже подаємо «катастрофічну» [ситуацію] і таке враження, що щось там таке відбувається, що має вплинути на настрої населення. А населення не дуже це й помічає, тому що воно звикло ще до гіршого, бо було гірше. І населенню пояснюють, до речі, що води ніколи не буде достатньо, поки вони не отримають контроль над каналом Сіверський Донець-Донбас - не захоплять всю північ Донецької області. От ця подача [інформації], неправильне формування бачення реальності там, дуже заважає, на мій погляд, дуже шкодить, тому що наші знання є підставою для наших дій. Якщо ми маємо неадекватну картинку реальності там, то ми неадекватно діємо, ми неадекватно реагуємо. А неправильні дії ведуть до неправильних наслідків, як писав Борис Акунін. Тому я хочу все ж таки не спростовувати когось, а робити наголоси правильно. Ще один приклад. Це взагалі, чесно кажучи, мене вибиває, коли я спілкуюся з людьми там, а мені кажуть «ви ж все брешете». Я запитую: «Чому ми брешемо?» [Відповідають]: «От ви написали, що у нас заборонили колядки, щедрівки і вертепи навіть». І, дійсно, навіть моєму сайті Остров також написали з посиланням на Центр національного спротиву. Починаю з’ясовувати, чому ж ми брешемо. Дійсно, ніхто нічого не забороняв, глобально принаймні. Ви побачите, якщо зайдете на сайт Міністерства культури "рф", там є серед свят колядки, щедрівки. Це так званий початок святок. Святки це православна традиція також. В Серпухові храм, це під москвою здається, запрошує людей на святковий різдвяний вертеп. Можливо, десь якийсь чиновник заборонив через свою дурість, що «щедрий вечір, добрий вечір» - це означає українську традицію, українське свято. Він просто, мабуть, не склав собі труда зайти і подивитися, що є в росії «щедрий вечір, добрий вечір». Це слов’янська традиція. Вона не є заборонена. Можливо, там заборонили десь саме українські щедрівки використовувати. Але не щедрування, не колядування.<br><em><strong>-   Чи правильно я розумію, Сергію, ви зараз про те, що офіційні українські джерела інформації перебільшують, не точно передають інформацію з окупації, згущують барви? Чи що ви зараз маєте на увазі?<br></strong></em>- Ми маємо на увазі, що такі неточності або відверта брехня (не знаю, для чого це поширила державна структура, Центр національного спротиву) призводять до того, що люди там перестають нам вірити. І це дрібниця, але якщо ми брешемо у дрібницях, то ми можемо брехати в чомусь більш серйозному. І це дуже заважає, коли працюєш з людьми, які знаходяться на тій території. І ще раз до журналістів: треба перевіряти інформацію, навіть якщо її поширює така солідна структура, як Центр національного спротиву. Тоді в нас буде адекватне розуміння, чому люди там знаходяться, чому вони не виїжджають, як вони живуть, як вони можуть сприймати Україну. Тому що, якщо там настільки все погано, катастрофічно, як ми пишемо, то як же вони там живуть, чому вони не виїжджають звідти? А от виявляється, що не катастрофічно. Вони ж думають через російську пропаганду, що в нас ще гірше, що в нас катастрофічніше. Я повісив на сайті опитування: чи виходите ви на сигнали повітряної тривоги до бомбосховищ? І, звичайно, більшість написали, що ні. І потім я читаю в цих ресурсах, сепарські їх називають, - російські чи проросійські, як вони обговорюють, посилаючись на це моє опитування: «Виявляється, вони ще і не ходять навіть. Ми думаємо, що вони в підвалах живуть, а вони навіть не ходять, треба більше стріляти». Вони також думали, що у нас настільки все погано, що ми в підвалах живемо. А у нас, виявляється, нормальне життя. Порівняно нормальне, звичайно, але не таке, як їм хотілося, як їхній пропаганді хотілося. Тому можна коментувати все, але треба уникати цих емоцій, які спотворюють наше уявлення про життя там.<br><em><strong>-   Була заява Максима Ткаченка, народного депутата від "Слуги народу", який працює в профільному комітеті і нібито коментує тему переселенців. Він сказав, що 150 тисяч переселенців загалом повернулися на окуповані території. Я так розумію, потім він отримав добряче «по голові» і йому довелося спростовувати власні цифри. Чи виглядає для вас ця цифра правдоподібною? Чи є у вас хоч найменше уявлення, а що відбувається з поверненням? Чому повертаються? Які наслідки це буде мати? Тому що росія -  це тоталітарна держава. Зараз триває війна між демократією і тоталітаризмом. І коли тисячі українців воліють повертатися в тоталітаризм, на це є якісь причини. І хочеться зараз їх озвучити, якщо велика кількість тих, які повертаються. Бо завжди буде хтось, хто повернеться, хто скаже, що йому там краще.<br></strong></em>- По-перше, не можна узагальнювати. З різною метою люди повертаються. По-друге, тимчасово повертаються або повертаються, щоб там залишитися і жити. Давайте не забувати, що до кінця минулого року, до 1 січня, там була кампанія переоформлення свого житла за російським законодавством. Вона завершилась.<br><em><strong>-  2025 року?<br></strong></em>- Так. І люди дійсно повертались для того, щоб оформити своє житло і мати змогу його продати. Для цього їм потрібно було, щоправда, отримати російський паспорт. Але багато хто його отримав і просто викидав. До речі, в росії не заборонено мати ще громадянство іншої країни, тому в них навіть український паспорт не забирали. І коли вони кордон перетинають, також його не забирають. Багато хто повертався для того, щоб вирішити ці проблеми з майновими правами і повернутися в Україну. Але деякі там затримуються і складається враження, що вони там довго живуть. Тому що багато цього майна, цієї нерухомості опинились під судовими заборонами. І люди судяться, і багато хто - місяцями. Але вони повертаються. Це щодо Донецька, тому що він давно окупований, ще з 2014 року, і люди вже влаштували своє життя в Україні. Їм є куди повернутися в Україну. Щодо новоокупованих територій, зокрема Маріуполя, наприклад, то перша [причина], що люди виїхали в Україну, не знайшли собі житла, роботи, і хтось повернувся. І я думаю, що немало їх повернулося до Маріуполя. Друге, дійсно, багато хто повернувся, бо клюнули на російську пропаганду про компенсаційні виплати, про компенсаційне житло. Можливо, залишилися, знову ж таки, якщо вони не знайшли роботи і житла на вільній території України. Там таких людей більше, тому що вони нещодавно опинилися в цій ситуації, де стали переселенцями і не встигли влаштувати своє життя на вільній території. Тому вони повернулися туди. Щодо цифр - важко [сказати]. Народний депутат, найімовірніше, просто орієнтувався на кількість людей, які перетнули кордон. Але ми не знаємо, скільки з них повернулося. Це ж не український кордон. Зараз немає вже руху між [росією та Україною], колись був [пункт пропуску] у Сумській області, зараз немає. Зараз - через росію, через білорусь, через європейські країни - це дуже довгий шлях, багато кордонів. Хтось не доїжджає до західних кордонів, маю на увазі до кордонів ЄС, хтось в білорусі якось виїжджає. Тому рахувати важко. Але, на жаль, так, повертаються. Тому що які в нас зараз виплати? Три тисячі [гривень], здається, на дитину, а на дорослу - дві тисячі. Якщо немає роботи, на ці гроші ти не проживеш. Тому є така проблема, її не треба замовчувати. Треба розуміти, що так складається реальність, що люди, які підтримують Україну, хочуть їсти і хочуть жити, їм доводиться повертатися туди. А багато людей, скажімо так, не ідеологізовані - 60% населення будь-якої країни просто живуть. Я розумію, що не треба вимагати від людей героїзму, великого патріотизму, тим більше якщо держава їм, вибачте, не дає елементарних умов для життя - роботи і житло.</header><div><div><em><strong>-  Ви, мабуть, теж побачили і спостерігаєте, наскільки змінився дискурс представників української влади щодо повернення окупованих територій. Якщо перший рік повномасштабної війни говорили про звільнення військовим шляхом в межах кордонів 1991-го року, то потім почали з’являтися різні проблеми, виклики для української армії і зараз ми чуємо трошки інший дискурс. І від президента Володимира Зеленського, зокрема, що нам треба зупинити гарячу фазу війни, а повернення окупованих територій залишити на повернення дипломатичним шляхом в майбутньому, юридично від них ніхто не відмовляється. Чи стежать за цим дискурсом в окупації? Яка реакція на ці наративи, які переважають, мабуть, останній рік?</strong></em></div><div></div><div></div><div>- Чесно кажучи, я не питав людей, яка реакція. Я думаю, що всі втомилися від війни, і всі хочуть її найшвидшого завершення. І ми бачимо, що це не тільки від влади, це від українського населення, від нашого народу йде такий же наратив, що вже нехай там все це законсервується, заморозиться, аби настав мир, аби припинилася бусифікація, і ми почали жити нормальним життям. Тому влада реагує на реальність. Якби дійсно, як нам обіцяли у 2022 році, у нас була нормальна зброя в потрібній кількості, то, можливо, сьогодні таких розмов не було б. Але після трьох років війни та ще й без визначеності щодо її завершення, ми не бачимо перспективи. У нас зараз такі ілюзорні надії на [президента США Дональда] Трампа чомусь. Хоча це дурниця взагалі. Як можна сподіватися, що якась людина десь далеко вирішить наші проблеми? Вона може нам створити проблеми, але не вирішити їх. Але наша влада реагує на реальність. Те, що зараз говорить Зеленський, я говорив ще до нього, мабуть, ви пам’ятаєте.</div><div><em><strong>-  Пам'ятаю.</strong></em></div><div>- Тому я нормально до цього ставлюся. Людям там, які чекають Україну, важко це чути. Але вони сподіваються на те, що якщо припиниться війна, то буде все ж таки якийсь зв’язок. Вони зможуть їздити, будуть більш захищені їхні права і можливості хоча б для спілкування з дітьми. Переважна більшість тут мають членів своєї родини. Все одно їздять, але якщо вони колись їздили кожні три місяці, то зараз - раз на рік, і це вже ціла пригода - через багато країн проїхати. Тому я спеціально не запитував, як їм це чути. Я думаю, що важко. Але все ж таки я думаю, що пріоритет на тому, щоб припинились бойові дії, щоб перестали вбивати, щоб створилися якісь механізми для мирного співіснування.</div><div></div><div></div><div><em><strong>-  У період із 2014 до 2022 року Україна робила деякі спроби реінтеграції людей. Частина з них, здається, були успішними. Зараз через те, що немає якоїсь фізичної можливості швидко потрапити з підконтрольних росії територій на українські вільні території, зупинилася і реінтеграція людей. Наскільки вона зупинилася, чи ще якісь програми існують, і на що це вплинуло? Можливо, треба було порівняти те, що було до 2022 року, і те, що ми маємо зараз?</strong></em></div><div>- До 2022 року в нас були КПП на лінії розмежування, і вони там чи працювали, чи не працювали, але рух якийсь відбувався, в тому ж Щасті, під Донецьком. Була комунікація. Сьогодні комунікації немає. І навіть якщо є програми, а програми залишились - для дітей, які можуть вступати навіть без іспитів, здається,до вишів, - то цією програмою дуже мало людей користуються. Тому що, якщо діти виїхали звідти сюди навчатись, а там залишились їхні батьки, то зрозуміло, що діти не зможуть відвідувати батьків, батьки не зможуть надсилати гроші дітям, підтримувати їх матеріально. Більше того, батьки, я думаю, що самі не зацікавлені, щоб діти сюди їхали, тому що в нас війна, мобілізація. А там все це бачиться ще й через те, як [в росії] подається, що нас на вулицях ловлять. До речі, це і не зовсім неправда, але там ще це накручується, як і в нас, пропаганда працює. Тому сьогодні, можна сказати, що реінтеграція людей де-факто призупинена, на жаль. Які це матиме наслідки, буде залежати від того, наскільки затягнеться ця призупинка, скільки часу вони будуть під окупацією. Вже виросли діти, які не знають, що таке Україна. Сьогодні ті, кому 10 років, не бачили України, не пам’ятають її. І з одного боку, можливо, це і не погано - коли ми повернемо ці території, ми будемо їм про Україну розповідати з чистого аркуша і будемо показувати, що росія все брехала. А з іншого боку, це буде залежати від того, наскільки ми зможемо правильно з ними спілкуватись і розмовляти. Тому що зараз у нас, я бачу, така тенденція… Я просто її пояснюю психологічною травмою. Але зараз у нас усі намагаються змусити, придушити, помститись чомусь. Ми одне одному мстимося, а не росіянам. Нам подобається дивитися, як наші БТРи розчавлюють людей. Нехай це російські солдати, але розчавлюють їх просто, і ми це дивимося із захопленням. І я розумію, що це психологічна травма, але дегуманізація противника працює ж у зворотному напрямку. Ми дегуманізуємо себе, коли ми перестаємо бачити людей в росіянах, ми самі перестаємо бути людьми, вибачте. І якщо ми виховуємо дітей в цьому наративі, то ворог змінюється, а ненависть залишається. І потім ворогом можу стати я, тому що не те кажу, що комусь подобається. Але якщо ми будемо тиснути і насиллям намагатись змусити тих людей полюбити Україну, то нічого не вийде, буде проблема і конфлікт. І війна буде ще довго. Ми не можемо об'єктивно дати населенню великі пенсії, в [росії] вони більші. Вибачте, це правда. Там великі зарплати. Але ми можемо дати населенню мир, і він був до війни; і ми можемо дати свободу, якщо вона в нас тут залишиться. Цього їм росія дати не може, а це також основна потреба людини. Ми маємо давати їм те, що ми можемо дати. Але якщо ми будемо силою змушувати, то це не свобода і не мир.</div><div><em><strong>-  А що відбувається з мобілізацією на окупованих територіях і наскільки відрізняється мобілізація на новоокупованих?<br></strong></em>- У росії зараз немає кампанії мобілізації. Зараз вони купують (я це так називаю) людей. Є контракт і людей купують великими грошима. І люди йдуть добровільно служити через те, що їм платять 70 тисяч доларів на рік виплати. У різних регіонах - по-різному. У так званих «днр», «лнр» два мільйони, здається. А в москві загалом за рік виходить п’ять мільйонів. [Мер] Собянін звітував [російському диктатору] путіну колись з такою цифрою. Але сьогодні такого, як було, коли чоловіків хапали просто на вулиці, коли ті за цигарками виходили, немає. Сьогодні такої примусової мобілізації немає. Сьогодні є мобілізація грошима. Це відбувається. Знову, наші пропагандисти і влада часто плутають, коли дійсно ходять по квартирах і ведуть військовий облік. Це нормальна процедура, мені здається. І ми, мабуть, також будемо робити. Дійсно, переписують людей на випадок примусової мобілізації. Я просто нагадаю, що указ путіна про мобілізацію від 2022-го року не скасований. Він є, він діє і може бути ввімкнений, вимкнений в будь-який момент. Тому сьогодні примусової мобілізації немає. Але є вербування людей за великі гроші.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69865/ 2025-01-09 23:46:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Вичерпуються радянські запаси. "рф" скоротила використання бронетехніки на активних ділянках фронту - ISW http://izmail.es/article/69867/ Останніми тижнями російські війська стали рідше застосовувати бронетехніку під час атак на активних напрямках фронту. Ймовірно, це пов’язано зі спробами зберегти техніку, оскільки радянські запаси зменшуються, а втрати - зростають. <header><div><div>Про це <a href="https://www.understandingwar.org/backgrounder/russian-offensive-campaign-assessment-january-4-2025" rel="nofollow noopener" target="_blank" pubtag="0">йдеться</a> у звіті аналітиків Інституту вивчення війни.</div></div></header><div><div>Зазначається, що російські війська значно зменшили використання бронетехніки та механізованих атак на Курахівському напрямку після серйозних втрат техніки у жовтні й листопаді 2024 року. За словами речника української бригади, яка діє в цьому районі, російські сили перейшли до тактики піхотних атак, а бронемашини використовують здебільшого для вогневої підтримки.</div><div>The New York Times 31 грудня повідомила, що український підполковник відзначив все частіше використання російськими військами електричних скутерів, мотоциклів і квадроциклів під час штурмів на сході України. Це може бути частиною зусиль російських військових з компенсації втрат бронетехніки, йдеться у звіті.</div><div>Аналітики зазначають, що атаки російських військ поблизу Курахового і Покровська можуть бути менш ефективними для використання бронетехніки, ніж у невеликих селах чи на відкритій місцевості, де російські війська просувалися протягом більшої частини 2024 року.</div><div>Експерти припускають, що російські війська можуть обмежити застосування бронетехніки на цих напрямках, якщо командування вирішить зосередитися на переозброєнні передових підрозділів, водночас не відводячи їх на відпочинок і відновлення. Такий підхід може ще більше уповільнити просування росіян на ключових ділянках фронту.</div><div>Раніше аналітик Forbes Девід Акс повідомляв, що атаки танків на фронті дедалі частіше закінчуються провалом для російських сил через активне використання ЗСУ ударних дронів, які роблять такі операції неефективними.</div><div>російські війська перейшли до нової тактики, віддаючи перевагу піхоті. Вони намагаються зменшити втрати техніки та уникнути труднощів з проривом добре укріпленої оборони, яку підтримують розвідка та ударні безпілотники ЗСУ.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69867/ 2025-01-09 22:13:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Супермаркети можуть "обдурювати" покупців за допомогою цінників: що варто знати? http://izmail.es/article/69868/ Детальніше розповіли в Держпродспоживслужбі. <div>В Україні магазини та супермаркети повинні вказувати на цінниках точну, зрозумілу, лаконічну інформацію та не вводити в оману покупця. Наприклад, має бути точно зрозуміло, якій вазі відповідає зазначена ціна. Порушення цих правил може стати причиною для притягнення до відповідальності.</div><div>Про це повідомили у Держпродспоживслужбі. Там зазначили:</div><div>* оформлення засобів інформування про ціни – власне цінників – «проводиться до надходження товару до торгового залу»;</div><div>* до початку роботи працівники магазину мають перевірити наявність та правильність оформлення цінників.</div><div><em>"Вартість харчового продукту – важливий фактор, який враховують споживачі під час його вибору. Тому інформація на ціннику товару повинна бути точною, зрозумілою, лаконічною і не вводити в оману покупця", </em>– йдеться у повідомленні.</div><div>На цінниках та покажчиках цін для продовольчих товарів має бути зазначено кілька позицій. Зокрема:</div><div><em><strong>Для вагових товарів</strong></em></div><div>Назва товару, сорт, ціна за кілограм або за 100 грамів.</div><div><em><strong>Для товарів чи напоїв, що продаються на розлив</strong></em></div><div>Назва товару чи напою, сорт, ціна за одиницю місткості чи одиницю ваги.</div><div><em><strong>Для штучних товарів та напоїв у пляшках</strong></em></div><div>Назва товару чи напою, вага чи місткість, сорт, ціна за штуку.</div><div><em><strong>Для розфасованих товарів</strong></em></div><div>Назва товару, сорт, ціна за один кілограм або за сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки.</div><div><em>"Дуже важливо дотримуватись цих простих правил задля уникнення неприємних ситуацій, коли споживач ціну за 100 грамів приймає за ціну за 1 кілограм.</em></div><div><em>Важливо! Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до надходження товару до торгівельного залу.</em></div><div><em>До початку роботи співробітники магазину повинні перевірити наявність і правильність оформлення (цінників)", </em>– розповіли у службі.</div><div>Водночас зазначається, якщо ви вважаєте, що ваші права споживача порушені, а торгівельне підприємство відмовляється задовольнити ваші вимоги відповідно до чинного законодавства – слід звертатися до Держпродспоживслужби або її територіальних органів. Їхні адреси розміщені за посиланням.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69868/ 2025-01-09 20:48:03 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Рада заборонила трансплантацію органів загиблих військових http://izmail.es/article/69869/ Верховна Рада ухвалила закон про заборону вилучення органів для трансплантації у загиблих військових та жертв збройної агресії. Заборона також поширюється на загиблих правоохоронців при виконанні обов'язків. <div><div>Верховна Рада ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт, що забороняє вилучення органів для трансплантації у загиблих військових, а також у осіб, які загинули внаслідок збройної агресії проти України. <br>Про це пише УНН з посиланням на нардепа Ярослава Железняка та картку законопроєкту №9558.<br><em>"№9558 - внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення організації надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації. В цілому (254)", -</em> повідомив Железняк.<br>Законопроєкт, серед іншого, передбачає заборону вилучення органів для трансплантації у осіб, загиблих (померлих) внаслідок застосування заходів примусу працівниками правоохоронних, силових та інших структур; осіб, із складових сил оборони та сил безпеки, які загинули при виконанні ними службових обов’язків в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан; осіб, які загинули (померли) внаслідок збройної агресії проти України.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69869/ 2025-01-09 19:10:38 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В Ізмаїльському районі провели моніторинг місць компактного проживання переселенців http://izmail.es/article/69870/ 8 січня в Ізмаїльському районі відбувся виїзний моніторинг місць компактного проживання внутрішньо переміщених осіб. <div>Про це <a href="https://www.facebook.com/izmail.rda/posts/pfbid0xCL8Yvb7uDLqLjqMQPdXUCCQmrC2SdLPJ27xqkJvKGFeGmaaSfzanECoMt3kDwD2l" target="_blank" rel="nofollow noopener">розповіли </a>у пресслужбі РДА.<br>У заході взяли участь представники Департаменту соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації Ольга Тішіна та Олена Богатенко, заступниця голови Ізмаїльської райдержадміністрації Марина Деной, представники управління соціального захисту, відділу інфраструктури, містобудування, житлово-комунального господарства Ізмаїльської РДА, а також представники територіальних громад та балансоутримувачі відповідних об'єктів.<br>Під час моніторингу обговорювали актуальні питання щодо облаштування місць компактного проживання ВПО відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №930 від 1 вересня 2023 року, яка регулює функціонування таких місць.<br>До заходу долучилися представники громадської організації «10 квітня», які зробили значний внесок у облаштування місць для проживання ВПО та створення безконфліктного середовища в таких об’єктах.<br>За даними Єдиної інформаційної бази, на території Ізмаїльського району зареєстровано 16 656 внутрішньо переміщених осіб. Станом на 8 січня 2025 року в місцях компактного проживання перебуває 186 осіб, з них 36 дітей та 18 осіб з інвалідністю.<br>Місця компактного проживання ВПО в Ізмаїльському районі:</div><div><ul><li>Комунальний заклад «Ізмаїльський міський Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», м. Ізмаїл, вул. Кафедральна, 20 – 20 місць.</li><li>Релігійна громада християн віри євангельської «Змінюючи світ разом», с. Озерне, вул. Польова, 19 – 70 місць.</li><li>Гуртожиток Ізмаїльського державного гуманітарного університету, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 12/1 – 20 місць.</li><li>Гуртожиток Ізмаїльського державного гуманітарного університету, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 12/2 – 50 місць.</li><li>Гуртожиток Ізмаїльського агротехнічного фахового коледжу, м. Ізмаїл, вул. Незалежності, 83 – 21 місце.</li><li>Палац Спорту ім. М.Г. Миндру, с. Кам’янка, вул. Миру, 7-Б – 50 місць.</li></ul><p>Моніторинг допомагає вчасно виявляти та вирішувати проблеми, пов’язані з функціонуванням місць компактного проживання ВПО.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Регіон http://izmail.es/article/69870/ 2025-01-09 17:50:56 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Окрім Покровського напрямку, є ще три важливі точки, де росіяни сподіваються досягнути успіху, - військовий експерт Жмайло http://izmail.es/article/69872/ Співзасновник та виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло розповів, що росіяни планують огинати Покровськ із західної частини. <section><div>Про це він розповів в етері "Еспресо".</div></section><section><div><em>"Щодо ситуації на Донецькому напрямку, на жаль, мусимо констатувати, що ворог фактично зайняв місто Курахове. Там тривають ще важкі бої. В більшості, на жаль, росіяни мають просування на ТЕС. Намагаються повністю окупувати населений пункт Старі Терни. Фактично на Покровському напрямку, який для росіян на Донеччині є основним, вони планують огинати місто Покровськ безпосередньо із західної його частини. Прориваються до однієї із автошляхів, тому що Покровськ - це все-таки місто, яке має дев'ять основних транспортних артерій, по яких здійснюється забезпечення логістики наших Сил оборони",</em> - розповів він. </div><div>Дмитро Жмайло також повідомив, що на схід від Мирнограду росіяни намагаються перерізати трасу Покровськ-Костянтинівка.</div><div><em>"Поки що, на щастя, їм не вдається так стрімко просуватися, як це, наприклад, було у листопаді, коли вони фактично за добу могли опанувати до 30 квадратних кілометрів української землі. Ворог так само видихається, враховуючи ті величезні втрати, які він несе. Крім того, росіяни намагаються східніше від Мирнограда перерізати важливу трасу Покровськ-Костянтинівка. Пару днів тому вони, на жаль, змогли окупувати населений пункт Воздвиженка. І фактично, можна навіть сказати, що акцент на наступальних діях безпосередньо на Покровському напрямку перемістився саме туди"</em>, - сказав експерт. </div><div>За його словами у росіян є ще три важливі точки, де вони намагаються досягти успіху, окрім Покровського напрямку. </div><div><em>"Це, по-перше, якщо порухатися на південь, Велика Новосілка. І вже є інформація, що ворог враховуючи ті частини, які штурмували місто Курахове, перекидає саме на цей напрямок. Їхнє завдання, звісно ж, оточити цей населений пункт з півночі. Вони намагаються продовжувати свої штурмові дії в південно-західній частині міста. Ну і відповідно, дуже багато наших аналітиків вказують на те, що існує ризик оточення повного, але поки що ситуація виглядає так, що як би там не було, Сили оборони, матимуть змогу виходу із цього важливого вузла оборони. Тому що це головне завдання росіян, як і з Вугледаром, - зрізати ось власне цей Времівський виступ",</em> - зазначив Дмитро Жмайло.</div><div>Військовий експерт зауважив, що ще двома точками напруги продовжують бути Торецьк і Часів Яр, але там, за його словами, велика концентрація Сил оборони України.</div><div><em>"Інші дві точки напруги - це Торецьк і Часів Яр. Ці міста фактично повністю зруйновані. Там залишаються одні руїни. На жаль, у Торецьку і в Часовому Яру ворог має просування, але чому ми так тримаємося за ці міста, тому що, якщо на Покровсько-Курахівському напрямку вибудовування нашої оборони по вузлах оборони має досить свої суттєві недоліки. І це не дивно, тому що у нас набагато менше людей, набагато менше піхотних підрозділів. І тому росіяни, як таргани, знаходять шпарини, намагаються туди просочуватися. То у Торецьку Часовому Яру, ось ці вузли, відбувається величезна концентрація наших військ і ще більше велика концентрація військ ворожих. І тому вони просто-напросто рівняють місто КАБами, вони не штурмують наші позиції, а намагаються їх знищити додатково і вогнем артилерії, і FPV-дронами. Ну і відповідно втрати ворога на такій вузькій ділянці набагато більші",</em> - сказав він. </div><div>Дмитро Жмайло наголосив, що оборона Часового Яру є стратегічно важливою.</div><div><em>"Ми тримаємося тому, зокрема, і в Часовому Яру є вже легендарна Королівська 24-та бригада, щоб не допустити оцього розсипання тарганів, якщо вони опанують ці населені пункти. Причому Часів Яр більш важливий, тому що це є стратегічна висота і росіяни планують, якщо не дай Боже, це місто впаде, далі рухатися по кряжу висот, щоб досягати більш прицільним вогнем артилерії великої агломерації міст Костянтинівка, Слов'янськ, Краматорськ і інші міста", -</em> додав він. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Війна в Україні http://izmail.es/article/69872/ 2025-01-09 15:33:01 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es На Одещині стартували польові роботи http://izmail.es/article/69871/ Спеціалісти ТДВ «Чорноморець» і ТОВ «Агрофірма «Південна»», що входять до складу Tekom Agro Group, вийшли у поле для підживлення озимих посівів по мерзлоталому ґрунту. <div>Про це йдеться у повідомленні компанії.</div><div><em>«Температурний режим дозволяє нам провести якісне підживлення. Агрономи знають, що найбільший вплив на урожайність має азот, далі йдуть сірка, фосфор, калій. Сульфат амонію містить у собі не тільки амонійну форму азоту, а й сірку, що робить його цінним під час побудови схеми живлення. Амоній добре доступний рослинам, малорухливий і не вимивається з ґрунту. Сірка посилює засвоєння азоту, підвищує стійкість рослин до шкідників, хвороб і несприятливих факторів зовнішнього середовища», -</em> говорить заступник директора з виробництва ТДВ «Чорноморець» Іван Оловацький.</div><div>Підживлення озимої пшениці, яка зараз у фазі кущення, проводиться азотно-сірчаним мінеральним добривом у нормі 100 кг/га.</div><div>Водночас у ТОВ «Агрофірма «Південна» на півдні Одещини завдяки короткочасним приморозкам продовжили внесення сухих добрив на посіви озимих культур.</div><div><em>«Зараз вноситься сульфат амонію по озимому ріпаку та озимій пшениці з нормами 200 кг і 100 кг на гектар відповідно», </em>- зазначає головний агроном господарства Руслан Гриценко.</div><div>Фахівець наголошує, що станом на 6 січня посіви перебувають у хорошому стані: фаза розвитку озимого ріпаку - до 8 листків, пшениці - 5-7 листків.</div><div>З 2024 року в агрооб’єднанні Tekom Agro Group запроваджено технологію Verti-till.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><br></div> Регіон http://izmail.es/article/69871/ 2025-01-09 13:21:49 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Нам всім доведеться воювати, можливо і жінкам також. Миру – не буде", - Шейх Саїд Ісмагілов http://izmail.es/article/69866/ Саїд Ісмагілов – родом із Донецька. До широкомасштабного вторгнення був муфтієм. Муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма». <div>Технічно кажучи, міг би «умити руки», але він уже три роки, як на війні. За Україну.</div><div>Його <a href="https://www.facebook.com/said.ismagilov/posts/pfbid0M1Qi64GHVWuD751V3GB8BSGsQNEwCmnoghYzb5iLRRzB436ehn4zbZo8pGdAHnK9l"><em><strong>допис </strong></em></a>з-під Вовчанська розходиться зараз мережею.</div><div><em>- Що це? Давай поближче.</em></div><div>Ми «подворачуємо» наш Мавік, і роздивляємось як здичавілий вовчанський кіт їсть тіло мертвого окупанта. Те, що раніше нас би шокувало, сьогодні не викликає жодних емоцій.</div><div><em><strong>Вовчанськ: Реквієм</strong></em></div><div>Вовчанськ це чистилище, це якийсь утилізатор російської біосмаси. Місто зруйновано вщент, це якийсь марсіанський пейзаж, не вціліло жодного будинку. Вовчанськ зруйнований більше за Бахмут, єдине місто з яким його можна порівняти – це Марʼїнка, в якій теж нічого не вціліло.</div><div> Трупи ворогів розкидані по всьому місту і їх ніхто не збирає, вони нікому не потрібні.</div><div>«Русские своих не бросают»? Залиште ці казки для «отрядов путина».</div><div>Бросають, ще і як «бросають», наскільки вистачає зору – усюди трупи російських солдат, більшість з яких поневічені і розірвані на шматки, адже по місту працює арта, прилітають КАБи, а вночі відпрацьовує ТОС «Сонцепек».</div><div>Але найбільш шокуючим є те, що прямо по цих трупах на наші позиції пруть і пруть нові полчища загарбників, щоб приєднатись до цього гною.</div><div>Здоровим глуздом це зрозуміти неможливо, що їх примушує лізти по трупах їх попередників? Адже ви ж бачите що сталось з тими, хто наступав до вас?</div><div><em><strong>Вовчанськ не Євфрат, але…</strong></em></div><div>Спілкуючись з полоненими ворогами, дійшов висновку, що вони прийшли нас вбивати заради грошей, якоїсь ідеологічної мотивації не почув.</div><div>Згадав як пророк Мухаммад (мир йому!) сказав: «Не настане Судний День, доки не оголить Євфрат гору золота, через яке люди битимуться, і з кожної сотні буде вбито дев'яносто дев'ять. І кожен із них буде себе запевнювати: «Можливо, саме я врятуюсь!».</div><div> Звісно, Вовчанськ не Євфрат, але мені здається, що кожен із загарбників наступаючи на трупи попередників думає, що саме він врятується і отримає купу путінських грошей.</div><div><em><strong>«Зоряні війни» у нічному небі</strong></em></div><div>Вдень чергова спроба штурму, декілька одиниць бронетехніки і купа штурмовиків з напрямку села висуваються на позиції нашої піхоти.</div><div>Хлопці стискають зброю і готуються прийняти бій.</div><div>Ми підіймаємо важкі бомбери і «каруселью» відпрацьовуємо по броні, і по ворожій піхоті. Броня палає, піхота розбігається, її добивають наші FPV-дрони.</div><div>Чергова спроба наступу зазнала краху. Але за пару-трійку днів вони знову полізуть прямо по трупах, ніби якась сарана.</div><div>Війна за ці три роки стала зовсім іншою, вона стала високо технологічною. Вночі над Вовчанськом розгортаються повітряні бої безпілотників.</div><div>В дитинстві я подивився першу серію саги «Зоряні війни» і був у захопленні від фрагменту, як дрони бʼються з дронами. Минуло 40 років, тепер я сам учасник битви дронів. Ворожі FPV-дрони полюють на наші важкі бомбери, ми від них ухиляємось, намагаємось обхитрити, втекти.</div><div><em><strong>Дрони для перемоги</strong></em></div><div>Сучасна війна потребує багато дронів, це зараз і розвідка, і ураження, і прикриття піхоти і техніки. Тому армія потребує дронів. В реальному повітряному батлі виграє той, у кого:</div><div>Більше дронів;</div><div>Дрони функціонально кращі;</div><div>Екіпажі з талановитими операторами і досвідченими командирами.</div><div>Ворог традиційно для себе використовує тактику навали, масовість і байдужість до втрат - їх основний козир.</div><div>Ми не маємо таких ресурсів, тому нам життєво необхідно відточувати майстерність своїх дій, обіграти на маленькому клаптику розумом і хитрістю, ось наш козир.</div><div><em><strong>Прийміть це як реальність</strong></em></div><div>Війна не завершиться після 20 січня (читай – інавгурації Трампа), ворог відкрито каже всьому світу, що вони не збираються зупинятись.</div><div>Припиніть слухати експертів, що вже рік протирають вам мозок про перемовини, призупинення, замороження і т. ін.</div><div>Вам ще не набридла «арестовщина» про два-три тижні? Ви вже три роки вірите в порожні обіцянки. Краще готуйтесь виживати і боротись в довгу. Виживе і виграє той, хто буде не очікувати швидкого закінчення, а буде готуватись жити в таких умовах на довгу перспективу.</div><div>Моя думка – нам всім доведеться воювати, можливо і жінкам також. Росія не просто не збирається зупинятись, вона вже підкреслює свої апетити на наступні країни.</div><div>Дивлячись на те, як всі без виключення європейці бояться і не хочуть воювати, стає зрозумілим, що це лише мотивує агресора на подальші дії.</div><div>Спілкуюсь з побратимами, обговорили світові новини, один каже:</div><div><em>- Уявіть, а якщо почнеться Третя світова війна?</em></div><div><em>- Ми вже три роки (насправді десять) на передовій цієї війни, нас вже нічим не здивуєш. Ми зараз найбільш досвідчена армія у світі. Не ми обирали війну, вона обрала нас.</em></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69866/ 2025-01-09 11:50:42 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es НБУ розповів про нові правила фінмоніторингу http://izmail.es/article/69864/ Український інформаційний простір сколихнула новина про нібито жорсткі обмеження щодо зняття готівки з банківських карт. Згідно з чутками, громадяни, які знімають гроші більше трьох разів на місяць, ризикують зіткнутися з блокуванням рахунків. <header><div>Ця інформація викликала хвилю паніки, адже для багатьох українців така фінансова активність є звичною. Але Національний банк України оперативно <a href="https://t.me/nbu_ua/2854" target="_blank" rel="nofollow noopener">викрив</a> цю маніпуляцію, назвавши її фейком.<br>В Інтернеті поширювалися дані, що НБУ посилив фінансовий моніторинг і начебто зобов’язав банки блокувати рахунки у разі:</div></header><div><ul><li>частого зняття готівки (понад тричі на місяць);</li><li>транзакцій, які не відповідають доходам клієнта;</li><li>операцій із готівковими кредитами, які оперативно погашаються;</li><li>великих готівкових переказів або коштів, отриманих із-за кордону.<br></li></ul><p>Зокрема, саме пункт про зняття готівки більше трьох разів викликав найбільше хвилювання серед українців. Для багатьох це звична практика, і вони боялися опинитися в зоні ризику без реальних підстав.<br>Національний банк оперативно відреагував на ситуацію, спростувавши поширену інформацію у своєму Telegram-каналі. Регулятор заявив, що жодних рекомендацій чи нормативних актів, які передбачають блокування рахунків за часте зняття готівки, він не видавав.<br><em>"Це маніпуляція! У нормативних документах НБУ немає жодних вказівок щодо блокування карток за такі дії. Українців закликають перевіряти інформацію та не піддаватися на провокації",</em> – йдеться у повідомленні регулятора.<br>Національний банк дійсно запроваджує посилений фінансовий моніторинг, але лише для боротьби з легалізацією незаконних доходів, шахрайством та іншими ризиковими операціями. Водночас це стосується лише підозрілих і масштабних транзакцій, а не повсякденних операцій пересічних українців.<br>Експерти наголошують, що звичайні фінансові операції, такі як зняття зарплати чи пенсії, не є підставою для блокування рахунків.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69864/ 2025-01-09 10:36:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Сергій Параджанов – один з найяскравіших представників українського поетичного кіно http://izmail.es/article/69863/ Народився майбутній режисер у Тбілісі 9 січня 1924 року в родині вірмен. Його життя було тісно пов’язане з Україною, де він створив свої найвідоміші роботи. <div>Батько Сергія, Йосип Параджанян, був антикваром, і сподівався, що син піде його шляхом. Однак Сергій обрав мистецтво. Після закінчення школи з двома відмінними оцінками – з природознавства та малювання – він вступив до Інституту залізничного транспорту, але швидко зрозумів, що це не його покликання.</div><div>Параджанов вивчав вокал у Тбіліській консерваторії, а згодом перевівся до московської консерваторії. У 1946 році вступив на режисерський факультет ВДІКа і закінчив його 1951 року.</div><div>Сергій Параджанов був двічі одружений. Перша дружина, Нігяр Керімова, трагічно загинула через конфлікт із родиною.</div><div>Другою дружиною стала Світлана Щербатюк, із якою у режисера народився син Сурен. Проте їхній шлюб не витримав випробувань, і пара розлучилася 1961 року.</div><div>Параджанов здобув світове визнання після виходу стрічки "Тіні забутих предків" 1964 року, заснованої на однойменній повісті Михайла Коцюбинського. Фільм отримав 39 міжнародних нагород і став класикою українського кінематографу.</div><div>Режисера захоплювали етнічні традиції, що відобразилося у кожному кадрі його робіт. Наприклад, для зйомок "Тіней забутих предків" він навіть пофарбував скелі під Косовом синькою, аби створити яскравий контраст із зеленим листям. Цей епатажний жест залишив скелі синіми на багато років.</div><div>Іншою знаковою роботою Параджанова став фільм "Колір граната", присвячений життю вірменського поета Саят-Нови. Стрічка здивувала глядачів новаторською кіномовою, побудованою на метафорах і статичних кадрах. Проте радянська влада не сприйняла новаторства режисера, і фільм на довгий час опинився на полиці.</div><div>Сергій Параджанов неодноразово ставав об’єктом переслідувань через свою незалежну позицію і сміливі висловлювання. У 1973 році його заарештували за сфабрикованими звинуваченнями у гомосексуальності та спекуляції, хоча формально серед звинувачень значився і "український націоналізм". Режисер провів у в’язниці п’ять років, де не припиняв творити – малював, робив колажі та створював незвичайні вироби з підручних матеріалів. Завдяки міжнародній кампанії протесту, у якій брали участь видатні режисери, його звільнили у 1977 році.</div><div><em><strong>Цікаві факти про Сергія Параджанова</strong></em></div><div><em><span style="text-decoration:underline">Роки, присвячені пам’яті митця</span></em></div><div>ЮНЕСКО двічі проголошувала роки на честь Сергія Параджанова – 2004 та 2024. Це свідчить про визнання його внеску у світову культуру.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Міжнародний комітет з визволення</span></em></div><div>Для звільнення Параджанова з ув’язнення був створений Міжнародний комітет на чолі з Луї Арагоном.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Школа живопису в колонії</span></em></div><div>Під час перебування в колонії режисер організував школу живопису, допомагаючи ув’язненим розвивати творчі здібності.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Підтримка від Фелліні</span></em></div><div>Серед рідкісних листів у в’язниці Параджанов отримував міжнародні депеші від Федеріко Фелліні. Режисер писав: "Хвилююся за твою долю, ти ж велика людина, тримайся".</div><div><em><span style="text-decoration:underline">"Талери" з фольги</span></em></div><div>Параджанов створював медальйони з фольги від пляшок молока, на яких вирізьблював портрети. Один із таких медальйонів став призом кінофестивалю в Ріміні, заснованого Фелліні.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Дарунок за торт</span></em></div><div>Одного разу режисер подарував антикварний гарнітур людині, яка надіслала йому у в’язницю торт.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Відмова у візиті до Парижа</span></em></div><div>Кутюр’є Ів Сен-Лоран запрошував Параджанова до Парижа, але влада заборонила поїздку. У відповідь Параджанов створив альбом колажів, присвячений дизайнеру.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Телеграма Косигіну</span></em></div><div>Параджанов відомий своїми саркастичними витівками. Одного разу він надіслав телеграму на адресу кремля: "москва. кремль. Косигіну. Наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон. Може, стану родоначальником іранського кіно. Параджанов".</div><div><em><span style="text-decoration:underline">"З вогником"</span></em></div><div>Коли начальник колонії пожартував, що Параджанов "працює без вогника", той наступного разу підпалив мітлу і продовжив підмітати  вже "з вогником".</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Епатажні подарунки</span></em></div><div>На 8 Березня Параджанов подарував Лілі Брік букет із колючого дроту та власних шкарпеток.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Племінник у кіно</span></em></div><div>Єдиним родичем, який обрав творчий шлях Параджанова, став його племінник Георгій. Його короткометражка "Всі пішли…" отримала нагороду на фестивалі в Ріміні.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Коробка з вошами</span></em></div><div>Щоб пояснити племіннику, що таке радянська тюрма, Параджанов подарував йому коробку сірників, наповнену вошами.</div><div><em><strong>Фільмографія Параджанова:</strong></em></div><div>1951 – Молдавська казка</div><div>1954 – Андрієш</div><div>1957 – Державна заслужена академічна капела УРСР "Думка" (документальний, короткометражний)</div><div>1958 – Перший парубок</div><div>1959 – Наталія Ужвій (документальний, короткометражний)</div><div>1960 – Золоті руки (документальний, короткометражний)</div><div>1961 – Українська рапсодія</div><div>1962 – Квітка на камені</div><div>1964 – Тіні забутих предків</div><div>1966 — Київські фрески (незавершений, короткометражний)</div><div>1968 – Діти Комітасу</div><div>1969 – Колір граната (Саят-Нова)</div><div>1969 – Акоп Овнатанян (документальний, короткометражний)</div><div>1984 – Легенда про Сурамську фортецю</div><div>1986 – Арабески на тему Піросмані (документальний, короткометражний)</div><div>1988 – Ашик-Керіб</div><div>1990 – Сповідь (не закінчено, оригінальний негатив включено до фільму Параджанов. Остання весна (1992)</div><div>Сергій Параджанов залишив незабутній слід у світовому кінематографі. Його роботи стали прикладом поетичного підходу до кіно, а сам режисер увійшов до пантеону великих митців XX століття. І лише у 2023 році його було повністю реабілітовано у сфабрикованих звинуваченнях, а у 2024 році він отримав звання "Національна легенда України" посмертно.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Справа життя, цікаві люди, хобі http://izmail.es/article/69863/ 2025-01-09 09:42:31 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Ви у розшуку!" Чи законне затримання і доставка військовозобов'язаних до ТЦК http://izmail.es/article/69862/ Наразі доволі частими є випадки, коли працівники ТЦК та СП здійснюють примусове затримання та доставлення військовозобовʼязаних для проходження військово-лікарської комісії та призову на військову службу. Також через неявку по повістці можуть оголосити в розшук. <div>Чи законні такі затримання і доставлення до ТЦК та СП і які права в таких випадках мають військовозобовʼязані - читайте далі.</div><div>В Україні триває загальна мобілізація. У цей час чоловіки призовного віку отримують повістки та вступають до лав ЗСУ.</div><div>Відповідно до правил військового обліку, такі чоловіки повинні за викликом від районного ТЦК та СП прибути на військово-лікарську комісію та мобілізацію. У разі ігнорування повістки, такі дії кваліфікуються як ухилення від військового обліку. Відповідно, може наставати адміністративна та кримінальна відповідальність за ухилення від мобілізації.</div><div>Військовозобов’язані, які ухиляються від виконання правил військового обліку, підлягають притягненню до адміністративної відповідальності. З цією метою поліція здійснює адміністративний розшук та доставлення порушників до районного ТЦК.</div><div><em><strong>Затримання може здійснюватися виключно працівниками поліції у таких випадках:</strong></em></div><div><ul><li><em>зафіксоване порушення правил військового обліку у реєстрі військовозобов’язаних;</em></li><li><em>чоловік не має військово-облікового документа;</em></li><li><em>військовозобов’язаний не перебуває на військовому обліку або знятий з обліку;</em></li><li><em>зафіксоване ухилення від виконання військового обов’язку у вигляді неявки за повісткою;</em></li><li><em>ігнорування направлення на проходження ВЛК.</em></li></ul></div><div>Іноді фіксуються випадки, коли працівники ТЦК та СП здійснюють примусове затримання військовозобов’язаних громадян. Вінницька адвокатка Наталя Опольська розповіла, чи мають вони право так робити.</div><div><em><strong>На яких правових підставах здійснюється доставлення до ТЦК та СП?</strong></em></div><div>Згідно абзацу другого пункту 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» національна поліція за зверненням ТЦК та СП, органів СБУ здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.</div><div><em><strong>Чи можна на підставі неявки по повістці оголосити в розшук?</strong></em></div><div>Розшук у справах про адміністративні правопорушення неможливий. Доволі часто від працівників ТЦК та СП та працівників поліції ми чуємо, що особу оголошено у розшук за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУПАП. Однак, розшуку у справах про адміністративні правопорушення не передбачено. Це зокрема випливає із численних випадків судової практики (витяг з постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2018 року у справі 585/506/18).</div><div>Розшук можливий тільки у кримінальній справі і лише за ухвалою суду. Працівники поліції, за зверненням від ТЦК та СП здійснюють заходи, щодо встановлення місця проживання, перебування, оповіщення такої особи, атакож мають повноваження (за наявності підстав) адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП.</div><div><em><strong>Коли особу можуть оголосити у розшук?</strong></em></div><div>Оголосити у розшук можуть лише з підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України. Такі підстави можуть застосовуватися лише до осіб, які мають статус підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальній справі та лише за ухвалою суду, але не в межах притягнення до відповідальності за статтями 210, 210-1 КУПАП.</div><div><em><strong>Чи мають право працівники поліції затримувати військовозобов’язаного, доставляти до ТЦК та СП та за яких умов?</strong></em></div><div>Постановою КМУ №560 надано право представникам поліції, але не ТЦК та СП, здійснювати адміністративне затримання та доставку до найближчого ТЦК та СП в таких випадках:</div><div><ul><li><em> у разі відмови від отримання повістки;</em></li><li><em> у разі виявлення порушення правил військового обліку та відмови</em></li><li><em>прослідувати до ТЦК та СП;</em></li><li><em>у разі наявності в Єдиному державному реєстрі призовників,</em></li><li><em>військовозобов’язаних та резервістів відомостей про подання такої особи щодо розшуку в Національну поліцію;</em></li><li><em>у разі наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що</em></li><li><em>входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи;</em></li><li><em>у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа чи витягу з Резерв +.</em></li></ul></div><div>Як вже було зазначено, згідно абзацу другого пункту 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» органи Національної поліції України за зверненням районних (міських) ТЦК та СП, здійснюють адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.</div><div>Працівник поліції має право затримати і доставити військовозобов’язаного до ТЦК та СП. При затриманні працівник поліції зобов’язаний скласти протокол адміністративного затримання. Даний протокол є гарантією дотримання прав військовозобов’язаного, інструментом захисту від свавілля, адже порядок адміністративного затримання чітко врегульований законодавством.</div><div><em><strong>Хто має повноваження здійснювати адміністративне затримання?</strong></em></div><div>В постанові №560 від 16.05.2024 року зазначено, що таке затримання може здійснювати виключно працівник поліції, який входить до складу групи оповіщення. Тобто, представник ТЦК та СП не має права адміністративного затримання особи.</div><div><em><strong>Які повноваження у працівників поліції при затриманні?</strong></em></div><div>Затриманням в адміністративному праві називається допоміжний захід адміністративного припинення загального призначення (захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення), який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.</div><div>Частиною першою статті 260 КУпАП визначено, що адміністративне затримання особи допускається з метою:</div><div><ul><li><em>припинення адміністративних правопорушень;</em></li><li><em>коли вичерпано інші заходи впливу;</em></li><li><em>встановлення особи;</em></li><li><em>складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;</em></li><li><em>забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.</em></li></ul></div><div>Особу може бути затримано поліцейським з метою доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якщо було виявлено порушення правил військового обліку. При цьому, про адміністративне затримання обов’язково складається протокол адміністративного затримання.</div><div>Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз’яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, можливість отримати безоплатну вторинну правничу допомогу, вручають пам’ятку для затриманих осіб.</div><div>Затриманому обов’язково має бути роз’яснено його права, зокрема, право на безоплатну правову допомогу та участь адвоката у процесі адміністративного затримання та розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУПАП.</div><div>У протоколі адміністративного затримання зазначається:</div><div><ul><li><em>дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;</em></li><li><em>відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.</em></li></ul></div><div>Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу, у ньому ставиться запис про це.</div><div>Необхідно звернути увагу, що про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання - адміністрація за місцем роботи чи навчання. Цього вимагає також норма ст. 29 Конституції України, згідно з якою, про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.</div><div>Якщо особа виявляє згоду щодо доставлення до ТЦК та СП, необхідності складення протоколу адміністративного затримання немає. Однак у разі незгоди з діями уповноважених осіб, складення протоколу адміністративного затримання є запорукою дотримання прав військовозобов’язаного, а також надає можливість оскаржувати незаконні дії працівників поліції чи ТЦК та СП.</div><div><em><strong>На який строк можна затримати військовозобов’язаного за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210 та ст. 210-1?</strong></em></div><div>Не більше трьох годин з моменту затримання. Важливо, що строк адміністративного затримання відраховується з того моменту, коли особа фактично позбавлена можливості вільно переміщатися, а не від часу, зазначеного в протоколі. Тому час затримання варто одразу зафіксувати на камеру працівника поліції, вказавши з якого часу Ви вже не можете вільно покинути працівника поліції. Цей момент і є початком відліку строку адміністративного затримання.</div><div><em><strong>Куди доставлятимуть затриманого?</strong></em></div><div>Особа може бути затримана, доставлена до найближчого ТЦК як захід адміністративного реагування у випадку порушення правил військового обліку. Доставлення до найближчого ТЦК та СП не залежить від того, де військовозобов’язаний перебуває чи не перебуває на обліку. Ще раз наголошую, що затримання можливе на основі законних підстав та має чітко визначений термін - до трьох годин з моменту затримання.</div><div><em><strong>Чи може вважатися військовозобов’язаний затриманим без складання протоколу про адміністративне затримання?</strong></em></div><div>Ні, без складання адміністративного протоколу особа не може вважатися затриманою і будь-які обмеження її свободи є порушенням. Адміністративне затримання може бути оскаржено військовозобов’язаним в разі наявності порушень у вищестоящий орган, який застосував ці заходи, або до суду.</div><div><em><strong>Які права має військовозобов’язаний щодо якого застосовується адміністративне затримання у випадку порушень ст. ст. 210, 210-1 КУПАП?</strong></em></div><div><ul><li><em>Знайомитися з матеріалами справи (протоколом адміністративного затримання);</em></li><li><em>давати пояснення або відмовитись від них;</em></li><li><em>подавати свої докази;</em></li><li><em>заявляти клопотання про перенесення розгляду справи про</em></li><li><em>адміністративне правопорушення за ст.ст. ст. 210, 210-1 КУПАП на іншу дату та час;</em></li><li><em>користуватися юридичною допомогою адвоката;</em></li><li><em>право оскаржити затримання та безпідставне складання протоколу про адміністративне затримання.</em></li></ul></div><div><em><strong>Чи реально оскаржити дії працівників поліції чи ТЦК та СП щодо незаконного затримання?</strong></em></div><div>Адміністративне затримання може бути оскаржено військовозобов’язаним в разі наявності порушень до суду. Аналіз судової практики дозволяє дійти висновку, що недотримання передбаченої законом процедури адміністративного затримання та накладення адміністративних стягнень може бути успішно оскаржена в судовому порядку.</div><div>Зокрема, у постанові третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №202/17653/23 суд вказав, що надані докази свідчать про недотримання права на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та є достатньою та самостійною підставою для висновку про неправомірність притягнення до адміністративної відповідальності, наслідком чого є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.</div><div>Разом з тим, оскарження адміністративного затримання не зупиняє його. У разі, коли особу після затримання і доставлення до ТЦК та СП було мобілізовано, автоматичної зворотності процесу немає. Порушення процедури адміністративного затримання не означає визнання незаконним призов на військову службу.</div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69862/ 2025-01-09 08:28:40 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es До Програми медгарантій увійшли психіатрична допомога і дослідження ПЕТ-КТ http://izmail.es/article/69856/ У 2025 році до Програми медгарантій увійшла психіатрична допомога мультидисциплінарними бригадами, дослідження ПЕТ-КТ і меддопомога медзакладами МОЗ та НАМН. <div><header><div>Про це в телеефірі сказала голова НСЗУ Наталія Гусак, передає "Укрінформ".</div></header></div><div><div><em>"Ми маємо розширення в напрямку ментального здоровʼя, вперше закупимо у 2025 році послуги з психіатричної допомоги мультидисциплінарними командами в центрах ментального <a href="https://www.ukrinform.ua/tag-medicina" target="_blank">здоровʼя</a>, які зʼявляться в кластерних і надкластерних закладах охорони здоровʼя. Ми також закупимо вперше ПЕТ-КТ-діагностику, яка необхідна для окремих онкологічних захворювань і є дуже дороговартісною. Також вперше будемо закуповувати послуги в таких закладах охорони здоровʼя МОЗ, НАМН, які у 2025 році увійдуть в єдиний медичний простір", - </em>сказала Гусак.</div><div>Водночас, за її словами, зберігається базовий обсяг медичної допомоги - первинна, екстрена, спеціалізована меддопомога, така як лікування інсультів, інфарктів, онкологічних захворювань, допомога при пологах, паліативна допомога, реабілітація тощо.</div><section>Гусак також наголосила на важливості обізнаності українців про те, що держава виділяє і сплачує кошти за лікування. За її словами, важливу роль у цьому відіграє саме лікар первинної ланки, з яким необхідно укласти декларацію і який у разі необхідності перенаправить пацієнта до вузького спеціаліста, на додаткові обстеження тощо саме за Програмою медгарантій.</section><div><em>"Реформа розпочиналася саме з сімейної медицини. Ми всі уклали декларації (з лікарем первинки - ред.), а хто ще не уклав, закликаю зробити це. Сімейний лікар має розуміти, куди він перенаправляє пацієнта, виписуючи або електронне направлення, якщо ми говоримо про медичні послуги, або електронний рецепт, якщо ми говоримо про програму "Доступні ліки". При таких критичних станах, як інсульт, інфаркт або різні травми, коли ви викликаєте швидку, ви маєте розуміти, що за це заплатила держава. І коли швидка привозить вас з критичним станом до лікарні, то все, що необхідно для надання допомоги, надається безоплатно", </em>- наголосила Гусак</div><div>Це, за її словами, і цілодобова діагностика, і необхідні витратні матеріали та окремі медичні вироби, і консультації фахівців.</div><div>Вона нагадала, що за телефоном 16-77 можна дізнатися про безоплатні послуги, а також в яких лікарнях їх можна отримати.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69856/ 2025-01-08 23:48:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Аналітики ISW припустили, як війська "рф" можуть використати просування в Торецьку http://izmail.es/article/69857/ Аналітики Інституту вивчення війни вказують, що російські загарбники використовують свою перевагу в чисельності для просування в Торецьку. Крім того, фахівці зробили припущення, як росіяни мають намір використати свої успіхи в Торецьку. <header><div>російські війська нещодавно просунулися в Торецьку після кількох тижнів більш швидких наступальних операцій і досягнень у цьому районі.<br>В огляді нагадують, що війська "рф" активізували наступальні операції на Торецькому напрямку в червні 2024 року, ймовірно, з метою зменшити український виступ у цьому районі та позбавити українські сили можливості обстрілювати тилові російські райони в напрямку Часового Яру та Покровська, на яких на той час були зосереджені основні зусилля росіян.<br>З червня 2024 року російські війська повільно та поступово просувалися до Торецька і прилеглих населених пунктів, але в останні тижні активізували наступальні операції та досягли тактичних успіхів у північній та північно-західній частинах Торецька.<br><em>"російські війська, схоже, змінюють тактику штурму в Торецьку, щоб придушити українські сили і сприяти тактичним успіхам у межах населеного пункту".<br></em><em>"Вони, ймовірно, використовують свою перевагу в чисельності особового складу, щоб інтенсифікувати наступальні дії і просунутися в межах Торецька".<br></em>Аналітики припускають, що російські війська, ймовірно, мають намір використати свої успіхи в Торецьку для просування далі на захід від Торецька і Щербинівки та вздовж траси Т-05-16 Торецьк-Костянтинівка в напрямку найпівденнішої точки українського фортифікаційного поясу в Костянтинівці.</div><div>Загарбники можуть мати намір закріпитися на північному заході Торецька і в центрі Щербинівки (на захід від Торецька), щоб просунутися вздовж траси Т-05-16 в напрямку Костянтинівки через Неліпівку, Плещіївку, Іванопілля та поля навколо цих населених пунктів, намагаючись створити загрозу південному краю українського фортифікаційного поясу Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ, який є основою оборони Донецької області.<br>російські війська також можуть спробувати використати подальше просування на північний захід від Торецька і на південь від Часового Яру в напрямку Білої Гори і Олександро-Шультиного для того, щоб зруйнувати українську "кишеню" в цьому районі і вирівняти лінію фронту на захід і південний захід від Костянтинівки.<br><em>"Таке просування ускладнить здатність України контратакувати в ближньому тилу росії на південний схід від Часового Яру, в тому числі в напрямку Кліщіївки, і дозволить російським військам розгорнути додаткові артилерійські системи в межах досяжності Костянтинівки і використовувати FPV-безпілотники в межах досяжності міста".<br></em>російські війська також можуть спробувати просунутися на захід і північний захід від Нью-Йорка і Леонідівки в напрямку автошляхів Н-20 Донецьк-Костянтинівка і Н-32 Покровськ-Костянтинівка, щоб потіснити Костянтинівку з півдня і створити більш стабільний південний фланг для наступу на Костянтинівку.</div><div>Експерти зазначають, що російські війська, ймовірно, зможуть досягти більш швидкого просування в полях і невеликих населених пунктах на північ і захід від Торецька, ніж вони змогли досягти в своєму повільному просуванні до міста Торецьк.<br>Підрозділи російської армії в цьому районі можуть спробувати повторити короткі, тактично важливі механізовані атаки, які проводили на Курахівському і Вугледарському напрямках восени 2024 року, якщо вони матимуть достатній резерв бронетехніки для цього сектору.<br><em>"російські війська можуть спробувати використати тактичні здобутки в Торецьку та поблизу нього, а також на схід від Покровська, щоб ліквідувати українське укріплення на південний захід від Торецька.<br>Вони можуть спробувати використати здобутки в межах Торецька і на ділянці Торецьк-Щербинівка-Нью-Йорк, а також нещодавні російські здобутки на схід від Покровська, щоб ліквідувати українську "кишеню" між Воздвиженкою (на схід від Покровська) і Торецьком.<br>російське просування на схід від Покровська і на захід від Торецька може бути частиною постійних зусиль, спрямованих на здобуття переваг, які дозволяють захопити будь-яку територію, незважаючи на її відносну незначущість".</em><br>Разом з тим, на думку фахівців, російські війська навряд чи становитимуть значну загрозу для Костянтинівки, якщо російське військове командування не посилить наявне угруповання військ у цьому районі військами з інших прифронтових районів.<br><em>"російське військове командування може продовжувати надавати пріоритет Покровському та Курахівському напрямкам, але зменшити пріоритетність наступальних операцій на інших ділянках фронту, таких як Куп'янський або Борівський напрямки, з метою передислокації сил на Торецький напрямок".<br></em><em>"Наразі ISW не готовий надати прогноз щодо того, як росіяни будуть розподіляти зусилля під Торецьком".<br></em><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></header> Війна в Україні http://izmail.es/article/69857/ 2025-01-08 22:19:07 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Купівля посвідчення": заступник Лісового розповів про зміни правил вступу в аспірантуру http://izmail.es/article/69858/ МОН підвищило мінімальний бал для вступу та збільшило кількість бюджетних місць в аспірантурі, щоб уникнути зловживань. <div>Після ухвалення закону про мобілізацію у травні 2024 року в Україні різко зросла кількість охочих навчатися в аспірантурі. Замість звичних близько 10 тисяч абітурієнтів було аж 93 тисячі.</div><div>Про це інформує 24 Канал з посиланням на заяву заступника міністра освіти та науки Михайла Винницького LB. <br>Зауважимо, що так вступники хотіли завдяки освіті отримати відстрочку.</div><div><em><strong>Як змінили правила вступу в аспірантуру</strong></em></div><div>Винницький зазначив: у МОН швидко зрозуміли, що аспірантуру починають використовувати не за призначенням. І це велика проблема, бо відбувається делегітимізація аспірантури. Тому рішення про зміни ухвалили де-факто у переддень вступних випробувань.</div><div><em>"Ми підвищили мінімальний бал для тесту з загальної навчальної компетентності (ТЗНК – складова Єдиного вступного іспиту, який є фактично допуском до вступних випробувань в аспірантуру, – ред.) зі 150 до 160. Можна сказати, що це неправильна цифра і так далі, але результатом цього було те, що з 93 тисяч вступників у нас раптом стало 20 тисяч вступників", </em>– заявив посадовець.</div><div>За його словами, у МОН також розуміли, що навчання в аспірантурі за контрактом в минулому найчастіше не було про дисертацію. Це була купівля посвідчення. Аспірантам у середньому 24 – 25 років. Аспірантська стипендія не дуже висока – 8 тисяч гривень, але це хоча б якийсь засіб для існування.</div><div><em>"Тому ми вирішили, що вступ в аспірантуру буде виключно на бюджетні місця і подвоїли їхню кількість з 3 тисяч до 6 тисяч. Це тільки в системі МОН", </em>– уточнив заступник Лісового.</div><div>І додав, що розподілили ці місця на дві третини на інженерні спеціальності.</div><div><em>"Так, велика кількість людей, які вступили, – це чоловіки 25+. Це правда. Але на інженерних спеціальностях ці люди працюють над розробками, які безпосередньо пов'язані з оборонним комплексом", – </em>резюмував Винницький.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/69858/ 2025-01-08 20:50:26 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Майже чверть бджіл втратили українські бджолярі у 2024 році через спеку http://izmail.es/article/69859/ Через агресію росії Україна втратила до 30% пасік, що лишилися на окупованих територіях. <div><div>В Україні торік смертність бджіл на контрольованій території країни становила до 25%. Такий показник значно вищий за довоєнний. Науковці пояснюють його несприятливими погодними умовами навесні й улітку, які призвели до скорочення площ медоносних рослин. Про це розповів директор ННЦ Інститут бджільництва ім. Ф. Прокоповича Володимир Постоєнко, повідомляє Інтерфакс-Україна.<br><em>"Дуже складним для бджолярів був 2024 рік через різку зміну клімату. У весняний період для розвитку бджолосімей дуже важлива біла акація. У період її цвітіння по всій Україні були заморозки. Мед із неї бджоли не отримали. Потім була проблема з важливим медоносом - соняшником. Через посуху його врожай був низьким, він не виділяв нектар і розвитку бджолосімей не відбувалося. Це призвело до високої смертності бджіл, які в різних регіонах становили 15-20%, а інколи й 23-27%. У середньому по країні ця цифра була на рівні 20-25%", -</em> розповів учений.</div></div><div><div>За інформацією Постоєнка, такого високого рівня смертності бджолосімей в Україні до війни не спостерігалося. Раніше втрату цих цінних комах пов'язували переважно з з  им, що аграрії обробляють поля агресивними хімікатами і не інформують про це. Проте держава впровадила низку законодавчих ініціатив, які дають змогу бджолярам відстоювати свої права в судах.</div><div>Науковець звернув увагу, що галузь бджільництва в Україні, як і низка інших, не має достовірної статистики. Оскільки лише 5% бджолярів ведуть промислове виробництво, а решта 95% представлені домогосподарствами. Тож неофіційні дані свідчать, що втрати галузі через війну становлять приблизно 30% загальної кількості господарств. Йдеться про пасіки, що лишилися на тимчасово окупованих територіях.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Екологія http://izmail.es/article/69859/ 2025-01-08 19:32:54 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es путін уже дивиться на Запоріжжя та Херсон, ЗСУ мають діяти сміливіше. Інтерв'ю з генералом Романенком http://izmail.es/article/69860/ Ситуація в Курській області росії, де проводять операцію ЗСУ, похитнулася на користь української армії. Протягом кількох днів Сили оборони проводять успішні контратаки, які можуть розвинутись у справжній наступ. Тижні, що залишилися до інавгурації обраного президента США Дональда Трампа, призначеної на 20 січня, будуть дуже важливими з погляду подій на фронті. Новому главі Білого дому важливо зрозуміти, що путінська росія розуміє лише силу, і бути готовим тиснути на слабкі місця кремлівського режиму. <header><div>Глава країни-агресора росії <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/person/vladimir-putin.htm" rel="follow">владімір путін</a> уже поставив завдання перед своєю армією захопити Херсон та Запоріжжя разом із областями, які росія записала до своєї конституції. Але, попри наполеонівські плани, ресурси противника скорочуються. І цим необхідно скористатися і союзникам України, і українській армії.<br><em>Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/person/igor-romanenko.htm" rel="follow">Ігор Романенко</a>.<br></em><strong><em>– російська армія <a href="https://war.obozrevatel.com/ukr/na-kurschini-vidbulos-44-bojovih-zitknennya-u-genshtabi-zsu-dopovili-pro-situatsiyu-na-peredovij.htm" rel="follow">активізувалася на Курщині</a> та одночасно продовжує наступ на Покровському напрямку. На обох напрямках зараз дуже гаряче. На вашу думку, за рахунок чого ворог може підтримувати такий високий градус напруги фактично на двох фронтах? Яку мету він обрав пріоритетною на початку 2025 року?<br></em></strong>– Я не згоден із висновком про те, що ворог підтримує високий градус напруги на Курщині. Військові "рф" справді проводили контрнаступальні дії та скоротили контрольовану Силами оборони України площу мало не вдвічі. Але протягом останніх двох діб (інтерв'ю записувалося 6 січня. – Ред.) відбуваються зміни саме за рахунок дій Сил оборони.<br>Від Суджі вони просунулися на північний схід, на Дар'їно, і дорогою на Курчатов, де розташована Курська атомна електростанція. Поки не можна сказати, що поступ суттєвий, але це було несподіванкою для ворога. З технічного погляду вдалося створити поле радіоелектронного придушення для російських БПЛА. У таких умовах росіяни можуть застосовувати лише дрони на оптоволокні, яких у них недостатньо.</div><div>З початку 2024 року вони почали впроваджувати такі дрони, але українські Сили оборони змогли освоїти новий підхід наприкінці минулого року. Головна перевага такого роду дронів у тому, що на них не впливають засоби РЕБ, оскільки все управління здійснюється оптоволокном. Але є й особливості – ними складно маневрувати, оскільки за ними тягнеться це оптоволокно, потрібна рівна поверхня тощо. Тобто на них далеко не розженешся.<br>Але так чи інакше вже протягом двох діб Сили оборони проводять на Курщині контратаки, тобто наступ поки що малого рівня. Але є перспектива, що ці дії інтенсифікуються. Тим більше, що цей напрямок на Курськ та Курчатове дуже важливий. Питання у тому, чи вистачить ресурсів. Оскільки такі завдання стояли й раніше, але президент заявив, що рішення йти на Курчатов не було ухвалено, щоб уникнути міжнародних колізій щодо АЕС.<br>Але росіяни розуміють лише силу, тож менше сумнівів.<br>2014 року Сили оборони України наступали на Донецьк та Луганськ, а потім, підійшовши до цих міст, зупинилися, вирішуючи, як їх брати. Думали про гуманітарний підхід, тим більше, що Захід тиснув… І поки тиждень думали, путін оцінив ситуацію й ухвалив рішення про застосування збройних сил "рф" на території України.<br>Тому коли політичні підходи починають впливати на військові обставини, реалізація може бути різною. У цьому випадку – негативна для України 2014 року. Нині ми маємо можливість, і треба діяти активно.<br>На східному фронті ситуація погіршилась. Противник фактично зайняв Курахове. Це погіршило ситуацію і для Покровська. Головною ціллю у цьому напрямку від початку був Покровськ. Спочатку ворог намагався наступати безпосередньо на місто, але ми знайшли резерви, кілька бригад і збили цей наступальний імпульс. Тоді вони перегрупувалися і через великі втрати, яких вони зазнають, діють останнім часом відповідно до пріоритетів.<br>Які пріоритети противника? Це східний фронт та Курщина. Звичайно, путіну вже хотілося б піти на Запоріжжя та Херсон. Він ставить завдання для своєї армії, щоб та діяла, бо йому необхідно військовим шляхом легімітизувати всі чотири області України, які вони записали собі до конституції, доки відбудеться інавгурація Трампа чи ще якісь обставини.<br>Якби Байден постачав нам озброєння та техніку наприкінці 2022 – на початку 2023 року так, як постачав наприкінці 2024 року, сьогодні картина у нас була б інша. Сьогоднішня активізація допомоги США – це останні акорди. Байден хоче залишитись в історії. Але чи вистачить цієї допомоги, особливо якщо Трамп зупинить допомогу Україні? Це велике питання.<br><em><strong>– Чи припускаєте ви, що активність ворога після 20 січня, дня інавгурації Трампа, може піти на спад?<br></strong></em>– Не думаю. Активність ворога буде просто переформатовуватися залежно від того, у який бік піде Трамп – чи то у бік України, чи навпаки. Але Трамп уже встиг одержати від путіна ляпаса по носу – той відкинув план команди Трампа щодо закінчення війни. Це серйозний симптом. І все оточення Трампа говорить про те, що в США потихеньку починають розуміти, що путін сприймає лише силу, і цю силу треба проявляти у військовій сфері через допомогу Україні, а також у політичній та економічній, по-рейганівськи. Нехай Трамп повчиться у свого попередника Рейгана, який багато чого досяг, хоча починав як актор.<br>Так, наступний крок за Трампом, але ці тижні, що залишилися, дуже важливі. Останній для адміністрації Байдена "Рамштайн", який пройде 7 січня, покаже, чи Європа перебере на себе управління цим форматом. Макрон займає сильну позицію, як і прем’єр Великої Британії.<br>Але я переконаний, що після 20 січня за добу не відбудеться змін. Свого часу Трамп обіцяв вирішити питання за добу після виборів, тепер члени його команди виправдовуються: ми мали на увазі дату, коли він набуде повноважень. Але, звичайно, швидко це не станеться. І дуже важливо, наскільки за цей час адміністрація Трампа підготується до силових підходів щодо росії.<br>росія втрачає позиції на Близькому Сході, знижується її морський потенціал у Чорному та Середземному морях. Тобто путін має слабкі місця, на які необхідно цілеспрямовано тиснути.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></header> Війна в Україні http://izmail.es/article/69860/ 2025-01-08 18:00:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В яких випадках податкова має право оновлювати план-графік своїх перевірок http://izmail.es/article/69861/ До плану-графіка проведення документальних перевірок відбирають платників із ризиками несплати податків та зборів, або невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкову. <div><div>Податкова служба у Запорізькій області розповідає, в яких випадках податкова має право оновлювати план-графік своїх перевірок.<br>Відповідно до п. 77.1 ПКУ документальна планова перевірка має бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.<br>План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому проводитимуться такі документальні планові перевірки.<br>Згідно з пунктом 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №227, центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну податкову політику, є Державна податкова служба України.<br>Таким чином, план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебпорталі ДПС (Головна/Діяльність/Плани та звіти роботи) до 25 грудня року, що передує року, в якому проводитимуться такі документальні планові перевірки.<br>До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (абзац перший п. 77.2 ПКУ).<br>Абзацами третім – шостим п. 77.2 ПКУ визначено, що порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.<br>Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків, коли зміни пов’язані зі змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.<br>Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.<br>Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у разі змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок – до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому проводитимуться такі документальні планові перевірки).<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69861/ 2025-01-08 16:54:48 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Захисник заявив про приниження від керівництва у Мінветеранів: називали "довбо*обом" та "дох*я експертом" http://izmail.es/article/69855/ Відомий волонтер та ексвійськовий Євген Шибалов, який пройшов російський полон, заявив, що звільняється з Міністерства у справах ветеранів через приниження від керівництва. <div><figure><em><div></div> </em></figure></div><div>Про це він <a href="https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=591811457140214&id=100089340934899&post_id=100089340934899_591811457140214&rdid=8YxXW3xdZzx2OKD5" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">написав</a> у Facebook.<br><div><em>«За неповні пів року з наснажливих мотиваційних промов керівництва я дізнався про себе багато цікавого. Зокрема, що я: “довбо*об”, “ніх*я не роблю”, “займаюся якоюсь ху*тою”, “вважаю себе дох*я експертом”, “замість роботи тільки піарюся і продаю себе” (кому?! Виходить, що Uber’у…). А! І що в мене “мʼякий х*й”</em>», - написав Шибалов.<br>Він додав, що на посаді «тримався, скільки міг», перш ніж написати заяву на звільнення.</div><div><em>«… Ідучи на держслужбу, я наївно вважав, що оплачений платниками податків робочий час високопосадовців має витрачатися на щось інше, ніж обговорення мого х*я»</em>, - додав Шибалов.</div><div>Зокрема, у соцмережах приниження ветеранів <a href="https://x.com/radykalniy/status/1876250550091555297" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">закидали</a> заступниці міністра у справах ветеранів України з питань європейської інтеграції Руслані Величко-Трифонюк.</div><div>Наразі ці заяви не коментували ні посадовиця, ні міністерство.<br><em><strong>Євген Шибалов </strong>- відомий активіст і журналіст із Донецька. З початком повномасштабної війни долучився до Сил оборони, ставши солдатом 241 окремої бригади ТрО ЗСУ, брав участь у боях за Київщину, під Бахмутом та Попасною.</em></div><div><em>30 травня 2022 року опинився у російському полоні. 31 грудня 2022-го був звільнений за обміном. Завдяки змінам у законодавстві про мобілізацію </em><a href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02whH6x61c1Hfrwqokce7iqMZ6inVGdwA1y4oe9ZoARiz8Eo6vd3TXAnGRiGtD9CBfl&id=100089340934899" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener" style="font-style:italic">демобілізувався</a><em> як звільнений з полону.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Проблема, погляд, резонанс http://izmail.es/article/69855/ 2025-01-08 15:49:07 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Войовнича риторика Трампа і його "розуміння" росії - Портников http://izmail.es/article/69854/ Віталій Портников для "Еспресо". <section><div>На дивовижній пресконференції в Мар-а-Лаго – хоча, як на мене, буде ще чимало пресконференцій і кожна наступна буде дивовижнішою, ніж попередня, - обраний президент США Дональд Трамп пообіцяв закінчити російсько-українську війну вже не за 24 години, і навіть не за 48, а за пів року. <br>Але що цікаво: у цій війні обраний президент США звинуватив не президента "рф" путіна і російський шовінізм, а свого попередника, президента США Джозефа Байдена. Він сказав, що ця війна стала фіаско саме адміністрації Байдена, а от <strong>до путіна і його амбіцій президент США, який буде інавгурований уже за кілька днів, поставився з розумінням</strong>, говорячи, що усвідомлює російську стурбованість щодо вступу України до НАТО. Він наголосив, що цю стурбованість розуміє весь Захід. Отже, можна зробити певний висновок, що свою стратегію закінчення війни росії проти України Дональд Трамп базуватиме саме на поступках росії. Хоча й невідомо, наскільки готовий путін до сприйняття таких поступок. </div></section><section><div>Сам Дональд Трамп говорить про те, що він не може зараз сказати про свою майбутню зустріч із путіним, однак знає, що путін бажає зустрітися з ним, – що дещо контрастує з заявою прессекретаря путіна Дмитра Пєскова, який підкреслив, що поки що немає підстав говорити про можливість зустрічі майбутнього американського президента з президентом "рф".</div><div>Утім, <strong>Трамп допускає можливість таких контактів уже після своєї інавгурації. Тоді можна буде говорити, що почався відлік тих шести місяців, які Трамп відвів собі на закінчення російсько-української війни</strong>.</div><div>Однак не тільки тема війни росії проти України стала важливою в цій пресконференції майбутнього президента США. Трамп знову повторив свої заяви щодо важливості контролю США над Гренландією, яка, як відомо, є автономним співтовариством у складі Данії, і зажадав, щоб Данія передала Гренландію Сполученим Штатам. Так, ніби йдеться про епоху ХІХ сторіччя. І Трамп знову сказав про можливість відновлення контролю США над Панамським каналом. Причому в обох випадках обраний американський президент <strong>не виключив можливості воєнного втручання США</strong> у розв'язання обох проблем. </div><div>Якщо таке воєнне втручання дійсно станеться <strong>щодо Гренландії</strong>, це стане першим серйозним конфліктом між країнами-членами НАТО від 1970-х років, коли такий конфлікт був між Грецією і Туреччиною, і може призвести до розколу Північноатлантичного союзу та серйозних проблем для європейської безпеки.</div><div><strong>Що ж до Панамського каналу</strong> й претензій Дональда Трампа до китайського контролю над цим каналом, — це може стати додатковим чинником не тільки для напруги <strong>в стосунках між Вашингтоном і Пекіном, а й до звернення країн Латинської Америки до КНР як до нового спонсора власної безпеки</strong>, що своєю чергою може змінити конфігурацію у світі й дати можливість авторитарним режимам, таким як російський або китайський, виступати в ролі головних захисників інтересів Глобального Півдня на тлі несподіваних імперіалістичних амбіцій адміністрації нового президента США.</div><div>Це, звичайно, у ситуації, якщо Дональд Трамп від заяв перейде до конкретних дій, що не так часто відбувалося під час його попереднього перебування на посаді президента США. Однак зараз за всіма цими висловлюваннями Дональда Трампа, як і за подорожжю його сина до Гренландії, можна сказати, що <strong>ми маємо справу з абсолютно новим Трампом, з людиною з абсолютно новими амбіціями й з новими когнітивними здатностями</strong>, які можуть привести його до бажання виконати всі ті погрози, які він висловлює під час пресконференцій.</div><div>Однак наскільки швидко буде використана ще одна погроза, яка прозвучала під час виступу Трампа в Мар-а-Лаго, ми дізнаємося вже невдовзі. <strong>Трамп знову закликав до звільнення всіх заручників, яких утримує терористична організація ХАМАС після нападу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року</strong>. Як відомо, йдеться про близько ста людей, яких утримують терористи. Трамп пообіцяв, що, якщо ці люди не будуть звільнені до його інавгурації, він влаштує на Близькому Сході справжнє пекло, як він наголосив, не тільки для ХАМАСу.</div><div>Зараз говорити про якийсь значний прогрес у перемовинах між Ізраїлем і ХАМАС не доводиться. Стало відомо, що ХАМАС оприлюднив перелік з приблизно 34 прізвищ людей, які можуть бути звільнені у відповідь на повне припинення воєнних дій на території сектора Гази. Говорити про те, що сторони досягли якогось реального порозуміння в перемовинах, які вони ведуть через посередників, не варто. І абсолютно незрозуміло, чи вдасться буквально за 13 днів досягти справжнього успіху та дійсно звільнити всіх заручників.</div><div>Тут важливо зрозуміти, що дійсно робитиме Дональд Трамп, якщо ХАМАС не дослухається до його погроз, і який вигляд матиме пекло, яке він обіцяє терористичній організації й наскільки в це пекло зможуть бути інтегровані також американо-іранські взаємини. Тобто чи влаштує новообраний американський президент війну з Іраном буквально в перші тижні свого перебування на посаді. Однак у будь-якому разі стає очевидним, що з поверненням Дональда Трампа до Білого дому ми абсолютно передбачувано (тут можна нагадати про Мексиканську затоку, яку Дональд Трамп збирається перейменувати в Американську) вступаємо в період цілої низки регіональних війн. <strong>І тут американська політика може не сильно відрізнятися від російської з погляду інструментарію досягнення інтересів</strong>, які новий президент США, члени його сім’ї та найближчі соратники, такі як Ілон Маск, вважають за національні інтереси Америки.</div><div>Виникне абсолютно слушне й логічне питання, а чому взагалі США мають зупиняти війну росії проти України в час, коли вони будуть у ситуації початку нових власних війн (які будуть дуже нагадувати за підходами та інструментарієм підхід путіна до забезпечення того, що сам російський президент вважає національними інтересами самої "рф"). І як у такому сенсі підходи Дональда Трампа будуть відрізнятися від підходів путіна.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Війна в Україні http://izmail.es/article/69854/ 2025-01-08 14:15:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Пільги на оплату комунальних послуг надаватимуть тепер по-новому. Змінився граничний розмір доходу http://izmail.es/article/69853/ Йдеться про пільгу на оплату опалення, води, електрики та вивезення сміття. <div>Українці, які не можуть самостійно оплачувати спожиті комунальні послуги - можуть претендувати на пільгу. Передусім йдеться про сім'ї ветеранів. </div><div>З 1 січня 2025 року уряд змінив правила надання пільг громадянам. Для отримання пільги на оплату послуг ЖКГ середньомісячний сукупний дохід родини (в розрахунку на одну особу за попередні пів року) не має перевищувати величини доходу, який надає право на податкову соціальну пільгу - 4 240 гривень.</div><div>Це правило поширюється на громадян, які:</div><div><ul><li><em>хочуть вперше отримати пільги;</em></li><li><em>користувалися пільгами до 31 грудня 2024 року.</em></li></ul></div><div>Втім, розмір середньомісячного сукупного доходу родини не братиметься до уваги, якщо йдеться про:</div><div><ul><li><em>реабілітованих громадян, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до Закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;</em></li><li><em>українців, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 та 2 категорії);</em></li><li><em>членів сімей загиблих ліквідаторів та інших осіб, визначених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;</em></li><li><em>громадян, які звільнилися з військової служби та особи, які отримали інвалідність під час того, як служили в армії, а також членів сімей загиблих військовослужбовців;</em></li><li><em>ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, Державної служби спеціального зв’язку та їхніх вдів або вдівців.</em></li></ul></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><br></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69853/ 2025-01-08 12:54:16 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Відійшла у засвіти Наталя Сарлачан http://izmail.es/article/69849/ Колектив ВД "Кур'єр" висловлює глибоке співчуття засновниці видавництва "Ірбіс" Акуліні Матвіївні Івановій та його директорці Світлані Петрівні Малигіній у зв'язку з важкою втратою - смертю доньки та сестри Наталі Петрівни Сарлачан. Вічний спокій світлій душі цієї доброї Людини. <div><br></div><div></div> Пам'ять http://izmail.es/article/69849/ 2025-01-08 11:29:15 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Втратив ногу у боях з окупантами: захисник з Аккерману після ампутації повернувся на передову http://izmail.es/article/69852/ Двадцятитрирічний захисник Михайло Барвіненко з Аккерману під час служби на передовій у складі 406-ї окремої артилерійської бригади отримав важке поранення та втратив ногу. Після отримання протеза він захотів повернутися до побратимів та продовжити боронити рідну землю. <div>Про своє рішення захисник <a href="https://www.facebook.com/reel/1101724348402975" rel="nofollow noopener" target="_blank">розповів</a> у Центрі реабілітації UNBROKEN.</div><div><div>Михайло пішов захищати Україну одразу після свого 18-річчя. Для нього це було більше, ніж вибір - це був обов’язок.</div><div><em>"росіяни прийшли на мою землю. Я не міг стояти осторонь, коли ворог руйнує мою країну"</em>, - розповідає захисник.</div><div>Службу він почав із рядового, а згодом дослужився до командира гармати в 406-й окремій артилерійській бригаді. Проте у боях на Херсонщині поблизу Кринок його позицію накрив ворожий снаряд. Тяжке поранення змусило лікарів ампутувати ногу захисника на рівні стегна.</div><div>Попри втрату кінцівки, Михайло не зламався. Його єдина мета - повернутися на фронт. Завдяки фахівцям Центру UNBROKEN він отримав сучасний протез із електронним колінним модулем. Після тривалої реабілітації Михайло “подружився” зі своїм протезом і знову приєднався до побратимів.</div><div>Сьогодні він продовжує боронити рідну землю, доводячи всім, що сила духу та любов до країни сильніші за будь-які випробування.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/69852/ 2025-01-08 10:46:06 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Пів країни плаче, пів країни скаче". Чому суспільство толерує ухилянство http://izmail.es/article/69851/ Толерування військовозобовʼязаних, які ухиляються від служби, - одна з гострих проблем сьогодення. Адже це не тільки ускладнює процес мобілізації, а й формує певну суспільну норму, де ухилення від військового обов’язку може здаватися прийнятним або навіть правильним рішенням. <div><div><em>«Мій товариш, який зі мною волонтерив з перших днів, пішов служити пів року тому, коли йому прийшла повістка. То от коли його забрали в навчальний центр, усі рідні пропонували йому будь-які варіанти, щоб утекти й уникнути цього. </em><em>Людина була у відчаї. Він до мене дзвонить (дорослий мужик, 42 роки), плаче і каже: "Сірий, я не знаю, що робити. Я розумію, що мені треба служити, але мене сім'я душить, розповідаючи, що багато хто не служить, і навіщо воно тобі треба, і заради кого помирати, це ж держава винна"»</em>, - розповідає hromadske офіцер 93 бригади «Холодний Яр» Іван Буряк.<br><em>Чи можливо досягти єдності у засудженні тих, хто уникає повісток? Чи існують правові механізми відповідальності за переховування ухилянтів? Як держава може на це вплинути? Розбиралося hromadske.<br></em><em><strong>Бути ухилянтом не соромно<br></strong></em>46% українців вважають, що бути ухилянтом - не соромно. Лише 29% громадян дотримуються протилежної думки, ще 25% не змогли відповісти однозначно на це питання. Це результати соцопитування, проведеного у червні 2024 року «Центром Разумкова» на замовлення <a href="https://zn.ua/ukr/UKRAINE/vijna-chi-mir-ukrajintsi-khochut-povernuti-kordoni-1991-roku-ale-chijimi-rukami-rezultati-sotsiolohichnoho-doslidzhennja.html?fbclid=IwY2xjawERX1RleHRuA2FlbQIxMAABHba1ewZIfzFSiPSSyqtngqscUJkTtJVx1jRo_ZlMB3eyxlI9_FGAcDrzpA_aem_3sLY-WqRMib8g_3A7Gb_hA" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">ZN.UA</a>. <br><em>«А знаєте, хто найбільше засуджує ухилянтів? 37% людей похилого віку (60+) вважають, що під час війни бути ухилянтом соромно. А от 50% наймолодших опитаних (18–29 років) не соромно. Як, імовірно, і їхнім батькам (50–59 років) — 52% людей цього віку можуть зрозуміти ухилянтів»</em>, - зазначено там.<br>Водночас у цьому ж соцопитуванні 51,5% українців наполягали на потребі звільнення України від російських військ у кордонах 1991 року, а ще 25,8% - на звільненні до лінії зіткнення початку 2022 року.<br>Та чи можливо це, толеруючи ухилення від служби? Питання риторичне.<br><em>«Це про людей. Те, що не стикуються певні речі в масовій свідомості, - це зрозуміло. Вони у свідомості академіків далеко не завжди стикуються. Але мене справді здивувало ставлення суспільства до ухилянтів. Знову працює моя давня формула аморальної більшості: більшості не соромно»</em>,<em> - </em>коментував результати дослідження директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха.<br>Толерування ухилення від служби підриває мотивацію чинних військовослужбовців. За словами старшого офіцера Івана Буряка, коли військові дивляться на масове ухилення в тилу, то й самі вдаються до СЗЧ. <br><em>«Я дуже добре розумію тих, хто не хоче, щоб їхніх близьких мобілізовували. Це природно — ніхто не хоче воювати, окрім, можливо, якогось маленького відсотка людей. Люди йдуть добровільно на службу не тому, що хочуть, а тому, що розуміють необхідність цього. І тут питання: чому велика частина суспільства не бачить цієї необхідності?» - каже </em>народна депутатка Інна Совсун, чоловік якої мобілізований з першого дня повномасштабної війни<em>.<br></em><em><strong>Війна - для бідних?<br></strong></em>Толерантність суспільства до ухилення від мобілізації - це складне явище, яке формується під упливом психологічних, соціальних і культурних факторів, каже у коментарі hromadske військова експертка-психологиня Ольга Еверт. Мовляв, причинами може бути як страх і вплив стереотипів, так і загальні настрої у суспільстві щодо війни та армії.<br>Також, за її словами, грає роль романтизація індивідуалізму: <em>«У сучасній культурі часто популяризується право жити для себе, а обов'язки перед державою сприймаються як щось застаріле. І це переважно в містах. Тому що сьогодні, на жаль, виникає уявлення, що війна - це щось для села і бідних»</em>.<br>З погляду психології люди можуть толерантно ставитися до ухилянтів, щоб не проживати негативних емоцій. Мовляв, засудження інших лише підсилює власний стрес. А люди, які ставляться поблажливо до ухилянтів, часто самі бояться бойових дій.<br>Стереотипи про армію та недовіра до системи теж відіграють вагому роль. За словами Ольги Еверт, якщо суспільство вважає, що армія погано організована, недостатньо забезпечена, або керівництво корумповане, воно не буде готове відправляти своїх близьких на цей шлях.<br><span style="text-decoration:underline"><em>Це справа такого рівня, де найбільшим суддею буде совість людини. </em><cite>Святослав Юраш - наймолодший народний депутат, який уже понад два роки захищає державу на фронті<br></cite></span><em>«У наш час, коли під питанням усе, [толерувати ухилення від служби] неадекватно. путін завжди чітко й однозначно каже, що хотів би все наше забрати. Відповідно, в цей момент неможливо не думати й не старатися стати так чи інакше на захист країни»</em>,<em> </em>- додає він.<br>Не останню роль у ставленні до ухилянтів відіграє росія зі своїми ІПСО, каже hromadske народна депутатка Людмила Буймістер, яка теж долучилася до ЗСУ. Так, своїми інформаційними вкидами росіяни підривають довіру до процесу залучення людини у Збройні сили, а цим самим підривається довіра до держави.  <br>Це підтверджує і «Центр протидії дезінформації», який регулярно фіксує російські пропагандистські кампанії. Одна з таких була якраз напередодні набуття чинності закону про мобілізацію. Тоді ворог <a href="https://t.me/CenterCounteringDisinformation/10434" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">просував</a> різні наративи, зокрема про те, що «Україна перетворюється на Північну Корею та великий концтабір», «влада України згортає всі права і свободи людини», «влада України повністю корумпована, а мобілізація несправедлива».<br><em>«Наші вороги дуже вдало вміють користуватися прийомом, коли береться якийсь один кричущий випадок з роботи певної інституції, узагальнюється і проєктується на всю державу. Так от, з процесом мобілізації у нас, на превеликий жаль, відбулася саме ця історія»</em>, - зауважує парламентарка.<br>І додає, що несвідомо це роблять і лідери думок, які підтримують Україну. Зокрема, це стосується народних депутатів, які «ніколи не формували жодного підрозділу», але натомість говорять про потребу розформування ТЦК та СП, не розібравшись у їхніх функціях.<br>Старший офіцер 93 бригади Іван Буряк додає і своє спостереження - роль московського патріархату, який «цілеспрямовано, безпосередньо популяризує ухилянта як героя». В історії, яку офіцер розповів про свого товариша, на його думку, велику роль зіграла церква та «конкретні священники», які поширювали «конкретні наративи» в тій місцевості.<br><em><strong>Ховати чоловіка - не злочин</strong></em></div><div>Юридичних механізмів упливу на родини, які ховають чоловіків від служби, не передбачено. «Пособництво у вчиненні злочину» стосується лише особливо тяжких правопорушень, пояснив hromadske адвокат Руслан Ружицький. Натомість стаття 336 ККУ про ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, котра передбачає від 3 до 5 років позбавлення волі, вважається нетяжким злочином.<br><em>«Грубо кажучи, мама може тримати в себе сина, і коли проходять</em> [представники ТЦК та СП]<em>,</em> <em>дзвонять у двері, вона може казати, що його нема. Тобто це не є злочином»</em>, - зазначає правник.<br>Чи потрібні тут зміни? Адвокати й народні депутати, опитані hromadske, не вбачають такої потреби. Приміром, парламентарка Людмила Буймістер наголосила, що відповідальність у контексті ухилення від мобілізації має бути лише індивідуальною.<br><span style="text-decoration:underline"><em>У контексті цього законодавства в нас уже настільки все змінено, що фактично військовозобов'язаний має вибір: або іти у в'язницю, або на фронт. </em><cite>Віталій Савко, військовий адвокат</cite></span></div><div><span style="text-decoration:underline"><cite></cite></span>Адвокати наголошують, що останнім часом умовний строк за ухилення від мобілізації майже не присуджують, хоча він і можливий за законом. <br><em>«Якщо раніше у більшості справ - 85% - був умовний строк, то з середини 2023-го, найімовірніше, тільки 10-15% отримують умовний строк. І то за умови, що людина вже перебуває в ЗСУ, … для держави безглуздо відривати її звідти, щоб вона понесла якесь покарання. А ті, хто відмовляється від вступу до ЗСУ, однозначно отримують реальний строк від 3 до 5 років»</em>, - зауважив Віталій Савко.<br>Верховний Суд у своєму<a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031338" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener"> </a><a href="https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031338" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">висновку</a> аргументував, що у звʼязку з війною умисний нетяжкий злочин<em> «становить значну суспільну небезпечність»</em>, і умовний термін покарання <em>«створює в очах громадян та суспільства загалом негативне враження безладдя та безкарності».<br></em>«Треба, щоб більше людей хотіли бути крутими» <br><em>«Мені здається, що родинам було б трохи легше погоджуватися на цей вибір, якби вони розуміли хоча б приблизний термін, протягом якого доведеться нести ось цей тягар мобілізації»</em>, - вважає Інна Совсун.<br>Однак парламент не поспішає ухвалювати це непопулярне рішення. І хоча уряду доручили розробити й подати на розгляд Верховної Ради законопроєкт про демобілізацію, прогнозувати терміни його ухвалення депутати не беруться, оскільки <em>«ми не знаємо, коли завершиться активна фаза воєнних дій».<br></em><em>«Звісно, хлопців-захисників і дівчат-захисниць треба замінювати. Але я розумію, що нічого, окрім ротацій, зараз не можу запропонувати»</em>, - <a href="https://www.unian.ua/society/demobilizaciya-i-szch-v-ukrajini-koli-uhvalyat-zakon-pro-termini-sluzhbi-v-armiji-nardep-12841308.html?_gl=1*1pomfez*_ga*MTA2NzkzNDAxMC4xNzE3OTM4MzI5*_ga_TECJ2YKWSJ*MTczMzMxMjQ3Ny4xNDQuMC4xNzMzMzEyNDc3LjYwLjAuMA..*_ga_DENC12J6P3*MTczMzMxMjQ3Ny4xNDQuMC4xNzMzMzEyNDc3LjYwLjAuNDQ1MjM1NjAx#goog_rewarded" target="_blank" rel="noreferrer nofollow noopener">каже</a> член Комітету з питань нацбезпеки Олександр Федієнко.<br>У цих умовах державі важливо подбати про підняття статусу військовослужбовця, вважає військовий Іван Буряк. Неприємні інциденти роботи працівників ТЦК та СП понижують у суспільстві довіру до військових, знижують їхній престиж.<br><span style="text-decoration:underline"><em>Якби статус військового був на рівні, менше б ухилялися, більше б хотіли бути крутим чоловіком, якому вдячні, якого поважають, який має певні привілеї тощо. Ми з нашою командою якраз розробляємо пропозиції для верховного головнокомандувача, аби змінити трохи це бачення. </em><cite>Іван Буряк, старший офіцер 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр»<br></cite></span>Парламентарка Інна Совсун каже, що під «підняттям престижу» часто мають на увазі підвищення заробітної плати. Однак, на її думку, це могло б мотивувати лише незначну частку громадян, адже для більшості на шальках терезів лежить важливіше - спільний час із родиною.<br><em>«Я не знаю, що може переважити проблему, коли ти втрачаєш власний комфорт, час із близькими, ризикуєш власним життям. Я не впевнена, що це можна чимось компенсувати. </em><em>Можна просто скоротити цей період, розподіливши тягар на більшу кількість людей. Що більше людей буде мобілізовано, то менший період доведеться служити. От і все»</em>, - зауважує депутатка.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69851/ 2025-01-08 09:38:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Він явно стурбований". Відправивши генерала Євкурова у Курську область, путін розкрив свої карти - The Telegraph http://izmail.es/article/69850/ російський диктатор владімір путін відправив у Курську область заступника міністра оборони "рф" Юнус-Бека Євкурова, і це може свідчити про те, що кремль стурбований новим наступом української армії. <header><div><div>Про це пише <a href="https://www.telegraph.co.uk/world-news/2025/01/05/top-russian-general-betrays-putins-fears-ukraine-kursk/" rel="nofollow noopener" target="_blank" pubtag="0">The Telegraph</a>, зазначаючи, що в Міноборони країни-агресорки росії можуть вважати, що їхні війська «відбивають» контрнаступ українських сил у Курській області, але путін іншої думки.<br>Євкуров, якому диктатор "рф" у грудні минулого року надав звання генерала армії, прибув у Курську область менш ніж через кілька годин після того, як українські танки почали рух до російських позицій.<br>Відправивши генерала Євкурова у Курську область, путін розкрив свої карти, пише видання. І хоча поки неясно, наскільки український наступ буде успішним, російський президент «явно стурбований».<br>Журналісти зазначають, що повернути під контроль усі території Курської області до того, як обраний президент США Дональд Трамп вступить на посаду і «нав'яже мирну угоду», стало пріоритетним завданням для путіна. Адже старт переговорів з Україною, яка утримує нехай навіть невеликі ділянки російської території, послабить Кремль.<br>І Президент України Володимир Зеленський про це знає, підкреслюється в статті. Автор публікації припускає, що український лідер, з огляду на те, що війська ЗСУ відтісняються вздовж основної лінії фронту, розрахував, що тиск на Курську область є для нього найкращим варіантом.<br>Якщо українські війська зможуть відтіснити російських солдатів у Курській області й утримувати позиції ще два-три тижні, Зеленський «може відчути, що здатен зміцнити свої позиції на переговорах». Але ставки для Президента України все ще набагато вищі, зазначають у The Telegraph. Контрнаступ у Курській області в неділю, 5 січня, може стати його останньою спробою змінити ситуацію.<br>Щодо путіна, для нього, на думку автора статті, є особистою образою той факт, що Україна знову атакує його війська безпосередньо на території росії. Але він продовжуватиме вірити в те, що завдяки перевазі в живій силі він зрештою візьме гору над українськими військами. Однак ця тактика залежить від часу, а з урахуванням того, що до другого президентства Трампа і можливих мирних переговорів днів залишається все менше, план путіна може не спрацювати.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></header> Війна в Україні http://izmail.es/article/69850/ 2025-01-08 08:22:54 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В яких лікарнях Одещини після реформи МСЕК працюватимуть експертні команди: перелік медзакладів http://izmail.es/article/69839/ З 1 січня 2025 року на всій території України, зокрема й в Одеській області, замість МСЕК діятють експертні команди, які сформують у медичних закладах. В Одеській області попередньо визначили 11 лікарень, у яких фахівці надаватимуть оцінку працездатності громадян. <div><div><div>Про це <a href="https://moz.gov.ua/uk/viznacheno-perelik-zakladiv-z-ekspertnimi-komandami-na-zaminu-msek">йдеться</a> на сайті Міністерства охорони здоров'я України.<br>У МОЗ зазначають, що впровадження експертних комісій зробить шлях до статусу інвалідності більш простим, адже більшість процесів скоротять і цифровізують.<br><em>"Усі етапи для оцінювання фіксуватимуться в електронній системі, що унеможливить корупційні зловживання",</em> - йдеться в повідомленні.<br>Експертні команди сформують за профілями лікарів: кардіологічний, хірургічний, психіатричний, неврологічний, онкологічний, офтальмологічний, фтизіатричний і гематологічний.<br><em><strong>В яких медзакладах Одеської області працюватимуть експертні команди:</strong></em></div></div></div><div><article><ul><li>Арцизька та Подільська міські лікарні - загальний та хірургічний профілі;</li><li>Білгород-Дністровська та Ізмаїльська міські лікарні, Одеська міська лікарня №1 - загально-хірургічний профіль;</li><li>Одеська міська лікарня №10 - кардіоневрологічний та загально-хірургічний профілі;</li><li>Одеська обласна клінічна лікарня - гематологічний, офтальмологічний, травматологічний, кардіоневрологічний профілі;</li><li>Медичний центр психічного здоров’я - психіатричний профіль;</li><li>Одеський обласний центр соціально значущих хвороб - фтизіатричний профіль;</li><li>Одеський протипухлинний центр - онкологічний профіль;</li><li>Роздільнянська міська лікарня - загальний та загально-хірургічний профілі.</li></ul><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></article></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69839/ 2025-01-07 23:48:42 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Мене почали гранатами закидувати": на Дніпропетровщині лікують пораненого військового http://izmail.es/article/69843/ В одному з медзакладів Дніпропетровщини лікується поранений військовий з Покровського напрямку. Євген на фронті з жовтня 2024 року, а в грудні під час виконання бойового завдання дістав поранення. Через щільні обстріли евакуювали чоловіка лише за тиждень. До лікарні його доправили з температурою 41 градус та інфікованими ранами. <div><div><div><em>В якому стані чоловік нині - читайте у матеріалі "Суспільного".<br></em>47-річний військовослужбовець Євген мобілізувався у жовтні 2024-го. Каже: поранення дістав 24 грудня на Покровському напрямку під час виконання бойового завдання.<br><em>"Мене почали гранатами закидати, він скочив вниз і почав стріляти мені в ногу з автомата, там була вибита пробоїна, я в ту дірку і там його застрелив. І таким чином врятувався", </em>- каже чоловік.<br>Євген згадує: постійні обстріли армії "рф" не давали дістатися точки евакуації. Каже: з температурою та відкритими ранами чекав на порятунок сім днів.<br><em>"Тримався, я ж з села хлопець. Тримався, правда нам дронами таблетки скидали, ми показали свої координати і нам скидали",</em> - розповів чоловік.<br>До лікарні Євгена евакуювали у тяжкому стані, з температурою 41, інфікованими ранами та частково відмерлими м’язами, каже хірургиня Анастасія. Додає: зберегти чоловіку ліву ногу було головним завданням.<br><em>"Коли ми операційно відкрили рани і оглянули їх, це були масивні дефекти стегна, та гомілки з розмірами ран 5020 см. З масивними некрозами м’яких тканин, шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, а також, на гомілці був перелом кістки. Ми прооперували пацієнта, це було перше втручання, забрали критично змінені частини і очистила рани, бо там були частини одягу, землі", </em>- розповіла лікарка.</div></div></div><div><article><div><div>Євгена прооперували двічі, розповідає вона, ногу вдалося врятувати. Додає: аби рана швидше загоювалась, зараз застосовують вакуумну терапію. Військовослужбовець каже: у планах - повернутися на фронт.<br><em>"Вилікуватись і піти їх знову глушити. Найбільше хочеться до хлопців",</em> - зазначив він.<br>Попереду на Євгена чекає ще одне операція та тривала реабілітація, зазначає хірургиня.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></article></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69843/ 2025-01-07 22:16:03 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Фінальний акорд по кришці труни". На що війна з Україною перетворила російський ВПК http://izmail.es/article/69844/ З лютого 2022 року аналітики розповідали, що ні російська армія, ні військово-промисловий комплекс не потягнуть повномасштабної війни, озброєння скоро закінчиться, ракети на складах давно протухли. <div><em>Підтверджували це крики нині покійного Євгена Пригожина: "Де снаряди?!" Минуло майже три роки, але росія продовжує атакувати українські міста ракетами, а на полі бою, як кажуть експерти, повільно, але просувається. Звідки ресурс у російської армії та російського ВПК і що на них чекає найближчим часом - пояснює  у виданні </em><em>"Нова газета Європа"</em><em> запрошений науковий співробітник Школи права та дипломатії ім. Флетчера при Університеті Тафтса (США). Флетчера при Університеті Тафтса (США), експерт з міжнародної безпеки та оборони Павло Лузін.</em></div><div><strong><em>- Ми з вами неодноразово говорили про те, що в російської армії і російського ВПК не вистачить сил на довгу війну. І ось війна йде скоро три роки. У якому стані зараз російські ВПК, армія, зброя?</em></strong></div><div>- Те, про що говорили і ми з вами, і інші аналітики з літа 2022 року, більшою чи меншою мірою реалізувалося. Я говорив, що росія не зможе підтримувати той темп ведення вогню, який вона взяла в перші півроку війни, випускаючи по 60 тисяч снарядів на день. І зараз росія використовує близько 10 тисяч снарядів на день. Тієї інтенсивності, що була влітку 2022-го, більше не повторювалося. Ніхто не говорив, що снаряди закінчаться зовсім. Йшлося про те, що не можна вести кампанію в колишньому темпі.</div><div>Те ж саме було і з приводу, наприклад, живої сили. російська професійна армія до вересня 2022 року була знищена. Починаючи з сердюківської реформи, з 2008 року, з війни з Грузією, вони зібрали ударний кулак у 167 батальйонних тактичних груп. І до вересня 2022 року від цього ударного кулака практично нічого не залишилося. Це змусило їх проводити мобілізацію, це змусило їх набирати зеків. Весь 2023 рік тримався на зеках, усі ці "м'ясні штурми" та інше.</div><div>Це не означає, що росія не готова воювати. Це означає, що у росії більше немає професійної армії, здатної вирішувати ті завдання, які передбачалися. Так, набрали зеків. Але зеки хіба змінили ситуацію на фронті радикально?</div><div><strong><em>- Виходить, що все-таки ситуація змінюється. Слів "Герасимов, де снаряди?!" ми не чуємо не тільки тому, що вбито того, хто це кричав. Снаряди в них є...</em></strong></div><div>- Снаряди прийшли з Північної Кореї. Якби росія могла в рази збільшити виробництво снарядів, їй не потрібні були б північнокорейські. Але вона не може, не вистачає компонентів.</div><div><strong><em>- Хоч би як там було, снарядів вистачає. У "м'ясні штурми" теж є кому йти, тепер це контрактники, які пішли воювати за гроші. Проблеми в російській армії поступово вирішуються?</em></strong></div><div>- Зеки теж підписували контракти. За найконсервативнішими оцінками, тільки у 2023 році їх було значно більше ніж 100 тисяч осіб. Тобто було пристойне число народу. Весь 2024 рік набирають підслідних, набирають боржників. Ну, йдуть вони як "м'ясо". І що?</div><div><strong><em>- Як це що? Ось вам і армія, яка б вона не була.</em></strong></div><div>- Це не професійні військові. Протягом останніх місяців, приблизно з червня, у росії найвищий рівень втрат за всю війну. Спочатку найвищі втрати були в травні - червні 2024-го, потім називали серпень і вересень, у жовтні та листопаді втрати продовжили зростати.</div><div><strong><em>- Це 40 тисяч на місяць убитими і пораненими?</em></strong></div><div>- І навіть більше. А до цього темп втрат був - 20-30 тисяч осіб на місяць.</div><div><strong><em>- У росії  , як ми знаємо від її воєначальників, величезний мобілізаційний ресурс...</em></strong></div><div>- Немає в неї цього мобілізаційного ресурсу, це велика фікція. Ці дані беруть просто арифметично: у країні стільки-то чоловіків, із них стільки-то - ресурс. Реально цього ресурсу не існує. Чоловіки є, але це не означає, що їхню кількість можна конвертувати в мобілізаційний ресурс. Про провал мобілізації говорив сам Герасимов особисто в інтерв'ю газеті "Аргументы и факты" в січні 2023 року.</div><div><strong><em>- Натомість зараз російська влада розповідає, що щодня десятки тисяч патріотів ідуть на СВО за два мільйони рублів, три мільйони і так далі.</em></strong></div><div>- Не треба слухати, що вони говорять у своїх звітах про те, як у них усе добре. Набір на контракт не перекриває втрат. Саме тому ми бачили строковиків у Курській області і зараз бачимо північнокорейців. Вони намагаються зробити так, щоб набір перекривав втрати: гонка зарплат, гонка виплат, прощення кредитів та інше. Про що це говорить? Про те, що живої сили не вистачає. Цікаві дані є щодо зеків. На початку 2022 року в росії було понад 440 тисяч ув'язнених, із них 40 тисяч - це жінки. Під кінець 2023 року начальник ФСВП оголошує: у нас 220 тисяч зеків.</div><div><strong><em>- Перевиховалися, напевно.</em></strong></div><div>- Тобто трохи менше ніж 200 тисяч ув'язнених у них як корова язиком злизала.</div><div><strong><em>- Аналітики оцінюють російські втрати в 600 тисяч осіб. Ваші оцінки збігаються з цими даними?.</em></strong></div><div>- Я для себе давно визначив, що український розрахунок російських втрат цілком адекватний. Вони рахують убитих і безповоротно поранених. Помилки скрізь можуть бути, але розрахунки, повторю, адекватні. Вони говорять про 760 тисяч осіб, яких росія втратила вбитими і пораненими, з яких убиті - приблизно 250 тисяч. Ці дані корелюють із даними про вербування, які у нас є. Офіцерський корпус сильно проріджений.</div><div><strong><em>- Ми з вами ще 2022 року говорили про те, що в Україні гине багато російських офіцерів. Звідки беруться нові? Хто зараз командує всіма цими людьми, які пішли воювати за три мільйони?</em></strong></div><div>- Когось військові виші все-таки випускають. Але зрозуміло, що з випуску 2022-2024 років не всі потрапили на війну. Офіцер відразу після випуску - це дуже посередній командир, йому треба пару-трійку років послужити в реальній військовій частині, але не на війні. Так, у росії не вистачає офіцерів, і беруть із вулиці кого завгодно. Служив строкову? Давай побудь командиром взводу. Не офіцер, але посада офіцерська. Контрактника можуть відправити на курси молодших лейтенантів. </div><div><strong><em>- І ви не вважаєте, що за три роки російська армія виконала якусь роботу над помилками, навчилася воювати за наукою?</em></strong></div><div>- Там нікому вчитися. У російську армію - і у військові навчальні заклади, і на контракт - ідуть покидьки шкільної системи. Це люди, які погано вміють писати і читати, вони погано рахують. Це люди, у яких не було, наприклад, креслення. А навіть якщо й було, вони накреслити щось не в змозі. Подивіться мінімальні бали за ЄДІ з математики, з фізики, з російської, з суспільствознавства, які треба отримати, щоб вступити до військового вишу: вони нижчі, ніж до будь-якого цивільного. Те саме - з російським ВПК. Туди не йдуть відмінники.</div><div></div><div><strong><em>- Я знаю, що ви не коментуєте бойові дії як такі, але запитаю саме з точки зору "вистачає - не вистачає" живої сили. Військові аналітики визнають просування російської армії і в Донецькій області, і під Курськом. Значить, сил все-таки достатньо?</em></strong></div><div>- Ну, просувається армія. І що?</div><div><strong><em>- Адже хтось забезпечує це просування? Хіба це не та сама жива сила? </em></strong></div><div>- Відкрийте тексти російських військових стратегів, планувальників про те, для чого взагалі потрібна армія, як вона має воювати. Ви побачите, що захоплення територій без розгрому частин, з'єднань або всієї армії супротивника - це факт, який нічого не означає. Захоплення територій вторинне, воно не може вважатися критерієм успіху.</div><div><strong><em>- А що, з погляду боєздатності армії, може вважатися критерієм успіху?</em></strong></div><div>- Ще раз: тільки розгром противника. Останній розгром противника у російської армії вийшов під час Маріупольської операції, у травні 2022 року.</div><div><strong><em>-Тим силам, які зараз воюють, вистачає техніки та озброєння?</em></strong></div><div>- росія все ще покладається на бази зберігання. Вона забирає звідти техніку, відправляє на заводи, там її ремонтують, відновлюють і відправляють на фронт.</div><div><strong><em>- На цих складах ще щось залишається після майже трьох років війни?</em></strong></div><div>- Щось залишається, але вже, звісно, все набагато сумніше для російської армії. Зараз вони переходять до "паліативних" заходів: спрощують складніші системи зброї. Наприклад, уже були візуальні підтвердження того, що БМП-3 можуть випускатися без 100-міліметрових знарядь, тільки з 30-міліметровою гарматою. 100 міліметрів - це основний калібр для БМП-3, але в росії вже практично відкрито декларують відмову від нього. Принаймні на якихось професійних ресурсах, на корпоративних виставках тощо. Є офіційні фотографії. Замість колісних бронетранспортерів вони вже випускають броньовані вантажівки.</div><div><strong><em>- Були публікації про те, що вони вже й на мотоциклах воюють, але що це означає, якщо говорити про успіхи на фронті? .</em></strong></div><div>- І на мотоциклах їздять, і на китайських баггі, це все так. І це теж означає спрощення, якщо ви замість бронетранспортера випускаєте броньовану вантажівку, по суті, одноразову. росії вже важко підтримувати боєздатність. Плюс скорочується номенклатура техніки. До 2022 року росія випускала БМП-3, модернізувала БМП-1, БМП-1АМ "Басурманин", випускала БМД-4 - бойові машини десанту, БТР "Ракушка". Зараз, як я сказав, деякі БМП-3 йдуть, імовірно, без 100-міліметрових гармат. Вони наплодили різних видів бронетехніки, але від частини вже відмовляються, фокусуються на тому, щоб випускати хоча б один-два види.</div><div><strong><em>- Ті, що простіше? </em></strong></div><div>- Простіші, але щоб випуск зберігався хоч у якихось необхідних кількостях.</div><div><strong><em>- Причина в тому, що занадто висока витрата техніки? Чи чогось не вистачає для виробництва потрібних видів?</em></strong></div><div>- Втрати найвищі, неприйнятні навіть для російських військових.</div><div><strong><em>- А високі втрати з чим пов'язані? З невмінням воювати чи з інтенсивністю бойових дій?</em></strong></div><div>- З відсутністю головного мозку. Вони почали війну, яку не могли виграти від початку. Саме тому, наприклад, особисто я припустився непростимої помилки, коли за два тижні до 24 лютого написав, що росія не почне цієї війни, тому що вона не здатна таку війну виграти. Вони цю війну почали, але це не скасовує вихідних передумов: вони почали війну, яку виграти не можуть. А отже, скільки б техніки у вас не було, вона вам не допоможе.</div><div></div><div><strong><em>- Тут же важливий не тільки стан армії, що нападає, а й те, що собою являє армія тих, хто обороняється. А ми бачимо, що Україні все важче протистояти..</em></strong></div><div>- Українська армія до 2022 року вісім років навчалася. Вона вивчилася, вона має набагато вищу мотивацію і набагато вищий рівень людського капіталу. Вона набагато вища інтелектуально. Можна скільки завгодно говорити, що і російська армія, і українська виросли з однієї радянської, але все-таки відтоді минуло понад 30 років. За ці роки в росії відбулася повномасштабна деградація шкільної освіти, а солдати, взагалі-то, виходять зі школи, а не з повітря беруться. В Україні шкільна система більш-менш адекватна, всі ці роки вона розвивалася в набагато якіснішому напрямку, ніж російська. Звідси висновок: російські солдати погано вміють читати і писати, вони не вміють формулювати свої думки. А українські солдати в змозі думати головою і приймати рішення на полі бою.</div><div><strong><em>- Тоді як ви поясните те, що вже й Зеленський визнає, що Україна не може перемогти на полі бою?</em></strong></div><div>- Зеленський так не говорить. Він каже, що деокупація територій можлива дипломатичними методами, які для України кращі, ніж військові.</div><div><strong><em>- Погодьтеся, що порівняно з весною та літом 2022 року риторика Зеленського змінилася.</em></strong></div><div>- Відтоді й переоцінка відбулася. Навесні та влітку 2022 року в усьому світі дуже поширеною була хибна думка, що війна, розпочата росією, - це війна путіна. Згодом до світу дійшло, що абсолютна більшість російських громадян - прихильники цієї війни, що це ніяка не спецоперація путіна, що проблему треба шукати не в путіні персонально, а в російському суспільстві, що путін - усього лише виразник ідейних устремлінь і значної частини російської еліти, і значної частини російського суспільства. Коли відбулася ця переоцінка, стало зрозуміло, що росіяни - співучасники війни. Відповідно, відбулася переоцінка і того, як цю війну вести і як її вигравати.</div><div><strong><em>- На що вплинула ця переоцінка в сенсі здатності росії  вести війну? Через це росія стала вести війну впевненіше?</em></strong></div><div>- Ні. Стало зрозуміло, що росія як ворог не перебуває в загальноприйнятій раціональній системі координат. Переконати росію в тому, що її дії самогубні для неї самої, неможливо. росія являє собою екзистенційну загрозу для України в будь-якому своєму вигляді.</div><div>І просто видавити російські війська з української території - це не означатиме перемогу, тому що росія продовжуватиме війну в будь-якому стані: без зброї, без ВПК, без снарядів, вона все одно воюватиме.</div><div>Звичайно, я тут перебільшую, але сенс саме такий. Замість БТР будуть броньовані "Урали", снаряди будуть північнокорейські, але росія залишатиметься для України екзистенційною загрозою.</div><div><strong><em>- Я не розумію, як ця переоцінка впливає на здатність росії  воювати, а України - чинити опір.</em></strong></div><div>- Змінилося завдання. Завдання відновлення кордонів стало для України вторинним. Первинне завдання - що робити з російською загрозою, як її мінімізувати і ліквідувати.</div><div><strong><em>- І як це завдання вирішується, скажімо, на Донеччині, де Україна, як ми бачимо, втрачає позиції? .</em></strong></div><div>- Це завдання вирішується знищенням російського військового потенціалу на полі бою. Знищенням російських запасів озброєнь. Ці запаси, як ми бачимо, не нескінченні.</div><div><strong><em>- У росії  заводи працюють у три зміни, сім днів на тиждень вони клепають це озброєння, поповнюючи запаси. Наприклад, "Курганмаш" набирає робітників на 200 тисяч рублів на місяць.</em></strong></div><div>- Це для певних, дуже вузьких категорій робітників. В іншому величезні зарплати на цих заводах - міф. Перерахуйте, скільки робітники отримують зараз, виходячи з витрачених годин. Двісті тисяч - це хороша зарплата, якщо ти працюєш 40 годин на тиждень. Якщо ви почнете перераховувати на реальний робочий день на цих підприємствах, то вийде, що раніше людина заробляла 300 рублів на годину, а тепер - 350. А якщо ти працюєш у режимі 24/7, то протримаєшся недовго.</div><div><strong><em>- А яка різниця? Якщо говорити з самими робітниками в регіонах, вони дуже задоволені, що більше отримують. Вдома, кажуть, усе одно робити нічого.</em></strong></div><div>- Але ж людей у країні більше не стає. Якщо ви працюєте не 40 годин на тиждень, а 70, ваша продуктивність не зростає в тій самій пропорції, тому що ви почнете втомлюватися, у вас частіше трапляються збої, у вас збільшується відсоток браку.</div><div><strong><em>- Який ефект для ВПК від такої роботи? Ви говорите, що озброєння стає простішим. А його стає більше завдяки тому, що робітники працюють у три зміни?</em></strong></div><div>- Ефекту ніякого, крім одного: освоюються величезні гроші, але ці гроші витікають у чорну діру. Усі військові виробництва збиткові. Вони отримують гроші за держзамовлення і цими грошима закривають збитки. І з кожною одиницею військової продукції створюються нові збитки. У них витрати зростають незрівнянно вищими темпами, ніж виручка. Якщо взяти для прикладу "Курганмашзавод", який ви згадали, то в нього у 2023 році виручка зросла на 40%. Але собівартість продукції зросла при цьому майже на 46%. А прибуток скоротився.</div><div><strong><em>- Чи важливо це для заводів, які все одно отримають гроші від держави? </em></strong></div><div>- Вони не від держави отримають, а від російських громадян, від платників податків. Тобто вони забирають працю і прибуток у всіх і витрачають на те, що взагалі не можна вважати продуктивним. Фактично вони не виробляють нічого, тому що військова техніка - це чиста витрата, чистий збиток, вони не задовольняють жодних потреб і не створюють жодної нової додаткової вартості.</div><div><strong><em>- З огляду на те, що в такому режимі це існує скоро три роки, як би ви оцінили в цифрах стан російського ВПК, якщо порівнювати, скажімо, з довоєнним 2021 роком? Тоді ж повинні були вже щось нарощувати, якщо готувалися до війни?</em></strong></div><div>- 2021 рік у них був не найвдаліший. Останніми відносно вдалими роками були 2016-2017 роки, але тоді вже були великі збитки. У 2019-му було видно ознаки уповільнення, 2020-й - це взагалі був спад, 2021-й - місцями відновлювальне зростання. Їх, мабуть, надихнув 2022 рік, тому що в них стали вбухувати більше грошей. І менше стали з них питати.</div><div>Це я говорю про прошарок людей, які стали прямими бенефіціарами війни, вони забирають ресурс у всіх. А загалом процес деградації в російському ВПК почався не вчора, а ще 2014 року, коли росія почала випилюватися з міжнародної системи розподілу праці, із промислової кооперації із західними країнами. З 2022 року цей процес прискорився і став незворотнім.</div><div><strong><em>- Скільки може тривати процес деградації і до якого результату він зрештою прийде? Виробництва зовсім зупиняться?</em></strong></div><div>- Їм необов'язково зупинятися, просто будуть рости і рости збитки. У 2010-ті роки російський ВПК генерував на рік 200-300 мільярдів рублів чистого збитку, зараз дійшло до сотень мільярдів рублів чистого збитку.</div><div><strong><em>- Зате зросла готовність держави покривати ці збитки нашим, платників податків, коштом.</em></strong></div><div>- Готовність-то зросла, але і ви більше податків виробити не зможете. Що у вас ще забирати? По-перше, скрізь відбувається максимізація збитків, по-друге, йде технологічна деградація. Вони закупили якісь компоненти, закупили промислове обладнання, оновлювали його всі 2000-ті та 2010-ті роки, а зараз цей процес зупинився.</div><div>Я ще 2022 року говорив: якщо російському ВПК узагалі ніхто нічого поставляти не буде, його вистачить років на два-три, а далі почнуться проблеми. Ось зараз починається 2025 рік, якраз ці два-три роки закінчуються. Щось вони викроюють собі - з Китаю, через Китай, у 2023 році були великі поставки, хоч і не тієї якості. Нарощувати виробництво вони навряд чи зможуть.</div><div><strong><em>- Але вони ж наростили виробництво іранських доронів?</em></strong></div><div>- Так, але це теж паліативний захід, це замість високоточної зброї. Погоди вони не роблять.</div><div><strong><em>- Як же не роблять? Щонайменше їхня кількість дозволяє перевантажувати українську ППО, щоб вона не перехоплювала ту саму "високоточну" зброю. Тобто за допомогою дронів росія  на війні теж, як і у випадку з "гарматним м'ясом", бере кількістю.</em></strong></div><div>- Українська ППО справляється. Якщо ми порівняємо за статистикою осінь 2024-го з осінню 2022-го, то побачимо, що ефективність української ППО проти тих же іранських дронів зросла з 20-50% до 95%. При цьому іранські дрони не застосовуються на фронті.</div><div><strong><em>- Вони застосовуються для ударів по цивільних об'єктах.</em></strong></div><div>- Так, по цивільних об'єктах. І це теж велика імітація бурхливої діяльності: ви витрачаєте шалені десятки мільярдів рублів на виробництво того, що ніяк не впливає на ситуацію на полі бою. Абсолютно ніяк не впливає.</div><div></div><div><strong><em>- А як впливає на ситуацію на полі бою та деградація російського озброєння, про яку ви говорите? Що ми повинні побачити в результаті цієї деградації на полі бою?</em></strong></div><div>- Ми маємо побачити зрештою, що росія більше не становить екзистенційної загрози для України. росія , звичайно, створюватиме проблеми, вона може створювати проблеми ще десятиліттями. Але в результаті все повинно прийти до того, що росія більше не може поставити під сумнів існування України або якої б то не було іншої країни по своєму периметру. Порівняйте це з ХАМАС у секторі Газа. Вони напали на Ізраїль у жовтні 2023 року в надії поставити під сумнів його існування - і все: більше вони екзистенціальної загрози для Ізраїлю не становлять. Тобто ХАМАС ще може здійснити якісь разові обстріли, але загрожувати існуванню Ізраїлю він більше не здатен. Те саме - "Хезболла".</div><div><strong><em>- Але тільки з росією різниця в тому, що, поки це станеться, Україна встигне заплатити надто високу ціну. Вона вже заплатила і ще заплатить.</em></strong></div><div>- Усі платять високу ціну. Звичайно, якщо на вас нападають, ви захищаєтеся. І ваше завдання - агресора анулювати. Ваше завдання - зробити так, щоб агресор більше ніколи на вас не захотів нападати і не зміг напасти.</div><div><strong><em>- Зараз ми бачимо, у який спосіб вирішують це завдання західні союзники України. Вони дають їй зброю, щоб вона перемелювала, як ви кажете, російську армію, але не дають достатньо зброї, щоб вона перемогла. Звідки така тактика?</em></strong></div><div>- Чому ви вирішили, що питання стоїть саме так? Ви впевнені, що у Заходу є достатньо зброї для України?</div><div><strong><em>- Але союзники час від часу самі кажуть: у нас є, скажімо, літаки F-16, але більше ми вам не дамо.</em></strong></div><div>- На передачу F-16 просто потрібно дуже багато часу. Польща в мирний час витратила на переозброєння з МіГ-29 на F-16 десять років. А Україна робить те саме в умовах найжорстокішої, найважчої війни. Зрозуміло, що не відбулося ще повного переозброєння, поставки ще йдуть. Але треба зіставляти вихідні дані. Йдеться про машини зовсім іншого класу, всіх треба перенавчати. Не просто льотчиків перевчити, а всю систему наземного персоналу готувати заново. І до того ж усіх вчити англійської мови. Вивчення іноземних мов в українській школі поставлено краще, ніж у російській, але для того, щоб кожен технік читав мануал F-16, цього недостатньо.</div><div><strong><em>- Добре, F-16 у цьому сенсі невдалий приклад. А ракети Taurus?</em></strong></div><div>- "Таурусів" просто мало. Їх фізично мало. За весь час існування програми Taurus виробили всього трохи більше ніж 600 ракет. З них частина виїхала в Південну Корею, частина виїхала в Іспанію, частина залишається в Німеччині. Що Німеччина може передати? І що змінять 200 "Таурусів", які вона, припустимо, могла б передати? Крім того, що це ще більше послабило б у військовому відношенні саму Німеччину, яка і так сильно ослаблена за останні 35 років і тільки-тільки приходить до тями.</div><div><strong><em>- Сполученим Штатам теж більше нічого дати Україні?</em></strong></div><div>- Сполучені Штати дають усе, що вони можуть дати. У тих кількостях, на які вони здатні. Не треба применшувати масштаби допомоги. Подивіться офіційні зведення, те, що опубліковано на сайті Держдепартаменту: що і в яких кількостях було передано Україні. Не забувайте, що є нормативи - що має залишатися в американської армії недоторканним у будь-якому разі, незнижуваний залишок. Вони не можуть передати взагалі все. І там теж своя бюрократія, свої закони, свої потреби, розрахунки.</div><div><strong><em>- росія  колись посідала другу сходинку за обсягами продажів на світовому ринку озброєння. Що змінилося тепер?</em></strong></div><div>- росія там уже ніякого місця не займає, вона тільки залишково постачає комусь не найпотрібнішу продукцію. Якісь запчастини до літаків і вертольотів, проданих 30-40 років тому. Це проходить за категорією "озброєння і військова техніка", але це не щось передове. Головним експортним товаром росії на цьому ринку були системи ППО, морські озброєння, авіація. Системи ППО вона зараз не здатна поставляти, скрізь ідуть затримки. Морські озброєння теж не здатна поставляти в тих кількостях, які можуть бути цікаві покупцям.</div><div><strong><em>- У чому причина? У росії  не хочуть купувати озброєння або вона не може випускати потрібну кількість для експорту?</em></strong></div><div>- Колишні експортні потужності завантажені замовленнями для російської армії.</div><div><strong><em>- А покупці залишилися? Хтось хотів би купувати російське озброєння?</em></strong></div><div>- А хто вони - ці покупці?</div><div><strong><em>- Індія, наприклад...</em></strong></div><div>- Про Індію можна забути. Якби росіяни були розумнішими, вони б задумалися про перспективи військового співробітництва з Індією ще року в 2015-му, у крайньому разі - в 2017-му. Але вони сподівалися на те, що вже Індія-то у них завжди все купить, а якщо буде думати, то запропонуємо вигідніші умови. Контракт на С-400 номінований у рублях, і Індія почне виплачувати ці рублі тільки після того, як поставки завершаться. А росія цей контракт виконати не може. Те, що Індія отримує за цим контрактом, дістається їй практично безкоштовно.</div><div></div><div><strong><em>- Хто інші щасливці, які купують російську зброю?</em></strong></div><div>- М'янма, Білорусь, у них вибору немає. Казахстан, Таджикистан, Киргизстан. росія далеко відстала. І це сталося ще до війни, а війна - це вже фінальний акорд по кришці труни.</div><div>Ось росія виробляє якісь системи ППО: С-400, "Бук", "Тор", "Панцир". Ці системи кращі, ніж ті, що були в 1980-х роках. Але вони поступаються західним системам, ізраїльським системам, вони дешевші, але більш примхливі в обслуговуванні. І вони не показують високої ефективності в умовах сучасної війни.</div><div><strong><em>- Якщо не плутаю, установки С-300 "Хезболли" в Лівані ізраїльські ВПС нещодавно розстрілювали ледь не просто з бортової зброї, тоді багато хто з цього приводу веселився.</em></strong></div><div>- І Ліван, і Сирія, і Україна, де стільки вже російських комплексів ППО знищено. Тут проблема в недосконалості техніки - і плюс недосконалість тактики застосування цієї техніки. Плюс проблеми з особовим складом, який працює з цією технікою. російські військові, скажу акуратно, інтелектуально не дуже конкурентоспроможні, тому і військових в інших країнах вони нічому особливо навчити не можуть.</div><div><strong><em>- росія  дуже мілітаризована країна, всі сили так чи інакше кинуті на виробництво озброєння. І ми бачимо, що регіони, де зосереджені такі підприємства, живуть так добре, як ніколи не жили. Дмитро Медведєв писав, що і після війни ці заводи будуть так само працювати, щоб заповнити запаси. Як розвиватиметься країна, де головним завданням залишиться поповнити запаси зброї?</em></strong></div><div>- Вона ніяк не буде розвиватися, вона буде, як і раніше, деградувати. Озброєння, які ця країна виробляє, вже давно застаріли, вони були застарілими вже в лютому 2022 року. І нічого іншого росія не зможе виробляти. Компоненти, комплектуючі вони ще купують у Китаї. Самі вони виробляти їх не в змозі. Це все товар нижчої якості і менш передбачуваний. Він дешевший, ніж німецька або американська продукція на відкритому ринку, але росії він, з урахуванням санкцій, обходиться втридорога. Усе це витрати, це збитки.</div><div></div><div><strong><em>- Щось подібне витримував і Радянський Союз, і його оборонці неважливо було, збиткове виробництво чи прибуткове..</em></strong></div><div>- Радянський Союз так само залежав від постачань західного обладнання, він точно так само не виробляв усього, що було потрібно його ВПК. І взагалі-то, весь перехід на електронні системи в оборонці супроводжувався поглибленням кооперації з НДР, з Болгарією, з Чехословаччиною, з Польщею. У росії таких партнерів зараз немає.</div><div>І навіть у Радянському Союзі важливо було, наскільки підприємство прибуткове чи збиткове. Були підприємства процвітаючі, а були - планово збиткові. Планово збиткові підприємства завжди жили гірше, ніж процвітаючі. І планово збиткові підприємства гальмували розвиток усіх інших, зокрема й у ВПК. Я б подивився на якісь дійсно прибуткові військові підприємства в сьогоднішній росії .</div><div><strong><em>- Вони існують? </em></strong></div><div>- "Ростех" декларує якийсь прибуток, 3-4% рентабельності у них є. При цьому в самій компанії кажуть, що це катастрофа, з такою рентабельністю довго не протримаєшся. І все-таки у "Ростеха" цивільна продукція - це 40%. Ми приблизно знаємо структуру їхньої виручки, і серед їхніх військових підприємств дуже мало або майже немає прибуткових. І "Уралвагонзавод" живе, я думаю, за рахунок все-таки виробництва вагонів, а виробництво танків приносить їм виручку, але не прибуток, воно збиткове.</div><div><strong><em>- Ви це все описуєте як величезну махину, яка повільно, зі скрипом і скреготом, але гальмує. Що з нею буде далі? Вона зовсім встане чи все-таки рухатиметься вперед, тільки дуже повільно?</em></strong></div><div>- Це машина, звісно, інерційна, і її інерцію не треба недооцінювати. Ми не знаємо, встане вона в підсумку чи розвалиться на ходу.</div><div><strong><em>- Скільки часу ви відводите цій машині?</em></strong></div><div>- Це неможливо прогнозувати. Йде спрощення, якихось компонентів постійно не вистачає, новіших моделей не з'являється. Ось є, припустимо, у вас загальна графа "бронетехніка". І ось десять років тому була умовно тисяча БТР, БМП і танків, а тепер усе йде до того, що заявлятимуть про умовні півтори тисячі. Але з них дві третини будуть "Урали", на які більше сталі наварили і сказали, що це бронемашини. Я, знову ж таки, перебільшую, але спрощувати можна довго. У "Хезболли" або ХАМАС взагалі повноцінного ВПК не було - ну, Іран щось підкидав, але з'ясувалося, що головне - це бажання воювати, а не об'єктивні можливості. У росії вироблятимуть десять тисяч вантажівок КАМАЗ, з них половину бронюватимуть і казатимуть: ми виробили п'ять тисяч броньовиків. При цьому ми бачимо, що є інвестиції в розширення виробництва. Частину цехів почали будувати ще до 2022 року. Частину цехів було погоджено раніше, а у 2022-му їх почали будувати, і вони мають запрацювати в другій половині 2020-х років. Чи будуть вони працювати насправді? Це невідомо, ми тільки знаємо, що хорошого обладнання ці цехи вже не отримають. Часто будують новий цех замість старого. Вони кажуть, що вдвічі розширили виробництво, побудувавши новий цех, але забувають додати, що старий просто закрився, бо став непридатним. Тому великого збільшення в російського ВПК уже не вийде. Ні за рахунок кооперації, ні завдяки просунутому обладнанню.</div><div></div><div><strong><em>- Чому це не позначається на перебігу війни в Україні?</em></strong></div><div>- Як це не позначається? Повторю: остання успішна російська операція з розгрому великого з'єднання ЗСУ відбулася в Маріуполі в травні 2022 року. Після цього росія займається видавлюванням сил противника, але розгромити їх не може, а це суперечить самій російській військовій стратегії.</div><div><strong><em>- Водночас у світі почали обговорювати позиції сторін на переговорах, радити Україні, що їй краще поступитися, тощо. Це не означає, що у росії  , за всіх її проблем, перевага на полі бою? </em></strong></div><div>- Переговорів сьогодні поки що жодних немає, по-перше. По-друге, економічне становище росії , зовнішньополітичне, внутрішньополітичне - воно стало кращим чи гіршим?</div><div><strong><em>- Я-то скажу, що гірше, але якщо запитати росіян...</em></strong></div><div>- росіян не треба питати, росіяни в більшості своїй теж у школі погано вчилися. Давайте міркувати об'єктивно. росія може зараз на щось впливати у світі?</div><div><strong><em>- Можна оцінити, як росія  "вплинула" на долю Башара Асада.</em></strong></div><div>- Абсолютно вірно. А якщо становище росії у світі гірше, ніж було до війни, то росія виграє війну? Перемога у війні означає, що ваше становище покращилося порівняно з довоєнним. Економічне, зовнішньополітичне, внутрішньополітичне становище росії погіршилося за всіма позиціями.</div><div><strong><em>- А як покращилося становище Радянського Союзу після Другої світової війни? Країна була зруйнована, десятки мільйонів людей вбито. Він теж не виграв?</em></strong></div><div>- Радянський Союз вийшов із Другої світової війни переможцем саме тому, що його економічне становище покращилося, його зовнішньополітичне становище покращилося. Радянський Союз отримав гігантські ін'єкції промислового обладнання і технологій від США, від Німеччини. Радянський Союз окупував країни, що утворили потім Варшавський блок. Це величезні промислово розвинені густонаселені райони, які, не ставши частиною СРСР, допомогли йому і всій радянській системі проіснувати ще сорок із гаком років. Тому що чехословацька промисловість, польська, гедерівська навіть після розгрому були за багатьма аспектами набагато просунутішими, ніж радянська промисловість. Звичайно, нам сьогодні хотілося б, щоб усе відбувалося швидше, але так не виходить.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69844/ 2025-01-07 20:43:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Держпраці відповіла, чи правомірно не укладати письмовий договір http://izmail.es/article/69848/ Чи є обов’язковим укладення письмового трудового договору при спрощеному режимі регулювання в умовах воєнного стану. <div>Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці розповіло, чи є обов’язковим укладення письмового трудового договору при спрощеному режимі регулювання в умовах воєнного стану.</div><div><div>Статтею 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.</div><div>Відповідно до вимог статті 49-6 Кодексу законів про працю України регулювання трудових відносин працівників і роботодавців, на яких поширюється спрощений режим, здійснюється трудовим договором.</div><div>Трудовий договір в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин укладається в письмовій формі державною мовою у двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін).</div><div>За згодою між працівником і роботодавцем трудовий договір може бути укладений у формі електронного документа відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69848/ 2025-01-07 19:17:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Мрії та пророцтва Тараса Шевченка у творі "Холодний яр" http://izmail.es/article/69847/ 29 грудня (17 грудня за с.ст.) 1845 року знаменитий український поет в селі Вʼюнище, поблизу Переяслава, написав вірш "Холодний яр". <div><em>Розлогіше - у публікації Миколи Томенка для OBOZREVATEL.<br></em>Приводом для написання цього твору стало відвідування Холодного Яру, де було місце збору гайдамак під час Коліївщини. Шевченко знову звертаються до теми Коліївщини (відому поему "Гайдамаки" він написав ще в 1839-41 роках), полемізуючи з тими істориками, які паплюжили гайдамацький рух.</div><div descr="Мрії та пророцтва Тараса Шевченка у творі " Холодний="" яр".="" Джерело:="" Фейсбук="" Миколи="" Томенка"=""></div><div>Нагадаю, що Тарас Григорович неодноразово згадував про вплив на його світогляд розповідей свого столітнього діда Івана-гайдамаки:</div><div><em>"Батько діда просить, щоб той розказав</em></div><div><em>Про Коліївщину, як колись бувало,</em></div><div><em>Як Залізняк, Гонта ляхів покарав.</em></div><div><em>Столітнії очі, як зорі сіяли,</em></div><div><em>А слово за словом сміялось, лилось…".</em></div><div>Тепер про актуальні думки, пророцтва і нездійсненні мрії нашого світоглядного Батька в цій поезії.</div><div>Тарас Шевченко в "Холодному Ярі" переконує і сучасних російських, польських й толерантних українських істориків, які продовжують писати про те, що "гайдамаки не воины - разбойники, воры":</div><div><em>"Брешеш, людоморе!</em></div><div><em>За святую правду-волю</em></div><div><em>Розбійник не стане,</em></div><div><em>Не розкує закований</em></div><div><em>У ваші кайдани</em></div><div><em>Народ темний, не заріже</em></div><div><em>Лукавого сина,</em></div><div><em>Не розібʼє живе серце</em></div><div><em>За свою країну…"</em></div><div>Як бачимо, Тарас Шевченко, ще майже 180 років тому, закликав наших грантожерів-істориків стати на захист УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, який відстоював своє природне право ВІЛЬНО жити на СВОЇЙ ЗЕМЛІ і молитися у СВОЇЙ ЦЕРКВІ рідною мовою, а не ВИБАЧАТИСЯ перед завойовниками, які прагнули були господарями в нашій країні.</div><div>Тут також і про колаборантів та пʼяту московську колону, які закликали Путіна (Нерона) та його орду вбивць, варварів і мародерів в Україну рятувати "Святую Русь" і "каноническую церковь":</div><div><em>"Не зовіте преподобним</em></div><div><em>Лютого Нерона.</em></div><div><em>Не славтеся царевою</em></div><div><em>Святою войною.</em></div><div><em>Бо й самі не знаєте,</em></div><div><em>Що царики коять.</em></div><div><em>А кричите, що несете</em></div><div><em>І душу і шкуру</em></div><div><em>За отечество! …"</em></div><div>Сумно сказати, що й нині, у часи кровопролитної війни з московською ордою, в описаному Шевченком Мотронинському монастирі, який був духовним осідком гайдамаків, а згодом борців за Незалежність з Холодноярської республіки, досі моляться за "Русь святую" та за "матрон московських і петербурзьких"?!</div><div>Застерігає Тарас Григорович і владців теперішніх:</div><div></div><div></div><div><em>"По якому правдивому,</em></div><div><em>Святому закону</em></div><div><em>І землею, всім даною,</em></div><div><em>І сердешним людом</em></div><div><em>Торгуєте? Стережіться ж,</em></div><div><em>Бо лихо вам буде,</em></div><div><em>Тяжке лихо!…"</em></div><div>Та попереджає в останніх рядках свого "Холодного Яру":</div><div><em>"Бо в день радості над вами</em></div><div><em>Розпадеться кара.</em></div><div><em>І повіє огонь новий</em></div><div><em>З Холодного Яру".</em></div><div><em><strong>Довідково</strong></em></div><div><strong><em>В січні 2025 року Фонд "Рідна країна" спільно з Черкаським державним технологічним університетом презентує нове видання "ВОЮЮЧИЙ ШЕВЧЕНКО. Мала світоглядна книжка українського воїна".</em><br>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/69847/ 2025-01-07 17:55:02 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Міст Орлівка-Ісакча: будівництву бути? http://izmail.es/article/69846/ Міст через Дунай між Одеською областю та Румунією можуть почати будувати вже цього року. <div>Будівництво мосту через річку Дунай між населеними пунктами Орлівка (Україна) та Ісакча (Румунія) після довгих років обговорень може розпочатися вже 2025 року.</div><div>Після більш як 10-річного планування проєкт вже на етапі узгодження.</div><div>Передбачається, що міст Орлівка-Ісакча стане частиною великого південного транспортного коридору South Gate to Europe, що має стратегічне значення для України та Європейського Союзу, та з’єднає Україну з Євросоюзом через Румунію, Болгарію та Туреччину.</div><div></div><div>Окрім будівництва автодорожнього прикордонного мосту через річку Дунай, проєкт передбачає також прокладання залізничної колії сполученням Ізмаїл-Рені та розширення автодорожніх колій. Це має стати найкоротшим шляхом як між Україною та Болгарією, так і на всьому коридорі між Балтикою та Чорним морем.</div><div><span style="background-color:#ffffff;color:#25282a;text-align:justify">Нещодавно у ЗМІ з’явилася інформація, що українські урядовці разом із зовнішніми партнерами повернулися до ідеї розвитку південного транспортного коридору.</span></div><div>Як зазначив посол Румунії в Україні, який підтвердив рішення про будівництво, цей проєкт має забезпечити якнайшвидше сполучення між Україною та ЄС, а також покращити інфраструктуру для міжнародної торгівлі. За його словами, рішення про будівництво мосту вже ухвалено, і зараз очікуються результати техніко-економічного обґрунтування.</div><div>Довжина мосту складе близько 800 метрів, а разом із підходами – до 12 км. Джерела також повідомляють, що інженерна споруда може стати повною копією вже збудованого та функціонуючого мосту «Нова Європа» (більш відомого як Відін-Калафат) між Болгарією та Румунією.</div><div>Також у рамках розвитку південного транспортного коридору обговорюється і будівництво паралельного автобану Одеса-Рені, який буде набагато коротшим за існуючу трасу і має розвантажити транспортний потік.<br>Зазначимо, що проєкт South Gate to Europe було розроблено понад 10 років тому, але через політичні та фінансові труднощі його реалізація постійно відкладалася. 2025 року український уряд планує затвердити його як національний пріоритет.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/69846/ 2025-01-07 16:36:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Там уже цвинтар із "м'яса". А вони лізуть" - "Лемко" з "Азову" про Торецький напрямок, полон і 10 років на війні http://izmail.es/article/69845/ Арсен Дмитрик ("Лемко") - командир батальйону 12-ї бригади НГУ "Азов". На війні з 2014 року. На початку повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Маріуполя. Потрапив у полон, пережив теракт у колонії в Оленівці. Звільнений наприкінці вересня 2022-го. Після полону повернувся на військову службу. <div><em>Про ситуацію на фронті, загибель у Донецьку одного з катів "азовців", про проблеми війська, втому й оптимізм на війні - читайте і дивіться "Лемка" в проєкті "Ремовська Інтервʼю". </em></div><div><em><strong>- Яким видався для вас 2024-й рік?</strong></em></div><div>- Почалася нова сторінка мого життя - новий підрозділ, 6-й батальйон, який зараз виконує бойові задачі в місті Нью-Йорк. Створення підрозділу ми почали в лютому, і вже в кінці літа він мав бойове хрещення. Спочатку - ліси Кремінної, далі Нью-Йорк. Командування задоволене, хлопці мої, "рекси", також молодці.</div><div><em><strong>- Як би ви загалом описали, чим цей рік відзначився для фронту?</strong></em></div><div>- В першу чергу, реформами. Крайня - декілька місяців тому хлопці-військові вигадали, як за допомогою FPV-дронів збивали російські "Орлани" й БПЛА іншого типу. Завдяки тому, що ми частково обрізали їхні "очі", деякі операції нам було легше проводити.</div><div>Також не забуваємо Курську операцію. Всі, хто в ній брав участь, - молодці.</div><div>Ще з реформ - як не крути, підготовка потрошку міняється на краще. Виростають нові здорові бригади. На посадах - молоді, хороші офіцери, яких підтримують старші.</div><div>Ця війна принесла багато поганого. Але паралельно маємо величезний розвиток. Візьмімо хлопців, що займаються дальніми БПЛА, чи ракетами. Там - дуже великий стрибок.</div><div>Вважаю, у 2025 році ми зробимо ще кілька кроків вперед. Що стосується "Азову", впевнений, будемо серед підрозділів, які будуть задавати напрямок розвитку війська. Це і моя думка, і деяких наших офіцерів, і навіть військових з інших підрозділів.</div><div>Ви оптимістично налаштовані. Тоді як в суспільстві усе ж помітно певний песимізм.</div><div>У мене завжди стакан наполовину повний. Оптимізм мене підтримує. Так було і під час полону в Оленівці, і після теракту там. На фронті бувають дуже важкі часи. Але здоровий оптимізм рятує. Бо найважче - це не фізична втома, а психологічна.</div><div><em><strong>Ви 10 років на війні, але у вас склянка наполовину повна. В чому секрет?</strong></em></div><div>Друзі, близькі. Плюс, важливий момент - "азовці", які досі в полоні. Їх там понад 900. І всіх треба витягнути. Крайній обмін (цієї осені - ред.) ми їздили зустрічати хлопців. Я приїхав трохи засмучений, бо кілька днів майже не спав. Вони кажуть: "Командире, а що ти такий песимістичний?" Хлопці, на жаль, багато настраждалися в полоні. А тут на оптимізмі бігають. От як? Тому носа не можна опускати.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- "Азов" тримає оборону на Торецькому напрямку. Чим там особливий фронт?</strong></em></div><div>- З оперативної точки зору, це важлива ділянка. За нами - Костянтинівка, а за нею вже дорога і логістика на Краматорськ та Слов'янськ. І ми - на Неліпівці та Нью-Йорку - один з, так би мовити, форпостів. Ще один такий форпост - наш сусід зліва, Часів Яр.</div><div>Крайній місяць у противника така тактика, що вони майже не використовують бронемашини. Переважно їздить на самокатах, мотоциклах, електроскутерах, "багі". Ми називаємо це "одноразки". Але "одноразки" "одноразками", а з 10-20 людей троє-четверо виживуть і закріпляться на позиції.</div><div><em><strong>- Самокати, мотоцикли  -  це щоб їх складніше було уразити?</strong></em></div><div>- Так. Вони теж вчаться, адаптуються. Ворог розуміє, що ми проводимо дистанційне мінування. Що, умовно кажучи, FPV-дроном легше попасти в танк, ніж в мотоцикл. Плюс маневровість танка і мотоцикла - різні речі.</div><div>Але в нас так побудована оборона, що ворог не має переваги. За нашими підрахунками, за ці місяці, що ми там знаходимося, тільки підтверджених - понад тисяча вбитими та більше ніж сотня техніки підбитої. Там вже просто цвинтар "м'яса" і техніки. І вони далі лізуть і лізуть. Розуміють, що їм потрібно пробити цю скелю, де наші хлопці стоять. Поки що в них не виходить. І, думаю, не вийде.</div><div><em><strong>- Ви згадували в одному з інтерв'ю, що проти вас на цьому напрямку стоять 9-й полк "днр" і 1-ша "слов'янська" бригада "днр". Чим такі підрозділи відрізняються від регулярних російських військ?</strong></em></div><div>- Оскільки це "днр", мова про підрозділи, які утворилися ще у 2014 році. І в них є мотивація - вони, мовляв, стоять "за Донбас". У них у всьому винні "х*хли".</div><div>Ви казали, що вже воювали з цими підрозділами ще до 2022 року. Як це - періодично повертатися і стояти проти того самого ворога?</div><div>Я пам'ятаю, як вони починали, вони пам'ятають, як ми починали. Ми шість років стояли один проти одного. Їхній 9-й полк стояв від Азовського моря, з самого краю узбережжя, до Чермалика. А з Чермалика і далі стояла 1-ша "словʼянська" бригада. Це якраз ділянка фронту на Маріуполь. А так як ми знаходилися в Маріуполі, більшість наших бойових задач були також на цьому напрямку, і ми з ними перетиналися. З бригадою "Кальміус" їхньою. І коли виїжджали у 2019 році на Світлодарську дугу, також стикалися з тим самим підрозділом.</div><div>Були навіть моменти, що вони, коли знали, що ми тут, спеціально їхали, щоб з нами повоювати. Бо - "азовці". Їм цікаво. Але ще це в них може бути помста. Бо вони були серед перших російських угруповань, які наступали на Маріуполь 24 лютого 2022 року. І вони перші, хто сильно постраждав.</div><div>Ким поповнюються такі "підрозділи днр"? Адже якщо говорити про місцеве населення, його кількість явно обмежена.</div><div>Та де. В них грамотно побудована пропаганда. Вони активно працюють у школах, в дитячих садках. В них вже молоде покоління воює, яке виросло за ці 10 років.</div><div><em><strong>- Чи можна сказати, що ці люди ідеологічно налаштовані проти України?</strong></em></div><div>- З мого досвіду - я був у полоні, плюс, донецька лікарня - з п'яти охоронців (молодих, це були хлопці до 20 років) двоє були ідеологічними, а троє - ні.</div><div>Інший приклад - крайні наші полонені. З тих, кого я застав - це була батальйонна розвідка. З шести полонених четверо були місцеві. Звісно, в полоні вони розказують, що прийшли за гроші - це в них стандартна тема. Але ми ж бачили, що вони непогано трималися в посадці. Декілька днів відстрілювалися, проводили тактичні дії. Було видно, що мотивацію мають.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- Зараз багато розмов про стрімке просування росіян на східному фронті. Чому їм це вдається?</strong></em></div><div>- Є декілька чинників. Перше - противник на тактичному рівні тримає в тонусі весь наш фронт, бо в нього є людський ресурс. Друге - противник своїх людей не жаліє. І навіть не намагається витягнути. А в нас натомість великі втрати, коли проводимо евакуацію бійців, враховуючи тенденції ведення війни, БПЛА і все інше.</div><div><em><strong>- Тобто росіяни цілеспрямовано бʼють по евакуаційних групах?</strong></em></div><div>- Звичайно. Якщо вони цілеспрямовано б'ють по стабпунктах, то чому ні? Це в Маріуполі вони намагалися приховувати, що бомбили наш підземний госпіталь. А зараз все це роблять відкрито. Плюс, не стидаються бити по цивільних лікарнях - в Києві, в Запоріжжі. А на полі бою - так тим більше. Їх "Червоний хрест" не зупинить.</div><div>І третій пункт, чому росіяни просуваються - це такий наш поганий "коньок", а саме - взаємодія між підрозділами. Зараз набагато краще, ніж було рік тому, але все ж. Взаємодія - в тому сенсі, що поїхати до сусіда зліва, справа, попити кави, поговорити, спільними зусиллями щось зробити. Плюс - придані сили, з якими потрібно спілкуватися, планувати.</div><div>Тут багато залежить від командирів. У нас біда, на загальному рівні, в тому, що ми не спілкуємося з особовим складом. Я не говорю, що генерал повинен спілкуватися з кожним солдатом. Але час від часу збирати комбригів, слухати їхні пропозиції, враховувати - все було б набагато краще. Але рух в цьому напрямку іде.</div><div>Всі хочуть масштабувати "Азов". Але що таке "Азов"? Це не просто гарна медійка, молоді хлопці, забезпечення. Це, перш за все, віра в побратима, в командира, в спільну роботу. Так, є ідея. Але це все не буде триматися без взаємодопомоги. Умовно кажучи, це сім'я. І вона починається зі слова.</div><div>У мене, як у командира батальйону, деколи багато зусиль йде, щоб просто поговорити з особовим складом. Але якщо цього не робити, маленькі мікроменеджерські проблемки накопичуються - і потім масштабуються.</div><div><em><strong>- Є багато припущень, як довго може тривати наступ росіян. Наприклад, що вони поспішають до інавгурації нового президента США, щоб мати вагоміші аргументи проти українських. А що ви бачите, як довго ці темпи можуть зберігатися?</strong></em></div><div>- Можу сказати зі сторони тактично-оперативного командування, що росіянам зараз також важко. Так, у них немає нестачі боєприпасів, бо в них є союзники, які допомагають. Але візьмімо історію з залученням північнокорейських військових - це ж не просто так. Їм теж бракує людей.</div><div>І ви самі бачите: вже підключається дипломатія. Всі чекають закінчення війни, всі змучилися. Але за що я боюся - війна закінчиться, але потім треба буде багато працювати. Відновлювати країну. А це капець, як тяжко. Крім того, що ми маємо бути готові знову до війни.</div><div><em><strong>- Думаєте, росія спробує ще раз?</strong></em></div><div>- Однозначно. Нас зробили країною хліборобів - такими, що земельку і садочки обробляють. Але ми - країна воїнів.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- Може, цей образ нам зіграв на користь, що на початку повномасштабного вторгнення росія не розраховувала на опір?</strong></em></div><div>- Яку користь? Ми зрештою три роки воюємо. Я вивчав Ізраїль, Японію. Якби в нас країна була такої ідеології, що ми - воїни, що в будь-який момент готові відстояти нашу землю - не лише на полі бою, але й в економічному секторі, в культурному, росіяни навіть не думали б таке робити. Якось у полоні я спілкувався з полковником ГРУ. Він каже: якби у вас була така пропаганда, як в нас, ми б на вас навіть не напали.</div><div>Моя думка така: у нас в крові, в ДНК, є це. У нас не тільки козаки вміли гарно воювати. Багато країн світу за всю історію хотіли мати в себе українців як воїнів. Але нам треба прокинутися. Додати оптимізму, так би мовити - що так, ми страждаємо, в нас важкі сусіди, але можемо ще показати себе. І ніхто не буде до нас навіть пробувати лізти.</div><div><em><strong>- В червні США зняли заборону на постачання американської зброї для "Азову". Ваш батальйон уже її отримав?</strong></em></div><div>- В першу чергу для нас це відкрило можливість навчання з партнерами. Бо в нас багато досвіду, і партнери тільки "за", щоб ми ним поділилися. Те саме стосується й озброєння. Не було такого, що в понеділок обмеження зняли, а вже у вівторок ешелони з "Бредлі" поїхали в "Азов". Але потрошку, важко, але йде.</div><div><em><strong>- "Бредлі" з'явилися?</strong></em></div><div>- На жаль, ні. Але головне - мати надію.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- Я хотіла б присвятити частину інтервʼю змінам, які анонсуються або обговорюються для українського війська. Що зараз для вас як для командира є серед головних викликів  -  крім, власне, активності ворога?</strong></em></div><div>- Мотивація бійця - це на першому місці. На другому - підготовка. На третьому - забезпечення. Фанати піраміди потреб Маслоу зі мною можуть поспорити. Але якщо в тебе буде мотивація, буде і забезпечення. Вмотивований воїн знайде де купити чи дістати той самий автомат. Чи приціл нічного бачення, умовно кажучи.</div><div><em><strong>- Оскільки за ці два роки вам довелося формувати два батальйони, запитаю: а що є визначальним для того, щоб батальйон був ефективним?</strong></em></div><div>- Передусім, мотивована команда. Який би ти не був класний лідер, боєць - без команди нічого не зробиш. Моя заслуга - я цю команду зібрав. Але саме вона створила підрозділ. І будь-які наші заслуги - це їхні досягнення. Якщо у вас дійсно хороші заступники, штаб, командири, можна робити великі справи.</div><div><em><strong>- Коли ви кажете команда  -  це перш за все, офіцерський склад?</strong></em></div><div>- Офіцерський і сержантський. Сержанти - це м'язи. Я пройшов за 10 років всі щаблі. У 2014-15 роках не було так, як зараз, щоб офіцери, сержанти могли нам показати й підказати. Коли зараз приходять молоді, я їм кажу: вам пощастило, що у вас є такі командири, які можуть навчити. Цінуйте.</div><div>Зараз всі люблять порівнювати бригади з компаніями в бізнесі. Я б порівняв свою службу командиром із CEO, який бігає і щось постійно вирішує. Треба дати бійцям мотивації - як це зробити? Поїхали, домовилися зі спонсорами, привезли хлопцям нові пікапи. Далі - треба проводити навчання, і було б добре, в хороших умовах. Це теж про мотивацію. Плюс в мене є окремий штаб, який так само їздить, все вибиває. Є заступник, який займається підготовкою. І коли це все в системі працює, хлопці бачать, як командири стараються - в них і довіра є до тебе.</div><div><em><strong>- Ми періодично повертаємося до розмов про нестачу людей у війську. "Азов" це відчуває на собі?</strong></em></div><div>- Ми стикаємося з цим на рівні бригади. Ми запускаємо рекрутингову компанію. Проаналізували суспільство. До якого дійшли висновку? Перше, немає довіри. Як її вернути? Через слово. Як нам використати це слово? Лайфхак всім: спілкуйтеся з людьми. Реклама - це класно. Білборди - дуже класно. Але проводьте вишколи, лекції, спілкуйтеся з особовим складом.</div><div><em><strong>- А буває таке, що на зустрічах кажуть: "Та це все пропаганда". Мовляв, в реаліях все виглядатиме геть інакше.</strong></em></div><div>- Звичайно. Але якщо почнемо кожному щось доводити, це буде дуже довго. Треба доводити прикладами. Своїм в тому числі. Мені 30 років. Я витратив на армію вже 10 років. Це не те, що я себе хвалю - в нас таких у бригаді десятки хлопців.</div><div>Взагалі я наполягаю на тому, що треба писати історії живих героїв. На жаль, у нас слово "герої" часто вживають щодо загиблих. Ми ж хочемо сказати, що в нас є вдосталь живих героїв. У нас є <a href="https://youtu.be/ayl2xXOZLBM?si=4jM9AZxduhKRxIlX">друг "Хорус"</a>, якому 25 років - Герой України. <a href="https://youtu.be/CpezxQHyBQw?si=0hwB2wOIcE_aLIgI">Друг "Вог"</a>, в якого історія на цілий серіал - теж Герой України. Про таких треба розказувати. І казати щодо них "пропаганда" - в такої людини нема совісті, мені здається.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- "Азов" і далі покладається, перш за все, на добровольців? Чи маєте справу і з мобілізованими?</strong></em></div><div>- З ТЦК ми беремо дуже малий процент. Переважно, спеціалістів. А основа, десь 90% - добровольці. Наповнюємо бригаду через наші рекрутингові центри, через переводи.</div><div>Як ви ставитеся до силових методів залучення чоловіків до служби?</div><div>Мобілізація потрібна, але вона має бути здоровою. На жаль, ми вже перейшли цю лінію, щоб якось відмотати все назад. Бо довіри нема. Якби ще у 2022 році почали б правильно робити мобілізацію, зараз не було б такої критичної думки. Друг "Калина" нещодавно <a href="https://www.pravda.com.ua/columns/2024/12/10/7488532/">написав колонку</a>, я з ним згоден на 200%.</div><div>Ми хочемо зараз гасити пожежу, а треба було її не допустити. Зараз потрібно врахувати все, проаналізувати - і більше такого не допускати.</div><div><em><strong>- А де брати людей, якщо їх не вистачає? Силові методи  -  це не окей. Але мобілізація має якимось чином відбуватись.</strong></em></div><div>- Відновлювати довіру. До військових - хай вона і на високому рівні ще, але все ж цифри знижуються. Відновлювати довіру до органів самоврядування, до влади в цілому. Вже нереально швидко щось кардинально виправити. Але реально якщо робити це поступово і головне - системно, щоб це було прописано роки.</div><div><em><strong>- Відновлення довіри  -  це що? В чому має полягати цей крок?</strong></em></div><div>- Це про вирішення системних проблем на різних рівнях. Це не тільки про корупцію, не тільки про державотворення. Це й освіта, і культура, і здоров'я - все. Соціальні напрямки - це також треба вирішувати.</div><div><em><strong>- Коли ухвалювали новий закон про мобілізацію, було багато розчарування, що з нього прибрали норму про демобілізацію. Чи вона реальна під час війни?</strong></em></div><div>- На мою думку, ні. Бо пообіцяєш людям, потім не дотримаєшся слова.</div><div>З іншого боку, багато говоримо про таку проблему, як самовільне залишення частини (СЗЧ). Нещодавно у Bloomberg <a href="https://www.bloomberg.com/news/articles/2024-12-06/in-ukraine-more-and-more-exhausted-soldiers-abandon-their-posts?srnd=homepage-europe&fbclid=IwY2xjawG_iJRleHRuA2FlbQIxMAABHStzu81A85y5phCXYhikngYVsgpwlBU6_MFn95ShBmaw3tWBKL6DKxuvpw_aem_a5bLYVwpgXOJBq46wo8v-g">наводили</a> цифри з посиланням на Офіс генпрокурора: з 2022 року в Україні зареєстровано 96 тисяч кримінальних проваджень щодо самовільного залишення військової частини. Чи пов'язані ці речі? Те, що військовий наважується на СЗЧ, і той факт, що він не розуміє, як довго ще буде воювати.</div><div>Думаю, це малий процент. Чи хтось проводив аудит, чому ці люди пішли в СЗЧ? З того, що мені відомо - переважно це не через те, що немає чітких термінів.</div><div><em><strong>- А через що?</strong></em></div><div>- Ставлення до особового складу. З цим військовим ніхто не спілкувався. От його відправили в посадку і не сказали, чому туди треба йти, як туди дійти, яка в нього буде підтримка. Плюс - психологічні причини. В людини вдома сталася проблема - то підіть йому назустріч! Таких чинників багато. Але це операційні проблеми, їх реально вирішити на місці.</div><div><div></div></div><div>Про теракт в Оленівці</div><div><em><strong>- 9 грудня в Донецьку <a href="https://suspilne.media/donbas/898045-u-centri-okupovanogo-donecka-stavsa-vibuh-detali/">підірвали автомобіль</a> з колаборантом Сергієм Євсюковим. Він був начальником Оленівської колонії. В ній, зокрема, утримували багато "азовців", також і вас. Як ви сприйняли новину, що він загинув?</strong></em></div><div>- Сприйняв з думкою, що далі буде. Коли в липні 2022 року стався теракт в Оленівці, коли все горіло, ми там були закриті в бараку і самі з нього вибиралися. Ми просили: дайте нам медикаментів, ми самі собі надамо допомогу. Памʼятаю, як стояв він, його "свита", охорона. І він один-єдиний, хто сміявся.</div><div>І коли нас поранених пакували, як ту, вибачайте, скотину в КамАЗ, битком, він ходив, з кофійочком, - усміхається, сигаретку курить. І жарти кидає.</div><div>Я вам так скажу: коли я прочитав цю новину, я не курю, але каву випив.</div><div><em><strong>- Тобто цей Євсюков був в ніч, коли стався теракт в Оленівській колонії?</strong></em></div><div>- Звичайно. Без його відома все це не могло статися. Я ж кажу: далі буде. Хай інші думають також. Всі їхні рухи ми знаємо. Він там не один такий був.</div><div>Ви були старшим по бараку, який і став об'єктом теракту. Ви доволі детально <a href="https://youtu.be/eCKjzHbIuWs?si=L9VfDxcRo9fHTmX1">описували</a> ту ніч в інтервʼю. Чи вам доводилося перетинатися з Євсюковим іще десь, крім тієї ночі?</div><div>Так. Коли нас перевели з інших "азовських" бараків в цей один-єдиний, він за кілька годин прийшов. Говорив, що ми тут тимчасово. Мовляв, нас переселили, бо треба зробити ремонти. Щось таке. Каже: ви не обживайтеся, скоро звідси вийдете. І все.</div><div><em><strong>- Ви розуміли, що це може означати?</strong></em></div><div>- Ні, думали, що поїдемо на етап в Горлівку. Така ходила чутка. А що може статися щось таке, не розуміли. Бо це за межами всього людського: зібрати людей в одному приміщенні, які й так в полоні, які вийшли в цей полон за наказом - і живцем спалити.</div><div>Наглядачі, чи може хтось із росіян, з ким ви розмовляли вже після цієї страшної події, розказували вам їхню версію? Що це нібито український "Хаймарс" поцілив по Оленівці.</div><div>У ФСБ про це говорили. А я їм відповідав, що якби це був "Хаймарс", ми б там не вижили. До того ж вони привезли уламки цієї ракети. І навіть не могли це правдоподібно зробити. Там були наші хлопці, які збирали тіла загиблих - тих, кого ми не встигли вчасно витягнути з барака. Вони бачили, як приїхали працівники колонії з мішком зі шматками цієї ракети - і просто висипали їх. Та і все.</div><div>З ким я не спілкувався, всі розуміють, що це був теракт проти "Азову". Навіть поки ми були в полоні, деякі їхні офіцери це визнавали.</div><div><div></div></div><div><em><strong>- Багато "азовців" після полону повертаються на військову службу. Маємо ваш приклад, приклад "Редіса" (Денис Прокопенко, командир бригади "Азов" - ред.), "<a href="https://youtu.be/BEyoeNxDrbA?si=iq5yYtL2oZlke-41">Хоруса</a>". Як би ви це пояснили?</strong></em></div><div>- Бо ми - велика і міцна сім'я. І мусимо підтримувати один одного. Крім того, маємо підтримати тих побратимів і посестер, які в полоні. Лише в 6-му батальйоні ми за крайній місяць узяли в полон десяток росіян. На рівні бригади - там уже, мабуть, більш як півсотні. Може, вже і до сотні.</div><div>Ми стараємося брати полонених. Розуміємо, що їх можуть не поміняти на "азовців", будемо реалістами, але якщо поміняють на інших хлопців, теж будемо раді.</div><div><em><strong>- На щастя, цієї осені вперше за довгий час з полону повернулися кілька десятків "азовців". Але, як ви згадували, в ньому лишаються ще близько 900. Щонеділі відбуваються акції з підтримки військовополонених, їхніх родин. Чому це важливо?</strong></em></div><div>- Хлопці, які вийшли з полону, вже за декілька днів просилися на ці акції. Це підтримка і самих хлопців, і їхніх родин. Це якраз оці правила нашої сім'ї. Ми дуже вдячні, що люди виходять щонеділі. Хлопці, коли виходять, в них аж очі горять. Всім дякую, низький уклін вам. І дякуємо людям, які виходять за кордоном.</div><div><em><strong>- З вашого досвіду, чого потребують військовополонені? Що, можливо, їм хотілося б отримати від держави або від суспільства? Де ще, можливо, є якісь недопрацювання на цьому напрямку?</strong></em></div><div>- Вони в першу чергу хочуть допомогти та розказати про тих, з ким були в полоні й хто там ще лишається. Що потрібно від держави? Матеріальна підтримка - хлопці її заслужили. Премії видаються від держави, це є. Але, умовно кажучи, хтось з хлопців заслужив квартиру, особливо хто з окупованих територій, де все втратив. Хтось, можливо, машину. Отакі матеріальні, так би мовити, заохочення.</div><div>А з моральної точки зору - показувати їх як живих героїв. Підтримувати тих, в кого сім'ї з окупованих територій, які все втратили. Тоді їм буде набагато легше. Ну і звичайно, ми, без нас ніяк.</div><div><em><strong>- Дедалі більше постає питання: як витримати довгу війну? Тож як це зробити?</strong></em></div><div>- Не жаліти себе. Ми, військові, завжди плануємо від поганого, в нас є три плани: А, В, С. Але в нас завжди оптимістичне рішення.</div><div>Суспільство має розуміти, що ми, наші діти, правнуки, в будь-який момент будемо готові взяти зброю і захищати батьківщину. Не треба плекати надію, що росія розпадеться, переформатується, і все інше. Ми готуємося завжди до поганого.</div><div>Але основне - щоб ми були як сім'я. Допомагали один одному. Щоб була взаємодія на будь-яких напрямках, в будь-яких сферах. Тоді станемо форпостом, на який всі будуть рівнятися. От бачите, я почав з поганого, а закінчив оптимістичним.</div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69845/ 2025-01-07 14:50:36 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Остання спокуса московських попів в Україні http://izmail.es/article/69842/ В імперіалістичних планах росії по захопленню України головна роль, яку відведено УПЦ – залишатись фактором дестабілізації українського суспільства. <div>Чим ближче інаугурація американського президента Дональда Трампа, тим більше в світі очікувань, що цей непередбачуваний політик прийде і наведе по всьому світу порядок. В першу чергу чергу мова про призупинення-закінчення російсько-української війни. На даний момент виглядає так, що путін не готовий фіксувати збитки та йти на компроміси, а отже, в свій проєкт «Великої угоди» («Big Deal») він впихне всі свої свідомі та підсвідомі бажання. Одна з його больових точок – церква, точніше, уявлення про церкву як агента впливу на території ворога, пише видання <strong> </strong>"Релігія в Україні".<br>19 грудня путін <a href="https://www.religion.in.ua/news/foreign_news/51469-putin-pid-chas-shhorichnoyi-pryamoyi-liniyi-poskarzhivsya-shho-svit-ne-pomichaye-goninnya-na-rpc-v-ukrayini.html" target="_blank">провів</a> свою традиційну «Пряму лінію», на якій відповів на питання, як він ставиться до того факту, що в Україні РПЦ «практично вигнано», і чи не вважає він, що «позиції РПЦ підірвані?».<br>«Те, що відбувається з РПЦ – це найгрубіше, кричуще порушення прав людини та прав віруючих. Йде розтерзання Церкви на очах усього світу. Це як розстріл. І всі у світі воліють цього не помічати. Тим, хто це робить, це ще аукнеться», - відповіла людина, яка розв’язала найбільшу війну в Європі після Другої світової, у якої руки по лікоть в крові, і в країні якого відбуваються масштабні релігійні репресії.<br>Багато спостерігачів помітило, що останнім часом путін почав скочуватись в печерний антисемітизм. У справі «гонінь на УПЦ» він теж знайшов «єврейський слід»: «Розумієте, річ у чому. Адже вони навіть не атеїсти, ці люди. Атеїсти – люди, які теж у щось вірять. Вони вірять у те, що Бога немає. Це їхня віра, їх переконання. А це не атеїсти, це люди без будь-якої віри, безбожники. Вони етнічні євреї, але хто їх бачив у синагозі? У синагозі їх ніхто не бачив. Вони й не православні, у церквах також не бувають. Вони точно не прихильники ісламу, тому що й у мечеті вони навряд чи з'являються».<br>Але що планує росія зробити з цими безбожниками, так ніхто і не зрозумів: «Це люди без роду, без племені. Їм нічого не дороге те, що дорого нам і переважній частині українського народу. Вони втечуть колись і ходитимуть не до церкви, а на пляж. Це їхній вибір. Я думаю, що колись вони згадають про це. І жителі України, а переважна більшість мешканців України мають відношення до православ'я, дадуть їм оцінку».<br>Але не будемо плекати ілюзії, що росія заб’є на церковну кризу в Україні – не для того вона тридцять років квіточку ростила.<br>За власними джерелами «Релігії в Україні», цей спіч викликав невдоволення всередині УПЦ. За великим рахунком, сама ідея потрапити як товар для обміну до «Великої угоди» у дуже багатьох вірних цієї церкви (на всіх ієрархічних щаблях) не викликає, м’яко кажучи, ентузіазму.<br>В приватних розмовах деякі кажуть, що тоді доведеться вже виходити з зали очікування та починати відкритий тиск на церковне керівництво з вимогою розірвати канонічний зв’язок з РПЦ. Нікому не хочеться виглядати як військовополонені, яких публічно внесли в список на обмін і залишили вже як символ присутності ворога.<br>Втім, погроза путіна «євреям-безбожникам», що «їм ще аукнеться», виглядає поки досить туманно, але будемо виходити з того, що він наполягає на реанімації так званих «Стамбульських угод» з урахуванням «реалій на землі». Наразі ніхто не знає, чи буде вписаний «кейс УПЦ» у «Велику угоду», і якщо так – то в яких формулюваннях. З цього приводу існує багато версій, одна з яких звучить так: «Україна повинна забезпечити захист всіх конституційних прав (в тому числі майнових) Української православної церкви Московського патріархату як російської релігійної меншини».<br>Такий висновок базується на декількох версіях проєктів угод про врегулювання ситуації в Україні, які лежали на столі російсько-української переговорної групи на початку 2022 року. Наприклад, в проєкті «Мінської угоди» від 7 березня 2022 року УПЦ прямо ідентифікується як складова МП (адже ж не можна захистити права структури, чий формальний публічний статус неможливо чітко ідентифікувати): <br><em>«1. Усі особи на території України користуються правами і свободами, закріпленими у Загальній декларації прав людини та інших відповідних міжнародних документах, що стосуються прав людини.<br></em><em>2. З цією метою<br></em><em>а) Україна зобов'язується:<br></em><em>- гарантувати свободу совісті та віросповідання, скасувати і не допускати обмежень та дискримінації щодо канонічної православної церкви (Української православної церкви Московського патріархату), відновити всі її права, зокрема майнові;» <br></em>Але українська сторона тоді намагалась вичистити з договору все, що не стосується його безпосереднього предмету. Тоді росія підійша креативніше і вже в проєкті «Стамбульської угоди» від 27 березня 2022 року прямо прив'язала права найбільшої в Україні юрисдикції до захисту прав російських релігійних меншин.<br><em>«Стаття 9 </em><em>(становище і права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин)<br></em><em>Україна гарантує особам, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин, індивідуально або спільно з іншими особами вільно виражати, зберігати та розвивати свою етнічну, культурну, мовну або релігійну самобутність і підтримувати й розвивати свою культуру, не наражаючись на якісь спроби асиміляції всупереч їхній волі. (Ст. 12 Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між московією та Україною від 1999 р.)<br></em><em>a) Україна скасовує введені до моменту підписання цього документа і не допускає в майбутньому обмежень і дискримінації щодо Української православної церкви, відновить усі її права, зокрема - майнові;». <br></em>Про те, що мова йде не про всі релігійні меншини, а саме ті, що пов'язані з росією, говорить посилання на ст.12 Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між московією та Україною від 1999 р. (його дію було припинено в 2018 році):<br><em>«Високі Договірні Сторони забезпечують захист етнічної, культурної,  мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і  створюють умови для заохочення цієї самобутності».<br></em>На практиці це означає банальну рецепцію вже недіючих вимог «Закону про перейменування» № 2662-VIII, з яким УПЦ так відчайдушно боролась 5 років, залучивши до цієї боротьби також всі медійні ресурси РПЦ, особливо ВЗЦЗ МП (який курував проєкт «УПЦ»).<br>Нагадаємо, що після прийняття «Закону про перейменування» патріарх кирил обурювався, що примусова перереєстрація УПЦ призведе до «кривавих конфліктів» за храми, а тодішній очільник ВЗЦЗ митрополит Іларіон (Алфеєв) переживав, що таким чином «влада примушуватиме парафії, а можливо, і цілі єпархії до переходу в розкол». Але тоді ідея спротиву перейменуванню ґрунтувалась не стільки на нелюбові до Московського патріархату, скільки на факті примусовості перереєстрації з боку української держави: «нас не поставиш на коліна». Тепер же перейменування стане умовою захисту прав, але вже примус буде йти від росії.<br>Навіть якщо УПЦ не примусять стали РПЦвУ «за паспортом», будь-який варіант її включення до «Великої угоди» закінчиться для неї обов’язковою «чорною міткою» - ідентифікацією з РПЦ (а в найгіршому варіанті – причисленням до російської релігійної меншини). Що автоматично потягне анулювання рішень собору в Феофанії 2022 року.<br>Важко навіть уявити, як таке карколомне перевзуття керманичі УПЦ пояснюватимуть пастві, яка як дитячий віршик в садочку вивчила напам’ять свій «символ віри»: «ми не МП, ми незалежні». Українська держава «не поставила на коліна», а от російська зробить це легко – головне, яку маркетингову концепцію застосувати. В будь-якому випадку, така вказівка на централізовану структуру має бути, щоб розрізнити з ПЦУ, офіційна назва якої, нагадаємо, виглядає як УПЦ (ПЦУ). Отже, у УПЦ теж мають з’явитися свої дужки.<br>До речі, про «урахування реалій на землі»: «захист» УПЦ у «Великій угоді» вимагатиме від неї і «плати» - офіційної відмови від всіх єпархій на територіях, які за наслідками переговорів залишаться в російській окупації...</div><div>Плутанина з абревіатурою сталась і під час медійного розголосу путінських погроз «євреям-безбожникам». російські ЗМІ, здається, були дезорієнтовані: частина з них писала про «Українську православну церкву», частина – про «православну церкву на Україні», частина – про РПЦ, але майже всі висмикували путінські цитати з контексту.<br>Клірик Ньюз: «Гоніння на канонічну Українську православну церкву (УПЦ) влаштовують не атеїсти, а справжні безбожники» (далі по тексту – абревіатура «УПЦ»). «Релігія сьогодні» - ігнор. «Центр «Хризма»»: «Президент росії в. путін в ході прямої лінії прокоментував гоніння на Православну Церкву на Україні». «Правблог» - перепост «Хризми» без коментарів. Володимир Легойда – ігнор. Митрополит Леонід (Горбачов) використав абревіатуру «УПЦ»: «Президент, не соромлячись у виразах, назвав гоніння на Українську православну церкву «розтерзанням і розстрілом», який не помічають у всьому світі. А владу України, хто в цьому винен - «людьми без роду і племені»».  «Патріархія.ру» – ігнор. Наближені до патріархії ієрархи теж зробили вигляд, що нічого не сталось: телеграм-канал Савви (Тутунова) «Cogito ergo sum» – ігнор, Тихон (Шевкунов) проігнорував.<br>Парадоксально, але всі українські медіаресурси, які безпосередньо чи побічно пов’язані з УПЦ, практично в повному складі також проігнорували цю новину. Проколовся лише телеграм-канал «Расколам.нет», адміни якого не зорієнтувались і <a href="https://t.me/antiraskol/23274">перепостили</a> без коментарів російськомовне повідомлення пов’язаного з ВЗЦЗ РПЦ телеграм-каналу «Хризма». Але на однойменному сайті теж тиша. «Расколам.нет» пов’язують з колишнім кліриком УПЦ Олексієм Зощуком, який втік з України ще в 2018 році і загітував команди своїх підшефних медіа – «Расколам.нет» та «СПЖ» записатись в «Батальойон Лімассол». З Кіпру зручно штовхати свою рідну церкву в м’ясорубку, але на цей раз вся кіпрська команда стоятелів у вірі чомусь не стала робити путіну піар.<br>В ході боротьби за власне виживання УПЦ послідовно створювала міф про власну самодостатню суб’єктність, аж до того, що, за словами її спікерів, «Московського патріархату в Україні немає». І певний час цей міф вимушено підтримували в москві, «з розумінням» ставлячись до Феофаніївського собору і підчистки статуту як до «спроби зберегти церкву перед тиском».</div><div>Синод РПЦ після цього ухвалив постанову про те, що рішення Собору УПЦ «потребують вивчення у встановленому порядку» на предмет їх відповідності грамоті патріарха Алексія II та статуту РПЦ, але до цього моменту так і не спромігся винести свій канонічний вердикт, лише іноді висловлюючи стурбованість перспективами уходу УПЦ в розкол.<br>Насправді, все дуже просто: якби РПЦ створила богословсько-канонічну комісію і констатувала, що УПЦ після Феофанії пішла в розкол, це було б найкращим підтвердженням суб’єктності УПЦ. Але у РПЦ великий досвід пристосування до військових обставин, зокрема, прецеденти часів після декларації місцеблюстителя Сергія про підтримку безбожної радянської влади 1927 року. Більшовики стали вимагати від РПЦ поминання влади ще від патріарха Тихона в 1923 році, і вже тоді виникла Данилівська група непоминаючих (на чолі з митрополитом Феодором (Поздєєвським).<br>Більшовики закрутили гайки ще більше – заборонили  «поминання у громадських молитвах осіб, засуджених чи перебувають під судом за скоєння тяжких державних злочинів», оскільки «таке вшанування… носить характер явної політичної демонстрації проти робітничо-селянської влади». А патріарх Тихон тоді пройшов ув’язнення і підпадав під це визначення. Більше того, влада стала вимагати від самого Тихона, щоб він заборонив власне поминання. Ані тоді, ані пізніше, після оприлюднення Декларації 1927 року РПЦ не вважала непоминаючих такими, що відпали від церкви, хоча то був досить потужний рух, деякі представники якого навіть піддавали сумніву дійсність таїнств сергіан.<br>Хоча рух непоминаючих в УПЦ неприємний патріарху кирилу, це ще не привід оголошувати про розкол. Але, з точки зору кирила, в Києві загрались в незалежність. І тому москва час від часу нагадує, що УПЦ продовжує перебувати частиною РПЦ.<br>«А судді хто?», - сказав одного разу класик російської літератури. Мабуть, тільки лінивий (в першу чергу в росії) не задавав питання, а в чому ж цілі так званої «СВО»? Чи варті ці цілі тієї ціни, яку вже заплачено не тільки Україною, але й самою росією, та всім іншим світом?<br>Оскільки ця війна – особистий проєкт путіна, то звернімося до <a href="https://www.youtube.com/watch?v=9bk_NBKJDrc">першоджерела</a>: «Знаєте, коли в нас усе спокійно, розмірено, стабільно - нам нудно, застій. Хочеться двіжухи. Щойно починається двіжуха, все свистить біля скроні. І секунди, і кулі, на жаль, і кулі зараз свистять. Так нам страшно. Жах, жах. Ну "жах". Але не "жах-жах-жах-жах"». Як би комусь не хотілось бачити там щось дійсно грандіозно-духовне, на що потрібна санкція Бога, насправді все доволі банально.<br>Якщо визнати, що «демілітарізація» та «денацифікація» - лише віньєтки хибної суті, то в сухому залишку виходить, що для путіна сенс війни з Україною – в самому процесі кровопролиття і отриманні від нього нелюдського задоволення. Це банальна помста за «зраду», і розтрощені на камінчики окуповані міста – тому свідчення. В цьому сенсі перебувати під захистом окупаційних військ означає тільки одне: підзахисний свідомо визнає свій перехід на сторону окупанта і «з метою захисту» вішає на себе розпізнавальний знак.<br>Тут треба роз’яснити, як бачить росія роль УПЦ в Україні, і що буде, якщо УПЦ піддасться неконтрольованому тиску кортизолу і (замість справжнього, а не фарисейського уповання на Бога та мудрої антикризової політики) погодиться на захист воєнного злочинця, клінічного психопата, якому без кровопролиття (в його лексиконі це «двіжуха») просто «нудно».<br>В імперіалістичних планах росії по захопленню України головна роль, яку відведено УПЦ – залишатись фактором дестабілізації українського суспільства. Найкраще це пояснює відомий богослов архімандрит Кирил Говорун: мета «захисту» росією всіх своїх активів за межами свого впливу – збільшення конфліктогенності і хаосу. Інакше кажучи,<br>путін і патріарх кирил бачать УПЦ виключно як гарматне м’ясо. За наслідками «Великої угоди» може виявитись, що українська держава буде показово захищати недоторканість лише церковної верхівки, ключових «козлів-провокаторів» - Феодосія (Снігірьова), Луки (Коваленка), Павла (Лебідя) та людини, яка стоїть за спинами «канонічного спротиву» - митрополита Антонія (Паканича). Але жодних ресурсів держави не вистачить на попередження атак на низові громади. Перспектива виглядає дуже просто: з самого початку богослужіння УПЦ будуть нагадувати «паради гордості» в оточенні поліції, але рано чи пізно громади попросять самим платити за власну безпеку.</div><div><div>***</div><div>В Діяннях апостолів описано випадок, коли одержима служниця, на «дарі прозорливості» якої заробляли її господарі, побачила апостола Павла і почала свідчити начебто правду: «це раби Бога Всевишнього, які сповіщають шлях до спасіння».<br>Роздратованому Павлу довелось вигнати з «пророчиці» злого духа, адже одержимі не мають права бути свідками Христа і Його правди. Сьогодні УПЦ як ніколи стоїть перед вирішальним вибором – почати непросту роботу над виправленням старих помилок або, погодившись на ілюзію захисту від одержимого смертю керманича країни-агресора, перетворитись на джерело хаосу у власній країні. На жаль, переграти вибір можливості не буде.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69842/ 2025-01-07 13:21:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Перший в державному закладі Одещини: в обласному онкоцентрі встановили лінійний прискорювач http://izmail.es/article/69841/ В Одеському регіональному клінічному онкоцентрі завершили встановлення лінійного прискорювача Elekta Harmony, необхідного для променевого лікування онкохворих. <div><div><div>Про це повідомило кореспонденту "Суспільного" керівництво лікарні.</div></div></div><div><article><div><div>Один такий апарат коштує 39 млн гривень, закупку його та ще 14 ідентичних для різних регіонів провело Міністерство охорони здоров’я. Втім під кожну подібну установку необхідно створити прийнятні умови – бункер, який не пропускатиме іонізуюче випромінювання.</div></div><div>Повне обладнання приміщень онкоцентр робив власним коштом, розповіла генеральна директорка КНП “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр” Ольга Покітко. Комплекс дозиметричного обладнання та два комплекти фіксуючих засобів додатково купили за програмою "Здоров'я Одещини".</div><div><em>"Це обладнання високоточне, краще за старе тим, що воно максимально точно лікує пухлини - первинні та метастази. Для надання такої послуги працює ціла команда, яка складається не тільки з лікаря-радіолога, але й з лікаря-рентгенолога, рентген-лаборанта, медичного фізика, радіотерапевтичного лаборанта. Це дуже складна спеціалізація. Ми вирощуємо наших спеціалістів і запрошуємо з інших регіонів, якщо є така можливість та формуємо команду, яка працює тільки на благо нашого пацієнта", –</em> додала лікарка.</div><div><div>В Одеській ОВА зазначили, що апарат безкоштовно надаватиме допомогу в лікуванні раку пацієнтам не тільки з Одещини, а й інших регіонів України.</div></div><div><em>"Ми інтенсивно, потужно опромінюємо зони інтересу, фактично саме пухлини чи метастази, і практично не опромінюємо сусідні ділянки, критичні органи, вже не кажучи про віддалені, які взагалі не отримують ніякого променевого навантаження. Цей апарат дозволяє змінювати характеристики, потужність променя та моделювати фізичний розмір поля в дуже широких межах та практично миттєво, в різні моменти оберту самого апарату навколо пацієнта", –</em> пояснює особливості роботи завідуючий радіологічного відділення Микола Марчєнков.</div><div><div>Фактично запущений в роботу апарат буде пізніше – коли спеціалісти, які необхідні для його обслуговування, завершать налагодження та навчання персоналу.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></article></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69841/ 2025-01-07 11:51:05 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es За готівкові розрахунки будуть накладати штраф http://izmail.es/article/69840/ З 1 січня 2025 року підприємці в малих населених пунктах зобов’язані забезпечити клієнтам можливість безготівкових розрахунків. За перше порушення передбачено штраф до 3400 грн, а за повторне – до 17 тис. грн. <div>Про це йдеться у постанові №894 від 29 липня 2022 року "Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)". Впровадження цих зобов’язань відбувається поетапно, з 1 січня 2025 року українців чекає новий етап.</div><div>Ця вимога стосується як традиційних магазинів, так і дистанційної торгівлі товарами чи послугами через Інтернет. Продавці мають надати клієнтам такі способи безготівкових платежів:</div><div><em>електронні платіжні засоби (наприклад, банківські картки);</em></div><div><em>платіжні додатки (Apple Pay, Google Pay тощо);</em></div><div><em>платіжні пристрої (термінали, мобільні POS-системи).</em></div><div><em><strong>Хто звільнений від виконання нових вимог</strong></em></div><div>Попри масштабні нововведення, закон передбачає певні винятки. А саме:</div><div><em>ФОПи першої групи єдиного податку: це найменший сегмент підприємців, переважно самозайняті особи з мінімальним обігом;</em></div><div><em>торговці з торгових автоматів або ті, що здійснюють виїзну торгівлю;</em></div><div><em>продавці власноруч вирощеної чи відгодованої продукції.</em></div><div><em><strong>Додатково, вимоги не стосуються підприємців, які працюють:</strong></em></div><div><em>у місцях, що перебувають у зоні бойових дій чи на окупованих територіях (список таких регіонів затверджує Міністерство реінтеграції);</em></div><div><em>протягом трьох місяців після звільнення територій або завершення бойових дій.</em></div><div><em><strong>Покарання за порушення</strong></em></div><div>Державна податкова служба України наголошує, що недотримання вимог безготівкових розрахунків спричинить штрафи. Наразі вони такі:</div><div><em>за перше порушення: від 1700 до 3400 грн;</em></div><div><em>за повторне порушення протягом року: від 8500 до 17 тис. грн.</em></div><div>Такі заходи передбачені статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.</div><div><em><strong>Як бізнесу уникнути штрафів</strong></em></div><div><em>перевірте готовність до нових вимог: якщо ви працюєте у населених пунктах із населенням до 5000 осіб, переконайтеся, що у вас є платіжний термінал або можливість приймати електронні платежі;</em></div><div><em>обговоріть з банком варіанти встановлення платіжного обладнання: зараз на ринку є різні моделі POS-терміналів, включаючи мобільні варіанти, що підходять для малого бізнесу;</em></div><div><em>навчіть персонал: співробітники мають розуміти, як працюють платіжні термінали чи додатки.</em></div><div><em><strong>Як вплинуть нові правила на бізнес</strong></em></div><div>Нововведення спрямовані на забезпечення рівного доступу до сучасних платіжних технологій навіть у найменших населених пунктах. Це підвищить зручність для покупців і сприятиме зменшенню обігу готівки. Проте для малого бізнесу, особливо у селах, це може стати фінансовим викликом через додаткові витрати на обладнання та навчання персоналу.</div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69840/ 2025-01-07 10:37:36 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Пресофіцер бригади одеських морпіхів після важкого поранення встав на ноги http://izmail.es/article/69838/ Уродженець села Виноградівка на Одещині, журналіст та пресофіцер 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Іван Капсамун, який отримав важке поранення кінцівок на фронті, нарешті зміг встати на ноги. <div><p>Про це пресофіцер 35-ї окремої бригади морської піхоти Іван Капсамун повідомив у <a href="https://www.facebook.com/ivan.kapsamun.96/?locale=uk_UA" rel="nofollow noopener" target="_blank">Facebook</a>.<br>Політичний аналітик, журналіст, редактор політики газети «День» та офіцер служби зв’язків з громадськістю 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Іван Капсамун 14 липня 2023 року підірвався на мині та отримав важке поранення кінцівок. Після довготривалого лікування, у січні 2024 року він нарешті зміг встати на ноги.<br><em>"Друзі, дякую за привітання і добрі слова! Попереду ще операція і реабілітація, але я вже на ногах! Слава Богу! Успіхів нам всім у наближенні кращих часів!"</em> – написав він.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Регіон http://izmail.es/article/69838/ 2025-01-07 09:41:23 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Мама розповіла історію зниклого безвісти сина із 30-ї ОМБ http://izmail.es/article/69837/ Сина Євгена киянки Світлани мобілізували ще у квітні 2022 року. Хлопець мав офіцерське звання молодшого лейтенанта і отримавши повістку - вступив до лав Сил Оборони. Після навчання на полігоні - його перевели до 30 окремої механізованої бригади ім. Костянтина Острозького. <div>Євген зник безвісти через 5 місяців після призову - у місті Соледар Донецької області, у серпні 2022 року, розповіла Новини.LIVE його мама Світлана.<br>Жінка розповідає, що як і багато інших справжніх героїв її син також пішов захищати Батьківщину. Мобілізували його ще у квітні 2022 року. Через 5 місяців - у серпні 2022-го - хлопець зник безвісти у місті Соледар на Донеччині.<br><em>"Пішов вже третій рік, як мені про Жєнєчку невідомо нічого. Але як багато наших рідних - вірю і чекаю на нього. Шукаємо, звертаємось, куди тільки можна і не можна, і робимо все можливе і неможливе. Треба шукати і вірити"</em>, - розповіла Світлана.<br>Звісток про можливе перебування сина у полоні окупантів жінці не надходило: <em>"Але маємо бути сильними, бо що нам ще залишається робити?Коли він пішов - сказав: "Мама, ніколи не забувай Бучу, Ірпінь, Гостомель. Якщо не ми, то хто буде захищати?". Звісно, як і будь-яка мама, я хотіла, щоб він залишився вдома, але мені довелося відпустити його. Він пішов захищати наших діточок, свою родину, сімʼю - усіх нас і звісно, нашу Україну, яку він дуже любить"</em>.<br>Світлана також подякувала усім хлопцям і дівчатам із Сил Оборони України, які захищають українську землю від російських окупантів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69837/ 2025-01-07 08:29:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Зав'язали руки і вбили: окупанти розстріляли трьох українських військовополонених біля Нескучного – DeepState http://izmail.es/article/69835/ Воєнні злочинці росії стратили трьох українських військовополонених поблизу Нескучного Волноваського району Донеччини. Попри те, що захисники України добровільно здалися в полон, їм зв'язали руки та вбили пострілами в потилицю. <header><div>Про це повідомили в проєкті <a href="https://t.me/DeepStateUA/21034" target="_blank" rel="nofollow">DeepState.</a> <br>Черговий воєнний злочин окупантів було скоєно 3 січня на Времівському напрямку, коли ворог здійснював штурм позицій 141-ї окремої піхотної бригади Збройних сил України.<br>Бійці ЗСУ здалися в полон, після чого російські військові зв'язали їм руки, вивели перед позицією та вбили пострілами в потилицю.</div><div>На черговий випадок страти ворогом українських полонених вжк відреагував уповноважений Верховної Ради з прав людини <a href="https://t.me/dmytro_lubinetzs/7617" target="_blank" rel="nofollow">Дмитро Лубінець.</a><br><em>"Ми вкотре стаємо свідками звірств, що демонструють справжнє обличчя держави-агресора. ... Попри те, що згідно з Женевськими конвенціями, військовополонені є під особливим захистом і жодна країна не має права їх катувати, знущатися чи позбавляти життя, росія демонструє нехтування міжнародними нормами", </em>– заявив омбудсмен.<br>Лубінець додав, що він укотре негайно звертається до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) та ООН, які повинні засудити цей злочин і здійснити тиск на "рф" для припинення подібних актів.<br><em>"Україна зберігає зобов’язання дотримуватися гуманітарного права навіть у часи війни, але ми не дозволимо росії перетворити світ на територію беззаконня. Винні мають бути покарані!" </em>– заявив омбудсмен.<br>Раніше <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/politics-news/oon-pririvnyala-ukrainu-ta-rf-v-porushennyah-prav-lyudini-lubinets-rizko-vidreaguvav.htm" target="_blank" rel="follow">Лубінець заявив, що у звіті ООН</a> з прав людини є низка необґрунтованих висновків щодо України. Обмудмен обурився згадуванням у доповіді нібито "випадків катувань" полонених окупантів "у транзитних місцях". Він розповів, що регулярно відвідує полонених росіян й умови та поводження з ними відповідають Женевській конвенції.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></header> Війна в Україні http://izmail.es/article/69835/ 2025-01-06 23:46:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Українцям нараховують третю платіжку за газ: чому платити треба більше http://izmail.es/article/69834/ У "Нафтогаз" повідомили споживачам, що у 2025 році їм буде нарахована третя платіжка за газ. Йдеться про оплату за нову послугу з обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку. <div>Ще раніше Міністерство енергетики затвердило "Порядок технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку". Відтак у документі були прописані спеціальні вимоги, передає 24 Канал з посиланням на "Нафтогаз України".</div><div>Таким чином, у січні у списку оновлених комунальних квитанцій від газорозподільчих мереж буде додаткова сума за послугу "Технічне обслуговування ВБСГ, тобто за обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.</div><div>Розрахунки на оплату споживачі отримуватимуть у тому місяці, у якому буде проводитись технічне обслуговування за визначеним графіком.</div><div>Оплату будуть нараховувати лише один раз на 3 або 5 років.</div><div>Звертаємо вашу увагу, що реквізити за оплату ТО ВБСГ відрізняються від реквізитів за розподіл природного газу. Сплачувати за послугу необхідно згідно з квитанцією за технічне обслуговування внутрішньобудинкової системи газопостачання,</div><div>– написали у "Нафтогазі".</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Зверніть увагу! Сума у кожній платіжці буде залежати від регіону, де проживають споживачі, протяжності загальних мереж у будівлі та кількості квартир.</span></em></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69834/ 2025-01-06 22:19:31 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Чи можна збирати дрова в посадці http://izmail.es/article/69833/ Велика частина українців з приходом холодної пори року використовує дрова для опалення власної оселі. Доволі часто у цієї категорії населення виникає питання, чи можна збирати дрова у посадках. <div _ngcontent-serverapp-c122="" class="top-news-info-wrap" style="box-sizing: inherit; margin: 0px; padding: 0px; background-color: rgb(255, 255, 255);"><app-news-title _ngcontent-serverapp-c122="" _nghost-serverapp-c108="" style="box-sizing: inherit;"><div>У статті 69 Лісового кодексу зазначено, що використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом, повідомляє 24 Канал з посиланням на "Юристи.ЮА". Таким дозволом можуть бути лісорубний квиток або лісовий квиток.</div><div>Стаття 66 Лісового кодексу України передбачає, що громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати. Також можна безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.</div><div>Відповідно, використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального та спеціального використання.</div><div>Загальне використання – це право населення на безоплатний та без видачі спеціального дозволу збір для власного споживання дикорослих трав, квітів, лікарської сировини, горіхів, ягід, грибів та інше.</div><div>Спеціальне використання лісових ресурсів закріплює виключне право на заготівлю деревини за постійними лісокористувачами, яка проводиться на підставі спеціального дозволу.</div><div>Сухі, мертві чи повалені дерева, стовбури дерев або їхні частини, які лежать на поверхні ґрунту через буревій, вітер, сніголам – все це лісові ресурси, які належить державі. Тому вони використовуються виключно власниками лісів або постійними лісокористувачами шляхом спеціального використання лісових ресурсів, тобто заготівлі деревини. На визначених ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси й лише в тому об'ємі, що передбачені лісорубним квитком.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Зверніть увагу! Тому збирання громадянами сухостою, відмерлих сухих гілок чи інших частин дерев на території лісового фонду України вважається незаконною самовільною заготівлею лісових ресурсів. Таке кримінальне правопорушення, що вказано у статті 185 Кримінального кодексу України, карається штрафом та сплатою завданих збитків.</span></em></div><div>Крім того, лісогосподарські підприємства НЕ можуть давати дозвіл громаді без спеціального дозволу займатися заготівлею дров. Такі роботи вважаються особливо небезпечними та становлять реальну загрозу життю людини. Лісівники попереджають, що, перебуваючи в лісі, насамперед треба дотримуватися правил безпеки.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">Важливо! Також з екологічного погляду ліс – це природній ресурс, так само як і нафта, газ, кам'яне вугілля, але ресурс, який на відміну від попередніх, має один суттєвий нюанс – він відновлювальний. Ліс потрібно розглядати не лише як сировинну базу, а і як складний біоценоз, в якому одночасно співіснують та доповнюють один одного деревні рослини, трави, ссавці, безхребетні, гриби, мохи та лишайники.</span></em></div><div>Потрібно усвідомити, що "мертва деревина" у лісі чи лісосмузі – це невід'ємний обов'язковий елемент складного біоценозу, який повинен були в лісовому середовищі на всіх етапах розвитку лісу. Окремо звертаємо увагу, що в лісах країн Європейського Союзу передбачено залишати в лісі мертву деревину різного ступеня розкладу.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><br></div><div><br></div></app-news-title></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69833/ 2025-01-06 20:42:31 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Про закінчення війни найближчими роками думати не варто з кількох причин. Інтерв’ю з Портниковим http://izmail.es/article/69832/ Новий 2025 рік на сьогодні бачиться багатьма як вирішальний якщо не щодо подальшої долі української держави, то принаймні щодо подій у російсько-українській війні. <header><div>Які основні виклики, варіанти розвитку чекають на Україну в 2025 році? Які наслідки вони можуть мати для всіх нас? На що ми повинні звертати увагу та концентрувати зусилля, аби перемогти ворога? Миротворча місія президента <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/location/ssha/" target="_blank" rel="follow">США</a> Дональда Трампа – реальний початок мирного процесу чи припинення допомоги Україні? Що може вплинути на російського диктатора владіміра путіна?<br><em>Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився політичний аналітик, публіцист <a href="https://www.obozrevatel.com/ukr/person/2364.htm" target="_blank" rel="follow">Віталій Портников.</a></em></div></header><div><div><em><strong>– На ваш погляд, які основні варіанти розвитку подій чекають Україну у 2025 році – це перемовини та заморожування чи все-таки продовження гарячої фази війни з росією, і ризики, які пов'язані з ними?</strong></em></div><div>– Ми поки що не бачимо з вами жодних ознак наближення призупинення конфлікту. Для того, щоб новий президент США Дональд Трамп мав можливість організувати російсько-українські перемовини, йому потрібно насамперед самому про щось домовитися із москвою. При цьому і владімір путін, і інші кремлівські чиновники говорять про те, що вони зараз не бачать жодних підстав для закінчення війни. Жодних підстав для припинення її гарячої фази. Говорять про те, що інавгурація нового американського президента – це не привід думати про мирні перемовини. Що московія може погодитися на якісь мирні перемовини тільки за умови, якщо Захід прислухається до її власних умов щодо закінчення цієї війни.</div><div>Ці умови не змінюються практично з 2022 року. І передбачають фактично відмову України від всієї території Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей і Автономної Республіки Крим, нейтральний статус, демілітаризацію і так звану денацифікацію. Я не дуже розумію, чим ці умови, які зараз озвучуються кремлем, відрізняються від того, що ми чули раніше. І чим у цій ситуації Дональд Трамп відрізняється від чинного президента США Джозефа Байдена з погляду тих інструментів, які він має у розпорядженні, щоб вплинути на думку владіміра путіна.</div><div><em><strong>– Ви вважаєте, що ніяких перемовин у найближчій перспективі не відбудеться?</strong></em></div><div>– Я хотів би нагадати, що ми певний час назад чули від спеціального представника президента Трампа з питань України Кіта Келлога. А він говорив, що ситуація зміниться ще до закінчення цього року. Ось уже початок 2025 року, а, як бачимо, ніде нічого не змінилося. Немає навіть передумов, щоб щось змінилося. Ба більше, немає навіть передумов для якихось розмов про те, щоб щось змінилося.</div><div>Президент США – це інституція, а не людина. На цю інституцію обирають, звичайно, конкретно людину. Але у неї є певні можливості для реагування на виклики. І вони не змінюються відповідно до того, які сили контролюють, республіканці чи демократи, Білий дім і Конгрес, і яка людина перебуває в Овальному кабінеті. Тобто якщо санкції США проти "рф" діють так, що знищують економіку росії і примушують путіна думати про закінчення війни, вони діють і за Байдена, і за Трампа. Якщо ці санкції не діють, вони не діють ані за Байдена, ані за Трампа. Якщо "рф" може продовжувати війну і продовжувати переводити економіку на військові рейки заради посилення можливостей ВПК, вона це може робити і за Байдена, і за Трампа.</div><div><em><strong>– Добре, тоді чи є реальні інструменти у президента Сполучених Штатів, які примусили б росію змінити свою думку щодо продовження російсько-української війни?</strong></em></div><div>– Так, є. Скажімо, президент Трамп говорить, що він не збирається допомагати Україні, він припиняє військову та фінансову допомогу, щоб не конфліктувати з московією. Те, що територія України стане територією "рф", його не обходить, бо в нього є інші виклики в площині безпеки. Це один інструмент впливу на путіна, який дозволяє закінчити війну просто шляхом демонтажу української державності.</div><div>Другий інструмент – президент Трамп говорить, що він надає Україні зброю нової якості, "Томагавки", більшу кількість літаків F-16, дозволяє американським пілотам сідати за штурвал цих літаків, погоджується створити на території України американські бази із застосуванням ядерної зброї, що має відлякати росію. І в такий спосіб примушує путіна, якщо він цього дійсно злякається, у чому я не зовсім впевнений, до якихось перемовин щодо замороження конфлікту, принаймні на лінії зіткнення між російськими та українськими військами.</div><div>Якісь фантастичні інструменти, які мають реалізовуватися у вигляді телефона, за допомогою якого Дональд Трамп збирається зв’язуватися з владіміром путіним чи Володимиром Зеленським, для мене інструментами не є. Я вважаю, що телефон, навіть якщо його можуть покласти в руку президента США, не є інструментом тиску. Це все, що відрізняє мене від політичних прихильників нового американського президента. Я тверезо дивлюся на інструменти. І я точно знаю, що у новообраного президента США їх немає. А якщо їх немає, значить і про закінчення російсько-української війни найближчими роками думати не варто.</div><div>Ця війна закінчиться за умови винищення ресурсу сторін. Або обох, або однієї – росії чи України. І для нас важливо, щоб ресурс винищився саме у росії. Тому що якщо цей ресурс винищиться в Україні, українська державність перестане існувати разом з українською національною присутністю на цих землях. Це проста формула. Для цього не потрібен Дональд Трамп.</div><div><em><strong>– Стосовно винищення ресурсів "країни 404" – на що ми можемо чи повинні звертати увагу в 2025 році, концентруватися, щоб цей процес пришвидшити та масштабувати?</strong></em></div><div>– Якщо будуть реальні торговельні війни між Китаєм і Сполученими Штатами. Якщо США вдасться довести КНР, що допомога росії має припинитися. Якщо Сполученим Штатам вдасться завадити отриманню Іраном ядерної зброї і більш тісному союзу між Іраном і росією. Якщо Сполучені Штати зможуть дійсно зупинити тіньовий флот москвинів і позбавити росію значної кількості доходів від нафти. Якщо будуть інші економічні елементи примусу не тільки росії, але й союзників на так званому Глобальному Півдні, включаючи Китай та Індію, тоді у 20-х роках цього сторіччя можуть виникнути передумови для закінчення російсько-української війни. Точний рік я не назву, в мене просто є сподівання, вони не абсолютні, що це не буде в 30-х, а буде в 20-х роках 21-го сторіччя.</div><div>Сьогодні ми говоримо про довгорічний конфлікт без будь-якої перспективи закінчення, тому що це так званий екзистенційний конфлікт між двома ворожими народами. Мається на увазі, коли вони претендують на одну територію. Є конфлікти, коли один народ претендує на частину території іншого.</div><div>московці вважають, що Україна – це проста частина росії. Українці впевнені, що це суверенна держава на українській території. Такі конфлікти не мають тенденції до завершення до того моменту, поки або один з народів не знищується, або доводить свої можливості іншому народу захищати ту територію, яку він здатний захистити. І такі конфлікти продовжуються роками без будь-яких сподівань на педалізацію. Тому що ми ніколи не переконаємо росіян, що Україна – це не росія. А росіяни ніколи не переконають нас, що це не Україна. Тобто сьогодні можна констатувати, що є національний консенсус між росіянами, і є національний консенсус між українцями. Висновок – з Трампом, без Трампа, але ця війна не має передумов для завершення, окрім як можливість одного народу вигнати і винищити інший, що росіяни в принципі бажають зробити з українцями, коли вони переконалися на наявності українців. Або українці здатні відбитися від росіян на цій території, яку вони здатні захистити за допомогою цивілізованого світу. Всі ілюзії щодо того, що може відбутися щось інше, базуються на нерозумінні, як українцями, так і росіянами, екзистенційності конфлікту.</div><div><em><strong>– Добре, а що тоді робити з Трампом, який принаймні офіційно все ще заявляє, що планує розпочати перемовини та завершити війну? Що буде, коли він зрозуміє, що ця війна на багато років? Його дії – мені, мовляв, не цікаво, розбирайтеся самі. Скине на Європу ці проблеми, адже зараз він активно саме про це і заявляє, що саме вона має цим займатися і миротворцями, і фінансово допомагати Україні, і зброєю?</strong></em></div><div>– Я думаю, що Трамп вже розуміє, що це надовго. Ті заяви, які він робить зараз, абсолютно відрізняються від тих, які він робив під час передвиборчої кампанії. Як це буває з будь-яким політиком популістом, коли ці люди починають зустрічатися з реальністю, то вони починають думати, що ж мені робити з цією реальністю. Для Трампа найголовніше – це не допомогти Україні, а зберегти обличчя. Це можна зробити різними шляхами.</div><div>Перший шлях – коли він звинувачує росію у зриві переговорів і допомагає Україні. Але тут є питання, якою має бути ця допомога з позиції Трампа, щоб вона не призвела до ядерної війни. Тому що він цього боїться ще більше, ніж Байден, який вважав, що більш серйозний рівень допомоги Україні з повним крахом російських можливостей реально може призвести до ядерного удару росії по Україні. Я, на відміну від багатьох моїх співвітчизників, які вважають, що це нерішучість і дурість Байдена і зараз критикують його, якраз вважаю, що це абсолютно реальна загроза.</div><div>Для Америки це є проблемою через те, як їй відповідати на такий крок "рф". Байден висував ультиматуми путіну, але навіть після цього він міг сподіватися тільки на, скажімо, готовність путіна до них прислухатися.</div><div>У Трампа, мені здається, ще більший страх перед цією ядерною загрозою. Страх більший у тому сенсі, що він не буде погрожувати путіну. Бо він реально боїться ядерної війни. І тут важливо, щоб допомога Україні не паралізувалася цим страхом. Щоб путін не зміг використати цей страх Трампа, який може бути більшим, ніж страх Байдена.</div><div></div><div></div><div>Друга ситуація, коли Україні допомагають, але так, щоб не провокувати нову кризу. З позиції Трампа може бути, коли він обидві сторони звинувачуватиме у недоговороздатності. Я зараз можу сказати, що певні кроки в цьому напрямку щодо дискредитації України вже робляться прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та його словацьким колегою Робертом Фіцо. Я абсолютно впевнений, що вони діють не самостійно. Принаймні Орбан грає по партитурі, написаній командою Трампа, а не сам по собі. І це просто для того, щоб якщо захочеться оголосити Україну недоговороздатною. І в такий спосіб щоб була моральна можливість скинути відповідальність на Європу. Мовляв, я спробував, вони обидва виявилися нездатними до миру. Хай європейці з цим розбираються. І цей варіант досить реальний.</div><div>Далі розвиток подій буде залежати від того, наскільки європейці зрозуміють небезпеку російського тріумфу в Україні як небезпеку для європейського континенту. Я вважаю, що якщо Європа все-таки не зробить необхідних висновків, то це призведе до тріумфу ультраправих і ультралівих політичних сил і краху європейського проєкту, європейської демократії. І, до речі, путін саме до цього і прагне. Для нього Україна – важливий інструмент для дестабілізації Європейського Союзу. Я не знаю, як і що будуть вирішувати європейські політики і суспільство, але Європа дуже часто виглядала абсолютно неадекватно перед обличчям такої небезпеки. Подивимося, що буде зараз.</div><div>Третя можливість, якою також може скористатися Трамп, – це глобалізація конфлікту. Це теж те, що може так чи інакше створити абсолютно нову ситуацію, коли він буде вважати, що росія є частиною цієї його боротьби з Китаєм, з Іраном, з Північною Кореєю. І війна буде в Україні продовжуватись і може виявитися на периферії цієї ситуації. Але Україну не будуть здавати, але разом з тим центр ескалації може бути в іншому місці. На Азійсько-Тихоокеанському просторі, на Корейському півострові, на Близькому Сході у зв'язку з Іраном. Тобто війна в Україні може стати частиною реальної третьої світової війни. Можливо, спочатку з використанням конвенційної зброї, але з небезпекою, скажімо так, ядернізації цього конфлікту.</div><div></div><div></div><div>Тобто на сьогодні варіантів дуже багато, що саме обере Трамп, поки що не зрозуміло, але, по суті, ми з вами входимо в період великого хаосу у світі. Ви ж бачите, що навіть в оточенні самого Трампа немає єдності з принципових питань.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69832/ 2025-01-06 19:55:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Кіпер розповів про результати протидії ворожій пропаганді на кордоні Одеської області з Придністров’ям http://izmail.es/article/69831/ Протидія російській пропаганді на Одещині триває. Наразі головний канал її поширення – російське телебачення, ретранслятори якого встановлені на території Придністров’я. <div>Про результати <a href="https://odessa-life.od.ua/uk/news-uk/zhiteli-odeskoi-oblasti-bilshe-ne-zmozhut-divitisya-vorozhu-propagandu" link="internal">протидії ворожій пропаганді</a> на кордоні Одеської області з Придністров’ям журналістам розповів голова Одеської області Олег Кіпер.<br><em>– Ця ініціатива була нашою відповіддю на ситуацію, оскільки всі населені пункти, що розташовані вздовж Придністровського сегмента, протягом 300-400 км кордону з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, були сильно піддані російській пропаганді, –</em> каже керівник області.<br>Олег Кіпер нагадав, що Придністров’я розташоване таким чином, що будь-який їхній ретранслятор охоплював територію України на відстань від 40 до 100 км залежно від рельєфу.<br>"Країна 404" має значний вплив на цей регіон і використовує пропаганду як додатковий вид зброї. Тому до Держспецзв’язку було направлено запит про перекриття цих сигналів, щоб російська пропаганда не поширювалася на нашу територію.<br>Фахівці Держспецзв’язку провели дослідження відстаней і висоти, <a href="https://odessa-life.od.ua/uk/news-uk/v-odeskijj-oblasti-vstanovlyuyut-vishki-dlya-blokuvannya-tv-signalu" link="internal">встановили телекомунікаційні вишки</a> для блокування ТБ-сигналу і наразі працюють над тим, щоб повністю перекрити будь-які сигнали з того боку та надати наші власні сигнали.<br>Також керівник Одеської ОДА розповів, як роспропаганда вплинула на мешканців півдня Одеської області та нашого регіону загалом.<br><em>– Я думаю, що вона і зараз впливає. Сьогодні засоби масової інформації є дуже потужною зброєю, і москвини використовують її максимально. Давайте візьмемо Одесу: за більш ніж 30 років незалежності нам навішували свої імперські наративи, і вони досі намагаються розповідати, що Одеса – це російське місто, –</em> розповів Кіпер. – <em>У Європі можуть навіть сказати, що Одеса – російське місто. Пропаганда була і є, і мабуть, війна є її фіналізацією. Вони вважали, що під час заходу військ на територію України 70% українців зустрічатимуть їх із квітами і прапорами, але це не так.</em><br>На думку Олега Кіпера, російська агресія не зняла питання впливу ворожої пропаганди на наших людей, тому робота над розв’язанням проблеми триває й досі.<br><em>– У медійну частину вони (росіяни, – ред.) вкладають багато коштів, коштів і людських ресурсів, щоб пропагандувати свої наративи. Ми бачимо це щодня, </em>– підсумував Кіпер.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/69831/ 2025-01-06 18:39:19 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Десять питань про податки. Що та скільки платитимуть українці в 2025 році http://izmail.es/article/69830/ Закон про підвищення податків передбачає суттєві нововведення, що відчує більшість громадян України, малий бізнес та фінустанови. <div><em style="font-weight:normal">"Фокус" зібрав всю інформацію про нові податки 2025 року.<br></em>На те, які податки сплачуватимуть ФОП з нового року, впливатиме декілька факторів. По-перше, законодавчі зміни, що набули чинності саме з 1 січня 2025 року, зокрема закон України <a href="https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/44809" target="_blank" rel="nofollow">№4015-IX</a>, а також розмір таких фіксованих фінансових ставок як мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, які встановлюють у Державному бюджеті України на майбутній фінансовий рік. <br>Юристи розповіли<em> </em>про основні новації для бізнесу з початку нового року.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">1. Зміна військового збору при оподаткуванні зарплат<br></span></em>З 1 грудня 2024 року військовий збір на зарплати збільшився з 1,5% до 5%.<br><em>"Варто зазначити, що ставка військового збору в 5% запроваджена лише на період дії воєнного стану в країні", -</em> наголошує керуючий партнер АО "EvrikaLaw", адвокат Андрій Шабельніков.<br><em><span style="text-decoration:underline">2. Запровадження військового збору для ФОП усіх груп<br></span></em>Для ФОПів 1, 2 та 4 груп запроваджено військовий збір у розмірі 10% від мінімальної зарплати, встановленої на 1 число звітного місяця. З жовтня 2024 року він становитиме 800 грн на місяць.</div><div><ul><li>ФОПи 3 групи та юридичні особи 3 групи єдиного податку сплачуватимуть 1% від доходу у вигляді військового збору.</li><li>Для військовослужбовців військовий збір залишається 1,5% від об'єкта оподаткування.</li></ul><p><em>"Фактично цей 1% військового збору плюсується до ставки єдиного податку, в контексті адміністрування та сплати до бюджету", -</em> пояснив адвокат, партнер АО SLA Attorneys Роман Михайловський.<br><em><span style="text-decoration:underline">3. Зміна у термінах подання звітності за найманих працівників<br></span></em>Якщо до прийняття закону звітність необхідно було подавати раз на квартал, то відтепер її потрібно подавати раз на місяць. Строк подачі для такої звітності встановлено протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.<br><em><span style="text-decoration:underline">4. Для банків збільшено податок на прибуток за ставкою 50% за 2024 рік<br></span></em>Проти підвищення податку на прибуток банків виступали Мінфін, Нацбанк і МВФ. У 2024 році банкам підвищили податок на прибуток з 18% до 25%. На 2025 рік ставка податку на прибуток для банків збільшена до 50%.<br>За словами народного депутата, першого заступника голови податкового комітету Ради Ярослава Железняка, завдяки підвищенню податку на прибуток банків прогноз надходжень від цього законопроєкту на наступний рік становить 137 млрд грн.<br><em><span style="text-decoration:underline">5. Авансові внески для мереж АЗС<br></span></em>Для автозаправних станцій (АЗС) встановлено щомісячну сплату авансових внесків з податку на прибуток за кожне місце роздрібної торгівлі пальним (якщо власник юридична особа) та ПДФО (якщо власник фізична особа) у розмірі 30, 45 або 60 тис. грн.<br><em><span style="text-decoration:underline">6. Авансові внески з податку на прибуток для обмінників<br></span></em>Для підприємств, які здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі (пункти обміну валюти) встановлено прив'язку до курсу євро.<br>Як зазначив адвокат Андрій Шабельніков, в Україні запроваджено авансовий внесок з податку на прибуток: 700 євро за кожен пункт обміну у Києві, 600 євро в містах з населенням понад 50 тисяч, і 200 євро для інших населених пунктів. Раніше обмінні пункти платили аванси з огляду на розмір мінімальної зарплати.<br><em><span style="text-decoration:underline">7. Звільнення від ПДФО іноземної допомоги, яку отримують громадяни в інших країнах<br></span></em>Нагадаємо, що українські біженці отримують фінансову допомогу, згідно із нормами тимчасового захисту (за 2022, 2023 та наступні роки до кінця воєнного стану). Такі виплати звільнені від сплати податку на доходи.<br><em><span style="text-decoration:underline">8. Доходи від "Національного кешбеку" не оподатковуватимуть ПДФО в період 2024-2025 рр<br></span></em>Нагадаємо, восени та взимку 2024 року громадяни можуть отримати виплати по державній програмі "<a href="https://focus.ua/uk/economics/683753-tisyacha-zelenskogo-shahraji-telefonuyut-ta-vimanyuyut-groshi-detali" target="_blank">Зимова єПідтримка</a>" та по програмі "Національний кешбек" за товари та послуги, зроблені в Україні.<br><em><span style="text-decoration:underline">9. Збільшення суми мінімального податкового зобов'язання для фермерів і агровиробників<br></span></em>Також визначено, що це мінімальне зобов'язання не може становити менше 700 грн з 1 га землі, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50%, 1400 грн з 1 га.<br><em><span style="text-decoration:underline">10. Нотаріуси звітуватимуть про всі посвідчені ними договори<br></span></em>Ще одним цікавим аспектом є те, що відтепер нотаріуси мають обов’язок щомісяця надавати Державній податковій службі України інформацію про всі посвідчені ними договори. Це надасть можливість податковій мати всі необхідні дані стосовно придбаного майна та його обсягів, та ставити питання про походження коштів у громадян.<br>Відтепер нотаріуси мають обов’язок щомісяця надавати Державній податковій службі України інформацію про всі посвідчені ними договори.<br>Крім змін, передбачених Законом № 4015-IX, Законом України про Державний бюджет на 2025 рік повертається обов'язкова сплата ЄСВ, тобто воєнна пільга, яка дозволяє сплачувати ЄСВ добровільно, скасована.<br><em>"Обов’язкова сплата ЄСВ для усіх ФОПів на єдиному податку повертається становить 22% від мінімальної заробітної плати, тобто 1760 грн на місяць", -</em> додає Роман Михайловський.<br><em><strong>Чи допоможе підвищення податків збільшити надходження до бюджету<br></strong></em>Як зазначають експерти, запроваджені зміни до податкового законодавства, що покликані збільшити отримання державою коштів за рахунок сплати вищих податкових платежів, на практиці призведуть зовсім до протилежного ефекту.<br><em>"З моменту повномасштабного вторгнення минуло менше трьох років і малий та середній бізнес кожен день зіштовхується з постійними проблемами та ризиками: відключення світла, зменшення купівельної спроможності населення, порушення логістики через обстріли, що призводить до додаткових витрат, корупційні ризики в державних перевіряючих органах, кадровий голод внаслідок мобілізації чоловічого населення тощо. Як наслідок, бізнес вже і так знаходиться на межі виживання, оскільки статистика збанкрутілих підприємств з 2022 року і до сьогодні тільки зростає, що свідчить про неможливість громадян далі підтримувати існуюче підприємство. А тому підвищення податків може призвести до того, що залишки функціонуючого на сьогодні бізнесу частково перейдуть в тіньову економіку, оскільки не зможуть належним чином сплачувати всі обовʼязкові платежі в бюджет держави", - </em>зазначив адвокат Андрій Шабельніков.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69830/ 2025-01-06 17:15:03 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es В Україні офіційно підтверджено 13 випадків метапневмовірусу http://izmail.es/article/69829/ Від початку сезону в Україні офіційно підтвердили 13 випадків метапневмовірус людини (HMPV). <section><div>Про це <a target="_blank" href="https://www.facebook.com/ogolubovska/posts/pfbid02Cqezt8bzUKpAwP4WkBzR6ERTfB96MWzi4qTHCqZcxZU45kQPgWtovi8DyndCBQBbl" rel="nofollow">написала</a> на своїй facebook-сторінці докторка медичних наук інфекціоністка Ольга Голубовська.<br><em>"Натепер, за даними ЦГЗ, в Україні з початку сезону зареєстровано 13 офіційно підтверджених випадків, звичайно, реально їх більше", –</em> зазначила вона.<br>Докторка наук вважає, що спалах вірусу спричинено адаптацією мікроорганізмів, які користуються зміненим імунним ландшафтом внаслідок пандемії коронавірусної хвороби 2019 року. <br><em>"Також негативно вплинули на нашу толерантність до інфікування багатьма широко поширеними збудниками тривалі масові локдауни, ми не контактували один з одним, а імунні реакції починаються з місцевих факторів захисту. Перша хвиля розплати за це почалася позаминулого року із трагічного спалаху RSV-інфекції у світі... Так, відділення невідкладної допомоги в США сезону 2023-2024 рр. були переповнені дітьми до одного року, хворими на це захворювання, ми також спостерігали його зростання у людей похилого віку. Оскільки HMPV є "братом" RSV, настала його черга", – </em>написала Голубовська, додавши, що фахівці прогнозували спалахи звичайних респіраторних хвороб після завершення обмежувальних заходів, щo ми зараз і спостерігаємо.<br>Ольга Голубоовська нагадала, що метапневмовірус людини (HMPV) може спричиняти захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів у людей будь-якого віку, особливо серед маленьких дітей, людей похилого віку та людей з ослабленою імунною системою. Виявлений у 2001 році HMPV належить до родини Pneumoviridae разом із респіраторно-синцитіальним вірусом (RSV).<br>Зараження цим вірусом відбувається крапельним шляхом, може повторюватися протягом життя. Частіше захворювання є легким (нежить, кашель), але може бути тяжким зі швидким розвитком дихальної недостатності. Такий варіант раніше спостерігали в пацієнтів з ослабленим імунітетом, після трансплантації легенів тощо.</div><div>Орієнтовний інкубаційний період хвороби – від 3 до 6 днів, а середня тривалість може змінюватися залежно від тяжкості, в середньому 7-10 днів. HMPV найбільш активний у помірному кліматі протягом пізньої зими та навесні.<br>Інфекціоністка наголосила, що в разі виникнення респіраторного захворювання, особливо у груп ризику, бажано його підтвердити. Крім тестів на грип і COVID-19, варто додати тестування на метапневмовірус, особливо у шпиталізованих хворих. Окрім того, варто пам'ятати про звичайні методи профілактики інфекції, що полягають в уникненні або принаймні зменшенні ризиків повітряно-краплинної передачі. Мова про обмеження контактування із хворими на респіраторні захворювання, миття рук, провітрювання приміщень, вологе прибирання тощо. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Здоров'я http://izmail.es/article/69829/ 2025-01-06 15:51:02 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Навіщо ООН рятує Московську церкву в Україні? http://izmail.es/article/69828/ Микита Потураєв: російських лобістів в ООН – як карасів у ставку. <header><div>У самому фіналі минулого року, 31 грудня, Управління Верховного комісара ООН з прав людини оприлюднило <a href="https://www.ohchr.org/sites/default/files/documents/countries/ukraine/2024-12-31-pr41-ukraine-en.pdf">чергову доповідь</a> щодо ситуації з правами людини в Україні. Серед іншого в доповіді згадувалося релігійне питання, що й спричинило неабиякий резонанс.<br>Автори звіту звернули увагу, що 23 вересня 2024 року набули чинності зміни до законодавства щодо релігійних організацій – йдеться про <a href="https://glavcom.ua/publications/zaborona-moskovskoji-tserkvi-khronika-kontrataki-1021878.html">багатостраждальний закон</a> з народною назвою «про заборону УПЦ МП». Верховного комісара ООН стурбувало, що поправки до законодавства забороняють діяльність Російської православної церкви на території України та можуть призвести до ліквідації Української православної церкви (МП), якщо її парафії будуть визнані судом афілійованими із забороненою релігійною організацією. У доповіді висловлюються побоювання, що таким чином «встановлюються непропорційні обмеження щодо свободи сповідувати свою релігію чи переконання». Також в ООН зауважують, що «національна безпека» як підстава для обмеження свободи релігії або переконань і свободи релігійних об'єднань не згадується ані в Міжнародному пакті про цивільні та політичні права, ані в Європейській конвенції з прав людини.<br><em>«Ліквідація релігійної організації є серйозним обмеженням, яке впливає на можливість людей сповідувати свою релігію або переконання спільно з іншими і ставить під загрозу життєздатність громади в цілому. Для такого заходу потрібна наявність дуже вагомих підстав. Україна не продемонструвала необхідність і пропорційність цього заходу», – </em>вважають співробітники ООН. Іншими словами: <a href="https://glavcom.ua/tags/vijna.html">війна</a> та освячення вищими сановними особами РПЦ ракет, що летять по українських містах, – не привід для особливо прискіпливого ставлення до такої релігійної організації в українському тилу.<br>Українське МЗС <a href="https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-shchodo-nepravdivih-zvinuvachen-oon-v-nibito-obmezhenni-ukrayinoyu-religijnih-svobod">оперативно відреагувало</a> на «стурбованість» Верховного комісара. Воно нагадало, що Російська <a href="https://glavcom.ua/tags/pravoslavna-tserkva.html">православна церква</a>, як підкреслюється в Резолюції ПАРЄ, «є ідеологічним продовженням злочинного режиму». А сама росія «вчиняє численні злочини проти релігійних свобод, що включають зокрема навмисні вбивства вірян і релігійних діячів, руйнування релігійних споруд та святих місць по всій території України, переслідування релігійних громад, які не належать до російської православної церкви на тимчасово окупованих територіях України». Виходячи з цього, українська держава має обовʼязок захисту своїх громадян від деструктивного впливу держави-агресора.<br>Власне, це вже не перший випадок, коли ООН відверто стає на захист Московської церкви в Україні. Так, у 2023 році те саме Управління Верховного комісара з прав людини <a href="https://press.un.org/en/2023/sc15500.doc.htm">закликало</a> переглянути текст законопроєкту про релігійні організації та дорікало українській владі за недостатній захист вірян УПЦ (МП). І ось – чергова порція закидів.<br>Один з двигунів «церковного» <a href="https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41219">закону</a>, керівник комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики <a href="https://glavcom.ua/tags/mikita-poturajev.html">Микита Потураєв</a> не надто здивований «вердиктом» ООН. Мовляв, ця організація останнім часом зарекомендувала себе дивним рішеннями, і не тільки в контексті україно-російської війни. Чого варті хоча б поїздки генсека ООН Антоніу Гуттереша до росії і <a href="https://glavcom.ua/world/world-politics/hensek-oon-vklonjajetsja-putinu-nove-foto-huterrisha-spantelichilo-merezhu-1027635.html" style="outline-width:0px !important;user-select:auto !important">рукостискання з владіміром путіним</a>. <br><em>У розмові з «Гла</em><em>вкомом</em><em>» нардеп від «Слуги народу» пояснює, чому на контраверсійні заяви, що лунають з надр ООН, не варто звертати уваги, та чому українська дипломатія виявляється безсилою перед масованим натиском російських лобістів на міжнародній арені.<br></em><em>–  У цій заяві не було нічого неочікуваного, –</em> знизує плечима Потураєв. –<em> Звісно, хотілося сподіватися, що все-таки питання буде вивчено якось більш глибоко і докладно. І в ООН дійдуть до очевидних висновків, до яких дійшли і Рада Європи, і Європейський парламент. Ми ж не єдині, хто розуміє, що з себе являє так звана Російська православна <a href="https://glavcom.ua/tags/tserkva.html">церква</a>. Але дива не сталося. Для мене це абсолютно очікувана заява, бо її не можна назвати якимось висновком. Про висновок можна казати лише тоді, коли ти щось вивчаєш і досліджуєш, а це просто політична проросійська антиукраїнська заява. Очевидно, вона зроблена за участю російських лобістів, яких в ООН повно, як карасів у ставку. Нічого нового про цю організацію нам не відкрилося.</em><br><strong><em>- Чи очікувалося, що ця заява буде зроблена саме в ці дати – на Новий рік?<br></em></strong>- Було зрозуміло, що <a href="https://glavcom.ua/tags/rosijani.html">росіяни</a> бігають і лобіюють, аби все пролунало саме в такому ключі. Але коли саме ця заява буде зроблена – не було відомо. Звісно, наші представники в ООН цьому протидіяли, наскільки могли. Але враховуючи все, що відбувається у цій організації, у нас там теж є межі можливостей. ООН, на превеликий жаль, нашпигована агентами впливу "рф", тому не треба очікувати від наших дипломатів див.<br><strong><em>- А хто конкретно в ООН такі заяви лобіює? Зрозуміло, що за цим стирчать кремлівські вуха, але мають же бути конкретні агенти.<br></em></strong>- Наскільки я знаю, там діяв конгломерат. Важко сказати, де закінчується кремль і де починаються навколокремлівські наближені персони. Але, в принципі, ми розуміємо, як опонувати, якщо це будуть намагатися використати проти нас. Наша позиція не змінилася: вона така сама, як була під час просування закону та голосування за нього тощо.<br><strong><em>- Чи на вас, як на авторів закону, хтось виходив, аби почути аргументацію та пояснення?<br></em></strong>- Ще раз – це політичний крок, бо жодного дослідження чи опитування ніхто не проводив. Я говорив з паном Єленським <em>(голова Держслужби України з етнополітики та свободи совісті)</em> перед Новим роком, і він мені теж нічого не казав, щоб до нього хтось звертався за коментарями. Ця заява – просто набір гасел, який не має під собою жодних доказів. Її натхненники намагаються її використати для дискредитації України, нашої боротьби. Це як дрони, які <a href="https://glavcom.ua/country/incidents/u-kijevi-horiv-dakh-korpusu-natsbanku-vnaslidok-padinnja-ulamkiv-shakheda-1038562.html">долетіли до урядового кварталу</a>, – будь-яка зброя йде в хід.<br><strong><em>- Якщо цю заяву так лобіювали, мабуть, є розрахунок на те, що її вплив буде більшим, ніж просто струс повітря. Які гіпотетичні наслідки у неї можуть бути?<br></em></strong>- Тепер росіяни зможуть посилатися на цю позицію ООН – розмахувати нею всюди і кричати, що в Україні утискаються права людей, права вірян тощо. Так ООН багато чого робила – вона й ХАМАС підтримувала. Тому треба до цього просто ставитися спокійно. Усі ці рухи не змінять ані нашу позицію, ані позицію наших найближчих друзів з Європарламенту та Ради Європи, які розуміють всі небезпеки, які йдуть від цієї так званої церкви.<br><em><span style="text-decoration:underline">Заява ООН – це як дрони, які долетіли до урядового кварталу. Будь-яка зброя йде в хід<br></span></em>Управління Верховного комісара ООН з прав людини часто робить виключно політичні висновки – вони засуджували ту ж операцію Ізраїлю проти нелюдів з ХАМАС. Тобто як працює це управління – відомо. Через ООН в 2022-2023 роках вже намагалися проштовхнути заяви про те, що в Україні в нелюдських умовах перебувають полонені. Але всі ці ідеї розвалювалося, бо нам же є що показати у відповідь – де та як полонених утримують, як годують, яку медичну допомогу надають... Тобто все це купірувалося ще на ранніх стадіях зусиллями нашого представництва ООН та МЗС. Не все ж треба тягнути в медіа, і не вся боротьба є публічною. А тут причепилися до закону, причому, не розібравшись, проштовхнули цю сумнозвісну заяву, коли закон навіть не запрацював.<br><strong><em>- Чи Україні варто після цієї заяви проводити якісь особливі контрзаходи, окрім <a href="https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-shchodo-nepravdivih-zvinuvachen-oon-v-nibito-obmezhenni-ukrayinoyu-religijnih-svobod">заяви МЗС</a>? Чи просто це ігнорувати?<br></em></strong>- Вважаю, що не треба звертати уваги. Але коли запрацює <a href="https://glavcom.ua/longreads/posol-ukrajini-andrij-melnik-mij-desant-do-braziliji-buv-z-samoho-pochatku-mission-impossible-1024286.html">наш новий посол в ООН</a>, проводити нашу лінію так само, як і її чудово проводив попередній представник <a href="https://glavcom.ua/country/politics/zelenskij-zvilniv-kislitsju-z-posadi-postpreda-pri-oon-1037077.html">Сергій Кислиця</a>. Треба буде не випускати цього питання з фокусу уваги і де тільки можливо нагадувати про злочини росії, які повністю підтримуються і навіть інспіруються так званою РПЦ.<br><strong><em>- І все-таки – до яких подальших кроків лобістів РПЦ в ООН та на інших майданчиках (можливо, навіть БРІКС) треба бути готовими?<br></em></strong>- Вони можуть, використовуючи цю заяву, спробувати підготувати резолюцію через <a href="https://glavcom.ua/tags/radbez-oon.html">Радбез ООН</a>. Звісно, там не буде голосів або буде накладено вето з боку тих, хто розуміє цю небезпеку. Можуть на Генасамблею щось таке підготувати і теж спробувати проштовхнути. Там нам буде навіть простіше, бо дуже багато країн вже все зрозуміли і про росію, і про так звану РПЦ.<br><strong><em>- Але ж серед двох сотень країн також багато союзників кремля або країн, які не дуже розбираються в усіх тонкощах цього питання, але негативно реагують на релігійні репресії…<br></em></strong>- Це все-таки будуть загальні дебати, на яких нам треба відстоювати нашу позицію, як ми це робимо на будь-якій міжнародній платформі. Інших майданчиків, окрім ООН, які росіяни можуть використати для мусування цієї теми я, чесно кажучи, просто не бачу.<br><strong><em>- Як, до речі, зараз відбувається <a href="https://glavcom.ua/publications/zaborona-moskovskoji-tserkvi-jaki-varianti-proponuje-derzhava-onufriju-1016388.html">реалізація закону</a>, у якого є певний часовий лаг перед вступом у силу?<br></em></strong>- Держслужба з етнополітики та свободи совісті свою роботу повністю завершила – вони всі нормативні акти, які потрібні, згідно з законом, розписали. Вся нормативка в Кабміні, там майже все погоджено, але остаточне прийняття рішення не відбулося, бо лишився один акт, на який, здається, Мінфін ще прискіпливо дивиться. Через це стався десь місяць затримки, але це – не принципово. Як тільки останні моменти будуть вирішені, то, оскільки решта питань погоджена, Кабмін проголосує за нормативку – і всі важелі вже будуть в розпорядженні Держслужби з етнополітики. Після чого служба зможе проводити експертизи на зв’язок церкви з державою-агресором та запускати всі процеси. Думаю, до кінця січня для цього все буде готово.<br><em>Законопроєкт №8371 «<a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3894-IX#Text">Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій</a>» набув чинності 23 вересня 2024 року. Він передбачає, що релігійні організації, які підозрюються в співпраці з Російською православною церквою, будуть перевірятися відповідною експертною комісією. Її має створити Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо комісія зафіксує порушення, Держслужба видасть припис церкві на виправлення ситуації. Протягом 30 днів з дня отримання припису релігійна організація зобов’язана усунути порушення та надіслати до ДЕСС звіт з відповідними доказами. Разом із звітом можуть подаватися заперечення щодо встановлених ознак афілійованості. Встановлений строк подання звіту може бути продовжений, але не більш як на 60 днів.<br></em><em>Якщо порушення не будуть усунуті, ДЕСС визнає організацію афілійованою з РПЦ і подає до адміністративного суду позов про припинення її діяльності. Апеляційні скарги розглядає Верховний суд, його рішення остаточні та подальшому оскарженню не підлягають.<br></em><em>Правом звернення до судів Державна служба України з етнополітики та свободи совісті може скористатися лише через дев'ять місяців з дня, наступного за днем опублікування закону.<br></em><em>Кабінету Міністрів України доручено протягом трьох місяців з дня опублікування закону забезпечити прийняття відповідних нормативно-правових актів та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></header> Війна в Україні http://izmail.es/article/69828/ 2025-01-06 14:40:29 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es На Одещині триває кампанія декларування зброї http://izmail.es/article/69827/ Як інформує Національна поліція Одещини, трохи більше ніж за місяць 124 громадянина облікували у поліції вогнепальну зброю та боєприпаси до неї. <header><div><div>Нагадаємо: 25 листопада минулого року вступив у дію закон щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю. Згідно з чинним законодавством, цивільні громадяни, які незаконно зберігають або знайшли вогнепальну зброю, її частини та боєприпаси до неї, повинні їх задекларувати. Це звільняє від кримінальної відповідальності.<br>Як повідомив начальник відділу контролю за обігом зброї ГУНП в Одеській області Юрій Терещук, за цей короткий проміжок часу поліцейські вже поставили на облік 140 одиниць вогнепальної зброї та 2226 боєприпасів до неї.<br><em>«Процедуру декларування пройшли у нас 124 громадянина. Усі вони виявили бажання зберігати зброю та боєприпаси до неї у себе. Зауважу, що це дозволено на період дії воєнного стану і виключно для захисту України та українського народу від російської агресії. В подальшому можна буде набути права власності на дану зброю, переробивши на мисливську, або необхідно буде здати її в поліцію. Ми роз’яснили кожному ці правила, а також правила безпеки, носіння, зберігання та перевезення вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, наголосили на відповідальності за їх порушення»,</em> – розповів капітан поліції Юрій Терещук.<br>Також він додав, що декларуванню підлягають дозволені в обігу мисливська, гладкоствольна зброя, а також бойовий пістолет та автомат, і подякував громадянам за правосвідомість та довіру до поліції, яка гарантує надання якісних поліцейських послуг з декларування зброї.<br><em><strong>Як задекларувати?<br></strong></em>– повідомити про знахідку чи наявну зброю на спецлінію Національної поліції 102;<br>– упродовж 24 годин прибути до найближчого підрозділу поліції для декларування зброї, але якщо з певних причин ви не можете цього зробити, фахівці дозвільної служби готові приїхати до вашого місця проживання для проведення декларування.<br><em><strong>Які документи слід мати при собі?<br></strong></em>– письмова заява;<br>– паспорт-книжечка або ID-картка;<br>– фотокартка розміром 3,5 х 4,5 см;<br>– витяг про місце проживання чи реєстрацію;<br>– ідентифікаційний номер.<br><strong><em>Наголошуємо: наявність у цивільних громадян незадекларованої вогнепальної зброї та боєприпасів до неї передбачає кримінальну відповідальність.</em><br>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></header> Регіон http://izmail.es/article/69827/ 2025-01-06 13:15:31 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Уряд на рік обмежив пенсії в Україні: про що слід знати українцям вже зараз http://izmail.es/article/69826/ Уряд України ввів нові правила виплати спеціальних пенсій з початку 2025 року. Відповідно до ухваленого урядового рішення, максимальний розмір такої пенсії тепер обмежений сумою, яка перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, тобто 23 610 гривень. <header><div><div>Цей урядовий документ стосується виключно певної категорії пенсіонерів, до якої входять державні службовці, народні депутати, прокурори, дипломати, науковці та інші особи, які отримують спеціальні пенсії. Для них встановлено особливі умови виплат, якщо розмір їхньої пенсії перевищує встановлений поріг у 10 прожиткових мінімумів.</div></div></header><div><div>Для того, щоб зменшити розмір високих спеціальних пенсій, уряд ввів спеціальні коефіцієнти. Ці коефіцієнти застосовуються до частини пенсії, яка перевищує 10 прожиткових мінімумів. Іншими словами, перші 10 прожиткових мінімумів (23 610 грн) виплачуються повністю, а до наступних сум застосовується зменшення. Розмір зменшення залежить від того, наскільки пенсія перевищує 10 мінімумів і визначається за такою шкалою:</div><ul><li>Між 10 і 11 мінімумами - зменшення на 50%</li><li>Між 11 і 13 мінімумами - зменшення на 60%</li><li>Між 13 і 17 мінімумами - зменшення на 70%</li><li>Між 17 і 21 мінімумами - зменшення на 80%</li><li>Понад 21 мінімум – зменшення на 90%</li></ul><div>Розглянемо приклад: якщо людина отримувала спеціальну пенсію в розмірі 25 прожиткових мінімумів, то після введення нових правил вона отримуватиме значно меншу суму. За рахунок застосування знижувальних коефіцієнтів, її пенсія буде зменшена з 59 025 грн до 32 345 грн.</div><div>Варто зазначити, що нові обмеження не стосуються всіх отримувачів спеціальних пенсій. Зокрема, учасники бойових дій на сході України, а також члени сімей загиблих захисників збережуть попередній розмір своїх пенсій. Тобто, для цієї категорії пенсіонерів жодних змін не передбачено.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69826/ 2025-01-06 11:49:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Поле з подвійною користю: що таке агрофотовольтаїка й чи готова Україна впроваджувати її http://izmail.es/article/69825/ Сонячні панелі на фермерських полях – це не лише інновація, а й можливість для аграріїв поєднувати вирощування культур із виробництвом електроенергії. Агрофотовольтаїка, яка ще 20 років тому звучала як футуристична ідея, сьогодні стає частиною реальності, зокрема й в Україні. Проте війна, економічна нестабільність та відсутність належної державної підтримки гальмують її розвиток. <div>Чи здатна агрофотовольтаїка змінити енергетичний ландшафт країни, чи залишиться на рівні локальних проєктів? Детальніше про те, як працює агрофотовольтаїка і які перспективи відкриваються перед Україною, – читайте далі.<br><em><strong>Що таке агрофотовольтаїка<br></strong></em>Агрофотовольтаїка – це спосіб одночасно вирощувати сільськогосподарські культури та виробляти електроенергію, встановлюючи сонячні панелі прямо на полях. Вперше таку технологію використали японські фермери у 2004 році. З того часу агрофотовольтаїка здобула прихильників серед аграріїв всього світу. Сонячні панелі встановлюють на звідних конструкціях, які дозволяють вирощувати культури під ними. Зазвичай використовують овочі, ягоди чи злаки, адаптовані до затінення. Для поливу часто застосовують крапельні системи, які зменшують випаровування. Спеціальні моніторингові системи допомагають оцінювати врожайність і виробництво енергії для підвищення ефективності.</div><div><div><a href="https://business.rayon.in.ua/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/3__6773e22136f56.jpg" group="redactor" title="link to photo" index="0"><img src="https://business.rayon.in.ua/storage/cache/images/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/700x1000-3__6773e22136f56.webp" alt="Технологія агрофотовольтаїки (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" title="Технологія агрофотовольтаїки (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" width="700" height="400"></a><div><em style="font-size:small">Технологія агрофотовольтаїки (Джерело: презентація з сайту Асоціації агрофотовольтаїки України)<br></em>Принцип роботи базується на кількох ключових аспектах:</div></div><ul><li dir="ltr">Одну і ту ж землю використовують і для вирощування врожаю, і для виробництва електроенергії за допомогою сонячних панелей (дуальне використання).</li><li dir="ltr">Сонячні панелі дають тінь, яка корисна для деяких рослин. Наприклад, дослідження в Південній Кореї показали, що броколі, вирощене під тінню сонячних панелей, має більш насичений зелений колір, при цьому врожайність майже не змінюється. Під частковим затіненням вони менше страждають від сонця і дають кращий врожай.</li><li dir="ltr">Панелі створюють мікроклімат, який знижує температуру ґрунту і випаровування вологи, що зменшує потребу в поливі, особливо в посушливих регіонах.</li></ul><p dir="ltr">Таким чином ця технологія відкриває нові можливості для сталого розвитку, поєднуючи сільське господарство та відновлювальну енергетику, що сприяє раціональному використанню ресурсів і підвищенню врожайності.<br>Так, у Франції фермери вирощують виноград під сонячними панелями, тим самим  захищають рослини від різких температурних коливань і надмірного сонця.<br>Науковий співробітник Університету Шеффілда (Велика Британія) Річард Рендл-Боггіс, який займається розвитком гібридних систем продовольства та енергії, в одному із досліджень <a href="https://www.agritechfuture.com/bio-tech/agrivoltaic-solar-farms-offer-shocking-benefits-beyond-producing-energy/">зазначив</a>, що на одній експериментальній ділянці у Кенії завдяки агрофотовольтаїці врожай капусти зріс на 24%.<br>У країнах з холоднішим кліматом, як-от Данія, фермери розміщують сонячні панелі з меншою щільністю, щоб забезпечити рослинам достатньо сонячного світла.<br>Проте агрофотовольтаїка має й деякі недоліки. Зокрема, вартість установки агрофотовольтаїчних систем вища, ніж – традиційні сонячні станції. Це пов'язано з додатковими витратами на обладнання та його монтаж. <br>А поєднання сільськогосподарського виробництва та виробництва електроенергії потребує складного управління ресурсами.<br>До того ж не всі сільськогосподарські культури можуть ефективно рости під сонячними панелями, оскільки деякі рослини потребують більше сонячного світла.<br><em><strong>Чи готова Україна до агрофотовольтаїки<br></strong></em><a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#n25">Національна економічна стратегія України до 2030 року</a> визначила декарбонізацію – процес зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу – як один з пріоритетів. <br>Це охоплює підвищення енергоефективності, розвиток відновлювальної енергетики та інтеграцію з «Європейським зеленим курсом». Агрофотовольтаїка є частиною зеленої енергетики в межах цієї стратегії.<br>В Україні технологію агрофотовольтаїки вперше впровадили у 2021 році. Експериментальний проєкт «Тесла Агро» ефективно поєднав виробництво електроенергії та вирощування лохини.<br><em>«Питання щодо розвитку цієї технології в Україні потребує додаткових досліджень для визначення її потенціалу в контексті національної енергетичної стратегії та використання земельних ресурсів»,</em> – наголосили у відповіді Міністерства енергетики України на інформаційний запит.<br>Голова Департаменту агропромислового розвитку Волині Юрій Юрченко зазначає, що сучасні реалії змушують аграріїв шукати альтернативні джерела енергії. За його словами, з кінця 2021 року аграрії Волині побудували для власних потреб 25 сонячних електростанцій загальною потужністю 3,4 МВт.<br><em>«Панелі зазвичай встановлюють на тваринницьких комплексах, переробних підприємствах, пекарнях, а також на ділянках та дахах. Або ж якщо територія не використовується, на ній ставлять сонячні панелі», –</em> пояснює голова департаменту.<br>Також очільник підкреслив, що на полях сонячні панелі наразі не встановлюються. Землю використовують за призначенням: проводять оранку та сівбу.<a href="https://business.rayon.in.ua/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/4__6773e29f6c808.jpg" group="redactor" title="link to photo" index="1"><img src="https://business.rayon.in.ua/storage/cache/images/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/700x1000-4__6773e29f6c808.webp" alt="Вплив технології на агросектор (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" title="Вплив технології на агросектор (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" width="700" height="400"></a></p><div><div><em style="font-size:small">Вплив технології на агросектор (Джерело: презентація з сайту Асоціації агрофотовольтаїки України)<br></em><em>«Багато агрохолдингів в Україні встановлюють сонячні панелі для власних потреб. Однак, це не класична агрофотовольтаїка. Зразків класичної агрофотовольтаїки у нас наразі дуже мало, тому вона поки не має значного впливу на ринок зеленої енергетики України», –</em> каже голова правління Асоціації сонячної енергетики України Владислав Соколовський.<br>За канонами класичної агрофотовольтаїки панелі встановлюють так, щоб під ними могла працювати техніка. Це значно здорожчує встановлення, адже потрібно побудувати повітряну лінію електропередач та використовувати більше металу для опорної конструкції.<br>Як зазначає Владислав Соколовський, війна серйозно впливає на розвиток агрофотовольтаїки, адже фермери та інвестори мають інші пріоритети. До цього економіка також стримувала розвиток, оскільки без державної підтримки встановлення сонячних панелей на полях не мало економічного сенсу.<br>Єдиним варіантом було встановлення панелей для самоспоживання на дахах ферм, будинків чи агрохолдингів, або там, де прокласти лінію електропередач дорого. <br>Якщо електроенергія використовується для самоспоживання, змінювати призначення землі, де розміщені панелі, не потрібно. Однак, якщо фермер планує продавати надлишки електроенергії в мережу, це вже не є агрофотовольтаїкою.<br><em>«Я впевнений, що у зв’язку з впливом глобального потепління прикладів впровадження агрофотовольтаїки стане все більше. Думаю, що після закінчення війни першими агрофотовольтаїку впровадять агрохолдинги та фермери, які мають проблеми з доступом до електромереж через віддаленість локацій або високу вартість підключення. Цьому сприятимуть зниження цін на сонячні панелі, потреба в автономному енергозабезпеченні та можливість ефективного використання земельних ділянок», –</em> припускає голова асоціації.<br>Важливо відзначити, що цьогоріч в Україні з’явилась громадська організація «Асоціація агровольтаїки України», яка ініціювала пілотний проєкт з технології агрофотовольтаїки в Черкаській області – Перший дослідно-промисловий тепличний комплекс «Канів-2».<br>Організацію зареєстрували 23 серпня 2024 року, а її основною метою є розвиток агрофотовольтаїки в Україні.<br>На сайті <a href="https://agrivoltaic.org.ua/">зазначають</a>, що Асоціація агровольтаїки України разом з Українською Радою Бізнесу працює над змінами до законодавства, співпрацює з урядом і місцевою владою для розвитку галузі та закликає доєднуватися до ініціатив. А пріоритетом є підготовка фахівців і створення наукових центрів для впровадження технологій агровольтаїки.<br>Також асоціація ініціює навчальні програми та курси підвищення кваліфікації, щоб забезпечити експертизу для ефективного управління такими системами.<br><em>«У своєму портфелі ми маємо 22 гектари дослідно-виробничого кластера з агровольтаїки та запрошуємо всіх зацікавлених долучитися», –</em> декларують в організації.</div></div><div><a href="https://business.rayon.in.ua/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/5__6773e34f1de2c.jpg" group="redactor" title="link to photo" index="2"><img src="https://business.rayon.in.ua/storage/cache/images/upload/topics/19/2024-12/31-0qCbEs3U/700x1000-5__6773e34f1de2c.webp" alt="План впровадження технології на 2024-2027 роки (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" title="План впровадження технології на 2024-2027 роки (Джерело: презентація з сайту Асоціації Агрофотовольтаїки України)" width="700" height="400"></a><div><span style="font-size:small"><em>План впровадження технології на 2024-2027 роки (Джерело: презентація з сайту Асоціації агрофотовольтаїки України)</em><br><strong style="font-size:medium">Підготуваал Рина ТЕНІНА</strong></span></div></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69825/ 2025-01-06 10:37:08 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Чи піде путін на компроміс, якщо йому віддати частину України? http://izmail.es/article/69824/ Ціль кремля – збільшення геополітичного впливу росії. <header><div>Найбільша помилка західних аналітиків, а відтак і тих, кого вони консультують, полягає в тезі, що путін може піти на компроміс, якщо йому віддати частину України (бодай він нею подавиться). Але ця теза вчергове виказує явне нерозуміння стратегічних цілей кремля. Бо вона не в чотирьох окупованих областях і Криму. Навіть якби сучасний світ вирішив, що історія здачі Судет Гітлеру – це виключення, а не правило, пише "Главком".</div></header><div>Ціль москви – збільшення геополітичного впливу росії (памʼятаєте, «россия больше не будет униженной») і сіра, буферна зона, вибудувана між нею і Західною цивілізацією (в ідеалі – повернення до двополярного світу, де росія – знову great again). І щоб ця буферна зона проходила навіть не по Україні, а, скажімо, по території Польщі, Румунії, Угорщині, Словаччини. Щодо останніх двох ця зона вже є очевидно «гібридизованою». Пояснювати тут не треба. Подібний формат відносин путіна влаштовував би з більшою частиною Європейського Союзу, бо це ніби «Варшавський договір-2», у якому росія бачить себе «спрямовуючою і керівною силою».Ось чому «швидке рішення» по Україні, про яке не написало лише ліниве західне видання, насправді лише дисклеймер (письмова відмова від відповідальності за можливі наслідки того чи іншого вчинку). І треба констатувати: очевидне бажання повернутися в 2022-й рік наразі переважає аргументоване розуміння, до чого може привести нагородження, а не покарання режиму путіна.</div><div>І скільки б про це не писали і не говорили українські аналітики, політики, журналісти - виглядає так, що ми намагаємось заставити західні суспільства і їх еліти врешті-решт «подивитись вгору». А вони фільм бачили, але висновків не зробили. Бо вважають, що проблема перебільшена, а путін уже не ризикне йти далі. Наївні.Тому у нас у 2025-му не такий вже й широкий вибір методів продавлювати своє. Уявляю, як не хочеться багато чого робити нинішньому Офісу (наприклад, заглядати в очі Трампу). Але інші методи – прохання, ультиматуми, вимагання – уже неефективні. І це добре, що в ОП почали це розуміти. Тому нам доведеться ставати і мудрішими, і хитрішими одночасно. І нарешті починати будувати свою стратегію – якою ми бачимо Україну і що треба зробити, аби вона такою стала.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69824/ 2025-01-06 09:46:54 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es "Великий козир". Що відомо про новий наступ Сил оборони у Курській області і його цілі - Нарожний http://izmail.es/article/69823/ Засновник БО Реактивна пошта, військовий експерт Павло Нарожний в ефірі Radio NV розповів, що йому відомо про активізацію Сил оборони у Курській області. <div><em>«Інформації з Курської області насправді не так багато. І вся неофіційна інформація, формату DeepState, затримується мінімум на два-три дні. Я думаю, що [у термін] до тижня ми побачимо, почуємо звідти цікаві новини», -</em> зазначив Нарожний.</div><div>Також він припустив, якою є мета таких дій Сил оборони: <em>«Це відволікаючі, сковуючі дії для того, щоб ворог з інших ділянок фронту (з того самого Куп’янська, який близько до Курщини знаходиться) перекидував туди війська і відбивав наш наступ на Курщині».</em></div><div>Загалом Нарожний охарактеризовує Курську операцію як один з «великих козирів» України: <em>«Це одна із успішних операцій, де ми показали свою силу, де ми показали нашу спроможність робити успішні, сміливі операції. І успішність цієї операції вимірюється тим, що ми досі утримуємо цей плацдарм, ми скували там приблизно 50-60 тисяч особового складу ворога, який, якби не там, не на Курщині знаходився, він би знаходився під Покровськом і тиск там був би набагато більшим».</em></div><div>Військовослужбовці ЗСУ почали новий наступ в окремих районах Курської області. Спочатку про це почали повідомляти кілька російських «воєнкорів», а потім факт підтвердив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.</div><div>Опосередковано факт українського наступу підтвердив глава Офісу президента України Андрій Єрмак.</div><div><em>«Курщина, хороші новини, Росія отримує те, на що заслуговує»</em>, - написав він.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69823/ 2025-01-06 08:24:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Спадщину у 2025-му оформлятимуть по-новому. Усі правила http://izmail.es/article/69818/ Зміни стосуються строків оформлення, місця відкриття спадщини та особливостей для спадкоємців. <div>Нові правила оформлення спадщини уже запрацювали в Україні.</div><div><em><strong>Основні зміни в процедурі спадкування</strong></em></div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Місце відкриття спадщини:<br></span></em></div><div>Тепер місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.</div><div>Якщо це місце невідоме, спадщина відкривається за місцем знаходження основної частини нерухомого або рухомого майна. </div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Особливості для непідконтрольних територій:</span></em></div><div>У разі смерті на тимчасово окупованих територіях, спадкоємцю спочатку потрібно звернутися до суду для встановлення факту смерті.</div><div>Після отримання рішення суду видається свідоцтво про смерть у найближчому відділі РАЦС на підконтрольній території.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Пропуск строку оформлення спадщини:</span></em></div><div>Якщо спадкоємець не подав заяву протягом 6 місяців, він вважається таким, що не прийняв спадщину.</div><div>Для поновлення строку необхідно звернутися до суду з доказами поважних причин (хвороба, служба в ЗСУ, перебування за кордоном тощо).</div><div><em><strong>Як оформити спадщину у 2025 році</strong></em></div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Подання заяви:</span></em></div><div>Спадкоємець має звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або відмову від неї.</div><div>Це потрібно зробити протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини.</div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Документи для нотаріуса:</span></em></div><div>Паспорт та ідентифікаційний код спадкоємця.</div><div>Свідоцтво про смерть спадкодавця.</div><div>Документи, що підтверджують родинні зв’язки або заповіт (за наявності).</div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Для спадщини на окупованих територіях:</span></em></div><div>Отримати рішення суду про встановлення факту смерті.</div><div>Звернутися до будь-якого нотаріуса для оформлення спадкових прав.</div><div><em><strong>Що робити, якщо строк подачі заяви  минув?</strong></em></div><div><em><span style="text-decoration:underline">* Спадкоємець може звернутися до суду для поновлення строку, якщо:</span></em></div><div>Він не знав про смерть спадкодавця.</div><div>Перебував на лікуванні або у відрядженні.</div><div>Проходив строкову службу у Збройних силах України.</div><div>Суд розглядатиме обставини та докази (медичні довідки, довідки про відрядження, документи про службу тощо) і ухвалить рішення про можливість продовження строку.</div><div><em><strong>Поради для спадкоємців</strong></em></div><div>Завчасно уточнюйте всі нюанси у нотаріуса.</div><div>Зберігайте всі документи, що можуть підтвердити ваші дії чи обставини.</div><div>Пам’ятайте, що пропуск строку може позбавити вас права на спадкування.</div><div>Для спадкоємців, які проживають за кордоном або на окупованих територіях, важливо дотримуватися всіх процедур, передбачених Законом України «Про міжнародне приватне право». У випадку виникнення питань звертайтеся до юристів або нотаріусів для консультацій.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69818/ 2025-01-05 23:47:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es росія – тінь ілюзій 1970-х років, у які повірив Захід http://izmail.es/article/69819/ росія, як би там вона не називалася – Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз, російська федерація, – переслідує Україну вже 370 років <header><div><em>Віктор Каспрук для видання "Главком".<br></em>У впливовому американському виданні Politico з’явилася стаття «Trump threatens to be good for Ukraine, actually», в якій  щодо можливого закінчення війни росії в Україні  зазначається: «Насправді це підірве довіру до Заходу, і дуже шкода, що ми там, де ми є. Але якщо ви десятиліттями скорочуєте свої <a href="https://glavcom.ua/tags/vijskovi.html">військові</a> сили та виробництво зброї, не проводите обов’язкові червоні лінії та не ставите важких питань, перш ніж дати обіцянки, або визначити, що для цього потрібно, ось що станеться. Звичайно, це означає, що злодійство президента росії путіна буде винагороджено, що не буде відповідальності за звірячу природу жорстокої поведінки його армії чи незаконні, огидні депортації з окупованих частин України до росії. Вісь автократів здобуде сміливість у своїй рішучості зруйнувати старий глобальний порядок. Але іншої альтернативи немає. За винятком «вічної війни» або того, що західні держави самі стають учасниками бойових дій – або принаймні переведуть свої економіки на воєнний лад, щоб постачати Україні набагато більше, ніж є зараз – ось холодна сувора реальність».</div></header><div><div>Коли Politico говорить про «сувору реальність» в яку потрапила <a href="https://glavcom.ua/tags/ukrajina.html">Україна</a> завдяки невиконанню обіцянок тими, хто їх так щедро колись нам роздавав, не маючи намірів їх виконувати, як це виявилося пізніше, то чому жодного слова не сказано про саме цей аспект взаємин України та західного світу. Де, як виглядає, й досі не здатні зрозуміти, що недобита російська федерація, як Радянський Союз в 1991 році, відновиться та знову почне змагатися за встановлення контролю над усім світом.</div><div>росія, як би там вона не називалася – Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз, російська федерація, – переслідує Україну вже 370 років. І цього разу Україна має шанс перемогти та відстояти свою відновлену  <a href="https://glavcom.ua/tags/nezalezhnist.html">незалежність</a> у боротьбі зі своїм жорстоким ворогом-сусідом, якщо держави колективного Заходу нарешті перестануть гратися в «глибоке занепокоєння» щодо геноциду путіним українського народу та коливатися щодо збільшення допомоги Українській державі до дійсно необхідного рівня. </div><div>Любі друзі, коли ви понад 1000 днів живете постійно під ударами ракет москалів, їхніх дронів, КАБів, «градів» та іншої нечисті цих найбільших терористів XXI століття, «глибокого занепокоєння» тут явно недостатньо. Пусті слова та обіцянки ніяк не можна конвертувати в зброю, котра нині конче необхідна українському народу для того, щоб захистити свій <a href="https://glavcom.ua/tags/suverenitet-1.html">суверенітет</a>.<br>Багато розмов, небагато дій і недостатньо постачання зброї є причиною того, чому Україна знову потрапила в дуже важке становище. Щоб там хтось не говорив, але Америка і <a href="https://glavcom.ua/tags/jevropa.html">Європа</a>, безпосередньо не втрутившись в цю криваву війну, так само спостерігають за нападом росії на Україну, як світ спостерігав, коли нацистська Німеччина нищила Польщу. Проте 90 років тому західні уряди знали, що їм треба робити.<br>Виглядає на те, що сьогодні значна частина провідних західних політиків просто безхребетна, та готова кинути Українську державу під колеса поїзда історії. При цьому повністю ігноруючи, що станеться з Європою і світом в цілому, якщо росії вдасться досягти своїх геноцидних цілей в Україні.<br>«Провина» українського народу перед путіним та його посіпаками полягає в тому, що 40 мільйонів українців просто хочуть мирно жити, приєднатись до Європейського Союзу і НАТО та стати повноцінним членом демократичної західної цивілізації. Байдужість людей, що приймають рішення на Заході, котрі не усвідомлюють руйнівних наслідків трагедії для всієї людської цивілізації, в разі якщо Україна впаде під натиском орд московських варварів, дивує. Адже тоді українці опиняться перед трагічним для себе вибором: покинути свої домівки та свою країну, або жити в умовах диктатури, чи померти.<br>Чинний президент Сполучених Штатів Джо Байден ще має трохи часу, аби виправити свої недоробки щодо України,  давши вказівку негайно доставити в Україну значні обсяги ракет великої дальності, щоб бити ними по військових цілях углиб терористичної росії.<br>московщина поступово видихається. І хоча загарбники досягли скромних успіхів на  сході України, їхні <a href="https://glavcom.ua/tags/vtrati.html">втрати</a> в живій силі та техніці скоро здатні стати для них критичними. А завезення погано навчених та слабо оснащених північнокорейців є явним доказом відчаю путіна. Спільними зусиллями російські війська можна довести до краху. Проте США, Європа і НАТО постійно стримують себе в наданні критично важливої для українців допомоги. Хоча чудово знають про те, що путін вже готується продовжувати свій загарбницький похід далі у Європу.<br>Війна триває й далі, але трагедію українців не здатен до кінця зрозуміти той, хто бачить її тільки на екранах своїх телевізорів і не годен визнати, що теракти росії проти України відбуваються щодня, щогодини, щохвилини. Якщо ісламські екстремісти-радикали вчиняють терористичні акти в столицях європейських держав, хвиля співчуття та обурення прокочується першими шпальтами найвпливовіших газет світу, а от терористичний <a href="https://glavcom.ua/tags/genotsid.html">геноцид</a> росії в Україні ніби вже західникам приївся. І вони почали його сприймати, як майже буденну справу.<br>А те, що Україну понад три десятиліття вперто тримали на порозі Євросоюзу та НАТО, стало однією з причин, чому в москві вирішили у 2022 році вчинити нове вторгнення в Україну. В той час, як Українська <a href="https://glavcom.ua/tags/derzhava.html">держава</a> мала таке ж невіднятне право приєднатися до цих провідних європейських структур, що і країни так званого радянського східного блоку, які безперешкодно Захід визнав своїми. Але Україні чомусь в цьому праві постійно відмовляли.<br>Такого кривавого шляху, як в України на Захід, не було в жодної з європейських держав. Але ми мусимо його пройти, і пройдемо. Оскільки ця війна з російськими колонізаторами – це екзистенційна війна. Альтернативою їй є смерть Української держави, смерть української нації, смерть кожного українця. І після перемоги Україна буде виснаженою, втомленою, але вільною.</div><div>Образно кажучи, <a href="https://glavcom.ua/tags/napad.html">напад</a> путінської росії схожий на напад озброєного вбивці-бандита вночі на вулиці. З путіним так само можна «домовитись», як і з бандитом, який відразу не тільки визначив усе, що є у вас, своїм, але й збирається вас убити. Про що можна з ним домовлятися?</div><div>Так само реально можна «домовитися» з убивцею української нації путіним. Який уже давно призначив Україну своєю власністю, а українців – своїми рабами. І дуже здивований тим, що ті, кого він грабує та знищує, чинять такий шалений <a href="https://glavcom.ua/tags/sprotiv.html">спротив</a> цьому міжнародному злочинцю.</div><div>Ви не можете помиритися з кимось, для кого суть конфлікту – припинення вашого існування. Тому спроби задобрити терориста путіна, віддавши йому майже чверть суверенної української території, ні до чого позитивного привести не можуть.</div><div>Адже він і його подільники, як політичну мантру, весь час повторюють, що злочинно окуповані 4 українські області – це вже тепер їхня законна <a href="https://glavcom.ua/tags/zemlja.html">земля</a>, а питання Криму вони взагалі обговорювати не збираються. З такою особою домовитися нереально. Досягти миру можливо тільки перемігши та знищивши терористів.</div><div>кремль намагається видати війну в Україні за прикордонний <a href="https://glavcom.ua/tags/konflikt.html">конфлікт</a>. Мовляв, століттями в Європі були нескінченні війни та зміна кордонів, немає нічого страшного, коли російська федерація прагне «повернути собі своє».</div><div>І в Пентагоні, і в НАТО чудово розуміли, що з таким дозованим постачанням Україні зброї виграти у московщини неможливо. Але Джейкобу Саллівану, раднику з національної безпеки президента США, якимсь чином вдалося переконати Байдена, що коли допомагати Україні по-справжньому, як це від самого початку війни з росією пропонував американський відставний генерал Бен Годжес, то це гарантовано призведе до початку Третьої світової війни.</div><div>Тому був обраний варіант допомоги, коли Україна змушена була воювати зі зв’язаною за спиною рукою, хоча абсолютно було зрозуміло, що це несе українцям численні смерті та руйнування. Яких можна було уникнути, якби наші західні союзники діяли так, як вимагала цього поточна ситуація на фронтах російсько-української війни.</div><div>Необхідно визнати, що за весь час Великої війни, яка розпочалася в лютому 2024 року, Україна жодного разу не отримувала нічого й близького до оптимально необхідної кількості зброї. Свободолюбний Захід загрузнув у нескінченних дискусіях із цього приводу, які майже ні до чого не привели.</div><div>Правильно підібрані слова мають велике значення, але сучасну трагедію українського народу нині важко описати словами. Зараз в Україні ніхто не застрахований від смерті та розрухи. Ні героїчні воїни, які ціною свого життя захищають Україну від зникнення з мапи світу, ні цивільне <a href="https://glavcom.ua/tags/naselennja.html">населення</a>, яке продовжує своє життя вдома під ракетами московських терористів. Адже вся країна не може евакуюватися. </div><div>росія – тінь ілюзій 1970-х років,  у які повірив Захід. А путін - наслідок намагань Європи та Америки перетворити недавніх комуністів-терористів на прозахідних демократів. російсько-українська війна – це <a href="https://glavcom.ua/tags/tragedija.html">трагедія</a> українського народу, яка за своїм геноцидним потенціалом не менша від Голодомору 1932-1933 років. Але, як видно, людство буде готове визнати це значно пізніше.</div><div>Знищення українських міст і сіл, невпинні обстріли будинків цивільного населення та постійні вбивства дітей, жінок та беззахисних старих – це не просто війна. Це терористична війна – злочин проти людяності, якого ще ніколи не знав світ. Її потрібно якнайшвидше припиняти, але в жодному разі не ціною будь-яких поступок московському диктатору путіну. <br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69819/ 2025-01-05 22:15:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Через "Зимову єПідтримку" та "Національний кешбек" в Україні змінюють правила нарахування субсидій http://izmail.es/article/69820/ Пенсійний фонд пояснив, чи буде враховувати ці виплати при призначенні допомоги на оплату житлово-комунальних послуг. <div>У Пенсійному фонді України повідомляють, що постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до порядку обчислення сукупного доходу сім’ї для надання соціальної підтримки. Зміни стосуються врахування державних виплат, зокрема за програмами “Зимова єПідтримка” та “Національний кешбек”.</div><div>Відповідно до постанови Кабміну №1384 від 5 грудня 2024 року, змінено Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї, затверджений раніше постановою №632 від 22 липня 2020 року. </div><div>За новими правилами одноразова державна допомога “Зимова єПідтримка” та виплати у межах програми “Національний кешбек” не будуть враховувати під час розрахунку середньомісячного доходу для призначення житлових субсидій.</div><div>Це стосується допомоги, що нараховується у відсотковому співвідношенні від суми безготівкової оплати товарів українського виробництва у межах платформи “Зроблено в Україні”. </div><div>Разом з тим, зміни торкнулися порядку надання пільг громадянам, де враховується середньомісячний сукупний дохід сім’ї.</div><div>Відповідно до оновленого пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабміну №389 від 4 червня 2015 року, при визначенні права на пільги з оплати житлово-комунальних послуг одноразові виплати за програмами “Зимова єПідтримка” та “Національний кешбек” включаються до загального сукупного доходу сім’ї пільговика.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69820/ 2025-01-05 20:45:39 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Максим “Перчик”: Нам знову треба стати єдиною нацією http://izmail.es/article/69821/ Його “селфі” з Курщини облетіло всі соцмереж та ЗМІ. Хоча Максима “Перчика”, бійця 22 ОМБр навіть не одразу взяли до війська. <div><div dir="auto"><em>Про  шлях Максима “Перчика” від цивільного кухаря до воїна зі сторінок Wall Street Journal, про поради тим, хто ще не в війську та чому варто битися за Україну розповіли у Одеському обасному ТЦК та СП.</em></div></div><div><div dir="auto">Повномасштабне вторгнення застигло Максима та його родину в Ізмаїлі. <br><em>“Пам’ятаю, мене розбудила дружина, <a tabindex="-1"></a>каже: війна, вибухи по всій країні! Я ще відповів, не треба жартувати, а потім ще жартома перепитав: “То не будемо доньку до дитсадка вести?”,</em> – розповідає військовослужбовець.</div></div><div><div dir="auto">Втім, наступного дня родина переїхала до Кілії, де Максим одразу вступив до місцевої самооборони, почав займатися волонтерською діяльністю – копав окопи, готував їжу для військових (до вторгнення він працював коком на суднах), розвозив її на блокпости. І вже тоді вирішив, що треба приєднатися до війська.</div></div><div><div dir="auto"><em>“Мій друг “Джекі” та інші товариші служили в 12-му окремому батальйоні. Хотів приєднатися до них, проте “Джекі” відповів, що підрозділу потрібні медики”, –</em> каже Максим.</div></div><div><div dir="auto">Тоді він почав опановувати нові знання. Згодом чоловік вже викладав тактичну медицину військовослужбовцям з Кілійського підрозділу РТЦК та СП. Дружину та доньку відправив у Нідерланди – допомогли зв’язки з цивільного життя.</div></div><div><div dir="auto"><em><strong>Перші кроки на війні</strong></em></div></div><div><div dir="auto"><em>“У липні 2022 року “Джекі” запросив мене у свій батальйон. Приїхав у Приморський РТЦК та СП м. Одеси, мене направили до підрозділу, що тоді був на Миколаївщині”, –</em> згадує “Перчик”.</div></div><div><div dir="auto">У батальйоні він і сам викладав тактичну медицину, і опанував піхотну справу. <br><em>“В нас були круті інструктори з Національної гвардії України, з Сил Спеціальних Операцій. Давали нам багато своїх знань, свого бойового досвіду, добре нас “ганяли”. Згодом я і сам виріс до інструктора”, –</em> каже військовослужбовець.</div></div><div><div dir="auto">Потім батальйон перекинули на Авдіївку. Тут були перші бойові виходи як медика, перші поранені та загиблі побратими, перші поранення та контузії. Пслі виконаних завдань батальйон відвели до Одеси на відновлення, Максим проходив лікування та реабілітацію.</div></div><div><div dir="auto"><em><strong>У складі 22-ї ОМБр</strong></em></div></div><div><div dir="auto">Згодом “Перчика” разом з другом “Джекі” запросили до 22-ї окремої механізованої бригади. Перше завдання – підготувати роту, до яких відрядили хлопців. <br><em>“Не всі люди, що служили поруч, були готові, проте через місяць підготовки наш взвод був готовий до штурмів”</em>, – каже Максим.</div></div><div><div dir="auto">Підрозділ виконував різні завдання, але особливо військовослужбовець згадує евакуацію пораненого побратима у Кліщіївці. <br><em>“Там була складна місцевість біля залізниці, окупанти її прострілювали, і два тижні там перебував наш поранений воїн. Декілька евакуаційних екіпажів намагалися його витягнути, були та “300” і “200”. Згодом це завдання поставили нам. Не буду розповідати як, але ми його витягнули”, –</em> розповідає “Перчик”.</div></div><div><div dir="auto">Потім підрозділи бригади були перекинуті на Сумщину, а далі почалася операція у Курській області. Максим згадує – побратими вже з перших днів перебування “за кордоном” брали полонених солдат строкової служби з армії "рф", а згодом і йому разом з другом “Джекі” довелося “познайомитися” з цим ворогом.</div></div><div><div dir="auto"><em>“Ми отримали завдання зачистити невеличке селище Свердлікове. Дві групи піхоти, два танки, дві БМП. Почали працювати, потрапили у засідку, нас обстріляли з одного з будинків. Наш танк у відповідь будинок просто зніс. Продовжили зачищати селище, натрапили на ротний опорний пункт ворогів. Вступили в візуальний контакт з ворожим солдатом-строковиком, запропонували йому здатися. Він погодився. Спитали його, чи є ще хтось на пункті, хай скаже їм, щоб теж склали зброю. І так, групами, нам здалося в полон близько 30 строковиків”, –</em> розповідає Максим.</div></div><div><div dir="auto">Саме ці події передували фотографії, яку потім побачив увесь світ. Згодом цих полонених обміняли на наших військових. <br><em>“Потім вони розповідали в інтерв'ю пропагандистам, що їх полонили війська НАТО”, – </em> згадує боєць.</div></div><div><div dir="auto"><em><strong>“Ми вже перемогли”</strong></em></div></div><div><div dir="auto">Зараз Максим обіймає посаду старшого техніка роти. Тепер в нього трохи більше часу на спілкування з родиною, яка скучила за чоловіком. До того ж у хлопця росте друга дитина.</div></div><div><div dir="auto"><em>“Я вже втомився, але я тут. Тому що треба. Багатьох, хто зі мною воював всі ці роки, вже немає. А люди потрібні. Тому я за мобілізацію. Може, не таким чином, як вона зараз відбувається, але хлопців треба міняти. Воювати будуть всі”,</em> – каже Максим.</div></div><div><div dir="auto">Воїн запевняє – деякі військовослужбовці, які зараз підуть до армії, можливо, під час служби навіть не побачать ворога. Проте готуватися варто вже зараз. <br><em>“Замість того, щоб збирати гроші на хабарі, щоб переплисти Тису або отримати довідку, я б радив витратити їх та свій час на тренування, закупівлю спорядження тощо. Не треба думати, що воює лише піхота. Є оператори БПЛА, механіки, діловоди”, –</em> каже доброволець.</div></div><div><div dir="auto">Попри те, що, на його думку, Україна вже морально перемогла, адже зуміла встояти проти такого потужного ворога, загарбники від своїх планів на знищення чи поневолення нашої країни не відступилися. І це треба розуміти всім.</div></div><div><div dir="auto"><em>“Люди, хто не були на війні, не цінують того, що мають і чого можуть лишитися. Адже ворог хоче нас знищити. Чи вам комфортно, що вас щоденно обстрілюють?! Вони це роблять, бо ненавидять нас. Подивіться, вони радіють кожному знищеному дитячому садку чи пологовому будинку! Тому нам знову потрібно стати єдиною нацією, як було на початку вторгнення. У нас є, що захищати – чудову країну, націю, культуру, мову, та у нас просто немає іншого вибору, ніж перемогти!”, –</em> впевнений Максим.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/69821/ 2025-01-05 19:16:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Зняв гроші або отримав переказ: за що банки почнуть блокувати українцям картки http://izmail.es/article/69822/ У 2025 році українські банки продовжують посилювати фінансовий моніторинг, зобов’язані відстежувати операції клієнтів та блокувати підозрілі транзакції. Це є частиною заходів із запобігання відмиванню коштів і фінансуванню незаконних дій, відповідно до рекомендацій Національного банку України. <div>Банки використовують список ризикових операцій, рекомендований НБУ. Серед основних дій, які можуть призвести до блокування рахунку або запиту додаткових документів:</div><div><em>Часте зняття готівки - понад три рази на місяць, особливо у великих сумах.</em></div><div><em>Часті кредити у готівці, які клієнт оперативно погашає.</em></div><div><em>Доходи, які не відповідають реальному фінансовому стану або значно перевищують середній рівень у регіоні.</em></div><div><em>Операції, що свідчать про легалізацію незаконних доходів (наприклад, неочікувані великі перекази).</em></div><div><em>Надходження коштів із-за кордону, які клієнт відразу отримує готівкою.</em></div><div><em>Передача доступу до рахунку третім особам, що може свідчити про нелегальне використання рахунку.</em></div><div><em>Великі операції з готівкою, які перевищують звичайну фінансову активність клієнта.</em></div><div>Окрім цього, транзакції з криптовалютою, виграшами в казино чи отримані від політично значущих осіб часто потрапляють під особливу увагу банків.</div><div>Якщо банк зупиняє операцію, клієнту можуть запропонувати надати документи для підтвердження її законності. Наприклад:</div><div><em>Декларацію про доходи чи податкові звіти.</em></div><div><em>Документи, що підтверджують джерело коштів (договір купівлі-продажу, свідоцтва про спадщину тощо).</em></div><div><em>Виписки з інших фінансових установ.</em></div><div>Для операцій, що перевищують 400 тисяч гривень, перевірка є обов’язковою. У разі відсутності документів банк має право заблокувати рахунок і навіть припинити обслуговування клієнта.</div><div><em><strong>Як уникнути блокування?</strong></em></div><div><em>Уникайте частих великих зняттів готівки.</em></div><div><em>Підтверджуйте законність доходів.</em></div><div><em>Завчасно готуйте документи на великі транзакції.</em></div><div><em>Будьте обережними з криптовалютою та переказами від сумнівних джерел.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69822/ 2025-01-05 17:52:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Розгадали 50-річну загадку: вчені відкрили нову групу крові http://izmail.es/article/69817/ Незвичайний зразок крові медики взяли у вагітної жінки 1972 року. <div>Вчені з Великої Британії та Ізраїлю змогли розкрити таємницю, яка залишалася нерозгадною протягом 50 років. Вони описали нову систему груп крові людей, повідомляє Science Alert.</div><div>У 1972 році лікарі взяли зразок крові у вагітної жінки та виявили, що в ньому з незрозумілої причини відсутня поверхнева молекула, яка була виявлена у всіх інших відомих еритроцитах на той час. Через 50 років вчені змогли пояснити цю дивну молекулярну відсутність.</div><div><em>"Це величезне досягнення і кульмінація довгих зусиль команди - нарешті встановити цю нову систему груп крові і мати можливість запропонувати найкращий догляд рідкісним, але важливим пацієнтам", - </em>заявила гематолог Національної служби охорони здоров'я Великої Британії Луїза Тіллі, яка майже 20 років присвятила дослідженню.</div><div>Широко відома система груп крові ABO та резус-фактори. Але насправді люди мають багато різних систем груп крові, заснованих на широкому розмаїтті білків клітинної поверхні і цукрів, які покривають наші клітини крові. Наші тіла використовують ці молекули антигенів, окрім іншого, як ідентифікаційні маркери для відокремлення «свого» від потенційно небезпечних «чужих».</div><div>Якщо ці маркери не збігатимуться під час переливання, це може викликати серйозні наслідки і навіть закінчитися смертю.</div><div>Більшість відомих груп крові було описано на початку ХХ століття. Багато знайдених з того часу, наприклад система крові Er, вперше описана дослідниками у 2022 році, стосуються лише невеликої кількості людей. Це стосується й нової групи крові.</div><div><em>"Робота була складною, тому що генетичні випадки дуже рідкісні", -</em> пояснила Тіллі.</div><div>Попередні дослідження показали, що 99,9% людей мають антиген AnWj, який відсутній у крові пацієнтки 1972 року. Цей антиген знаходиться на мієліні та лімфоцитарному білку, що спонукало дослідників назвати нещодавно описану систему групою крові MAL.</div><div>Коли людина має мутовану версію обох копій генів MAL, вона є носієм AnWj-негативної групи крові, як у вагітної пацієнтки. Тіллі та її команда виявили трьох пацієнтів з рідкісною групою крові, які не мали цієї мутації, що припускає, що іноді захворювання крові також можуть викликати придушення антигену.</div><div><em>"MAL - це дуже маленький білок з деякими цікавими властивостями, які ускладнювали його ідентифікацію і означали, що нам потрібно було провести кілька ліній досліджень, щоб зібрати докази, необхідні для виявлення цієї системи груп крові"</em>, - пояснив клітинний біолог з Університету Західної Англії Тім Сатчвел.</div><div>Щоб підтвердити, що вони виявили потрібний ген, вчені вставили нормальний ген MAL до клітин крові, які були AnWj-негативними. Це дозволило ефективно доставити антиген AnWj до цих клітин.</div><div>Відомо, що білок MAL відіграє важливу роль у підтримці стабільності клітинних мембран та сприяє транспорту клітин. Більше того, попередні дослідження показали, що AnWj насправді не міститься у новонароджених, але з'являється незабаром після народження.</div><div>Цікаво, що у всіх пацієнтів з негативним результатом AnWj, які брали участь у дослідженні, була та сама мутація. Однак жодних інших клітинних аномалій чи захворювань, пов'язаних із цією мутацією, виявлено не було.</div><div>Тепер, коли дослідники визначили генетичні маркери, що лежать в основі мутації MAL, пацієнти можуть пройти тестування, щоб дізнатися, чи є їхня негативна група крові MAL успадкованою чи викликана придушенням, що може бути ознакою іншої прихованої медичної проблеми.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/69817/ 2025-01-05 16:38:03 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Маломуж розкрив плани росіян після Курахівського та Покровського напрямків http://izmail.es/article/69816/ На Покровському напрямку Донецької області щоденні втрати російської армії становлять від 380 до 660 військових. <div><div>Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ повідомив генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010) Микола Маломуж.<br><em>“Ми завдаємо колосальних втрат ворогу біля Покровська.</em> <em>Навіть крайній день - це приблизно 400 убитими та пораненими на цьому напрямку.</em> <em>І щодня від 380 до 660 осіб ми знищуємо там”, - </em>сказав він.<br>Просування росіян до Покровська призупинилося, штурмові атаки зазнають поразки. Оточити місто також не вдасться.<br><em>“Вони намагаються обійти місто і з півдня, і з півночі.</em> <em>Але ми там створили укріпрайони, тому і там не працює тактика оточення, як це було біля Авдіївки чи інших населених пунктів”, -</em> пояснив Маломуж.</div></div><div><div>Тому російська армія намагається застосувати тактику широкого захоплення, щоб, зокрема, відволікти ресурси українських захисників із Покровського на інші напрямки фронту в Донецькій області.<br><em>“Вони намагаються не тільки пробити Курахівський клин і створити умови для оточення окремих підрозділів і заходу з півдня, а й далі просунутися широкомасштабно, щоб перерізати всі логістичні шляхи з Дніпропетровської та Запорізької областей.</em> <em>Їхнє стратегічне завдання - не тільки просунутися, захопити нові рубежі, а й відволікти наші сили з Покровського і з Курахівського напрямків на інші напрямки.</em> <em>Тому що ми змушені реагувати, задіювати або резерви, або знімати якісь підрозділи, щоб не було прориву”, - </em>розповів генерал.<br>На думку Маломужа, якщо росіянам вдасться досягти мети на Курахівському та Покровському напрямку, то далі вони спробують створити ударний південний фланг для проведення операцій на Донеччині загалом.<br><em>“Ворог ставить завдання в найближчі тижні все-таки перейти до наступальних операцій у Донецькій області.</em> <em>Тому що Путін жорстко контролює, і вже багато разів змінював терміни щодо захоплення Покровська.</em> <em>І, звичайно, в їхніх планах проведення ударних операцій на Костянтинівку, на Краматорськ, на Слов’янськ.</em> <em>А також остаточне захоплення напрямків Часового Яру, Торецька, вони сподіваються провести операцію там найближчими днями”, -</em> спрогнозував спікер.<br>Але в росіян не виходить виконати поставлені завдання, тому що Сили оборони України посилили свої позиції, укріпрайони.<br><em>“Створюються додаткові резерви і найголовніше — ударні вогневі групи, це дрони, далекобійна артилерія, це те, що зараз ми отримуємо з пакета американської допомоги.</em> <em>Зараз ідуть активні поставки всіх видів озброєння, техніки, боєприпасів далекобійних і касетних.</em> <em>Тому, я вважаю, що якраз Дніпропетровський, Курахівський і Покровський напрямки будуть посилені.</em> <em>І наші підрозділи за допомогою ефективних вогневих засобів дозволять і стабілізувати ситуацію, і наносити контрудари по ворогу”, </em>- резюмував Микола Маломуж.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><blockquote><div><em><br></em></div></blockquote><figure><div></div></figure></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69816/ 2025-01-05 14:50:29 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Українцям пояснили, чи потрібно реєструватися у центрі зайнятості при достроковому виході на пенсію http://izmail.es/article/69815/ Право на достроковий вихід на пенсію гарантується за певних умов. <div>Запорізька обласна служба зайнятості пояснила, чи потрібно реєструватися у центрі зайнятості при достроковому виході на пенсію.</div><div><div><em>«Так, обов’язково», - </em>заявили у відомстві.<br>Зареєстровані безробітні, які звільнені з останнього місця роботи за ст. 40 п.1 (ліквідація, реорганізація, банкрутство, перепрофілювання, скорочення),  і яким на день звільнення залишилося не більш як півтора року до досягнення пенсійного віку, мають право на достроковий вихід на пенсію.<br>Право на достроковий вихід на пенсію гарантується за умови:<br>1) реєстрації у центрі зайнятості протягом 30 календарних днів з дати звільнення.<br>2) відсутності протягом семи календарних днів підходящої роботи;<br>3) наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі;<br><em>«Аби вийти на пенсію достроково, людині треба звернутись до центру зайнятості, написати заяву про отримання клопотання до Пенсійного фонду України. Після отримання клопотання звернутись з ним до відділу Пенсійного фонду України», - </em>повідомили у відомстві.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/69815/ 2025-01-05 13:26:01 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Штрафи за відсутність страховки: автоматичне стягнення скасовано - Нацполіція http://izmail.es/article/69814/ Національна поліція офіційно прокоментувала новину про штрафування водіїв без відповідного полісу ОСЦПВ. <div>Днями в ЗМІ зʼявилася новина про початок автоматичного фіксування дорожніми камерами відсутності обов’язкового страхового полісу у водіїв.  <br>Ця інформація з’явилась на фоні набрання чинності закону №3720-ІХ про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. <br>Згідно з цим законом, штраф за відсутність полісу складе 425 грн.</div><div>Однак Національна поліція одразу підкреслила, що впровадження автоматичної фіксації з використанням дорожніх камер наразі неможливе, через відсутність відповідної законодавчої бази. Крім того, вони зазначили, що система автофіксації зараз технічно не здатна виявити подібні порушення.</div><div>Наразі це питання знаходиться на етапі розробки, як з технічної сторони, так і з нормативної точок зору.</div><div>Проте, навіть без автоматичного контролю, під час зупинки транспортного засобу, поліція все ще має право перевіряти наявність страховки, яка залишається обов’язковою для керування транспортом.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/69814/ 2025-01-05 11:50:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Раптовий наступ у Курській області: у "рф" повідомляють про рух ЗСУ на північний схід від Суджі http://izmail.es/article/69813/ Активні бої, за словами ексрадника губернатора Курської області Романа Альохіна, почалися біля села Велике Солдатське. Зараз туди просуваються трали розмінування, танки та інша бронетехніка. Українське командування не підтверджувало початок нового наступу. <div>Українська армія могла піти в наступ на північний схід від Суджі Курської області росії, у напрямку села Велике Солдатське. Про це <a href="https://t.me/Alekhin_Telega/12692" target="_self" rel="nofollow">розповів</a> російський волонтер, ексрадник губернатора Курської області Роман Альохін.<br><em>"Судячи з ситуації в районі Суджі, почався наступ противника, про який ми говорили раніше. Почався він від Суджі в бік Великого Солдатського, хоча ми вважали цей напрямок найскладнішим для противника", -</em> зауважив він.<br>За даними Альохіна, у наступі задіяні трали розмінування, танки та інша бронетехніка. Район атаки ЗСУ щільно накрили засобами РЕБ, тому багато російських дронів виявилися марними.<br>Інші російські мілітарі-пабліки пишуть про скупчення української піхоти на Курському напрямку і наступ біля хутора Бердин уздовж траси 38К-004. Також атаковано російські позиції в селі Пушкарне на річці Конопелька. Наразі невідомо, наскільки масштабною стала атака і які сили були задіяні.<br>Українські військові чиновники поки що не підтверджували дані про початок нового наступу.<br>Понад тиждень тому Z-канали писали про підготовку ЗСУ до нового великого наступу на початку січня в Курській, Бєлгородській або Брянській областях. Атаку готували через похолодання і промерзання землі для кращого руху техніки. Зараз у Суджі мороз до мінус 5 і без опадів. Судячи з <a href="https://sinoptik.ua/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B0" target="_self" rel="nofollow">прогнозів</a> погоди, з 7 січня в регіоні очікується потепління і дощі.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/69813/ 2025-01-05 10:39:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Нові типи дитсадків та збільшення зарплати вихователів: які зміни очікують на дошкільну освіту http://izmail.es/article/69812/ З 1 січня 2025 року набув чинності Закон України "Про дошкільну освіту". Зміни передбачають оптимізацію робочого часу та зростання зарплати вихователів тощо. <div>Також запровадять кілька нових типів дитсадків. </div><div>Про це інформує 24 Канал з посиланням на заяву в ефірі телемарафону заступника міністра освіти та науки України Андрія Вітренка.</div><div>Посадовець анонсував, зокрема, зміни для вихователів.</div><div><em>"Це оптимізація робочого часу та зростання заробітної плати. І заробітна плата в дошкіллі буде більш справедливою", –</em> заявив Вітренко.</div><div>І додав, що покращать умови роботи вихователів. МОН при цьому надасть всі необхідні пояснення, а також розробить необхідні нормативно-правові акти.</div><div>Передбачили, за словами Вітренка, й оптимізацію мережі дитсадків та запровадження нових видів дошкільних закладів освіти.</div><div><em>"Це і оптимізація мережі, що дасть більший доступ до дошкільної освіти, і вибір форми навчання. Запроваджують нові види садочків – мінісадочок, сімейний садочок. Органи місцевої влади є засновником дитячих садочків, на них покладають зобов'язання щодо ресурсного забезпечення дитячих садочків та забезпечення справедливої оплати праці для вихователів та їхніх помічників, – </em>повідомив заступник міністра.</div><div>Мінісадки можуть відкривати в громадах, де є невелика кількість дітей. Громаді при цьому не треба утримувати для дошкільного закладу велику будівлю. Можуть існувати й дитсадки сімейного типу, а також корпоративні дитячі садочки.</div><div>Вітренко також зауважив, що врахували й виклики воєнного часу, тож запроваджують нові типи дитсадків.</div><div><em>"У партнерстві з ЮНІСЕФ зараз тестуємо мобільний садочок, який розташовується біля укриття в певний період часу. Це великий автомобіль, який забезпечений всім необхідним для дітей, і батьки, знаючи його розклад роботи, можуть туди приводити своїх дітей", –</em> уточнив посадовець.</div><div>І додав, що закон також передбачає викладання у закладах дошкільної освіти англійської мови.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><br></div><div><br></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/69812/ 2025-01-05 09:43:03 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es Уряд затвердив План управління річковим басейном Дунаю на 2025-2030 роки http://izmail.es/article/69811/ План передбачає досягнення екологічних цілей в установлені строки та включає 293 основних та 58 додаткових заходів. <div>Кабінет Міністрів України затвердив План управління річковим басейном Дунаю на 2025-2030 роки – головний стратегічний євроінтеграційний документ.</div><div><em>«ПУРБ Дунаю – завершальний у циклі 9-ти ПУРБів, які Україна зобов’язалася прийняти відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС у рамках ключового індикатору у секторі «Якість води». Це плани про те, як покращити якість поверхневих вод та оцінити стан водних ресурсів України. А головне, що це «дорожня карта» для відновлення та досягнення доброго стану вод»,</em> - зазначила міністерка захисту довкілля та природних ресурсів Світлана Гринчук.</div><div>План управління річковим басейном Дунаю передбачає досягнення екологічних цілей в