http://izmail.es/ Издательский дом «Курьер» www.izmail.es ru © Издательский дом «Курьер» http://izmail.es/article/68688/ Верховна Рада прийняла закон, який дозволяє військовослужбовцям призначати осіб, яким буде виплачуватися грошове забезпечення у разі потрапляння в полон або зникнення безвісти. <header><div>Верховна Рада України 8 жовтня схвалила законопроєкт, який надає військовослужбовцям право самостійно обирати, хто буде отримувати їхнє грошове забезпечення у разі захоплення в полон або зникнення безвісти.</div></header><div><div>За відповідні зміни до статті 9 Закону &quot;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей&quot; проголосував 301 депутат, повідомляється на сайті&nbsp;<a href=&quot;https://www.mil.gov.ua/news/2024/10/08/vijskovi-zmozhut-sami-viznachati-komu-bude-nadhoditi-viplata-u-razi-zniknennya-bezvisti-chi-polon/&quot; rel=&quot;noopener nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>Міністерства оборони України</a>.</div><div>Нововведення дозволяє військовим подавати особисте розпорядження своєму командиру, вказуючи осіб, які отримають виплати у разі непередбачених обставин.</div><div>За словами міністра оборони України Рустема Умєрова, цей крок зміцнить соціальний захист військових та забезпечить їхню впевненість у підтримці близьких.</div><div>Закон спрямований на посилення гарантій для сімей, чиї рідні захищають країну.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68688/ 2024-10-09 23:49:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68690/ Був менеджером і боксером – став бійцем. За два з половиною роки війни пройшов шлях від стрільця до командира роти. Це – про Віктора на псевдо «Малюк», військовослужбовця 128-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Він – доброволець. До лав тероборони долучився в перші дні повномасштабної війни, доти військового досвіду, каже, не мав. <div><em>Про свою службу у війську, сподівання і мрії, а також про те, які фрази цивільних найбільше зачіпають військових, – напередодні Дня територіальної оборони Віктор «Малюк» розповів Радіо Свобода.</em></div><div>36-річний&nbsp;Віктор&nbsp;народився на Миколаївщині, вищу технічну освіту отримав у Кропивницькому, в останні кілька років жив у Дніпрі. Розповідає: працював менеджером із закупівель запчастин для вантажівок, займався боксом. Вони з дружиною Катериною, ділиться Віктор, будували плани на майбутнє: створити власний бізнес, народити дітей. Але все це зламала війна.<br>Віктор згадує, як 24 лютого 2022-го вранці він прокинувся за годину до того, як мав продзвонити будильник.</div><div><em>«Ми з дружиною одночасно полізли в Інтернет і зрозуміли: почалася [масштабна] війна. Я одразу сказав, що піду у військкомат. Дружина попросила не йти хоча б один-єдиний день. Паніки не було, дружина почала збирати речі та документи – «тривожну валізку» для себе, але вона так і не поїхала нікуди, розпочала волонтерити», </em>– розповів Віктор.</div><div><strong><em>«Ти дядько здоровий – будеш кулеметником»</em></strong></div><div>25 лютого він поїхав до одного з районних військкоматів, але отримав відмову, бо не мав дніпровської реєстрації, так само – і в іншому. Тоді чоловік записався до дніпровської тероборони.</div><div><em>«Мені сказали: «Ти дядько здоровий – будеш кулеметником. Я сказав, що не маю досвіду. Сказали: «Несташно, тебе всьому навчать». Записали кулеметником. По факту, кулеметником я так і не став», –</em> говорить військовий.<br>Далі була служба: спершу звичайним стрільцем, вже за місяць – гранатометником, згодом – командиром відділення, потім – взводу, зрештою – роти. Майже два роки, каже він, виконував бойові завдання на Донеччині.</div><div><em>«Майже два роки я практично безвилазно жив в окопах. Майже два роки ми тримали оборону – Старомайорськ, Велика Новосілка, Рівнопіль. Саме через наші позиції 2023 року починався контрнаступ. Коли на другий день штурмів бригада, яка через нас проходила, не змогла далі просуватися, ми отримали наказ: далі штурмуємо – ми. І мій підрозділ, мої бойові побратими і я, набирали штурмові групи й заходили в той же Рівнопіль, пізніше – в Старомайорськ»,</em> – згадує тероборонівець.</div><div>Перший рік служби, говорить військовий, він не говорив батькам, що у війську. Казав: волонтерю. Коли йшов на завдання, попереджав, що нібито заїздить у населений пункт, де немає зв’язку, – щоб вдома менше хвилювалися.<br>За час служби Віктора у ного було кілька контузій. Та належно, зізнається, не лікувався, бо не хотів полишати побратимів.</div><div><em>«Наприкінці весни 2023-го нашу позицію, де ми несли бойове чергування, ворог обстрілював з артилерії близько чотирьох годин без зупинки. Якщо чесно, я думав, що це вже все. Ми чудом вийшли звідти тільки контужені. Тієї ночі я прибув зі своєю групою до медпункту нашого батальйону, і в чергове сварився з лікарями, відмовляючись від госпіталізації. Але тут же мені стало зле і я втратив свідомість, вперше в житті. Ну і тут вже мене госпіталізували. 10 днів провів у лікарні, потім ще був – період відновлення. Зараз в моєму підрозділі немає бійця, в якого б не було контузії. На жаль, деякі військові медики з високих кабінетів говорять, що контузії – це не поранення. Хоча від них дуже відчутні наслідки. Це і постійні головні болі, і провали в пам'яті, і тремор в руках, і багато іншого», –</em> каже боєць.<br><em>«В принципі тероборона була створена для захисту територій, де вона формувалася. Але зараз у службі немає жодної різниці з іншими підрозділами, є – лише в комплектуванні. Тероброна – як нелюбима дитина: в останню чергу нас комплектують, хоча завдання ми виконуємо ті самі, що й інші війська. Територіальний принцип комплектування наших підрозділів не зберігся. Наша бригада формувалася в Дніпрі, але зараз у моєму підрозділі, наприклад, служать хлопці з Сум, з Закарпаття, з Чернівців, з усієї України», </em>– зазначає Віктор Малюк.</div><div><strong><em>Ненавиджу, коли запитують: «Коли це все закінчиться?»</em></strong></div><div>Удома на Віктора чекає дружина, вона – волонтерка, розповідає чоловік. Катерина допомагає його та іншим підрозділам з технікою та спорядженням. У відпустці, каже Малюк, він був близько двох місяців тому. З цивільними загалом, зізнається, йому спілкуватися все важче. Є фрази, каже, які дуже зачіпають.<br><em>«До цивільних ставлюся – «рівно» . Хоча стараюсь уникати великих скупчень людей, де почуваюся некомфортно. Неприємно було одного разу, коли я по формі йшов з папкою документів, зустрічні чоловіки мало не тікали, думаючи, мабуть, що я з ТЦК. Багато людей відводять очі.... За два з половиною роки війни, таке враження, ми із героїв стали якимись прокаженими. Ще бісять – навіть, не ухилянти, а ті, хто кричить, що вони нікому нічого не винні і ще й радіють, коли хтось тікає за кордон, коли палять військовим авто і так далі. Вважаю, що кожен має бути дотичним до майбутньої перемоги! Заїжджена фраза – «або ти у війську, або ти – для війська». Ненавиджу, коли запитують: «Коли це все закінчиться?», «Як там у вас?» . І ще коли кажуть: «Якщо щось треба, звертайся». Той, хто справді хоче допомогти, питає, що конкретно привезти або на яку карту скинути кошти», </em>– говорить Віктор.<br>Позивний Віктора «Малюк» виник ще у цивільному житті. Так його називав старший брат та близькі друзі.</div><div><em>«А коли в центрі комплектування сказали, що в кожного має бути позивний, я нічого не вигадував. До речі, у мене старший брат з початку 2023 року також в ЗСУ, але на іншому напрямку»</em>, – додає він.<br><em>«Я два з половиною роки на війні, але досі не вважаю себе військовим. Війна закінчиться, як тільки скажуть, що все, перемога, – я одразу буду вважати себе цивільним. Я хочу ще пожити для себе, для своєї родини. З бойовими мистецтвами, щоправда, доведеться зав’язати – через контузії. А зараз – я вважаю, що нам випала честь по-справжньому вибороти незалежність»</em>, – зазначив Віктор.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68690/ 2024-10-09 22:27:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68689/ Президент України Володимир Зеленський підписав Закон від 22.08.2024 № 3928-IX «Про виноград, вино та продукти виноградарства». <div>Про це&nbsp;<a target=&quot;_blank&quot; href=&quot;https://www.rada.gov.ua/news/news_kom/254113.html&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>повідомляє</a>&nbsp;Комітет ВР з питань аграрної та земельної політики.</div><div>Основною метою цього Закону є приведення норм галузевого законодавства у відповідність до міжнародних правил виробництва продуктів виноградарства та виноробства та положень Регламентів Європейського Союзу щодо ведення виноградарства та виноробства, енологічних практик, виробництва ароматизованих винних продуктів, використання і захисту географічних зазначень вин, ароматизованих винних продуктів, а також контролю у сфері виноградарства та виноробства.</div><div>Ним, зокрема, передбачається:</div><ul><li><p>привести терміни та визначення, класифікацію сортів винограду та вимоги до виробництва продуктів виноградарства та виноробства, ароматизованих винних продуктів, а також деякі енологічні практики та обмеження у відповідність до вимог ЄС;</p></li></ul><ul><li><p>запровадити вимоги для виробництва і обігу вин, продуктів виноградарства та виноробства, ароматизованих винних продуктів із географічними зазначеннями, аналогічні до сучасних правил в країнах ЄС;</p></li></ul><ul><li><p>визначити механізм захисту на території України географічних зазначень;</p></li></ul><ul><li><p>ввести нові терміни та визначення відповідно до категорій європейського законодавства;</p></li></ul><ul><li><p>створити єдину державну інформаційну систему «Виноградарсько-виноробний реєстр»;</p></li></ul><ul><li><p>передбачити можливість державної підтримки виноградарства та виноробства;</p></li></ul><ul><li><p>імплементувати правила щодо маркування та представлення виноробної продукції;</p></li></ul><ul><li><p>встановити принципи проведення перевірок виробництва виноробної продукції від виноградного куща до кінцевого продукту, визначити контролюючі установи та їх повноваження, конкретизувати санкції, які встановлюються за порушення вимог, встановлених законом.</p></li></ul><div>Закон набуде чинності з 1 січня 2026 року.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68689/ 2024-10-09 21:44:01 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68687/ Китайські вчені та лікарі пересадили пацієнтці клітини, які виробляють інсулін. Ці клітини були вирощені з її власних стовбурових клітин. Організм пацієнтки нормально виробляє інсулін протягом року. <div>На діабет страждає близько півмільярда людей у ​​всьому світі. Більшість хворих страждають на діабет 2-го типу, при якому організм не виробляє достатню кількість інсуліну або не може нормально засвоювати гормон. При діабеті 1-го типу імунна система атакує острівцеві клітини підшлункової залози та зупиняє вироблення інсуліну.</div><div><div>25-річна жінка з діабетом 1-го типу почала виробляти власний інсулін менш як через три місяці після трансплантації перепрограмованих стовбурових клітин. Вона стала першою людиною із цим захворюванням, якого лікували за допомогою клітин, отриманих із її тіла. <br><em>&quot;Тепер я можу їсти цукор&quot;,</em> - сказала жінка, яка живе в Тяньцзіні (Китай), у розмові з&nbsp;<a href=&quot;https://translate.google.com/website?sl=ru&amp;tl=uk&amp;hl=ru&amp;client=webapp&amp;u=https://www.nature.com/articles/d41586-024-03129-3&quot; target=&quot;_blank&quot;>Nature</a>. Пройшло вже більше року після трансплантації, і, за її словами, &quot;я із задоволенням їм усе&quot;. Жінка попросила зберегти анонімність.</div><div>Робота виконана вченими з кількох лабораторій Китайської академії наук і опублікована в журналі&nbsp;<a href=&quot;https://translate.google.com/website?sl=ru&amp;tl=uk&amp;hl=ru&amp;client=webapp&amp;u=https://www.cell.com/cell/abstract/S0092-8674(24)01022-5&quot; target=&quot;_blank&quot;>Cell</a>.</div><div>У квітні 2024 року інша група вчених із Шанхаю (Китай)&nbsp;<a href=&quot;https://translate.google.com/website?sl=ru&amp;tl=uk&amp;hl=ru&amp;client=webapp&amp;u=https://www.nature.com/articles/s41421-024-00662-3&quot; target=&quot;_blank&quot;>повідомила</a>&nbsp;про успішну трансплантацію острівцевих клітин, що виробляють інсулін, до печінки 59-річного чоловіка з діабетом 2-го типу. Ці клітини також були отримані з перепрограмованих стовбурових клітин, взятих із власного тіла пацієнта. Після пересадки він перестав приймати інсулін.</div><div>В обох дослідженнях використовуються стовбурові клітини пацієнта для лікування діабету. Пересадка острівцевих клітин донора дозволяє вилікувати діабет, але донорів не вистачає, щоб задовольнити попит, що росте, і пацієнтам доводиться приймати препарати, що пригнічують реакцію імунної системи.</div><div>Власні стволові клітини пацієнта повинні вирішити обидві проблеми. Стовбурові клітини можна використовувати для вирощування будь-якої тканини організму, їх можна культивувати в лабораторії, а значить вони потенційно можуть стати безмежним джерелом для відновлення тканини підшлункової залози. Використовуючи тканини, створені зі своїх клітин людини, дослідники також сподіваються уникнути необхідності застосування імунодепресантів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68687/ 2024-10-09 20:28:36 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68686/ Існує чіткий алгоритм реагування на травмування дитини в закладі освіти. <div>Процедуру розслідування таких нещасних випадків визначає&nbsp;<a href=&quot;https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0612-19#Text&quot;>«Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу»</a>.</div><div><strong><em>Що має зробити сама дитина чи свідок після травмування дитини в навчальному закладі</em></strong></div><div>Травмована дитина чи свідок нещасного випадку має негайно повідомити про це вчителя чи&nbsp; іншого працівника.</div><div>&nbsp;<strong><em>Що має зробити вчитель</em></strong></div><div>&nbsp;Вчитель, в свою чергу, зобов’язаний:</div><ul><li>терміново надати домедичну допомогу потерпілому;</li><li>викликати бригаду швидкої медичної допомоги, а за відсутності в населеному пункті станцій швидкої медичної допомоги — організувати транспортування до найближчого закладу охорони здоров’я;</li><li>зберегти обстановку на місці в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров’ю тих, хто там перебуває, і не призведе до ще тяжчих наслідків);</li><li>негайно повідомити про те, що сталося, керівника закладу освіти та особу, яка є відповідальною за охорону праці, безпеку життєдіяльності в закладі освіти;</li><li>повідомити батьків дитини про її стан і причину травмування.</li></ul><div><strong><em>Якщо дитину в лікарню доправляють батьки</em></strong></div><div>Під час надання медичної допомоги батьки повинні повідомити лікарів, що дитина отримала травму саме у школі, інакше не буде підстав розслідувати інцидент.</div><div><strong><em>Якщо про нещасний випадок стало відомо пізніше</em></strong></div><div>Повідомити заклад освіти про нещасний випадок під час навчального процесу можна не лише протягом навчального дня, коли він трапився, а й пізніше. Наприклад, якщо наслідки нещасного випадку проявилися не одразу (дитина вдарилася, забилася і приховала це). Такий випадок розслідуватиметься протягом місяця з дня одержання повідомлення.</div><div><strong><em>Розслідування нещасного випадку в школі та участь батьків у цьому процесі</em></strong></div><div>Після травмування дитини у школі чи іншому закладі освіти впродовж доби має бути створена комісія із розслідування нещасних випадків.</div><div>Ця комісія повинна:</div><ul><li>з’ясувати обставини та причини нещасного випадку;</li><li>отримати пояснення від потерпілого (за можливості);</li><li>виявити й опитати свідків та осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності (якщо такі були);</li><li>визначити, чи пов’язаний нещасний випадок з освітнім процесом;</li><li>розробити заходи щодо попередження подібних нещасних випадків;</li><li>скласти акт про нещасний випадок.</li></ul><div><strong><em>Чи мають право батьки брати участь у роботі комісії</em></strong></div><div>Так. Потерпіла дитина та її батьки також мають право брати участь у роботі комісії із розслідування нещасного випадку. Вони можуть надавати пояснення та пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що пояснюють причини та обставини нещасного випадку, викладати свою особисту думку щодо нещасного випадку та отримувати від комісії інформацію про хід проведення розслідування.&nbsp;</div><div><strong><em>Якщо керівник закладу освіти відмовляється утворювати комісію</em></strong></div><div>&nbsp;Батьки можуть подати письмову заяву для розгляду питання до міського та обласного департаменту освіти, іншого державному органу управління закладом. Питання розглядається впродовж 10 робочих днів із дня подання заяви.</div><div><strong><em>Право на нерозголошення інформації</em></strong></div><div>Батьки можуть звернутися до керівника закладу освіти з письмовою заявою, щоб інформація про наслідки нещасного випадку не була розголошена, якщо вона може завдати моральної шкоди потерпілому.</div><div>&nbsp;Завжди варто пам’ятати, що нещасним випадкам краще запобігти, ніж боротися з їхніми наслідками. Саме тому, важливо розповісти дитині про безпечну поведінку — це спільна справа батьків та закладу освіти.</div><div><em>Порядок розслідування нещасних випадків, що сталися із здобувачами освіти під час освітнього процесу поширюється на заклади дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), позашкільної, спеціалізованої, фахової передвищої, вищої освіти та заклади післядипломної освіти&nbsp; незалежно від форм власності й підпорядкування.</em></div><div><em>Розслідуються нещасні випадки, що трапилися зі здобувачами освіти під час освітнього процесу через травми, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з рослинами чи тваринами.&nbsp;</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68686/ 2024-10-09 19:39:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68684/ Food train від &quot;Укрзалізниці&quot; продовжує підтримувати українців, готуючи і роздаючи гарячі страви тим, хто цього потребує найбільше. <div>Нещодавно проєкт досяг значної віхи - приготування і роздача мільйона порцій. Цей особливий потяг працює навіть у найскладніших умовах, коли немає електрики, води або стабільних постачань продуктів. Однак, команда проєкту докладає всіх зусиль, щоб забезпечити людей якісною їжею.</div><div>Food train не просто доставляє їжу, а виконує місію підтримки населення, яке опинилося у скрутних умовах. Цей потяг прямує до тих місць, де надзвичайно важко налагодити постачання продуктів.</div><div>Він стає надійною ланкою, що допомагає людям у найважчі моменти. І, що важливо, кожна порція готується з любов’ю та турботою, щоб не тільки наситити, а й підняти дух тим, хто її отримує.</div><div><em><strong>Співпраця з міжнародними партнерами</strong></em></div><div>Особливо важливою для успіху проєкту є підтримка міжнародних партнерів. Зокрема, Фонд Говарда Баффета фінансує роботу Food train, що дозволяє йому продовжувати свою діяльність навіть за найскладніших умов. Це стратегічне партнерство показує, наскільки важливі міжнародні зусилля у допомозі Україні під час війни.</div><div>Завдяки підтримці фонду, проєкт має змогу безперебійно працювати, забезпечуючи постачання їжі навіть у віддалені та важкодоступні регіони. Це демонструє, що спільні зусилля можуть змінювати життя багатьох українців на краще.</div><div><em><strong>Логістичні виклики та досягнення</strong></em></div><div>Окремою частиною проєкту є логістика, що пов’язана з доставкою продуктів у важкодоступні місця. Навіть коли інфраструктура зруйнована, команда проєкту розробляє складні маршрути, щоб доставити їжу тим, хто цього найбільше потребує. Food train працює в умовах, коли транспортна система нестабільна, але його команда знаходить шляхи, щоб долати ці перешкоди.</div><div>Крім того, працівники проєкту постійно вдосконалюють свої методи роботи. Вони враховують місцеві особливості, кліматичні умови та потреби населення, щоб максимально ефективно виконувати свою місію. Food train - це більше, ніж просто доставка їжі. Це символ єдності та підтримки, яка так потрібна людям у кризових ситуаціях.</div><div>Кожна порція, приготована командою, - це не лише їжа, але й вияв великої відповідальності. Кожен член команди розуміє, що їхня робота має значення, адже люди, які отримують цю їжу, знають, що за нею стоїть команда, готова підтримати їх у найважчі моменти.</div><div><em><strong>Приклад стійкості та адаптації</strong></em></div><div>Цей проєкт демонструє, що навіть в умовах війни можна налагодити життєво важливі процеси. Food train продовжує працювати навіть за умов руйнувань та нестабільності, показуючи приклад адаптації до викликів, не втрачаючи при цьому людяності. Команда щодня доводить, що вони можуть забезпечити людей тим, що необхідно для життя.</div><div>Підтримка міжнародної спільноти також відіграє важливу роль у розвитку проєкту. Фонд Говарда Баффета не просто фінансує діяльність, але стає частиною великої команди, що працює на благо України. Це партнерство відкриває нові можливості для подальшого розвитку проєкту і його розширення на інші регіони.</div><div>Таким чином, Food train - це не просто ініціатива з постачання їжі. Це приклад того, як можна працювати в умовах нестабільності та невизначеності.</div><div>Ця історія про людей, які, незважаючи на всі труднощі, продовжують допомагати іншим. Їхня робота - це символ солідарності та єдності, що так необхідні сьогодні Україні!<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68684/ 2024-10-09 18:14:42 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68685/ Радіо Свобода у рамках LvivBoоkForum провело спеціальну розмову, присвячену 70-річчю Української служби Радіо Свобода. <div><em>Журналіст Віталій Портников та історик Ярослав Грицак моделювали ситуацію на тему «Нова Україна у новій Європі».</em></div><div><strong><em>Чому доля Європи залежить від України?</em></strong></div><div><strong>Віталій Портников</strong>: Коли ми говоримо про нову Україну в новій Європі, ми маємо розуміти, що Європа буде виглядати абсолютно інакше, коли закінчиться російсько-українська війна. І абсолютно очевидно, що зараз, саме тут, під час війни росії проти України, вирішується, як буде виглядати світ і як буде виглядати Європа, якою буде Україна в цій новій Європі. Це абсолютно не є перебільшення.&nbsp;росія прагне, і до цього впевнено продовжує крокувати, щоб війна закінчилася поразкою України, щоб Україна або зникла з політичної мапи світу, або стала частиною сфери впливу росії.</div><div>Тобто, у росії є мета, у них є візія, у них є розуміння своєї державності, вони усвідомлюють, що вони, як великі гравці, не можуть без цієї території, вони за це борються і готові платити за це велику ціну. Вони вже її платять і ще заплатять.</div><div>Якщо росія, припустимо, ліквідує українську державність або просто перетворить Україну на таку нову білорусь, треба розуміти, на що вони здатні і що вони планують, тоді ми повернемося до того, що було в часи після Другої світової війни, коли російські війська під маскою Радянського Союзу стояли в Ужгороді. І це було досить близько до всіх європейських столиць, не тільки до Братислави і Будапешту. І це створювало елемент переляку досить серйозно.</div><div>Елемент переляку завжди давав запит на політиків, які хотіли домовитися з силою, яка може бути вже завтра на танковому марші, чи може, якщо там остаточно буде крах далекоглядності в москві, просто воювати за допомогою ядерної зброї на європейському континенті.&nbsp;І тому я кажу, що, в принципі, ця нова Європа&nbsp;<em>–&nbsp;</em>буде Європою сторічної давнини, 20-30- років ХХ століття.</div><div>Буде багато авторитарних режимів, буде крах демократії в багатьох європейських країнах, будуть конфлікти між цими європейськими країнами, буде криза Європейського союзу, до влади приходитимуть люди, здатні домовитися з москвою. Причому не тільки в Центральній Європі, але й у Західній Європі.</div><div>І політична інфраструктура для цього вже є готовою, політики для цього вже є, партії, які користуються все більшою і більшою популярністю в Європі, вже є. Сцена для перемоги росії в Європі і для того, щоб росія стала політичним гегемоном Європи, вже готова, залишилася тільки знищити Україну. І це один варіант розвитку подій, абсолютно вірогідний.&nbsp;Багато хто каже, що коли росія переможе Україну, вона піде далі, що ми щит Європи, а я завжди кажу, що ніякий не щит, ніхто нікуди не буде наступати.</div><div>Україна ніякий не щит, Україна ‒ ціль.</div><div>Якщо Україна програє, то європейці самі домовляться з росією про все те, що росії потрібно. Не потрібно буде нікуди їхати танками.</div><div>Якщо Україна перемагає, а росія програє ‒ це ж кінець цілої геополітичної конструкції, яка існувала. Якщо хочете шансів поділу Речі Посполитої, то Московське царство нарешті забирається з Європи туди, де воно було до цього часу. Воно стає елементом політики Золотої орди або Китайської Народної Республіки, яка зараз розташована на цих територіях, яка контролює там частину територій, що були в сфері впливу ще імперії Чингізидів.</div><div>Ми точно розуміємо, що ось є кордони Європи. Ці кордони Європи по суті закінчуються на кордонах нової України з новою росією. Закінчується історія з Євразією. Є Європа, є Азія, тому що ця Євразія – це вигадки, щоб виправдати геополітичні амбіції росії. Я маю на увазі політичне Євразія, географічно ясно, що все це Євразія, що ніякої Європи, ніякої Азії не існує в природі. Але сама сутність політично того, що відбувається. І тоді, звичайно, ми розуміємо, що тоді значно посилюється Китай.</div><div>Але Китай не має впливу в Європі. Він має вплив в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, бореться за свій вплив в Азії. росія перетворюється на проксі силу Китаю саме з тієї точки зору.&nbsp;Європа і Сполучені Штати будують світ розвинених демократій з Японією, Південною Кореєю та іншими країнами азійського регіону, які не хочуть бути під впливом Китаю. Абсолютно новий світ.</div><div>Україна не є центром цього світу. Вона є периферією цього світу. Але периферією, яка рятує цей світ від сумної долі. Просто звичайною європейською демократичною країною, яка розвивається в своєму темпі, за своїми законами, в складі оцієї єдиної демократичної Європи.</div><div>Ось від того, як тут все закінчиться, так все і буде. Це є відповідь на питання, якою є роль нової України у новій Європі. Тому що, якщо нової України в новій Європі не буде, буде стара Європа. Буде стара Україна, частина впливу москви в старій Європі, яка буде під цією москвою, фактично, політично перебувати.</div><div><div><div><div></div></div></div></div><div><strong>Ярослав Грицак:</strong>&nbsp;Старого вже нічого нема. Ми зараз живемо в час пост-Європи, а ширше пост- Заходу. У тому сенсі, що Захід поступово сходить з історичної сцени першої Європи, як великий геополітичний гравець.</div><div>Новий геополітичний гравець – це Китай.</div><div>Місце Європи в цьому двоподілі невідомо де, тому що Європа починає втрачати позиції щодо першого і щодо другого. Тому якою буде Європа, залежить, як кінчиться ця війна.&nbsp;Важливою залишається стара загальна теза, яка діє щонайменше з початку ХХ століття, ще перед Першою світовою війною: хто має контроль над Україною, той має контроль над Східною Європою; хто має контроль над Східною Європою, той має контроль над Європою.</div><div><strong>Хто має контроль над Європою, має контроль над світом. Крапка! Україна тримає конструкцію. Якщо, боронь Боже, впаде Україна, завалиться вся ця конструкція</strong>.</div><div>Європа не почала падати з початком війни. Захід не почав падати з початком війни. Захід почав падати з моменту свого найбільшого тріумфу, яким було падіння Радянського Союзу.</div><div>Історики знають, що момент найвищого піднесення є також початком падіння, тому що коли піднявся на вершину, єдиний спосіб ‒ почати опускатися.&nbsp;Щоб Європа могла втриматися, була якимсь геополітичним гравцем, вона має мати кризу, тому що без кризи вона не виживе. Тому що, власне, почуття заспокоєння тріумфу привело до того, що Європа почала втрачати свої позиції останні 20-30 років.</div><div>Якщо дивитися на історію Європи взагалі, то це історія безкінечних криз. Починаючи від падіння Римської імперії, кінчаючи теперішньою війною. Тільки яка різниця між кризами російськими і кризами європейськими?</div><div>Історія росії ‒ ж теж безконечні кризи. Тільки різниця в тому, що більшість європейських криз кінчалися розв'язкою. Причому, це якась така розв'язка, яка давала поштовх світові. Коли здавалося, що вже все закінчується, коли апокаліпс після Першої світової війни, коли після Другої світової війни був час, коли радянські танки будуть в Парижі і на Ейфелевій вежі замайорить червоний прапор, вважалося, що це вже просто питання часу.</div><div>Просто у кожен момент виникає якась ситуація, що<strong>&nbsp;Європа знаходить у собі сили, коли вона перероджується</strong>, не стає старою Європою, а стає новою. Ця розв'язка, яку пропонує Європа, стає глобальною.</div><div>Зараз Україна ‒ учасник тієї розв'язки. Раніше Україна була поза нею і без неї виносилися якісь рівняння майбутньої розв’язки.</div><div><strong>Тімоті Гертон Еш</strong>&nbsp;(<em>британський історик, письменник – ред.</em>) має властивість робити гарні метафори. У світі, де панують динозаври, єдиний спосіб вижити ‒ стати самому динозавром.&nbsp;Тобто, це означає прості речі:&nbsp;<strong>якщо Європа має своїх суперників США і Китай, то єдиний спосіб грати на цьому полі ‒ це розширюватися.</strong>&nbsp;І тут немає вибору. Це є частиною тої розв'язки.</div><div>Три країни, які були найбільшими кандидатами на це розширення ‒ Туреччина, Україна і білорусь. Із питань геополітичних, а тому з питань історичних, культурних, білорусь так само є частиною Європи, як і Україна. Туреччина значною мірою є частиною Європи, особливо після реформи&nbsp;<strong>Ататюрка</strong>.</div><div>Чи Європа має на ці території поширитися? Туреччину, здається, вона вже втратила. Хоча розмови були останні 30 років, але це вже дуже далека перспектива, якщо взагалі ця перспектива ще є.</div><div>білорусь ‒ невідомо де. Однак розуміємо, що питання білорусі залежить від того, що станеться з Україною. Якщо режим&nbsp;<strong>путіна</strong>&nbsp;колапсує, то, очевидно, режим<strong>&nbsp;лукашенка</strong>&nbsp;не буде мати довгого життя.&nbsp;Тобто повертаємося знову до того старого питання, що Україна є частиною розв'язки для Європи. Включення України в європейський простір є розв'язкою на європейську кризу. Я не буду говорити про цінності, про ті всі речі, як гідність, бо ми це розуміємо.</div><div>Одна з найбільших проблем Європи ‒ енергетична, з різних причин. російський газ і нафта зникають з Європи. Європа поставила собі мету вийти з цієї сфери. Найбільша надія ‒ це Україна. У зв’язку з руйнуванням енергетичної системи, вона змушена шукати альтернативні джерела і в Україні великий простір для розбудови альтернативної енергетики української та європейської. Україна є периферією різних регіонів. А периферії дуже важливі.</div><div>Криза не розв’язується у центрі. Всі поштовхи для розв’язки приходять з периферії.</div><div>Дивимось на Україну як частину розв'язки Європи, як частину побудови нової Європи, яка буде іншою Європою. Розширення Європи ‒ це шанс для Європи, це говорять західні експерти.<br><strong><em>Вирішальне зіткнення диктатур і демократій</em></strong></div><div><strong>Віталій Портников</strong>: Я хочу продовжити цю думку трішки глобалізуючи. Я думаю, що це не тільки континентальна проблема, це те, що називається останнім зіткненням демократії й диктатур.</div><div>Тому що після падіння Радянського Союзу, про яке говорив пан Грицак, після переформатування Китайської Народної Республіки з комуністичної планової деспотії на ринкові деспотії, виявилося, що ринкові деспотії не можуть існувати в одному світі з ринковими демократіями.&nbsp;До цього існування планових деспотій і ринкових демократій, воно було абсолютно реалістичним, тому що вони існували в різних касо-валютно світах. Тобто, між ними був очевидний цивілізаційний кордон, який навіть неможливо було перейти. Людина, яка жила у плановій деспотії, не усвідомлювала, як живе людина в ринковій економіці.</div><div>Згадайте радянських людей і їхнє уявлення про Захід. Воно ж було просто ідіотичним і маразматичним. Для них Захід – просто був світом, де було 10 сортів сиру, 10 сортів ковбаси. І на цьому їхня фантазія про те, як взагалі живуть люди в умовах ринкової економіки, закінчувалася.</div><div>Тож, тоді було співіснування. З розпадом СРСР співіснування закінчилося, бо одночасно мирно існувати ринкові демократії і ринкові диктатури не можуть.</div><div>І тому це глобальний конфлікт. Глобальний конфлікт, де вирішується проста річ: чи можуть ринкові демократії нав'язати свої правила гри ринковим диктатурам, чи навпаки.</div><div>Невипадково, до речі, це після України перейшло на Близький Схід.&nbsp;За великим рахунком, бажання знищити Україну ‒ це бажання знищити демократію в країні.</div><div>Українське майбутнє буде визначати людина, яка не просто отримала народний мандат, а яка з силою прийшла до влади. Тому що все те, що відбувається в недемократичному світі, включаючи росію чи білорусь, це люди, які з силою прийшли до влади, без конкуренції, без дебатів, без реального контролю над виборами, без всього цього.</div><div>Якщо б там були чесні вибори, то давно були б інші режими, інші президенти, не було б можливості по 10 термінів поспіль займати посади, тощо.</div><div>От в чому, до речі, зараз головне питання: деспотії є набагато сильнішими, коли вони використовують ринкові механізми.<br><strong>Ярослав Грицак</strong>: Питання демократії не є зараз центральним в новому глобальному світі.&nbsp;Воно втратило це значення в минулому десятилітті, коли ми мали хвилю глобальних революцій, які це питання ставили, починаючи з арабської весни, повстань в Ірані, в білорусі. Майже всюди ці революції програли, за винятком України. І це дуже цікавий факт.</div><div><strong>Україна дійсно єдина країна, в якій демократія перемогла.</strong></div><div>Зараз ми маємо інше десятиліття.</div><div>Це прикро мені казати, але маємо десятиліття війн. Є суперечки між істориками, як довго війни триватимуть, яка буде велика втрата, які будуть їхні розміри, чи вони виллються у Третю світову війну...</div><div>Але ми закінчили з десятиліттям революцій і закінчимо з десятиліттям воєн.</div><div>Отже, що є зараз основним питанням геополітики? Питання безпеки, виживання.</div><div>Тому що ми розуміємо, що наша цивілізація дійшла до близького рівня власного знищення, і через екологію, і через політику, і через інше. Ми, дійсно, стоїмо зараз перед загрозою якогось такого апокаліпсису.</div><div>Звісно, що не перший раз маємо цю загрозу.&nbsp;Чому я це все кажу?</div><div>Тому що виникає новий дуже небезпечний консенсус серед більшості країн, причому не включно з країнами, які вважалися демократичними. І цей консенсус полягає в тому, що, мовляв, робіть з нами що хочете, але дайте нам безпеку.</div><div>Звідси маємо АfD в Німеччині (<em>партія «Альтернатива для Німеччини»-ред.</em>), звідси маємо Ле Пен у Франції, тому що вони кажуть, що дамо вам безпеку того, чого вам бракує, бо яка зараз головна головна загроза – масова еміграція.</div><div>Боротьба за демократію поступово витісняється на другий план тими режимами, тими урядами і тим населенням, яке хоче мати безпеку за будь-яку ціну. Тобто, можете бути авторитарні, але дайте нам безпеку.</div><div>Питання свободи ‒ теж дуже ключове питання. Чи свобода виживе як цінність у боротьбі за безпеку?</div><div>Оце головне питання політичного порядку. І тут знову ж таки Україна, яка є однією з небагатьох країн, яка доводить, що свобода є цінністю. Вона пробує це казати, кричати на весь світ. Питання, хто її чує. Переважно, західний істаблішмент, який щиро чи не щиро про це говорить.</div><div>Але обиватель все більше і більше каже, що хоче безпеки, що розмови про свободу йому до одного місця. Оце є головна небезпека сьогодні.<br><strong><em>Аналогія із Чечнею</em></strong></div><div><strong>Віталій Портников</strong>: Але боротьба між демократією і диктатурою має бути і всередині самого демократичного суспільства. І це теж частина цієї війни. І це, дійсно, розрахунок путіна, тому що він розуміє: якщо він перемагає, то це бажання безпеки посилюється і посилюються всі ці сили, про які говорить пан Грицак.&nbsp;Якщо Україна програє, то в цій ситуації це є кінець Європи, тому що в Європі перемагають недемократичні сили.</div><div>Якщо Україна перемагає, то питання безпеки стає не таким нагальним, із точки зору домовленості з росією, тому що Європа доводить здатність до того, що вона здатна себе захистити.</div><div>Ось приклад Чечні. Якщо протягом багатьох років тероризуєш населення, не даєш йому можливості нормально жити, два з половиною роки для такої великої території – це не час, коли люди розуміють, що це все безнадійно, то врешті-решт вони шукають того, хто їм дасть відчуття безпеки, умовно кажучи, сім'ю Кадирових.</div><div>Звичайно, є якась кількість людей, яка готова вести партизанську боротьбу, яких ця сім'я, знищує без всякої росії під оплески суспільства.</div><div>У Чечні ж була партизанська війна після Другої чеченської війни, але більшість людей казала: «Слухайте, припиніть це, бо ми всі загинемо з нашими дітьми і батьками. Просто нам потрібен той, хто дасть нам мир на будь-яких умовах. Оці умови, які хочуть росіяни, хай будуть».</div><div>Українці перебувають на цьому етапі війни, коли&nbsp;<strong>росія розглядає Україну як велику Чечню, населення якої треба довести до чіткого розуміння, що єдиною альтернативою є виживання, можливо, тільки за рахунок капітуляції перед москвою</strong>.</div><div>Коли путін казав, що по-справжньому нічого і не починали, він абсолютно не брехав, тому що він збирався почати все по-справжньому ‒ доведення переважної більшості населення України до стану тварин, яким потрібно просто вижити в голоді і холоді.</div><div>І росія цим буде займатися у наступні роки російсько-української війни стільки, скільки це буде потрібно для того, щоб це все знищити.&nbsp;Тому завдання України спільне із цивілізованим світом, щоб цей сценарій не повторився, тому що росіяни знають, що вони роблять. Вони нічого не роблять бездумно. Це стратегія дій, яка має закінчитися успіхом за будь-якого результату. І якщо ми знаємо цю стратегію, ми її зупиняємо. А якщо ми робимо вигляд, що її не існує, то ми просто йдемо прямою дорогою в ту паску, в яку нас веде ворог.</div><div>І тому я і вважаю, що Захід має дати Україні більше можливостей, більше зброї, більше грошей, що це питання не про нас, не про нашу ефективність, і не про нашу корупцію, про те все, що українцям намагаються втюхати, як колись розповідали чеченцям, що у них не той Масхадов (<em>Аслан Масхадов президент Чеченської республіки Ічкерії – ред.</em>), не той Басаєв (<em>Шаміль Басаєв один з лідерів Республіки Ічкерія – ред.</em>).</div><div>Але питання було не в цьому, а у виживанні нації, яка жила під килимовими бомбардуваннями. Не Масхадов і Басаєв, а чеченські жінки і діти жили. І врешті-решт прийняли реальність таку, яку зробила росія.</div><div>Ось чому так важливо, щоб Україна вижила, я навіть не використовую слово «перемогла», а вижила у цій війні, як самостійна демократична нація.</div><div>Тому що якщо цього не буде, то сам український народ піде в інший бік, і це буде доказом безсилості демократичних країн світу, їхньої готовності приймати умови гри диктатур.<br><strong>Ярослав Грицак</strong>: Дуже вдала аналогія з Чечнею і багато що пояснює. Дійсно, на кону є саме виживання.</div><div>Дві речі, які не пояснює чеченська паралель.</div><div>Перше, розмір має значення. Завоювати Україну – це не те саме, що завоювати Чечню. Ми це розуміємо.</div><div>А друге, географія має значення. Бо Україна – це таки частина Європи. Для Європи війна в Чечні не була загрозою. Для Європи війна в Україні є загрозою, принаймні, для значного числа еліт. Не кажу, що всіх, але скажемо, в певній частині, зокрема Британії – це дуже очевидно.</div><div>Британія вважає, що росія ворог №1.<br><strong>Віталій Портников</strong>: Ми маємо просто знати, чого прагне ворог. Як люблять всі казати, що «путін просто божевільний». Ні,&nbsp;<strong>божевільних полковників КДБ не існує</strong>.</div><div>Просто існують люди, в яких атрофована честь, сумління, розуміння цінності людського життя. Але це не божевілля, це просто відсутність емпатії. І це треба усвідомлювати.</div><div>Просто треба чітко розуміти, що путін робить.<br><strong><em>Про сценарії завершення війни</em></strong></div><div><strong>Віталій Портников</strong>: Це питання того, що люди розуміють під перемогою. Ось у чому проблема. Коли говорять, що росія не може перемогти, Україна не може перемогти, треба розуміти реальні цілі сторін.&nbsp;Задача російської федерації, щоб самостійної української держави не було. Задача, яка виникла під час цієї війни, щоб українців на цих землях не було. Вони зрозуміли, що практично все населення України нелояльне до росії.</div><div>Якщо українці залишаються вдома, а українська держава залишається суверенною ‒ це програш росіян.</div><div>Коли ми говоримо, що росіяни не програють, якщо вони залишать під собою контроль над частиною території, яку вони зараз мають, це неправда. Тому що ці території це не мета, а плацдарм. Мета – це Україна.</div><div>І я просто поки що не бачу навіть передумов того, що росіяни погодяться на такий варіант розвитку подій. Це українцям весь час кажуть, штовхають до перемовин.</div><div>Ніхто нікуди не може підштовхнути, тому що ворог України хоче не перемовин на будь-яких умовах, а знищення українців.</div><div>Коли у росії не буде можливості, тоді виникне можливість перемовин для закінчення чи призупинення війни по лінії зіткнення військ на даний момент.</div><div>Коли це буде, в 2024 році чи в 2033-му я цього не знаю.<br><strong>Ярослав Грицак</strong>: Я виключаю найгірший варіант, що Україна зникає з карти світу.</div><div>Забагато треба, як би це сказати, ресурсів, яких росія не має.&nbsp;Ключове питання для України зараз це вийти з простору росії.</div><div>Єдиний реальний спосіб вийти з простору росії – це приєднатися до простору Європи і НАТО.</div><div>Говорять, що Україна піде власним шляхом. Це не тільки бздури, а це злочин, тому що третього шляху немає.</div><div>Третій шлях – це шлях у третій світ.</div><div>Україна мусить бути в частині якогось блоку сили своєї політичної важливості і вразливості це якнайшвидше. Тоді це буде геополітична поразка путіна. Тому що Україна входить в зону, по-перше, де війни неможливі, а по-друге, це є зона, яка сильно посилює безпеку України до того ступеня, що путін або не хоче, або не зможе більше воювати.</div><div>Розумію, що це питання дуже дражливе і мене можуть звинуватити в державній зраді.</div><div>Я не бачу кордон 1991-го року як перемогу. Якщо ми вийдемо на кордон 1991 року, то що? росія зникне? путін зникне? Ядерна зброя зникне?</div><div><strong>Віталій Портников</strong>: І це питання, чи перестане вона навіть воювати в цей момент.</div><div><strong>Ярослав Грицак</strong>: Реально я не бачу цих можливостей.</div><div>Що треба робити? Треба готувати якимось чином нові політичні проєкти, чи новий політичний проєкт, де умовою буде те, що називається, фаховість і такі всі інші речі.&nbsp;Я бачу, хто це може робити, я бачу, що певні кроки роблять. Але чи щось буде?</div><div>Проблема України була в тому, що не було якісного політичного проєкту, ані після першого, ані після другого Майданів.</div><div>Третя спроба буде дуже-дуже вирішальна. Навряд чи це можливо під час війни, але коли війна закінчиться, вже маємо такий проєкт.</div><div>Ми не маємо способу впливати на владу, але ми маємо спосіб гальм, які не дозволяють Зеленському чи його оточенню легко поводитись.</div><div>Зеленський як-не-як це те суспільство, яке ми зараз представляємо, голос цього суспільства. Бо дуже важливо цей голос також чути й на Заході. Це, може, перший раз, коли слухають дуже уважно.</div><div>Зараз кожен чесний українець має або воювати, або допомагати тим, хто воює.</div><div>Так само після війни чи вже в кінці війни має бути чесний поділ: ті, які пішли в політику, ті, які допомагають тим, які пішли в політику.</div><div>Тому що інакше ми будемо далі в ситуації, що ані життя, ані смерті.<br><strong>Віталій Портников</strong>: Я хочу просто нагадати, що коли були президентські і парламентські вибори 2019 року, сама ідея була в тому, що на чолі країни мають бути непрофесійні політики. Тому що, мовляв, професіонали затягли країну у проваллю, у війну, у кошмар і український народ проголосував за непрофесіоналізм абсолютно свідомо. Це не те, що його хтось обманув. Хтось прийшов і сказав, що він блискучий професіонал у політиці. А потім виявляється, це не професіонал. Чинний президент України якраз пишався тим, що він непрофесіонал.&nbsp;Тому, звичайно, тепер до закінчення війни росії з Україною, яким би результатом ця війна не закінчилася, ми будемо мати непрофесійну вертикаль влади на всіх рівнях. Це воля народу. І це експеримент. Як вижити в такій ситуації? Це урок для Європи.</div><div>Якщо серйозно, важливо зберігати при цьому суспільство, яке має свою думку. Зберігати ясну свідомість того, що відбувається. Усвідомлювати, що до закінчення війни, коли б вона не закінчилася, ніяких реальних виборів в країні не буде.</div><div>Навіть, якщо хтось під час війни проведе вибори, то це не будуть вибори. Це буде плебісцит довіри до чинного президента і тих, кого він вам захоче зробити депутатами чи міністрами. Плебісцит, тому що в умовах війни неможлива конкуренція. Вибори – це коли є конкурентне середовище і коли є здатність захистити свій голос. Під час війни це неможливо.</div><div>Треба усвідомити, що буде після війни ‒ залежить від кількох чинників.</div><div>Перший чинник – територія, на якій будуть відбуватися вибори, яка буде контрольована на момент цих виборів українською владою. Ми цього не знаємо. Населення, яке буде на цій території голосувати. Умови для голосування для того населення, яке буде за кордоном.</div><div>І ще момент, в якому стані буде це суспільство, і тут, і за кордоном. Воно може бути в шизофренічному стані і ви можете отримати такі результати виборів, про які навіть зараз не здогадуєтесь.</div><div>Тому важливо, щоб було сильне суспільство. Саме сильне українське суспільство, саме люди, які думали про майбутнє України, завжди були здатні подолати ідіотизм загальної маси населення.<br><strong><em>Україна-Польща. Волинські події у 1943 році</em></strong></div><div><strong>Віталій Портников</strong>: Я вважаю, що з польськими політиками, громадськими діячами і суспільством просто потрібно комунікувати.</div><div>Всі ці історії почалися не сьогодні. 10 років тому я очолював українську частину польсько-українського форуму партнерства, сідав напроти людей, з якими я прожив все життя, і ці люди починали мені просто говорити про історичні проблеми. І я навіть не знав, що робити, тому що це було дуже важко. Я не знав, що робити, тому що це були мої близькі друзі, знайомі, приятелі, люди, з якими я провів молодість. І це консенсус.&nbsp;Я вважаю, що з поляками треба чесно говорити. Я ніколи не підбирав слів. В українців є проблема. Українці підсвідомо побоюються росіян і я це розумію.</div><div>Тому що з росіянами просто неможливо знайти спільну мову. Вони просто, якщо вони бачать, що ти не погоджуєшся з їхньою точкою зору, вони краще починають битися. І підсвідомо побоюються поляків і цього я не розумію. Поляків можна переконувати, вони нація, яка здатна до дискусій.</div><div>Але ця дискусія має бути жорсткою.</div><div>Якщо поляки бачать, що ти боїшся, вони йдуть вперед. Це їхні історичні навички. Тому потрібно обстоювати свою позицію, але ця позиція має бути цивілізованою. І треба їх закликати до цивілізованої позиції.</div><div>Ексгумація, звичайно, потрібно, щоб люди поховали своїх близьких.&nbsp;Але і українці мають право, щоб на могилах українців, незважаючи на їхні політичні переконання, це жертви війни, був порядок.</div><div>Щодо німців, які загинули на полях Польщі і України, то ми цікавимося їхнім політичним переконанням, ми цікавимося, чи були в них членські квитки Націонал соціалістично-робітничої партії Німеччини? Звичайно, були, а деякі були есесівцями. Але це могила. Це просто останній спочинок.</div><div>Ми шануємо людей, які загинули під час війни, якщо ці люди не були катами. Але якщо вони були катами, то це судове рішення. Це суд і інша процедура. Якщо людина загинула під час воєнних дій, то ми шануємо пам'ять цієї людини. Ми маємо абсолютне право робити все, щоб поляки шанували своїх співвітчизників. І ми маємо право просити також, щоб українцям дозволили шанувати тих співвітчизників, які загинули і поховані на території сьогоднішньої Польщі. Оце і має бути взаємний діалог.<br><strong>Ярослав Грицак</strong>: Дуже глибокий суспільний і політичний поділ у Польщі. І в цьому контексті українське питання є частиною цієї гри. Туск, який старався уникати історичних питань і був дуже м'який до України, раптом говорить про те, що треба Україні нагадати про Волинь. Водночас Дуда з партії, яка є дуже історичною, каже ні, що поляки не мають права шантажувати. Якщо б Туск сказав щось протилежне, то Дуда сказав би якраз навпаки. Це є частиною цієї складної гри.</div><div>Маємо брак політичної волі з обох сторін розв’язати цей конфлікт. Але політика це цинізм.</div><div>Вихід бачу у чесній політиці, у політиці правди, як говорив Вацлав Гавел. Чесна політика визначає: ми повинні признатися, відповідальність за Волинь. Крапка. Тому що це був злочин, який не має виправдання, бо це був злочин, який включав мирне населення, і жінок, і дітей. Причому, це масовий, спланований досвід, у дуже короткий час, максимальне насильство. І ми маємо це прийняти, маємо за це нести відповідальність не матеріальну, а моральну. І ця відповідальність для українців має мати вираз нашої сили, і мужності, і зрілості, що українці це готові зробити.&nbsp;Але це визнання не має бути приниженням України. Це означає, що поляки мають прийняти так, як вираз нашої сили, а ради цього мають зробити все, щоб ми при цьому не втратили свого лиця національної гідності. А це означає чергову умову, щоб поляки зробили щось подібне таке саме. Якщо українці мають прийняти відповідальність за Волинь, то поляки мають прийняти відповідальність за політику, яка допровадила до Волині. Це дуже важлива формула. І тоді це включається в класичну форму в Європі, яка була в польсько-німецькому примиренні: «Ми просимо вибачення, вас вибачаємо». Мало хто зараз пам'ятає, але ця формула спрацювала у випадку Цвинтаря орлят у Львові.</div><div>Сьогодні ні польська, ні українська сторони не хочуть це робити, бо це питання цинічної політики з двох сторін. А з другого боку, ми не готові признатися, що ми відповідальні, означає лити воду на млин путіна.</div><div>Є ще третя умова.</div><div>Шанс на таке примирення зростає в десятки, якщо не сотні разів, коли Україна буде частиною Європейської унії. Тому що ЄС створює клімат, коли такі примирення не тільки можливі, але є фундаментом цього примирення. Для прикладу, французько-німецьке, німецько-польське.</div><div>Тому теза поляків, що, мовляв, не впустимо українців в Європу, поки вони не признаються у Волинській трагедії, є контрпродуктивною.</div><div>Насправді, навпаки мають казати: «Якщо ми впустимо українців, то нам буде легше набагато примиритися щодо Волині».<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68685/ 2024-10-09 16:50:26 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68683/ Кабінет Міністрів у 2025 році пропонує запровадити нові правила щодо невикористаних пенсійних виплат. <div>Зокрема, йдеться про вилучення залишків пенсійних коштів із банківських рахунків двох категорій пенсіонерів.&nbsp;</div><div>Такі зміни передбачені статтею 41 проєкту державного бюджету України, який подано на розгляд Верховної Ради.</div><div><div><strong><em>Які категорії пенсіонерів можуть втратити виплати</em></strong></div><div>Уряд пропонує забирати залишки пенсійних коштів із рахунків таких пенсіонерів:</div><ul><li>Пенсіонерів-переселенців, за рахунками яких протягом останніх 12 місяців не було жодних фінансових операцій (не знімали готівку, не користувалися безготівковими платежами та не здійснювали перекази).</li><li>Пенсіонерів зі статусом внутрішньо переміщених осіб, які не пройшли необхідну ідентифікацію у встановлений термін. На це надається шість місяців.</li></ul><div>Ці зміни торкнуться лише тих переселенців, які зареєструвалися до 24 лютого 2022 року. Банківські рахунки для них відкривали виключно в Ощадбанку, тому зняття коштів відбуватиметься тільки з рахунків цього банку. Якщо залишки пенсій будуть вилучені, нові виплати не будуть надходити.</div><div>Залишки пенсій не підлягають вилученню лише в разі арешту або іншого обмеження, накладеного на рахунок.</div><div><em><strong>Як можна відновити виплати</strong></em></div><div>Пенсіонери-переселенці, які втратили свої виплати, можуть їх відновити. Для цього необхідно звернутися до Пенсійного фонду України або Ощадбанку. Але цей порядок ще має бути затверджений урядом.</div><div>За даними Міністерства фінансів, планується вилучити близько 11,3 мільярда гривень з рахунків пенсіонерів-переселенців.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68683/ 2024-10-09 15:07:27 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68682/ Промова на врученні Нобелівської премії миру. Час взяти відповідальність. <span style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><em>До вашої уваги текст промови&nbsp;Олександри Матвійчук, голови українського «Центру громадянських свобод», на врученні Нобелівської премії миру 2022 року.<br></em></span><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ваші Величності, Ваші Королівські Високості, шановні члени Норвезького Нобелівського комітету, громадяни України та громадяни світу.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Цього року оголошення Нобелівської премії миру чекала вся Україна. Ми розцінюємо її як визнання зусиль всього українського народу, що сміливо виступив проти спроб зруйнувати мирний розвиток Європи, та як відзначення важливості роботи правозахисників у попередженні військової загрози в усьому світі. Ми пишаємося, що сьогодні вперше українська мова прозвучить на офіційній церемонії.<br>Ми отримуємо Нобелівську премію миру під час війни, яку розпочала росія. Ця війна триває вже 8 років 9 місяців та 21 день. Для мільйонів людей стали звичними такі слова як обстріли, катування, депортації, фільтраційні табори. Але немає таких слів, щоб передати біль матері, яка втратила новонародженого сина після обстрілу пологового відділення лікарні. Вона щойно пригортала свою дитину, називала на ім’я, годувала грудьми, вдихала її запах – і раптом російська ракета зруйнувала весь її всесвіт. І тепер її омріяна і така жадана дитина лежить у найменшій у світі труні.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Не існує напрацьованих рішень для викликів, через які ми та весь світ проходимо. Люди у різних країнах також борються за свої права та свободи у надзвичайно складних обставинах. Тому сьогодні я спробую бодай поставити правильні питання, щоб ми почали ці рішення шукати.<br><strong><em>Перше. Як повернути значення правам людини?</em></strong></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Покоління, які пережили Другу світову війну, змінилися іншими. Люди почали сприймати права та свободи як даність. Навіть у розвинених демократіях набирають вагу сили, що ставлять під сумнів принципи&nbsp;<strong>Загальної декларації прав людини</strong>. Але права людини не виборюються раз і назавжди. Цінності сучасної цивілізації треба захищати.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>росії послідовно знищувала власне громадянське суспільство. Але країни демократичного світу закривали на це очі</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Мир, прогрес та права людини нерозривно пов’язані. Держава, яка вбиває журналістів, ув’язнює активних людей чи розганяє мирні демонстрації, становить загрозу не тільки для своїх громадян. Така держава становить загрозу для всього регіону та миру у світі в цілому. Тому на системні порушення світ повинен реагувати. Права людини мають бути не менш вагомим чинником у прийнятті політичних рішень як економічна вигода чи безпека. Цей підхід потрібно застосовувати і в зовнішній політиці.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Тепер росія прагне зламати спротив та окупувати Україну через умисне завдання болю цивільному населенню</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Це добре видно на прикладі росії, яка послідовно знищувала власне громадянське суспільство. Але країни демократичного світу тривалий час закривали на це очі. Вони продовжували тиснути руку російському керівництву, будувати газопроводи та вести business as usual. Десятиліттями російські війська вчиняли злочини у різних країнах. Але завжди лишалися безкарними. Світ належно не відреагував навіть на акт агресії та анексію Криму, яка стала першим прецедентом у поствоєнній Європі. росія повірила, що може робити все, що захоче.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>російський народ буде нести відповідальність за цю ганебну сторінку своєї історії та прагнення відродити колишню імперію</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Тепер росія прагне зламати спротив та окупувати Україну через умисне завдання болю цивільному населенню. російські війська цілеспрямовано знищують житлові будинки, церкви, школи, лікарні, розстрілюють евакуаційні коридори, ув’язнюють людей у фільтраційних таборах, проводять примусові депортації населення, викрадають, катують та вбивають на окупованих територіях.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>російський народ буде нести відповідальність за цю ганебну сторінку своєї історії та прагнення силоміць відродити колишню імперію.<br><strong><em>Друге. Як почати називати речі своїми іменами?</em></strong></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Люди в Україні як ніхто хочуть миру. Але мир не настає, коли країна, на яку напали, складає зброю. Тоді це не мир, а окупація. Ми знаходили тіла цивільних людей на вулицях та подвір’ях їхніх будинків після звільнення Бучі. Ці люди не мали зброї взагалі.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Ми не залишимо людей на окупованих територіях на смерть та тортури. Життя людей не може бути «політичним компромісом»</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Потрібно перестати маскувати відкладені воєнні загрози під «політичні компроміси». Демократичний світ звик до поступок диктатурам. І тому така важлива готовність українського народу протистояти російському імперіалізму. Ми не залишимо людей на окупованих територіях на смерть та тортури. Життя людей не може бути «політичним компромісом». Боротися за мир – це не піддаватися на тиск агресора, а захищати людей від його жорстокості.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>У цій війні ми боремося за свободу у всіх її сенсах. І платимо за це найвищу ціну. Ми, громадяни України всіх національностей, не маємо обговорювати своє право на суверенну та незалежну українську державу і розвиток української мови та культури. Як люди, ми не маємо узгоджувати право визначати свою ідентичність та самостійно робити свій демократичний вибір. Кримські татари та інші корінні народи не мають доводити своє право вільно жити на рідній землі у Криму.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Це не війна двох держав, це війна двох систем – авторитаризму і демократії</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Від того, як ми боремося сьогодні, залежить якою буде Україна в майбутньому. Аби у поствоєнній країні, ми могли будувати не хиткі конструкції, а стійкі демократичні інститути. Цінності – це те, що визначає нашу поведінку не тоді, коли легко, а тоді, коли нам важко. Ми не маємо стати дзеркалом держави-агресора.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Це не війна двох держав, це війна двох систем – авторитаризму і демократії. Ми боремося за можливість будувати державу, в якій права кожної людини захищені, влада підзвітна, суди незалежні, а поліція не б’є мирні студентські демонстрації на центральній площі столиці.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ми маємо подолати травму війни і пов’язані з нею ризики на шляху до європейської родини та утвердити вибір українського народу, визначений Революцією гідності.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><strong><em>Третє. Як забезпечити мир для людей у всьому світі?</em></strong></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Міжнародна система миру та безпеки більше не працює. В’язень сумління, кримський татарин Сервер Мустафаєв та багато інших людей ув’язнені в російських тюрмах через свою правозахисну роботу.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Багато хто із правозахисників були змушені із зброєю в руках захищати те, в що вони вірять</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ми, правозахисники, які багато років використовували право для захисту людей, не маємо жодних правових механізмів, щоб зупинити російські звірства. Тому багато хто із правозахисників були змушені із зброєю в руках захищати те, в що вони вірять. Як мій друг Максим Буткевич, який зараз у російському полоні. Він та інші українські військовополонені, а також усі затримані цивільні мають бути звільнені.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Система ООН, створена після Другої світової війни її переможцями, заклала для окремих країн невиправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де правила визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Маємо говорити політикам, що нам потрібна нова архітектура світопорядку</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ми маємо почати реформу міжнародної системи для захисту людей від війн та авторитарних режимів. Потрібні дієві гарантії безпеки та поваги до прав людини для всіх держав та їхніх громадян, незалежно від участі у військових блоках, їхнього військового потенціалу чи економічної потужності. Права людини мають посісти у цій новій системі центральне місце.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>І це завдання не тільки політиків. Політики мають спокусу уникати пошуку складних стратегій, що вимагають тривалого часу. Вони часто поводяться так, ніби глобальні виклики самі колись зникнуть. Але правда в тому, що вони тільки загострюються. Ми, люди, які хочуть жити у мирі, маємо говорити політикам, що нам потрібна нова архітектура світопорядку.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Можливо, у нас немає політичних інструментів, але в нас завжди лишається власне слово та власна позиція. Звичайні люди мають набагато більше впливу, ніж вони самі собі думають. Голос мільйонів людей у різних країнах може змінити світову історію швидше, ніж втручання ООН.<br><strong><em>Четверте. Як забезпечити справедливість усім жертвам війни?</em></strong></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Диктатори бояться утвердження ідеї свободи. Тому росія намагається переконати весь світ, що верховенство права, права людини та демократія фальшиві цінності. Бо під час війни вони нікого не захищають.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Так, право зараз не працює. Але ми віримо, що це тимчасово. Нам належить розірвати це коло безкарності та змінити підходи до правосуддя за воєнні злочини. Стійкий мир, який дає свободу від страху та відчуття перспективи, неможливий без справедливості.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Ми маємо повернути імена усім жертвам воєнних злочинів. Незалежно від того, хто вони</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ми досі дивимося на світ через призму Нюрнберзького трибуналу, де воєнних злочинців засудили, лише коли нацистський режим впав. Але справедливість не має залежати від стійкості авторитарних режимів. Зрештою, ми живемо у новому столітті. Правосуддя не має чекати.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Нам потрібно подолати прогалину відповідальності та дати шанс на справедливість усім постраждалим людям. Коли національна система перевантажена кількістю воєнних злочинів. Коли Міжнародний кримінальний суд обмежується кількома вибраними кейсами або взагалі не має юрисдикції.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Ми маємо створити міжнародний трибунал та притягнути путіна, лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Війна перетворює людей на цифри. Ми маємо повернути імена усім жертвам воєнних злочинів. Незалежно від того, хто вони, їхнього соціального статусу, виду злочину та жорстокості, яку вони зазнали, і чи цікавиться медіа та суспільство їхньою справою. Бо життя кожної людини має значення.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Право – це жива матерія, яка постійно перебуває в розвитку. Ми маємо створити міжнародний трибунал та притягнути путіна, лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності. Так, це сміливий крок. Але ми маємо довести, що верховенство права працює, а правосуддя існує, бодай і відкладене в часі.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><strong><em>П’яте. Як глобальна солідарність може стати нашою пристрастю?</em></strong></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Наш світ став дуже швидким, надскладним та взаємопов’язаним. Прямо зараз люди в Ірані борються за свою свободу. Люди в Китаї опираються цифровій диктатурі. Люди в Сомалі повертають до мирного життя дітей-солдатів. Вони як ніхто відчувають, що значить бути людьми та відстоювати людську гідність. Від їхнього успіху залежить і наше майбутнє. Ми відповідальні за все, що відбувається в світі.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Права людини – це про спосіб мислення, про певну парадигму сприйняття світу, яка визначає як людина думає та буде діяти. Вони втрачають значення, якщо їхній захист залишити тільки юристам та дипломатам. Тому недостатньо прийняти правильні закони чи створити формальні інституції. Цінності суспільства все-одно будуть сильніші.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Людство має шанс подолати глобальні кризи та вийти на новий шлях світорозуміння</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Це значить, що нам потрібен новий гуманістичний рух, який буде працювати із суспільством на рівні сенсів, займатися просвітництвом, формувати масову підтримку та залучати людей до захисту прав та свобод. Цей рух має об’єднувати інтелектуалів та громадянські суспільства різних країн, адже ідеї свободи та прав людини універсальні та не мають державних кордонів.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Так ми зможемо сформувати запит на рішення та спільно долати глобальні виклики – війни, нерівність, наступ на приватність, зміцнення авторитаризму, зміну клімату тощо. Так ми зможемо зробити цей світ більш безпечним.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною</span></em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Ми хочемо, щоб наші діти не були змушені проходити через війни та страждання. Ми маємо взяти відповідальність, щоб не перекладати на їхні плечі те, що мусимо зробити ми, їхні батьки. Людство має шанс подолати глобальні кризи та вийти на новий шлях світорозуміння.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>Час взяти відповідальність. Ми не знаємо, скільки у нас цього часу.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;>І оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною.</div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><strong><em>Олександра Матвійчук</em></strong><em>&nbsp;– правозахисниця, очільниця «Центру громадянських свобод», який став лауреатом Нобелівської премії миру 2022 року</em></div><div style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium&quot;><strong><em><a href=&quot;https://ccl.org.ua/news/promova-na-vruchenni-nobelivskoyi-premiyi-myru-chas-vzyaty-vidpovidalnist/&quot;>Оригінал тексту промови</a></em></strong><em>&nbsp;– на сайті «Центру громадянських свобод»</em></div> <span style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif&quot;><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></span> Війна в Україні http://izmail.es/article/68682/ 2024-10-09 13:45:32 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68681/ У світ вийшла книга &quot;ЖінкиUA&quot;. Її авторка - Доктор Наташа, з перших місяців війни бачила на власні очі, що відбувається з волонтерками та тими жінками, які пережили окупацію. Лікарка слухала їхні історії та записувала до власного щоденника. Так з'явилася книга, де дуже багато реальних історій. <div>Це літопис жіночого життя під час найважчого випробування в країні, розповіла у &quot;Ранку Вдома&quot; сама авторка, практикуючий акушер-гінеколог, волонтерка та спікерка семінарів по жіночому здоров’ю&nbsp;Наталія Лелюх.</div><div><em><strong>- Наталя, як ви почали свій шлях в акушерстві та гінекології?</strong></em></div><div>- Це сталося 25 років. Закінчивши медичний університет, я отримала розподіл саме на акушерство та гінекологію. Трошки працювала в пологовому, потім паралельно в приватних клініках. Згодом я зрозуміла, що це не можна поєднувати. Бо на прийом записували на три місяці вперед, а коли в цей самий момент породілля народжує, ти скасовуєш прийом та їдеш у пологовий. Звісно через це виникали конфлікти, тож я відмовилася від такої практики. Я перейшла виключно на прийом та й досі так працюю.</div><div><em><strong>- Як ви почали волонтерити?</strong></em></div><div>- Все почалося з 2013 року. Я була лікарем Майдану, ми працювали нашою бригадою на бібліотеці на Грушевського. Потім була Фролівська, потім фонд &quot;Свої&quot;. До цього ще був фонд &quot;Таблеточки&quot;, де ми також збирали кошти на діточок. Тобто ця діяльність мене постійно супроводжувала. Звісно з початку повномасштабного вторгнення це стало частиною життя.</div><div><strong><em>- З якими викликами стикалися під час волонтерської діяльності під час війни? Як це вплинуло безпосередньо на вашу роботу?</em></strong></div><div>- Є два світи. Є світ акушерства-гінекології, де чудові жінки з посмішками, з красивими животиками, з радісними новинами. Другий світ - це світ щойно деокупованих територій, де багато горя. Звісно там є і радість, але через сльози. Я б з'їхала з глузду, якби займалася чимось одним.Втриматися допомогло волонтерство, робота, моя особиста історія з народженням дитини.</div><div><strong><em>- Ви написали книгу &quot;ЖінкаUA&quot;. Що вас підштовхнуло до такої діяльності?</em></strong></div><div>- Пишу я давно, майже щодня. Є така звичка описувати те, що сталося протягом дня. Як щоденник. Спочатку це був живий журнал, потім це сталося в Facebook. Потім з'ясувалося, що це комусь цікаво читати. Я не планувала писати саме книжку. Збирала просто матеріал, але коли я написала один з постів на весні, який здавався дуже простим, то отримала понад 4 000 відгуків. Люди писали мені, що пора писати книгу. Тож я вирішила таки написати її. По суті, це збірка есеїв та віршів, які пов'язані з моїми виїздами, з моєю роботою, з волонтерською діяльністю. Це також історії жінок, які мені зустрічались на цьому шляху.</div><div><strong><em>- Які історії ви б хотіли виділити?</em></strong></div><div>- Це таке складне питання, тому що насправді виділити складно. Можу пригадати історію, яка не увійшла до книги. Ця історія пов'язана з виїздом на Чернігівщину, а саме у Ягідне. Ми там були через тиждень після деокупації перший раз. Там було багато всього. Одна з історій пов'язана з подружжям. В селі був чоловік, у якого була онкологія.&nbsp; Росіяни намагалися засунути його в підвал, але він не міг ходити. Його побили й примушували співати, стоячи на колінах, гімн Росії. Коли ми приїхали, то до нас за допомогою звернулася його дружина. Попросила оглянути чоловіка, бо йому погано, це лежачий хворий. Звісно, я розуміла, що це більше про психічний стан, але я пішла до нього.</div><div>Коли ми зайшли в хату, то мене вразила чистота у тому будинку. Попри те, що там був лежачий хворий, там було дуже чисто. Він не хотів говорити зі мною при дружині, аби її не травмувати. Дружина вийшла з кімнати й ми довго говорили. Мені закарбувалася ця історія, як приклад зразкових стосунків.</div><div>Ці стосунки чоловіка і дружини в дуже складних зовнішніх умовах свідчили про те, як вони одне одного берегли. Звісно вони пригадували, як зустрілися, як вони прожили все своє життя, як їм було добре. Він прожив ще після цього 4 місяці, ми до нього кілька разів приїжджали. Ця історія щемлива. Я просто ними любувалася. Бо між людьми збереглися теплота та любов, адже пережити такі іспити дуже складно.</div><div><strong><em>- Як, на вашу думку, книга може вплинути на читача?</em></strong></div><div>- Це історії більше про жінок звісно, але вони будуть цікавими й чоловікам. Це історії про життя. Там є історії про наші поїздки на схід, у деокуповані села. Одну з них пригадаю. Тоді якраз випав перший сніг, ми ідемо в полі, а за машиною біжить жінка. Ми зупиняємося, я виходжу, бо думала, що їй потрібен був лікар, чи можливо якісь ліки. Втім, я помилялася. Вона добігає, захекана й дістає в'язані шкарпетки, які просить передати нашим хлопцям. Вона сиділа в окупації й плела ці шкарпетки, аби не зійти з розуму.</div><div>Тобто вона не за ліками бігла, вона не бігла за допомогою, вона бігла віддати шкарпетки хлопцям, які вона в'язала, сидячи в окупації. Такі історії надихають, їх багато в книзі. Усі ми вигораємо, тож нам потрібно історії, які нагадають заради чого ми живемо та боремося.</div><div>Всі хто читав книгу, кажуть, що справилися за одну ніч. Одна ніч сліз, ода ніч радості та натхнення. Мені здається, що це лікувальне, помічне. Поплакати й зрозуміти, що є заради чого жити, заради чого варто пройти складні випробування. У нас є заради чого залишатися живим і, можливо, ставати щасливим.</div><div><strong><em>- Книга гарно ілюстрована. Хто над цим працював?</em></strong></div><div>- Так, це фотографії наші. Більшість з них зробила моя подруга, про яку я пишу в книзі. Це Олена Масоріна. Ми ще з нею спеціально їздили у найбільш віддалені місця, та фотографували дівчат для того, щоб це були реальні жінки та реальні історії.</div><div><strong><em>- Якими своїми здобутками в житті ви пишаєтеся?</em></strong></div><div>- Я пишаюся тим, що мені довіряють мої пацієнтки. Коли мої дівчата пишуть, що вони здорові, що в них все добре. Коли мені першій пишуть про вагітність і скидають фото позитивного тесту, а потім розповідають чоловікові. Тобто цей рівень довіри моїх пацієнтів, моїх друзів, це, напевно, те, заради чого&nbsp;вартувало жити. Звісно, я пишаюся й своїми дітьми, а їх у мене троє.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68681/ 2024-10-09 12:50:53 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68680/ Ізмаїльський морський торговельний порт оголосив аукціон з продажу двох портальних кранів – «Ганц» та «Альбрехт». Початкова вартість лотів становить 692,83 тис. та 829,6 тис. грн відповідно. <div>Про це йдеться&nbsp;у оголошеннях на сайті Prozorro. Sale.</div><div>Тип продажу – трираундовий англійський аукціон, тобто на підвищення ціни. Відповідно переможе у ньому той учасник,&nbsp;який запропонує найвищу ставку.</div><div><em>«Ганц»</em> –&nbsp;портальний кран 1964 року випуску, електричний, повноповоротний. Використовувався для перевантаження насипних та штучних вантажів у морських та річкових портах. Грейферний кран з прямою стрілою.&nbsp;</div><div><em>Виліт стріли – 30 м;&nbsp;</em></div><div><em>швидкість підйому – 70 м/хв;&nbsp;</em></div><div><em>швидкість пересування – 35 м/хв;&nbsp;</em></div><div><em>проліт крана – 10,5 м;&nbsp;</em></div><div><em>вага – 126,7 т.</em></div><div>Продавець попереджає, що електрообладнання системи управління портальним краном перебуває в несправному стані. З іншими технічними нюансами об'єкта можна ознайомитись&nbsp;<a href=&quot;https://prozorro.sale/auction/ALE001-UA-20241004-41100/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot;><strong><em>тут</em></strong></a>.</div><div><em>«Альбрехт»</em> дещо молодший. Він 1968 року виробництва. Це електричний кран, пересувний, повноповоротний, портальний з шарнірно-зчленованою стрілою на поворотній платформі.<br>Використовувався для перевантаження насипних та штучних вантажів у морських та річкових портах.&nbsp;</div><div><em>Виліт стріли – 8-32/8-16 м;&nbsp;</em></div><div><em>швидкість підйому – 63,5 м/хв;&nbsp;</em></div><div><em>швидкість пересування – 82 м/хв;&nbsp;</em></div><div><em>обертання поворотної частини крана – 1,525 об/хв;&nbsp;</em></div><div><em>проліт крана – 10,5 м;&nbsp;</em></div><div><em>вага – 218,855 т.</em></div><div>Як і попередній лот, цей в силу поважного віку має низку несправностей та дефектів, про які детальніше&nbsp;<a href=&quot;https://prozorro.sale/auction/ALE001-UA-20241004-71282/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot;><strong><em>тут</em></strong></a>. Зокрема,&nbsp;двигуни механізму підйому перебувають в неробочому стані; незадовільний стан коромисла рухомої противаги; електрообладнання системи управління портальним краном також перебуває в несправному стані.</div> <div>Потенційні учасники аукціонів можуть подавати свої пропозиції до 24 жовтня включно. Аукціони призначені на 25 жовтня.</div><div>Раніше Ізмаїльський порт також&nbsp;виставив на продаж&nbsp;вісім автонавантажувачів. Їх початкова вартість становить від 38,8 тис.грн до 175,49 тис.грн. Їх планують продати з молотка 29 жовтня.<br></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Міські новини http://izmail.es/article/68680/ 2024-10-09 11:20:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68679/ На безкоштовне харчування для учнів початкових класів у школах Ізмаїла та Ізмаїльського району з державного бюджету виділили 13 млн 137 тис. грн. Ці кошти у вигляді субвенції мають отримати шість територіальних громад Ізмаїльщини. <div>Відповідне рішення ухвалив Кабінет Міністрів.</div><div>Зокрема, для Ізмаїла з вищезгаданої суми предбачено 5 млн 496,1 тис. грн, для Саф’янівської громади – 2 млн 842,8 тис. грн, для Суворовської громади – 446,5 тис. грн, для Кілійської громади – 2 млн 108,6 тис. грн, для Вилківської громади – 255, 5 тис. грн, для Ренійської громади – 1 млн 987,6 грн.</div><div>Субвенцію можуть використати як для придбання продуктів харчування, так і для оплати послуг кейтерингу та/або аутсорсингу.&nbsp;</div><div>Тижневий раціон учнів має складатися з овочів (щодня разом з зеленню), фруктів та ягід (щодня), соку (раз на тиждень), картоплі (раз на тиждень), хліба (щодня), риби (раз на тиждень), різних видів м’яса (тричі на тиждень), яєць (раз на тиждень), молока та молочних продуктів (тричі на тиждень), масла (щодня), сушених фруктів та ягід або горіхів (двічі на тиждень) та чаю (раз на тиждень).</div><div>Загалом з державного бюджету на безоплатне харчування учнів початкових класів шкіл в різних областях України&nbsp;2 мільярди гривень&nbsp;субвенції.</div> <div>Як зазначається у документі, органи місцевого самоврядування під час використання субвенції забезпечують дотримання таких умов:&nbsp;</div><div><ul><li><em>у закладах освіти організовано процес навчання за очною формою або з поєднанням очної і дистанційної форми;&nbsp;</em></li><li><em>харчування учнів організовано відповідно до Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24 березня 2021 р. №305, вимог санітарного законодавства та законодавства з питань безпечності та якості харчових продуктів;&nbsp;</em></li><li><em>розрахунок вартості одноразового гарячого харчування на одного учня початкових класів не може перевищувати вартість одноразового гарячого харчування учня 5-11 (12) класів;&nbsp;</em></li><li><em>визначено тип одноразового гарячого харчування (сніданок до 12.00 або обід з 12.00) залежно від організації навчання (у разі запровадження навчання у дві зміни).</em></li></ul></div><div><em>«Відповідні місцеві ради мають право перерозподіляти у межах відповідного місцевого бюджету обсяг субвенції в поточному бюджетному періоді між закладами освіти відповідної територіальної громади для забезпечення в повному обсязі одноразовим гарячим харчуванням учнів початкових класів закладів освіти. Відповідні місцеві ради мають право передавати кошти субвенції як міжбюджетний трансферт іншим місцевим бюджетам»,</em> – зазначено у постанові.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/68679/ 2024-10-09 10:47:26 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68678/ 23-річний Олег Козир зі Львова долучився до українського війська у 2020 році. З перших днів повномасштабного вторгнення він був на позиціях, де велися активні бойові дії. <div><div>Історію захисника&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/unbroken.ua/posts/pfbid0wJBgSKuEoVmhBF2XrVWoSGwFcDBvnvaQt8P6v9SNyTJL5npDqZi9pjxTwHTEKQrGl&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot; target=&quot;_blank&quot; pubtag=&quot;0&quot;>розповіли</a>&nbsp;у&nbsp;Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN Ukraine.</div></div><div><div>Службу в&nbsp;армії Олег проходив за&nbsp;контрактом, який підписав у&nbsp;2020 році. Поранення на війні чоловік отримав у&nbsp;червні цього року на&nbsp;Лиманському напрямку.</div><div><em>«Нас штурмували. Я&nbsp;чув ворога, бачив його за кілька метрів, готувався до&nbsp;полону та&nbsp;прощався з&nbsp;життям. Дивом нам вдалося відстрілятись. Ми відбили їхню атаку! Але в&nbsp;цей момент на&nbsp;нас скинули вибухівку з&nbsp;дрона. У&nbsp;мене маленька дитина&nbsp;- дівчинка, 10 місяців. І єдина думка тоді була: я&nbsp;ще&nbsp;так хочу її побачити!»,&nbsp;</em>- розповів захисник.</div><div>Внаслідок вибуху чоловік отримав множинні уламкові поранення. Найбільших ушкоджень зазнала ліва нога Козира, на&nbsp;якій утворилася псевдоаневризма передньої великогомілкової артерії. Артеріальна судина розширилася до тієї межі, коли могла у&nbsp;будь-який момент розірватися. Окрім цього на місці поранення утворився рубець, який затиснув важливий нерв і став причиною втрати чутливості в кінцівці.</div><div>Аби у&nbsp;майбутньому Олег міг ходити не&nbsp;кульгаючи, медикам довелося провести непросте втручання.</div><div><em>«Ми&nbsp;мали два варіанти: або перев’язати артерію й&nbsp;виключити її з&nbsp;кровотоку, або більш складний&nbsp;- спробувати провести протезування. У&nbsp;випадку цього пацієнта зробити це&nbsp;було непросто. Річ у тім, що ділянка ушкодження розташована в&nbsp;дистальній частині гомілки, де&nbsp;калібр судини дуже маленький&nbsp;- приблизно 2 міліметри. Це&nbsp;ювелірна робота.&nbsp;</em><em>Але, на&nbsp;щастя, під час операції, провівши ревізію, ми&nbsp;зрозуміли, що&nbsp;нам це під силу&nbsp;- шунтування можливе. Ми&nbsp;висікли псевдоаневризму, провели резекцію та&nbsp;використали власну вену пацієнта для протезування артерії. Кровотік відновився успішно&quot;</em>,&nbsp;- розповів Дмитро Ройко, судинний хірург відділення судинної хірургії Лікарні Св. Пантелеймона.</div><div>Також медикам вдалося звільнити нерв, тому рухливість ноги почала повільно повертатися. Військовий продовжує проходити реабілітацію, після якої планує повернутися на&nbsp;фронт.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68678/ 2024-10-09 10:00:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68677/ росія вимагає від Києва виведення українських військових із чотирьох частково окупованих областей та відмови України від намірів вступити до НАТО. <div>Про це заявив міністр закордонних справ росії сергій лавров в інтерв’ю, опублікованому 7 жовтня в американському виданні&nbsp;<a href=&quot;https://www.newsweek.com/exclusive-russias-lavrov-warns-dangerous-consequences-us-ukraine-1964468&quot; target=&quot;_blank&quot;>Newsweek</a>.</div><div>Він називає основою для мирного врегулювання «Стамбульські угоди, парафовані 29 березня 2022 року російською та українською делегаціями». <br><em>«Вони передбачають відмову Києва від вступу в НАТО і містять гарантії безпеки для України з урахуванням реалій на місці на той момент», – </em>твердить Лавров, але зауважує, що «за два роки ці реалії суттєво змінилися, в тому числі й у правовому плані».</div><div><em>«14 червня президент владімір пПутін назвав передумови врегулювання такими: повний вихід ЗСУ з «днр», «лнр» (російські назви на позначення Донеччини і Луганщини), Запорізької та Херсонської областей; визнання територіальних реалій, закріплених у Конституції росії; нейтральний, позаблоковий, без’ядерний статус України; її демілітаризація та денацифікація; забезпечення прав, свобод та інтересів російськомовних громадян і скасування всіх санкцій проти росії»,</em> – вказує російський міністр.</div><div>Київ, за словами Лаврова, відповів на цю заяву «збройним вторгненням у Курську область 6 серпня».&nbsp;</div><div><em>«Його покровителі – США та інші країни НАТО – прагнуть завдати росії стратегічної поразки. За цих обставин у нас немає іншого виходу, як продовжувати спеціальну воєнну операцію до усунення загроз з боку України», </em>– каже міністр закордонних справ росії.</div><div>Україна називає умовами початку переговорів із росією виведення російських військ із усієї міжнародно визнаної української території, включно з окупованим із 2014 року Кримом. Темою переговорів, на думку офіційного Києва, мають бути компенсації з боку москви за втрати, завдані Україні внаслідок неспровокованої збройної агресії. Україна також називає своєю метою вступ до Північноатлантичного альянсу, який мав би гарантувати неможливість нової російської агресії.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68677/ 2024-10-09 09:15:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68676/ З жовтня 2024 року почав діяти ліміт для переказів фізичних осіб з карти на карту. <div><div>Такі обмеження запровадив Національний банк України на пів року.</div></div><div><div><em><strong>Який ліміт встановлено</strong></em></div></div><div><div><em>&quot;Із 1 жовтня 2024 року до 31 березня 2025 року включно&nbsp;заборонити здійснювати перекази в межах України з усіх рахунків фізичної особи-користувача, відкритих у цього надавача платіжних послуг у національній валюті, що в сумі перевищують&nbsp;150 000 гривень включно на місяць, на рахунки інших фізичних осіб-отримувачів, під час яких використовуються реквізити електронних платіжних засобів фізичних осіб-отримувачів&quot;,</em> – йдеться у постанові НБУ від 27 серпня.</div><div>Ліміт не діятиме для:</div><ul dir=&quot;ltr&quot;><li role=&quot;presentation&quot;>рахунків волонтерів, які відповідають критеріям, встановленим&nbsp;<a href=&quot;https://bank.gov.ua/ua/legislation/Resolution_27082024_102&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>постановою</a></li><li role=&quot;presentation&quot;>осіб, які мають щомісячний дохід з підтверджених джерел, більший за суму ліміту</li><li role=&quot;presentation&quot;>при переказах коштів між власними рахунками клієнта в одному банку</li><li role=&quot;presentation&quot;>переказів юридичних осіб та при переказах за реквізитами IBAN</li></ul><div>В НБУ наголосили, що&nbsp;встановлені ліміти не вплинуть на діяльність волонтерів.</div><div><em>&quot;Це обмеження не стосується перерахування коштів за реквізитами IBAN. Тобто якщо хтось має потребу перерахувати 200 тисяч гривень, то жодної проблеми в цьому нема. І ще важливо розуміти, що це обмеження тимчасове&quot;, –</em> заявив в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитро Глінський.</div><div>Банки встановили ліміт автоматично, тож&nbsp;людина не зможе його перевищити, якщо вона не волонтер чи не отримує офіційні доходи у сумі 150 тис. грн і більше.</div><div><em>&quot;Ліміт встановлено автоматично, але для зручності клієнтів ми надсилаємо повідомлення, коли людина вичерпала вже 50% встановленої суми&quot;</em>, – заявив керівник PR-служби ПриватБанку Олег Серга.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><strong><em>Навіщо ввели обмеження</em></strong></div><div>Встановлення лімітів має на меті зменшити протизаконне використання платежів, у тому числі використання рахунків &quot;дропів&quot;, які є одним із механізмів тіньової економіки.</div><div>&quot;Дропи&quot; – це клієнти банку, які &quot;продають&quot; доступ до своїх карткових рахунків третім особам. Ті використовують їх як &quot;транзитні рахунки&quot; для переказу та відмивання коштів.</div><div>Цьогоріч великі банки розірвали співпрацю з понад 80 тис. клієнтів, бо ті працювали у системі &quot;дропів&quot;. В НБУ заявляють, що через картки &quot;дропів&quot; можуть перераховувати до 200 млрд грн на рік.</div><div><em>&quot;Наша позиція: ринок не повинен бути зарегульованим. Але в ситуації, коли бюджет втрачає мільярдні суми податків через протиправні схеми, такі кроки необхідні&quot;, –</em> заявив голова НБУ Андрій Пишний.</div><div>Обмеження запровадили на 6 місяців, щоб розробити механізми, які допоможуть позбутися проблеми, пояснюють у НБУ.</div><div>Додамо також, що за словами заступника голови НБУ Дмитра Олійника, із вересня 2023 року Нацбанк спостерігає аномальну кількість переказів серед фізичних осіб, а за минулий рік перекази зросли із 210 млрд у січні до 247 млрд грн у грудні 2023-го.</div><div>Також у березні 2024 року загальна кількість випущених платіжних карток досягла 117,3 млн штук. Це на 1% перевищило кількість карток за три місяці до того, у січні. Кількість &quot;активних&quot; карток зросла на 2% – із 51,6 млн штук у січні до 52,7 млн. Втім, у схемі &quot;дропів&quot; можуть активізувати &quot;неактивні&quot; рахунки.</div><div><em><strong>Чи допоможе ліміт позбутись &quot;дропів&quot;</strong></em></div><div>Експерти одноголосно заявляють, що поки незрозуміло, чи запроваджений ліміт допоможе позбутись &quot;дропів&quot; та чи вдасться це зробити протягом 6 місяців, адже саме стільки діятимуть обмеження. Глінський припускає, що &quot;дропи&quot; можуть знайти лазівки, аби здійснювати перекази.</div><div><em>&quot;Як правило, коли запроваджуються якісь обмеження, а в когось є велика потреба у цих послугах, то знаходяться якісь компенсаторні заходи, аби їх отримати, але це не означає, що можна буде компенсувати весь обсяг переказів. Також встановлення силового обмеження точно призведе до збільшення витрат на організацію рахунків для використання &quot;дропами&quot;, – </em>пояснив Глінський.</div><div>За його словами, встановлений ліміт точно обмежить кількість незаконних операцій, тому ефект від нововведення буде.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><strong><em>Як це вплине на пересічних українців і чи можна збільшити ліміт</em></strong></div><div>За даними НБУ, 98% українців здійснюють щомісяця перекази, які не перевищують встановлений ліміт. Відповідно, на пересічних українців обмеження не вплинуть.</div><div>Пишний заявив, що у разі потреби ліміт можна збільшити. Також він наголосив, що обмеження діятимуть лише на вихідні операції, при цьому обмежень для зарахування на карту не буде.</div><div><em>&quot;Ми рахували обсяги операцій, 99,3% наших клієнтів ніколи не робили перекази на суму 150 тис. грн. Тим паче людина може збільшити ліміт, якщо вона підтвердила в банку доходи відповідної суми, або вона є волонтером і має відповідні документи. Ми майже не стикалися зі скаргами клієнтів щодо цього обмеження&quot;, </em>– додав представник &quot;ПриватБанку&quot;.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><em><strong>Які подальші кроки планує зробити НБУ</strong></em></div><div>НБУ планує для боротьби з використанням ринку платіжних послуг в протиправних цілях запровадити наступні рішення:</div><ul><li>збільшити суми штрафів до порушників платіжного законодавства та забезпечити умов для оперативного обміну даними з Кіберполіцією</li><li>запровадження правових норм для притягнення до відповідальності організаторів та учасників протиправних схем</li><li>створити реєстр клієнтів, картки яких були використані в протиправних схемах. Дані з цього реєстру зможуть використовувати банки при встановленні ділових відносин з клієнтами</li><li>розширити регуляторні повноваження НБУ для застосування заходів впливу та обмежень до гравців ринку, що не забезпечують ефективну боротьбу з наявними та новими схемами</li><li>посилити вимоги до банків та небанківських установ щодо неухильного дотримання вимог законодавства та налагодження ефективної роботи власних автоматизованих систем, а також створення індикаторів, правил та моделі виявлення нетипової поведінки клієнтів.</li></ul><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68676/ 2024-10-09 08:23:20 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68670/ Одеські реабілітологи обмінялися досвідом зі спеціалістами Національного реабілітаційного центру Unbroken/Незламні у Львові. <div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://omr.gov.ua/ua/news/239255/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot;>повідомили&nbsp;</a>у міськраді.</div><div>У Центрі отримують комплексну кваліфіковану медичну допомогу військовослужбовці та цивільні – дорослі та діти, які втратили кінцівки.&nbsp;</div><div>Серед напрямків роботи Центру – реконструктивна хірургія, ортопедія і протезування. Особам з інвалідністю не лише встановлюють протези, тут їх виготовляють.&nbsp;</div><div>Крім того, у Центрі займаються фізичною, психологічною та психосоціальною реабілітацією. На думку фахівців, такий обмін досвідом між регіональними реабілітаційними центрами дозволить значно покращити якість, терміни лікування та реабілітації поранених. <br><em>«Ми вже розпочали підготовку до проведення перших тренувань та секцій для фахівців обох регіонів», -</em> наголосив очільник відділу реабілітації &nbsp;міського Департаменту охорони здоров’я Василь Рибак.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><blockquote><div><br></div></blockquote> Здоров'я http://izmail.es/article/68670/ 2024-10-08 23:49:15 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68671/ У перші дні повномасштабного вторгнення американський історик і письменник Тімоті Снайдер зателефонував головній редакторці «Української правди» Севгіль Мусаєвій і запропонував свою допомогу у перекладі статей видання. <div><em>«Це є прикладом непередбачуваності самого Тімоті Снайдера, великого друга України», </em>– пригадує журналістка перед початком публічної дискусії між нею і Снайдером у Празі 15 липня.</div><div>Непередбачуваність у діях людей, державних посадовців і цілих народів є саме тим, що робить їх вільними, і це саме те, що не дозволило більшості експертів і політичних радників коректно спрогнозувати те, що Україна встоїть перед нападом росії у лютому 2022 року, дещо раніше розповів у своїй лекції «Гавел, непередбачуваність і свобода» сам Снайдер. Лекцію, а також публічну дискусію за участі&nbsp;<strong>Севгіль Мусаєвої</strong>, серед інших прийшли послухати президент Чехії&nbsp;<strong>Петр Павел</strong>, а також міністр закордонних справ&nbsp;<strong>Ян Ліпавський</strong>. Радіо Свобода наводить основні ідеї з обговорення про роль журналістів під час війни, «компроміси з росією» та прагматичні інтереси Заходу у підтримці України.</div><div><strong><em>«Ми не можемо функціонувати як вільні суспільства, навіть у найкращі часи, без журналістів»</em></strong></div><div><strong>Тімоті Снайдер:</strong>&nbsp;однією з ілюзій того, як ми говоримо про свободу є уявлення про те, що правда автоматично&nbsp;виявляє себе. У нас є уявлення про вільний ринок ідей: ви щось говорите, і ви щось говорите, і якимось чином правда випливає на поверхню. А це просто не так. І ніколи так не було. І зараз це набагато менше відповідає дійсності, ніж 20 років тому, тому що зараз менша кількість людей контролює більшу кількість ЗМІ, і робота журналістів-розслідувачів є в небезпеці.</div><div>І причина, чому журналісти-розслідувачі і репортери важливі, полягає в тому, що факти не виростають природним чином із землі. Люди повинні шукати їх, і вони завжди йдуть на певний ризик. І, звісно, воєнні репортери ризикують ще більше.</div><div>У моїй країні залишилося лише кілька тисяч репортерів. І це частина більшої проблеми. Я усвідомив цю проблему, загальну проблему, на дуже яскравому прикладі українських, а також, заради справедливості, російських військових репортерів у 2014 році. Я зрозумів, що якби не було кількох людей, які насправді їздили на фронт і писали про те, що відбувалося в лютому, березні, квітні, травні 2014 року, ми б про це просто не знали. Не було б ніяких свідчень. Ми б не мали жодного способу дізнатися.&nbsp;І тому свою книгу «Шлях до несвободи» я присвятив репортерам як героям нашого часу, і я глибоко в це вірю. Я думаю, що кожен, хто обирає цю професію, робить можливим для всіх нас те, що інакше було б неможливим. Ми не можемо функціонувати як вільні суспільства, навіть у найкращі часи, без журналістів.</div><div><strong>Севгіль Мусаєва:</strong>&nbsp;до лютого 2022 року я бачила, що є представницею професії, яка майже вимирає. Здавалося, що журналістика нам більше не потрібна. І мені треба буде думати про щось інше, можливо, через кілька років. Але потім почалася війна. Війна – це постійні чесні відповіді самому собі. І це про вибір, який ти робиш щодня. А для журналістів – щомиті.&nbsp;І я зрозуміла важливість журналістики, важливість новин у перші дні вторгнення, коли люди не готові були лягати спати, не прочитавши новини. У перші дні вторгнення у нас було 7,5 мільйонів унікальних відвідувачів на нашому сайті, і вони шукали новини, тому що йшлося про порятунок життів.</div><div>Йшлося буквально про порятунок життів. Я пам'ятаю, як на початку квітня 2022 року я поїхала в село, яке було деокуповане українськими військами, і зустріла жінку, яка плакала і казала, що найважче для неї в окупації було не те, що вона залишилася без їжі чи без води. Найважче для неї було бути без новин, тому що вона не знала, хто контролює село, як насправді будуть організовані зелені коридори, чи є у неї шанс врятувати своє життя?</div><div><strong><em>Як контролювати владу в час, коли вона бореться з агресією росії?</em></strong></div><div><strong>Севгіль Мусаєва:&nbsp;</strong>у перші дні та місяці вторгнення йшлося про солідарність зі своєю державою, зі своїм урядом, зі своїм народом. І насправді ми більше зосереджувалися на висвітленні російських воєнних злочинів. Я пам'ятаю, як ми знайшли активи російських олігархів, а через два дні мені почали телефонувати і питали, чи можемо ми перекласти назви всіх тих яхт, які ми опублікували на своєму сайті? Пізніше всі ці яхти були заарештовані. Це про позитивний вплив журналістики під час війни.</div><div>Що стосується критики власного уряду, то насправді у нас була дискусія всередині команди, в нашому медіапросторі, чи це на часі? І ми зрозуміли, що це питання відповідальності, як перед нами, так і перед нашими читачами. Тому що якщо після закінчення війни, коли народ України заплатить таку високу ціну за право бути незалежною демократичною державою і зрозуміє, що хтось не поніс відповідальності за використання схем, за корупцію, це буде несправедливо по відношенню до наших солдатів, це буде несправедливо по відношенню до нашого народу. І це буде наша відповідальність, що люди про це не знали.<br><strong>Тімоті Снайдер:</strong>&nbsp;передовсім ті, хто бореться з агресією в&nbsp;Україні – це солдати на передовій, інші члени ЗСУ, територіальної оборони, їхні сім'ї та друзі, а також сотні і сотні крихітних неурядових організацій, які їх забезпечують, і, я б сказав, журналісти, які безпосередньо не воюють на війні, але журналісти створюють умови, де певні речі стають можливими.</div><div>Справа не в тому, що у вас є хороші журналісти і погані, корумповані політики. Це не так просто. Справа в тому, що для того, щоб мати демократичне, плюралістичне громадянське суспільство, яке бореться з війною, потрібно мати багато речей, які відбуваються одночасно, дуже багато ланок співпраці та дуже багато довіри.</div><div>Один зі способів ведення цієї війни полягає в тому, що різні люди, які можуть не знати одне одного, можуть відправляти речі на фронт, тому що у них є спільний друг або щось подібне. Таким чином, вантажі надсилаються з однієї частини України в іншу завдяки цим мережам&nbsp;довіри. Довіра дуже важлива, і це позитивна річ. Українці змогли захистити себе так довго завдяки різного роду невеликим мережам зв’язків.</div><div>Тож у мене є конструктивна пропозиція для людей за межами України. Для вас, звичайно, дуже важливо відстежувати і намагатися зупинити корупцію у владі України. Але якщо ви хочете досягти позитивних змін, слід активно підтримувати українські організації громадянського суспільства.</div><div>Що мене турбує в західній політиці, – це те, що ми завжди робимо все на рівні держав. Це звичка. Це найпростіший спосіб робити речі. Але якщо визнати, що сама наявність демократії в Україні значною мірою є наслідком дій громадянського суспільства, яке чинило тиск знизу, і якщо усвідомити, що успіх у війні також значною мірою є результатом дій громадянського суспільства, яке протистояло вторгненню зсередини, тоді можна зробити висновок: «Ага, добре, я буду критикувати державу, але я визнаю позитивну особливість України, яка полягає в тому, що є тисячі маленьких груп, які, доклавши трохи зусиль, я, можливо, міг би підтримати».</div><div>І це також, до речі, є антикорупційним заходом, тому що якщо ви підтримуєте маленькі групи громадянського суспільства, вони будуть ліпше долати корупцію, ніж ми з Брюсселя, Берліна чи Вашингтона.</div><div><strong><em>Чому для світу важливо підтримувати Україну?</em></strong></div><div><strong>Тімоті Снайдер:</strong>&nbsp;перш ніж наводити серйозні аргументи про інтереси, я думаю, варто почати з певних аргументів про людяність. Ми дійсно повинні бути здатними співпереживати людям, які перебувають під окупацією. Ми дійсно повинні бути здатними піклуватися про десятки тисяч дітей, які були депортовані та асимільовані.&nbsp;Ми повинні робити це по-людськи, навіть якщо ми не знаємо, чи є це з юридичної точки зору геноцидом. Ми повинні мати змогу думати про те, як це, коли такі великі європейські міста, як Харків, зазнають обстрілів майже щодня, або коли такі великі європейські міста, як Маріуполь, повністю стираються з лиця землі.</div><div>Я думаю, що цього має бути достатньо, якщо не для нас, американців, то принаймні для європейців, які набагато ближчі. Я дійсно думаю, що цього має бути достатньо. Це близько до вас. Ви маєте економічну силу, щоб змінити ситуацію – масштаби людських страждань надзвичайні. Ви можете зробити набагато більше, щоб зупинити це.&nbsp;Але з точки зору інтересів, європейський порядок, в якому ви всі живете, загалом базується на правовому принципі, що суверенні держави мають кордони, які не повинні порушуватися. росія порушує кордон України і претендує на анексію її території, тим самим прямо атакуючи цей принцип міжнародного права, який приніс європейцям більше користі, ніж будь-кому іншому.&nbsp;Європейський Союз заснований на ідеї, що суверенні держави можуть співпрацювати. Це постімперський порядок, єдиний, який ми зараз маємо у світі. росія прямо на нього нападає. росія атакує не лише Україну, вона атакує Європу в тому сенсі, що вона каже: «ми все ще живемо в імперському світі». У російських зовнішньополітичних документах Європейський Союз розглядається як відхилення і як тимчасовий стан речей, який незабаром закінчиться, виходячи з логіки, що історично, а отже, і в майбутньому, справді важливими є імперії. Це те, що вони підготували для вас. А конкретно вони натякають, що Європейському Союзу прийде кінець.</div><div><strong>Китай</strong>. Саме там всі думали, що почнеться наступна світова війна, поки росія не вдерлась в Україну. Українці, стримуючи росію, стримують Китай так, як ніхто інший не може цього зробити. Американці не можуть цього зробити, тому що все, що ми робимо по відношенню до Китаю, може бути прочитано як провокація. Але українці, просто захищаючись, показують, наскільки важкими є наступальні операції. Вони демонструють, що велика війна в Китаї була б для нас дуже поганою.<br><strong>Ядерна зброя</strong>. Європейські країни вже дуже серйозно говорять про створення ядерної зброї, і не тільки європейські країни. І причина, чому вони це роблять, полягає в тому, що росія, ядерна держава, може перемогти Україну, неядерну державу. Якщо ми дозволимо ядерній державі просто розгромити неядерну державу, постійно погрожуючи застосуванням ядерної зброї, ми створимо світ, в якому країни середнього розміру в Європі та Азії вважатимуть, що вони повинні створити ядерну зброю для того, щоб захистити себе. А це світ, в якому ядерна війна набагато більш імовірна.</div><div>Отже, є багато, дуже багато причин, чому європейці і всі ми повинні піклуватися про Україну, багато вагомих причин. І один зі способів подумати про це полягає в тому, що, продовжуючи воювати, Україна відкладає всі ті майбутні перспективи, які я щойно описав. Ця часова лінія, в якій ми перебуваємо, стала можливою завдяки їм. Якщо ми їх підведемо, ми всі можемо дуже швидко перейти в дуже, дуже інший світ.</div><div><strong><em>Чи можливе припинення вогню і компроміс з росією?</em></strong></div><div><strong>Тімоті Снайдер:</strong>&nbsp;я думаю, що це неправильно, коли ми ведемо цю розмову англійською мовою з Праги. Я вважаю, що дуже важливо прислухатися до того, що думають українці, і відштовхуватися від цього. Я думаю, що також дуже важливо визнати, що майже всі прогнози щодо цієї війни виявилися помилковими. І якщо поглянути на консенсус в той чи інший момент, то цей консенсус, як правило, виявлявся помилковим щодо того, що станеться далі.&nbsp;Я особисто вважаю, що російська держава перебуває в набагато гіршому становищі, ніж люди зазвичай усвідомлюють. І я розумію війну у сенсі, який вкладав у війну&nbsp;<strong>Карл фон Клаузевіц</strong>. Тобто війна пов'язана з політикою і з тим, чи може ваша система продовжувати існувати з політичної точки зору. Я думаю, що однією з сильних сторін української системи є те, що можна мати критичні погляди і висловлювати їх, і це може призвести&nbsp;до позитивних змін під час самої війни, чого не можна сказати про росію. Такі розмови неможливі в росії. І це одна з багатьох слабкостей російської держави в цьому конфлікті.</div><div>Люди починають війни з одних міркувань, а потім переходять до інших. І це дуже загальні історичні закономірності. Вони стосуються не лише росії. Але врешті-решт ви потрапляєте в стан, коли ваше обґрунтування війни змінилося стільки разів, що навіть вам самим не зрозуміло, що ви робите. І якщо ви подивитеся російську пропаганду, то побачите, що вони починають втрачати свій наратив, вони імпровізують так, як ніколи раніше не імпровізували. На початку це було божевілля, але це було божевілля в певній мірі організоване. Це одна річ.</div><div>Інша річ, що у них не все так добре на полях битв. Вони захопили кілька сіл на Донбасі, але вони втратили десятки тисяч людей, щоб в результаті не захопити жодної території в Харківській області. Вони просто, по суті, влаштували в'єтнамську війну. Вони фактично втратили стільки ж військ, скільки Сполучені Штати втратили у В'єтнамі, щоб не захопити жодної території в Харківській області. Я не думаю, що це може тривати нескінченно.</div><div>І справа не лише в цифрах. Справа ще й у тому, звідки приходять солдати. Загиблих серед азійських національних меншин було непропорційно більше протягом перших шести чи дев'яти місяців війни в Україні. А потім здебільшого гинули солдати, грубо кажучи, з бідних провінцій. Лише зараз доходить до того, що туди посилають синів середнього класу або міських жителів. І це починає набувати політичного сенсу.</div><div>А коли українці виводять з ладу один нафтопереробний завод за іншим, про це можуть навіть не повідомляти, не кажучи вже про те, що це означає для російської громадської думки. На додаток до цих факторів, у мене є загальна думка, що, ймовірно, відбувається більше, ніж ми можемо бачити на поверхні.<br>Щодо ж того, чому пересічні росіяни досі бачать сенс у війні, то я боюся, що буває так, що люди, які не бачать сенсу у війні, починають його бачити після того, як вони втрачають близьких їм людей. Тож коли гине ваш брат, або ваш чоловік, або ваш син, війна повинна мати сенс. Повинна бути причина для цього. І це просто логіка самопожертви, так? І я думаю, що росія зараз саме у такому стані. Я не думаю, що вони зможуть там довго залишатися. Ця логіка, що війна має сенс, бо ми вмираємо, працює деякий час, але вона не працює нескінченно.</div><div><strong>Севгіль Мусаєва:</strong>&nbsp;це війна між двома системами: автократією і демократією. І це не про кордони 1991 року. Це, безумовно, про кордони в наших головах і червоні лінії в наших головах. Звичайно, багато хто думає, що перемогти росію в Україні неможливо. Але є інші способи, як ми можемо виграти цю війну. І це також про перетин кордонів у наших головах, перетин червоних ліній, бути непередбачуваними в тому сенсі, що ми можемо&nbsp;перемогти росію, наприклад, економічно. Ми можемо припинити торгівлю з росією, наприклад, можемо подумати про санкції. Так, санкції працюють, і російська економіка страждає. Але цього недостатньо. Ми можемо зробити більше.</div><div>Якщо уявити, що Україна погодиться на припинення вогню, то станеться те саме, що сталося в Чечні після першої війни. Через пару років росія повернулася. Буде те саме. І навіть якщо ми уявимо якесь перемир'я в обмін на відмову від частини української землі, я вважаю, що окупація – це інша форма війни, і я знаю, про що говорю. У мене є родичі в Криму, і вони насправді уникають навіть розмов зі мною, щоб врятувати своє життя, тому що для них це дуже небезпечно.</div><div><div><div><div></div></div></div></div><div>Кілька днів тому я зустрічалася з&nbsp;<strong>Наріманом Джелялом</strong>, заступником голови Меджлісу, який провів 2 роки, 10 місяців і 10 днів у російській в'язниці. Він був засуджений за тероризм три роки тому за участь у Кримській платформі. А скільки українців на окупованих територіях можуть переслідуватися росіянами? Можете собі уявити. Правозахисники кажуть, що в тюрмах перебуває від 20000 до 50000 людей, які є цивільними особами, і ми не маємо жодного механізму, щоб їм допомогти і звільнити їх зараз.</div><div>А після звільнення Ізюма та інших населених пунктів ви бачите, що насправді зробила росія на окупованих територіях. Вони залишили масові поховання, вони зруйнували міста. Вони зруйнували життя людей. І це не стосується одного покоління чи двох поколінь. Це буде впливати на Україну ще багато років.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68671/ 2024-10-08 23:00:05 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68672/ У Міністерстві оборони офіційно з'явилася нова окрема структурна одиниця, що відповідатиме за кіберзахист – Центр реагування на кіберінциденти. <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://www.mil.gov.ua/news/2024/10/07/ataki-hakeriv-na-minoboroni-vidbivatime-novostvorenij-czentr-reaguvannya-na-kiberinczidenti/&quot; rel=&quot;nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>повідомила</a>&nbsp;пресслужба відомства.</div></div><div>Зазначається, що координувати його діяльність буде заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко.</div><div>Вона зауважила, що створення такого Центру реагування на кіберінциденти - важливий і необхідний крок для країни, що воює і обороняється, адже ворог щоденно тисне не тільки на фронті, а ще й у цифровому полі бою.<br><em>&quot;Агресор намагається сповільнити наш стрімкий розвиток. Центр допоможе покращити стан кібербезпеки та забезпечити належне реагування на кіберінциденти&quot;, -</em> заявила Черногоренко.</div><div><em><strong>Що відомо про Центр реагування на кіберінциденти</strong></em></div><div>Головними завданнями Центру реагування на кіберінциденти є:</div><ul><li>реагування на кіберінциденти і кібератаки, усунення їхніх наслідків;&nbsp;</li><li>вжиття заходів кіберзахисту інформаційно-комунікаційних систем Міністерства оборони;&nbsp;</li><li>впровадження й використання систем управління інцидентами кібербезпеки і обміну інформацією про кіберзагрози;&nbsp;</li><li>взаємодія з підрозділами субʼєктів національної системи кібербезпеки і Сил оборони в частині спільного виконання завдань;&nbsp;</li><li>організація і проведення практичних навчань у сфері кібербезпеки;&nbsp;</li><li>співпраця із НАТО та іншими суб'єктами оборонної сфери щодо безпеки кіберпростору і спільного захисту від кіберзагроз.</li></ul><aside></aside>Також повідомляється, що військовослужбовці Центру цілодобово забезпечують моніторинг та реагування на кіберінциденти.<br><div>До цього команда кібербезпеки функціонувала в Центрі інновацій Міністерства оборони. Виокремлення у спеціальну структурну одиницю дозволить розширити зону відповідальності в сфері кіберзахисту.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68672/ 2024-10-08 22:20:33 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68673/ Південний офіс Держаудитслужби звершив ревізію фінансово-господарської діяльності НПП &quot;Тузловські лимани&quot;. Матеріали ревізії скеровані до територіального управління ДБР, розташованого у Миколаєві. <div><div><div><div>Про це у відповідь на запит&nbsp;УНН&nbsp;повідомили в Південному офісі Держаудитслужби.</div></div></div></div><div><div>Наказ про проведення ревізії видано 23 квітня 2024 року. Аудитори перевіряли фінансово-господарську діяльності нацпарку за період з 1 січня 2020 року по 31 травня 2024 року.</div><div>29 серпня 2024 року керівництво нацпарку отримало від аудиторів акт ревізії і висловило свої заперечення. Однак, у Держаудитслужбі їх спростували, і направили матеріали за підсумками аудиту до ДБР.</div><div>Матеріали аудиту були додані до кримінального провадження №12024168240000026, відкритого у квітні цьогоріч (ч. 1 ст.&nbsp;351 ККУ).</div><div>Нацпарк &quot;Тузлівські лимани&quot; славиться не тільки унікальною природою, але й постійними скандалами з його &quot;незмінним&quot; керівництвом. Впродовж багатьох років нацпарком керують одні й ті самі люди, з приставкою тимчасових виконувачів обовʼязків, оскільки Мінекології ніяк не призначить відкритий конкурс. За неперевіреною інформацією, керівництво нацпарку має родинні звʼязки з посадовцями Офісу Генерального прокурора. Зокрема місцева активістка та журналістка Оксана Піднебесна&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/share/p/3WkLxS2TfkM2C6Mj/?mibextid=K35XfP&quot;>натякає</a>&nbsp;що керівництво нацпарку &quot;покриває&quot; співробітник Офісу Генпрокурора Максим Попов.</div><div>Імовірно, саме цим можна пояснити ігнорування у Мінекології постійних скандалів та проблем в нацпарку. Зокрема, масового браконьєрства, яке ледь не щомісяця виявляють правоохоронці. Це свідчить про те, що 45 співробітників нацпарку, на яких щорічно держава витрачає близько 5 млн грн, не можуть впоратися з основним своїм завданням - охороною природи.</div><div>Звільнити керівництво нацпарку вимагають також сусідні громади та місцева влада, наголошуючи на неефективності управління природним ресурсом.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Кримінал, події http://izmail.es/article/68673/ 2024-10-08 21:00:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68674/ Якщо виходити з історичного досвіду, то зазвичай війни виграють ті, хто має більшу економіку. <div><em>У випадку російсько-української війни, врешті-решт здобути перемогу може саме Україна, якщо її економіку підтримають такі гравці як США, Канада, більшість ЄС, а також азійські демократії на кшталт Японії та Південної Кореї, вважає американський історик і письменник Тімоті Снайдер.</em></div><div>В ексклюзивному інтерв'ю для Радіо Свобода він поділився думками про те, що зазвичай ігнорують політики, коли ухвалюють рішення про підтримку України, чому ризики у випадку поразки росії перебільшені, та як на успіх України можуть вплинути проблеми із мобілізацією.<br><em><strong>–</strong>&nbsp;<strong>В одній зі своїх лекцій ви сказали, що історія не повторюється, всупереч поширеній думці. Чи дає це привід для оптимізму українцям, які вважають, що український народ наступав на ті самі граблі у відносинах з росією? Чи будуть цього разу враховані помилки минулого?</strong></em></div><div>– Якби історія повторювалася, ніхто з нас не був би вільним. Якщо історія повторюється, то вона буде схожа на пісню по радіо, яку ми щойно прослухали і не можемо змінити. Але вона не схожа на пісню по радіо. Ви можете&nbsp;використовувати історію, щоб побачити закономірності. Ви можете використовувати історію, щоб вчитися. Ви можете використовувати історію навіть для того, щоб іноді передбачати речі. Але всередині історії завжди є люди, які думають про момент, в якому вони існують, і тоді роблять непередбачувані речі. Це перший пункт.&nbsp;Другий момент. Історія України дуже довга, і в історії України відбувалося багато цікавих речей. Епізод з росією – це насправді невелика частина історії України. Чим більше я дізнаюся про історію України, тим більше історія України насправді спонукає мене думати про різні людські можливості. Не те, щоб це робило вас оптимістами. Але це змушує нас усвідомити, як багато відкритих можливостей існує.</div><div><em><strong>–&nbsp;</strong><strong>Для українців у цій війні на кону стоїть питання збереження української держави. А чи реальний справді сценарій, що українці можуть втратити державність? І чи може Захід це допустити? З точки зору того, як працює історія, цей варіант імовірний, чи не так?</strong></em></div><div>– Розумієте, все можливо. З історичної точки зору, про війну можна сказати, що сторона з більшою економікою зазвичай перемагає. Це одна річ. І Україна має бути тією стороною, яка має більшу економіку, тому що її мають підтримувати Сполучені Штати, Канада, більшість європейських країн, певною мірою Південна Корея, Японія. Якщо ці країни трохи мобілізують свої економіки, то Україна врешті-решт виграє війну. Це одна з історичних закономірностей.&nbsp;Інша історична закономірність полягає в тому, що війни ведуться на території, а не в головах людей. росіянам досить добре вдалося проникнути у свідомість людей на Заході і відволікти нас від базових територіальних реалій. Україна може перемогти, якщо контролюватиме північне узбережжя Чорного моря. Україна може перемогти, якщо зможе зробити так, щоб росії було надто дорого продовжувати війну.&nbsp;Я вірю, що такі речі можливі. Але жоден історик і жоден політолог не може сказати вам, що точно станеться. Я лише скажу, що Україна може виграти цю війну, якщо матиме підтримку своїх союзників. Якщо ми зосередимося на контролі над правильними територіями і будемо розуміти, що ця війна, по суті, політична, а не психологічна. Йдеться не про наші почуття, а про те, як довго путін політично зможе продовжувати робити те, що він робить.</div><div ct=&quot;Article&quot; inline=&quot;False&quot;><div><strong><em>– Уточнення: якщо допустити, що саме територіально Україна програє війну, чи можливе збереження українського народу, наприклад, в еміграції, якщо уряд буде в еміграції. Чи можливе через століття або й коротший період часу відновлення української державності? Чи програш у війні територіально означатиме і зникнення українського народу?</em></strong></div></div><div>– Я відповім на ваше запитання, але мене цей сценарій не дуже турбує. Я не бачу майбутнього, в якому не буде української держави на території нинішньої України, і я просто не бачу, що це дуже ймовірно. Війна може закінчитися по-різному, але я не думаю, що вона закінчиться так, як хочуть росіяни, тобто з повним контролем над територією України.&nbsp;Те, що ви описуєте, – це те, що росія хотіла б, щоб сталося. Вони хотіли б контролювати територію і вони хотіли б знищити українське суспільство. Вони хотіли б, щоб української нації не існувало. Це дуже очевидно. Якщо вони контролюватимуть всю територію, то можна уявити собі уряд у вигнанні, можна уявити собі українську культуру у вигнанні. Але я просто не вірю, що це станеться. Ми знаємо, що це може статися, бо так вже бувало. Але я не думаю, що це на нас чекає у майбутньому.</div><div><strong><em>– Ми бачимо, що західні лідери підтримують Україну, як вони кажуть, для того, щоб Україна мала сильну позицію на майбутніх переговорах. Чи можливі такі переговори і якими вони можуть бути?<br></em></strong>– Для мене це складне запитання, тому що я не дипломат. Я нікого не представляю. Можу лише сказати, що найкраща переговорна позиція – це коли ви виграли війну. І тому оце розрізнення, яке люди роблять між сильною переговорною позицією і фактичною перемогою у війні, не є, на мою думку, правильним. Якщо ви хочете, щоб Україна мала сильну переговорну позицію, це означає, що ви хочете, щоб вона виграла війну. І ви повинні так і казати, тому що це набагато зрозуміліше.&nbsp;І я думаю, що це також призводить до більш ефективних дій, тому що формулювання про допомогу Україні «стільки, скільки буде потрібно» або слова про звитягу України, або слова про те, що росія не переможе, на практиці не зовсім зрозумілі. Але якщо ви починаєте говорити про перемогу у війні, то ви починаєте думати: «Гаразд, що я можу зробити, щоб перемога стала можливою?». Я думаю, що це призводить до іншої політичної динаміки або іншої інституційної динаміки. І я думаю, що це також найбільш гуманний спосіб говорити про війну, тому що вона закінчиться лише тоді, коли Україна переможе.&nbsp;Я намагаюся змусити американців говорити про перемогу України з березня або квітня 2022 року, і вони рухаються в цьому напрямку. Просто це відбувається дуже повільно. Я не хочу обіцяти вам нічого, чого не станеться. Але я думаю, що вони повільно рухаються в цьому напрямку. І буде цікаво подивитися, що адміністрація Байдена зробить зараз, тому що вони в певному сенсі зараз вільніші. Їм не потрібно так сильно турбуватися про вибори або про те, що говорить преса. Я думаю, що в наступні 4-5 місяців у них буде набагато більше свободи дій.</div><div><strong><em>– Існує також популярна концепція, що всі імперії неминуче занепадають. Чи вважаєте ви, що росія неминуче розпадеться на національні держави?</em></strong></div><div>– Я маю дуже конкретну точку зору, яка полягає в тому, що імперіям корисно програвати війни. Вони не завжди їх програють, але для них це добре. І я маю на увазі Польщу, Німеччину, Італію – це все постімперські країни. Іспанія, Франція, Великобританія – це постімперські країни. І те, що називається європейською інтеграцією – це постімперське явище. І в повсякденній політичній практиці намагання зберегти імперію несумісне з намаганням зберегти верховенство права чи права людини.&nbsp;І ми бачимо, що у випадку з росією, очевидно, вони намагаються просто продовжувати геноцид в Україні, але війна унеможливлює будь-яку нормальну політику в росії. Тож чи вважаю я, що Російська імперія має розпастися? російська держава може продовжувати існувати, не будучи імперією. Це теж можливо. Я думаю, що це більш імовірно.&nbsp;Але я думаю, що американці, українці та інші повинні думати про це таким чином. Перемога над росією у війні – це найкраще, що ми можемо зробити для росії. Що буде в росії після цього, залежить від росіян, від людей, які живуть на цій території. Для них було б добре програти цю війну так само, як для Франції було добре програти в Алжирі, так само, як для Німеччини було добре програти в 1945 році. Для них це було б добре. Але що станеться після цього – не наша справа. Я не думаю, що це стосується когось, окрім людей, які там живуть.</div><div><em><strong>–&nbsp;</strong><strong>Складається враження, що люди на Заході бояться розпаду росії, як боялися розпаду Радянського союзу. Тут виникає насамперед питання розповсюдження ядерної зброї. Як переконати суспільство на Заході, що це не має бути аж такою проблемою, і що Україна не мала б платити своїми життями за це?</strong></em></div><div>– Так, це гарне запитання. Я думаю, що проблема в тому, що ми переоцінюємо власну силу. Ми не хотіли, щоб Югославія розпалася. Вона розпалася. Ми не хотіли, щоб розпалася Чехословаччина. Вона розпалася. Ми не хотіли, щоб розпався Радянський Союз. І я зупинюся на цьому моменті, тому що зараз навколо цього так багато міфів, багато в чому завдяки росіянам. Американці дуже багато працювали в 1991 році, щоб зберегти Радянський Союз. Це те, чого ми хотіли. Але ми не змогли цього зробити.&nbsp;Ми повинні засвоїти, що насправді ми не можемо все контролювати. Я особисто не думаю, що російська федерація розпадеться, але в чому я впевнений, так це в тому, що, якщо це станеться, то це зробить не Америка. Це зроблять росіяни, або чеченці, або башкири. Це будемо не ми. Наші дії чи наша політика, ймовірно, не матимуть жодного значення.&nbsp;Я думаю, що ми потрапляємо в пастку власного марнославства, нам здається, що ми так багато контролюємо, але насправді ми не контролюємо, чи розвалиться росія, чи ні. Якщо росія розпадеться через те, що путін розв'язав дурну війну, то це буде, тому що путін розв'язав дурну війну. І це не буде нашою провиною. Це можливий сценарій, до якого ми повинні готуватися. Але ми не повинні думати, що ми повинні це зупинити, тому що це не наша робота, і ми не можемо цього зробити, навіть якщо б хотіли. Це не та річ, яку ми, на Заході, можемо зробити.&nbsp;Тому я думаю, що страх можна зрозуміти, але він стає своєрідним виправданням, тому що люди завжди почуваються в більшій безпеці, коли нічого не роблять. Але треба порівнювати ризики. Я думаю, що ризик того, що росія знищить Україну, здійснюватиме геноцид, стане більш потужною, підготує ґрунт для світового порядку під керівництвом Китаю, набагато більший, ніж ризик того, що росія програє війну, а потім росіяни почнуть думати, що їм далі робити.&nbsp;Тому особисто я думаю, що для росії було б добре опинитися в такому ж стані, в якому вона була в 1905 році, коли програла Японії. Їхнє ставлення до Японії було дуже схожим: «ми не можемо програти цю війну. Це неповноцінна країна, неповноцінна культура», оце все. А потім, коли вони програли, знаєте, у них були вибори, земельна реформа, і вони замислилися. Для росії було б непогано, якби це сталося. І тому я думаю, що ми повинні визнати, що ми не контролюємо це. І якщо росія програє, результат, ймовірно, буде хорошим.</div><div><em><strong>–&nbsp;</strong><strong>Однією з головних тем в Україні є мобілізація і той факт, що залишилося не так багато людей, які б добровільно приєднувалися до армії. Нещодавнє опитування Центру Разумкова свідчить, що лише 30 відсотків українців вважають ганебним ухилятися від призову. З історичної точки зору, наскільки важливим фактором у війнах є здатність мобілізувати і також мотивувати населення? І чи можливо виграти війну, якщо мотивація йти у військо серед населення падає?</strong></em></div><div>– Я думаю, що зараз – інший тип війни. Якщо поглянути на це в перспективі, то я вважаю, що українці продемонстрували неабияку готовність захищати свою країну. І за попередні два з половиною роки принесли величезні жертви в масштабах, які, я думаю, більшості західних суспільств важко навіть уявити. І я думаю, що опитування про мобілізацію слід розглядати саме в цьому контексті.&nbsp;І моя друга думка полягає в тому, що війну, в якій ми зараз перебуваємо, виграють безпілотники і захист від безпілотників, а також літаки. Вона буде виграна шляхом знищення російських аеродромів. Вона буде виграна шляхом знищення Керченського мосту. Вона буде виграна шляхом унеможливлення для росії робити щось інше.&nbsp;Це правда, що [охочих воювати] українців стало менше, і це правда, що українці воюють на самоті. І я думаю, що для української влади розумно планувати війну, яка не дасть можливості росії її продовжувати, а не намагатися силою витіснити кожного російського солдата з української території.&nbsp;Тож, безумовно, готовність воювати є фактором. І це фактор як з українського, так і з російського боку. І це свого роду перегони, хто виснажиться першим. росіяни зараз втрачають багато людей, щоб здобути дуже мало території, і вони розповідають все гірші історії про те, чому вони це роблять. Тож це, безумовно, фактор.&nbsp;[І ми більше знаємо про цю проблему в Україні, тому що] Україна – це демократія, це країна, де люди мають свободу дискусії, в Україні це інакше, ніж в росії. Ми можемо вести цю розмову, якщо захочемо. У росії ми не могли б вести цю розмову, ми б негайно опинилися у в'язниці, якби заговорили про те, що люди не мобілізуються. Ми буквально порушували б закон.&nbsp;Але це не означає, що в росії це не є проблемою. Я думаю, що в росії це стає політичною проблемою. У якийсь момент це стане політичною проблемою. Я маю на увазі, що це важливо, але потрібно враховувати ширший контекст.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68674/ 2024-10-08 20:10:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68669/ Тарас Федюк: роздуми про поезію, війну та справжність у літературі. <div>Тарас Федюк - поет, майстер філософської лірики - народився 6 жовтня 1954-го в Ананьєві. Закінчив українське відділення філологічного факультету Одеського держуніверситету. Президент Асоціації українських письменників (з 2000 року). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.</div><div>Мешкає поет на Одещині. Жартома каже, що він перекотиполе, бо прописаний у Києві, живе в Овідіополі, часом в Одесі, іноді на Хмельниччині.</div><div><strong><em>Про тих, хто пише про війну, «не вилазячи з європ»</em></strong></div><div><a href=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-daeh-avtograf.jpg&quot; link=&quot;external&quot; target=&quot;_self&quot; rel=&quot;external noopener noreferrer&quot; fancybox=&quot;post_image_0&quot; group=&quot;post_image_0&quot;><img fetchpriority=&quot;high&quot; decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-daeh-avtograf.jpg&quot; alt=&quot;Тарас Федюк дає автограф&quot; width=&quot;958&quot; height=&quot;1024&quot; srcset=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-daeh-avtograf.jpg 958w, https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-daeh-avtograf-281x300.jpg 281w, https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-daeh-avtograf-768x821.jpg 768w&quot; sizes=&quot;(max-width: 958px) 100vw, 958px&quot; status=&quot;loaded&quot; style=&quot;border:0px #0000ee;width:700px;height:744px;vertical-align:baseline&quot;></a></div><div></div><div><em><strong>- Пане Тарасе, ви колись зазначили, що європейська поезія давно здохла. А українська?</strong></em></div><div>- Навіть у вірші одному писав, що останнім поетом у Європі був Аполінер. Ну, це певна гіпербола, звичайно. Але те, що поезія в європейських країнах стала значною мірою експериментаторською і цікавить переважно філологічну професуру, то це загалом виглядає, що так. Та й наклади поетичних книжок більшості тамтешніх поетів у 150-200 примірників про це свідчать.</div><div>Щодо нашої поезії, то, на жаль, ми йдемо слідом за європейським кораблем, але іншим фарватером.&nbsp;<a href=&quot;https://odessa-life.od.ua/uk/article-uk/rosijska-literatura-ta-porozhni-polici-shho-sogodni-prodaietsja-v-knigarnjah-odesi&quot; link=&quot;internal&quot;>Наша поезія</a>&nbsp;вирішила зректися модерних пошуків і стала звичайним маслітом. Переважно верлібровим, бо верлібр легше перекладати іншими мовами.</div><div>А з початком війни масово кинулись писати вірші «про війну» поети-баталісти. Це ті, що не бачили в очі війни і не вилазять з європ, але клепають вірші про війну. Бо це зараз має попит на емпатійному «ринку». А ще гранти, резиденції, переклади та ілюзія світової слави. Не відчуваючи війни, не знаючи її, банально та безталанно намагаються «вибити сльозу» із себе та читача. Стільки тріскучої кон’юнктурної продукції, як тепер, я не бачив з часів до 91-го року, коли без «обов’язкових» віршів (умовно, про партію/комсомол) не виходила майже жодна книжка.</div><div></div><div>Але тоді це було примусом, а тепер – за всякі «ніштяки». Безумовно, трапляються і справжні, вистраждані вірші цієї теми, але я особисто бачив таких лише два. Це якщо говорити про «мейнстрім» (мейнстрім – популярний напрям в певній сфері). Але, дякувати Богові, є в тому процесі щасливі винятки як серед старших, так і серед молодших поетів. На ці винятки у мене і лишається надія.</div><div><em><strong>Завжди цікаво зазирнути в майбутнє</strong></em></div><div><a href=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Prezentaciya-Vidnokrayu.jpg&quot; link=&quot;external&quot; target=&quot;_self&quot; rel=&quot;external noopener noreferrer&quot; fancybox=&quot;post_image_0&quot; group=&quot;post_image_0&quot;><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Prezentaciya-Vidnokrayu.jpg&quot; alt=&quot;Презентація Виднокраю&quot; width=&quot;991&quot; height=&quot;1024&quot; srcset=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Prezentaciya-Vidnokrayu.jpg 991w, https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Prezentaciya-Vidnokrayu-290x300.jpg 290w, https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Prezentaciya-Vidnokrayu-768x794.jpg 768w&quot; sizes=&quot;(max-width: 991px) 100vw, 991px&quot; status=&quot;loaded&quot; style=&quot;border:0px #0000ee;width:700px;height:721px;vertical-align:baseline&quot;></a></div><div><strong><em>- Тарасе Олексійовичу, розкажіть про цьогорічне враження від свого поетичного туру та скільки книг вже видали?</em></strong></div><div>-&nbsp; Поетичний тур – це занадто голосно сказано. Було три презентації нових книжок «Кенотаф» та «Виднокрай» в Одесі, Вінниці та Києві. Збірка «Кенотаф» вийшла у січні 2022-го, за місяць до війни, і тому всі презентації, які планувались, я скасував.&nbsp; За 2022-2023 роки не провів жодної зустрічі з читачами. Не до цього було. Так склалося, що вся моя активність припинилася: десь донатив, зустрічався з волонтерами, мав клопоти, якими ми всі переймаємось. Але в цьому часі народилась нова книжка віршів «Виднокрай».</div><div>У цій збірці наважився оприлюднити експериментальні твори з тих часів, коли шукав певну музику і логіку на теренах абсурду та старого доброго «потоку свідомості». А кілька речей написані взагалі не для друку, а для себе та для дружнього читання за хмільними столами. Є зразки ненормативної лексики, які траплялись, каюсь, в моїй роботі протягом всіх років мого віршування. Сюди вибрав лише кілька тих «неподобств», де ця лексика, як на мене, має і сенс, і певне естетичне виправдання, і навіть своєрідну норму.</div><div>Зустрічаюсь з читачами нечасто, тому такі зустрічі завжди свіжі та «незамилені». Приходять до мене люди, як правило, ті, які знають мою творчість, яким цікаво спілкуватись зі мною, почути нові вірші, купити зрештою мою нову книжку. Тому мені завжди це цікаво. І повернутися в минуле. І зазирнути в майбутнє.</div><div>Щодо кількості книжок – то, повірте, кількість в поезії не має жодного значення. Але, якщо вже питаєте, то понад два десятки за 55 років творчої роботи.</div><div>Ще уклав книгу вибраних творів з підзаголовком «Вірші замкненої кімнати» та назвою «Авісага». Мабуть, видам за кілька років. А до ювілею з’явиться книга спогадів як вдячність всім, хто був у моєму житті!</div><div><strong><em>- Чимало ваших збірок названі по-федюківськи смачно: «Кенотаф», «Канабіс», «Транстністрія», «Хуга», «Цеглина», «Халва»… і остання «Виднокрай».</em></strong></div><div>-&nbsp; Я люблю назви, які мають не одне прочитання, а кілька. Наприклад, одна з моїх книжок має назву «Горище». Вона може читатись як те, що під дахом хати і де можна знайти часом щось старе і цінне; або - як велика гора: горище, а не гора; ну і можна читати як «гори ще». Те ж саме з «Виднокраєм»: виднокрай як горизонт; видно край, як кінець часів. Я ще попросив художника трохи опустити літеру «К» і тоді читається, як «видно рай».</div><div>За місяць до широкомасштабної війни побачила світ книжка «Кенотаф». Щодо її назви, то тут простіше: кенотаф – це пам’ятник без поховання. Така символічна назва.</div><div><em><strong>Коли говориш те, що думаєш, стаєш «їжаком»</strong></em></div><div><a href=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-z-batkami.jpg&quot; link=&quot;external&quot; target=&quot;_self&quot; rel=&quot;external noopener noreferrer&quot; fancybox=&quot;post_image_0&quot; group=&quot;post_image_0&quot;><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-z-batkami.jpg&quot; alt=&quot;Тарас Федюк з батьками&quot; width=&quot;705&quot; height=&quot;1024&quot; srcset=&quot;https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-z-batkami.jpg 705w, https://odessa-life.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/Taras-Fedyuk-z-batkami-207x300.jpg 207w&quot; sizes=&quot;(max-width: 705px) 100vw, 705px&quot; status=&quot;loaded&quot;></a></div><div><strong><em>- Чи були ще поети у вашому роду?</em></strong></div><div>- Мій батько родом з Хмельниччини, зі Старокостянтинова - краю карасів і «самальотів». Мама родом із села Майнова, що біля Ананьєва. Мамин рід Охріменків свого часу переселився у Дикий степ з центральної України. Наша родина мешкала в&nbsp;<a href=&quot;https://odessa-life.od.ua/uk/article-uk/ananievu-270-rokiv-jaki-taiemnici-prihovuie-ce-pradavnie-misto&quot; link=&quot;internal&quot;>місті Ананьєв</a>. В рідному місті буваю тепер нечасто, але намагаюсь щороку приїздити на цвинтар, провідати батька-маму, бабу-діда. Щоправда, кілька років тому мій гарний приятель, директор Ананьївського історико-художнього музею Олександр Шхалахов організував мені зустріч із читачами. Був радий, що ні мене, ні моїх батьків-вчителів там не забули.</div><div>А поетів, наскільки мені відомо, в роду не було. Лише далекий родич Павло Федюк зі Львова писав хорошу прозу, і його ще добре там пам’ятають.</div><div><strong><em>- Маєте друзів серед поетів?</em></strong></div><div>- Друзів у мене завжди було небагато. Друзів-поетів також. Я маю не дуже «дружню» звичку говорити те, що думаю. Багатьом не подобається. Колись письменниця Марія Матіос назвала мене «їжаком». Ну, може й так. Протягом довгого літературного життя у мене було три близьких друга. Це великі українські поети Борис Нечерда та Ігор Римарук. Борис старший, Ігор – трохи молодший від мене. І ще відомий літературознавець, критик, професор Могилянки Володимир Моренець. На жаль, їх&nbsp; немає з нами на цьому світі, але вони з нами у наших душах. Близький мені товариш, тепер вже класик нашої поезії, Василь Герасим’юк. Всі вони зробили дуже багато для розвитку поезії, всі вони лауреати Шевченківки та багатьох інших відзнак. Дружу з молодшими талановитими Людмилою Дядченко, Юлією Броварною. Нещодавно заприятелював з цікавим молодим поетом, актором київського театру «Золоті ворота» Романом Муленком. А так – приятелів багато. Ворогів теж. Все, як має бути. Нічим не обділений у цьому світі.</div><div><em><strong>- Тарасе Олексійовичу, що надихає творити?</strong></em></div><div>- Творити надихає життя і цікавість пізнати світ в собі і себе у світі. Це якщо коротко. А якщо детально, то місця не вистачило б, щоб розповісти.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/68669/ 2024-10-08 18:42:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68668/ Нігерійські листи щастя та повідомлення від родичів померлого дядечки-мільйонера зі США, який заповів свої кошти саме вам, у минулому. На електронні пошти українців приходять листи від невідомих осіб. Там повідомляють, що вам мають зарахувати грошовий переказ та надається документ нібито від &quot;ПриватБанку&quot; з посиланням на платіжне доручення. А от за посиланням знаходиться архів з комп’ютерним вірусом, який може вкрасти дані з комп’ютера або навіть встановити контроль над окремими програмами чи підглядати за вами через камеру. <div>На електронну пошту надійшов лист від неіснуючої особи Венери Йосипівни Ястржембської. Вона повідомляла про зарахування якихось коштів. Для їх отримання потрібно було написати їй щось у відповідь. При цьому електронна пошта відправника підписана іншими ініціалами.</div><div>У Gmail такі листи зазвичай потрапляють у спам. Але не всі поштовики їх туди відправлять. Тим паче, людина, яка дійсно очікує на якийсь переказ у банку, може повестися на цю маніпуляцію і відкрити лист, який знаходиться у спамі.</div><div>До листа прикріплений документ нібито від &quot;ПриватБанку&quot; – очевидно перероблений у фотошопі з оригінальної довідки &quot;ПриватБанку&quot;. Там навіть стоїть печатка банку та підпис члена правління &quot;ПриватБанку&quot; Євгена Заіграєва, як і на “справжніх” документах. Та от у документі шахраїв є посилання на копію платіжного доручення.</div><div>Якщо перейти за посиланням – завантажується архів. У цьому архіві міститься вірус троян (Trojan) у форматі .exe та ще декілька файлів. На одному з профільних сайтів, де висвітлюють дії шахраїв, зазначають, що вірус за цим посиланням може завдати такої шкоди: видалення програм, встановлення контролю над окремими програмами або комп’ютером в цілому, отримання доступу до веб-камери на ком’ютері, викрадення платіжних даних клієнта і відповідно для нього ризик втратити гроші на рахунку при операціях в інтернет-банкінгу з даного комп’ютера. Особливо у шапці листа звернуло на себе увагу маріупольське відділення банку, яке не працює вже з весни 2022 року.</div><div>Журналісти&nbsp;поспілкувалися зі співробітником банку. Він зазначив, що такі листи вже не новинка. І через власну неуважність люди можуть стати жертвами шахраїв. При чому подібне розсилають і підробляючи документи інших комерційних банків України. Тому клієнтам банків варто бути обачними, відкриваючи листи на електронній пошті, від незнайомців. Особливо якщо користуєтеся не GMail, який зазвичай сортує подібні “креативні акційні пропозиції” до папки зі спамом.</div><div><em>“Ці листи є фішинговим, створені шахраями, і не мають жодного відношення до &quot;ПриватБанку&quot;. Метою такого способу шахрайства є отримання доступу до комп’ютера через вірусні програми та викрадення грошей з рахунків. Методи дій шахраїв у такому випадку доволі прості: вам надходить файл з посиланням чи програмним забезпеченням, а після натискання на нього зловмисники отримують доступ до вашої конфіденційної інформації”</em>, – коментують дії зловмисників представники &quot;ПриватБанку&quot;.</div><div><em><strong>Що радять робити у &quot;ПриватБанку&quot;</strong></em></div><div>Банк дбає про безпеку своїх клієнтів і негайно реагує на випадки подібних загроз. Якщо ви зіткнулися з подібним контентом, надсилайте його за зручним для вас каналом комунікацій:&nbsp;<a href=&quot;https://privatbank.ua/about/contacts&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>https://privatbank.ua/about/contacts</a>&nbsp;<br>Подати заявку на шахрайство також можна самостійно за допомогою Приват24 для бізнесу, в розділі “Комунікації”→ “Подати на шахрайство”.</div><div>У &quot;ПриватБанку&quot; нагадують ключові правила інформаційної безпеки:</div><ul><li>Не зберігайте електронні підписи та паролі на персональних комп’ютерах, у браузерах чи інших програмах.</li><li>Підписуйте платежі кваліфікованим електронним підписом (КЕП) – SmartID.</li><li>Перевіряйте інформацію на офіційних сайтах, звертайтесь до підтримки банку у верифіковані канали комунікацій.</li><li>Не завантажуйте файли від невідомих адресатів та не переходьте за підозрілими посиланнями.</li><li>Встановіть антивірус та підтримуйте його оновленим.</li><li>Використовуйте двоетапну перевірку для входу до пошти та банківських застосунків.</li><li>Забороніть або обмежте можливість віддаленої заміни SIM-карти в мобільного оператора. Станьте персоніфікованим абонентом, зареєструвавши свій номер в оператора.</li><li>Не використовуйте однакові паролі на різних платформах.</li></ul><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68668/ 2024-10-08 17:20:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68667/ Дослідники безпеки зафіксували незвичайну активність у кіберпросторі: протягом останніх тижнів десятки неонацистів почали залишати Telegram і переходити на маловідомий месенджер SimpleX Chat. Це сталося після арешту засновника Telegram Павла Дурова і звинувачень проти лідерів угруповання Terrorgram Collective - неонацистської мережі, що закликає до нападів на урядові об'єкти і насильства щодо людей інших рас. <div>Як повідомляє Інститут стратегічного діалогу (ISD), екстремісти побоюються, що політика конфіденційності Telegram наражає їх на ризик арешту. Зокрема, одна з груп, пов’язана з нині забороненою неонацистською терористичною організацією Atomwaffen Division, що має 13 000 підписників у Telegram, перейшла в SimpleX. На новому месенджері вона вже набрала близько 1 000 учасників.</div><div>Екстремісти використовують SimpleX для обміну контентом, включно з інструкціями зі створення зброї та закликами до насильства. Наприклад, аналітики ISD зафіксували кілька випадків закликів до вбивства високопосадовців, таких як віцепрезидентка США Камала Гарріс і колишній президент Дональд Трамп. Крім того, радикали активно поширюють пропаганду, націлену на розпалювання расової ненависті та насильства.</div><div>SimpleX Chat - це застосунок, розроблений росіянином Євгеном Побережкіним і запущений 2021 року. Нещодавно SimpleX залучив $ 1,3 млн інвестицій, серед яких участь Джека Дорсі, засновника Twitter. Побережкін стверджує, що не був у курсі використання його застосунку неонацистськими групами, і заявив, що SimpleX буде боротися з поширенням незаконного контенту на своїй платформі.</div><div>Особливість SimpleX у тому, що його політика конфіденційності та фокус на анонімність надають екстремістам значні переваги перед Telegram. SimpleX не вимагає номера телефону або електронної пошти під час реєстрації, а його повідомлення за замовчуванням захищені наскрізним шифруванням. Це ускладнює відстеження користувачів і робить платформу безпечнішою для тих, хто прагне уникнути уваги з боку правоохоронних органів.</div><div>Експерти ISD зазначають, що групи екстремістів активно обживаються на новій платформі, переносячи на SimpleX свої пропагандистські матеріали і залучаючи прихильників.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68667/ 2024-10-08 16:38:20 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68666/ Тарас Березовець для gazeta.ua. <section><div>Головний пропагандистський ресурс Кремля зазнав непоправної шкоди: всі сервери стерті, навіть резервні копії. Три федеральні та 80 регіональних каналів зникли з мережі. Непогане вітаннячко до дня народження воєнного злочинця путіна, чи не так?</div></section><section><div>Головний пропагандистський телеканал ВГТРК на росії зазнав &quot;безпрецедентної&quot; хакерської атаки, повідомили російські ЗМІ. Онлайн-мовлення та внутрішні сервіси ВГТРК припинили працювати, пише &quot;Газета ру&quot; з посиланням на джерело. За його словами, в російській теле- і радіомовній державній компанії відключені навіть інтернет і телефонія. <br><em>&quot;Це надовго. Чув, що стерли все з серверів, включаючи резервні копії. Вони працюють в авралі з 6 ранку&quot;,</em> - наводить видання слова співрозмовника.</div><div><div>Весь новинний комплекс &quot;росії &quot;1 на Ямському полі з 5 ранку не працює. Полетів центральний контролер і всі сервери</div></div><div>Збої фіксує і сервіс Downdetector. &quot;Фонтанка&quot; з посиланням на читачів пише, що при спробі подивитися ефір &quot;росії 1&quot; користувачі отримують повідомлення про &quot;мережеву помилку&quot;. Інформацію про збій підтвердили внутрішні джерела: <em>&quot;Весь новинний комплекс &quot;росії 1&quot; на Ямському полі з 5 ранку не працює. Полетів центральний контролер і всі сервери&quot;.</em></div><div>До холдингу ВГТРК входять федеральні канали &quot;росія 1&quot;, &quot;росія-24&quot;, &quot;росія Культура&quot; і понад 80 регіональних телерадіокомпаній, які ведуть мовлення у всіх суб'єктах &quot;рф&quot;. &quot;Злам&quot; ВГТРК змушений був коментувати і путінський &quot;говорящий рот&quot;&nbsp;Дмітрій Пєсков. Він назвав хакерську атаку на цифрову структуру ВГТРК &quot;безпрецедентною&quot; і висловив підтримку компанії.</div><div><em>&quot;Саме в ці години вони докладають величезних зусиль для того, щоб подолати наслідки цієї хакерської атаки, працюють фахівці, щоб з'ясувати всі обставини і зрозуміти, куди ведуть сліди тих, хто організував цю хакерську атаку на об'єкт критичної інфраструктури&quot;, -</em> додав він. Паніка, бо народ на річницю народження вождя може залишитися без пропагандистської голки. Буде ломка.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section> Війна в Україні http://izmail.es/article/68666/ 2024-10-08 15:46:02 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68665/ У «Тузлівськи лиманах» повторно розквітли дикі груші. <div>Про це на своїй сторінці у Фейсбуці&nbsp;<a rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid022X21RUL1NqrizX1bYm2etT2Bbg4vJ6aaDUCCM2UC6enPEVFEuMYE6XXfkwpZSvfJl&amp;id=100005283042589&amp;locale=uk_UA&quot; target=&quot;_blank&quot;>повідомляє</a>&nbsp;еколог Іван Русєв.<br><em>«Вважається, що як правило, вторинне цвітіння у груші та інших плодових культур не буває масовим, розпускаються лише поодинокі суцвіття. Але в цьому році рослини зазнали впливу спекотного літа. І такі суцвіття з’явились на диких грушах у&nbsp;національному природному парку «Тузлівські лимани»&nbsp;доволі часто вздовж лиману Карачаус»,&nbsp;</em>&nbsp;- розповідає вчений.</div><div><a href=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212047.jpg&quot;></a></div><div></div><div fit=&quot;contain&quot; allowfullscreen=&quot;true&quot;><div><div><div tabindex=&quot;0&quot; role=&quot;button&quot;></div><div><div><a href=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212047.jpg&quot;><img alt=&quot;На півдні Одещини повторно цвітуть плодові дерева&quot; title=&quot;На півдні Одещини повторно цвітуть плодові дерева&quot; src=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212047.jpg&quot;></a></div></div><div></div></div></div></div><br><div><a href=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212048.jpg&quot;></a></div><div></div><div fit=&quot;contain&quot; allowfullscreen=&quot;true&quot;><div><div><div tabindex=&quot;0&quot; role=&quot;button&quot;></div><div><div><a href=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212048.jpg&quot;><img alt=&quot;На півдні Одещини повторно цвітуть плодові дерева&quot; title=&quot;На півдні Одещини повторно цвітуть плодові дерева&quot; src=&quot;https://img.novosti-n.org/upload/ukraine/1212048.jpg&quot;></a></div></div><div></div></div></div></div><div>Зазвичай на утворення таких несвоєчасних квіток дерево дарма витрачає поживні речовини. Вторинне цвітіння у таких випадках може призвести до загального послаблення і навіть загибелі рослин у зимовий період.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/68665/ 2024-10-08 14:24:22 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68664/ Нова програма допоможе дітям з тимчасово окупованих територій продовжити освіту. <div>Український уряд впроваджує нову ініціативу, спрямовану на забезпечення безперервності освітнього процесу для дітей з тимчасово окупованих територій. Згідно з новою програмою, кожен учень зможе отримати індивідуального вчителя-наставника, який допоможе скласти персональний план навчання.<br>Про це повідомляє Урядовий портал. Нова програма передбачає, що вчитель буде працювати з дитиною індивідуально, допомагаючи їй освоїти навчальний матеріал відповідно до її темпу та особливостей. Кількість годин, присвячених навчанню, буде залежати від вікової групи учня: 5 годин на тиждень для початкової школи, 8 годин – для базової та 12 годин – для старшої школи.</div><div><div>Крім того, учні з ТОТ зможуть продовжити навчання у дистанційних класах, якщо такі функціонують у їхніх навчальних закладах. В іншому випадку, вони матимуть можливість перейти до іншого закладу освіти у межах своєї області.</div><div>Ця ініціатива є важливим кроком для забезпечення права дітей на освіту в умовах війни. Педагогічний патронаж дозволить учням з ТОТ не відставати від навчальної програми та адаптуватися до нових умов навчання.</div><div>Міністерство освіти та науки України розробило детальні рекомендації щодо організації педагогічного патронажу, які будуть надані всім зацікавленим сторонам.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/68664/ 2024-10-08 12:53:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68663/ В міській лікарні Роздільної пересадили дві нирки хворим, які довгий час перебували на діалізі. Пацієнти отримали другий шанс на життя. <div>Про це пишуть в Департаменті охорони здоров’я Одеської ОВА.</div><div>Успішну операцію, 4 жовтня провела команда трансплантологів з Національного інституту Амосова спільно з колегами з Вінницької обласної лікарні імені М.І. Пирогова.</div><div>Донором став чоловік 1980 року. Він перебував у лікарні з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу. Медики констатували смерть його мозку.</div><div>Трансплант-координатор провів перемовини з родичами померлого та отримав згоду на донорство нирок.</div><div>В профільному департаменті ОВА&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/share/p/U1TmtF7AgvkVGUNm/&quot; title=&quot;зазначають&quot;>зазначають</a>, що завдяки виявленому рішенню рідних померлого чоловіка двоє пацієнтів (40&nbsp;та 50&nbsp;років) отримали другий шанс на життя. Вони довгий час перебували на діалізі.<img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://www.thesis.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/fb_img_1728370423408-768x1024.jpg.pagespeed.ce.0cdQLjUKAU.jpg&quot; hash=&quot;2919147900&quot;><br><br><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://www.thesis.od.ua/wp-content/uploads/2024/10/fb_img_1728370426460-768x1024.jpg.pagespeed.ce.8JzLcc-yu9.jpg&quot; hash=&quot;2919147900&quot;></div> <div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68663/ 2024-10-08 11:42:49 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68662/ Які є шляхи до завершення російсько-української війни та якою має бути стратегія України? Про це Радіо Свобода ексклюзивно запитало у американського політолога, філософа і письменника Френсіса Фукуями, який брав участь в ХХ щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії, організованій Фондом Віктора Пінчука.<br><div><strong><em>– Якою, на вашу думку, має бути українська стратегія у цій війні?<br></em></strong>– Я вважаю, що українцям необхідно продовжувати те, що вони роблять. Як на мене, тиск на росію шляхом нанесення ударів по цілях в російській федерації є однією з небагатьох точок впливу, які має Україна, і тому важливо, щоб Сполучені Штати були більш гнучкими в тому, як Україна може використовувати їхню зброю.</div><div><strong><em>– Які шляхи завершення війни, на вашу думку, існують на сьогодні?</em></strong></div><div>– Як я вже казав, ви<em>&nbsp;</em><em>(українці&nbsp;</em><em>–</em><em>&nbsp;ред.)&nbsp;</em>повинні змусити росіян відчути набагато більше болю, а це, на мою думку, стане можливим лише тоді, коли ситуація в росії почне загострюватися, і вони втратять контроль не лише над Курськом, але й над іншими прикордонними територіями тощо.<br><strong><em>– І минулого тижня ми побачили свого роду ескалацію, тому що Іран передав росії балістичні ракети. Що ви думаєте про це? Це новий рівень ескалації ситуації? Як це може вплинути на міжнародну безпекову ситуацію?</em></strong></div><div>– Я думаю, що це погано. У світі є кілька одночасних конфліктів, дуже великий конфлікт на Близькому Сході, в який Іран також робить свій внесок. Тому я думаю, що Сполученим Штатам потрібно більше інвестувати у власну обороноздатність і, знаєте, більше працювати з партнерами і союзниками. Це не оригінальна точка зору, але я вважаю, що це все ще необхідно.</div><div><em><strong>– Яка мета вашого приїзду до України?</strong></em></div><div>– Я тут для того, щоб оновити інформацію про стратегічну ситуацію в Україні, але ви знаєте, що мій центр у Стенфорді навчає багато українців, і ми маємо багато друзів, які проходили наші програми, то в мене був обід з декількома з них, просто щоб поспілкуватися і дізнатися, чим вони займаються.</div><div><strong><em>– І які ваші відчуття тут під час війни?</em></strong></div><div>– Очевидно, що все змінилося. Я думаю, що атмосфера на цій конференції&nbsp;<em>(</em><em>ХХ щорічна зустріч Ялтинської європейської стратегії – ред.)</em><em>&nbsp;</em>відрізняється від тієї, що була рік тому. Тому що рік тому люди все ще сподівалися, що контрнаступ може призвести до прориву, і, гадаю, зараз люди розуміють, що цього не станеться.</div><div><strong><em>– Що ви можете сказати українцям? Можливо, побажання чи думки.</em></strong></div><div>– Я думаю, що дуже важливо усвідомлювати, що перемога все ще можлива. Може, вам доведеться трохи переглянути умови перемоги, але важливо не здаватися в цій боротьбі, а Америці та Європі – продовжувати підтримувати Україну.</div> <strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong> Війна в Україні http://izmail.es/article/68662/ 2024-10-08 11:01:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68661/ Якщо Захід перестане підтримувати Україну, війна закінчиться через 15 днів, і російський диктатор владімір путін досягне своїх цілей. <div>Про це в інтерв'ю іспанському виданню 20minutos&nbsp;<a href=&quot;https://www.20minutos.es/noticia/5639878/0/entrevista-josep-borrell-alto-representante-ue-israel-ucrania-palestina-futuro-europa/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>сказав</a>&nbsp;глава Європейської дипломатії Жозеп Боррель у понеділок, 7 жовтня.</div><div>Боррель зазначив, що багато хто прагне якнайшвидшого завершення російської агресії проти України. На його думку, важливим є спосіб закінчення війни.</div><div>&quot;<em>Якщо ми припинимо підтримувати Україну, через п’ятнадцять днів закінчиться війна і Путін досягне своїх цілей Багато хто хоче, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Почнемо з самих українців. Але важливо те, як. Якщо ми припинимо підтримувати Україну, через п’ятнадцять днів війна закінчиться і путін досягне своїх цілей. Але чи хочемо ми цього для українців і для безпеки себе, європейців?</em>&quot;, - сказав Боррель.</div><div>За його словами, західні країни мають все зробити для того, щоб майбутні переговори проходили на умовах, що ґрунтуються на основі суверенітету та територіальної цілісності України.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68661/ 2024-10-08 10:28:17 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68660/ В пункті пропуску «Орлівка» прикордонники виявили приховані старовинні монети і колекційні марки. <div><div dir=&quot;auto&quot;>Про це повідомляє пресслужба Південного регіонального управління ДПС України.</div></div><div><div dir=&quot;auto&quot;>Прикордонники виявили 48 старовинних монет і 5 банкнот різних держав, 106 колекційних марок, що ймовірно мають культурну або історичну цінність. В ході спільного з митниками огляду ці речі було виявлено в одної з сумок 61-річного чоловіка та 58-річної жінки, які їхали автобусом Одеса (Україна) - Констанца (Румунія). Найстаріша монета датується 1898 роком.<br><a href=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n.jpg&quot;><img fetchpriority=&quot;high&quot; decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n.jpg&quot; width=&quot;600&quot; height=&quot;798&quot; srcset=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n.jpg 600w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n-226x300.jpg 226w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n-150x200.jpg 150w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462241872_853382016984360_8870703028882264749_n-316x420.jpg 316w&quot; sizes=&quot;(max-width: 600px) 100vw, 600px&quot;></a></div><div dir=&quot;auto&quot;><p><a href=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n.jpg&quot;><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n.jpg&quot; width=&quot;600&quot; height=&quot;800&quot; srcset=&quot;https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n.jpg 600w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n-225x300.jpg 225w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n-150x200.jpg 150w, https://volnorez.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/462158334_853381963651032_7933869709042895252_n-315x420.jpg 315w&quot; sizes=&quot;(max-width: 600px) 100vw, 600px&quot;></a><br>Наразі предмети вилучено до рішення суду, представниками митниці складено протокол за ст. 483 МКУ (Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю).<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div></div> Кримінал, події http://izmail.es/article/68660/ 2024-10-08 09:46:55 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68659/ В Європі вкрай незадоволені діяльністю китайських торгових платформ Temu та Shein, які останнім часом стали доволі популярними. <div>Зокрема, з до Єврокомісії з листом звернулись шість країн-членів ЄС: Німеччина, Франція, Нідерланди, Австрія, Данія та Польща. У ньому вони вимагають посилити регулювання цих онлайн-ринків, повідомляє &quot;Комерсант український<a href=&quot;https://www.komersant.info/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer noopener&quot;></a>&quot;.</div><div>Ініціатором звернення до ЄК виступила Німеччина, яку підтримали інші п’ять країн.<br><em>“Якщо порушення не будуть жорстко виявлятися і каратися, це завдасть шкоди споживачам і створить дисбаланс із законослухняними постачальниками. Для забезпечення чесної конкуренції та захисту прав споживачів у ЄС вкрай важливо, щоб виробники та платформи електронної комерції, в тому числі з третіх країн, неухильно забезпечували дотримання чинних правил ЄС”,&nbsp;</em>– йдеться в листі.</div><div>Як&nbsp;<a href=&quot;https://www.pap.pl/ua/ukrainian/news/shist-krain-es-vklyuchno-z-polscheyu-vimagayut-vzhiti-zakhodiv-proti-platform-temu&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer noopener&quot;>повідомляє</a>&nbsp;польська державна агенція PAP, головною причиною занепокоєння представники Євросоюза вважають те, що значна частина товарів, які постачаються через ці платформи з країн, що не входять до ЄС, не відповідає європейським стандартам якості та безпеки.</div><div>У свою чергу, це створює потенційну загрозу для прав споживачів і призводить до нерівних умов конкуренції для компаній, які суворо дотримуються законодавства ЄС.</div><div>Європейська комісія вже визначила Temu та Shein як “дуже великі онлайн-платформи”, що зобов’язує їх дотримуватись положень Закону про цифрові послуги (DSA), який спрямований на боротьбу із розповсюдженням нелегальних товарів в Інтернеті. Тому країни-члени ЄС наполягають на строгому дотриманні цих правил і закликають до збору даних про можливі порушення.</div><div>Ці платформи також звинувачують у продажу підробок та товарів без належної сертифікації. Така ситуація викликає серйозне занепокоєння щодо захисту прав споживачів та підтримки чесної конкуренції на європейському ринку.</div><div>В якості першого кроку підписанти листа закликали Єврокомісію зібрати дані про порушення від національних координаторів цифрових послуг. На цій основі Брюссель повинен забезпечити дотримання положень DSA, зокрема, запровадивши специфікацію цифрового продукту за допомогою паспорта цифрового продукту.</div><div>В ЄС очікують, що Європейська комісія розгляне ці звернення та вживе відповідних заходів щодо забезпечення дотримання стандартів ЄС усіма учасниками ринку онлайн-торгівлі.</div><div>В РАР вважають, що у Євросоюзі зростає занепокоєння відносно діяльності обох платформ. Споживчі організації, які вже подали скарги на обидві платформи, заявляють про торгівлю підробками, продуктами без дозволів та маніпуляції зі споживачами, зокрема, нав’язування їм дорожчих товарів. Крім того, Міністерство розвитку і технологій Польщі також має застереження щодо діяльності Temu.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68659/ 2024-10-08 09:00:33 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68658/ Метеорологи б'ють на сполох через рекордні темпи висихання річок. <div><div class=&quot;o-article-lead span-right&quot; style=&quot;box-sizing:border-box;font-variant-numeric:inherit;font-variant-east-asian:inherit;font-stretch:inherit;line-height:inherit;padding:0px;touch-action:manipulation;grid-column:1 / 2;background-color:#ffffff;margin:0px calc((var(--last-col) + var(--column-gap))*-1) 0px 0px&quot;><div><span style=&quot;font-family:'times new roman', times, serif;font-size:medium;color:#0e0e0f&quot; class=&quot;undefined&quot;><em>У звіті Всесвітньої метеорологічної організації зазначається, що 2023 рік вийвився найпосушливішим для річок за останні 3 десятиліття.&nbsp;</em></span></div><div><strong><em>Що відомо про стрімкі темпи висихання річок по всьому світу</em></strong></div><div>Зазначається, що аномальні умови, які призвели до втрати значної кількості водних ресурсів у 2023 році, були зафіксовані у понад 50% водозбірних басейнів світових річок.</div><div>За інформаціє журналістів видання The Guardian, за останні 5 років спостерігався нижчий за середній рівень води в річках по всьому світу.</div><div>Сильна посуха та низький сток річок призвели до втрати водних ресурсів на великих площах Північної, Центральної та Південної Америки.</div><div>Був зафіксований рекордно низький рівень води у Амазонці та Міссісіпі.</div><div>На іншому боці земної кулі - в Азії та Океанії - у великих басейнах річок Ганг, Брахмапутра та Меконг рівень води був нижчий за норму.</div><div>На думку кліматологів, зміни клімату та глобальне потепління впливають на напрямки течій води та сприяють появі екстремальних повеней та посух.</div><div>2023 рік визнали найспекотнішим роком за всю історію спостережень.</div><div>У звіті ВМО вказується, що на екстремальні умови вплинула зміна природних погодних умов - перехід від Ла-Нінья до Ель-Ніньо в середині 2023 року.</div><div>Під час Ель-Ніньо температура поверхні моря в східній і центральній частинах екваторіального Тихого океану періодично є вищою за середню.</div><div>Ла-Нінья навпаки призводить до періодичного похолодання в цих регіонах.</div><div>За словами науковців, погіршення клімату посилює наслідки цих погодних явищ і ускладнює їхнє прогнозування.</div><div><em>&quot;Ми отримуємо сигнали лиха у вигляді дедалі більших екстремальних опадів, повеней і посух, які завдають великої шкоди життям, екосистемам і економіці. Танення льоду та льодовиків загрожує довгостроковій водній безпеці для багатьох мільйонів людей. І все ж ми не вживаємо необхідних термінових заходів. Внаслідок підвищення температури гідрологічний цикл прискорився. Він також став більш хаотичним і непередбачуваним, і ми зіштовхуємося з дедалі більшими проблемами занадто великої або занадто малої кількості води. Тепліша атмосфера утримує більше вологи, що сприяє рясним дощам. Швидше випаровування та висихання ґрунтів посилюють посухи&quot;, </em>- пояснює генсек ВМО Селесте Сауло.</div><div>Наразі 3,6 млрд людей стикаються з дефіцитом води принаймні один місяць на рік.</div><div>Згідно з даними ООН з питань водних ресурсів, очікується, що до 2050 року ця цифра зросте до понад 5 млрд.</div><div>За попередньою інформацією ВМО, протягом 2023 року льодовики втратили понад 600 гігатонн води - згідно з попередніми даними ВМО, це найвищий показник за 50 років спостережень.</div><div>Гори на заході Північної Америки та європейські Альпи переживали екстремальне танення. За останні два роки Альпи Швейцарії втратили близько 10% залишкового обсягу.</div><div><em>&quot;Нам надто мало відомо про справжній стан світових ресурсів прісної води. Ми не можемо керувати тим, що ми не вимірюємо. Цей звіт має на меті зробити внесок у покращення моніторингу, обміну даними, транскордонного співробітництва та оцінок. Це потрібно робити терміново&quot;, </em>- додала Селесте Сауло.<div><div>У звіті Всесвітньої метеорологічної організації зазначається, що 2023 рік вийвився найпосушливішим для річок за останні 3 десятиліття.&nbsp;</div><div>Що відомо про стрімкі темпи висихання річок по всьому світу</div><div>Зазначається, що аномальні умови, які призвели до втрати значної кількості водних ресурсів у 2023 році, були зафіксовані у понад 50% водозбірних басейнів світових річок.</div><div>За інформаціє журналістів видання The Guardian, за останні 5 років спостерігався нижчий за середній рівень води в річках по всьому світу.</div><div>Сильна посуха та низький сток річок призвели до втрати водних ресурсів на великих площах Північної, Центральної та Південної Америки.</div><div>Був зафіксований рекордно низький рівень води у Амазонці та Міссісіпі.</div><div>На іншому боці земної кулі - в Азії та Океанії - у великих басейнах річок Ганг, Брахмапутра та Меконг рівень води був нижчий за норму.</div><div>На думку кліматологів, зміни клімату та глобальне потепління впливають на напрямки течій води та сприяють появі екстремальних повеней та посух.</div><div>2023 рік визнали найспекотнішим роком за всю історію спостережень.</div><div>У звіті ВМО вказується, що на екстремальні умови вплинула зміна природних погодних умов - перехід від Ла-Нінья до Ель-Ніньо в середині 2023 року.</div><div>Під час Ель-Ніньо температура поверхні моря в східній і центральній частинах екваторіального Тихого океану періодично є вищою за середню.</div><div>Ла-Нінья навпаки призводить до періодичного похолодання в цих регіонах.</div><div>За словами науковців, погіршення клімату посилює наслідки цих погодних явищ і ускладнює їхнє прогнозування.</div><div><em>&quot;Ми отримуємо сигнали лиха у вигляді дедалі більших екстремальних опадів, повеней і посух, які завдають великої шкоди життям, екосистемам і економіці. Танення льоду та льодовиків загрожує довгостроковій водній безпеці для багатьох мільйонів людей. І все ж ми не вживаємо необхідних термінових заходів. Внаслідок підвищення температури гідрологічний цикл прискорився. Він також став більш хаотичним і непередбачуваним, і ми зіштовхуємося з дедалі більшими проблемами занадто великої або занадто малої кількості води. Тепліша атмосфера утримує більше вологи, що сприяє рясним дощам. Швидше випаровування та висихання ґрунтів посилюють посухи&quot;, -</em> пояснює генсек ВМО Селесте Сауло.</div><div>Наразі 3,6 млрд людей стикаються з дефіцитом води принаймні один місяць на рік.</div><div>Згідно з даними ООН з питань водних ресурсів, очікується, що до 2050 року ця цифра зросте до понад 5 млрд.</div><div>За попередньою інформацією ВМО, протягом 2023 року льодовики втратили понад 600 гігатонн води - згідно з попередніми даними ВМО, це найвищий показник за 50 років спостережень.</div><div>Гори на заході Північної Америки та європейські Альпи переживали екстремальне танення. За останні два роки Альпи Швейцарії втратили близько 10% залишкового обсягу.</div><div><em>&quot;Нам надто мало відомо про справжній стан світових ресурсів прісної води. Ми не можемо керувати тим, що ми не вимірюємо. Цей звіт має на меті зробити внесок у покращення моніторингу, обміну даними, транскордонного співробітництва та оцінок. Це потрібно робити терміново&quot;, </em>- додала Селесте Сауло.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> <p style=&quot;color:#0e0e0f;font-family:inherit;font-size:var(--fs-base);box-sizing:border-box;font-style:inherit;font-variant:inherit;font-weight:600;font-stretch:inherit;line-height:1.5;margin:0px 0px 30px;padding:0px;touch-action:manipulation&quot;><br></p></div><div style=&quot;box-sizing:border-box;font-variant-numeric:inherit;font-variant-east-asian:inherit;font-stretch:inherit;font-size:18px;line-height:inherit;font-family:Montserrat, sans-serif;margin:0px;padding:0px;touch-action:manipulation;grid-column:1 / 2;color:#0e0e0f;background-color:#ffffff&quot;><p style=&quot;box-sizing:border-box;font-style:inherit;font-variant:inherit;font-stretch:inherit;font-size:var(--fs-base);line-height:1.5;font-family:inherit;margin:0px 0px 30px;padding:0px;touch-action:manipulation&quot;><span style=&quot;font-family:inherit;font-size:inherit;font-style:inherit;font-variant-ligatures:inherit;font-variant-caps:inherit;font-weight:inherit;text-indent:calc(var(--quote-icon)*1.3)&quot;></span></p></div></div> Екологія http://izmail.es/article/68658/ 2024-10-08 08:29:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68646/ До групи ризику належать чоловіки віком від 40 років. Особливо ті, що мають шкідливі звички. А після 60-ти на атеросклероз хворіють пацієнти обох статей. <header><div><div>&nbsp;На початку весни 57-річного львів’янина раптово став діймати сильний біль у правій нозі. Після обстеження лікарі поставили діагноз: атеросклероз судин нижньої кінцівки. Пацієнта прооперували, але згодом розвинулось важке ускладнення.</div></div></header><div><div><em>- Внаслідок ураження судин з’явились прояви критичної ішемії - біль у кінцівці та початок гангрени стопи. Судинні хірурги виконали перехресне шунтування, щоб кров з лівої стегнової артерії надходила у праву. Але шунт (штучна судина) не запрацював - затромбувався, тож лікарі були змушені ампутувати пацієнтові ногу на рівні стегна, - </em>розповідає Андрій Меленя, завідувач відділення судинної хірургії лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова). - Та невдовзі стан хворого різко погіршився.&nbsp;</div><div><strong><em>- Чому?&nbsp;</em></strong></div><div>- Виявилося, що в перехресному шунті розвинулась інфекція. Щоб зберегти кровопостачання єдиної кінцівки, ми провели двоетапне оперативне втручання. Спершу на лівій нозі встановили шунт, створивши умови для її збереження. А на другому етапі вилучили інфікований перехресний шунт, який був оповитий гнійним вмістом.&nbsp;</div><div>Все було добре, рани загоювались, стан пацієнта поліпшувався. Та раптом його знов стало лихоманити. Провели КТ і виявили давні гематоми в заочеревинному просторі та в куксі правого стегна. Це могло призвести до сепсису. Тож, нормалізувавши рівень гемоглобіну, який впав до 85 г/л, провели третє оперативне втручання, під час якого розкрили всі гематоми в заочеревинному просторі й куксі та дренували понад літр гною. Так вдалось урятувати пацієнтові не лише ногу, але й життя.&nbsp;</div><div><strong><em>- А що, власне, спричиняє атеросклероз?&nbsp;</em></strong></div><div>- Це хронічне захворювання судин, в яких формуються й відкладаються холестеринові бляшки. Як наслідок - порушується кровообіг. Недуга розвивається внаслідок чималої кількості факторів, основним серед яких є підвищення рівня холестерину в крові. До цього може призвести неправильне харчування, зокрема, наявність у раціоні великої кількості жирних та смажених страв, солодощів зі значним вмістом емульгаторів і трансжирів. Також провокативними чинниками є малорухливий спосіб життя, споживання спиртного, куріння. А ще - супутні хвороби (гіпертонія, цукровий діабет) і спадковість - тоді через порушення метаболічного обміну навіть при правильному харчуванні рівень холестерину підвищений.&nbsp;</div><div>До групи ризику належать чоловіки віком від 40 років, особливо ті, що мають шкідливі звички. Тоді як після 60-ти на атеросклероз слабують пацієнти обох статей. До слова, в моїй практиці не було жодної жінки віком до 40-45 років із вираженим атеросклерозом. А все тому, що до періоду менопаузи жіночий організм, на відміну від чоловічого, продукує гормони естроген і прогестерон, які захищають стінки судин. Тож радив би людям після 40-ка раз на рік здавати кров з вени на аналіз для визначення холестерину. Якщо він підвищений, лікар призначить препарати для коригування, щоб убезпечити від прикрих наслідків.</div><div><strong><em>- Які симптоми атеросклерозу?&nbsp;</em></strong></div><div>- Коли ураження зазнали судини нижніх кінцівок, то основним симптомом, який свідчить про цю недугу, є поява так званої переміжної кульгавості - під час ходьби з’являється сильний біль у литкових м’язах, через що людина змушена зупинитись і перечекати, коли біль мине.&nbsp;</div><div>Якщо мішенню атеросклерозу стали судини нирок, розвивається вазоренальна артеріальна гіпертензія - неконтрольоване підвищення тиску. При ураженні судин серця виникають стенокардія, можливий інфаркт. А при атеросклерозі судин головного мозку хворі потерпають через транзиторні ішемічні атаки, інсульти.&nbsp;<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68646/ 2024-10-07 23:50:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68648/ В Україні всім споживачам перерахують плату за доставку газу з 1 січня 2025-го. При тому більше доведеться платити тим, хто за минулий газовий рік, з жовтня 2023-го до кінця вересня 2024-го, спожив більше блакитного палива, ніж за аналогічний період 2022/2023. <div><img src=&quot;https://uagolos.com/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-07_09-40-43.jpg&quot;></div><div><div>Чим більші мережі і чим менше споживачів, тим вищий тариф. Саме тому в найбільш густонаселеному Києві найнижчий тариф на доставку блакитного палива в Україні.&nbsp;Менше двох гривень за куб також платять&nbsp;в Волинській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях. В інших регіонах платять більше 2 грн за куб.</div><div>Україні платять за доставку того об'єму газу, який витратили за попередній газовий рік:&nbsp;з 1 жовтня по 30 вересня.&nbsp;Зараз українці платять, виходячи з того об'єму, який вони використали з жовтня 2022-го до вересня 2023-го. А в 2025-му платитимуть залежно від об'ємів споживання з жовтня 2023-го до вересня 2024-го.</div><div>Важливо, щоб українці вчасно подавали покази газових лічильників.&nbsp;Інакше газовики використають усереднені показники, які можуть бути вищі за об'єми фактичного споживання.&nbsp;Розглянемо один з прикладів. Якщо за газовий рік 2022-2023-го в Київській області ви спожили 1100 кубометрів газу, то зараз маєте платити щомісяця 163,9 грн (тобто за 91,6 кубометр газу).</div><div></div><div></div><div>Якщо з жовтня минулого року до кінця вересня цього року ви спожили, наприклад, 1300 кубометрів, то з 1 січня 2025-го щомісяця доведеться платити 193,7 грн (тобто вже за 108,3 куб). Так, об'єм споживання за газовий рік ділять на 12. Отриману цифру множать на тариф для конкретного міста – це і є розмір щомісячного платежу.</div><div>При тому є мінімальний об'єм. Якщо у вас є тільки газова плита, то за рік вам нарахують щонайменше&nbsp;39 кубів&nbsp;доставки газу. Навіть якщо ви взагалі не споживали газ. Якщо у вас також є газовий бойлер, то мінімальний об'єм споживання становить вже&nbsp;126 кубів,&nbsp;а з опаленням –&nbsp;314 кубометрів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> <br></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68648/ 2024-10-07 22:19:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68650/ Серед уламків дрона виявили плануючу авіабомбу. <header><div><div>Рідкісний С-70 “Охотнік” - перший стелс-безпілотник російських ВПС - був збитий, швидше за все, російським винищувачем, який його супроводжував після того, як БПЛА вийшов з ладу поблизу міста Часів Яр на сході України, пише аналітик Forbes Девід Акс.</div></div></header><div><div><strong><em>У росіян могло бути лише 2 або 3 такі БПЛА</em></strong></div><div>Зазначається, що серед уламків безпілотника знайшли компоненти високоточної планерної бомби&nbsp;Д-30СН. Це наводить на думку, що “Охотнік” виконував бомбовий політ, пише аналітик.</div><div>російські ТГ-канали заявляють, що над територією України літає велика кількість&nbsp;С-70, а також ударних БПЛА “Іноходець”. І якщо регулярні польоти “Іноходця” підтверджуються, оскільки українці збили щонайменше сім таких безпілотників, то “Охотніки” швидше за все роблять більш ніж символічний внесок у воєнні дії, пише&nbsp;Акс.</div><div><em>“Враховуючи, як повільно компанія “Сухий” розробляє нові конструкції бойових літаків, можливо, що на озброєнні росії було лише два “Охотніки” до того, як один із безпілотників упав на землю в суботу. Оптимістичніше для росіян те, що їх було три: два прототипи плюс перший зразок з початкової серійної партії”</em>, -&nbsp;написав аналітик.</div><div>Нагадаємо, кадри збиття апарату, який спочатку прийняли за російський винищувач, почали поширюватись в соцмережах близько 13:00 в суботу, 5 жовтня.</div><div>&quot;Охотник&quot; впав у районі Костянтинівки, що приблизно за 12 кілометрів від лінії бойового зіткнення. російський експериментальний апарат летів уже у повітряному просторі, який контролюють ПС ЗСУ.</div><div><strong><em>Дрон “Охотнік” може зберегти російські літаки, але у &quot;рф&quot;&nbsp;є проблема</em></strong></div><div>У будь-якому випадку, очевидно, що російські ВПС мають намір використовувати новий безпілотник як глісадний бомбардувальник, завдаючи ударів крилатими бомбами по українських військах і цивільному населенню, зазначає аналітик.</div><div><div><em>“Додавання&nbsp;С-70&nbsp;до планерно-бомбової кампанії дало б полкам Су-34 перепочинок і зберегло б життя важкозамінних екіпажів. Але це легше сказати, ніж зробити, як засвідчив суботній інцидент. ВПС США, лідер у галузі штучного інтелекту для бойових безпілотників, все ще знаходяться на відстані кількох років від розгортання повністю безпілотного літака зі штучним інтелектом. російські ВПС відстають від них на роки”, </em>- пише&nbsp;Акс.</div></div><div>Тож “Охотнік” майже напевно покладається на радіозв'язок зі своїми операторами, що знаходяться на землі, і цей супутниковий зв'язок вразливий для радіоперешкод.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68650/ 2024-10-07 21:00:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68655/ Національний банк України спільно з Міністерством економіки та Міністерством фінансів розробили проєкт закону «Про систему страхування воєнних ризиків». <div>Цей законопроєкт передбачає створення загальнонаціональної системи страхування для захисту фізичних та юридичних осіб від ризиків, пов’язаних із війною, пише&nbsp;УЗА.</div><div>Під час консультацій із бізнесом, що відбулися наприкінці вересня, представники Національного банку та Мінекономіки презентували деталі законопроєкту, який має на меті забезпечити компенсацію збитків, завданих під час військових дій. Зокрема, йдеться про покриття майна, яке знаходиться в заставі або об’єктів житлового будівництва.</div><div>Заступник міністра економіки Олексій Соболев пояснив, що відсутність можливості страхування воєнних ризиків стримує інвестиційний потік для відновлення України. Він зазначив, що державі вже вдалося реалізувати кілька ефективних інструментів на ринку страхування, таких як механізм Unity для страхування суден. Однак наразі мета полягає в тому, щоб об’єднати всі діючі програми та залучити міжнародних перестраховиків для комплексного покриття ризиків.</div><div>Фінансування цієї системи здійснюватиметься як через обов’язкові страхові платежі, так і за рахунок донорської допомоги. Крім того, буде створена Державна агенція зі страхування воєнних ризиків, яка відповідатиме за загальну політику, оцінку ризиків та ведення централізованої бази даних.</div><div>Законопроєкт планується передати до Верховної Ради до кінця року після доопрацювання з урахуванням зауважень бізнесу та страхових компаній.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68655/ 2024-10-07 20:16:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68656/ Політичний експерт Володимир Цибулько вважає, що на Заході розглядають варіант замороження війни по лінії розмежування, що призведе до ще більшого навантаження на бюджет росії. <div>Таку думку він висловив в етері &quot;Еспресо&quot;.</div><div><div><em>&quot;Коли сьогодні починають говорити про різні варіанти закінчення бойових дій, зокрема&nbsp;з варіантом вступу до НАТО України як це було з ФРН, то мається на увазі спроба підсікати на протиході самого путіна. Оскільки&nbsp;путін всі роки війни стверджує, що війна потрібна, щоб не допустити вступу України до НАТО. Якщо Україна стане членом НАТО, то і причина війни зникне. Тобто&nbsp;фактично путіна вкотре хочуть виставити недоговороздатним, для того&nbsp;щоб перейти на інший етап. Зокрема, знищення путінського режиму&quot;, - </em>пояснив Цибулько.</div><div>За словами експерта, замороження війни призведе до того, що санкції проти &quot;рф&quot; будуть продовжуватись.</div><div><em>&quot;В будь-якому випадку варіант замороження війни по лінії розмежування з одного боку є раціональним. Європейці й американці дуже добре вміють рахувати гроші. Оскільки&nbsp;всі ці знищені інфраструктурно регіони можуть повиснути на бюджеті &quot;рф&quot;, який і так буде скорочуватись. Тим більше, що це є підставою зберігати санкції проти росії. З іншого боку, Україна отримає захист НАТО. До прикладу, Велика Британія в Очакові будувала командний центр Військово-морських сил, який може використовувати й НАТО. Тому, скоріше за все,&nbsp;варіант замороження війни може передбачати розміщення західного контингенту військ на території України&quot;, - </em>додав він.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68656/ 2024-10-07 19:00:23 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68654/ Народний артист України розповідає про солідний ювілей, багатолітню дружбу з Дмитром Гнатюком і сина, якого забрала онкологія. <div>У героя публікації чимало поважних звань та регалій - від лауреата Шевченківської премії до Героя України. Анатолій Паламаренко і сьогодні виходить на сцену. Хоча 12 липня майстрові художнього слова виповнилося 85, пише &quot;Експрес&quot;.&nbsp;&nbsp;</div><div><em><strong>- На скільки років почуваєтесь у душі, Анатолію Нестеровичу?&nbsp;</strong></em></div><div>- У душі? (<em>Усміхається</em>). Ви знаєте, я викладаю у двох вишах - музичній академії та педагогічному університеті. І молодь, до якої приходжу, змушує мене бути енергійним та здоровим. Тож на 85 точно не почуваюсь... Хоча прекрасно розумію, що це уже той вік, коли треба підбивати підсумки. Тим більше, що нині триває війна. Уже друга в моєму житті. (<em>Зітхає</em>).&nbsp;</div><div><em><strong>- До речі, де вас застало повномасштабне вторгнення росії?&nbsp;</strong></em></div><div>- У рідному Макарові на Київщині. Його тоді жахливо бомбили, бо окупанти йшли до столиці. Тож довелося сидіти в погребі... На щастя, одна студентка домовилася, що нас прихистять на Західній Україні. Так я опинився у Старому Самборі на Львівщині. У чудових людей, які стали ріднішими за рідних. І пробув у них півтора місяця — до звільнення нашої області. А потім повернувся додому.&nbsp;</div><div><em><strong>- Ви об’їздили з концертами Україну вздовж і впоперек. А яким був найбільший і найменший зал, де доводилося виступати?&nbsp;</strong></em></div><div>- Якщо говорити про найменшу аудиторію, то нещодавно я виступав перед сорока глядачами. Вони завітали на зустріч у музичний салон, що діє при столичній філармонії. Я був не на сцені, як зазвичай, а разом із ними. Тож міг бачити, як у людей горять очі. Тобто, як вони реагують на моє слово. Це було приємно... А якщо згадати найбільшу аудиторію, то це - київський палац “Україна”, який вміщає майже 4 тисячі глядачів.&nbsp;</div><div><em><strong>- Ви багато гастролювали з Дмитром Гнатюком. Ця співпраця з роками переросла у дружбу?&nbsp;</strong></em></div><div>- Так. Я йому був як рідний брат. Ніколи не забуду наші поїздки Україною. Чого тільки не ставалося. Скажімо, якось ми мали виступати в одному із сіл на Дніпропетровщині. І треба ж такому статися, що, сходячи з поїзда, він упав на перон (від вагонних східців була дуже велика відстань) і травмував тазову кістку. На щастя, потім виявилось, що це не перелом, а тріщина. Дмитра Михайловича принесли у зал на ношах і навіть у такому стані він виконав дві пісні!&nbsp;</div><div>Уявіть, наскільки ця людина була відповідальна. Ніколи не забуду також останній виступ у Тернополі. Тоді Гнатюк був уже похилого віку. Під час виконання “Чорнобривців” якраз скерували прожектор. Дивлюся з-за куліс і бачу, що в нього викотилась сльоза - як намистина, як діамант. І вона так засвітилася під тим променем, що в залі всі завмерли, а в мене серце ледь не вискочило з грудей. Знаєте, Дмитро Михайлович кожну пісню пропускав через свою душу!&nbsp;</div><div><div><em><strong>- Ваш робочий інструмент - голос. А як ви його бережете?&nbsp;</strong></em></div></div><div>- Ніколи особливо не беріг. Це все - від природи. Скажу вам по секрету: у мене дуже великі гланди. (<em>Усміхається</em>). Я їх ніколи не чіпав і вони мене не підводили. До речі, колись навіть думав вступати до консерваторії, але потім відбулася мутація голосу. (<em>Сміється</em>). Довелося йти у театральний інститут. Та й туди я потрапив не з першого разу... Сьогодні я ще можу заспівати, коли з’являються натхнення і можливість, але це вже не той співочий голос, що був колись. Натомість розмовний голос лишився.&nbsp;</div><div><em><strong>- Цікаво, а ви ніколи не курили?&nbsp;</strong></em></div><div>- Ні. Хоча хлопці намагались мене навчити. Я ж із десяти до сімнадцяти років пас худобу - і свою, і колгоспну. Не раз мені казали: “Толіку, набери диму на повні груди та промов, а де мої коні?” Якось я все ж піддався вмовлянням, затягнувся та як закашлявся. (<em>Усміхається</em>). Після того випадку мені нічого не хотілося. Я більше ніколи не брав до рук сигарети. Ну його, те куриво, до чорта!&nbsp;</div><div><em><strong>- Озираючись назад, на прожиті роки, нічого не хотілось би змінити? Якби була така фантастична можливість...&nbsp;</strong></em></div><div>- Я би хотів одне: повернути свого молодшого синочка Оксеника, який відійшов у 28 років від невиліковної хвороби - проклятої онкології. Я б усе віддав - нагороди, звання, повагу людей, їхню любов, якісь матеріальні статки, пішов би по світу “бомжем”, аби тільки він був живий... Що тоді допомогло мені пережити таке горе? Підтримка наших людей, які розділили його зі мною.&nbsp;</div><div><em><strong>- Ви - народний артист України. А як ставитеся до тих співачок, які теж мають це звання, але служать нині ворогові?&nbsp;</strong></em></div><div>- Я не вважаю їх народними артистами і взагалі - представниками цієї професії. Якщо вони народились та виросли тут, але не мають любові до України й українців, це... Це духовні перевертні. Я їм руки ніколи не подам... Для мене ж росія - назавжди ворог. Лютий ворог. Дикий ворог!&nbsp;<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68654/ 2024-10-07 17:50:56 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68653/ Тепер більшість громадян можуть купувати лише нове житло або таке, що введене в експлуатацію не більше трьох років тому. <div>Водночас внутрішньо переміщені особи отримали більше можливостей: вони зможуть придбати житло віком до десяти років. Раніше для них цей термін був обмежений трьома роками. Ці зміни уряд ухвалив на засіданні 4 жовтня 2024 року. <br>Як зазначив заступник міністра економіки Андрій Телюпа, нові правила стимулюватимуть розвиток будівельної галузі та дозволять внутрішньо переміщеним особам, ветеранам, військовослужбовцям, правоохоронцям, медикам, вчителям і науковцям купувати житло до 10 років в регіонах, що найбільше постраждали від війни, таких як Чернігівська, Сумська, Харківська, Запорізька та Херсонська області.</div><div><strong><em>Оновлені вимоги дозволяють:</em></strong></div><ul><li><em>купувати житло віком до 10 років: ВПО та їхнім родинам у всіх регіонах, а також військовим, медикам, педагогам і науковцям у постраждалих регіонах;</em></li><li><em>купувати житло до трьох років: іншим громадянам у всіх регіонах країни.</em></li></ul><div>Також програма не поширюється на ВПО, які вже отримали пільгову іпотеку через гранти KfW. Нові вимоги набудуть чинності через 30 днів після публікації, а для житла, що береться в іпотеку в інтересах ВПО - 18 грудня.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68653/ 2024-10-07 17:00:34 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68652/ російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко пояснив, чому розпад росії як єдиної держави є набагато кращим для світу та для самих російців, ніж продовження існування &quot;рф&quot;. <div>З відповідною заявою він&nbsp;<a target=&quot;_blank&quot; href=&quot;https://www.youtube.com/live/9F7XQPRoPKo?si=e4KQn5f4P2KbbEeh&amp;t=8713&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>виступив</a>&nbsp;на XIII Форумі Вільної росії, що відбувся 4-5 жовтня 2024 року у Вільнюсі (Литва).</div><div><div><em>&quot;Нинішні губернатори, нинішні голови&nbsp;адміністрацій краще із задоволенням стануть головами окремих республік чи місцевими ханами, ніж продовжать їздити на Стару площу та слухати якогось дрібного клерка з адміністрації президента&quot;, -</em> зазначив опозиціонер.</div><div>За словами Яковенка, він &quot;абсолютно переконаний&quot; в &quot;історичній&nbsp;неминучості розпаду росії&quot;, що почнеться після поразки &quot;рф&quot;&nbsp;у загарбницькій війні проти України.</div><div><em>&quot;Це для мене очевидний факт. Це перше. Це експертна оцінка. З погляду громадянської оцінки, я думаю, що розпад росії є меншою загрозою, ніж її існування. Тому що існування російського фашистського рейху - це найтяжчий виклик. Це сьогодні найсерйозніша загроза для людства&quot;, </em>- сказав політик.</div><div><em>&quot;Так, розпад (московії) може бути неприємним. Розпад Радянського Союзу тоді теж не був безкровним, ми це знаємо. Але це менша кров. Зараз вже є понад&nbsp;мільйон&nbsp;втрат у цій війні. Вона ще не закінчилася. І я не виключаю, що подальше існування путінського рейху, путінської імперії принесе все нові й нові біди. А ось розпад -&nbsp;так, він, найімовірніше, буде пов'язаний з проблемами, але ці проблеми будуть незмірно меншими, ніж продовження існування фашистського рейху&quot;, -</em> підсумував Яковенко.</div><div><strong><em>Чим &quot;Форум Вільної росії&quot; відрізняється від решти російської опозиції</em></strong></div><div>Організація підтримує збройні підрозділи росіян-добровольців, що воюють у складі Сил оборони України.</div><div>Також &quot;Форум&quot; виступає за відмову від нинішньої російської, як вони вважають імперської, символіки - двоголового орла на гербі та прапора у вигляді триколору, оскільки вважають ці державні символи заплямованими веденням під їх егідою агресивних воєн проти сусідів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68652/ 2024-10-07 16:15:45 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68651/ Святослав з'явився на світ з нестачею ваги, але всі інші життєві показники були в нормі. Та потім почалось жахіття. <div>У дитини раптово погіршився загальний стан, перестали працювати нирки, а ліва рука набрякла й потемніла. Тож перші дні лікарі боролись за порятунок життя хлопчика.</div><div><em><strong>•&nbsp;Пацієнт:&nbsp;Святослав Боровський<br>•&nbsp;Вік:&nbsp;4 роки<br>•&nbsp;Зріст:&nbsp;106 см<br>• Вага:&nbsp;15,6 кг<br>• Скарги:&nbsp;відмирання шкіри лівої руки, сповільнення росту кінцівки, викривлення кисті та пальчиків.</strong></em></div><div><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>ЕТАП 1: З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ&nbsp;</strong></em></span></div><div>Друга вагітність у вінничанки Яни Боровської протікала добре. Але медики переймались тим, що, за результатами обстежень, малюк мав невелику вагу. Відтак скерували її до відділення інтенсивної терапії лікарні імені Пирогова.&nbsp;</div><div><em>“Святославчик народився 31 липня 2020 року із вагою 2050 грамів і зростом 48 сантиметрів. Та, попри навіть меншу вагу, ніж прогнозували лікарі, його показники були в нормі. А за шкалою Апгар стан синочка оцінили у вісім балів з десяти - це доволі високий показник, -</em> розповідає 38-річна Яна Боровська. <em>- Мені сказали, що, мовляв, у малюка не сформувався жировий прошарок і саме через це в нього нестача маси тіла. Але дитина самостійно дихала, смоктала молоко, все було добре”.</em></div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>ЕТАП 2: ПЕРШИЙ ДІАГНОЗ&nbsp;</span></em></strong></div><div>Попри те, що після народження немовлята зазвичай дещо втрачають вагу, в Святослава на другу добу життя цей показник взагалі не знизився. Проте медики декілька разів брали в нього аналіз крові на визначення рівня цукру.&nbsp;</div><div><em>“Пояснювали, що в дітей з малою вагою можуть бути коливання цього показника,</em> - пригадує пані Яна. <em>- І хоча мені не казали про якісь проблеми, пізно ввечері поставили крапельницю, пояснивши, що то глюкоза - для профілактики коливань рівня цукру. А я - вчителька початкових класів, у медицині не зналась, то й довіряла медикам. Близько третьої години ночі малюк став капризувати, плакати. Підійшла до ліжечка й побачила, що ліва рука, до якої було під’єднано крапельницю, сильно набрякла”.&nbsp;</em></div><div>Породілля покликала медсестер. Ті запевнили: нічого страшного, іноді таке стається, зробимо компреси й минеться. Малюка забрали.&nbsp;</div><div><em>“На руці синочка почали з’являтись плями, шкіра стала темною, піднялась температура до 38 градусів,</em> - розповідає мати. - <em>Лікарка, що прийшла на зміну, забила на сполох”.</em> <br>У понеділок зранку зібрали консиліум.&nbsp;</div><div><em>“Судинні хірурги поставили діагноз: “підшкірна гематома”. А лікар перинатального центру сказав: “У нього тромбозик”. Хоча аналізів ніяких не робили, -</em> запевняє батько Віталій Белішов. -<em> Лікарі почали вводити дитині препарат для розрідження крові в праву руку - на згині. Але там також з’явилась реакція, тож швидко припинили ін’єкцію. Згодом на цьому місці теж почав утворюватись некроз”.</em></div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>ЕТАП 3: У ПОШУКАХ ІСТИНИ&nbsp;&nbsp;</span></em></strong></div><div>Життєві показники немовляти різко погіршувались. Того ж дня дитину відвезли реанімобілем до відділення інтенсивної терапії обласної лікарні. За словами матері, з попереднього медзакладу їй не дали ніяких виписок. Але тоді, через стресовий стан, вона про це навіть не думала.&nbsp;</div><div><em>“Там зробили аналіз крові й виявили, що рівень тромбоцитів у нього критично низький (наближався до нуля). Отже, діагноз, який поставили в лікарні імені Пирогова, був хибним”, -</em> зауважує батько.&nbsp;</div><div>У Святослава перестав працювати кишківник, почали відмовляти нирки, його підключили до апаратів, зокрема штучної вентиляції легень.&nbsp;</div><div><em>“Нам повідомили, що в дитини почався некроз, який дуже швидко охопив усю ліву руку,</em> - ділиться Яна Боровська. <em>- Мене пускали в реанімацію лише ввечері на 20 хвилин. Стан дитини був вкрай важкий. Казали, що шансів на порятунок немає. Лікарі робили все можливе, але нічого не допомагало. Це були страшні десять днів, щоразу мене попереджали: може статися найгірше. Мовляв, якщо нирки не запрацюють, вони не в змозі будуть урятувати дитину”.&nbsp;</em></div><div>Для того, аби відновити роботу нирок, батьки придбали дорогий препарат. Через добу стан дитини став покращуватись.&nbsp;</div><div><em>“Окрім того, на лівій руці Святослава зробили надсічки (аби звідти виходила рідина, яка могла спровокувати важку інтоксикацію організму) - вона була синя з кров’янистими підтоками. Лікарі знову сказали, що це - некроз”,</em> - пояснює пані Яна.&nbsp;</div><div>Через два тижні, стабілізувавши стан маленького пацієнта, його почали готувати до складної операції. Батьків попередили, що може постати питання ампутації руки. Лікарі не давали ніяких гарантій, пояснили, що лише під час операції стане зрозуміло, чи некроз не пошкодив м’язи, від цього залежав хід оперативного втручання. Мати підписала згоду.&nbsp;</div><div>Під час операції хірурги зняли шкіру зі всієї лівої руки - від долоні аж до плеча. Й вирішили боротись за порятунок кінцівки хлопчика, покрили її спеціальним матеріалом.&nbsp;</div><div><em>“Відтоді я малюка не бачила - в лікарні хтось захворів на ковід, тож мене відправили додому”, </em>- розказує мати. А першого вересня, коли старший син подружжя пішов до першого класу, меншому Святославчику провели чергову операцію, під час якої закрили рану, пересадивши його власну шкіру з ніжок на руку.&nbsp;</div><div><em>“Рука дуже швидко загоювалась. Для пришвидшення процесу ми купили препарат, що активовував ріст шкіри</em>, - пригадує пані Яна. -&nbsp;<em>Так через два місяці після появи Святослава на світ закінчилась перша частина нашого жахіття. 26 вересня мені нарешті принесли дитину, медсестри все ще вставляли йому зонд для харчування, але Святославчик уже тоді був дуже жвавим і витягнув трубки. Я наполягла, аби прикласти дитину до грудей, адже весь цей час зціджувала молоко, тож зберегла лактацію. А коли приклала сина до грудей, він став активно смоктати молоко”.&nbsp;</em></div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>ЕТАП 4: ОСТАТОЧНИЙ ДІАГНОЗ</span></em></strong></div><div>Маму з немовлям нарешті виписали додому. Здавалося, все найгірше позаду.&nbsp;</div><div><em>“Але через місяць у сина зрослась пересаджена шкіра й рука перестала розгинатись, -</em> провадить Яна Боровська. <em>- Лише згодом нам пояснили, що на той час у протоколі лікування таких пацієнтів не було зазначено встановлення ортезу, аби зафіксувати руку й убезпечити від зростання шкіри. Тож уся проведена робота виявилась марною”.&nbsp;</em></div><div>Всередині листопада мама з дитиною потрапили до столичного “Охматдиту”. Святославу тоді було чотири місяці, він важив чотири кілограми.&nbsp;</div><div><em>“Хірурги знову зняли шкіру з його лівої руки й розігнули її у правильне положення. А через днів десять після того під час наступного оперативного втручання закрили всю раневу поверхню шкірою з його ніжок”, - </em>констатує пані Яна. Через півтора місяця реанімобілем їх транспортували до вінницької обласної лікарні. Вже там встановили ортез, зафіксувавши руку. А потім додому до Святослава приходив фахівець, який допомагав розпрацьовувати руку й відновлювати її функції.&nbsp;</div><div><em>“Але проблема в тому, що пересаджена шкіра не росла й не розтягувалася,</em> - пояснює Яна Боровська. - <em>Тож під час росту дитини потрібно було знову й знову пересаджувати шкіру, аби убезпечити від змін у кістках”.&nbsp;</em></div><div>Після початку повномасштабного вторгнення мати з дворічним сином поїхала до Бухареста, тамтешні лікарі “доставили” у кількох місцях клаптики шкіри з ніг Святослава, аби рука могла рости.&nbsp;</div><div><em>“За увесь цей час боротьби за порятунок синової руки лікарі запевняли, що крапельниця з глюкозою не могла призвести до таких наслідків,</em> - каже пані Яна. - <em>Тоді як є декілька препаратів, які при неправильному введенні й потраплянні поза вену можуть спровокувати некроз тканин. Тож наразі залишається невідомим, що саме тоді ввели нашому синові. Ми буквально жили в лікарнях, тож було не до пошуку винних. Але плануємо цим зайнятись”.&nbsp;</em></div><div><strong><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;><span style=&quot;font-size:small&quot;>ЕТАП 5: </span><span style=&quot;font-size:small&quot;>ЛІКУВАННЯ</span></span></em></strong></div><div>Тим часом з’явилась нова проблема.&nbsp;</div><div><em>“У Святослава немає захвату лівої кисті, бо два ушкоджені некрозом пальчики (вказівний і середній) не розгинаються. Це сталось через те, що після першої операції їх не зафіксували. А великий палець і мізинець стоять у неправильному положенні, -</em> розповідає мати. - <em>До того ж його кисть вигнулась угору, та й загалом ліва рука відстала в рості від правої”.&nbsp;</em></div><div>Тож наприкінці минулого літа батьки звернулись до львівських лікарів.&nbsp;</div><div><em>“До нас Святик потрапив у такому стані, коли неможливо було виправити проблему за короткий проміжок часу. Адже в нього була пересаджена шкіра всієї руки й вона перетворилась на суцільний рубець. Хлопчик лише трішки міг рухати пальчиками, кисть була вивернена догори й знерухомлена. А руку він не міг повністю підняти вгору через натягнення шкіри, - </em>каже Леся Стрілка, опікова хірургиня лікарні святого Миколая (Перше ТМО міста Львова). -<em> На зовнішній поверхні передліччя у нього був сильний фіброз - шкіра рубцево змінена й знерухомлена, що не давало кисті рухатись. Тож спершу з ним працювали фізичні терапевти. З’явився прогрес - почали відновлюватись рухи. Цього літа під час оперативного втручання хірурги висікли із зовнішньої поверхні передпліччя фіброзно змінені тканини (рубці), а рану закрили штучним синтетичним матеріалом”</em>. <br>А ще через чотири тижні закрили цю поверхню його власною шкірою, взятою зі стегна. За словами хірургині, синтетичний матеріал убезпечує фасції (сполучні тканини) та м’язи від проростання фіброзом. І хоча про результат такої операції можна судити лише через рік, проте на нинішній момент пересаджену шкіру вже можна взяти в складку. Отже, вона у майбутньому буде розтягуватись і не блокуватиме рухів руки. Це збільшує шанси, що ушкоджена рука дожене в рості здорову.&nbsp;</div><div><em>“Тепер працюємо з кистю - Святик уже може виводити її у нейтральне положення, хоч для того йому потрібно докладати зусилля, -</em> радо ділиться Леся Стрілка. - <em>У майбутньому знадобиться операція на пальчиках, аби вивільнити четвертий палець, який затиснутий між сусідніми. Ще потрібно буде проводити лікування ліктьового суглоба”.&nbsp;</em></div><div>Незабаром до лікарні прибуде хірург зі Швейцарії, тож медики планують спільно розробити подальший план лікування хлопчика.&nbsp;</div><div><img alt=&quot;/storage/2024/09/21/image/md_sTwd_111-80.jpeg&quot; src=&quot;https://static.expres.online/storage/2024/09/21/image/md_sTwd_111-80.jpeg&quot;></div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;>Фото надала Яна Боровська</em></div><div>За чотири роки Святослав переніс десять операцій. Тепер він носить ортез, працює з фізичним терапевтом. <br><em>“Син - дуже активний і непосидючий. Любить кататись на велосипеді, ганяти з м’ячем, складати пазли, малювати, висіти на турніку. Але все це він робить однією рукою. Тож наша найбільша мрія - аби він міг рухати лівою кистю,</em> - каже Яна Боровська. <em>- Плануємо записати сина у спортивну секцію, у садок, адже він потребує спілкування з іншими дітьми. Бо коли старший братик сідає за уроки, Святослав береться за свої розмальовки й твердить, що також хоче йти до школи”.&nbsp;</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68651/ 2024-10-07 14:51:27 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68649/ Як ми вже повідомляли, Ізмаїльський військово-морський ліцей знаходиться на межі ліквідації. <div><div>Цей&nbsp;заклад підпорядковується департаменту освіти і науки Одеської ОВА. Про те, що відбувається з навчальним закладом та про причини його ліквідації на сесії міської ради розповів заступник очільника міста Ізмаїл Сергій Лузанов.</div></div><div><div>Він повідомив, що у перші роки існування Ізмаїльського військово-морського ліцею (з 2011 року), туди щорічно вступало близько 60&nbsp;дітей.<br><em>«Йшлося про те, що в ліцеї займатимуться діти, котрі&nbsp;закінчили 9&nbsp;класів і мають можливість наступні 2&nbsp;роки провести у такому своєрідному профільному закладі. У 2018 році ліцей було переведено у нове приміщення (вул. Ізмаїльська (Фанагорійська). Але потім почалося широкомасштабне російське вторгнення, залишки курсантів ліцею були евакуйовані до Румунії і весь цей час знаходилися за межами України»</em>, – зазначив заступник міського голови.</div><div>За його словами, наразі є певні організаційні рішення, зокрема рішення начальника ОВА Олега Кіпера, відповідно до якого було змінено виконуючу обов’язки директора закладу, а її обов’язки покладено на іншу особу. А весь персонал, який ще залишався в закладі, був звільнений попередньою керівницею.<br><em>«Зараз заклад знаходиться у такому стані, який унеможливлює його роботу. Наразі головні вимоги до учасників та організаторів освітнього процесу – це безпека. З урахуванням того, що у цьому ліцеї неможливо забезпечити безпеку, департамент освіти не погодив їм набір на поточний навчальний рік і запропонував взагалі поставити діяльність закладу на паузу до закінчення військового стану»</em>, – додав Сергій Лузанов.</div><div>Він також додав, що «в місті є інші заклади, які достатньо успішно надають морську освіту і патріотичне виховання».</div><div><em>«Наприклад, з 2022 року у нас працює відокремлений підрозділ – Дунайський фаховий коледж НУ ОМА – в якому на 3-х&nbsp;курсах займаються вже понад 540 дітей. Керує цим закладом ветеран російсько-української війни, який має державні відзнаки і нагороди, пан Андрій Коваленко. У складі працівників закладу є ще офіцери, які пройшли фронт і захищали державу. І наразі вони передають і свої знання, і свій досвід вже військовий новому поколінню наших хлопців та дівчат»</em>, –&nbsp; резюмував Сергій Лузанов.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Проблема, погляд, резонанс http://izmail.es/article/68649/ 2024-10-07 13:19:40 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68647/ З метою швидкого реагування на скарги громадян щодо випадків корупції в медичних закладах області, Департамент охорони здоров’я Одеської ОВА створює координаційну раду з антикорупційними функціями. <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://t.me/odeskaODA/6709&quot;>повідомив</a>&nbsp;начальник Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер.</div></div><div><div>Якщо з вас чи ваших рідних вимагають гроші за лікування чи медикаменти, що передбачені безкоштовно,&nbsp;звертайтеся&nbsp;за номерами:</div><div><strong><em>(050)&nbsp;418-82-77</em></strong></div><div><strong><em>(063)&nbsp;625-00-23<br></em></strong></div><div><strong><em>(048)&nbsp;753-31-44</em><br></strong>Гаряча лінія вже працює цілодобово, всі звернення реєструють та опрацьовують спеціалісти.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/68647/ 2024-10-07 11:50:44 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68644/ Українські журналісти показали умови утримання російських військовополонених у таборах, де один із окупантів обурився відсутністю &quot;Олів'є&quot; у місцевій їдальні. Українські журналісти відвідали табір із російськими військовополоненими та продемонстрували умови їх утримання.&nbsp;<div>У рамках репортажу ЗМІ показали їдальню та місцеву пекарню, наголосивши на високому рівні харчування для полонених росіян. У щоденне меню входять перша та друга страви, білий хліб та напої.&nbsp;</div><div>Фрагмент відео <a href=&quot;https://t.me/Ukraine_365News/87851&quot;><em><strong>публікує </strong></em></a>Телеграм-канал &quot;Україна 365&quot;.&nbsp;</div><div>Однак один із опитаних російських військовополонених викликав обурення у соціальних мережах своєю вимогою різноманітності у харчуванні. Він заявив, що незадоволений подачею звичайного порізаного огірка і хоче вишуканіших страв, таких як салат &quot;Олів'є&quot;.&nbsp;</div><div>Крім того, йому не сподобався український клімат. <br><em>&quot;Якогось салату хочеться, &quot;Олів'є&quot;.&nbsp;</em><em>Ну не просто ж огірок порізаний&quot;, &nbsp;</em>- заявив він.</div><div>Ці слова викликали негативну реакцію серед українців, які порівнюють умови утримання російських військовополонених із таборами та тортурами, яким зазнають українські полонені у російських в'язницях. Українці повертаються з російського полону виснаженими та з підірваним здоров'ям, що різко контрастує з комфортом, що надається окупантам на території України. Вони працюють, одержуючи за свою роботу гроші та можливість витрачати їх місцевому магазині.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА<br></strong><br><br> </div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68644/ 2024-10-07 10:33:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68645/ російські окупанти розстріляли військовополонених українських бійців у Нью-Йорку Донецької області. Дрон зафіксував момент жорстокого злочину окупантів. <div>Про це в неділю, 6 жовтня, повідомив Telegram-канал 12 бригади спецпризначення “<a href=&quot;https://t.me/azov_media/6129&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer noopener nofollow&quot;>Азов</a>” Національної гвардії України.</div><div><em>“російці впритул розстріляли трьох беззбройних українських військових одного зі суміжних підрозділів”</em>, - йдеться в повідомленні.</div><div>Пізніше бійці 12 бригади спеціального призначення “Азов” спільно з 49 окремим штурмовим батальйоном взяли в полон одного з групи окупантів, яка вчинила це звірство. Він на допиті розповів, що в них є команда -&nbsp;<em>“в полон не брати”</em>&nbsp;та розстрілювати.</div><div>На теперішній момент омбудсмен України Дмитро Лубінець не коментував інформацію про черговий воєнний злочин армії країни 404.</div><div>Як відомо, 1 жовтня в мережі з’являлася інформація про страту 16 військовослужбовців ЗСУ у районі сіл Миколаївка та Сухий Яр Покровського району. В Офісі генерального прокурора уточнювали, що це наймасовіший випадок смертної кари українських військовополонених на лінії фронту.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68645/ 2024-10-07 09:44:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68643/ Експерт розкритикував &quot;цифрові амбіції&quot; Мінсоцполітики: куди йдуть гроші? <div>Міністерство соціальної політики України провело Глобальний цифровий соціальний форум за участю іноземних гостей, де презентувало низку нових ініціатив та оголосило дату старту пенсійної реформи. Експерт з пенсійних питань, журналіст Сергій Коробкін прокоментував основні теми форуму та висловив свою думку щодо ефективності заходу.</div><div>За&nbsp;<a href=&quot;https://www.youtube.com/watch?v=XW2R40arvL8&amp;ab_channel=%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97&quot;>словами</a>&nbsp;Коробкіна, Міністерство соцполітики анонсувало запуск пенсійної реформи, презентувало новий вебпортал соціальних послуг та оголосило про впровадження програми &quot;єПотенціал&quot;.<br><em>&quot;Не можна стверджувати, що міністерство взагалі нічого не робить. Робить і досить багато. Але найкраще, що вони дійсно вміють робити, це рекламувати себе. Навіть якщо жодних справжніх досягнень немає&quot;, - </em>зазначив експерт.</div><div>Коробкін критично оцінив доцільність проведення таких форумів, запитуючи: <em>&quot;Для кого вони взагалі влаштовуються? І скільки грошей на них витрачається? Чи не можна це кулуарно все якось обговорити, зідзвонюватися з колегами, з іноземними партнерами по скайпу, по електронній пошті, якщо ви так рекламуєте цифровізацію&quot;.</em></div><div></div><div>Основним елементом реформи системи соціального захисту має стати інтеграція всіх державних реєстрів в єдину інформаційну систему соціальної сфери. Уряд представив новий соціальний вебпортал електронних послуг Мінсоцполітики, де можна буде замовити близько 20 соціальних послуг, включаючи догляд за людиною, натуральну допомогу, супровід під час інклюзивного навчання та інші.</div><div>Щодо програми &quot;єПотенціал&quot;, Коробкін висловився скептично: <em>&quot;Назва потужна, яскрава, життєстверджуюча, як люблять у нас в уряді. Але помацати цей потенціал досить складно. Тому що це щось дуже абстрактне таке&quot;.</em></div><div>Найбільш резонансною темою стала дата початку пенсійної реформи - 1 липня 2025 року. Однак Коробкін зауважив: <em>&quot;Навіть якщо якимось дивом накопичувальну систему введуть, і вона ще більш дивним чином запрацює, то це дасть гарний результат лише через 20-30 років. І тільки тоді йтиметься про 60% від зарплати&quot;.</em></div><div>Експерт також висловив сумніви щодо фінансування реформи: <em>&quot;Де знайдуть гроші на обидві реформи? На бальну і накопичувальну систему. Для цього потрібно дуже багато грошей. У проєкті бюджету про це немає нічого&quot;.</em></div><div></div><div>На завершення Коробкін підкреслив, що на тлі критичної демографічної та економічної ситуації заяви Міністерства звучать занадто оптимістично: <em>&quot;Вони говорять, що ніхто не залишиться без уваги, що всім буде надана соціальна підтримка всім, хто її потребує. Ну, якщо мова дійсно йде про реальну підтримку, то це звучить фантастично, правда?&quot;</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68643/ 2024-10-07 08:26:41 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68634/ У Міністерстві освіти і науки підписали перший наказ про призначення грантів на навчання вступникам 2024 року. Незабаром вищі навчальні заклади отримають кошти для покриття частини вартості навчання 10 809 студентів. <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/100001240792612/posts/8953758454675425/?rdid=sUMqluhrPUYVFPg4&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>розповів</a>&nbsp;заступник міністра освіти Михайло Винницький.<br><em>«Кошти на рахунки закладів вищої освіти для покриття частини вартості навчання 10,809 студентів (це перші, які підтвердили в &quot;Дії&quot; сертифікат про грант) будуть вже незабаром перераховані».</em></div></div><div><div>За його словами, студенти, яким призначено грант, днями отримають повідомлення в застосунку «Дія».</div><div>Винницький зазначив, що наступні накази про призначення грантів міністерство видаватиме у міру надходження підтверджень від студентів. Останній день, коли можна підтвердити сертифікат - 5 листопада.<br>У коментарях під своїм дописом Винницький додав, що станом на вечір 2 жовтня отримання грантів підтвердили 3440 студентів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/68634/ 2024-10-06 23:48:30 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68633/ Українські полярники показали, як тюленя Веддела на ім’я SeaBaby знайомиться зі світом. Воно першим у цьому році народилося поблизу станції &quot;Академік Вернадський&quot;. <div>Малюк вивчає навколишнє середовище поруч із мамою,&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/watch/?v=3920490664941792&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>розповіли</a>&nbsp;в Національному антарктичному науковому центрі.<br></div><div></div>Так, SeaBaby вже &quot;познайомився&quot; із&nbsp;сивкою білою, невеликим птахом, який тримається станції цілий рік. Вони часто бувають поблизу тюленів та пінгвінів, адже живляться крилем з посліду цих тварин та їхніми випльовуваннями.<br>Крім того, полярники поділилися новиною про поповнення на двох навколишніх островах.<br><em>«До речі, ви знали, що дитинчат тюленів називають цуценятами? Тож зараз серед сусідів українських полярників – четверо цуценят: SeaBaby, дівчинка та хлопчик, які також народилися на острові Вінтер, та маля, що побачило світ на островах Троє Поросят, але його стать поки невідома, адже полярники не можуть туди дістатися через льодову ситуацію»,</em><em>&nbsp;</em>– розповіли у НАНЦ.<div><a href=&quot;https://www.facebook.com/AntarcticCenter/videos/3920490664941792/?ref=embed_video&quot;><strong><em>Відео</em></strong></a><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА<br></strong><br> </div> Екологія http://izmail.es/article/68633/ 2024-10-06 23:00:11 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68632/ Паралізований після енцефаліту 20-річний Олег Сергачов працює на комп'ютері пальцем ноги. <div>Розлогіше - у публікації &quot;ФАКТІВ&quot;.<br>У&nbsp;свої 20 років Олег Сергачов з&nbsp;села Вельбівка Миргородського району на&nbsp;Полтавщині, тіло якого після перенесеного у&nbsp;дитинстві енцефаліту&nbsp;<a href=&quot;https://fakty.ua/395368-snachala-verila-sharlatanam-i-otdavala-syna-na-mucheniya-usiliyami-mamy-rebenka-s-dcp-v-ukraine-sozdany-uzhe-chetyre-reabilitacionnyh-centra&quot; target=&quot;_blank&quot;>скував параліч</a>, отримав уже чотири досить потрібні онлайн-професії: інстаграм-маркетолога, таргетолога, Direct-менеджера та&nbsp;NFT-спеціаліста. Наразі освоює ще&nbsp;дві&nbsp;- розробника телеграм-ботів і&nbsp;спеціаліста з&nbsp;товарного бізнесу. При цьому має лише атестат про середню освіту. Причому дев’ять років він навчався вдома й&nbsp;два -&nbsp;дистанційно у&nbsp;Гадяцькій школі №3. Закінчив школу з&nbsp;посередніми оцінками.<br><div><em>«Цьогоріч збирався вступати до&nbsp;вишу, вже навіть документи подав на&nbsp;факультет психології. А&nbsp;потім передумав. Навіщо витрачати п’ять років свого життя, щоб отримати диплом? Адже зараз є&nbsp;купа курсів, на&nbsp;яких можна лише за&nbsp;три місяці опанувати практичні знання. Тому хочу купити курси з&nbsp;психології в&nbsp;міжнародній школі Expert. Психологія для мене дуже важлива, оскільки я&nbsp;часто працюю з&nbsp;людьми і&nbsp;мені потрібно розуміти кожного. Дуже хотів би&nbsp;також покращити свою вимову»,&nbsp;</em>-&nbsp;написав автору&nbsp;Олег у&nbsp;телеграмі. Отак, як є,&nbsp;- грамотно, з&nbsp;усіма розділовими знаками.</div><div>Все наше інтерв’ю відбувалося у&nbsp;письмовому форматі, бо&nbsp;Олег має значні вади вимови й&nbsp;переймався тим, що&nbsp;я&nbsp;його не&nbsp;зрозумію. А я, навпаки, хвилювалася за&nbsp;те, що&nbsp;йому важко друкувати. Адже хлопець робить це… одним великим пальцем лівої ноги. Оскільки його тіло змалечку скував параліч.</div><div><em>«Маркетолог, який працює одним пальцем лівої ноги»,&nbsp;</em>-&nbsp;так він&nbsp;<a href=&quot;https://www.instagram.com/olehserhachov/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>представляється у&nbsp;соціальних мережах</a>.</div></div><div>Рухома душа й&nbsp;рухомий інтелект в&nbsp;нерухомому тілі</div><div><em>-&nbsp;Більшість людей думає, що&nbsp;мені важко друкувати, але це&nbsp;не&nbsp;так. Я&nbsp;можу втомитися після години друкування, але через 5-10 хвилин відпочинку знову без проблем працюю,&nbsp;-</em>&nbsp;заспокоює хлопець.</div><div>Багато хто називає Олега Сергачова українським Ніком Вуйчичем. Бо є&nbsp;в&nbsp;цього маленького хлопця з&nbsp;неслухняним тілом і&nbsp;вагою всього 35 кілограмів така велика сила духу, така жага до&nbsp;життя, що&nbsp;це&nbsp;надихає всіх, з&nbsp;ким він спілкується. Усіма своїми вчинками він доказує: не&nbsp;існує бар’єрів, які неможливо було&nbsp;б подолати. Що&nbsp;можна заробляти на&nbsp;гідне життя, працюючи єдиним пальцем на&nbsp;нозі і, звісно, головою. І&nbsp;що&nbsp;можна бути щасливим у&nbsp;стосунках, навіть якщо на&nbsp;побачення тебе привозять у&nbsp;кріслі колісному.</div><div>Олег&nbsp;- четверта дитина у&nbsp;родині. У&nbsp;нього є&nbsp;три старші сестри, які живуть окремо, і&nbsp;молодший дев’ятирічний братик Дениско, з&nbsp;яким у&nbsp;нього особливий духовний зв'язок.</div><div>Він народився абсолютно здоровим хлопчиком, але у&nbsp;півтора року перехворів на&nbsp;енцефаліт, що&nbsp;вражає нервову тканину головного мозку. Це&nbsp;призвело до&nbsp;тяжкої інвалідності, оскільки порушилися нейронні зв’язки. Лікарі давали невтішні прогнози: не&nbsp;буде говорити, мислити й&nbsp;навіть сидіти. Йому прогнозували лежаче життя «овочу».</div><div>На&nbsp;щастя, інтелект Олега не&nbsp;постраждав. Певно, якби родина займалася реабілітацією хлопчика з&nbsp;дитинства, у&nbsp;нього був би&nbsp;певний прогрес у&nbsp;фізичному розвитку. Однак він потрапив на&nbsp;огляд до&nbsp;фахівців надто пізно. Йому навіть зробили пару операцій, проте вони нічого по&nbsp;суті не&nbsp;змінили.</div><div>А&nbsp;вивела Олега у&nbsp;широкий і&nbsp;безмежний світ інтернету його нова сусідка Світлана Новікова. У&nbsp;2019 році жінка перебралася з&nbsp;Києва до&nbsp;Вельбівки і&nbsp;придбала хату поряд із&nbsp;Сергачовими. Подробиці того, чому здібний підліток з&nbsp;обмеженими можливостями роками перебував у&nbsp;чотирьох стінах і&nbsp;практично не&nbsp;розвивався, ми&nbsp;опустимо. На&nbsp;той момент його батько помер, а&nbsp;мама не&nbsp;могла впоратися з&nbsp;життєвими обставинами. Діти були соціально запущеними. Світлана, як&nbsp;нова мешканка села, як&nbsp;педагогиня й&nbsp;психологиня, як&nbsp;віруюча та&nbsp;просто небайдужа жінка й&nbsp;мати, одразу&nbsp;ж почала бити на&nbsp;сполох: беззахисну дитину треба витягувати з&nbsp;тієї безвиході, в&nbsp;якій вона опинилась. У&nbsp;сільраді й&nbsp;соціальній службі їй&nbsp;відповіли, що&nbsp;вони тримають усе під контролем. А&nbsp;оскільки мама не&nbsp;зверталася до&nbsp;них за&nbsp;допомогою, тому вона її, мовляв, не&nbsp;потребує. Вона пропонувала оформити дитину в&nbsp;спеціалізований заклад, але з’ясувалось, що&nbsp;такий інтернат усього один, в&nbsp;Олешках Херсонської області. Але з&nbsp;тим оформленням, сказали чиновники, багато клопоту, це&nbsp;додаткові витрати, та&nbsp;й&nbsp;взагалі, дитині краще погано вдома, аніж добре в&nbsp;інтернаті.</div><div><em>-&nbsp;Певно, це&nbsp;єдиний випадок, коли бюрократизм чиновників перетворився на&nbsp;плюс,</em>&nbsp;- усміхається&nbsp;пані Світлана. -<em>&nbsp;Олешки, на&nbsp;жаль, потрапили під окупацію…</em></div><div>Щоб якось розширити світ для Олега, родина Новікових подарувала йому насамперед смартфон. На&nbsp;диво, він його досить швидко освоїв і, коли йому була потрібна якась допомога, телефонував.</div><div>А&nbsp;допомога хлопцеві з&nbsp;тяжкою формою інвалідності потрібна постійно й&nbsp;в&nbsp;усьому, адже він не&nbsp;може самостійно ні&nbsp;поїсти, ні&nbsp;одягнутися, ні&nbsp;сходити в&nbsp;туалет… Світлана підключила до&nbsp;боротьби за&nbsp;Олега місцеву громадськість, волонтерів, вірян з&nbsp;Києва. На&nbsp;зібрані благодійні кошти знайшла йому доглядальницю з-поміж місцевих мешканок. Але та&nbsp;затрималась на&nbsp;роботі недовго&nbsp;- по-перше, її&nbsp;хазяйнування не&nbsp;подобалось мамі Олега, по-друге, родичі доглядальниці були проти втручання, як&nbsp;вони вважали, у&nbsp;чужу сім’ю, тому просто заборонили їй&nbsp;бувати в&nbsp;ній.</div><div><em>-&nbsp;На&nbsp;щастя, в&nbsp;Олега рухома душа, рухомий інтелект і&nbsp;рухоме серце,&nbsp;</em>-&nbsp;відгукується про нього Світлана Новікова. -&nbsp;<em>Благодійники подарували йому комп’ютер, і&nbsp;він став хлопцеві інструментом для навчання та&nbsp;заробляння грошей.</em></div><div>Хтось може назвати це&nbsp;дивом, але минуло зовсім небагато, й&nbsp;Олег отримав фінансову незалежність, познайомився з&nbsp;дівчиною і&nbsp;вони перебралися в&nbsp;орендовану ним квартиру в&nbsp;Гадячі, яку він оплачував.</div><div>Та&nbsp;про все по&nbsp;черзі.</div><div><em><strong>«Нові професії освоюю методом тику»</strong></em></div><div>Вже у&nbsp;17 років Олег Сергачов за&nbsp;допомогою волонтерки Віталіни Пінчук відкрив ФОП, а&nbsp;за&nbsp;сприяння Світлани Новікової місцеве сільгосппідприємство оформило його на&nbsp;роботу. В&nbsp;обов’язки хлопця входило просувати агрофірму в&nbsp;соціальних мережах.</div><div><em>-&nbsp;За&nbsp;місяць роботи мені заплатили 6 000 гривень. Приблизно стільки&nbsp;ж, скільки я&nbsp;отримував на&nbsp;той час пенсії з&nbsp;інвалідності,&nbsp;</em>-&nbsp;пригадує Олег. -&nbsp;<em>Ми&nbsp;скинулися з&nbsp;мамою порівну грошима й&nbsp;купили Денисові планшет. А&nbsp;собі я&nbsp;купив кеди Converse, про які давно мріяв.</em></div><div><em>Однак робота мені не&nbsp;подобалася, тому я&nbsp;на&nbsp;ній не&nbsp;затримався. Невдовзі знайома мені власниця бухгалтерської компанії «Твій Звіт» поцікавилася, чи&nbsp;вмію я&nbsp;розробляти боти. Я&nbsp;відповів, що&nbsp;спробую. Методом тику, логіки, інформації з&nbsp;інтернету таки створив той бот і&nbsp;був щасливий, що&nbsp;опанував новий інструмент для заробітку. Перше завдання фірми виконав доволі швидко. Пізніше отримав ще&nbsp;кілька замовлень на&nbsp;розробку телеграм-ботів.</em></div><div>Хлопець також працював на&nbsp;Prom.ua, в&nbsp;книжковому магазині Zobibook, був Direct-менеджером виробників 3D-шпалер. На&nbsp;останній роботі мав гарні результати, отримував премії. Ба&nbsp;більше, йому надходили навіть пропозиції навчити інших менеджерів робити такі&nbsp;ж успішні продажі через листування, як&nbsp;у&nbsp;нього.</div><div>Олег пишається тим, що&nbsp;жодного разу не&nbsp;провалив дедлайни. Попри відсутність світла, короткі терміни здачі проєкту, завжди вчасно справлявся із&nbsp;завданнями.</div><div>Блогер та&nbsp;підприємець Влад Ясько, у&nbsp;якого Олег опановував перші онлайн-професії з&nbsp;просування бізнесу в&nbsp;інтернеті, був вражений цілеспрямованістю свого учня.</div><div><em>-&nbsp;Я&nbsp;не&nbsp;вирізняюся особливою сентиментальністю. Часто ігнорую тих, хто у&nbsp;мене клянчить, просить, бо&nbsp;щиро вірю, що&nbsp;кожен може сам добитися будь-якого грошового результату, якого він хоче. І&nbsp;приклад з&nbsp;Олегом має закрити роти всім жебракам, які просять дати їм&nbsp;курс безплатно чи&nbsp;дати грошей,&nbsp;</em>-&nbsp;говорить Влад. -&nbsp;<em>Паралізований хлопець з&nbsp;села друкує лише пальцем ноги, не&nbsp;може говорити, може лише слухати… Почав навчатися у&nbsp;мене в&nbsp;17 років і&nbsp;невдовзі написав, що&nbsp;отримав від свого першого клієнта 180 доларів.</em></div><div>Так само захоплений упертістю й&nbsp;скромністю Олега&nbsp;блогер і&nbsp;власник онлайн-школи з&nbsp;маркетингу Ігор Рорк (Скорик).</div><div><em>-&nbsp;Олег&nbsp;- мій підписник, маркетолог. Якось він повідомив мені, що&nbsp;в&nbsp;нього з’явився клієнт на&nbsp;800 доларів, і&nbsp;питав, чи&nbsp;етично вести його, якщо він працює з&nbsp;його прямими конкурентами. Олег розвивається фінансово, не&nbsp;будучи злим комерсантом. Навпаки, як&nbsp;на&nbsp;мене, занадто заморочується.</em></div><div><em>Лишень вдумайтесь: людина заробляє на&nbsp;життя одним пальцем лівої ноги! На&nbsp;зароблені кошти самостійно орендує квартиру, найняв собі помічників і&nbsp;в&nbsp;цілому сам себе забезпечує. Ну, це&nbsp;просто очманіти, як&nbsp;можна використовувати власні можливості! Це&nbsp;людина, яка надихає!</em></div><div><em>-&nbsp;На&nbsp;останній роботі я&nbsp;працював з&nbsp;понеділка по&nbsp;суботу з&nbsp;10:00 до&nbsp;19:00, щодня у&nbsp;мене було до&nbsp;пів сотні клієнтів, яких я&nbsp;консультував, оформлював від них замовлення,&nbsp;-</em>&nbsp;хвалиться Олег.</div><div><strong><em>-&nbsp;Ти&nbsp;так легко змінюєш місця роботи… Чому?</em></strong></div><div>-&nbsp;Я&nbsp;шукаю себе. На&nbsp;сьогодні також безробітний.</div><div><strong><em>-&nbsp;Твої фізичні обмеження не&nbsp;є&nbsp;причиною у&nbsp;відмові в&nbsp;працевлаштуванні?</em></strong></div><div>-&nbsp;Буває по-різному. Іноді мені відмовляють: бояться, що&nbsp;неякісно виконаю роботу, а&nbsp;іноді говорять, що&nbsp;перетелефонують, і&nbsp;на&nbsp;цьому все закінчується.<br><strong><em>-&nbsp;Як&nbsp;тобі спало на&nbsp;думку заробляти гроші в&nbsp;інтернеті?</em></strong></div><div>-&nbsp;А&nbsp;що, в&nbsp;мене є&nbsp;інші варіанти? Як&nbsp;тільки благодійники подарували мені смартфон і&nbsp;ноутбук, а&nbsp;компанія «Аватор» провела пожиттєвий безплатний інтернет, так я&nbsp;й&nbsp;почав працювати. Наразі користуюсь смартфоном та&nbsp;ноутбуком, які придбав за&nbsp;власні кошти. А&nbsp;перший телефон Nokia X2-02 мені подарував один депутат, коли мені було шість років. Я&nbsp;й&nbsp;свого молодшого брата навчив користуватися гаджетами…</div><div>Зараз у&nbsp;своєму телеграм-каналі провожу підкасти з&nbsp;різними людьми про історії успіху та&nbsp;залежності, на&nbsp;теми релігії та&nbsp;історії. Планую також підкасти про булінг та&nbsp;стани аутизму. На&nbsp;цьому не&nbsp;заробляю, бо&nbsp;маю невелику аудиторію. Іноді навіть йду в&nbsp;мінус, роблячи підписникам всілякі подарунки, щоб привертати більше уваги.&nbsp;Наразі шукаю роботу розробника телеграм-ботів або Direct-менеджера на&nbsp;повний робочий день.</div><div><em><strong>«З&nbsp;будь-якої дупи є&nbsp;вихід»</strong></em></div><div><strong>-&nbsp;<em>Ти й&nbsp;з&nbsp;дівчатами знайомишся в&nbsp;інтернеті?&nbsp;</em></strong><em>-</em>&nbsp;цікавлюсь у&nbsp;свого співрозмовника.</div><div><em>-&nbsp;Так, зазвичай на&nbsp;сайтах знайомств. Але, коли жив у&nbsp;місті, то&nbsp;міг без проблем під'їхати до&nbsp;дівчини й&nbsp;наживо з&nbsp;нею познайомитися. Я&nbsp;не&nbsp;боюсь ні&nbsp;дівчат, ні&nbsp;їхніх відмов. Вони кажуть, я&nbsp;приваблюю їх&nbsp;своєю наполегливістю, відкритістю, чесністю та&nbsp;щирістю.</em></div><div><em>Перший раз я&nbsp;закохався у&nbsp;14, і&nbsp;це&nbsp;було в&nbsp;реалі. Ми&nbsp;гуляли зі&nbsp;старшими дівчатами, одній з&nbsp;яких я&nbsp;симпатизував. Інша, з&nbsp;якою ми&nbsp;досить довго були знайомі віртуально, просто розкручувала мене на&nbsp;гроші. У&nbsp;стосунках з&nbsp;Аліною у&nbsp;мене були й&nbsp;романтика, й&nbsp;ревнощі, й&nbsp;сварки… Ми&nbsp;мали досвід спільного проживання. Я&nbsp;був ініціатором цього&nbsp;- знайшов квартиру в&nbsp;Гадячі, взяв на&nbsp;себе оплату… На&nbsp;жаль, щастя тривало всього місяць. Після розставання з&nbsp;дівчиною я&nbsp;цілий рік жив один. Повертатися у&nbsp;Вельбівку не&nbsp;хотів. Тож став шукати помічників, які доглядали&nbsp;б мене й&nbsp;підтримували порядок у&nbsp;квартирі. Доглядали всі, хто міг: і&nbsp;двоюрідний брат, і&nbsp;друзі, й&nbsp;колишня дівчина. До&nbsp;речі, соціальний робітник мені не&nbsp;підходить, бо&nbsp;він працює за&nbsp;графіком у&nbsp;певні дні й&nbsp;то&nbsp;лише годину.</em></div><div><em>Одного разу зі&nbsp;мною нікого поруч не&nbsp;виявилося, а&nbsp;мені треба було в&nbsp;туалет. Тому я&nbsp;викликав таксиста й&nbsp;попросив його допомогти мені. Він допоміг, я&nbsp;йому заплатив, і&nbsp;чоловік поїхав.</em></div><div><em>Мораль: яка&nbsp;б дупа у&nbsp;вас не&nbsp;сталася&nbsp;- жартуйте, фантазуйте та&nbsp;креативте, тому що&nbsp;з&nbsp;будь-якої дупи є&nbsp;вихід, а&nbsp;сльози або сварки тут не&nbsp;допоможуть.</em></div><div>Олег поки що&nbsp;бачить себе у&nbsp;вільних стосунках&nbsp;— у&nbsp;них, каже, менше нервів.</div><div><em>—&nbsp;Але якщо у&nbsp;майбутньому в&nbsp;мене з’явиться нове кохання і&nbsp;якщо моя дівчина захоче працювати чи&nbsp;розвиватися, я&nbsp;не&nbsp;заперечуватиму. Та&nbsp;все&nbsp;ж основним захисником і&nbsp;годувальником буду я,&nbsp;-</em>&nbsp;заявляє хлопець.</div><div>У&nbsp;нього було ще&nbsp;одне кохання&nbsp;-&nbsp;Анастасія. Дівчина погодилася розповісти про свої стосунки з&nbsp;ним:</div><div><em>-&nbsp;Ми&nbsp;познайомились на&nbsp;платформі для знайомств у&nbsp;телеграмі. Про фізичний стан Олега я&nbsp;знала із&nbsp;самого початку, бо&nbsp;в&nbsp;анкеті він прикріпив свої фото. Мені було цікаво дізнатись, що&nbsp;це&nbsp;за людина, як&nbsp;він може набирати тексти на&nbsp;телефоні, бо, на&nbsp;перший погляд, здавалось, це&nbsp;неможливо.</em></div><div><em>Почуття до&nbsp;нього в&nbsp;мене виникли доволі швидко. Мене привабило те, що, не&nbsp;зважаючи на&nbsp;обставини, хлопець завжди був на&nbsp;позитиві й&nbsp;випромінював оптимізм. Вразила допитливість, вміння вести діалог, велика жага до&nbsp;життя, бажання рухатися вперед та&nbsp;навчатися нового. Далеко не&nbsp;кожен фізично здоровий може стільки, як&nbsp;Олег.</em></div><div><em>Згодом ми&nbsp;познайомились у&nbsp;реальному житті. З&nbsp;ним було комфортно ментально, але я&nbsp;зрозуміла, що&nbsp;переоцінила себе, бо&nbsp;не&nbsp;була готова до&nbsp;випробувань, які треба було долати щодня. Я&nbsp;не&nbsp;могла йому дати всього, чого він потребував.</em></div><div><em>Для мене це&nbsp;був дуже неординарний досвід, і&nbsp;мені сподобався час, проведений з&nbsp;ним. Це&nbsp;щира людина, з&nbsp;якою приємно говорити. Ми&nbsp;лишилися друзями.</em></div><div><em><strong>Страх висоти, пітон і&nbsp;тарантул</strong></em></div><div>Зараз хлопець знову у&nbsp;Вельбівці, біля мами, але мріє перебратися до&nbsp;міста, де&nbsp;більше можливостей для самореалізації.</div><div><em>-&nbsp;У&nbsp;селі мені дуже сумно та&nbsp;нудно. Я&nbsp;24/7 вдома, у&nbsp;чотирьох стінах, наживо ні&nbsp;з&nbsp;ким не&nbsp;спілкуюсь, окрім мами та&nbsp;братика, дуже мало гуляю… Ось у&nbsp;місті було набагато краще! Я&nbsp;працював, гуляв, проводив мотиваційні зустрічі в&nbsp;різних закладах, заводив нові знайомства, знімав соціальні відео… Це&nbsp;було дуже круте життя!</em></div><div><em>-&nbsp;Олег доволі самостійний у&nbsp;тому просторі, який йому доступний,</em>&nbsp;- каже Світлана Новікова. -&nbsp;<em>Він із&nbsp;задоволенням займається громадською діяльністю. Поки жив у&nbsp;Гадячі, місцеві активісти залучали його до&nbsp;інспектування доступності міської інфраструктури. Виявилось, що&nbsp;люди з&nbsp;обмеженими фізичними можливостями не&nbsp;могли потрапити до&nbsp;одного з&nbsp;маркетів, бо&nbsp;власники велосипедів прив’язували їх&nbsp;прямо на&nbsp;пандусі. Олег вказав на&nbsp;цю&nbsp;проблему директорові магазину, і&nbsp;проблема вже вирішена: біля торгового закладу розширили велопарковку, установили кнопку виклику персоналу, якою користуються маломобільні громадяни.</em></div><div><em>Завдяки висновкам Олега міськрада включила у&nbsp;план реконструкції тротуари й&nbsp;дороги у&nbsp;центрі міста, які він також моніторив. У&nbsp;деяких місцях буде перекладена тротуарна плитка, у&nbsp;деяких&nbsp;- понижені бордюри.</em></div><div><em>Ми&nbsp;провели з&nbsp;ним низку мотиваційних зустрічей у&nbsp;шкільних та&nbsp;трудових колективах. Олег дуже сумлінно до&nbsp;них готувався. Присутні на&nbsp;зустрічах були вражені його силою волі.</em></div><div><em>Я&nbsp;прагну підтримувати і&nbsp;розвивати в&nbsp;ньому самостійність, тому говорю Олегу: «Пробуй робити сам, а&nbsp;якщо вже щось не&nbsp;вдасться, звертайся до&nbsp;мене, я&nbsp;поряд». У&nbsp;нього все, на&nbsp;щастя, виходить. Інколи він робить помилки. Але ми&nbsp;домовилися так: кожна помилка&nbsp;- це&nbsp;набутий досвід, тому не&nbsp;варто розчаровуватися. Буває, пише: «Набутий досвід коштував мені сьогодні 1000 гривень». І&nbsp;ставить смайлик.</em></div><div>В&nbsp;юнака, який живе в&nbsp;паралізованому тілі, ще&nbsp;багато нереалізованих планів.</div><div><em>-&nbsp;Безмежно хочу стрибнути з&nbsp;парашутом і&nbsp;влаштувати фотосесію з&nbsp;пітоном і&nbsp;з&nbsp;тарантулом. Я&nbsp;дуже боюся змій та&nbsp;павуків і&nbsp;хочу йти назустріч своїм страхам,&nbsp;</em>-&nbsp;зізнається Олег. -&nbsp;<em>До&nbsp;речі, висоти я&nbsp;теж боюсь, тому в&nbsp;червні цього року здійснив банджі-джампінг й&nbsp;відчув неймовірний прилив адреналіну, який буває у&nbsp;вільному падінні. А&nbsp;ще&nbsp;хочу потрапити на&nbsp;Балі.</em></div><div><em>-&nbsp;Мій досвід показує, що&nbsp;жити з&nbsp;важкою формою інвалідності мегаскладно, але можливо,&nbsp;</em>-&nbsp;підкреслює хлопець. -<em>&nbsp;Я&nbsp;прагну до&nbsp;повноцінного життя. Для мене це&nbsp;можливість не&nbsp;залежати від інших. Можливість навчатися, працювати, вільно подорожувати…</em></div><div>У&nbsp;нього є&nbsp;ще&nbsp;дві набагато прозаїчніші мрії&nbsp;- мати візок з&nbsp;електроприводом й&nbsp;асфальтову дорогу від дому у&nbsp;Вельбівці до&nbsp;вулиці з&nbsp;твердим покриттям.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68632/ 2024-10-06 22:19:51 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68636/ У Маріуполі окупанти заклали фундамент першої будівлі агро-молу &quot;чотири сезони&quot;, який, за обіцянками місцевих колаборантів, має бути найбільший на тимчасово загарбаному Донбасі торгівельно-логістичним ринком сільськогосподарської продукції. <div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://sprotyv.mod.gov.ua/rosiyany-peretvoryuyut-mariupol-na-golovnyj-logistychnyj-hab-dlya-vyvozu-kradenogo-v-ukrayini/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer noopener&quot;>повідомляє&nbsp;</a>Центр національного спротиву</div><div>Зазначається, що там мають бути масштабні сховища для збіжжя, овочів та фруктів. Та на практиці цей базар стане перевалочним центром вкраденого українського майна у росію та інші підтримуючі її країни.</div><div><em>&quot;Невипадково саме портовий Маріуполь, адже від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, саме це місто стало головним логістичним центром, через котре переправлялося усе вкрадене в Україні. Починаючи від українського врожаю, до устаткувань розграбованих підприємств.&nbsp;З початку року обсяг перевалки вантажів, які ворог безцеремонно краде і відправляє за межі України,&nbsp; у Маріупольському порту склав уже понад 165 тис. тонн. У загальному числі сільгосппродукції&nbsp;викрадено і вивезено&nbsp; вже 84,2 тис. тонн. Фейкове федеральне агентство морського і річкового транспорту РОА повідомило про плани збільшити потужність порту Маріуполя до 4,8 млн тонн&quot;,&nbsp;</em>- пояснює ЦНС.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68636/ 2024-10-06 21:00:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68637/ В Україні планують запровадити базову соціальну допомогу для найбільш уразливих громадян, включаючи одиноких матерів, багатодітні сім'ї та пенсіонерів. Сума допомоги складе 4 500 грн для першого члена сім'ї, з поетапним зменшенням для інших членів. <div>Про це йдеться у проєкті, розміщеному для обговорення на сайті Федерації профспілок України. Програма орієнтована на наступні категорії населення:</div><ul><li>одинокі матері;</li><li>багатодітні та малозабезпечені сім'ї;</li><li>пенсіонери;</li><li>внутрішньо переміщені особи (ВПО);</li><li>інші громадяни, які не мають достатнього доходу для забезпечення мінімальних потреб.</li></ul><div>Основна мета введення цієї допомоги полягає в боротьбі з бідністю та підтримці тих, хто&nbsp;найбільше потребує державної підтримки.&nbsp;Впровадження базової допомоги розглядається як експериментальний проєкт, що дозволить оцінити його ефективність перед масштабним впровадженням.</div><div>Базова сума соціальної допомоги встановлена на рівні&nbsp;4 500 гривень на місяць&nbsp;для першого члена сім'ї. Для кожного наступного члена сім'ї сума допомоги становитиме 70% від базової величини, тобто&nbsp;3 150 гривень.</div><div>Однак це не означає, що всі отримувачі будуть отримувати однакову суму. Сума допомоги розраховуватиметься&nbsp;як різниця між сукупним доходом сім'ї і базовою величиною для кожного члена сім'ї. Наприклад, якщо сукупний дохід сім'ї на одну людину нижчий за встановлену базову величину, різниця компенсуватиметься за рахунок соціальної допомоги.</div><div>Для пенсіонерів розмір допомоги розраховуватиметься залежно від страхового стажу. Ось як відбуватиметься градація:</div><ul><li>до 10 років стажу: 53% від базової величини (2385 грн);</li><li>від 10 до 20 років стажу: 62% (2790 грн);</li><li>від 20 до 30 років стажу: 70% (3150 грн);</li><li>більше 30 років стажу: 88% (3960 грн).</li></ul><div></div><div></div><div>Базова соціальна допомога буде надаватись за бажанням громадян і не скасовуватиме їхнє право&nbsp;на інші види соціальної допомоги.&nbsp;Заяву на отримання допомоги може подавати особа, яка вже отримує одну або кілька з наступних видів державної підтримки:</div><ul><li>допомогу малозабезпеченим сім'ям;</li><li>допомогу одиноким матерям на дітей;</li><li>допомогу багатодітним сім'ям;</li><li>допомогу на проживання для ВПО;</li><li>допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.</li></ul><div>Базова соціальна допомога, на відміну від інших видів державної підтримки, має стати&nbsp;ключовим інструментом боротьби з бідністю в Україні.&nbsp;Цей проєкт враховує потреби різних категорій громадян і спрямований на подолання соціальної нерівності через надання державної допомоги.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68637/ 2024-10-06 20:13:09 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68641/ В Ізмаїлі тривають роботи з ліквідації наслідків дронової атаки російського агресора 27 вересня. Про те, яку надають допомогу постраждалим та куди можна звернутися у разі виникнення проблем внаслідок агресії ворога. <div><div>Про таке&nbsp;<a href=&quot;https://t.me/abramchenko/36919&quot;>повідомив</a>&nbsp;міський голова Андрій Абрамченко.<br>Над ліквідацією наслідків атаки працюють дві робочі групи:<br><em><strong>•⁠ із супроводу постраждалих (керівник – заступник Ізмаїльського міського голови Сергій Лузанов, (067)&nbsp;983-34-44,<br>•⁠ з відновлення пошкоджених будинків (керівник – заступниця Ізмаїльського міського голови Катерина Татаринцева, моб. тел. (096)&nbsp;954-88-55.<br></strong></em>До складу робочих груп включено керівників управлінь, служб та відділів Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльської міської центральної лікарні, Ізмаїльського центру соціальних служб, комунальних підприємств «Житсервіс», «Ізмаїльське ПУВКГ», «Ізмаїл-Світло», «Ізмаїлтеплокомуненерго».<br>У разі виникнення питань при вирішенні проблеми, що виникла через атаку &quot;країни&nbsp;404&quot; 27 вересня, постраждалі можуть звернутись по допомогу до керівників робочих груп, а також за телефонами:<br><em><strong>• (097)&nbsp;1470&nbsp;89-50 – очільниця відділу освіти Жанна Волканецька;</strong></em></div><div><em><strong>• (066)&nbsp;784-56-91 – очільниця управління житлово-комунального господарства Олена Парамонова;<br>• (067)&nbsp;116-13-50 – керівниця служби у справах дітей Тетяна Єнакієва;<br>• (095)&nbsp;538-30-71 – очільниця управління праці та соціального захисту населення Алла Рудак;<br>• (098)&nbsp;267-90-45 – заступниця керівника управління праці та соціального захисту населення Світлана Кірʼянова).</strong></em></div></div><div><div>Раніше&nbsp;виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради було&nbsp;прийнято низку важливих рішень. <br>Так, постраждалі родини, житло яких після атаки 27 вересня стало непридатним до проживання, отримуватимуть&nbsp;щомісячну грошову допомогу на оплату оренди житла у розмірі 10 тис.&nbsp;грн. Виплати проходять за рахунок коштів міського бюджету та будуть виплачуватися до відновлення житла тим родинам, які не мають наміру скористатись можливістю тимчасового проживання у дитячому садочку «Світлячок» та у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.<br>Разову грошову виплату за рахунок коштів міського бюджету отримають родини загиблих та поранені:<br>• &nbsp;сім’ї загиблих – по 100 тис. грн;<br>•&nbsp; постраждалі, що&nbsp;проходили&nbsp;(проходять) стаціонарне лікування, – по 20 тис. грн;<br>•&nbsp; постраждалі, котрі&nbsp;проходили амбулаторне лікування та від подальшої госпіталізації відмовились, – по 5 тис. грн.<br>Ще одне важливе рішення стосується прийняття під соціальний патронат, що передбачає усі види соціальної допомоги, багатодітної родини з немовлям, чиє житло після ворожої атаки непридатне для проживання.<br>Роботи з відновлення проводяться відповідно до Міської програми термінового відновлення житла, постраждалого внаслідок проявів збройної агресії російської федерації на території Ізмаїльської міської територіальної громади. Усі соціальні питання вирішуються за рахунок Міської комплексної програми соціальної допомоги.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Міські новини http://izmail.es/article/68641/ 2024-10-06 19:00:48 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68640/ Рівень стійкості енергосистеми залишається критично низьким, що вимагає від усіх громадян уважного ставлення до енергоспоживання та підготовки до можливих перебоїв. Ситуація з енергетикою в Україні залишається дуже напруженою, і можливі відключення електроенергії є однією з головних тем для обговорення в контексті нинішніх викликів, пов'язаних із війною. За прогнозами експертів, у разі відсутності масштабних ракетних атак на енергетичну інфраструктуру країни відключення електрики можуть розпочатися в середині січня - і це вважається найоптимістичнішим сценарієм.&nbsp;<div>Докладніше про те, коли до України повернуться графіки відключень і до чого потрібно готуватися, інформує &quot;Обозреватель&quot;.&nbsp;</div><div>Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики Media Center Ukraine, у своєму недавньому виступі зазначив, що за умови відсутності атак з тими потужностями, які зараз функціонують в енергосистемі, Україна має шанс уникнути відключень до середини грудня.&nbsp;</div><div>Якщо погодні умови будуть сприятливими, ситуація може залишатися стабільною навіть до середини січня. Однак будь-які екстремальні атаки можуть суттєво ускладнити становище та змусити країну до більш жорстких заходів щодо обмеження споживання електроенергії. На цю мить енергосистема України перебуває у дуже складному стані. Хоча поточне споживання забезпечується, резерви міцності практично відсутні, як немає запасу потужності, що робить систему особливо вразливою.&nbsp;</div><div>Експерт зазначив, що нинішній опалювальний сезон кардинально відрізняється від усіх попередніх, навіть тих, що були в умовах війни. Він наголосив, що відсутність запасу міцності означає, що у разі масованих атак на енергосистему ситуація значно погіршуватиметься, і громадяни України будуть змушені терпіти більше годин без світла. Незважаючи на відсутність резервних потужностей, фахівець зазначив, що системи опалення, водопостачання та водовідведення зарезервовані досить добре, щоб продовжувати працювати навіть за умов тривалих відключень електроенергії. Це особливо важливо в умовах зимового періоду, коли питання забезпечення теплом та водою стають життєво важливими.&nbsp;<div><div>За словами експерта, тривалі відключення світла не призведуть до катастрофічних наслідків, таких як замерзання житлових будинків, проте вони все ж таки можуть створити серйозні труднощі для населення.&nbsp;<div>Особливо це стосується мешканців квартир на верхніх поверхах, вище за п'яте, які можуть зіткнутися з проблемами, пов'язаними з роботою ліфтів та водопостачанням. Незважаючи на всі складнощі, фахівці наголошують на тому, що хоча відключення можуть вплинути на комфорт і зручність життя, вони не призведуть до критичних наслідків, таких як замерзання систем опалення або відключення водопостачання на тривалий час. Це важливий фактор, який допомагає підтримувати життєдіяльність міст навіть у найважчих умовах.&nbsp;<div>Однак для мешканців багатоповерхових будинків, особливо вище п'ятого поверху, можуть виникнути додаткові складнощі, пов'язані з підйомом води та використанням ліфтів, що вимагатиме від них додаткових зусиль та підготовки.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68640/ 2024-10-06 17:53:43 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68639/ Цей рік для виробників вина став викликом через зміну клімату та екстремальні погодні умови. Однак впровадження крапельного зрошення та використання сучасних технологій допомогло виноробні CHATEAU PINOT на Одещині зібрати вдвічі більший урожай, ніж торік. <div class=&quot;text annot&quot; data-v-0ba73666=&quot;&quot; style=&quot;font-family: Gilroy; box-sizing: border-box; appearance: none; pointer-events: auto; background-color: rgb(255, 255, 255);&quot;><div><em>«Площа виноградників складає 57 га. Ми вирощуємо виноград тільки групи Піно - Піно Блан, Піно Грі та Піно Нуар. Саме тому така назва нашої виноробні. Це доволі примхливі сорти, вони не розповсюджені в Україні. У нас німецькі саджанці винограду», </em>- розповіла AgroPortal.ua директор з продажів сімейної винарні&nbsp;CHATEAU PINOT&nbsp;Анжела Голова.</div><img src=&quot;https://agroportal.ua/storage/media/orig/uploads/AgroCheck/Made%20in%20Ukraine/vid-vinogradnika-do-plyashki-1.jpg&quot; data-v-6f38d274=&quot;&quot; style=&quot;box-sizing: border-box; appearance: none; border-style: none; object-fit: contain; display: block; max-width: 100%; pointer-events: auto;&quot;><span style=&quot;white-space:unset&quot;>Виноградники були посаджені у 2013-2014 роках. Спочатку виробники тільки продавали ягоду, а саму виноробню почали будувати 2019 року біля виноградників. Зібраний урожай 2021 року переробили, хотіли вийти в 2022 році зі своїм вином на ринок, але через повномасштабне вторгнення відклали. Тож перший реліз вин торгової марки CHATEAU PINOT відбувся 2023 року. Спочатку колекція вин налічувала 3 види, а зараз уже більше 10.&nbsp;<br></span><span style=&quot;white-space:unset&quot;>В асортименті крафтової виноробні всі вина сухі, є як ординарні, так і витримані в барріках із французького дубу. Є вина білі, рожеві, червоне та помаранчеве. У найближчих планах підприємців - вийти на ринок зі своїм ігристим вином, виготовленим за класичним методом.&nbsp;</span></div><img src=&quot;https://agroportal.ua/storage/media/orig/uploads/AgroCheck/Made%20in%20Ukraine/vid-vinogradnika-do-plyashki-2.jpg&quot; data-v-6f38d274=&quot;&quot; style=&quot;box-sizing: border-box; appearance: none; border-style: none; object-fit: contain; display: block; max-width: 100%; pointer-events: auto;&quot;><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>Щодо цінової політики, то вина CHATEAU PINOT у магазинах коштують від 220 до 550 грн. Придбати їх можна здебільшого у винних крамницях, спеціалізованих бутіках, енотеках, на їхньому&nbsp;</span><a href=&quot;https://chateau-pinot.com/&quot; target=&quot;_blank&quot; style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>сайті.</a><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>&nbsp;<br></span><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>Головна ідея засновника цієї справи Володимира Голова&nbsp;- виготовляти таке вино, щоб смакувало його сімʼї, щоб не було соромно його презентувати, щоб в Україні було більше якісних крафтових вин.<br></span><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;><em>«Ми не намагаємось вийти на великі мережі супермаркетів, але хотілося б бути більше представленими в Україні. У нас маленький колектив та невеликий бюджет на маркетинг. Створювати якісне, питке та смачне вино за європейськими технологіями - головний принцип нашої сімейної справи. Власниками виноробні є батьки мого чоловіка, сімʼя Голових, наш головний винороб - Євгенія Пустовіт, завідувачка сертифікованої лабораторії - Юлія Іванова.&nbsp;</em></span><img src=&quot;https://agroportal.ua/storage/media/orig/uploads/AgroCheck/Made%20in%20Ukraine/vid-vinogradnika-do-plyashki-3.jpg&quot; data-v-6f38d274=&quot;&quot; style=&quot;box-sizing: border-box; appearance: none; border-style: none; object-fit: contain; display: block; max-width: 100%; pointer-events: auto;&quot;><em style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>Вино зберігається у великих сталевих ємностях, завжди з контролем температури, не контактує з киснем. Ми використовуємо тільки високоякісні екологічні продукти (культурні дріжджі, підживлення тощо)», -</em><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;> розповідає Анжела Голова.<br></span><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>Наразі екскурсій на CHATEAU PINOT не проводять. Основна причина - війна. До виноробні не кожен може дістатися, адже потрібно проїхати повз КПП «Паланка». До того ж тут поки що немає належних умов для туристів. Зараз облаштовують цех шампанізації, а ось до дегустаційної зали планують повернутися, коли закінчиться війна. Наразі можливі дегустації на бочках або з самих ємностей.&nbsp;</span><div><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;></span><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;><em>«В Україні найбільший попит досі мають напівсолодкі та солодкі вина або імпортні. Хоча суттєво зростає інтерес до сухих українських, особливо серед молоді. Культура споживання змінюється: люди більше цінують якість, цікавляться локальними винами, а також експериментують з новими смаками.&nbsp;<br></em></span><span style=&quot;background-color:#ffffff;white-space:unset;font-family:Gilroy&quot;><em>Для старту виноробного бізнесу в Україні необхідно інвестувати від $100 тис. до $500 тис. залежно від масштабу проєкту. Головна проблема у виноробстві - варто розраховувати тільки на свої сили, оскільки жодних дотацій та підтримки немає»</em>, - продовжує Анжела Голова.&nbsp;<br></span><span style=&quot;white-space:unset;background-color:#ffffff;font-family:Gilroy&quot;>Серед основних проблем виноробства в Україні та шляхів їх вирішення у одеській виноробні називають такі:</span><div class=&quot;componentWrapper&quot; data-v-7d7cc5ee=&quot;&quot; data-v-0ba73666=&quot;&quot; style=&quot;font-family: Gilroy; box-sizing: border-box; appearance: none; position: relative; pointer-events: auto; margin: 20px 0px; background-color: rgb(255, 255, 255);&quot;><div data-v-7d7cc5ee=&quot;&quot; style=&quot;box-sizing: border-box; appearance: none; pointer-events: auto; white-space: unset !important;&quot;><ul><li>конкуренція з імпортом - вирішення: просування унікальності та якості українських вин;</li><li>зміни клімату - вирішення: інновації, зрошення, стійкі сорти;</li><li>недофінансування галузі - вирішення: державні програми та гранти;</li><li>низька культура споживання - вирішення: освітні програми, дегустації, винний туризм.</li></ul><p>За словами підприємиці, майстерність винороба формується через поєднання досвіду та теоретичних знань. Навчальна література надає базу, але реальний процес виноробства вимагає адаптації до умов, експериментів і вивчення власного виноградника. Важливі нюанси, як-от правильний час збору врожаю або процес ферментації, приходять через практику.<br><em style=&quot;white-space:unset&quot;>«Ми плануємо і далі розвивати CHATEAU PINOT, розширювати асортимент, дивувати та радувати якісними новими винами, створювати чудові петнати, ігристе вино за класичною технологією. Ми сподіваємося на найкраще та головне - на мир»</em><span style=&quot;white-space:unset&quot;>, - підсумувала Анжела Голова.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></span></p></div></div> </div> Регіон http://izmail.es/article/68639/ 2024-10-06 16:18:07 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68638/ Міжнародний оглядач Іван Яковина розповів в ефірі Radio NV, що може зіграти ключову роль в ослабленні &quot;рф&quot;. <div><div><em>Далі - його&nbsp;пряма мова.<br></em>Я&nbsp;вже багато разів говорив, що&nbsp;доконає російський режим, режим [російського диктатора] владіміра&nbsp;путіна, найімовірніше, не&nbsp;українські ракети, бомби й&nbsp;танки, а інфляція, внутрішні проблеми російської федерації, значною мірою спричинені війною. Усе-таки інфляція, мені здається, це&nbsp;як кілька бригад або навіть кілька десятків українських бригад, які б’ють по&nbsp;росії, по&nbsp;російській економіці. Звичайно, Збройні сили України можуть створити додаткові умови, сприятливе тло для падіння російського режиму, але все&nbsp;ж таки головним чинником розвалу цього режиму, я&nbsp;думаю, буде саме економічний провал, криза. І основний драйвер цієї кризи&nbsp;- це, звичайно, інфляція.</div></div><div><div>Інфляція за&nbsp;своєю природою, в&nbsp;принципі, вбиває будь-яку економічну активність, де&nbsp;б&nbsp;то не&nbsp;було у&nbsp;світі, це&nbsp;не тільки російська проблема. Інфляція робить безглуздими інвестиції, планування і розвиток виробництва. Тобто будь-яка економічна активність, вона множиться на&nbsp;нуль через інфляцію. І, відповідно, все, що&nbsp;сприяє посиленню, збільшенню цифр російської інфляції, має вітатися.</div><div>Санкції Заходу обов’язково мають посилюватися. Знову&nbsp;ж таки, ключове значення тут має позиція Сполучених Штатів і Європи. Дуже добре, що&nbsp;там не&nbsp;зупиняється робота з&nbsp;розширення і посилення блокади фінансових потоків з&nbsp;російської федерації і в&nbsp;російську федерацію. Є колосальна залежність росії від експорту та імпорту, вона збільшується, вона нікуди не&nbsp;поділася з&nbsp;початком війни. Ба більше, вона зросла. І, відповідно, якщо імпорт і експорт росії буде обрізаний або істотно ускладнений, це&nbsp;викличе кризові явища всередині російської економіки, зокрема це&nbsp;призведе до&nbsp;дефіциту товарів на&nbsp;російських ринках і до&nbsp;збільшення інфляції.</div><div>Без санкцій, які запроваджені насамперед американцями, звісно, російський бюджет був би&nbsp;набагато більшим. Зараз&nbsp;же його доходи поступово скорочуються.</div><div>Банк росії вже відкритим текстом б'є в&nbsp;дзвони, просто кричить, що&nbsp;попереду очікується стагфляція. Це&nbsp;коли інфляція зростає, при цьому виробництво скорочується. Це, напевно, найсерйозніша проблема будь-якої економіки світу, найголовніша хвороба. Для здорової економіки стагфляція&nbsp;- це&nbsp;важка хвороба, а&nbsp;для мілітаризованої економіки, такої як&nbsp;російська, вона може цілком виявитися смертельною хворобою.</div><div>Тому зараз Центральний банк росії дійсно починає панікувати на&nbsp;цю&nbsp;тему.</div><div>Останні два з&nbsp;половиною роки росія, звичайно, викручувалася з&nbsp;будь-яких складних ситуацій в&nbsp;економічному сенсі за&nbsp;допомогою масованого продажу нафти, за&nbsp;допомогою високих цін на&nbsp;нафту. Надприбутки перекривали всі ці всі витрати&nbsp;— і військові, і всякі інші. Але зараз ситуація може знову&nbsp;ж таки змінитися. Чому? Тому що&nbsp;країни ОПЕК+, насамперед Саудівська Аравія, вже відкритим текстом заявляють, що&nbsp;з&nbsp;грудня вони мають намір відмовитися від дотримання квот на&nbsp;видобуток і продаж нафти на&nbsp;ринках.</div><div>І за&nbsp;оцінками експертів, наступного року це&nbsp;може обернутися падінням цін на&nbsp;нафту до&nbsp;50 доларів за&nbsp;барель. Для росії це&nbsp;буде 40 доларів за&nbsp;барель. Відповідно, російський бюджет, зверстаний із розрахунку 70 доларів за&nbsp;барель, просто не&nbsp;буде виконано практично наполовину… Менше ніж наполовину, тому що&nbsp;все-таки російська економіка не&nbsp;на&nbsp;100% нафтова, вона на&nbsp;67% так чи інакше залежить від нафти. Але все одно удар по&nbsp;російському бюджету буде колосальної сили.</div><div>І призведе це, знову&nbsp;ж таки, до&nbsp;сплеску інфляції, тому що різко всохне потік валюти в&nbsp;росію. Відповідно, менше товарів можна буде купити на&nbsp;зовнішніх ринках, тому що&nbsp;грошей не&nbsp;буде і, відповідно, ціни на&nbsp;товари, що&nbsp;залишилися, різко підскочать.</div><div>Разом із західними фінансовими санкціями такий поворот подій, тобто падіння цін на&nbsp;нафту, призведе до&nbsp;того, що&nbsp;грошей у&nbsp;російському бюджеті просто не&nbsp;залишиться. Єдиним виходом буде відбирання заощаджень громадян, там кілька десятків трильйонів рублів. Або просто так забиратимуть ці гроші, якимось законом, або через масоване друкування грошей. Але гроші забиратимуть, це&nbsp;вже практично точно.</div><div>Якщо нічого не&nbsp;зміниться радикально&nbsp;(а&nbsp;може змінитися, оскільки ми&nbsp;зараз бачимо, що&nbsp;на&nbsp;Близькому Сході починається дуже серйозна нестабільність, цілком можливо, що війна), то&nbsp;наступного року росія запросто може опинитися без грошей. Чому я&nbsp;згадав Близький Схід, тому що&nbsp;нестабільність на&nbsp;Близькому Сході завжди веде до підвищення цін на&nbsp;нафту.</div><div>Так от, якщо ціни не&nbsp;зростатимуть, то&nbsp;росія залишиться без грошей. Так, на війну гроші залишаться, але на&nbsp;все інше&nbsp;- ні. І ось ця&nbsp;нестача грошей на&nbsp;все інше призведе до&nbsp;серйозної соціальної напруженості, нестабільності та&nbsp;можливих кризових явищ, може, навіть протестів. Популярність режиму в&nbsp;будь-якому разі піде вниз, і це&nbsp;створить сприятливе тло для зародження змови в&nbsp;елітах, яким, природно, все це&nbsp;теж не&nbsp;дуже подобається. Еліти воліли&nbsp;б жити жирно, багато і на&nbsp;Заході, а&nbsp;не бідними, нещасними в&nbsp;росії.</div><div>Але ще&nbsp;краще, на мій погляд, було&nbsp;б, якби країни Заходу просто заборонили росії возити свою нафту своїми територіальними водами, тобто через Датські протоки, через грецькі територіальні води. Якби країни Заходу просто закрили свої протоки для російських танкерів, російський тіньовий флот був би&nbsp;фактично нейтралізований, і росія втратила&nbsp;б фізично можливість продавати свою нафту на&nbsp;світових ринках.</div><div>Можливо, якесь таке рішення буде ухвалено після виборів президента США. Чому? Тому що&nbsp;зараз, звичайно, особливо на&nbsp;тлі нестабільності на&nbsp;Близькому Сході, американське керівництво не&nbsp;хоче ще&nbsp;сильніше підвищувати ціни на&nbsp;нафту. Але коли з’явиться вже новий президент в&nbsp;Америці, то, найімовірніше, таке рішення буде ухвалено.</div><div>Крім того, Саудівська Аравія вже оголосила, що&nbsp;готова збільшити видобуток нафти у&nbsp;себе і компенсувати російські обсяги експорту, що&nbsp;випадають. Для Саудівської Аравії це&nbsp;пряма вигода. Чому? Тому що&nbsp;йдеться про сотні мільярдів доларів. На&nbsp;моїй пам’яті ніхто добровільно від сотень мільярдів доларів поки що&nbsp;не відмовлявся.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68638/ 2024-10-06 14:56:16 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68635/ У Тернополі демонтували пам'ятник російському поетові Алєксандру Пушкіну. За словами міського голови, після звірств, які вчинили росіяни на території України, українцям потрібно позбавлятись всього російського. <div>Міський голова Тернополя Сергій Надал заявив, що українцям потрібно відмовлятись від всього російського, в тому числі, і від її культури.&nbsp;<br><em>«Злочини росіян проти українського народу: вбивства, катування людей, ґвалтування жінок і дітей, руйнування українських міст перекреслили всю культуру російського народу. Цим злочинам немає пояснення. Вони не залишають нам вибору. Все російське потрібно демонтувати. В тому числі пам’ятник російському письменнику», – </em>зазначив він.</div><div>В журналі &quot;Універсум&quot; 26 років тому, була опублікована стаття Леоніда Сотника, в якій пояснювалось як виглядає Олександр Пушкін у ролі “борця за свободу народів”. Ми робимо републікацію цього тексту, щоб нагадати читачам про первопричини путінської агресії.</div><div>***&nbsp;</div><div>Коли по телеканалу “Інтер” я вперше побачив заставку “НАШ ПУШКИН”, то навіть здригнувся. Адже це вже було! “Наш Лєнін”, “Наш Сталін” і навіть “Наш дорогой Нікіта Сєргєєвіч”. Але вирішив, як зараз модно казати, відслідкувати події. А вони такі: “Інтер” ввів відлік часу - “До дня рождєнія Алєксандра Сєргєєвича осталось... днєй” і розпочав небачену (навіть за комуністичних часів) “всенародну масовку”. “Євгенія Онєгіна”, рядок за рядком, читають пасажири громадського транспорту, курсанти військових училищ, циркові актори і навіть бомжі. Оригінально? “Інтерівцям” здається, що дуже оригінально. Чому? Та, мабуть, тому, в своїй суті вони не тільки залишилися “совками”, але й примножили та возвеличили свій “совкізм” до небачених розмірів. І ми потрапили на банкет не стільки політичної, скільки інтелектуальної тупості.</div><div>Про наміри організаторів цього шоу можна тільки здогадуватись. Цілком імовірно, що вони вважають українців такими, у яких немає “своїх поетів”. А щоб не було вакууму, то нехай “НАШ ПУШКИН” стане “ВАШИМ ПУШКИНЫМ”. Дякуємо за щедрість. Це по-перше. А по-друге, вони вважають, що пушкінська поезія - не кришталевий келих, сповнений інтимних роздумів, а щось на кшталт “маяковщини”: “Пєсня і стіх - ето бомба і знамя. І голос певца поднімет клас. І тот, кто сегодня пойт нє с намі, тот протів нас”.</div><div>А може, інтерівці хочуть перетворити Пушкіна на символ єднання нації? Тоді виникає питання: якої саме нації? Особливо, якщо погодитись з думкою філософа і літературознавця Євгена Сверстюка: “При всьому художньому блиску “Євгенія Онєгіна” цей роман не став книгою, яка духовно будить, яка і в перекладах іншими мовами дає духовну поживу і веде до витоків”.</div><div>Не випадково Леся Українка в одному з листів до Івана Франка зізналася: “... пушкінського “Евгения Онегина” я завжди поважала, але не любила”.</div><div>Та найбільше припустимий такий варіант: ми стали свідками відродження застарілих міфів, впроваджених у обіг совєцьким літературознавством. А вони такі: “Пушкін - народний поет”, “Пушкін - пророк”, “Пушкін -&nbsp;борець за свободу пригноблених народів”.</div><div>Цього нас вчили в школі. Але на “історії питання” чомусь не зупинялись. А питання було. І особливо гостро воно стояло у перші пожовтневі роки. Суть його: а що робити з класичною літературною спадщиною царської Росії? Найбільш радикально налаштовані футуристи та “пролетарські письменники” вимагали “викинути весь цей мотлох на смітник історії”.</div><div>Попутники вагались. Більшовицька верхівка розмірковувала. Нарешті прийняли рішення: класиків на смітник не викидати, а просто загримувати їх під нові потреби і тим самим поставити на службу соціалізму. Так і вчинили. І тоді ще живий Олександр Блок із символіста перетворився на “співця пролетарської революції”, Некрасова зарахували до когорти революційних демократів (туди ж, до речі, “записали” і Шевченка), а Пушкіну надали вже згадувані вище титули.</div><div>І відбулася чергова абсолютно безпардонна маніпуляція: людину насильницьки “видерли” не тільки із свого родового та класового стану, але й з контексту історичної епохи. Якось забулося, що “істінно русскій” поет в генетичному плані являв собою досить інтернаціональний коктейль, така собі російсько-пруссько-ефіопсько-німецька суміш. Забулося, що як поет він формувався не під впливом Ломоносова чи Державіна, а під впливом досить на той час розвинутої французької літератури. Про все це поет писав сам. Хоча б таке: “Рід мій один а найбільш старовинних дворянських. Ми походимо від прусського вихідця Радші, або Рачі...” До речі, Пушкін стверджував, що його бабуся-німкеня так і не навчилася пристойно розмовляти російською мовою.</div><div>Але все це - дрібниці. Дуже важко було більшовикам “переробити” дворянина Пушкіна на загальнонародного, майже мужицького поета. Адже сам поет зазначав: “Яким би не був напрям моїх думок, ніколи не поділяв я з ким би там не було демократичної ненависті до дворянства. Воно завжди видавалося мені необхідним і природним станом великого освіченого народу”. І тоді була створена легенда: від дворянина Пушкіна нічого не лишилося, бо його виховала проста кріпачка Орина Родіонівна, няня. Так, Олександр Сергійович любив няню, як і вона його, але ж їхні стосунки абсолютно точно відповідали реаліям часу - часу кріпаччини. Пушкін звільнив Орину Яковлєву від кріпаччини, але призначив її своїм повноважним представником у Михайлівському і поклав на неї такі обов’язки, які “бідній няні” і не снились.</div><div>Мені пощастило познайомитись з книжкою літературозвавця-пушкініста Павла Щоголіва “Пушкін і мужики”, яка вийшла у світ на початку 20-х років (потім не перевидавалася), де наводиться листування Пушкіна і Яковлєвої. Суть його така. Пушкін дав інструкції няні, як вибивати гроші з кріпаків, а няня звітує “батюшке, Лександру Сергєєвічу” “о прінятих мерах”. Орина Родіонівна доповідає про все: кого віддали у солдати, кого пороли на конюшні, кого здали приставам для “правежу” і таке інше. Ви скажете: не може бути! Автор “зводить наклеп”! Тоді відкрийте 10-й том творів О. Пушкіна (М., 1978 р.) на 328 стор. і почитайте лист Олександра Сергійовича до свого управителя поляка Пеньковського у с. Болдіно: <em>“Милостивый государь мой, Осип Матвеевич!</em></div><div><em>По доверенности отца моего, статского советника Сергея Львовича Пушкина, имею я в своем владении в Нижегородской губернии в селе Болдине по восьмой ревизии 663 души, а в селе Кистеневе в Сергачевском уезде 274 души да сверх того в том же сельце Кистеневе 220 душ, собственно мне принадлежащие... При том имеете вы наблюдать, чтобы казенные повинности и подати были в свое время сполна уплачены: положенный же с оброчных крестьян оброк получать без недоимок и ко мне высылать: буде окажутся дурного поведения и вредные вотчине крестьяне и дворовые люди, таковых отдавать во всякое время в зачет будущего рекрутства: если окажутся неспособными, то отдавать без зачету, предварительно меня о том уведомив.</em></div><div><em>Словом, прошу Вас в оном имении распоряжаться как бы я сам, высылая доходы на мое имя. Что же вы к приращению доходов и к улучшению имения учините, впредь во всем вам верю и впредь спорить и прекословить не буду.</em></div><div><em>Двора его императорского Величества камер-юнкер титулярный советник Александр Сергеев сын Пушкин 20 ноября 1834 года”</em></div><div>Документ ніяких коментарів не потребує. Поміщик Пушкін чинив так, як і мусив чинити.</div><div>А чому ж він тоді каже, що “в свой жестокий век восславил я свободу”? Це що, неправда? Манірність? Ні, правда. Але розуміння свободи було зовсім не таким, як у мужицького сина Тараса Шевченка. Для аристократа Пушкіна свобода -&nbsp;це символ, красива фраза. Він дуже хотів свободи, але... не для своїх кріпаків. Він хотів свободи для народів, але не для конкретних, які населяли Російську імперію, а для якихось абстрактних, у всесвіті сущих. Він був принциповим поборником свободи і готовий був іти її шляхом так далеко, аж поки свобода не ставала загрозою імперії і йому, особисто, як одній із підпорок державної споруди.</div><div>На підтримку цієї тези можна наводити безліч прикладів, але я обмежусь лише деякими фактами з біографії поета в часи польського повстання 1831 року.</div><div>Олександр Герцен якось відзначив одну спільну рису всього освіченого суспільства Росії: в принципі, воно завжди було строкатим, конфліктним, роз’єднаним, але враз гуртувалося навколо царя та уряду, як тільки відкривалась можливість нових колоніальних надбань або виникала загроза національно-визвольних рухів. Колишні ідейні вороги забували про чвари і, охоплені шовіністичним полум’ям, починали брататися, складати дзвінкі пісні на захист “веры, царя и отечества”. Не відрізнявся у цьому плані від інших і Пушкін.</div><div>Спочатку він пише громоподібного вірша “Клеветникам России”, у якому погрожує країнам Заходу стерти їх на порох, якщо вони надумають виступити на боці польських повстанців. Потім з’являється сумнозвісна “Бородинская годовщина”, у якій, крім звичних погроз, звучить заклик “держать и не пущать” Україну, якщо їй заманеться скористатись досвідом повсталих поляків:</div><div><em>Куда отдвинем строй твердынь?</em></div><div><em>За Буг, до Ворсклы, до Лимана?</em></div><div><em>За кем останется Волынь?</em></div><div><em>За кем наследие Богдана?</em></div><div><em>Признав мятежные права,</em></div><div><em>От нас отторгнется ль Литва?</em></div><div><em>Наш Киев дряхлый, златоглавый,</em></div><div><em>Сей пращур русских городов,</em></div><div><em>Сроднит ли с буйною Варшавой</em></div><div><em>Святыни всех своих гробов?</em></div><div>Пушкін шукає засоби, за допомогою яких “строй твердынь” залишився б на колишньому місці. Які ж це засоби? 1 червня 1831 року він пише князеві В’яземському: “... всё-таки их (поляків - Л. С.) надобно задушить, и наша медлительность мучительна. Для нас мятеж Польши есть дело семейственное, старинная, наследственная распря: мы не молвим судить её по впечатлениям европейским, каков бы ни был, впрочем, наш образ мыслей”.</div><div>До Варшави прикута увага поета. 14 серпня він знову пише В’яземському: <em>“... скажу тебе, что наши дела польские идут слава Богу: Варшава окружена...”</em></div><div>4 вересня - Міллеру: <em>“... Благодарю вас сердечно за известие о взятии Варшавы. Поздравляю вас и весь мой лицей”.</em></div><div>11 вересня - П. Осиповій: “Не буду говорить вам о взятии Варшавы. Вы представляете себе, с каким восторгом мы приняли это известие после 9-месячных тяжелых неудач”.</div><div>У тому ж місяці Хітрово:<em> “...излагаю, что мой брат участвовал в штурме Варшавы: я не имею от него известий. Однако насколько пора было взять Варшаву!”</em></div><div>Так виглядає Олександр Пушкін у ролі “борця за свободу народів”.</div><div>А як же бути з твердженням офіційних пушкіністів про тяжкі переслідування, яких зазнав поет від царя та шефа жандармів генерала Бенкендорфа? Що, їх не було? Були. Але мали досить специфічний характер. Коли Олександр Сергійович “наводнял столицу возмутительными стихами” (переважно епіграмами на чиновних осіб), влаштовував скандали (такий вже був у нього невгамовний темперамент), власті з певним притиском “рекомендували” йому охолонути у своїх маєтках або здійснити подорож на південь Росії. Але нічого трагічного в цьому не було. Минав час, стосунки налагоджувались. Царський гнів змінявся на милість. І свідчень цьому безліч. Ну хоч би такий лист поета Бенкендорфу від 18 січня 1831 року:&nbsp;<em>“Милостивый государь Александр Христофорович. С чувством глубочайшей благодарности удостоился я получить благосклонный отзыв государя императора о моей исторической драме. Писанный в минувшее царствование, “Борис Годунов” обязан своим появлением не только частному покровительству, которым удостоил меня государь, но и свободе, смело дарованной монархом писателям русским в такое время и в таких обстоятельствах, когда всякое другое правительство старалось бы стеснить и оковать книгопечатание.&nbsp;</em><em>Позвольте мне благодарить усердно и Ваше высокопревосходительство, как голос высочайшего благоволения и как человека, принимавшего всегда во мне столь снисходительное участие.</em></div><div><em>С глубочайшим почтением и совершенной преданностью есмь, милостивый государь, Вашего высокопревосходительства покорнейший слуга Александр Пушкин.”</em></div><div>Бачите, яку свободу дарував літераторам цар Микола. І заяви Тараса Шевченка про те, що “від молдаванина до фіна на всіх язиках все мовчить”, що “не ждіть сподіваної волі, вона заснула, цар Микола її приспав” на цьому рожевому патріотичному фоні виглядають якось дивно, якщо не сказати більше. По-різному сприймали світ засланий у казахські степи солдат Тарас Шевченко і засланий у власний маєток у Михайлівському титулярний радник Олександр Пушкін. Та й чи могло бути інакше? Адже, як писала Анна Ахматова, “30-ті роки для Пушкіна&nbsp;- це епоха пошуків соціального стану. З одного боку, він намагається стати професійним літератором, з іншого - осмислити себе як представника родової аристократії.</div><div>Звання історіографа повинне було розв’язати ці протиріччя.</div><div>Для Пушкіна це звання невіддільне від образу Карамзіна - радника царя і вельможі, що досягнув високого придворного становища своїми історичними працями”.</div><div>Як відомо, зайняти місце Карамзіна Пушкіну не вдалося. І за це він сердився на царя. Але по схемі: “Милые бранятся - только тешатся”. Не випадково після смерті поета государ імператор взяв на себе оплату всіх його численних боргів. І сплатив.</div><div>На жаль, життя геніїв перестає бути таємницею для нащадків. І містить в собі не тільки аромати фіміаму, але всі пахощі минулої епохи. І про це треба завжди пам’ятати. І не сотворяти кумирів. Не підганяти постаті минулого під сучасні шаблони. Не вимагати від них того, на що вони були нездатні.</div><div>Жоден міф не витримує випробування часом. Навіть такий: “Євгеній Онєгін” - “истинно русское произведение, подлинная энциклопедия русской жизни”. Так, певною мірою, це була дійсно енциклопедія життя дворянської верхівки. Сам же народ, як такий, залишився за рамками твору. Та й сам герой твору - Онєгін, як не дивно, має суто британське коріння. Це підтверджує і такий дуже серйозний пушкініст, як Анна Ахматова: <em>“Питання про вплив на творчість Пушкіна знаменитого роману Бенджамена Констана “Адольф” вже обговорювалося в пушкінській літературі. Відомо, що романтичний герой Б. Констана був одним із прототипів Онєгіна”.</em> І ще: <em>“Створюючи сучасного героя, “сина віку сього” - світську людину, таку ж зарозумілу і егоїстичну, як Адольф, Пушкін запозичив готовий характер”.</em></div><div>І все це зайвий раз свідчить про те, що немає жодних підстав влаштовувати загальнонаціональний телевізійний психоз. Гадаю, що сам Олександр Сергійович, побачивши колективну читку свого роману у виконанні чергової бригади духовних бомжів, навряд чи зрадів би... Не про таку народну стежину до свого пам’ятника він мріяв.</div><div>Не подумайте, що я проти ювілею. Я - проти свинства. Я обов’язково відзначу ювілей поета. У цей день куплю пляшку доброго терпкого вина. Запалю свічку. Відкрию томик на старій закладці. Або просто заплющу очі і прочитаю напам’ять:</div><div><em>Я вас любил.</em></div><div><em>Любовь еще, быть может,</em></div><div><em>В душе моей угасла не совсем...</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Історія http://izmail.es/article/68635/ 2024-10-06 13:22:17 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68631/ Хоча протези вже значно еволюціонували, штучні кінцівки досі не досягли функціональності людських кінцівок. Цьому заважають пошкодження геопросторової орієнтації у людей з ампутацією, труднощі з проведенням нервових імпульсів до мозку, а також біль та дискомфорт у місці кріплення. Однак тепер вчені мають одразу кілька перспективних технологій. <div><div><div>Видання SceinceNews опублікувало&nbsp;<a href=&quot;https://www.sciencenews.org/article/brain-controlled-bionic-limbs-anatomics&quot; rel=&quot;nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>матеріал</a>&nbsp;про перспективні розробки у протезуванні.&nbsp;</div></div></div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;></em></div><div><div><div><em><strong>«Анатомічний» підхід до біонічних протезів</strong></em></div></div></div><div><div><div>Слово «біонічний» викликає науково-фантастичне уявлення про людей із можливостями надлюдського рівня. Інженерні досягнення, як-от кращі двигуни та&nbsp;<a href=&quot;https://speka.media/kalcijeva-batareya-z-trivalim-terminom-sluzbi-p6q8nv&quot; target=&quot;_blank&quot;>батареї</a>,&nbsp;разом із сучасними обчислювальними засобами означають, що на рівні механічних та електронних систем більше немає перешкод. Однак&nbsp;галузі було важко інтегрувати ці потужні машини з людським тілом.</div></div></div><div><div><div>Це починає змінюватися. Нещодавнє випробування протестувало одну нову техніку інтеграції, яка передбачає хірургічну реконструкцію&nbsp;<a href=&quot;https://speka.media/doslidzennya-fizkultura-pokrashhuje-kognitivni-zdibnosti-pjmgko&quot; target=&quot;_blank&quot;>м’язових пар</a>, які дають реципієнтам відчуття положення та руху біонічної кінцівки. Сигнали від цих м’язів контролюють роботизовані суглоби, тому протез повністю контролюється мозком користувача. Система дозволила людям з ампутацією нижче коліна ходити більш природно та краще орієнтуватися на схилах, сходах і перешкодах, повідомили дослідники в липневому Nature Medicine.</div></div></div><div><div><div>Інженери зазвичай розглядають біологію як фіксоване обмеження, яке потрібно вирішити інженерними методами, каже біоінженер Тайлер Клайтс, який допоміг розробити цю техніку кілька років тому, перебуваючи в&nbsp;<a href=&quot;https://speka.media/nauka/u-mit-rozrobili-material-legsii-za-plastik-ta-micnisii-za-stal-m9e41p&quot; target=&quot;_blank&quot;>MIT</a>:&nbsp;<em>«Але якщо ми розглядаємо тіло як частину системи, яка буде створена паралельно з машиною, вони зможуть краще взаємодіяти».</em></div></div></div><div><div><div><picture><img src=&quot;https://images.weserv.nl/?w=715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98050%2F17280559771.jpg%3Fv%3D1728055977&quot; srcset=&quot;&quot; https:=&quot;&quot; images.weserv.nl=&quot;&quot; ?w=&quot;715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98050%2F17280559771.jpg%3Fv%3D1728055977&quot; 1x,=&quot;&quot; 2x&quot;&quot;=&quot;&quot; width=&quot;720&quot; height=&quot;406&quot; original=&quot;https://images.weserv.nl/?we=1&amp;n=-1&amp;w=2560&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98050%2F17280559771.jpg%3Fv%3D1728055977&quot; alt=&quot;Біоінженер Тайлер Клайтс під час роботи в MIT&quot; loading=&quot;lazy&quot; class=&quot;w-full h-auto object-fill js-zoom-img&quot; style=&quot;border-width:0px;border-style:solid;border-color:rgba(215,215,215,var(--tw-border-opacity));border-image:initial;box-sizing:border-box;display:block;vertical-align:middle;height:auto;max-width:100%;width:712px;object-fit:fill;cursor:zoom-in&quot;></picture><em style=&quot;font-size:small&quot;>Біоінженер Тайлер Клайтс під час роботи в MIT</em></div></div></div><div><div><div>Цей погляд стимулює хвилю технік, які реконструюють тіло для кращої інтеграції з машиною. Клайтс, який зараз працює в Каліфорнійському університеті, називає такі методи «анатомічними», щоб відрізнити їх від традиційної біоніки. «<em>Проблема, яку ми вирішували, не була інженерною проблемою</em>, - каже він. -&nbsp;<em>Те, як маніпулювали тілом під час ампутації, не залишало йому можливості контролювати кінцівки, які ми створювали</em>».</div></div></div><div><div><div>В анатомічному підході кістки використовують для забезпечення стабільних опор; нерви перенаправляються для створення контрольних сигналів для роботизованих кінцівок; м'язи застосовуються як біологічні підсилювачі або прищеплюються на місце, щоб забезпечити більше джерел сигналу. Усі ці методи покращують зв’язок і взаємодію між роботизованою кінцівкою та нервовою системою людини, підвищуючи можливості біонічних протезів.&nbsp;</div></div></div><div>Анатомічні пристрої повільно виходять з лабораторій у комерційний та клінічний світи. Але дехто каже, що ця галузь наближає нас до науково-фантастичного бачення бездоганно інтегрованих, керованих мозком біонічних кінцівок - особливо тому, що не за горами ще нові досягнення.</div><div><div><div><strong><em>Відновлення м'язів при протезуванні</em></strong></div></div></div><div>Пропріоцепцію - усвідомлення тілом себе в просторі - важко відновити, але вона важлива для руху, особливо ходьби. М'язи посилають сигнали в наш мозок про те, де знаходиться наше тіло, як воно рухається і з якими силами воно стикається. Ці сигнали генеруються в основному з’єднаними м’язами, які називаються парами агоніст-антагоніст. У той час як м'яз-агоніст скорочується, протидійний йому м'яз-антагоніст розслаблюється. При згинанні у ліктьовому суглобі, наприклад, біцепс - агоніст, а трицепс - антагоніст.&nbsp;У традиційній ампутації цей важливий зворотний зв’язок відкидається. Але техніка, про яку повідомлялося в липневому дослідженні, відома як міоневральний інтерфейс агоніст-антагоніст, або AMI, хірургічно реконструює ці пари та використовує сигнали, які вони генерують, для керування протезними суглобами. Процедура дає змогу реципієнту відчути свою протезну кінцівку.<br></div><div><div><strong><em>Як працює&nbsp;міоневральний інтерфейс для біонічних протезів</em></strong></div></div><div><div><div><em>«Коли протез рухається, людина насправді відчуває цей рух як природне пропріоцептивне відчуття»,</em> - говорить біонік Массачусетського технологічного інституту Г’ю Герр, який розробив цю техніку разом із Клайтсом і хірургом команди Метью Карті.</div></div></div><div><div><div>Нещодавнє дослідження перевіряло цю техніку. Участь взяли 14 людей з ампутацією нижче коліна. Дослідники виявили, що одержувачі системи на основі AMI збільшили швидкість ходьби приблизно на 40% з 1,26 метра в секунду до 1,78 метра в секунду, що можна порівняти з показником людей без ампутації.</div></div></div><div><div><div><em><strong>Розширення кісток</strong></em></div></div></div><div><div><div>Найпоширеніші скарги користувачів протезів стосуються болю та дискомфорту. Основним джерелом дискомфорту є місце кріплення. Багато проблем, пов’язаних із використанням протезів, пов’язані з гніздом. М’яка плоть погано підходить для передачі навантаження на кістки -&nbsp;частину тіла, яка для цього створена. Отримане навантаження може спричинити пошкодження тканин і незмінно дискомфорт, що іноді змушує користувачів відмовлятися від свого пристрою.</div></div></div><div><div><div>Техніка під назвою остеоінтеграція використовує той факт, що певні метали біологічно інертно з’єднуються з кісткою.&nbsp;Титановий болт, вставлений у скелет, фіксує протез на місці, забезпечуючи більшу міцність, стабільність і комфорт. Процедура вперше була проведена в 1990 році, але не стала широко прийнятою та клінічно доступною до останнього десятиліття.</div></div></div><div><div><div><picture><img src=&quot;https://images.weserv.nl/?w=715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98051%2F1728056198221.jpg%3Fv%3D1728056198&quot; srcset=&quot;&quot; https:=&quot;&quot; images.weserv.nl=&quot;&quot; ?w=&quot;715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98051%2F1728056198221.jpg%3Fv%3D1728056198&quot; 1x,=&quot;&quot; 2x&quot;&quot;=&quot;&quot; width=&quot;680&quot; height=&quot;453&quot; original=&quot;https://images.weserv.nl/?we=1&amp;n=-1&amp;w=2560&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98051%2F1728056198221.jpg%3Fv%3D1728056198&quot; alt=&quot;Техніка під назвою остеоінтеграція закріплює протез на місці за допомогою титанового болта, вставленого в скелет. Імплантовані електроди дозволяють контролювати тонку моторику, наприклад, підбирати яйця.&quot; loading=&quot;lazy&quot; class=&quot;w-full h-auto object-fill js-zoom-img&quot; style=&quot;border-width:0px;border-style:solid;border-color:rgba(215,215,215,var(--tw-border-opacity));border-image:initial;box-sizing:border-box;display:block;vertical-align:middle;height:auto;max-width:100%;width:712px;object-fit:fill;cursor:zoom-in&quot;></picture>Техніка під назвою остеоінтеграція закріплює протез на місці за допомогою титанового болта, вставленого в скелет. Імплантовані електроди дозволяють контролювати тонку моторику, наприклад, підбирати яйця.</div></div></div><div><div><div>Одна система імплантатів під назвою OPRA отримала схвалення Управління продовольства та медикаментів США у 2020 році. Головний недолік полягає в тому, що титановий болт має проходити крізь шкіру, утворюючи постійний отвір, який несе ризик інфікування. <br><em>«Крім ризику інфікування, остеоінтеграція є кращою з усякого погляду», -</em> каже біоінженер Сінді Честек.</div></div></div><div><div><div>Перенаправлення нервів</div></div></div><div><div><div>Біоніки давно прагнули під'єднатися до нервів тіла, щоб створити протези, які спілкуються з мозком. Але перші спроби приносили розчарування, головним чином через те, що сигнали, які передають нерви, дуже слабкі.</div></div></div><div><div><div><em>«Люди десятиліттями намагалися отримати значущі сигнали від [поміщення] дроту всередину нерва», </em>- каже Честек. <em>«На сьогодні це майже неможливо поза межами контрольованої&nbsp;</em><a href=&quot;https://speka.media/u-kitayi-zapushheno-naiglibsu-laboratoriyu-u-sviti-9qyddy&quot; target=&quot;_blank&quot;><em>лабораторії</em></a><em>».</em></div></div></div><div><div><div>Сучасні біонічні протези спілкуються переважно з м’язами.&nbsp;Коли м’язи активуються нервом, вони випромінюють набагато більші електричні сигнали, які можуть бути вловлені електродами на шкірі, які потім контролюють протезну кінцівку.</div></div></div><div>Але нерви, які раніше керували частинами відсутньої кінцівки - і могли б так само ефективно керувати протезом - зазвичай не закінчуються м’язами. Вони нікуди не йдуть, що створює невриноми, пухлини на нервових кінцях, електричне «іскріння» яких викликає біль.</div><div><div><div>Цю проблему вирішує процедура, яка називається цільовою реіннервацією м’язів, або TMR. Хірург позбавляє м’язи їхніх рідних нервів і перенаправляє відірвані нерви на необхідну ділянку. Перенаправлені нерви з часом вростають у м’язи, які діють як підсилювачі, створюючи джерела необхідних сигналів.</div></div></div><div><div><div><em>«Ви перетворюєте проблему запису нервів на проблему запису м’язів</em>, - каже Честек. - <em>Відстежувати м’язи легко</em>». Процедура також лікує біль у невриномах. Недоліком є ​​те, що TMR канібалізує наявні м’язи, обмежуючи кількість сигналів, які можна створити. <br><em>«У вас досить швидко закінчується місце, -</em> каже Честек. - <em>Це особливо важливо для ампутацій вище коліна або ліктя, де залишається менше м’язів і потрібно більше протезованих суглобів для контролю».<br></em>Нова техніка, відома як регенеративний периферичний нервовий інтерфейс, або RPNI, хірургічно вставляє невеликі м’язові трансплантати, взяті з іншого місця, і натомість перенаправляє до них нерви.&nbsp;Потім хірурги можуть розрізати ці нервові пучки на складові волокна, дозволяючи дослідникам створювати стільки сигналів, скільки їм потрібно.<br>Однак невеликий розмір м’язових трансплантатів ускладнює приймання сигналів від них за допомогою поверхневих електродів.&nbsp;<br><em>«Ви не можете легко записати [електричні сигнали] від трисантиметрового шматка м’яза через шкіру,</em> - каже Честек.<em> «Ви повинні використовувати імплантовані електроди (тобто вживлювати їх у тіло, а не протез)».</em> Це більш інвазивно, й імплантати стикаються з регуляторними перешкодами, але імплантовані електроди виробляють сигнали вищої якості. <br>Деякі дослідники працюють над бездротовими системами, але іншим рішенням є поєднання RPNI з остеоінтеграцією. У цій установці дроти між імплантованими електродами та протезом просто проходять через титановий болт. Дослідження, опубліковане минулого року, описало біонічну руку вище ліктя, яка за допомогою цього підходу, дозволяла реципієнту контролювати кожен палець своєї роботизованої руки.</div></div></div><div><div><div><em><strong>Маніпуляції з кінцівками трупів&nbsp;<br></strong></em>У своїй анатомічній лабораторії Каліфорнійського університету Тайлер Клайтс і його команда використовують трупи для перевірки ідей і збору даних. <br><em>«Ми прикріпимо кінцівки трупа до маніпулятора та оцінюємо системи, які ми розробляємо, щоб переконатися, що вони працюють належним чином, </em>- каже Клайтс. - <em>Це основа нашої діяльності».</em></div></div></div><div><div><div><picture><img src=&quot;https://images.weserv.nl/?w=715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98052%2F1728056425650.jpg%3Fv%3D1728056425&quot; srcset=&quot;&quot; https:=&quot;&quot; images.weserv.nl=&quot;&quot; ?w=&quot;715&amp;we=1&amp;n=-1&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98052%2F1728056425650.jpg%3Fv%3D1728056425&quot; 1x,=&quot;&quot; 2x&quot;&quot;=&quot;&quot; width=&quot;680&quot; height=&quot;453&quot; original=&quot;https://images.weserv.nl/?we=1&amp;n=-1&amp;w=2560&amp;url=https%3A%2F%2Fnewspeka.fra1.digitaloceanspaces.com%2Fprod%2Fmedia%2F98052%2F1728056425650.jpg%3Fv%3D1728056425&quot; alt=&quot;У своїй лабораторії в Каліфорнійському університеті Тайлер Клайтс і Офелі Ерве використовує руку робота, щоб маніпулювати модельним коліном під час моделювання експерименту, який буде проводитися на трупах.&quot; loading=&quot;lazy&quot; class=&quot;w-full h-auto object-fill js-zoom-img&quot; style=&quot;border-width:0px;border-style:solid;border-color:rgba(215,215,215,var(--tw-border-opacity));border-image:initial;box-sizing:border-box;display:block;vertical-align:middle;height:auto;max-width:100%;width:712px;object-fit:fill;cursor:zoom-in&quot;></picture>У своїй лабораторії в Каліфорнійському університеті Тайлер Клайтс і Офелі Ерве використовує руку робота, щоб маніпулювати модельним коліном під час моделювання експерименту, який буде проводитися на трупах.</div></div></div><div><div><div>Одним із проєктів, що розробляються, є новий метод кріплення, який дозволяє уникнути отвору, який виникає при остеоінтеграції. Замість титанового болта в кінцівці є шматок сталі та&nbsp;<a href=&quot;https://speka.media/likari-oxmatditu-vryatuvali-xlopcika-yakii-prokovtnuv-20-magnitiv-9erzr1&quot; target=&quot;_blank&quot;>електромагніт</a>&nbsp;у гнізді протеза. <br><em>«Цей магніт утримує гніздо на кінцівці, -</em> каже Клайтс,<em> - і тоді ви можете контролювати силу притягання, змінюючи струм, що проходить через цей електромагніт».&nbsp;</em><br><mark style=&quot;background-color:#ffffff&quot;>Кріплення не повинно нести навантаження; магнітна сила виконує цю роботу, змінюючись від моменту до моменту відповідно до вимог, наприклад, під час ходьба чи стояння.</mark></div></div></div><div><div><div>У Массачусетському технологічному інституті Герр також працює над новим досягненням. Нещодавнє випробування біонічних ніг на основі AMI використовувало електроди на шкірі для передачі сигналів від м’язів до протезних суглобів. Але поверхневі електроди мають недоліки, такі як рух, що викликає спотворення сигналу. Нова техніка - магнітомікрометрія - передбачає розміщення магнітних сфер усередині м’язів і моніторинг їх руху за допомогою магнітометрів.&nbsp;</div><div><em>«За допомогою цих магнітів, - </em>каже Герр,<em> - ми можемо вимірювати те, що нам важливо, і використовувати це для безпосереднього керування біонічним протезом».</em> За його словами, комерційний продукт з’явиться приблизно через п’ять років.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68631/ 2024-10-06 12:38:19 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68629/ Українські військові зможуть розпочати контрнаступ з наступного, 2025 року. До того часу Україна, ймовірно, отримає дозвіл на здійснення ударів західною зброєю по об'єктах на території росії. <div><div>Про це&nbsp;повідомляє&nbsp;<a href=&quot;https://www.thetimes.com/world/russia-ukraine-war/article/putin-finds-surprising-help-in-brussels-but-worries-mount-at-home-htprn6cjh&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot; target=&quot;_blank&quot; pubtag=&quot;0&quot;>Sunday Times</a>, посилаючись на&nbsp;джерела, зокрема неназваного українського офіцера.</div></div><div><div>Він заявив виданню, що&nbsp;насправді важливо не&nbsp;те, чого росія досягла на війні в&nbsp;Україні цього року, а&nbsp;те, «що&nbsp;вона не&nbsp;досягла більшого».</div><div>Як&nbsp;зазначають журналісти, російські генерали вже кілька місяців вимагають&nbsp;<a href=&quot;https://nv.ua/ukr/world/geopolitics/nova-hvilya-mobilizaciji-v-rosiji-chinovniki-minoboroni-rf-tisnut-na-putina-wsj-50452034.html&quot; target=&quot;_blank&quot; pubtag=&quot;0&quot;>оголосити нову хвилю мобілізації</a>. Проте, російський диктатор владімір&nbsp;путін вагається з&nbsp;цим кроком, усвідомлюючи, що&nbsp;таке рішення може бути&nbsp;«непопулярним».</div><div>Газета Sunday Times також підкреслює, що&nbsp;путін ігнорує деякі тривожні прогнози на&nbsp;наступний рік.</div><div>Зокрема, те, що&nbsp;Україна зможе здійснити новий масштабний контрнаступ завдяки отриманню сучасної техніки, формуванню нових бригад та&nbsp;дозволу на&nbsp;застосування далекобійних ракет ATACMS і Storm Shadow проти військових об'єктів на&nbsp;території росії.</div><div>Генсек НАТО Марк Рютте оголосив під час пресконференції з&nbsp;Президентом України Володимиром Зеленським у&nbsp;Києві, що&nbsp;питання&nbsp;<a href=&quot;https://nv.ua/ukr/world/countries/udari-po-teritoriji-rosiji-znyattya-obmezhen-na-zastosuvannya-zahidnoji-zbroji-obgovoryat-na-ramshtayni-50455626.html&quot; target=&quot;_blank&quot; pubtag=&quot;0&quot;>надання Україні дозволу на&nbsp;удари по&nbsp;території росії</a>&nbsp;далекобійними західними ракетами члени НАТО обговорять з&nbsp;президентом США Джо Байденом на&nbsp;зустрічі у&nbsp;форматі Рамштайн 12 жовтня.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68629/ 2024-10-06 11:50:14 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68628/ Валерій Чалий для видання &quot;Главком&quot;. <div><div><strong><em>Чорний та білий емоційні списки під час війни</em></strong></div></div><div><div>В умовах війни й постійного стресу зберігайте енергію: спрямовуйте свої емоції таргетовано!</div><div><ul><li><strong><em>Особистий емоційний чорний список на сьогодні:</em></strong></li></ul><em>Воєнні злочинці, загалом російський режим та їх посіпаки;<br>Ті, хто наживається під час війни і на війні та всі, хто це все покриває;<br>Телефонні шахраї всіх мастей: від викрадачів грошей до «загонщиків» в онлайн казино;<br>Так звані «компанії з евакуації авто». Насправді – «тилові мародери» під прикриттям;<br>Любителі гучністю мотоцикла чи авто перевищити децибели від повітряних тривог, викликаючи у людей ПТСР.</em></div><br><ul><li><strong><em>Особистий емоційний білий список на сьогодні:</em></strong></li></ul><br><em>Чоловіки та жінки ЗСУ та всі, хто служить у силах оборони України.</em><br><em>Волонтери, віддані країні державні службовці, включно з дипломатами та працюючими на виробництві й ремонті озброєнь та військової техніки;</em><br><em>Лікарі, які евакуюють, оперують, займаються реабілітацією поранених;</em><br><em>Ті, хто систематично допомагає військовим на передовій різними способами;</em><br><em>Міжнародні партнери України, які працюють реально на перемогу України.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68628/ 2024-10-06 10:29:24 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68627/ На 65-й сесії Ізмаїльської міської ради, яке відбулося 4 жовтня, було прийнято рішення про передачу до комунальної власності об’єкту нерухомості, який багато років належав ІДГУ. Йдеться про колишню бібліотеку ІДГУ (пр.Незалежності, 55). <div>Місто планує зробити там Центр підтримки ветеранів-захисників та переселенців. Це буде багатофункціональний простір, де надаватиметься різноманітна допомога ветеранам, їхнім сім’ям, а також родинам загиблих захисників і захисниць України. Там надаватимуть психологічну допомогу, проводитимуть реабілітацію та адаптацію ветеранів до мирного життя.&nbsp;</div><div>Про це повідомив міський голова Андрій Абрамченко під час розгляду питання.</div><div>Для узгодження повноцінного проєкту Ізмаїл звернеться до Міністерства освіти та науки, після чого можна буде говорити про реалізацію ідеї на практиці.</div><div><em>«У випадку передачі будівлі з державної власності та з балансу університету до комунальної власності в ній планується створити ветеранський простір для нашої громади та розміщувати внутрішньо переміщених осіб»</em>, – прокоментував Андрій Абрамченко.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Міські новини http://izmail.es/article/68627/ 2024-10-06 09:46:00 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68626/ Олег Постернак для видання &quot;Главком&quot;. <div><div>Як сприйме український народ фактичну територіальну декомпозицію держави?</div><div>Якщо &quot;рф&quot; погодиться, то фінал війни може мати вигляд формули «<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/nato.html&quot;>НАТО</a>&nbsp;в обмін на території».</div></div><div><div>Про це говорять джерела видання Financial Times. Екс-генсек НАТО Столтенберг також окреслив таку рамку в своєму інтерв'ю. Давайте спробуємо розібратись.</div><div>У такому випадку фактично з'являться два кордони – державний і військовий. Захід формально і юридично продовжує визнавати державний&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/kordon.html&quot;>кордон</a>&nbsp;України до 2014 року.</div><div>Декларативно зафіксують, що повертати державний кордон будуть за допомоги дипломатичних методів. Фактично, це буде зручна формула сприйняття реальності географії війни. У свідомості через провладних блогерів, наприклад, консервується думка типу «зачекаємо смерті путіна, а там видно буде».</div><div><a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/ukrajina.html&quot;>Україна</a>&nbsp;вступає в НАТО. Однак гарантії колективної безпеки відповідно до 5 статті Вашингтонського договору НАТО будуть поширюватись лише на умовно «військовий кордон» України.</div><div>Так розумію, що цей «кордон» може з'явитися на підставі документу про припинення вогню між ЗСУ та ЗС&quot;рф&quot;. Його назвуть лінія розмежування, «внутрішньоукраїнський» чи «українсько-український» кордон, як це було у випадку ФРН і НДР, який носив назву «innerdeutsche grenze».</div><div>Після припинення вогню Україна вступає в НАТО. Скасовується&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/vojennij-stan.html&quot;>воєнний стан</a>, починається виборчий процес.</div><div>Питання перше. Як сприйме український народ фактичну територіальну декомпозицію держави?</div><div>Поки теорія питання така, що частина українців, втомившись від війни, енергоперебоїв, російських ракет, іранських дронів, північнокорейських снарядів і налякана мобілізацією, буде готова примиритись.</div><div>Ця частина буде кількісно зростати і дійде до кінця року до потрібного «прогріву». Банкова буде зацікавлена збільшити цю частину до максимуму.</div><div>Адже для зняття внутрішньополітичної напруги і відведення медійного удару планує вийти на освячення рішення через&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/referendum.html&quot;>референдум</a>. Формально його можна назвати «референдум про вступ до НАТО», але питання можна сформулювати так, щоб дати зрозуміти, що гарантії поширюються на підконтрольну Києву територію.</div><div>Вступ до НАТО в обмін на території стає прийнятним сценарієм, а гарантії безпеки від НАТО щедрою компенсацію з боку Заходу. Хоча, впевнений, при вступі до НАТО буде тисяча і одна обмовка. І треба ще, щоб&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/ugorshchina.html&quot;>Угорщина</a>,&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/slovachchina.html&quot;>Словаччина</a>, наприклад, підтримала. Я вже не кажу про Німеччину, у якій вибори парламенту у 2025 році, при тому, що велика частина німців буде налякана перспективою глобальної війни.</div><div>Друга частина українців – пасіонарії, медійні&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/vijskovi.html&quot;>військові</a>, патріотичні громадяни національно-демократичного спрямування – цього категорично не сприймують і будуть дорікати Зеленському, що 20% України втрачено при ньому.</div><div>Буде відбуватись природній процес призначення винуватого. Це дуже зручний меседж для атаки проти Президента у випадку, якщо він ухвалить рішення балотуватись на другий срок. Це ще далеко не факт, однак поки вважається робочим сценарієм саме другий срок.</div><div>Буде ще окрема парадоксальна категорія осіб, яку можна назвати словом «хитрозроблені»: воювати не хочу (бо доначу, працюю, ходжу у вишиванці, «економічний&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/front.html&quot;>фронт</a>» і таке подібне), але втрату територій не пробачу.</div><div>Референдум і перші великі повоєнні вибори покажуть чітко нову конфігураційну сборку на основі ставлення до влади і компромісу із &quot;рф&quot; та відповідного розмежування електорату на групи.</div><div>Питання друге – як будуть примушувати (переконувати?) &quot;рф&quot;&nbsp;до згоди на вступ України до НАТО.</div><div>Існує версія, що росії обов'язково треба окупувати залишкову частину Донбасу (Покровська кампанія) для того, щоб дати путіну можливість сказати, що «СВО виконало свої цілі».</div><div>На Заході можуть думати, що після заволодіння всією Донецькою та Луганською областями у путіна з'являться зручна можливість «ідеологічно» виправдати величезні&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/vtrati.html&quot;>втрати</a>&nbsp;росіян і заговорити про мирне врегулювання.</div><div>Але як бути із вступом України до НАТО, адже це одна з озвучених причин виправдання російського вторгнення в Україні?</div><div>Тут дуже доречним є коментар американського історика холодної війни Мері Саротт. Україна може піти на певні компроміси, а саме погодитися не розміщувати війська або ядерну зброю на своїй території, відмовитися від використання сили за межами «військового кордону», крім як з метою самооборони.</div><div>Але, якщо путін ставить максималістську стратегічну мету – окупувати весь південний схід України, включно із Одесою, Запоріжжям, Херсоном, Миколаєвим і Харковом, матеріалізувавши ідею «історичної росії» як персональний націоналістичний проєкт своєї місії, то все це «вилою по воді» писано.</div><div>До речі, сподівання на смерть путіна як на певну надію дуже інфантильне розуміння ситуації. Не сумнівайтесь, нинішній очільник &quot;рф&quot; буде робити все можливе, щоб сформувати наступність своєї шовіністичної політики через ретельно підібраного наступника, так би мовити «за образом і подобою».<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68626/ 2024-10-06 08:23:36 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68625/ російські загарбники, боячись ударів ЗСУ, пересуваються між своїми позиціями в Донецькій області на цивільних автомобілях. <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://t.me/atesh_ua/5545?single&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot; target=&quot;_blank&quot; pubtag=&quot;0&quot;>розповіли</a>&nbsp;у&nbsp;партизанському русі &quot;Атеш&quot; із посиланням на&nbsp;свого агента у&nbsp;132 окремій мотострілецькій бригаді окупаційних військ &quot;рф&quot;.</div></div><div><div><em>«Моральне і фізичне виснаження, відсутність бойового настрою через величезні втрати на&nbsp;фронті руйнують підрозділ зсередини»,&nbsp;- </em>розповіли в &quot;Атеш&quot; про ситуацію в&nbsp;бригаді.</div><div></div><div position=&quot;center&quot;><div><div><picture><source type=&quot;image/webp&quot; srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/949/original/cca3f5a9563baf417c5c37f21be95fe5.png?q=85&amp;stamp=20241004125003&amp;f=webp&quot;><source srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/949/original/cca3f5a9563baf417c5c37f21be95fe5.png?q=85&amp;stamp=20241004125003&amp;f=jpg&quot;><img src=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/949/original/cca3f5a9563baf417c5c37f21be95fe5.png?q=85&amp;stamp=20241004125003&amp;f=jpg&quot; width=&quot;1280&quot; height=&quot;984&quot; loading=&quot;lazy&quot; alt=&quot;Атеш / Telegram&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:461px;vertical-align:baseline&quot;></picture></div><div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;>Фото: Атеш / Telegram</em></div></div></div></div><div>Через страх, що місце дислокації буде виявлено, командування заборонило своїм воякам користуватися військовою технікою. Між позиціями росіяни пересуваються на&nbsp;цивільних автомобілях.</div><div>Партизани &quot;Атеш&quot; також опублікували фото з&nbsp;ворожих позицій на&nbsp;Донбасі.</div><div></div><div position=&quot;center&quot;><div><div><picture><source type=&quot;image/webp&quot; srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/950/original/ea7b59e1b2d84cdb8ce388972745cd2b.png?q=85&amp;stamp=20241004125057&amp;f=webp&quot;><source srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/950/original/ea7b59e1b2d84cdb8ce388972745cd2b.png?q=85&amp;stamp=20241004125057&amp;f=jpg&quot;><img src=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/950/original/ea7b59e1b2d84cdb8ce388972745cd2b.png?q=85&amp;stamp=20241004125057&amp;f=jpg&quot; width=&quot;960&quot; height=&quot;1280&quot; loading=&quot;lazy&quot; alt=&quot;Атеш / Telegram&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:800px;vertical-align:baseline&quot;></picture></div><div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;>Фото: Атеш / Telegram</em></div></div></div></div><div></div><div position=&quot;center&quot;><div><div><picture><source type=&quot;image/webp&quot; srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/957/original/4079b4fe47e408b06c72a8f9365a3561.png?q=85&amp;stamp=20241004130633&amp;f=webp&quot;><source srcset=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/957/original/4079b4fe47e408b06c72a8f9365a3561.png?q=85&amp;stamp=20241004130633&amp;f=jpg&quot;><img src=&quot;https://static.nv.ua/shared/system/MediaPhoto/images/000/505/957/original/4079b4fe47e408b06c72a8f9365a3561.png?q=85&amp;stamp=20241004130633&amp;f=jpg&quot; width=&quot;960&quot; height=&quot;1280&quot; loading=&quot;lazy&quot; alt=&quot;Атеш / Telegram&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:800px;vertical-align:baseline&quot;></picture></div><div><div><span style=&quot;font-size:small&quot;><em>Фото: Атеш / Telegram</em><br><strong style=&quot;font-size:medium&quot;>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></span></div></div></div></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68625/ 2024-10-05 23:48:20 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68624/ Раніше виписати людину з квартири чи будинку без її відома чи згоди було неможливо а всі спірні питання вирішував суд. Зараз власник нерухомості за певних умов може зняти людину з реєстрації, не інформуючи її про це. <div><div>Керуюча адвокатським бюро&nbsp;Тетяна Даниленко&nbsp;пояснила в коментарі&nbsp;РБК-Україна, за яких умов людину можуть зняти з реєстрації в житлі, де вона прописана, і куди звертатись, якщо ви незгодні з таким рішенням.</div></div><div><div><strong><em>Яка процедура зняття з реєстраційного обліку</em></strong></div><div>Виписати людину з квартири без її відома стало можливо після прийняття у 2022 році Кабміном постанови №265 &quot;Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад&quot;. Нею затвердили Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), а також деякі інші акти, необхідні для реалізації закону.</div><div>До цього нововведення виписати людину з житла без інформування та згоди було неможливо.</div><div><em>&quot;Зараз власник нерухомості може &quot;виписати&quot; з квартири чи будинку осіб, які не вписані у документи про право власності без їхньої згоди та рішення суду&quot;, </em>- каже Тетяна Даниленко.</div><div>Щоб зняти людину з місця реєстрації без її згоди чи присутності, власнику житла має:</div><ul><li><em>написати заяву у ЦНАП територіальної громади, в якій розташоване помешкання;</em></li><li><em>до заяви додати свій паспорт та ідентифікаційний код, а також документ про право власності на житло, з якого виписують мешканця;</em></li><li><em>сплатити за послугу адмінзбір (1,5%&nbsp;від прожиткового мінімуму для працездатних осіб).</em></li></ul><div>Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><strong><em>Кого і коли виписати з житла неможливо</em></strong></div><ul><li><em>власника чи співвласника із житла без його згоди чи присутності;</em></li><li><em>одного із співласників житла без його згоди;</em></li><li><em>зі свого житла неповнолітню дитину без згоди її матері (батька).</em></li></ul><div><em>&quot;Неповнолітню дитину можна виписати, якщо власник житла подасть заяву про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом з її батьками або іншими законними представниками чи одним із них&quot;,</em> - розповідає Тетяна Диналенко.</div><div><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Зверніть увагу.&nbsp;Власник житла не може одноособово виписати з житла власних дітей.</span></em></div><div>Подання заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування)&nbsp;дитини віком до 14 років&nbsp;або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників такої особи за згодою іншого з батьків чи законних представників.</div><div>Зняття обліку дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, передбаченого ст. 15 Закону України &quot;Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні&quot; (коли така особа є здобувачем освіти та зареєстрована/задекларована в гуртожитку).</div><div>Якщо заява про зняття із зареєстрованого місця проживання особи подається співвласником житла, то тоді необхідна згода інших співвласників житла, яка надається особисто або через представника.</div><div>Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><strong><em>Не всі власники мають право виписати людину з житла: деталі</em></strong></div><div>Важливо розуміти, що зняти з реєстраційного обліку&nbsp;власник&nbsp;може лише за певних умов: таким правом наділений тільки той власник, який першочергово володів і продовжує володіти відповідним житлом.</div><div><em>&quot;Тобто новий власник квартири, який отримав житло, наприклад, у спадок, не може зняти з реєстрації людину, яка вже була в ній зареєстрована до цього. Це пов’язано з тим, що дія цього закону не поширюється на відносини, пов’язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом&quot;, -</em> каже фахівчиня.</div><div>Виходить, що спадкоємець квартири, подавши відповідну заяву до ЦНАП,&nbsp;може отримати відмову, бо такі дії держаний орган може здійснити лише за наявності судового рішення про втрату особою права користування житлом.<a target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;></a></div><div><strong><em>Як захиститися, якщо вас виписують з квартири без згоди</em></strong></div><div>Захистити порушені права у випадку незгоди з втратою місця реєстрації можна у судовому порядку, зауважує адвокат.</div><div><em>&quot;Спір про незгоду особи з позбавленням права користування житловим будинком та зняттям з реєстраційного обліку стосується права користування житловим приміщенням, та відповідно має приватноправовий характер. Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства&quot;</em>, - звертає увагу співрозмовниця.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68624/ 2024-10-05 22:15:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68623/ росіяни з кінця вересня обстрілюють Запоріжжя авіабомбами, руйнуючи житлову інфраструктуру. <div>Як місто намагається пристосуватися до бомбардування і що мешканці думають про росіян, – у репортажі РБК-Україна.</div><div>Вже більше тижня Запоріжжя – місто, що знаходиться за 30 км від фронту, обстрілюють КАБами. російські війська збільшили дальність своїх авіабомб і тепер можуть діставати до цього облцентру. Практично жодного дня не минає, щоб КАБ не потрапив до житлового будинку, школи чи лікарні.</div><div>При цьому в місті мешкає близько 800 тисяч людей, деякі з них приїхали з гарячіших точок – прифронтових і вже окупованих територій. Запоріжжя намагається жити у своєму ритмі, у місті швидко ремонтують постраждалі від обстрілу будівлі, а ввечері люди ночують у укриттях.</div><div>Аркадій Григорович стоїть біля свого зруйнованого будинку та намагається підібрати слова. П'ять хвилин тому він сидів у дворі літньої кухні і меланхолійно пив чай, ставлячи чашку на блюдце на сусідній стілець. Спочатку ми побачили уламок будинку, потім маленьку надбудову за ним, а біля неї Аркадія Григоровича. Його двір увесь обріс виноградом, заставлений коробками з речима, а над дверима висить клітка з маленькою штучною пташкою. Ми попросили чоловіка розповісти про те, що сталося з будинком, і тепер він стоїть перед нами і намагається не заплакати. 25 вересня в його хату прилетіла російська авіабомба.</div><div><em>– Я був у часівці, дружина була в будинку. Дружина була у будинку, будинок починався тут. Все, що ось до стіни, все було на землі. Дружина вся в уламках, потрапила під камнепад, вся спина в гематомах, забила голову. Швидка приїжджала, сказала звертатися до лікаря. Але жінку не змусиш.</em></div><div>Те, що було будинком – стіна зі шматками шпалер та кут. Вікна часівки обшиті фанерою, а біля двору стоїть машина, що обгоріла. Її вже теж не відремонтувати, тільки на запчастини. Аркадій Григорович боїться, що не отримає компенсацію, бо будинок був дуже старий, а документи на нього датуються ще п'ятдесятими. Ми обіцяємо допомогти і говоримо про те, що російська армія продовжує воювати із мирним населенням. Чоловік сердиться і стискає руки в кулаках. &quot;Я не знаю, це дебіли такі, що... Злочинці&quot;.</div><div><em><strong>– А путін при цьому каже, що Запоріжжя – це російське місто. Що ви йому на це відповіли б?</strong></em></div><div><em>– Бомби москву! Це теж російське місто!</em></div><div>Аркадій Григорович тримається, але в якийсь момент махає рукою і його губи починають тремтіти. У цій ситуації важко щось сказати і на думку спадає банальне – головне, що вижили. Чоловік, почувши це, намагається посміхнутися й випрямити спину.</div><div><em>– Я згоден. І всі це кажуть, безумовно, звісно. Життя – це цінність, дана Богом, і зраджувати її – злочин. Але… Що є, то є.</em></div><div>Ми обіймаємо чоловіка і просимо триматися, а він обіцяє, що буде. Насправді іншого виходу, окрім як триматися, Аркадій Григорович не має. І він, і ми це знаємо.</div><div>***</div><div>Запоріжжя – місто з широкими проспектами, мостами, Дніпром та Хортицею між двома берегами, сьогодні дуже тепле та багатолюдне. Якщо не знати, що за 30 кілометрів по прямій фронт, а вночі місто закидають КАБами, здається, що життя тут кипить у звичному та мирному для нього темпі. Люди сидять на літниках кафе, гуляють парками з дітьми та їдять морозиво – південно-східна осінь це дозволяє.</div><div>Війна проявляється тут буденно, начебто теж підлаштувалася під ритм міста – ось тут купуєш собі каву на виніс, а поряд комунальники згрібають уламки вікон одного з торгових центрів, його зачепила вибухова хвиля. Звертаєш із проспекту у двір і бачиш продірявлений будинок – до нього потрапила авіабомба.</div><div>Один із таких будинків стоїть у густозабудованому дворі прямо неподалік від парку. Ми приїхали того ранку, коли на нього скинули КАБ. На третій рік великої війни картина звична, але така ж моторошна – чорний від кіптяви двір, каркаси машин, уламок дерева і будинок. Він завжди найстрашніший, бо там щойно були люди. Їхні сліди видно в шматках квартир, які тепер звисають над жовтим екскаватором – чиїсь настінний годинник, полиця з тарілками, які дивом уціліли, розмальовані дітьми шпалери. Інтимні, домашні речі, які ти бачиш, якщо тебе звуть у гості, раптом опиняються на загальному огляді.</div><div>У цьому будинку на щастя ніхто не загинув. Останню жінку, яку не могли знайти, дістали з-під завалів за годину до того, як ми туди приїхали, вона у тяжкому стані, але жива. Пошуково-рятувальні роботи закінчено, тепер розгрібають завали, спилюють дерева та розчищають територію. Голова Запорізької ОВА Іван Федоров, який приїхав на місце події, розповідає про будні міста.</div><div><em>– Весь минулий тиждень, з понеділка, вперше за всю історію Запоріжжя стали обстрілювати КАБами. За цей час понад 30 ударів КАБ по житловій зоні Запоріжжя. На сьогодні у нас зафіксовано 300 пошкоджених будинків, кількадесят повністю знищено. Так минув тиждень обстрілів КАБами.</em></div><div>Причина чому російські війська вирішили чомусь обстрілювати Запоріжжя авіабомбами, банальна – вони змогли до нього дотягнутися. Якийсь час тому росіяни збільшили відстань, з якої можуть обстрілювати авіабомбами, і зрозуміли, що дістають до Запоріжжя. А якщо дістають – значить треба бити.</div><div>***</div><div>Близько третьої ночі в місті починає звучати сирена. Ми спускаємося в укриття під будинком. Це ціле бомбосховище, яке збудували ще в середині минулого століття. Його коридори, тунелі та кімнати ніби віддзеркалюють будинок над землею і йдуть у різні боки, розростаючись у великий підземний вулик.</div><div>В укритті пахне вогкістю, над головами висять гірлянди з павутиння. У деяких кімнатах сплять люди – ми сидимо на пластикових стільцях та чуємо, як вони спокійно соплять. Сьогодні вони обрали виспатися та не орієнтуватися на сигнал тривоги.</div><div>Періодично до укриття заходять місцеві. Двоє з них – чоловік та жінка, сідають біля нас. У жінки в руках папка з документами, а чоловік тримає полотняну сумку з їжею. Сигналу тут майже немає, але іноді вдається оновити месенджери.</div><div><em><strong>– Що там пишуть? Летять КАБи?</strong></em></div><div><em>– Так, у район. Сволоти.</em></div><div>Цієї ночі авіабомби били по області, а місто могло відіспатися. Через день росіяни вдарять по Запоріжжю вдень – знову по житлових кварталах.</div><div>***</div><div>Насправді знайти у Запоріжжі велику кількість зруйнованих будинків складно – їх дуже швидко відбудовують. Чоловік, з яким ми їздимо, вказує нам на відремонтовані будівлі – вони рясніють плямами нових фасадів та білосніжних вікон.</div><div><em>– Ми відбудовуємося, щоб людям було затишніше, серед уламків жити не хочеться. І так війна.</em></div><div>Але деякі будинки все ще чекають на свою чергу. В одному з них мешкає Людмила Іванівна. Вона погоджується показати свою квартиру, яка постраждала від прильоту. Жінка відчиняє двері, киває на обвалену штукатурку в під'їзді і розповідає про долю будинку.</div><div><em>– Вирішується питання, чи можливе відбудова цього будинку чи його потрібно знести до чортової матері. Давно вже час.</em></div><div>Усередині квартира виглядає так, ніби її хтось узяв і щосили довго тряс. У ванній та на кухні попадала плитка, місця, де до цього були вікна, обшиті фанерою, тож у квартирі темно як уночі, хоч на вулиці сонце. У будинку не залишилося жодного цілого скла чи дзеркала.</div><div><em><strong>– Ви користуєтесь ванною?</strong></em></div><div><em>– А чого я користуватимуся, якщо немає газу? Я вже ходжу як чорт брудна, помитися нема де. Сказали, невідомо, коли буде газ.</em></div><div>Кухня в зеленій плитці та зі штучними квітами, закрученими навколо труб опалення, виглядає побитою. Людмила Іванівна хоче показати одночасно все, тож трохи метушиться. Коли біля будинку гримнуло від прильоту, вона лягала спати. Квартира буквально вибухнула склом – жінка дивом не постраждала.</div><div><em>– Сипеться, я не можу зрозуміти! У мене навіть у думках такого не було! Я швидко схопилася, скотилася з ліжка, а тут уже уламки, я не можу знайти взуття, ходжу босоніж! Прийшла сюди, сіла. А толку, що я тут сіла? Воно і тут все валиться.</em></div><div>Вона веде нас у вітальню, де стоїть сервант із осиротілою рамою. Людмила Іванівна, мабуть, дуже любить свій сервант і показуючи його побитий бік, кладе на нього руку, ніби намагається вилікувати.</div><div><em>– Мені один товариш каже – виноси його на смітник, я кажу, здрастуйте, Олексію, а як же я буду?...</em></div><div>Ще два будинки, які постраждали від прильоту КАБу, схожі на маленьку реконструкцію знаменитих одеських двориків. Це двоповерхові будинки із загальними балконами, які йдуть суцільним коридором. Місцеві жителі – переважно літні, виходять на ці балкони та перемовляються один з одним.</div><div>Ми підходимо до пари жінок, які побачили нас ще за кілька метрів, але не подали виду. Одна з них сидить на балконі, спершись на ціпок, а друга стоїть біля неї. Вони раді поговорити та розповісти про свої біди, головна з яких зараз – війна.</div><div><em>– Я з паличкою навіть зі сходинки не зійду, лежу на ліжку. Що Бог дасть.</em></div><div><em>– Ми хоч уночі вдома ночуємо, а у людей побилися вікна, нічого немає.</em></div><div>На питання &quot;Чи стало гірше?&quot; бабусі знизують плечима і кажуть &quot;Ну, вчора не бахало&quot;. Зважаючи на все, у новій для Запоріжжя реальності один день без вибухів – це хороший день. Поки ми говоримо, до сусіднього входу йде жінка з папкою і бабусі швидко втрачають інтерес до нас.&nbsp;<em>&quot;Тамара, там лічильники перевіряти прийшли!&quot;</em></div><div>З нами залишилася бабуся з ціпком і ми ставимо своє запитання.</div><div><em><strong>– путін каже, що Запоріжжя – російське місто, щоб ви йому сказали?</strong></em></div><div><em>– Дитино, мені 92 роки. Можу йому дулю показати.</em><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68623/ 2024-10-05 21:00:05 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68622/ 3 жовтня у прокат вийшла стрічка українського режисера вірменського походження Сергія Параджанова «Колір граната». Показ фільму присвячений 100-річчю великого режисера. 2024 - уже другий рік в історії ЮНЕСКО, який проголошується іменем Параджанова. Першим був 2004-й. <div><div>В українських кінотеатрах покажуть відреставровану версію «Кольору граната» в межах осіннього сезону ретроспективної серії від кінокомпанії «Артхаус Трафік». Реставрацією займався Мартін Скорсезе разом із Cineteca di Bologna. Кожен показ буде супроводжуватись лекцією про творчість і життя Параджанова.</div><div><em>Як створювалася стрічка, чому її заборонила радянська влада і з яких причин фільм варто переглянути цієї осені на великих екранах - читайте у матеріалі&nbsp;hromadske.</em></div></div><div><strong><em>Про фільм «Колір граната»&nbsp;</em></strong></div><div>Стрічка «Колір граната» була знята у 1968 році на кіностудії «Вірменфільм», що в Єревані. Фільм розповідає про життя вірменського поета Саят-Нову, який творив у XVIII столітті. Художній фільм поділено на кілька алегоричних новел, кожна з яких показує дитинство, юність, зрілість, старість і смерть поета.&nbsp;</div><div>Історія створення фільму «Колір граната» розпочинається у 1963 році. Тоді СРСР гучно святкував 250-ту річницю з дня народження вірменсько-азербайджанського поета Саят-Нови. Комуністична партія вирішила зробити з нього символ радянської «дружби народів» з огляду на те, що його творчість була дуже популярна на Кавказі. Сценарій майбутнього фільму затвердили у 1966 році.&nbsp;</div><div>На сьогодні&nbsp;<a href=&quot;http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1581&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>відомо</a>&nbsp;про декілька версій стрічки. Перша - змонтована на студії О. Довженка Марією Пономаренко. Ця версія фільму мала назву «Саят-Нова». Її хронометраж найдовший - 90 хвилин. На вимогу радянських цензорів Параджанов скоротив роботу й перейменував на «Колір граната». Друга версія мала хронометраж 78 хвилин, але також не задовольнила цензорів. Після того, як Параджанов відмовився знову перемонтовувати стрічку, її віддали радянському режисерові-пропагандисту Сергію Юткевичу. Той вставив російськомовні титри, змінив звукоряд і вирізав декілька еротичних та релігійних сцен. Нова версія фільму мала хронометраж 72 хвилини.&nbsp;</div><div>«Колір граната» майже чотири роки лежав на полиці. І лише в 1973-му його випустили у прокат, але Параджанов до цього вже не мав жодного стосунку. Попри всі переробляння чиновники Держкіно все одно не розуміли творчого задуму режисера і вважали, що таке кіно не потрібне радянському народу. Тому прокат був обмежений.</div><div>До наших днів збереглися дві версії фільму - найкоротша, яка належить Юткевичу, та «режисерська версія» Параджанова.&nbsp;</div><div>Головні ролі у фільмі виконали Софіко Чіаурелі, Спартак Багашвілі, Мелкон Алекян та Вілен Галстян. Оператором виступив Юрій Іллєнко.&nbsp;</div><div>Завдяки своїй незвичній колірній палітрі (у центрі наративу - червоний) та алегоричному формату оповіді «Колір граната» став класикою світового кінематографу. Фільм отримав високі оцінки критиків та глядачів. На IMDb його рейтинг становить 7.6, на Rotten Tomatoes - 94%, а на Letterboxd - 4.1 з 5.</div><div>Мартін Скорсезе&nbsp;<a href=&quot;https://movingimage.org/event/the-color-of-pomegranates/2024-07-06/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>назвав</a>&nbsp;цей фільм «кінематографічним досвідом, що лишається поза часом». А&nbsp;Жан-Люк Годар&nbsp;<a href=&quot;https://movingimage.org/event/the-color-of-pomegranates/2024-07-06/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>зазначав</a>, що «фільм може дати вам усе, чого ви могли б побажати».<br><strong><em>Про арешт Параджанова</em></strong></div><div>Після закінчення навчання у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІК) Сергія Параджанова відправили працювати режисером-постановником на Київську студію художніх фільмів.</div><div>З Україною пов'язана значна частина його творчої біографії. Тут режисер зняв фільми «Наталія Ужвій», «Золоті руки», «Думка», «Перший парубок», «Українська рапсодія», «Квітка на камені» та одну з найвідоміших своїх стрічок - «Тіні забутих предків».&nbsp;</div><div>У 1965-1968 роках Параджанов починає проявляти свою активну громадянську позицію разом з іншими відомими діячами української науки та культури. Він протестував проти масових політичних арештів в Україні. Звертався до вищих органів влади з вимогою роз'яснити причини переслідувань українських інтелектуалів і виступав за проведення відкритих судових процесів.</div><div>У 1973 році, вже після виходу «Кольору граната», Параджанова заарештували й засудили до пʼятирічного увʼязнення за гомосексуальність, «спекуляцію» та «український націоналізм». Радянська влада сподівалася, що в тюрмі життєвий шлях режисера й завершиться. А втім, там він набув неабиякого авторитету. Через це його кілька разів переводили на різні зони.&nbsp;</div><div>На захист Параджанова розгорнулася міжнародна протестна кампанія. Звернення до радянської влади з вимогою відпустити режисера із в’язниці підписали світові митці - Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні. Врешті у 1977 році його звільнили. Через заборону жити в Україні режисер переїхав у Тбілісі. Там органи й далі його переслідували.&nbsp;</div><div>Через цензуру та численні заборони світ так і не побачив такі стрічки Параджанова як Intermezzo, «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь». Режисер помер у 1990-му, не доживши до розпаду СРСР лише рік.&nbsp;</div><div><strong><em>Вплив на культуру</em></strong></div><div>Сергій Параджанов своєю творчістю міцно закарбував своє імʼя не тільки в українській, але й у світовій історії.&nbsp;</div><div>Стрічка «Тіні забутих предків» принесла режисеру 39 міжнародних нагород у десятках різних країн. Свої вітання йому надсилали Фелліні, Антоніоні, Куросава. Існує також&nbsp;<a href=&quot;https://www.radiosvoboda.org/a/25225386.html&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>легенда</a>, що видатний польський режисер Анджей Вайда став перед ним на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.</div><div>Сергій Параджанов мав не тільки унікальний кінематографічний погляд. Навіть у повсякденному житті режисер намагався зберігати свій неповторний стиль. Він любив носити різноманітні капелюхи, робив інсталяції.</div><div>У 1987 році Параджанов&nbsp;<a href=&quot;https://vogue.ua/article/culture/kino/kak-sergey-paradzhanov-povliyal-na-sovremennuyu-pop-kulturu-43227.html&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>познайомився</a>&nbsp;з відомим французьким модельєром Івом Сен-Лораном. Кажуть, що Лорана дуже вразили артистичні образи «Кольору граната», тому він попросив Параджанова намалювати для нього декілька ескізів. Режисер натомість намалював цілий альбом, який до сьогодні зберігається в музеї Іва Сен-Лорана у Парижі.&nbsp;</div><div><strong><em>Життя після смерті&nbsp;</em></strong></div><div>У 1995 році американська співачка Мадонна&nbsp;<a href=&quot;https://www.youtube.com/watch?v=CSaFgAwnRSc&amp;ab_channel=Madonna&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>випустила кліп</a>&nbsp;на пісню Bedtimestory. Режисер відео Марк Романек використав низку образів із фільму Параджанова «Колір граната».&nbsp;</div><div>У 2020 році Леді Гага представила кліп на композицію&nbsp;<a href=&quot;https://www.youtube.com/watch?v=58hoktsqk_Q&amp;ab_channel=LadyGagaVEVO&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noreferrer nofollow noopener&quot;>911</a>. Відео побудоване на образах зі стрічок «Свята гора» Алехандро Ходоровського, «Вісім з половиною» Федеріко Фелліні та «Колір граната» Сергія Параджанова. Режисером кліпу виступив Тарсен Сінгх. Раніше, у 2000 році, він зняв фільм «Клітка» з Дженніфер Лопес у головній ролі, де також були відсилання до образів Сергія Параджанова.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/68622/ 2024-10-05 19:51:05 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68621/ Українські лікарні отримали від Японії новітнє медобладнання вартістю близько 30 мільйонів доларів. <div>Завдяки дії грантової угоди між Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA) та Урядом України у межах Програми екстреного відновлення триває підсилення українських закладів охорони здоров’я новітнім обладнанням, яке закупили коштом уряду Японії.</div><div><div>Про це повідомили у&nbsp;<a rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://moz.gov.ua/uk/zavdyaki-spivpraci-ukrayini-ta-yaponiyi-ukrayinski-likarni-otrimali-novitnye-medobladnannya-vartistyu-blizko-30-miljoniv-dolariv&quot; target=&quot;_blank&quot;>МОЗ.&nbsp;</a></div><section><div>Міністр охорони здоров’я&nbsp;Віктор Ляшко&nbsp;та представники японської делегації на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом Японії в Україні, паном&nbsp;Кунінорі Мацуда,&nbsp;та головним представником JICA Ukraine Office, паном&nbsp;Хідекі Мацунага&nbsp;обговорили результати спільної роботи під час передачі одного з апаратів МРТ Інституту серця МОЗ України.</div><div><a title=&quot;link to photo&quot; rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://medicine.rayon.in.ua/upload/news/28/2024-09/24-uvsvrREt/461092088-971344211686462-3988387095608285731-N__66f29959c686f.jpg&quot; group=&quot;redactor&quot; index=&quot;0&quot;><div></div><div fit=&quot;contain&quot; allowfullscreen=&quot;true&quot;><div><div><div tabindex=&quot;0&quot; role=&quot;button&quot;></div><div><div><img alt=&quot;Українські лікарні отримали від Японії новітнє медобладнання вартістю близько 30 мільйонів доларів&quot; src=&quot;https://medicine.rayon.in.ua/storage/cache/images/upload/news/28/2024-09/24-uvsvrREt/700x1000-461092088-971344211686462-3988387095608285731-N__66f29959c686f.webp&quot;></div></div><div></div></div></div></div></a><div><em>«Завдяки ефективній співпраці Японії та України українські медичні заклади вже отримали та продовжують отримувати новітнє обладнання вартістю близько 30 мільйоні доларів. Це апарати МРТ, КТ, нейрохірургічні мікроскопи – те, що дозволяє значно покращити якість медичних послуг для українських пацієнтів», </em>– розповів Віктор Ляшко, міністр охорони здоров'я України.</div></div></section><section><div>Завдяки реалізації першої фази грантової угоди українські медичні заклади отримати дев’ять апаратів МРТ, один комп’ютерний томограф «Scenaria View 128 slice (Fujifilm)» та 2 нейрохірургічні мікроскопи «Orbeye (Olympus)» загальною вартістю понад 21 мільйон доларів США.&nbsp;</div><div><a title=&quot;link to photo&quot; rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://medicine.rayon.in.ua/upload/news/28/2024-09/24-uvsvrREt/461230258-971343958353154-597849090892690229-N__66f29959b769b.jpg&quot; group=&quot;redactor&quot; index=&quot;1&quot;><div></div><div fit=&quot;contain&quot; allowfullscreen=&quot;true&quot;><div><div><div tabindex=&quot;0&quot; role=&quot;button&quot;></div><div><div><img alt=&quot;Українські лікарні отримали від Японії новітнє медобладнання вартістю близько 30 мільйонів доларів&quot; src=&quot;https://medicine.rayon.in.ua/storage/cache/images/upload/news/28/2024-09/24-uvsvrREt/700x1000-461230258-971343958353154-597849090892690229-N__66f29959b769b.webp&quot;></div></div><div></div></div></div></div></a><div>&nbsp;Частина медзакладів по всій території України вже отримала високотехнологічне обладнання. Зокрема, вже встановлені та готові до роботи апарати МРТ у Черкаському онкоцентрі та Інституті серця. Розпочато процес встановлення МРТ у Дніпровському онкоцентрі та Коломийській центральній районній лікарні. Решта апаратів будуть доставлені та змонтовані до кінця цього року.</div></div><div>Також завершено монтаж комп’ютерного томографа в Чернівецькій обласній дитячій клінічній лікарні. Цей апарат стане важливим інструментом для діагностики та лікування наймолодших пацієнтів.&nbsp;</div><div>Завдяки ефективним закупівлям вдалося&nbsp;придбати два додаткові нейрохірургічні мікроскопи&nbsp;для Запорізької обласної клінічної лікарні та Львівського госпіталю ветеранів війни. Це обладнання значно підвищить якість нейрохірургічних операцій.</div><div>Зазначимо, що у межах першої фази, 9 високотехнологічних МРТ апаратів отримали: Інститут серця МОЗ України, Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України, Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер, Клінічний центр онкології Черкаської обласної ради, Чернігівський медичний центр сучасної онкології,&nbsp;Ковельське міськрайонне територіальне медичне об’єднання,&nbsp;Лікарня Святого Мартина,&nbsp;м. Мукачево, Коломийська центральна районна лікарня, Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька.&nbsp;</div><div>Загальна сума допомоги на цій фазі перевищила&nbsp;21&nbsp;млн доларів США.&nbsp;</div><div>У межах другої фази реалізації угоди в українські медзаклади у різних областях України буде поставлено 18 сучасник нейрохірургічних мікроскопів виробництва Olympus та Mitakа. 8 з них вже працюють в лікарнях. Ще 10 мікроскопів буде встановлено протягом наступного тижня. Сума допомоги по цій фазі перевищила&nbsp;8,9 мільйонів&nbsp;доларів США.&nbsp;</div><div>Також додатково у рамках співпраці українські заклади отримають 20 автомобілів для первинної медичної допомоги та 10 сучасних ендоскопів.&nbsp;</div><div>Під час передачі медобладнання Віктор Ляшко підкреслив, що завдяки злагодженій роботі партнерів Україні вдається забезпечувати лікарні інноваційним обладнанням та продовжувати вдосконалювати систему охорони здоров’я України.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></section></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68621/ 2024-10-05 17:37:28 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68620/ Дослідження, представлене на конференції Американської академії педіатрії, виявило відеоролики про «хромінг». <div>Нове дослідження, представлене на&nbsp;<a href=&quot;https://www.healio.com/news/pediatrics/20240927/chroming-dangerous-huffing-trend-gains-popularity-on-tiktok-led-by-minors&quot;>конференції</a>&nbsp;Американської академії педіатрії, виявило тривожну тенденцію: відеоролики про «хромінг» – вдихання пар токсичних побутових речовин – активно поширюються в&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/tiktok.html&quot;>TikTok</a>, приваблюючи увагу неповнолітніх.</div><div>Хромінг, також відомий як «хаффінг», передбачає вдихання токсичних речовин з рідини для зняття лаку, перманентних маркерів, аерозольних дезодорантів та інших побутових предметів. Це викликає короткочасний ейфоричний стан, але має серйозні наслідки для здоров'я, включаючи ураження мозку, серця, легень, нирок та інших органів. Крім того, хромінг може призвести до залежності та навіть смерті.</div><div>Дослідники проаналізували 109 відеороликів з хештегами #huffing та #chroming в TikTok, які зібрали понад 25 мільйонів переглядів. Виявилося, що 39% творців таких&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/video.html&quot;>відео</a>&nbsp;– неповнолітні. Це викликає серйозне занепокоєння, оскільки підлітки особливо вразливі до впливу соціальних медіа та небезпечних трендів.</div><div>В більшості відео фігурували маркери (31%) та аерозольні освіжувачі&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/povitrja.html&quot;>повітря</a>&nbsp;(17%). Також згадувалися лак для нігтів, розчинники, бензин та дезодоранти. У половині відеороликів йшлося про повторне використання та ознаки залежності.</div><div>Хромінг – не єдиний небезпечний тренд, який поширюється серед підлітків. Вдихання закису азоту (Galaxy Gas) – ще одна тривожна тенденція. Це підкреслює необхідність профілактичних заходів та інформування про небезпеку таких практик.</div><div>Педіатри та&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/batki.html&quot;>батьки</a>&nbsp;повинні бути пильними та інформувати підлітків про ризики хромінгу та подібних небезпечних трендів, щоб запобігти можливим негативним наслідкам для здоров'я. Важливо розвивати критичне мислення у підлітків, щоб вони могли оцінювати інформацію в соціальних медіа та приймати обґрунтовані рішення.&nbsp;&nbsp;<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68620/ 2024-10-05 15:20:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68619/ Після операції проти бойовиків Хезболли з дистанційним підривом їхніх гаджетів представники кремлівського режиму почали перейматися, що хтось може скористатися такими ж методами і для їхньої ліквідації. <div><div>Відповідні побоювання на&nbsp;засіданні Ради керівників органів безпеки і спецслужб СНД висловив директор ФСБ Олександр Бортніков.</div></div><div><div>Нагадаємо, що&nbsp;внаслідок підривів у Лівані пейджерів, рацій та іншої техніки постраждали тисячі функціонерів Хезболли, щонайменше 20 осіб загинули.</div><div>За&nbsp;деякими даними, за цією операцією стояли ізраїльські спецслужби, проте офіційних підтверджень цьому не&nbsp;було.</div><div>Своєю чергою російські силовики вважають, що&nbsp;те&nbsp;саме може статися і з&nbsp;ними.</div><div><em>«Результати робіт спецслужб противника зі збору відомостей про вразливості інформаційних ресурсів і конспіративного впровадження „закладок“ можуть бути використані не тільки для руйнування критичної інформаційної інфраструктури, а&nbsp;й&nbsp;для організації замахів на&nbsp;представників державної влади за&nbsp;допомогою переносної електроніки у&nbsp;потрібний момент»,&nbsp;-</em> попередив присутніх явно наляканий усім цим Бортніков.</div><div>Водночас, хто саме може готувати аналогічну операцію проти російської влади, він не&nbsp;уточнив.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68619/ 2024-10-05 13:12:57 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68618/ Чоловік має право на відстрочку за наявності дружини, яка служить в армії, тільки за умови наявності неповнолітніх дітей. <div>Про це розповіла адвокатка юридичної компанії Riyako&amp;Partners&nbsp;Катерина Аніщенко, передають&nbsp;<a href=&quot;https://novyny.live/tck-uk/mobilizatsiia-2024-chi-mozhut-prizvati-cholovika-iakshcho-druzhina-sluzhit-v-zsu-204180.html&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot; target=&quot;_blank&quot;>Новини.LIVE</a>.</div><div>За словами Аніщенко, відстрочка для чоловіка, чия дружина служить в ЗСУ, можлива лише за однієї умови ‒ коли ця сім’я має неповнолітніх дітей. Саме для догляду за дітьми чоловіку й нададуть відстрочку.</div><div>Крім того, наголосила правниця, важливо відзначити, що така відстрочка надається лише за умови, що жінка служить саме у складі Збройних сил України. Бо якщо вона служить в Національній поліції чи ДСНС ‒ право на відстрочку її чоловік не отримає.<br><em>«Ці служби також виконують свої обов’язки під час воєнного стану, але це не є підставою для отримання чоловіком відстрочки», ‒</em> підкреслила Катерина Аніщенко.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68618/ 2024-10-05 11:49:21 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68617/ Механізм розвитку кардіогенного шоку полягає в порушенні постачання серцем крові до інших життєво важливих органів тіла. Внаслідок цього серце не може перекачувати достатню кількість поживних речовин, артеріальний тиск падає, а органи можуть почати відмовляти. Даний стан потребує надання невідкладної медичної допомоги.&nbsp;<div><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ&nbsp;&nbsp;&nbsp;</strong></em>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</div><div><ul><li><em>Раптова задишка.&nbsp;</em></li><li><em>Тривожність.&nbsp;</em></li><li><em>Надмірна пітливість кінцівок, вони стають холодними на дотик.&nbsp;</em></li><li><em>Прискорене, але слабке серцебиття.&nbsp;</em></li><li><em>Порушення сечовипускання (малий об’єм сечі або значна затримка).&nbsp;</em></li><li><em>Швидка стомлюваність.&nbsp;</em></li><li><em>Запаморочення та втрата свідомості.&nbsp;</em></li><li><em>Больові відчуття у грудях, які тривають більше кількох хвилин або зникають, а потім повертаються.&nbsp;</em></li></ul></div><div>При відсутності вчасного надання лікування існують високі ризики розвитку коми. У більшості випадків вищевказані симптоми мають стрімкий розвиток. Однак чим швидше звернутися до ЕМД при появі скарг, тим успішніше буде лікування.&nbsp;</div><div><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>ОСНОВНІ ПРИЧИНИ&nbsp;</strong></em></div><div><ul><li><em>Серцевий напад.&nbsp;</em></li><li><em>Легенева емболія (раптове закорковування судини в легені).&nbsp;</em></li><li><em>Тампонада перикарда (накопичення рідини навколо серця, внаслідок чого воно не в змозі повністю наповнюватися).&nbsp;</em></li><li><em>Пошкодження клапанів серця.&nbsp;</em></li><li><em>Фібриляція шлуночків.&nbsp;</em></li><li><em>Шлуночкова тахікардія.&nbsp;</em></li></ul></div><div>Окрім того, розрізняють фактори, що підвищують ризики захворювання. Прикладом таких тригерів можуть бути захворювання клапанів серця, наявність в анамнезі перенесеного серцевого нападу або цукрового діабету, старший вік та ін.&nbsp;</div><div><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>ДІАГНОСТИКА ТА ТАКТИКА ЛІКУВАННЯ&nbsp;</strong></em></div><div>Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу, фізикального огляду (перевірка пульсу, показників АТ, кольору шкіри) та ряду діагностичних тестів, серед яких лабораторні дослідження крові, ЕКГ, ЕХО-КГ, рентгенографія.&nbsp;</div><div>За необхідності можливе проведення катетеризації серця (ангіограма). Це дасть можливість виявити заблоковані або звужені артерії.&nbsp;</div><div>У боротьбі з усуненням кардіогенного шоку дії лікаря будуть направлені на зменшення пошкодження серцевого м’яза та інших органів від нестачі кисню. Тактика лікування залежатиме від причини шоку. До прикладу, якщо причиною є серцевий напад лікар усуватиме закорковування серцевої артерії. Аритмія потребує проведення кардіоверсії.&nbsp;</div><div>Прикладом медичних процедур для відновлення кровотоку через серце є стентування, встановлення балонного насоса в аорту, екстракорпоральна мембранна оксигенація.&nbsp;</div><div>Якщо ліки та інші процедури не працюють для лікування кардіогенного шоку, лікар може порекомендувати операцію.&nbsp;</div><div>Якщо кардіогенний шок протікає у важкій формі або надання допомоги є досить тривалим, органи не отримають достатнього кисню через кров, що небезпечно тимчасовим або постійним пошкодженням органів. Найкращим способом запобігти кардіогенному шоку є зміни у способі життя, щоб підтримувати здоров’я серця та артеріальний тиск.&nbsp;<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68617/ 2024-10-05 10:22:46 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68614/ Загальна сума завданих збитків – понад 2,4 млн грн. Серед обвинувачених – колишній керівник комунального підприємства, його пособниця та інженер з технічного нагляду. Обвинувальний акт відносно фігурантів слідчі вже скерували до суду. Правопорушникам загрожує ув’язнення. <div>Через російські обстріли був частково зруйнований житловий фонд у Білгород-Дністровському районі. Треба було виконати капітальний ремонт 9-поверхового житлового будинку та шести приватних будинків.</div><div>Втім, як встановили оперативники управління стратегічних розслідувань в Одеській області ДСР НПУ спільно зі слідчими Білгород-Дністровського районного відділу поліції, з метою привласнення бюджетних коштів, виділених на відновлення,&nbsp;<a href=&quot;https://od.npu.gov.ua/news/rozikraly-biudzhetni-koshty-na-vidbudovi-zruinovanykh-obstrilom-budynkiv-odeski-politseiski-povidomyly-pidozry-posadovtsiam-ta-pidriadniku&quot; target=&quot;_blank&quot;>селищний голова організував діяльність злочинної групи</a>, залучивши керівника місцевого комунального підприємства, яке рішенням селищної ради визначили ліквідатором наслідків, підконтрольну комерційну структуру та інженера з технагляду.</div><div>Спільники формально провели інспекцію, підписали офіційні документи, зазначивши в них неправдиві відомості щодо обсягів виконаних робіт та вартості використаних матеріалів. Унаслідок таких дій збитки сягнули понад 1 400 000 гривень. Отримавши злочинні кошти, організатор розподілив їх між членами групи.</div><div>Крім того, встановлено, що начальник комунального підприємства спільно з селищним головою оформили на роботу 12 фіктивних працівників, до пошуків яких залучили знайому. За цією схемою ділки отримали заробітну платню та інші виплати на загальну суму понад 1 000 000 гривень.</div><div>Як зазначив начальник Білгород-Дністровського районного відділу поліції Павло Бобчинський, під час досудового розслідування правоохоронці провели низку санкціонованих обшуків, в ході яких вилучили матеріали, що були направлені на експертні дослідження, і підтвердили злочинну діяльність фігурантів.</div><div>Наразі на підставі зібраних доказів слідчі висунули обвинувачення трьом зловмисникам – інженеру з технагляду, вже колишньому директору комунального підприємства та його пособниці. Залежно від участі та ролі у злочинній схемі їхні дії кваліфіковані за кількома статтями Кримінального кодексу України:</div><div>– ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 (Розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем);</div><div>– ч. 2 та 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 (Службове підроблення).</div><div></div><div>Комунальнику та його знайомій судом були обрані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, яким вони скористалися, а інженеру з технагляду – у вигляді домашнього арешту. Обвинувальний акт щодо них скерований до суду.</div><div>Максимальне покарання за інкримінованими статтями – позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.</div><div>Матеріали відносно ексголови селищної ради та підрядника, які оголошені у розшук, слідчі виділили в окреме провадження. Фігурантам заочно повідомлено про підозру у службовому підробленні, заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем, відмиванні майна, одержаного злочинним шляхом.</div><div>Заходи з викриття правопорушників поліцейські проводили спільно з працівниками Управління СБУ в Одеській області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/68614/ 2024-10-05 09:43:40 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68615/ Публічні заяви народної депутатки Мар’яни Безуглої, яка пройшла до парламенту від партії «Слуга народу», призвели до втрати Вугледару, загибелі військових та зриву дипломатичних місій. Правоохоронні органи мають зупинити Безуглу. <div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=1066564051503971&amp;id=100044511576354&amp;mibextid=CTbP7E&amp;rdid=oz0rGJgLC3yMPy5N&quot; rel=&quot;nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>заявив</a>&nbsp;народний депутат Сергій Тарута.</div><div><em>«У&nbsp;ситуації, як&nbsp;із&nbsp;72-ю бригадою, яка зараз тримає Вугледар, взагалі йдеться про втрату людських життів і&nbsp;ключових позицій довкола міста. Бійцям довелось вийти в&nbsp;публічну площину, адже планова ротація, яку Безугла не&nbsp;просто оприлюднила для ворога, а&nbsp;й&nbsp;назвала „відведенням бригади з&nbsp;Вугледара“, менш ніж за&nbsp;добу призвело до&nbsp;того, що&nbsp;росіяни кинули на&nbsp;цей напрямок усі наявні сили. Ротацію зірвано, оборонні споруди втрачено. Безугла мовчить, очевидно, тому що&nbsp;мети розголосу досягнуто&nbsp;- ворог просувається»,&nbsp;-</em>&nbsp;заявив Сергій Тарута.</div><div>Також нардеп нагадує, що&nbsp;Безугла збирає інформацію з&nbsp;персональними даними бійців і&nbsp;чутливими для них питаннями. Раніше вона публічно повідомляла про місце дислокації Головнокомандувача ЗСУ та&nbsp;інших осіб з-поміж вищого військового керівництва. «Зводила наклеп» на&nbsp;начальника Генштабу ЗСУ Анатолія Баргилевича тощо.</div><div>Він пояснив шкоду від дискредитуючих заяв Безуглої про керівництво ЗСУ.</div><div><em>«Зараз, коли Президент Зеленський робить у&nbsp;США неможливе, аби зберегти двопалатну підтримку України. Що&nbsp;робить Безугла? Пише англійською мовою на&nbsp;західну аудиторію: навіщо американцям продовжувати нам допомагати?»&nbsp;-</em>&nbsp;обурюється народний депутат.</div><div>Нардеп вважає, що&nbsp;правоохоронні органи мають зупинити Безуглу.</div><div><em>«Не&nbsp;вірте у&nbsp;розмови про „боротьбу за&nbsp;справедливість“. Мар’яна Безугла має всі інструменти&nbsp;- парламентські, правові, щоб боротись за&nbsp;справедливість у&nbsp;правовому полі. А&nbsp;що&nbsp;Мар’яна робить? Зливає ворогу інформацію про дислокацію та&nbsp;переміщення ЗСУ просто на&nbsp;своїх сторінках у&nbsp;соцмережах та&nbsp;перешкоджає діяльності Збройних сил України. Скільки військових мають загинути, скільки територій має бути втрачено, скільки дипломатичних місій ще&nbsp;буде зірвано, доки її&nbsp;зупинять правоохоронні органи? Сама вона не&nbsp;зупиниться»,&nbsp;</em>-&nbsp;резюмував Сергій Тарута.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68615/ 2024-10-05 09:00:01 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68616/ Влада російської федерації розробила стратегію, що передбачає передачу влади на тимчасово окупованих територіях України під контроль воєнних злочинців. <div><div>Про це повідомляє&nbsp;РБК-Україна&nbsp;з посиланням на&nbsp;<a href=&quot;https://sprotyv.mod.gov.ua/nova-strategiya-kremlya-upravlinnya-tot-ukrayiny-v-rukah-vbyvts-i-terorystiv/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>Центр національного спротиву.</a></div></div><div><div>Зазначається, що в кремлі розробили стратегію управління на тимчасово окупованих територіях України під цинічною назвою &quot;Время героев&quot;. Вона передбачає передачу до рук воєнних злочинців управлінського апарату псевдоутворень &quot;лнр&quot;, &quot;днр&quot;, а також тимчасово окупованих територій Запорізької, Херсонської областей і анексованого Криму.</div><div>Відкрита навесні цього року, програма &quot;Время героев&quot;. спрямована на &quot;підвищення професійних навичок&quot; бійців так званої &quot;Спеціальної військової операції&quot;. Фактично, ця програма дозволяє російському диктатору владіміру путіну інтегрувати воєнних злочинців на керівні посади, надаючи їм можливість контролювати як окуповані території України, так і ключові сфери у росії. Це не лише закріплює вплив москви, але і дає злочинцям можливість продовжувати репресії та насильство у нових ролях.</div><div>Крім цього, зазначають у ЦНС, кремль активно агітує військових, які через стан здоров’я або ж з інших причин, вже не можуть брати участі у війні, ставати педагогами. У декількох регіонах &quot;рф&quot;&nbsp;у педагогічних вищих навчальних закладах запровадили програми перекваліфікації для громадян росії, що брали участь у війні з Україною.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68616/ 2024-10-05 08:14:32 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68607/ Науковці виявили, що лише 1 з 10 дітей по всьому світу мають достатньо фізичної активності, сну і проводять зі смартфонами небагато часу. <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://medicalxpress.com/news/2024-10-children-global-health-guidelines.html&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow&quot;>пише</a>&nbsp;MedicalXpress.<br><em>«Раннє дитинство віком до 5 років є критичним віком для формування звичок на все життя. Проте більшість дітей не мають достатньої фізичної активності та проводять занадто багато часу перед екранами. Це «підсвічує» проблему громадського здоров’я та може вплинути на здоров’я та добробут у майбутньому, якщо ми не вживемо заходів для розв’язання цієї проблеми»</em>, - кажуть дослідники.</div></div><div><div>Команда вчених з Університету Вуллонгонга (UOW) та Університету Стірлінга обстежили понад 7 тисяч діток віком від 3 до 4 років у 33 країнах світу.</div><div>Провідний автор дослідження доктор Кар Хау Чонг, зазначив, що результати викликають занепокоєння. Дослідник наголосив, що активність та якісний сон неймовірно важливі для загального розвитку дитини, а також — фізичного, розумового, емоційного та соціального.<br>Вчені знайшли закономірність, що у країнах з низьким і середнім рівнем доходу 16,6% дітей мають достатню активність, що відповідає рекомендаціям ВООЗ. Тоді як у країнах з високим рівнем доходу така частка становить лише 14,4%.</div><div>В Африці 23,9% дітей мають якісний сон, достатню фізичну активність та мало часу проводять із гаджетами. Це - найвищий показник у світі, тоді як в США - найменший - лише 7,7%.</div><div>Доктор Чонг зауважив, що результати дослідження слід використовувати для формування політики, яка стимулюватиме рухову поведінку дітей.<br><em>«Нам потрібно зрозуміти фактори, які впливають на таку поведінку дітей з різних соціокультурних умов. Важливо створити цілісний підхід, щоб батьки, освітяни, політики та громадяни разом працювали над створенням середовища. Адже здоров’я майбутніх поколінь залежить від розв’язання глобальних проблем»</em>, - додав науковець.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68607/ 2024-10-04 23:49:19 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68608/ Міносвіти втрачає зв’язок з реальністю і вже давно перейшло в режим «реформи заради реформ». <div>Українська освіта переживає складні часи. І справа не лише у війні, яка триває. Є багато підстав вважати, що Міністерство освіти втрачає зв’язок з реальністю і вже давно перейшло в режим «реформи заради реформ». А ще в керівництва освітньої галузі, схоже, відсутнє стратегічне бачення й розуміння особливої ролі освіти в розбудові майбутнього нації й держави.</div><div></div><div>У XIX столітті канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк сказав геніальну фразу: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священники» (принаймні багато хто приписує йому цю фразу). Німецький політик чудово розумів унікальну роль освіти. Освіта – це не тільки про те, як навчити молоде покоління елементарним навичкам письма та лічби чи здобути базові знання з гуманітарних, технічних і природничих наук. Це також виховання свідомого громадянина, національної ідентичності, гідності й самоповаги. А ще – вибір напряму економічного розвитку.</div><div>Неякісна освіта створює громадян, яким загалом байдуже до долі своєї країни. Вона не дозволяє подолати наслідки колоніального минулого й позбутися трагічного історичного спадку. А дисбаланс у знаннях породжує дисбаланс економічної моделі розвитку. У випадку України – прирікає на роль сировинної деіндустріалізованої держави з низькою часткою переробної промисловості й технологічним відставанням від провідних держав світу.</div><div>Українська освіта після розпаду СРСР була неідеальною, але цілісною системою. Загалом вона забезпечувала достатній рівень знань і готувала кадри для різних галузей економіки. Основне завдання, яке потрібно було вирішити Україні після відновлення незалежності, – це прибрати з освіти ідеологічний російсько-радянський мотлох і наповнити її українським національним змістом. Проте шлях до цього був тернистим і непростим.</div><div>Українські діти не один рік були змушені вивчати історію за старими підручниками, які писалися ще в останні роки існування радянської імперії. Довгий час у системі освіти зберігався привілейований статус російської мови. А російська література конкурувала із зарубіжною. Система української освіти як мінімум протягом першого десятиліття після 1991 року функціонувала під серйозним впливом російської колоніальної спадщини. Але в державної влади не було достатньо бажання, щоб наповнити її українським змістом. Усе робилося мляво, повільно і через спротив. У Криму та на Донбасі напередодні московської окупації російська мова тотально переважала в структурі середньої освіти. Період деколонізації й дерусифікації там не те що не був завершений. Він навіть не розпочинався. А російська окупація частини українських територій повернула усі процеси назад.</div><div>Український центр оцінювання якості освіти нещодавно&nbsp;<a href=&quot;https://testportal.gov.ua/wp-content/uploads/2024/09/ZVIT-NMT_2024-Tom-1.pdf&quot; rel=&quot;nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>опублікував</a>&nbsp;звіт про результати національного мультипредметного тесту (НМТ) за 2024 рік. Його результати демонструють значну диспропорцію між обраними учнями предметами. Природничо-технічні науки стали аутсайдерами за кількістю набраних балів і за числом учнів, які обрали ці предмети. Тоді як іноземні мови вийшли в беззаперечні лідери. До прикладу, англійську мову в Україні обрали як предмет майже 108 тисяч учасників НМТ, що становить понад 37% усіх випускників. Тоді як хімію здавали 3266 учнів (1,12%), фізику 8424 учні (2,9%).</div><div>У рейтингу середніх балів за предметами лідирує німецька мова (152 бали), англійська (149,1), іспанська (148,7), французька (148,6). Тоді як середній бал з хімії – 137,8, української літератури – 136,6, фізики – 134,7, математики – 132,5 бала. Крім того, 12,8% учнів провалили тест з математики, 10,2% – з фізики, 8% – з хімії. Також, за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment), яке проводили з 3 по 26 жовтня 2022 року в Україні, 42% українських підлітків не мають базового рівня грамотності з математики.</div><div>На жаль, останні тенденції у сфері української освіти сприяють закріпленню за Україною статусу сировинної аграрної держави. Це може мати погані наслідки в майбутньому, оскільки в Україні просто не буде фахівців технічного напряму. А значить не буде кому розвивати військово-промисловий комплекс, машинобудування, відроджувати індустріальний потенціал. Не кажучи вже про передові науково-технічні галузі й фундаментальні дослідження, які й забезпечують лідерство в сучасному світі.</div><div>Сировинна держава зі слабкою переробною промисловістю й науково-технологічною залежністю від іноземних постачальників має погані шанси вистояти в постійній боротьбі за виживання. Хороші знання іноземних мов, які лідирують у мультимедійних тестах, тут не врятують. Якби рівень ВВП та науково-технічного розвитку залежав тільки від рівня володіння англійською мовою та її офіційного статусу, тоді б усі колишні англомовні колонії Великобританії в Африці й Азії мали рівень життя не гірший, як у Європі чи США.</div><div>Бурхлива і часто хаотична реформаторська діяльність Міносвіти відбувається на тлі стагнації зарплат педагогів і падіння престижу освітянської професії. У своєму вкрай дивному бажанні проводити постійні реформи і готовності сліпо копіювати іноземний досвід, Міністерство освіти демонструє комплекси меншовартості. Одна справа – переймати окремі передові педагогічні практики, які пройшли перевірку часом. Інша – запозичувати їх без критичного аналізу, ігноруючи при цьому здобутки української педагогіки. Здається, у Міністерстві освіти України зараз і самі не розуміють, що вони хочуть отримати на виході. Звідси – вибіркове запозичення іноземних західних практик, спроби об'єднати предмети в один великий курс і нерозуміння основної мети освіти як фундаменту виховання національно свідомого громадянина.</div><div>Надто дискусійним є бажання чиновників від освіти об’єднати в один курс «Історію України» та «Всесвітню історію». Можливо, у деяких країнах такий підхід загалом більш-менш працює. Але в умовах України, яка веде боротьбу за власне існування, важливо розуміти особливу роль історичної освіти. Історія України як цілісний курс демонструє прагнення українців до власної державності, завадити якому не могли навіть найбільш підступні і сильні вороги. Яким буде основний зміст єдиного історичного курсу? І що він виховуватиме в підростаючого покоління? Насправді історичні шляхи різних націй і народів настільки відмінні й особливі, що важко вмістити їх у якусь єдину концепцію. Чи не вийде так, що Україна просто розчиниться на світовій історичній арені після об’єднавчих ініціатив Міносвіти? А тут ще й прагнення чиновників злити воєдино фізику, хімію й біологію. А також зробити один предмет з української мови та літератури. Заради чого і для якої стратегічної мети затівати такі процеси?</div><div>Це не означає, що українська освіта не потребує реформ. Навпаки, потрібно постійно тримати руку на пульсі світових освітянських тенденцій і реагувати на новітні виклики. Вивчати чужий досвід та запозичувати найкращі методики. Цікавитися досягненнями різних держав і використовувати можливості науково-технічного прогресу для покращення мотивації учнів та продуктивності викладання предметів. Знаходити можливості для заохочення дітей і вчителів. Але не потрібно впадати в іншу крайність: відмовлятися від української педагогіки та бездумно впроваджувати іноземний досвід. Не все іноземне є кращим тільки тому, що воно неукраїнське.</div><div>Замість хаотичного метання в той чи інший бік Міносвіти варто було б зосередитися на двох головних напрямах: вихованні національно свідомого громадянина і популяризації дисциплін технічного спрямування, що в майбутньому має сприяти економічному відродженню й реіндустріалізації України.</div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/68608/ 2024-10-04 22:19:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68609/ Західні партнери України від самого початку не були готові повірити у можливість військової перемоги над Росією. Саме цим пояснюються систематичні затримки із наданням військової допомоги та обмеження на її використання. <div>Про це пише штатна авторка впливового суспільно-політичного журналу The Atlantic Енн Епплбаум.</div><div><em>“Насправді уявні червоні лінії, повільне надання зброї та правила щодо того, у що можна, а у що не можна влучати, не є справжньою проблемою. (…) З початку цієї війни ми (Захід) не могли собі уявити, що українці можуть перемогти росію, і тому ми не намагалися допомогти тим, хто саме це намагається зробити”, –</em> йдеться у публікації.</div><div>Епплбаум зауважує, що Захід має достатньо способів допомогти Україні. Наприклад, профінансувати виробництво зброї на українських же заводах, які завантажені лише частково через брак грошей.</div><div><em>“Замість того, щоб зосереджуватися на перемозі, американці та європейці продовжують мріяти про чарівне “розв’язання шляхом переговорів”, до якого ще далеко. Багато, багато людей, деякі щиро, а деякі недобросовісно, ​​продовжують закликати до угоди “земля за мир”, </em>– визнає аналітикиня.</div><div>Епплбаум наголошує, що головною перешкодою для укладення такої угоди є навіть не позиція Києва, а упевненість росії у своїй здатності перемогти Україну на полі бою.&nbsp;На думку аналітика, війна закінчиться лише тоді, коли у росії вичерпаються ресурси і &nbsp;росіяни зрозуміють, що союзи України реальні, що Україна не здасться і що росія не може перемогти.&nbsp;</div><div><em>“Ми ще не дійшли до цього етапу. росіяни все ще чекають, коли США втомляться, перестануть захищати Україну, а може, і оберуть Трампа, щоб диктувати умови і знову зробити з України колонію”, –</em> резюмує авторка.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68609/ 2024-10-04 21:22:47 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68610/ Юнаки мають встати на військовий облік у рік 17-річчя. <div>У рік, коли юнаку має виповнитися 17, він має стати на&nbsp;<a href=&quot;https://tck.novyny.pro/news/tck/prizovniki-zmozhut-stavati-na-viyskoviy-oblik-onlayn-u-minoboroni-rozrobili-zakonoproyekt-10879.html&quot; target=&quot;_blank&quot;>облік призовників</a>&nbsp;(первинний військовий облік). Тобто, якщо українець відзначив своє 16-річчя у 2024-му, то має стати на облік вже у 2025-му доки йому ще немає 17 років.</div><div>Детальніше про це&nbsp;розповідає&nbsp;УП.</div><div>Отже, на обліку призовників перебувають громадяни України чоловічої статі віком від 16 до 25 років. Їх приписують до призовних дільниць, а дані цих людей вносять до реєстру &quot;Оберіг&quot;.</div><div>Слід зазначити, що приписка до дільниць проходить щорічно із січня по березень.</div><div>Зокрема у школі хлопцю повинні повідомити про те, що потрібно стати на облік. В іншому випадку про це мають попіклуватися голови сільських, селищних, міських рад, керівники установ чи організацій, голови ОСББ будинку тощо.</div><div>У повістці, яку передадуть юнаку, буде зазначена дата, коли він має прийти до ТЦК.</div><div><em>&quot;Постановка хлопців на військовий облік проводиться централізовано – зазвичай школою. Класом направляється група хлопців до військкомату і вони разом стають на облік&quot;</em>, – розповів адвокат юридичної компанії &quot;Міллер&quot; Андрій Новак.</div><div>Так школярів ставлять на облік у ТЦК за місцем навчання або проживання. Зробити це можна і самостійно, утім не пізніше встановленого терміну.</div><div>Наголошується, що за порушення правила юнаку або його батькам доведеться сплатити штраф у розмірі 17-25,5 тисяч гривень.</div><div>Ба більше, за законом &quot;Про військовий обов'язок і військову службу&quot;, окрім 16-річних школярів на облік призовників до 25-ти також повинні стати:</div><ul><li>ті, хто переїхали на нове місце проживання до іншого міста, селища або села (зокрема з-за кордону);</li><li>ті, хто отримали українське громадянство;</li><li>ті, хто закінчили відбувати покарання у в'язниці;</li><li>ті, кого відрахували із військових навчальних закладів;</li><li>ті, хто не пройшли базову загальновійськову підготовку.</li></ul><div>Аби стати на облік призовників, потрібно взяти з собою до ТЦК український паспорт та написати заяву про взяття на облік. Після цього на допризовника заводять особову справу, а його дані заносять до реєстру &quot;Оберіг&quot;.</div><div>Також раніше у ТЦК одразу визначали ступінь придатності юнака, однак за новими правилами, на облік можна буде стати без медогляду.</div><div>ВЛК потрібно буде пройти аж у 25 років, коли чоловік стане військовозобов'язаним і буде підлягати мобілізації.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68610/ 2024-10-04 20:00:59 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68611/ Україна нарощує власне виробництво зброї, військової техніки та безпілотних літальних апаратів, проте все ще потребує значної допомоги країн Заходу. <div>Про це йдеться у звіті&nbsp;ISW.</div><div>Україна продовжує докладати зусиль для розширення внутрішнього виробництва значної кількості військової техніки та збереження переваги над рф у сфері безпілотників. Зокрема, аналітики наводять слова президента Володимира Зеленського, який заявив, що українські компанії наразі можуть виробляти чотири мільйони безпілотників на рік, уже укладено угоди про виробництво 1,5 мільйона БпЛА.</div><div>Крім того, за словами Зеленського, Україна здатна виробляти 15 самохідних артилерійських установок “Богдана” щомісяця, а нещодавно відбулося успішне випробування балістичної ракети вітчизняного виробництва.</div><div>Міністр оборони Рустем Умєров наголошував, що Україна продовжить надавати пріоритет вітчизняному виробництву безпілотників та ракет дальнього радіуса дії, включно з балістичними.</div><div>Водночас прем’єр-міністр Денис Шмигаль поінформував, що у проєкті державного бюджету на 2025 рік на закупівлю озброєння та військової техніки передбачено 7 мільярдів доларів, що на 65 відсотків більше, ніж цьогоріч. За його словами, Україна збільшила внутрішнє виробництво зброї втричі у 2023 році та вдвічі за перші вісім місяців 2024 року.</div><div><em>“За оцінкою ISW, зусилля України щодо розширення внутрішнього військового виробництва дозволять їй зменшити залежність від військової допомоги Заходу у довготерміновій перспективі, але Україна все ще потребує значної допомоги Заходу протягом наступних кількох років, щоб захищатися від російської агресії та визволити стратегічно важливі території, які зараз окуповані російськими військами”</em>, – йдеться у звіті.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68611/ 2024-10-04 18:50:47 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68612/ У власність держави повернули земельну ділянку водного фонду площею 1,46 га. Її вартість оцінили у понад 65 млн грн. <div>Як&nbsp;<a href=&quot;https://od.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&amp;_c=view&amp;_t=rec&amp;id=371171&quot; rel=&quot;nofollow&quot; target=&quot;_blank&quot;>повідомили</a>&nbsp;в Одеській обласній прокуратурі, йдеться про територію, розташовану на дні Великого Аджалицького лиману, який входить до акваторії порту &quot;Південний&quot;.&nbsp;</div><div>Ця земля раніше була передана в оренду міською радою Южного для будівництва об’єктів інженерної інфраструктури.</div><div>Прокурори виявили, що ділянка є невід'ємною частиною водного об’єкта загальнодержавного значення, а отже, повинна перебувати у власності держави. Господарський суд Одеської області погодився з цими аргументами, визнав рішення міськради незаконним, скасував його і повернув землю у власність держави.&nbsp;</div><div>Також Апеляційний суд підтвердив це рішення.</div><div><em>&quot;Прокуратура довела, що ділянка є частиною акваторії морського порту та об’єктом стратегічного значення, якою має розпоряджатися виключно держава в особі Кабінету Міністрів</em>&quot;, - йдеться у повідомленні.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Регіон http://izmail.es/article/68612/ 2024-10-04 17:27:08 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68606/ Це перший із двох катерів, побудований турецькою верф'ю Ізмір за фінансування USAID в рамках проєкту «Економічна підтримка України». <div><div>Про це&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/share/v/sanMRt62zJvciEXX/&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener nofollow&quot;>повідомили</a>&nbsp;в ДП «АМПУ».</div></div><div><div>Ходові випробування другого катера заплановані на наступний місяць.</div><div>Проєкт USAID «Економічна підтримка України» передбачає закупівлю трьох нових лоцботів для ДП «АМПУ».<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68606/ 2024-10-04 16:20:13 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68605/ Спадкоємці померлого пенсіонера мають право на невиплачену пенсію та грошову допомогу на поховання. Для цього потрібно подати заяву до Пенсійного фонду України протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини. <div><div>Які документи потрібні, щоб оформити пенсію у спадок. Згідно зі статтею 52 Закону України &quot;Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування&quot; від 09.07.2003 №1058-IV, спадкоємці померлого пенсіонера мають право на отримання невиплачених пенсійних коштів.</div></div><div>Це право мають ті члени родини, які проживали з покійним на момент його смерті, а також непрацездатні члени сім'ї, що перебували на утриманні померлого. Варто зазначити, що якщо за пенсійними виплатами звертається кілька осіб, які мають на це право, то сума пенсії буде розподілена порівну між ними.<br>Щоб оформити пенсію у спадок, потрібно звернутися до сервісного центру ПФУ або подати заявку онлайн через вебпортал ПФУ. Разом із заявою необхідно надати наступні документи:<br><ul><li><em>свідоцтво про смерть пенсіонера – цей документ підтверджує факт смерті та є основою для відкриття справи про спадщину;</em></li><li><em>документи, що підтверджують родинні зв'язки – це можуть бути свідоцтво про народження, шлюб або інші документи, що доводять спорідненість із померлим;</em></li><li><em>паспорт заявника – для підтвердження особистості того, хто претендує на отримання пенсії;</em></li><li><em>реквізити банківського рахунку – ці дані потрібні для перерахування спадщини;</em></li><li><em>документи, що підтверджують факт спільного проживання з пенсіонером на момент його смерті – це можуть бути довідки про реєстрацію місця проживання або інші документи, що засвідчують спільне проживання.</em></li></ul>Окрім отримання невиплаченої пенсії, спадкоємці мають право на одноразову допомогу на поховання. Розмір цієї допомоги залежить від чинного законодавства та розраховується залежно від соціальних гарантій, що діяли на момент смерті пенсіонера.<br>Якщо є кілька спадкоємців, які мають право на отримання невиплачених пенсійних коштів, вони зобов’язані подати заяву разом або окремо. У такому випадку Пенсійний фонд розподіляє суму рівномірно між усіма претендентами. У разі виникнення спорів щодо спадщини, питання може бути вирішене через суд.<br>Заявку на отримання пенсії у спадок необхідно подати протягом шести місяців з моменту смерті пенсіонера. Після цього терміну спадкоємці можуть втратити право на отримання невиплачених коштів, якщо не буде надано достатньо підстав для продовження строку.<br>Для зручності громадян, процес подачі заявки можна здійснити онлайн через вебпортал Пенсійного фонду України. Це дозволяє економити час та уникнути черг у сервісних центрах. На порталі також можна перевірити статус заяви та отримати консультацію щодо необхідних документів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68605/ 2024-10-04 15:17:09 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68597/ За даними станом на 1 вересня 2024-го, кількість учнів, які навчаються дистанційно, складає майже 500 тисяч. Тобто багато шкіл зробили укриття, відновили очне навчання. <div><div><p>Про це&nbsp;повідомив в інтерв’ю&nbsp;«Українській правді»&nbsp;заступник міністра освіти і науки&nbsp;Андрій Сташків.<br><em>«Не всі вчителі, які зараз працюють в школі, мають право на відстрочку. Лише ті, хто мають більше ніж 0,75 ставки навантаження.&nbsp;Ті, хто будуть в кадровому резерві, не матимуть навантаження&nbsp;- відповідно, і права на відстрочку»,&nbsp;- </em>зазначив Сташків.<br>До кадрового резерву потраплятимуть вчителі:</p></div></div><div><ul tag=&quot;list&quot;><li tag=&quot;list-item&quot;>які з різних причин втратили кількість годин у школі;</li><li tag=&quot;list-item&quot;>ті, хто бажає викладати у закладах на деокупованих територіях.</li></ul><p tag=&quot;paragraph&quot;>Сташків пояснив, що на час перебування в кадровому резерві за педагогами має зберігатися середня зарплата і посада - щойно школа поновить навчання. Терміни перебування у резерві не обмежені. В цей час освітяни будуть вчитися, щоб не втратити професійних навичок та майстерності. У кадровому резерві можуть бути не лише вчителі, але й директори освітніх закладів.</p><p tag=&quot;paragraph&quot;>Після цьогорічного внесення змін до законів, що регулюють мобілізацію,&nbsp;<a href=&quot;https://osvitoria.media/opinions/mobilizatsiya-9-vidpovidej-na-neprosti-pytannya/&quot; rel=&quot;noopener&quot;>право на відстрочку отримали</a>:</p><ul tag=&quot;list&quot;><li tag=&quot;list-item&quot;>наукові і науково-педагогічні працівники&nbsp;закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь,</li><li tag=&quot;list-item&quot;>педагогічні працівники&nbsp;закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менше як на 0,75 ставки.</li></ul><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/68597/ 2024-10-04 14:31:48 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68598/ За словами голови Ради резервістів Сухопутних військ, ЗС &quot;рф&quot; після захоплення Вугледара можуть планувати наступ на Запорізькому напрямку. Уже можна спостерігати активізацію окупантів у районі Старомайорська. Оборона Вугледару виконала свої завдання, оскільки росіяни не змогли розгорнути свій наступ. <div><div>&nbsp;Про це розповів голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в ефірі&nbsp;&quot;Київ24&quot;.</div></div><div>За його словами, Вугледар був важливою точкою для оборони, адже розташований на висоті і має загалом &quot;хороші&quot; географічні та технічні особливості. При цьому захоплення міста було для росіян не головним завданням, а лише частиною великого наступу по лінії &quot;Вугледар-Курахове-Покровськ&quot;.</div><a href=&quot;https://focus.ua/uk/voennye-novosti/671264-misto-rujina-u-zsu-poyasnili-navishcho-rosiya-okupuvala-vugledar-video&quot;><div><div></div></div></a><div>Тимочко зазначив, що росіяни намагатимуться поетапно рухатися в цьому напрямку залежно від тих ресурсів, які в них є. При цьому ЗС &quot;рф&quot;&nbsp;не змогли розвинути свій наступ від Вугледара, як це було після захоплення Авдіївки.</div><div>Тимочко заявив, що давно було розуміння того, що ЗСУ, можливо, доведеться відходити з Вугледара, а тому до цього розвитку подій готувалися. Нове розташування бійців залежить від того, наскільки є сили і засоби, які Сили оборони можуть задіяти. Також важливу роль у побудові ліній оборони мала відіграти місцева влада.</div><div>За словами Тимочка, ЗС &quot;рф&quot;&nbsp;після захоплення Вугледара можуть планувати наступ на Запорізькому напрямку. Уже можна спостерігати активізацію окупантів у районі Старомайорська. Також &quot;рф&quot;&nbsp;може посилити свої війська біля Покровська або почати вибудовувати інші маршрути.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68598/ 2024-10-04 13:00:39 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68599/ Європейські лікарні відмовляють українцям в реабілітації, оскільки бояться отримати у свої лікарні наші штами, які немає чим лікувати. <div><div>Про це в&nbsp;інтерв’ю&nbsp;«Главкому» розповіла Олена Мошинець, кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.</div></div><div><div>Мікробіологиня пояснює: <em>«Якщо в них&nbsp;(у Європі - ред.)&nbsp;трапляється пацієнт з резистентністю до класичних антибіотиків, то вони використовують нові, яких в нас немає. І ці нові антибіотики більш-менш ефективні при резистентних європейських штамах. Але українські штами «зламали» вже й останній суперновий антибіотик – цефідерокол».</em></div><div>За словами Мошинець, європейські лікарні відмовляють українцям в реабілітації, бо бояться отримати у свої лікарні наші штами, які немає чим лікувати. Як наслідок, стрімко згортаються програми лікування, реабілітації українських військових, бо пацієнти з України виявилися дуже небезпечними з інфекційної точки зору.</div><div>Кандидатка біологічних наук біологічних наук наголошує, що&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/ukrajina.html&quot;>Україна</a>&nbsp;має&nbsp;негайно «прокинутись» на національному-державному рівні і починати діяти попри війну, економічну кризу і&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/tags/obmezhennja.html&quot;>обмеження</a>&nbsp;в доступі до нових антибіотиків. За її словами, фармкомпанії не хочуть в Україні реєструвати нові антибіотики через високі темпи появу нових антибіотикорезистентностей.</div><div>Нагадаємо, що, згідно з позицією Міністерства охорони здоров’я, у стійкості українців до антибіотиків винні пацієнти, які вживають ці препарати без санкцій лікарів. Але, за словами Мошинець, річ у тім, що проблемна резистентність розвивається не в амбулаторних пацієнтів, а саме в госпіталях. Мікробіологиня наголошує:&nbsp;<a href=&quot;https://glavcom.ua/country/health/zvidki-vzjalasja-stijkist-do-antibiotikiv-v-ukrajintsiv-mikrobiolohinja-vshchent-roznesla-pojasnennja-moz-1023266.html&quot;>госпітальних інфекцій неможливо уникнути</a>.</div><div>Між тим, світова преса б’є на сполох:&nbsp;<a href=&quot;https://www.thetimes.com/article/drug-resistant-superbugs-antibiotics-ukraine-nhs-q7lnhtjmq&quot;>Україна стала розсадником антибіотикорезистентних інфекцій</a>. The Sunday Times опублікувала матеріал із заголовком «Війна в Україні виявила супербактерії, що мутували, і здатні протистояти антибіотикам». У матеріалі, зокрема, йдеться про дослідження професора клінічної бактеріології Лундського університету у Швеції Крістіана Рісбека, під час якого науковець перевірив зразки від 141 пацієнта, які проходили лікування в українських клініках.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68599/ 2024-10-04 12:20:38 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68602/ Правоохоронні органи України викрили масштабну злочинну схему, яка діяла під прикриттям сурогатного материнства. Група зловмисників, до складу якої входили організатори, медичні працівники, адвокати та менеджери, незаконно продавала немовлят за кордон. <div><div>За даними слідства, злочинна група діяла на території Києва та Харкова. Її учасники активно вербували жінок, які з різних причин опинилися у складній фінансовій ситуації, обіцяючи їм значну суму грошей за участь у програмі сурогатного материнства. Однак, реальність виявилася зовсім іншою.</div></div><div><div>Жінки, які погоджувалися надати свої репродуктивні функції, отримували лише невелику частину обіцяної суми. Більша частина коштів йшла до кишень організаторів схеми. Вартість “послуги” для іноземних клієнтів сягала від 50 до 70 тисяч євро.</div><div><img fetchpriority=&quot;high&quot; decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-20.jpg&quot; width=&quot;850&quot; height=&quot;567&quot; srcset=&quot;https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-20.jpg 850w, https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-20-360x241.jpg 360w&quot; sizes=&quot;(max-width: 850px) 100vw, 850px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:400px;vertical-align:baseline&quot;></div><div>Організаторам схеми загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.</div><div>Слідство встановило, що з жінками не укладалися належним чином оформлені договори сурогатного материнства, що є прямим порушенням законодавства. Замість цього, зловмисники використовували підроблені документи та інші незаконні методи для приховання своїх злочинних дій.</div><div><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-24.jpg&quot; width=&quot;850&quot; height=&quot;448&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:315px;vertical-align:baseline&quot;></div><div><img decoding=&quot;async&quot; src=&quot;https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-01.jpg&quot; width=&quot;1600&quot; height=&quot;1200&quot; srcset=&quot;https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-01.jpg 1600w, https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-01-1536x1152.jpg 1536w, https://bigkyiv.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/photo_2024-10-03_13-44-01-800x600.jpg 800w&quot; sizes=&quot;(max-width: 1600px) 100vw, 1600px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:451px;vertical-align:baseline&quot;></div><div>Ця справа є яскравим прикладом того, як злочинні угруповання використовують довірливість і вразливість людей для власної наживи. Правоохоронні органи продовжують розслідування і вживають всіх необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Кримінал, події http://izmail.es/article/68602/ 2024-10-04 11:30:40 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68604/ В останні роки в Україні побільшало цікавих мініатюрних створінь, які дуже швидко літають над квітучими садами та зовні схожі на екзотичну пташку – колібрі. Проте за словами науковців, колібрі живуть в Америці, а в Європі їх немає. <div>Цю тропічну малесеньку пташечку в наших краях імітує язикан звичайний – метелик з родини бражникових. Як і колібрі, він вміє зависати над квіткою, збираючи її нектар, а також здатний розвивати швидкістю до 80 км/год,&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/kivertsipark/posts/pfbid02piVF6h7P5m18B6NvSsTgQMVxWdvknW71s9BK1nvTrGdrAEryx7q6QRaZLhXzLSbPl&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;follow&quot;>зазначають</a>&nbsp;біологи з Ківерцівського національного природного парку.<br><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/27/istock-181436008.webp&quot; Україну=&quot;&quot; заполонили=&quot;&quot; загадкові=&quot;&quot; істоти=&quot;&quot; з=&quot;&quot; гігантськими=&quot;&quot; хоботами,=&quot;&quot; схожі=&quot;&quot; на=&quot;&quot; колібрі.=&quot;&quot; Фото=&quot;&quot; &quot;&quot;=&quot;&quot; style=&quot;border:0px #000000;width: 600px; height: 425px; vertical-align: baseline;&quot;> <br></div><div><em>&quot;Цей метелик з родини бражникових завдяки своїм особливостям і поведінці заслужив в народі назву &quot;українського колібрі&quot;. І дійсно, схожість вражає!&quot;</em> –&nbsp;<a href=&quot;https://www.facebook.com/kivertsipark&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;follow&quot;>наголосили</a>&nbsp;на своїй сторінці у мережі Facebook експерти з &quot;Цуманської пущі&quot;.</div><div><strong><em>Унікальні здібності &quot;українського колібрі&quot;</em></strong></div><div>Хоча язикан звичайний і не є колібрі, він, без сумніву, заслуговує на увагу, адже має чимало унікальних здібностей. Першою з яких є його здатність добувати їжу завдяки надзвичайно довгому хоботкові, який нагадує язик. Від цієї зовнішньої особливості комаха й отримала свою назву.</div><div descr=&quot;Основна особливість цих метеликів – довгий хоботок. Джерело: facebook.com/kivertsipark&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/27/dizajn-bez-nazvi-7.png&quot; Україну=&quot;&quot; заполонили=&quot;&quot; загадкові=&quot;&quot; істоти=&quot;&quot; з=&quot;&quot; гігантськими=&quot;&quot; хоботами,=&quot;&quot; схожі=&quot;&quot; на=&quot;&quot; колібрі.=&quot;&quot; Фото=&quot;&quot; &quot;&quot;=&quot;&quot; style=&quot;border:0px #000000;width: 600px; height: 425px; vertical-align: baseline;&quot;> <br></div><div>Цікаво, що хоботок &quot;українського колібрі&quot; може бути довшим за його тіло і дозволяє діставати нектар з найглибших частин квіток, кажуть експерти.</div><div>Ще цей метелик має дуже хороший зір і здатний розрізняти кольори, що допомагає йому знаходити квіти з найбільшою концентрацією нектару.</div><div descr=&quot;Ці комашки дуже швидкі. Джерело: facebook.com/kivertsipark&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/27/4612684445106983917477759190069822728668859n.jpg&quot; Україну=&quot;&quot; заполонили=&quot;&quot; загадкові=&quot;&quot; істоти=&quot;&quot; з=&quot;&quot; гігантськими=&quot;&quot; хоботами,=&quot;&quot; схожі=&quot;&quot; на=&quot;&quot; колібрі.=&quot;&quot; Фото=&quot;&quot; &quot;&quot;=&quot;&quot; style=&quot;border:0px #000000;width: 600px; height: 400px; vertical-align: baseline;&quot;> <br></div><div>Надздібністю язикана є його швидкість і маневреність. Цей шустрик літає зі швидкістю від 60 до 80 км/год. Це дозволяє йому миттєво переміщатися між квітами та уникати хижаків.</div><div>Як і колібрі, цей метелик дуже швидко махає крилами та здатен зависати у повітрі над квітами. Ця його здатність просто заворожує.</div><div descr=&quot;Забарвлення метелика теж схоже, як у колібрі. Джерело: facebook.com/kivertsipark&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/27/4612105535106984817477668832390534816289433n.jpg&quot; Україну=&quot;&quot; заполонили=&quot;&quot; загадкові=&quot;&quot; істоти=&quot;&quot; з=&quot;&quot; гігантськими=&quot;&quot; хоботами,=&quot;&quot; схожі=&quot;&quot; на=&quot;&quot; колібрі.=&quot;&quot; Фото=&quot;&quot; &quot;&quot;=&quot;&quot; style=&quot;border:0px #000000;width: 600px; height: 491px; vertical-align: baseline;&quot;> <br></div><div></div><div></div><div>За розміром і забарвленням язикан звичайний також нагадує екзотичну пташку, кажуть науковці. Передні крила в нього коричневі, з чорними хвилястими лініями поперек. А задні – помаранчеві з чорним краєм. Черевце метелика досить широке, з віялоподібним хвостом та щетинками на кінці. Розмах крил становить 38-50 мм, а довжина тіла – 20-30 мм. Цікаво, що за секунду &quot;український колібрі&quot; може зробити до 85 помахів своїми малесенькими крильцями.</div><div descr=&quot;Метелик так швидко махає крилами, що їх непомітно. Джерело: facebook.com/kivertsipark&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/27/4612068055106984317477711644545555530345153n.jpg&quot; Україну=&quot;&quot; заполонили=&quot;&quot; загадкові=&quot;&quot; істоти=&quot;&quot; з=&quot;&quot; гігантськими=&quot;&quot; хоботами,=&quot;&quot; схожі=&quot;&quot; на=&quot;&quot; колібрі.=&quot;&quot; Фото=&quot;&quot; &quot;&quot;=&quot;&quot; style=&quot;border:0px #000000;width: 600px; height: 400px; vertical-align: baseline;&quot;> <br></div><div>Тож хоч цей метелик і не є колібрі, спостерігати за ним не менш цікаво, аніж за відомою мініатюрною пташечкою.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Екологія http://izmail.es/article/68604/ 2024-10-04 10:50:32 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68603/ На осінній сесії ПАРЄ у Страсбурзі обговорювали тортури українських громадян та військових, які перебувають у полоні в росії. На осінній сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАСЄ) у Страсбурзі правозахисники та депутати обговорювали тортури українських громадян та військовослужбовців, які опинилися у полоні у росії.&nbsp;<div>Експерти запропонували нові механізми тиску на &quot;рф&quot;&nbsp;для визволення десятків тисяч українських полонених,&nbsp;повідомляє &quot;Укрінформ&quot;.&nbsp;&nbsp;</div><div>Під час дискусії, у якій взяли участь правозахисники, депутати та державні службовці, виступили колишні в'язні , які поділилися своїми свідченнями про жорстокі тортури.&nbsp;</div><div>Один із учасників Микита Шастун, який вижив після теракту в Оленівці, розповів про те, як охоронці стріляли під ноги, коли він намагався викликати допомогу після удару ракети по бараку. Він зазначив, що більшість полонених загинули на місці від втрати крові та відсутності допомоги. Ті, хто вижив, був поміщений в карцер: <em>&quot;У нас не було достатньо води та їжі&quot;.&nbsp;</em></div><div>Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Слободяник повідомив, що наразі лише 6 тисяч українських військовослужбовців визнано росією полоненими. За його словами, ще більше тисячі військових ув'язнені, проте російська сторона цього не підтверджує. Слободяник також зазначив, що є серйозні проблеми з підтвердженими цивільними особами у полоні, яких налічується понад 14 тисяч осіб, з яких лише 1300 офіційно підтверджено.&nbsp;</div><div>Нещодавно звільнений з полону&nbsp; Наріман Джелял, заступник голови Меджлісу кримсько-татарського народу, наголосив, що у тимчасово окупованому Криму продовжуються тортури та зникнення громадянських активістів. Він розповів про те, як у СІЗО №2, створеному спеціально для громадян України, відбувається фізичне та моральне приниження. На його думку, визволення залежить не лише від міжнародного тиску, а й від готовності України вимагати дотримання міжнародного права.&nbsp;</div><div>Генеральний прокурор України Андрій Костін, який взяв участь у дискусії онлайн, зазначив, що міжнародні трибунали не можуть розглядати справи про тортури, але активна співпраця з Міжнародним кримінальним судом може допомогти притягнути до відповідальності головних винуватців. Він також підкреслив, що вбивства та тортури українських військовополонених - це не випадковість, а цілеспрямована політика росії, що потребує постійного документування всіх злочинів та їхнього широкого розголосу.&nbsp;<div>Костін також додав, що режим санкцій може стати важливим інструментом для запобігання майбутнім катуванням і жорстокому поводженню з українськими громадянами та військовополоненими.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА<br></strong><br> </div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68603/ 2024-10-04 10:19:17 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68600/ Ситуація зараз із портами дуже погана. Зберігаючи нинішню організацію управління, держава скоро доплачуватиме за роботу портів із грошей платників податків. <div><em>“Транспортна задача полягає у пошуку найбільш вигідного плану перевезення однорідного продукту з пунктів виробництва (чи зберігання) до пунктів споживання, тобто від постачальників до споживачів, ефективність якого будемо оцінювати за критерієм найменшої вартості перевезення.”</em></div><div>У росіян є газ, вони просрали найкращі ринки Європи, тепер не знають, що робити з тим газом, який у них накопичується. Для того, щоб пропхати від місць викачування до місць споживання цього газу в Європі, вони будуть використовувати найнижчі підлі способи &quot;бізнесу&quot;, будь-які засоби оману та маніпуляцій, пише видання &quot;Аргумент&quot;.</div><div>Але з точки зору транспортника перед нами лише типова &quot;транспортна задача&quot;.&nbsp;Яка вивчається на початкових курсах транспортних інститутів. Якщо коротко, то вантажопотоки не виникають нізвідки (вони можуть тільки зникнути або помінятися в інший напрямок). Згідно з цією класичною транспортною задачею, порти України, у свою чергу, не існують самі по собі, а потрібні лише забезпечення роботи всередині вантажопотоків.&nbsp;</div><div>Я розпочинав роботу в портах радянської імперії, коли порти буквально набухали від вантажів. Планова соціалістична економіка завалювала причали наших портів вантажами для братів по соцлагерю. За несвоєчасне вивантаження вагона з обладнанням у порту з копійчаної зарплати вичитали по 20 копійок за кожну годину зайвого простою вагону. Далі радянські судна з цим обладнанням прибували, наприклад, до В'єтнаму, де чекали вже по кілька місяців лише на постановку до причалу, а потім ще стільки ж могли простояти під вивантаженням.</div><div>Далі це обладнання вивантажувалося на склади В'єтнаму поверх того, що було доставлено раніше (попереднє просто не встигали вивозити з портів). Я особисто бачив ряди ящиків розчавленого радянського обладнання (допомоги в'єтнамському народу) на причалах Хайфона… Але. Тоді вони були, ці вантажопотоки. Нікому не потрібні, але ж вони були. А для них були потрібні наші порти.&nbsp;</div><div>Україні після розвалу совка дісталися зайві портові потужності, повністю совкова система управління портами та портові кадри, які вміли лише брехати й красти. Але дісталися і якісь вантажопотоки: збіжжя, чорні метали, руда, вугілля, добрива, нафта, тощо. Маючи ці вантажопотоки, а також транзитні, порти не залишилися по за бортом, за аналогією з усією пострадянською економікою. Стагнували, обкрадалися, але працювали у складі транспортних ланцюжків.</div><div>Особливо важкий удар по портовій галузі було завдано зі створенням так званої Адміністрації морських портів України (АМПУ). Створена тільки з метою централізованої крадіжки власності держави, а саме портових зборів, розподілу між &quot;своїми&quot; портових потужностей, головна ідея зірвалась із втечею Януковича. І з централізованого злодійства АМПУ перетворилася на успішного внутрішнього злодія, вищий персонал якого або&nbsp;<a href=&quot;https://argumentua.com/stati/portova-tragikomediya&quot;>краде на тендерах</a>, або пухне на особистому збагаченні будь-якими способами.&nbsp;</div><div>Доказом першої тези є витримка з акту ревізії АМПУ через 3 роки після створення та за недавні 3,5 роки:</div><div><img alt=&quot;Screenshot 2024-09-24 at 12.47.39.png&quot; src=&quot;https://lh7-rt.googleusercontent.com/docsz/AD_4nXeMHDYtnooft8QU4DE23jNFg8l1qUU2E_3684NxnT5xAj2HyVgfOfxm5MV8RmESnGmlbSt49iEKcaqH_BtBwKsIjzaT4r39SpnWqx9vXtf0XBMfXcnFeLLm9Q0eYZ_BXNtSp9t2DqjCntEEHj9jlZvqxWbdZR8RMOnTWPR_0Q?key=nSj_3TGphhKBfon08QRmTw&quot; width=&quot;600&quot; height=&quot;115&quot;></div><div>Таким чином, у АМПУ збирають від імені держави з суден державні портові збори (це - головна задача АМПУ) у кількості кілька мільярдів щорічно та стільки ж приблизно втрачають… Витрачають або неефективно, або для забезпечення “себе улюблених”. Але про це нижче.</div><div>Далі у в головах міністрів-псевдо-реформаторів&nbsp;<a href=&quot;https://argumentua.com/stati/ministerstvo-infrastrukturnoi-profanatsii&quot;>&nbsp;А.</a><a href=&quot;https://argumentua.com/stati/ministerstvo-infrastrukturnoi-profanatsii&quot;>Пивоварського</a>&nbsp;та&nbsp;<a href=&quot;https://argumentua.com/stati/kontsessiya-morskikh-portov-po-ukrainski-boltovnya-i-vorovstvo&quot;>&nbsp;В</a>.<a href=&quot;https://argumentua.com/stati/kontsessiya-morskikh-portov-po-ukrainski-boltovnya-i-vorovstvo&quot;>Омеляна</a>&nbsp;&nbsp;виникла ще думка про те, що українськи порти можна використовувати як окремий елемент транспортного ланцюжка та окремо продавати їхні послуги. І навіть продавати окремі порти України. Останні десятиліття попит на світовому ринку на руду, метали, зерно дозволяли портам України уникати необхідності перегляду ролі портової галузі в економіці країни, ухилятися від модернізації технологічних процесів, прикривати постійні корупційні схеми у взаєминах керівництва портів та клієнтів.</div><div>Але замість того, щоб зайнятися реформою адміністрації портів, ці діячі зайнялися пропагандою своїх божевільних ідей. Принагідно викидаючи у смітник мільярди державних коштів, а також коштів західних грантів для наших реформ, надаючи своїм шаленим ідеям привабливого вигляду. “Суфле, гіперлупи та нескінчені концесії (навіть автобусних зупинок) хто зараз це згадує? Але треба нагадувати це у майбутньому тільки в сенсі того, як не треба керувати.&nbsp;</div><div>Далі ще більше і безглуздіше. Розуміючи свою повну профанацію в транспортній сфері, у цих діячів виникла наступна ідея: а давайте найматимемо високооплачуваних&nbsp;<a href=&quot;https://argumentua.com/novosti/zarplaty-rukovoditelei-goskompanii-budut-nachinatsya-ot-15-tysyach-dollarov-v-mesyats&quot;>західних менеджерів</a>&nbsp;на посади у держпідприємства. Вони, нібито, нам допоможуть із безглуздих ідей зробити щось справжнє.</div><div>Я не маю нічого проти цих менеджерів, крім лише одного питання. Вони повинні були відразу сказати дурним міністрам, що їхні ідеї - тупі і витрачати свій професіоналізм на втілення тупих міністерських ідей, вони не будуть. Але на найвищі зарплати їх просто «купили». Державним коштом. Чим закінчилася і ця афера балакунів-міністрів можна побачити в судовому реєстрі України. Досить набрати там прізвища «західних менеджерів».&nbsp;</div><div>Реформ як не було так і немає, крадіжки і корупція процвітають, судові справи переслідують «західних менеджерів» в десятках і досі.</div><div>Цікаво й те, що зарплату цих менеджерів одразу засекретили. Спроби отримати дані в адміністрації портів про зарплати на посадах цього державного підприємства закінчилися фіаско навіть у суді.&nbsp;</div><div>І проблема не тільки в тому, що у нас для забезпечення цих &quot;менагерів&quot; були викинуті в топку державні мільйони доларів. Проблема в тому, що розміри заробітної плати в не реформованих адміністраціях як залізниці, так і портів, залишаються захмарними і не відповідають вже сучасним результатам діяльності. Вже давно немає в АМПУ Райвіса Вецкаганса, але його мільйонну зарплатню за чимось успадкували вже далеко неєвропейські &quot;менагери&quot; у портовій галузі. Ну, він хоч би був закордонним…</div><div>Було безглузде обґрунтування від міністрів. А за які заслуги перед портовою галуззю мільйонною зарплатою забезпечується нинішній голова АМПУ Литвин Ю.? Тільки на тій підставі, що за Р.Вецкаганса було в АМПУ 14 портів (українські порти Криму не в списку, хоча коли погоджували зарплату іно-менагера, він за них теж мав відповідати), а зараз працює лише 6…</div><div>Чому зарплати вищого керівництва цього підприємства не залежать від якості роботи підприємства, відсутності крадіжок і корупції, кількості підлеглих? Чому рядовий начальник відділу в АМПУ, завжди набряклий від корупції, показує мільйонну зарплату ще й від держави. Як це обґрунтувати фінансово, логічно, коли портові збори в рази зменшилися.</div><div>Причому, коли в АМПУ питаєш: покажіть зарплати, вам відповідають: ми комерційні. Коли кажеш, що в комерційному підприємстві зарплата директора повністю залежить від результату, відповідь: ми адміністрація Фахівців.</div><div><img alt=&quot;Screenshot 2024-09-23 at 11.34.24.png&quot; src=&quot;https://lh7-rt.googleusercontent.com/docsz/AD_4nXcZTadEy9AZCO3SE7pONdsJ6hd5ZpJjI6Fp0thJKjOpFFWRG3XDAL5RBxJJxb4VmJZdSTR3DmfCOXy0vWQgB4SfiUOWDDfyX7cE9ikBX65gmhARVnfb-kMVwROL7pXN0GDIulFDtoPrHKN8q0DPjBqg3HZLnASoY0u7X6GXPg?key=nSj_3TGphhKBfon08QRmTw&quot; width=&quot;600&quot; height=&quot;66&quot;></div><div>Фахівців? Портової галузі? Чи у сфері міжнародних відносин та залучення інвестицій? Серйозно?</div><div>Приклад:&nbsp;</div><div>У штаті АМПУ “працює&quot; цілий заступник голови Ковшар С.П. Зарплату показує за декларацією у мільйони грн. щороку. Службовий транспорт, відпустка з оплатою, медична страховка коштом держави, та звісно забезпечена найвища пенсія. &quot;Життя вдалося.&quot; Досвідчений портовик? Ні, “1992-2016 працював на посадах державних, комунальних та приватних підприємств… Профільна освіта?</div><div>Ні, закінчив тільки Харківський сільгосп інститут, спеціальність «Економіка сільського господарства», отримав кваліфікацію – економіст-організатор сільгосп виробництва”… Науковий ступінь, або вчене звання – не має. Володіння мовами? Не має…&nbsp;</div><div>Так, звісно, у цього «фахівця» є солідний список почесних нагород і звань, які могли міцно вплинути на крайню необхідність його призначення саме до АМПУ. Повний список його нагород: “Почесна грамота Кегичівської райдержадміністрації з нагоди 100 річчя цукрового заводу ім. Леніна, 1999; Почесна грамота ОГА до дня працівників житлово-комунального господарства, 2012; почесний знак від Труханова Г. з нагоди професійного свята – Дня працівників житлово-комунального господарства, 2014”… Більше якісних нагород тільки дадуть ще в АМПУ, звісно.&nbsp;</div><div>Ситуація зараз із портами дуже погана. Зберігаючи нинішню організацію управління, держава скоро доплачуватиме за роботу портів із грошей платників податків – громадян України. А портові чинуші просто висмоктують активи або в корупцію, або на своє забезпечення.</div><div>Хоча й зараз непряме фінансування діяльності АМПУ вже відбувається громадянами, враховуючи десятки тисяч судових справ, які “висять” в реєстрі у справах з АМПУ. По цим справам ганяють сотні оплачуваних громадянами України слідчих, оперів, суддів, їхніх помічників. обслуги на мільйони та мільярди грв постійно.&nbsp;</div><div>Хто б не прийшов до наступного парламенту від приморських міст вже зараз необхідно створити групу патріотів-ентузіастів-фахівців, які повинні почати готувати зміни до Закону про морські порти. У новому законі необхідно повністю змінити ідеологію діяльності адміністрації портів, прибрати там всі комерційні функції, поставити стовідсоткові перешкоди корупції.</div><div>Необхідно дати можливість місцевій владі навіть можливість самостійно вирішувати, що їм робити з тією територією, яка сьогодні зайнята часто абсолютно неефективними, закритими і брудними портовими територіями. Від яких немає ні належного доходу державі, ні користі місцевій владі, ні населенню.</div><div>Причому, зараз вже є можливість випробувати новий підхід до портів. Фонд Держмайна України вже неодноразово намагається продати порт міста Бєлгород-Дністровський. При відсутності розуміння вантажопотоків через цей порт жоден нормальний покупець його не купить. І дійсно не купує. (Працює класичне транспортне завдання.). Тим більше, він не потрібен з умовами зберегти на цьому місці подобу наступного порту.</div><div>При надлишку портових потужностей в Україні цілком логічно було б змінити підхід до цього продажу. На місці порту необхідно створити курортно-рекреаційну зону на берегах затишного Дністровського лиману, а враховуючи закритість водної акваторії реально вбудувати там незліченну кількість баз відпочинку та підготовки спортсменів водних видів спорту.</div><div>Замість цього ФДІ намагається продати порт саме як порт, постійно знижуючи ціну за об'єкт. Зрештою, і продадуть за копійки, та територія буде куплена якимось офшором і в Дністровському лимані, яка зараз самоочищається поступово від колишньої діяльності брудного порту, знову почнуть «валити» ільменіт Фірташа або окатиші Живаго.</div><div>Аналогічну ситуацію треба розглядати і для Одеси, Херсона, Миколаєва, Маріуполя та Бердянська, де порти у центрі приморських міст буквально знищують їхню туристичну привабливість, рекреаційні можливості та кардинально знижують рівень привабливості життя у цих наших “перлинах біля моря”. А в керівництво транспортної галузі час би вже припинити підбирати &quot;фахівців&quot;, які не знають елементарного класичного транспортного завдання від 2-го курсу транспортного інституту.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Проблема, погляд, резонанс http://izmail.es/article/68600/ 2024-10-04 09:43:10 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68601/ Оператор енергосистеми України НЕК &quot;Укренерго&quot; вже цього тижня планує розпочати роботи зі спорудження інфраструктури для можливого підключення плавучої електростанції потужністю 250 МВт. <div><div><div>Про це в.о. голови правління &quot;Укренерго&quot; Олексій Брехт&nbsp;<a rel=&quot;nofollow noopener noreferrer&quot; href=&quot;https://kompek.rada.gov.ua/news/main_news/75095.html&quot; target=&quot;_blank&quot;>розповів</a>&nbsp;під час виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань енергетики та ЖКП, повідомляє&nbsp;БізнесЦензор.</div></div></div><div><div uid=&quot;lg0&quot;><div><em>&quot;Напевно, ви чули про такий проєкт, як будівництво плавучих електричних станцій. Минулого тижня було прийнято відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України і наша компанія, як один з учасників цього процесу, вже на поточному тижні починає виконання заходів з будівництва відповідної інфраструктури. Це дасть об'єднаній енергосистемі України додатково 250 МВт потужності&quot;, </em>– сказав Брехт.</div><div>Минулого тижня Кабінет Міністрів&nbsp;<a rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://biz.censor.net/n3510597&quot;>ухвалив постанову</a>&nbsp;про заходи з організації встановлення газопоршневих та/або газотурбінних установок на суднах технічного флоту. Сам перелік заходів таємний.</div><div>Водночас постановою визначено, що оренда таких станцій та пов'язаних із цим послуг відбуватиметься через укладення договору без застосування відкритих торгів. Станції також звільнили від необхідності отримувати містобудівні умови, відведення земельних ділянок та інших бюрократичних перепон.</div><div>Нагадаємо, наприкінці січня 2023 року турецька компанія Karpowership та державна &quot;Енергетична компанія України&quot;&nbsp;<a rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://biz.censor.net/n3395830&quot;>підписали Меморандум про взаєморозуміння</a>, який передбачає можливість оренди плавучих електростанцій потужністю 500 МВт.</div><div>У Karpowership запевняли, що такі електростанції компанії зможуть забезпечити потреби в електроенергії 1 млн домогосподарств. Розмістити їх планувалося у портах Молдови та Румунії.</div><div>Згодом стало відомо, що Україна та Туреччина&nbsp;<a rel=&quot;nofollow&quot; href=&quot;https://biz.censor.net/news/3400005/dlya_turetskyh_plavuchyh_elektrostantsiyi_shukayut_mistse_minenergo&quot;>зосередяться на пошуку безпечного розташування</a>&nbsp;для турецьких плавучих електростанцій, які могли б збільшити виробництво електроенергії для окремих українських регіонів.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Регіон http://izmail.es/article/68601/ 2024-10-04 08:25:41 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68589/ Марк Рютте, який обійняв посаду генерального секретаря НАТО, констатує, що майбутнє членство України в НАТО вже прописано у Вашингтонській декларації саміту альянсу, водночас подальше просування до членства потрібно розглядати в контексті подальшого розвитку подій. <div>Це випливає зі слів Рютте, які він сказав у вівторок у Брюсселі на пресконференції.</div><div><em>&quot;Я думаю, що Вашингтонський саміт у своїх висновках (що Україна буде членом НАТО) явно зробив наступний крок. Я дуже радий цьому. І очевидно, на чому нам тепер потрібно зосередитися, так це на військових зусиллях і переконатися, що - і це парадокс - що більше ми допоможемо Україні нині, то швидше ця війна закінчиться. І путін має зрозуміти, що ми не здамося, що ми хочемо, щоб Україна перемогла. Зрештою, коли ви говорите про мир, український уряд має вирішити, коли він на стадії, щоб обговорювати мир і мирні переговори тощо. Це на потім&quot;, </em>- розвинув свою думку генсек НАТО.</div><div><em>&quot;І, очевидно, ми маємо розглядати всі ці події протягом наступних шести місяців, року, двох років, також у контексті можливого майбутнього членства в НАТО. Але на цьому етапі дуже складно точно передбачити, як одне й інше може бути пов'язано&quot;, </em>- додав він.</div><div><a href=&quot;https://interfax.com.ua/news/tag/%D1%80%D1%8E%D1%82%D1%82%D0%B5.html&quot;>Рютте</a>&nbsp;повторив, що майбутнє України в НАТО. <br><em>&quot;Звісно, нині нам насамперед потрібно розібратися з війною і переконатися, що Україна переможе, і переможе як незалежна, суверенна і демократична країна. Це зараз пріоритет. І я не хочу зараз вдаватися в те, які шляхи є до членства в НАТО, тому що тут так багато варіантів. І це багато в чому залежатиме, звісно, від українського керівництва і від того, як розвиватиметься ця війна&quot;,</em> - зазначив він.</div><div>Генсек НАТО також прокоментував нещодавні ядерні погрози з кремля. <br><em>&quot;Ми чуємо регулярні погрози з кремля, і це правда, що ядерна риторика путіна є нерозважливою і безвідповідальною. Але водночас, дозвольте мені заявити абсолютно ясно, ми не бачимо жодної безпосередньої загрози застосування ядерної зброї&quot;, -</em> сказав Рютте.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68589/ 2024-10-03 23:51:49 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68591/ Понад місяць чернігівець Олександр Гашпар лікується від лептоспірозу. Чоловік каже: спочатку у нього була висока температура, він думав, що це ГРВІ та приймав ліки вдома. Але за кілька днів його стан погіршився і довелося звернутися до лікарні. <div><em>Що це за хвороба, як вона розповсюджується, як убезпечити себе та скільки зафіксували хворих за останні вісім місяців – читайте у матеріалі &quot;Суспільного&quot;.</em></div><div><strong><em>12 днів у комі, менінгіт та ураження печінки<br></em></strong><em>&quot;В лікарі оглянули мене, зробили КТ. І все, після КТ я вже нічого не пам'ятав. 12 днів був в комі, медикаментозний сон застосували. І прокинувся лише 6 вересня, і мені здавалося, що я тільки вчора приїхав до лікарні. Були моменти, коли лікарі вже казали, що нічого не вийде, вже шансів не давали. Шанс давали один на сто, що я виживу. Але я скористався цим шансом&quot;,</em> - каже Олександр Гашпар.</div><div><div></div></div><div>Хвороба дала ускладнення, в тому числі й менінгіт, розповів Гашпар.<br><em>&quot;Не впізнавав свою дружину, чомусь вважав, що це медсестра, і називав її Оля, і не розумів, чому вона каже на мене «коханий». Потім почалися галюцинації різні, ловив комарів на стінці, здавалось, що з тумбочки виїжджають якісь листи, і стіною рухаються&quot;.</em></div><div><div></div></div><div>Також у чоловіка з’явилися крововиливи.<br><em>&quot;Все тіло, після того, як прокинувся, було майже синє, тобто згустки крові під шкірою і навіть довелося хірургічним шляхом, там хірург руками діставав згустки крові для того, щоб вони не загноїлися. Через кілька днів вже більш-менш, коли пройшли антибіотикотерапії, вже стало краще&quot;.</em></div><div>Зараз, каже Олександр, він почувається краще. Де саме міг інфікуватися – точно не знає.</div><div><em>&quot;Є припущення, що заразився я нею вдома, живучи в приватному будинку. Є миші і, можливо, десь продукти були відкриті й, можливо, через це я заразився&quot;.</em></div><div><strong><em>Що кажуть лікарі</em></strong></div><div>Заступник гендиректора обласного центру контролю та профілактики хвороб Артем Ярошенко розповів, що найчастіше переносниками збудника лептоспірозу є мишоподібні гризуни.<br><em>&quot;Збудник виділяється в зовнішнє середовище з екскрементами цих тваринок. Людина може заковтнути під час купання у водоймах. Можливо, десь там бігла мишка і збудник потрапив на якісь поверхні, до яких доторкнулася людина. Або вона може продукти покласти, збудник може з продуктами потрапити. А людина перед вживанням не миє їх, і тому так і виходить&quot;.</em></div><div><div>Лептоспіроз не має сезонності, на відміну від багатьох інших інфекційних хвороб. Ним можна заразитися у будь-яку пору року, говорить завідувачка інфекційного відділення міської лікарні №2 Іванна Олексієнко.<br><em>&quot;Інкубаційний період зазвичай складає від 7 до 14 днів. В середньому може у своїй спокійній формі протікати до 20 днів. Зазвичай на п'ятий-сьомий день хворий помічає таке загальне нездужання, підвищення температури тіла 38 і вище. З'являється виражений біль у поперекових, литкових м'язах&quot;.</em></div></div><div><div>Головне, каже лікарка, вчасно звернутися за медичною допомогою і правильно діагностувати хворобу. Хоч за симптомами вона і схожа на ГРВІ, але вражає нирки та печінку.</div></div><div><em>&quot;Якщо хворий до нас вчасно прийшов, ми гарнесенько лікуємося і про це захворювання, звичайно, що забуваємо. Але якщо ми протермінували цей час і хворий тривалий час лікувався самостійно, потім на 10-14 день звернувся тільки, наприклад, за допомогою до сімейного лікаря, звичайно, що це вже йдуть такі важкі випадки&quot;.</em></div><div><div></div></div><div><em>&quot;Лептоспіроз вражає не тільки ниркову систему і печінку, а вражає повністю всі органи та всі системи: як і серцево-судинну, так і неврологічну&quot;,</em> - каже лікарка.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div><div></div></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68591/ 2024-10-03 22:25:07 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68590/ Дорожній знак затвердили кілька років тому під час змін Кабміном ПДР. <div>На дорогах України з’явився новий знак із зображенням щита і стрілки для об’їзду. Його ввели три роки тому, коли уряд змінював правила дорожнього руху, розповідає Vnedorozhnik.</div><div>Табличка 7.25 &quot;Острівець безпеки&quot; <img src=&quot;https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQPKcMlIxUdynYLh4QLfjZleyrGeRwJV9FKGg&amp;s&quot; alt=&quot;Що означає новий дорожній знак — «щит» та вигнута стрілка, який ставлять на дорогах — PMG.ua&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:200px;height:111px;vertical-align:baseline&quot;> попереджає водіїв про острівець безпеки попереду та про звуження проїзної частини.</div><div>Табличка встановлюється разом зі знаками:</div><div><em>1.39 &quot;Інша небезпека (аварійно-небезпечна ділянка)&quot;;</em></div><div><em>1.41 &quot;Місце концентрації ДТП&quot;;</em></div><div><em>1.5.1 &quot;Звуження дороги з обох боків&quot;;</em></div><div><em>1.5.2 &quot;Звуження дороги з правого боку&quot;;</em></div><div><em>1.5.3 &quot;Звуження дороги з лівого боку&quot;;</em></div><div><em>3.29 &quot;Обмеження максимальної швидкості&quot;;</em></div><div><em>5.33 &quot;Рекомендована швидкість&quot;.</em></div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><div></div> <div><br></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68590/ 2024-10-03 21:36:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68592/ В Україні посилюють контроль за дотриманням антитютюнового законодавства. Держпродспоживслужба відновила перевірки суб’єктів господарювання. <div><div>На що поширюється заборона і які штрафи передбачені,&nbsp;РБК-Україна&nbsp;розповідає з&nbsp;<a href=&quot;https://www.zoda.gov.ua/news/71096&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>посиланням</a>&nbsp;на сайт Запорізької ОДА.</div></div><div><div><strong><em>Держпродспоживслужба відновлює перевірки</em></strong></div><div>Наприкінці липня набули повної чинності зміни до закону &quot;Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення&quot;. Зміни у законодавстві розширили повноваження Держпродспоживслужби в цій сфері, тому перевірки суб’єктів господарювання відновили.</div><div>Перелік місць, в яких заборонено куріння, вживання та використання тютюнових виробів, наведений в статті 13 цього закону. Заборона поширюється на такі приміщення та території:</div><ul><li>закладів ресторанного господарства;</li><li>освіти;</li><li>охорони здоров’я;</li><li>фізичної культури та спорту;</li><li>органів державної влади;</li><li>підприємств;</li><li>установ;</li><li>організацій усіх форм власності.</li></ul><div><em>&quot;Раніше норми закону &quot;Про рекламу&quot; забороняли популяризацію тютюнових виробів лише частково. Тепер почала діяти повна заборона. Додалась повна заборона стимулювання продаж або спонсорства&quot;, </em>– зазначив представник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області&nbsp;Денис Повищий.</div><div>За його словами, відтепер законодавство&nbsp;<strong>забороняє продаж ароматизованих електронних сигарет</strong>. Також це стосується рідин до них, які мають запах або смак. Підприємці мали рік для продажу залишків продукції, тепер вона поза законом.<br><strong><em>Які штрафи передбачені за порушення закону</em></strong></div><div>За порушення вимог антитютюнового законодавства передбачені штрафи:</div><ul><li>до 20 тис. грн – за незаконне виготовлення, реалізацію та торгівлю ароматизованими тютюновими виробами, в разі повторного порушення – 50 тис. грн;</li><li>3 тис. грн – за розміщення кальяну, куріння чи використання тютюнових виробів у закладах ресторанного господарства, при повторному порушенні – 15 тисяч гривень;</li><li>1 тис. грн - для інших закладів, при повторному порушенні – 10 тис. грн;</li><li>30 тис. грн – за підтверджений факт реклами тютюнових виробів та 50 тис. грн – при повторному порушенні.</li></ul><p>При виявленні таких порушень громадяни можуть звернутися зі скаргою через заявку на сайті Держпродспоживслужби.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></p></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68592/ 2024-10-03 20:00:08 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68593/ «Ком, сек», - ствердно й голосно каже сапер Держслужби із надзвичайних ситуацій. Норвезькою він кличе до себе собаку, який допомагає розміновувати землі на Миколаївщині. <div><div>Цих собак ДСНС передали партнери з&nbsp;Норвегії, тому вони розуміють основні команди: «сидіти», «лежати», «до&nbsp;мене», «шукай»&nbsp;- лише норвезькою мовою.&nbsp;</div></div><div>Перед початком кожного робочого дня собака проходить перевірку працездатності на&nbsp;спеціальному майданчику.&nbsp;</div><div><em>«Нам важливо побачити, що&nbsp;собака змотивований перед роботою, що&nbsp;він детально може пронюхувати ділянку, на&nbsp;якій працює, а&nbsp;потім починаємо працювати вже на&nbsp;бойовій ділянці»</em>,&nbsp;- каже начальник мінно-пошукових робіт Дмитро.<br></div><div>До&nbsp;розмінування у&nbsp;ДСНС почали залучати собак іще під час війни на&nbsp;сході України. Тоді вони шукали боєприпаси, гранати й&nbsp;інші вибухонебезпечні предмети. З&nbsp;початком повномасштабного вторгнення пошукові собаки допомагали розміновувати землі Сумщини та&nbsp;Харківщини.&nbsp;</div><div><em>«Ми&nbsp;розділяємо територію на&nbsp;квадрати, наприклад 10 на&nbsp;10 метрів, і кожен із цих квадратів собака пропрацьовує. Після цього ми&nbsp;знаємо, що&nbsp;ділянка безпечна й&nbsp;ми&nbsp;можемо рухатися далі. Собака робить це&nbsp;швидше, ніж людина з&nbsp;металошукачем»</em>,&nbsp;- пояснює Дмитро.</div><div>Крім того, металодетектор реагує лише на&nbsp;боєприпаси з&nbsp;металевим корпусом, водночас собака може виявити та&nbsp;вказати на&nbsp;місце, де&nbsp;розташований снаряд із пластиковим корпусом.&nbsp;<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68593/ 2024-10-03 19:06:54 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68595/ На її колінах – автомат АКСУ, на руці – тактичний годинник. Прикрас – мінімум. Готуючись до спілкування з журналістами, вона трохи скористалася декоративною косметикою, але зазвичай не робить цього, бо – недоречно і навіть шкідливо в умовах полігону. Одеситка Олена Смуженко у мирному житті була мисткинею: керувала продюсерським центром, організовувала фестивалі, викладала вокал, сама виходила на сцену як акторка, співачка, піаністка. Зараз усе це поставлено на паузу. <div>Олена – старша бойова медикиня інженерної роти 126-ї бригади ТрО, яка захищає Херсонську область від російської агресії.</div><div>Станом на початок 2024 року в українській армії служать 45 587 військовослужбовиць, а загальна кількість жінок у складі структурних армійських підрозділів – понад 62 тисячі. Для порівняння: у 2014 році загальна кількість жінок у ЗСУ становила понад 49 тисяч. Із них військовослужбовиць було 16 557.</div><div><strong><em>– Олено, і скільки вже ви – на службі?</em></strong></div><div>– З березня 2022 року. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, я спочатку вихала із своєї рідної Одеси, бо у мене – маленькі діти. А потім мені зателефонував командир цього підрозділу. З ним ми давно знайомі, колись разом працювали. Він сказав: «Якщо ти не хочеш їхати з країни, давай, я заберу тебе до себе». Ось і забрав. Я потрапила до просто неймовірного колективу, до неймовірної роти.<img decoding=&quot;async&quot; loading=&quot;lazy&quot; width=&quot;1024&quot; height=&quot;682&quot; src=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-1024x682.jpeg&quot; srcset=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-1024x682.jpeg 1024w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-300x200.jpeg 300w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-768x512.jpeg 768w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-150x100.jpeg 150w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-450x300.jpeg 450w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47-1200x800.jpeg 1200w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.47.jpeg 1280w&quot; sizes=&quot;(max-width: 1024px) 100vw, 1024px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:400px;vertical-align:baseline&quot;></div><div>Ми пройшли навчання просто з усього, з чого тільки можна було. Пройшли підготовку: і тактичну, і медичну, і виїзди в нас були, і злагодження. Це було просто пречудово. І коли сказали вже, що ми будемо бойовою бригадою, що ми кудись їдемо поза наше місто, я зрозуміла, що не можу вже кинути хлопців, що я з ними вже до кінця. І кінця того, що зараз відбувається, поки що не видно.</div><div><strong><em>– Вам як людині, яка займалася творчою, мистецькою діяльністю, не було важко пристосовуватися до армійських умов, до життя по розпорядку?</em></strong></div><div>– Якщо чесно, мені здається, що до армії в моєму житті було навіть більше розпорядку, ніж тут. Щодо армії я розумію, що в цьому середовищі намагання усе структурувати – природнє, а успіх залежить від того, наскільки люди всередині себе формують здатність до самоорганізації.&nbsp;&nbsp;&nbsp;</div><div><em><strong>– А ви чим зараз займаєтеся в підрозділі?</strong></em></div><div>– Сьогодні це навчання інструкторів, підтягування їх до належного рівня, передання досвіду наших закордонних побратимів. Тільки не подумайте, що ми займаємося якимись теоретичними речами. Усі, хто у нас займається навчанням, навчає інших лише тому, що добре вміє сам. У нас не можна ставити комусь такі завдання, які сам не здатен виконати.&nbsp;Тому перед кожним заняттям ми завжди збираємось, відпрацьовуємо, що будемо робити, виправляємо помилки, можливо, коригуємо деякі речі. І тільки після цього починаємо викладати і ставити завдання.<img decoding=&quot;async&quot; loading=&quot;lazy&quot; width=&quot;640&quot; height=&quot;960&quot; src=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.52.jpeg&quot; srcset=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.52.jpeg 640w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.52-200x300.jpeg 200w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.52-150x225.jpeg 150w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.52-450x675.jpeg 450w&quot; sizes=&quot;(max-width: 640px) 100vw, 640px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:640px;height:960px;vertical-align:baseline&quot;></div><div><strong><em>– Не сумуєте за творчою діяльністю? В армії ж напевне не до творчості.</em></strong></div><div>–&nbsp; У нас в бригаді дуже багато творчих людей. Нам з цим пощастило. Вони нас підтримують, підіймають і настрій, і бойовий дух. Це дуже важливо.&nbsp;Наприклад, у нас є хлопці, які вміють грати на гітарі, співати.</div><div><strong><em>– Тобто якась самодіяльність все ж таки існує?</em></strong></div><div>– Так, звичайно, ну без цього – нікуди. Це дуже потрібно, щоб якось розрядитися. Це набагато краще, ніж, скажемо так, шкідливі для організму способи боротьби зі стресом.</div><div><strong><em>– В як жінці – в армії, в чоловічому колективі? Наскільки це психологічно важко?</em></strong></div><div>– Дуже часто чую таке питання (Сміється). Все залежить від колективу. Я точно знаю: якщо ти потрапляєш до гарно вихованих людей, то неважливо, хто ти – жінка чи чоловік. Все одно є турбота про один про одного. І тут вже, повторюся, не важливо, якої ти статі.&nbsp;Хоча, під час розподілу завдань я іноді відчуваю, що мене намагаються оберігати. Але здебільшого жінки в армії – такі ж військовослужбовці, як і усі інші. Ти маєш виконувати завдання незалежно від того, чоловік ти чи жінка. Але разом з цим є багато завдань, які саме жінки здатні виконати краще. На жаль, у нас не усі це розуміють, але ми йдемо до цього.&nbsp;Щодо персонально мене, то нема на що жалітися. У мене усе гаразд.&nbsp; &nbsp;&nbsp;<img decoding=&quot;async&quot; loading=&quot;lazy&quot; width=&quot;1024&quot; height=&quot;683&quot; src=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-1024x683.jpg&quot; srcset=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-1024x683.jpg 1024w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-300x200.jpg 300w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-768x512.jpg 768w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-150x100.jpg 150w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-450x300.jpg 450w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n-1200x800.jpg 1200w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/459861890_1071692191625358_7778907549389844331_n.jpg 1440w&quot; sizes=&quot;(max-width: 1024px) 100vw, 1024px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:400px;vertical-align:baseline&quot;></div><div><strong><em>– Але жінка і в армії лишається жінкою з усіма властивими їй специфічними моментами. Один з них – догляд за собою, косметика. Наскільки часто вдається користуватися нею?</em></strong></div><div>– Оскільки важливою частиною мого цивільного життя біла сцена, то без декоративної косметики я себе не уявляла. І в армії перші півроку намагалася користуватися нею. Але згодом зрозуміла, що це в даних умовах дуже недоречно. Коли ти – десь в полі, наприклад, де є пил, постійний вітер, прямі сонячні промені, декоративна косметика навпаки шкодить, бо виникають подразнення, інші нехороші прояви на шкірі.&nbsp;Тому варто обмежуватися засобами для підтримування шкіри у нормальному стані, тобто, для очищення, живлення. Такими засобами я користуюся. Іноді навіть чоловіки з мого підрозділу просять поділитися ними, бо польові умови негативно впливають на усіх незалежно від статі.&nbsp;Під час військової служби доводиться і про манікюр та лак для нігтів забути. Бо наш «супутник» – завжди зламані нігті. Треба ж багато чого робити. Тому мати довгі і пофарбовані нігті навіть небезпечно в армії, можна травмуватися.&nbsp;&nbsp;</div><div><strong><em>– Розкажіть, будь ласка, про свою посаду. Чи ви займаєтеся в підрозділі?</em></strong></div><div>– Я тут – на посаді старшого бойового медика інженерної роти. Працювала переважно з саперами під час підривів, розмінувань. Черговий лікар – десь у полях, і ми з ним разом виходили. Хлопці дуже багато ходять, я намагалася від них не відставати, пройшла також інженерну підготовку для того, щоб мати змогу з ними пройти. Також займаємося потрошечку їх здоров’ям: перевіряємо медичні документи, слідкуємо за виконанням рекомендацій лікарів, якщо треба.</div><div><strong><em>– Бували випадки, коли вам доводилося застосовувати ваші знання медицини на практиці у польових умовах?</em></strong><img decoding=&quot;async&quot; loading=&quot;lazy&quot; width=&quot;1024&quot; height=&quot;682&quot; src=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-1024x682.jpeg&quot; srcset=&quot;https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-1024x682.jpeg 1024w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-300x200.jpeg 300w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-768x512.jpeg 768w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-150x100.jpeg 150w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-450x300.jpeg 450w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56-1200x800.jpeg 1200w, https://most.ks.ua/wp-content/uploads/2024/09/photo_2024-09-29-19.13.56.jpeg 1280w&quot; sizes=&quot;(max-width: 1024px) 100vw, 1024px&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:400px;vertical-align:baseline&quot;></div><div>– Бували. Я дуже рада, що зараз у мене немає такої постійної практики. Власне, вона була тільки у перший рік війни. До речі, в такі моменти розумієш, для чого ти вчилася. І зараз я пригадую такі моменти, бо тоді чітко розумієш, для чого викладаєш, навчаєш інших.&nbsp;Я дуже рада, що ніхто не загинув у мене на руках, що надавала ефективну допомогу. У моменти, коли доводиться допомагати бійцям в польових умовах, розумієш, наскільки важлива медицина. Власне, усі військові це розуміють. Особливо – після різних неприємних інцидентів в полі. Тоді підходять до мене, просять розповісти про певні речі, навчити.&nbsp;Тактична медицина – це те, без чого не може обійтися жоден військовий, особливо – у воєнний час. Без неї – нікуди.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68595/ 2024-10-03 17:50:00 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68594/ Сили оборони вийшли з Вугледару на Донеччині через загрозу оточення. Окупанти тиснули з кількох боків, логістика була ускладнена, тому умови, в яких опинилися бійці, були дуже складними. <div>Про це в ефірі &quot;Радіо Свобода&quot; розповів пресофіцер 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних Запорожців Арсеній Приліпка. Він наголосив, що вчасний вихід міста дозволив мінімізувати втрати.</div><div>Як розповів пресофіцер 72-ї бригади, евакуація поранених з Вугледару відбувалася у дуже складних умовах, адже ворог тиснув з флангів і це дуже ускладнювало логістику.</div><div><em>&quot;Передусім – це вивезти наших військовослужбовців з Вугледару, з позицій, які були праворуч і ліворуч від нього. Але поранених вивозили. Звісно, це війна. Без втрат не може бути. Але за рахунок того, що відійшли на інший рубіж, зайняли його, то ми їх мінімізували, наскільки це можливо. Бо далі місто тримати вже було б критично для наших підрозділів важко, і ми б зазнали більше втрат&quot;</em>,&nbsp;– заявив Приліпка.</div><div>У 72-й бригаді також відповіли на критику щодо вчасності відданих наказів та ухвалених рішень про відхід з міста. Приліпка наголосив, що у війську все відбувається за наказом відповідно до ієрархії. Відтак, рішення приймає вище командування з огляду на ситуацію на фронті. Приліпка наголосив, що враховують лише оперативну ситуацію, а й те, який саме підрозділ виходить і якими шляхами.</div><div><em>&quot;Це ж зрозуміло, що ворог не буде чекати, доки ми знайдемо оптимальні шляхи відходу. Він постійно завдає ударів, контролює, логістику ускладнює, тому приймається рішення вже на полі бою, грубо кажучи… Дуже легко коментувати й звинувачувати командування у прийнятті певних рішень, не перебуваючи на командному пункті та не володіючи тією ситуацією і тією інформацією, яка є у командира бригади&quot;, –</em> резюмували у бригаді.</div><div><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68594/ 2024-10-03 16:24:06 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68588/ Україна почала експеримент з вирощування компонента пороху. Чи буде він вдалим? <div>На один артилерійський постріл потрібно кілька кілограмів пороху, щоб виштовхнути снаряд зі ствола та надати йому швидкості. Війни в Україні та на Близькому Сході розкрутили попит на боєприпаси й зробили порохові заряди дефіцитними на ринку.</div><div>Порох &quot;військової&quot; якості є технологічно складним продуктом, тож він залишається вузьким місцем у виробництві снарядів і для росії, і для України з її партнерами. Україна не змогла налагодити серійне виробництво снарядів та пороху до великої війни, тож змушена надолужувати втрачене зараз.</div><div>Виробництво пороху починається з вирощування сировини. Це може бути деревина,&nbsp;<a href=&quot;https://www.epravda.com.ua/publications/2024/09/24/719704/&quot;>промислові коноплі</a>, але найчастіше – бавовник, з якого отримують бавовну. Востаннє в Україні цю рослину вирощували в середині 20-го століття. Відповідно весь цей процес потрібно опановувати з нуля.</div><div>Влада запустила експеримент з вирощування бавовнику на Одещині, у рамках якого вдалося завезти низку сортів з-за кордону. Невдовзі стане відомо, чи зможуть вітчизняні аграрії допомогти оборонній промисловості, а українські заводи – принаймні частково побороти дефіцит сировини і наростити випуск боєприпасів.</div><div><strong><em>Пороху немає ніде</em></strong></div><div>Західний світ уперше з часів Холодної війни згадав, що таке масове виробництво боєприпасів. Оборонні компанії, які виробляли десятки тисяч снарядів на рік, прагнуть постачати сотні тисяч. Rheinmetall, ключовий європейський виробник боєприпасів, влітку 2024 року&nbsp;<a href=&quot;https://www.rheinmetall.com/en/media/news-watch/news/2024/06/2024-06-20-rheinmetall-receives-framework-contract-for-155mm-ammunition&quot; target=&quot;_blank&quot;>отримав</a>&nbsp;найбільший в історії контракт на постачання 155-міліметрових снарядів на 8,5 млрд євро.</div><div>При цьому західні країни хронічно відстають від виробничих планів, бо підприємства стикаються з нестачею вибухових речовин, перш за все пороху. По всьому світу розгортаються виробничі лінії на порохових заводах, але їх все одно не вистачає.<br>У перегонах з виробництва боєприпасів виграє не той, хто збудує більше заводів для випуску снарядів, а той, хто зможе налагодити постачання дефіцитних компонентів.</div><div>У ЄС це вчасно зрозуміли і&nbsp;<a href=&quot;https://defence-industry-space.ec.europa.eu/around-eu2-billion-strengthen-eus-defence-industry-readiness-including-ramp-ammunition-production-2-2024-03-15_en&quot; target=&quot;_blank&quot;>створили фонд</a>&nbsp;підтримки виробників боєприпасів на 2 млрд євро, з яких 75% підуть на будівництво порохових заводів та нарощування виробництва інших вибухових речовин. Завдяки дотаціям та великому замовленню Євросоюз планує до кінця 2024 року вийти на потужність 1,4-1,7 млн артилерійських снарядів на рік. Проте не всі вони призначені для України – частина піде на експорт та поповнення внутрішніх запасів.</div><div>Щоб скоротити відставання від росії за випущеними снарядами, яке часом становить по кілька тисяч на день, вітчизняні компанії самотужки налагоджують виробництво. Українські заводи стикаються з таким же дефіцитом компонентів, але при цьому не мають мільярдів доларів дотацій на розвиток компонентної бази і постійно перебувають під обстрілами.</div><div>Хоча Україна робить&nbsp;<a href=&quot;https://suspilne.media/836487-ukraina-rozpocala-virobnictvo-155-mm-boepripasiv-kamisin/&quot; target=&quot;_blank&quot;>певні успіхи</a>&nbsp;з освоєння виробництва окремої номенклатури, масове виробництво залишається недосяжним. За даними джерел ЕП, один з великих державних заводів цьогоріч провалив виконання багатомільярдного контракту Міноборони на постачання боєприпасів.</div><div>Якби Україна мала стабільний доступ до пороху та відповідні державні контракти, кількість вироблених снарядів за рік зросла б на сотні тисяч штук, розповів ЕП Владислав Бельбас, директор компанії &quot;Українська бронетехніка&quot;, яка виробляє артилерійські та мінометні постріли.</div><div>За його словами, порохи для снарядів &quot;натовського&quot; та &quot;радянського&quot; калібрів відрізняються за технологією та властивостями. Для виконання більшості українських контрактів потрібен порох радянської якості. Його можна дістати лише в країнах колишнього соцтабору і деяких дружніх до РФ державах через посередників.</div><div>Ці заводи вже працюють на повну потужність, але залишаються малодоступними для купівлі пороху, адже європейські виробники снарядів викупили там квоти на постачання до 2026 року.</div><div><em>&quot;Щоб ми могли претендувати на великі обсяги постачань пороху, іноземні виробники вимагають законтрактувати їх потужності на роки вперед. Ми не можемо це зробити, бо уряд дає компаніям лише річні контракти замість обіцяних трирічних. Відповідно, горизонт планування в нас значно менший, ніж вимагає постачальник. У підсумку доводиться купувати порох з того, що залишається на ринку&quot;</em>, – зазначив Бельбас.</div><div><img alt=&quot;&nbsp;&quot; src=&quot;https://eimg.pravda.com/images/doc/a/3/a3de351-cotton.jpg&quot;></div><div>Дістати порох для &quot;натовського&quot; калібру теж проблематично. &quot;Українська бронетехніка&quot; намагалася придбати його в однієї з американських компаній, щоб адаптувати до &quot;радянського&quot; калібру, але угода не відбулася.&nbsp;Проблема&nbsp;не лише в дефіциті, а й у монополізації ринку. Західні порохові заводи часто пов’язані з фірмами, які виробляють снаряди і першочергово забезпечують дефіцитним компонентом свої підприємства.</div><div>Так, один з найбільших європейських виробників пороху&nbsp;<strong>Eurenco</strong>&nbsp;належить французькому уряду і пов’язаний з державним виробником боєприпасів KNDS France. Контрольний пакет німецької&nbsp;<strong>Nitrochemie</strong>&nbsp;належить концерну Rheinmetall. 700-річний пороховий завод в іспанському місті Гранаді&nbsp;<strong>(FMG)</strong>&nbsp;належить словацькому виробнику боєприпасів MSM Group, а американська&nbsp;<strong>Alliant Powder</strong>&nbsp;– збройній компанії Vista Outdoor.</div><div>Співрозмовник ЕП з оборонної галузі зазначив, що українська влада розглядає кілька варіантів отримання пороху. Серед них – отримання вибухових речовин та іншої критичної сировини як допомоги від союзників, спільне виробництво з європейськими країнами, а також налагодження власного виробництва.</div><div>До 2022 року Україна&nbsp;<a href=&quot;https://www.epravda.com.ua/news/2023/09/29/704908/&quot;>не налагодила</a>&nbsp;повний цикл виробництва снарядів і специфічних вибухових речовин, тож виробництво пороху вирішили почати з азів – сировини, тобто з вирощування бавовника.</div><div><em><strong>Як виробляють порох</strong></em></div><div>Не кожен порох підходить для використання в снарядах. Наприклад, чорний (димний) на основі деревного вугілля після горіння залишає по собі 60% твердих залишків, що робить його важким та неефективним у використанні. Для зброї вже понад 100 років здебільшого використовують бездимний порох.</div><div>В основі його формули лежить нітроцелюлоза. Її можна отримати після переробки целюлози з промислових конопель, бавовника та деревини. Якщо конопляну целюлозу можна використати для патронів та снарядів близької дії, то для дальньої артилерії найкращою сировиною є порох з бавовни, адже він найлегший.</div><div>За словами старшої наукової співробітниці Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Віри Боровик, бавовняне волокно на 95% складається з целюлози, на 5% – з жирів та інших речовин.</div><div>Спершу бавовну очищають від &quot;решти 5%&quot; та отримують целюлозу.&nbsp;Згодом целюлозу змішують із сірчаною та азотною кислотами, аби отримати нітроцелюлозу. Потім нітроцелюлозу змішують з іншими речовинами та утворюють гранули пороху. Після цього їх висушують і роблять метальні заряди для боєприпасів.</div><div><em><strong>Експеримент з бавовником</strong></em></div><div>Бавовник – не надто пристосована рослина до українських полів. Найкращу врожайність вона має в країнах Середньої Азії, де клімат значно тепліший. В Україні бавовник вирощували в Криму та на Херсонщині, проте зараз у промислових масштабах його в країні не вирощують. Чому?</div><div><em>&quot;Вирощувати бавовник в Україні почали з 1929 року, ми його завезли із Середньої Азії. Державне замовлення йшло передусім для військових потреб: нитки для форми, коліс, машин, літаків, парашутів. Сталін готувався до війни. Площі були значні, він висівався навіть там, де не дозрівав&quot;, </em>– розповідає Боровик.</div><div>Після Другої світової війни вирощування бавовнику в Україні згорнули. Мовляв, урожайність значно менша, ніж у Середній Азії, де до того ж більше робочої сили для його збирання вручну. Тож за радянських часів вирощування бавовнику перенесли до&nbsp;<a href=&quot;https://www.epravda.com.ua/publications/2024/01/10/708575/&quot;>Узбекистану</a>&nbsp;та Казахстану.</div><div>З часом в Україні з’явилися власні сорти бавовнику, які мали короткий період вегетації (105-108 діб) і які в останні 15 років добре дозрівали в українських умовах, каже Боровик. Проте популярністю в промислових масштабах культура не користувалася через відсутність ринку збуту, тобто переробних підприємств.</div><div><em>&quot;Були невеликі площі в господарствах, 2-5 гектарів. Основна причина, чому далі не пішло, – не було зацікавленості. Легше було доставляти із Середньої Азії, де була нормальна логістика&quot;,</em> – пояснює Боровик.</div><div>Для відродження вирощування культури Верховна Рада в травні 2024 року&nbsp;<a href=&quot;https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43669&quot; target=&quot;_blank&quot;>ухвалила</a>&nbsp;<a href=&quot;https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43669&quot; target=&quot;_blank&quot;>законопроєкт</a>, яким спростила імпорт сортів бавовнику, а уряд почав експериментальний проєкт з його&nbsp;<a href=&quot;https://www.epravda.com.ua/news/2024/08/26/718485/&quot;>вирощування</a>&nbsp;на півдні.</div><div><em>&quot;Цей експеримент потрібен, аби зрозуміти, чи може бавовник взагалі там рости і чи можна його використовувати для стратегічних цілей промисловості. Те, що він може рости, ми вже побачили: на 99% він може рости&quot;, </em>– каже директор департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Ігор Віштак.</div><div>Тестові поля розташовані у двох локаціях на Одещині, адже регіон має&nbsp;клімат,&nbsp;наближений до кримського. Обсяги скромні, &quot;кілька точок по 10 соток&quot;, каже Віштак. На цих площах засіяли пʼять імпортних сортів, адже українські до великої війни майже повністю знищили росіяни в Херсоні і їх недостатньо для експерименту.</div><div>Боровик пригадує: <em>&quot;Рашисти багато знищили нашого бавовнику. Малу частину колекції я встигла вивезти, трошки насіння і зараз ми розмножуємо наші сорти. Поки ми цього не зробимо, будемо вирощувати імпортні&quot;.</em> Вона очікує, що через два роки інститут зможе давати власні сорти для вирощування.<br>У Мінагрополітики вже отримали проміжні результати експерименту: сформувалися та відкрилися перші &quot;коробочки&quot; бавовни, отже, рослина може дозрівати в українському кліматі. Далі урожай збиратимуть кількома етапами, аби передати бавовну в різних фазах дозрівання на експертизу до лабораторій Міноборони та Мінстратегпрому.</div><div>Там мають визначити, чи підходить волокно для виробництва пороху для дальньої артилерії. Таке волокно повинно бути завдовжки до 0,15 мм.</div><div><em><strong>Коли буде український порох</strong></em></div><div>Вирощування бавовнику – екологічний експеримент, а не промисловий проєкт. За попередніми оцінками Мінагрополітики, теоретично в Україні бавовник можна посіяти на 10 тис. га.&nbsp;Попри перші успіхи експерименту, говорити про масове вирощування бавовнику та інтерес до нього з боку бізнесу ще зарано. Якщо експеримент виявиться успішним, то це не означатиме, що рослину доцільно вирощувати масово.</div><div>По-перше, вирощування може бути збитковим. По-друге, потужності для переробки не з'являться за один рік. По-третє, немає гарантій, що рослина приживеться в інших регіонах країни. До того ж 2024 рік відзначився аномальною спекою, що не гарантує успішного врожаю в наступні роки.</div><div><em>&quot;Це літо було аномально спекотне, тож у таких умовах бавовник дозрів. Аби в промислових масштабах щось прогнозувати, треба хоча б ще раз його посіяти. Після цього можна буде робити серйозніший експеримент, де будуть більші площі та відпрацьована технологія. Тоді вирішимо, як співпрацювати державі та бізнесу, хто буде купувати сировину&quot;, </em>– каже Віштак.</div><div>Навіть якщо Україна отримає перші вагомі врожаї бавовнику, будівництво технологічного ланцюга для пороху може коштувати сотні мільйонів доларів.</div><div><em>&quot;За три роки ми отримали лише одну пропозицію від західної компанії, яка пропонувала побудувати завод за 20 мільйонів євро з переробки нітроцелюлози на порох. Ішлося про 600 тонн пороху на рік, чого вистачило б на 160 тисяч 122-міліметрових боєприпасів. Але це лише один, найпростіший етап у технологічному ланцюгу&quot;, </em>– зазначив Бельбас.</div><div>Підприємство з виробництва пороху вибухонебезпечне, що робить його легкою мішенню для російських ракет, і логістично складне, якщо йдеться про імпорт нітроцелюлози.&nbsp;Побудувати в Україні завод з виробництва боєприпасів та пороху замахнувся німецький концерн Rheinmetall. Щоправда, перспективи цього проєкту не до кінця зрозумілі і залежатимуть від наявності замовлення. На будівництво таких заводів можуть піти роки.</div><div><img alt=&quot;&nbsp;&quot; src=&quot;https://eimg.pravda.com/images/doc/1/1/11852d2-poroh1.jpg&quot;></div><div>Виробництво компонентів та сировини для боєприпасів ще довго залишатиметься відкритою нішею на світовому ринку. Річ не тільки в попиті на снаряди, а й у залежності від китайської нітроцелюлози.&nbsp;Понад 70% нітроцелюлози європейські порохові заводи&nbsp;<a href=&quot;https://www.epravda.com.ua/news/2024/04/8/712131/&quot;>імпортують</a>&nbsp;з Китаю, який є близьким партнером росії. Це&nbsp;містить безпекові ризики і змушує Євросоюз замислюватися про перебудову ланцюгів постачань.</div><div>Імовірно, Україна має потенціал виробництва пороху спільно з партнерами, принаймні в частині його компонентів, але побудова власного повного циклу виробництва пороху у великих обсягах – це справа не одного року та не однієї сотні мільйонів доларів.&nbsp;Якщо Україна хоче побудувати сильну і самодостатню оборонну промисловість, то питання доступу до ключових компонентів та сировини буде одним із головних.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68588/ 2024-10-03 14:46:25 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68587/ До 1 жовтня українці, які раніше уклали декларації із сімейними лікарями, педіатрами та терапевтами, мали уточнити свої номери телефонів та реєстраційні номери облікових карток платників податків. <div><div><div>Як пише&nbsp;«Судово-юридична газета», з 1 жовтня вступила в дію норма, згідно з якою закладам первинної медичної допомоги припинять виплати за лікування пацієнтів, якщо ті не підтвердили свою особу. Такий порядок передбачений Постановою Кабінету міністрів №1394.</div></div><div><div>Відповідно до нього, до 1 жовтня українці, які раніше уклали декларації із сімейними лікарями, педіатрами та терапевтами, мали уточнити свої номери телефонів та реєстраційні номери облікових карток платників податків.</div><div>За відсутності цих відомостей в Електронній системі охорони здоров’я лікарі більше не будуть отримувати кошти за допомогу пацієнтам.</div><div>Значно мірою це стосується дітей, які переважно не мають індивідуального коду платника податків, необхідного для верифікації документа. У&nbsp;Міністерстві охорони здоров’я водночас&nbsp;запевняють, що поки зміни їх оминуть.</div> <div>Національна служба здоров’я України повідомила, що продовжить фінансувати медичні заклади за лікування пацієнтів молодше 18 років, навіть якщо їхні дані не пройшли верифікацію в системі ЕСОЗ.</div><div>У МОЗ пояснили, що такі заходи впроваджують для того, аби «забезпечити актуальність та достовірність даних пацієнтів».<br><em>«Наразі верифікація відбувається шляхом обміну даними ЕСОЗ з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ДРФО) та Державним реєстром актів цивільного стану громадян (ДРАЦСГ)»,</em> – зазначили у міністерстві.</div><div>За даними НСЗУ, наразі в системі виявили 4,9 мільйона неверифікованих пацієнтів, з яких 4,3 – українців віком менше 18 років. Процес верифікації дітей ускладнений тим, що більшість з них не отримують ІПН.<br><em>«МОЗ та НСЗУ докладає максимум зусиль для того, щоби медики продовжували отримувати виплати за свою роботу, а пацієнти – медичні послуги»,</em> — підкреслили в Нацслужбі здоров’я.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div></div> Новини України та світу http://izmail.es/article/68587/ 2024-10-03 13:29:35 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68586/ 100 років тому, 24 вересня 1924 року, народилася легендарна гімнастка Ніна Бочарова – витончена українка із залізною волею та сильним характером, зухвала та безстрашна. Вона пережила голод 30-х і війну, коли доводилося красти, щоб жити, а потім вигадала новий елемент і стала дворазовою олімпійською чемпіонкою на перших для СРСР літніх Іграх 1952 року. <div><em>OBOZ.UA згадав найцікавіші факти про непересічну жінку, яка вистояла в найскладніших ситуаціях і залишилася вірною своїм принципам. Також вважається, що саме Бочарова стала першою українською переможницею ОІ, оскільки Гороховська в Гельсінкі виступала вже за Ленінград.</em></div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;><strong>СТРАШНИЙ&nbsp;</strong></em><em style=&quot;font-size:small&quot;><strong>ГОЛОД</strong></em><br>Бочарова родом із села Супрунівка під Полтавою, тому не з чуток знає, що таке страшний голодомор, влаштований радянською владою у 30-х роках минулого сторіччя в Україні. Дев'ятирічній Ніні доводилося красти морквину з колгоспних полів, інакше її сім'я просто не вижила б.</div><div>Як пізніше згадувала чемпіонка, мама ще якось примудрялася ліпити оладки з просового лушпиння і десь діставати шкірку від картоплі. Голод був страшний, тож доводилося полювати навіть на ворон, у яких кидали палицями, але збивали тільки горобців. Вона та її рідні не були жорстокими, просто треба було вижити. Доходило до того, що п'ятирічну сестру майбутньої спортсменки ледь не забрали &quot;на м'ясо&quot;.</div><div><em>&quot;Їй щось пообіцяли і мало не відвезли. Також пам'ятаю, як чоловік мертвий прямо на вулиці лежав. І ми, троє малюків, зуміли дотягнути його на колючому дроті до колодязя і кинути туди. Ховати сил не було. Мабуть, так і лежить він там. Це страшно було, звичайно&quot;,</em> – зізналася чемпіонка в інтерв'ю&nbsp;LB.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова на улюбленій колоді. Джерело: polvisti.com.ua&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/24514019.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/24514019.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div>Але Бочарова вижила і невдовзі у її житті з'явилася спортивна гімнастика. Секція знаходилася у Полтаві, і заради неї дівчинці щодня доводилося долати кілька кілометрів в один бік на тренування. Але ще з дитинства Ніна не звикла здаватися і пасувати перед труднощами. Вона відвідувала кожне заняття.</div><div>До того ж розповідала, що в Полтаві до уроків спускалася з Панянської гори та ще встигала підкучувати картоплю. А свою фізичну силу чемпіонка пояснювала не лише працездатністю, а й генетикою – мовляв, сила дісталася від батька, котрий був ковалем.</div><div>1938 року Бочарова стала чемпіонкою України зі спортивної гімнастики серед дівчат середнього юнацького віку, а вже наступного року дебютувала у чемпіонаті РРФСР серед дорослих, але потім про змагання довелося забути через Другу світову війну.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/1442484411363998197728808997764226434474207o.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/1442484411363998197728808997764226434474207o.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>ВІЙНА І КИЇВ</strong></em><br>Згадувати про війну титулована гімнастка не любила, хоча відмічала, що і під Харковом встигла побувати, і в Калачі, де носила партизанам гранати і ледь не загинула. У цей час вона працювала акробаткою полтавського цирку борця Івана Шемякіна. А через рік після звільнення Полтави, восени 1944-го, доїхала до Києва, щоб вступити до Інституту фізкультури.</div><div>І хоча на вулиці вже був жовтень, набір в інфіз йшов повним ходом, бо через війну катастрофічно не вистачало людей. Взяли і 20-річну Ніну: <em>&quot;Зробила підйом розгином, і мені кажуть: &quot;Ти нам підходиш&quot;.</em></div><div><em>&quot;Нас було 105 людей, і лише три хлопчики. І я з ними їздила на вокзал розвантажувати вагони. Міцна була. Все дитинство з хлопчиками грала, і у футбол теж. А ще на трамваї з дівчатами їздили до Пущі-Водиці вантажити 8-метрові колоди, бо їсти треба було. Ми і Хрещатик відбудовували. Щосуботи ходили до Пасажу розбирати завали&quot;, </em>– згадувала гімнастка.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/65f9e73d2ed5a.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/65f9e73d2ed5a.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div>Студенти отримували тоді 230 рублів стипендії, а шматок мила коштував половину. Тому доводилося не лише вчитися, а й багато працювати. Навіть гарувати. А в умовах найжорстокішого дефіциту та відсутності опалення навіть красти: <em>&quot;Вкрали десь плиту, у сусідів-приватників крали дошки із паркану. Але виведення диму до плити зробили неправильно, і в результаті загорівся гімнастичний зал. З викладацького складу підкрадали картоплю&quot;.</em></div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;>ПЕРША У СРСР<br></em></strong>Нелегко було й у післявоєнний період, але така боротьба за виживання не заважала Бочаровій удосконалювати свою майстерність, і 1949 року вона виграла абсолютну першість на чемпіонаті СРСР у Києві.</div><div>Пізніше гімнастка згадувала, що це якраз був день народження глави СРСР, тож по радіо вона мала сказати: &quot;Присвячую перемогу на честь 70-річчя товариша Сталіна&quot;. Але навіть після української школи Бочарова лише з третього дубля змогла вимовити сімдесятиріччя.</div><div><em>&quot;Ніна будила мене щоранку о пів на шосту ранку, і до пів на сьому ми ходили по колоді&quot;, – </em>розповідала подруга майбутньої чемпіонки, колишня гімнастка Олена Гуц.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова із подругою. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/db171b41801d2b85292dbf31ff03d6a2newsbig.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/db171b41801d2b85292dbf31ff03d6a2newsbig.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div><em>&quot;Я дуже любила колоду, і взагалі рівновагу любила – не лише у спорті. Вічно колодами ходила, карнизами… Напевно, тому я на колоді на Олімпіаді і виграла. Потрапити до команди СРСР з України було неймовірно складно. Ставилися так: &quot;Ну, що там і Україна…&quot; Треба було бути не нижче за перший-другий номер. Але це вам не легка атлетика, де метри-секунди. У гімнастиці візуально все – подобаєшся чи не подобаєшся. Один поставив оцінку 9,8, а другий 8,3 – так теж бувало&quot;, </em>– наголошувала Ніна Антонівна в інтерв'ю xsport.ua.</div><div>До того ж Бочарова придумала свій власний елемент – поперечний шпагат на брусах, який до неї ніхто не ризикував виконувати. А для стійкості снаряд знизу підтримували інші гімнастки: &quot;Мені подобалося, що це небезпечно. Та й проходив елемент добре. Я на брусах теж багато разів вигравала. Після мене ніхто його не робив&quot;.</div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;>ОЛІМПІЙСЬКИЙ ТИСК<br></em></strong>Українська гімнастка взагалі була ризиковою та десь навіть зухвалою. У 1952 році вона мала виступити у складі збірної СРСР на перших для Союзу Олімпійських іграх у Гельсінкі. І на останньому огляді перед виїздом до Фінляндії Бочарова вирішила показати спортивним чиновникам новий стрибок. І припустилася помилки.</div><div>Члени комісії були шоковані, адже перший номер збірної виявилася неготовою до найважливішого старту. Скільки тоді довелося вислухати Ніні Антонівні, але врешті-решт вона пообіцяла не виконувати свій зухвалий стрибок, однак завоювати для країни золоту та срібну медалі:<em> &quot;Знали б ви, як вони з мене знущались. Але я маю величезне задоволення від того, що я пообіцяла виграти дві медалі і дотрималася слова&quot;.</em></div><div descr=&quot;Ніна Бочарова виконує свій коронний елемент. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/bocharova.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/bocharova.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div>У Гельсінкі 28-річна українка стала чемпіонкою у вправі на колоді та в командному заліку, а в особистій першості та в командних вправах із предметом задовольнялася &quot;сріблом&quot;. У багатоборстві вона програла іншій уродженці України, Марії Гороховській. І кажуть, потім шкодувала, що не виконала на Олімпіаді той новий стрибок – з ним ніхто не відібрав би у полтавки &quot;золото&quot;.</div><div>До речі, побачивши Гельсінкі під час Ігор, Бочарова усвідомила, наскільки велика різниця між життям у СРСР та за &quot;залізною завісою&quot;. Навіть порівняно з Москвою у Фінляндії прогрес уже пішов значно далі. Спортсменка вперше побачила маленькі очисні машини, а на тартаках колоди піднімали спеціальними &quot;кліщами&quot;, а не вручну.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/image-24.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/image-24.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div><strong><em style=&quot;font-size:small&quot;>СУМОЧКА ДЛЯ СТАЛІНА<br></em></strong>За чотири медалі на Олімпіаді Бочарова не отримала нічого, оскільки спорт у СРСР вважався аматорським, а вона значилася вчителькою української мови та літератури.</div><div>Навіть більше – після повернення до Союзу ніхто з партійного керівництва не спромігся зустрітися зі спортсменами, які вибороли 71 нагороду. А вони готувалися до зустрічі зі Сталіним, гімнастки навіть купили нові сумочки. Однак натомість Бочарова разом з олімпійським чемпіоном, гімнастом Віктором Чукаріним, провели весь день на вокзалі у Москві у черзі по квитки до Києва та Львова відповідно.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова та Віктор Чукарін. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/images-17.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/images-17.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div>Однак наступної Олімпіади на Бочарова чекати не стала. 1954 року у віці 30 років вона виграла титул чемпіонки світу, після чого вирішила закінчувати кар'єру. І пішла з помосту напрочуд легко, влаштувавшись тренером до київської ДЮСШ №2.</div><div>На відміну від багатьох колег, Бочарова майже 60 років була щаслива у шлюбі. Її обранцем став заслужений тренер України зі спортивної гімнастики Аркадій Семенович Фельдман. Стосунки пари почалися 1956 року, а розписалися вони вже 1963-го.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова із чоловіком. Джерело: Макс Левін/LB.ua&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/f4e3108c4be2.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/f4e3108c4be2.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div><em>&quot;Але ж могли зійтися ще 1956-го, коли разом йшли зі старого палацу фізкультури. Я вже вперше прикипів до неї поглядом. Вишукано одягнена, навіть сьогодні це була б парижанка: обтягнута постать, каблук 12-сантиметровий, який у Києві ніхто не носив. Її у Севастополі вже у 70-ті з таким каблуком швейцар не пустив у ресторан&quot;, </em>– згадував Фельдман.</div><div>Взагалі Ніна Антонівна мала славу великої модниці і вміла вигідно підкреслити свою фігуру. А 1954 року, поки збірна два тижні перебувала на чемпіонаті світу в Італії, українська прима встигла пошити собі там шубку. А туфлі на високій шпильці їй робили на замовлення у Києві.</div><div><em><strong style=&quot;font-size:small&quot;>&quot;ДИНАМО&quot; І ЗАРЯДКА О 5 ранку&nbsp;<br></strong></em>І хоч характери у Ніни Антонівни та її чоловіка були досить різні, їх точно поєднувала любов до футболу у київського &quot;Динамо&quot;. Вони регулярно ходили на стадіон, були присутні і на похороні Лобановського.</div><div>На один із ювілеїв гравці столичного клубу подарували своїй зірковій шанувальниці раритетний м'яч, на якому розписалися такі легенди, як Лобановський, Серебряников, Біба, Трояновський. Але в 90-ті в сім'ї не було грошей, і його довелося продати за 10 доларів.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/1438003811363998231062137879430368207583591o.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/1438003811363998231062137879430368207583591o.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;></div><div></div><div></div><div>У 55 років Бочарова, яка на той момент входила до ради спорттовариства &quot;Спартак&quot;, пішла зі спорту остаточно. Хоча це було якраз перед Олімпіадою в Москві-1980 і керівництво навіть пропонувало іменитій гімнастці машину, щоб вона відсунула свою пенсію. Але Ніна Антонівна відмовилася.</div><div>2004 року Бочаровій було надано честь першою нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі. І все життя Ніна Антонівна тримала себе у формі, а під час святкування 95-річного ювілею розповідала: <em>&quot;Раніше була колода о 5 ранку, а тепер зарядка о 5 ранку. Однак не дуже сильна, звичайно, мені лікарі не дозволяють&quot;.</em></div><div>А 30 серпня 2020 року в Римі легендарної гімнастки та неймовірно сильної жінки, яка пережила страшні моменти, але вийшла з усіх негараздів переможницею, не стало.</div><div descr=&quot;Ніна Бочарова у 95 років. Джерело: НОК&quot;><img src=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/0fceaa28885acd615dd0803058a228b4newsbig.jpg&quot; srcset=&quot;https://i.obozrevatel.com/gallery/2024/9/30/0fceaa28885acd615dd0803058a228b4newsbig.jpg&quot; alt=&quot;Легендарна українська гімнастка крала, щоб вижити, вибила місце на Олімпіаді та чекала на зустріч зі Сталіним: історія першої чемпіонки&quot; loading=&quot;lazy&quot;><br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Культура, спорт http://izmail.es/article/68586/ 2024-10-03 12:42:33 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68585/ На автобусах, які курсують Одеською областю, встановили сучасні GPS-датчики, які дозволяють відстежувати рух громадського транспорту в реальному часі. <div><div>Відповідна&nbsp;<a href=&quot;https://oda.od.gov.ua/czyfrovizacziya-gromadskogo-transportu-na-odeshhyni/&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot; target=&quot;_blank&quot;>інформація</a>&nbsp;з’явилася на офіційному сайті Одеської обласної військової адміністрації.</div></div><div><div>Як зазначили в ОВА, стежити за рухом автобусів можна за допомогою таких додатків, як EasyWay та Google Maps.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Регіон http://izmail.es/article/68585/ 2024-10-03 11:26:04 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68584/ Журналіст, OSINT-аналітик, військовий оглядач видання &quot;Дзеркало тижня&quot; Віталій Кононученко в інтерв'ю Radio NV - про вихід 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців з Вугледару та причини такої критичної ситуації під час оборони міста. <div><div><em>*Інтерв'ю записане 1 жовтня.</em></div></div><div><div><strong><em>- Ви&nbsp;написали велику статтю про ситуацію у&nbsp;Вугледарі, про важкі і кровопролитні бої. Уже декілька разів були повідомлення про те, що&nbsp;наші військові можуть вийти з&nbsp;Вугледару. Наскільки ймовірна така перспектива?</em></strong></div><div>-&nbsp;Станом на&nbsp;сьогоднішній ранок, з міської забудови основні сили 72-ї бригади вже відходили. Тобто йдеться не&nbsp;про виведення всієї бригади повністю, а&nbsp;саме про основні сили.&nbsp;Тим не&nbsp;менше, саме в&nbsp;тих умовах, які там склалися, виведення є досить складним. І військові, з&nbsp;якими я&nbsp;спілкувався, прямо порівнюють це&nbsp;виведення з&nbsp;виходом із Зеніту в&nbsp;Авдіївці. Якщо пам’ятаєте, взимку цього року з&nbsp;майже повного оточення, майже без жодної підтримки, наші сили мусили виходити, і частина військових не&nbsp;змогла це&nbsp;зробити.&nbsp;Частина тих, з&nbsp;ким я&nbsp;спілкувався з&nbsp;72-ї бригади, де&nbsp;я&nbsp;маю дуже багато близьких знайомих, кажуть, що&nbsp;зараз вони в&nbsp;схожій ситуації, тому що єдина дорога, якою вони можуть потрапити в місто або з міста, зараз повністю під вогневим контролем противника і пересування по ній вкрай складне.&nbsp;На&nbsp;цей момент, з&nbsp;того, що відомо мені, сили виводяться тими методами, які лишились [з попередніх подібних операцій]. Зазвичай вихід&nbsp;- це&nbsp;по кілька невеликих груп, які просто виходять через поле, виносячи з&nbsp;собою поранених і те, що&nbsp;можна зі зброї.</div><div><strong><em>-&nbsp;А&nbsp;чому так сталося? Ви&nbsp;пишете в&nbsp;своїй статті про те, що&nbsp;можна було ще&nbsp;на&nbsp;початку вересня припускати, що&nbsp;долю Вугледара вирішено, коли єдина дорога до міста опинилася у&nbsp;досяжності російських FPV-дронів. Чому не&nbsp;готувався вихід наших військових з&nbsp;цього міста?</em></strong></div><div>-&nbsp;Я&nbsp;думаю, що&nbsp;логіка приблизно така, яка була в&nbsp;Бахмуті, який тримали до&nbsp;останнього, як&nbsp;в&nbsp;Авдіївці, яку до&nbsp;останнього також намагалися тримати, при тому, що&nbsp;перспектив вже не&nbsp;було. Те&nbsp;ж з&nbsp;Зенітом в&nbsp;Авдіївці, який я&nbsp;вже згадав.&nbsp;Тобто об'єктивних причин для того, щоб говорити про це, мені здається, не&nbsp;було. Тобто про те, щоб далі триматися в місті, тому що&nbsp;основні фортифікації на&nbsp;флангах вже були захоплені.&nbsp;На&nbsp;жаль, в&nbsp;жодному випадку, коли противник різав фланги нам, якщо говорити про театр бойових дій на&nbsp;Донбасі, ми&nbsp;жодного разу не&nbsp;могли далі тримати ефективно оборону. Тобто ті споруди, які були збудовані на&nbsp;швидкоруч, завжди доволі швидко захоплювалися.&nbsp;На&nbsp;превеликий жаль. Так було ще&nbsp;починаючи з літа 2022 року, коли наступали на&nbsp;Бахмут з&nbsp;Попасни. Так було після Авдіївки, якщо пам’ятаєте, як&nbsp;швидко росіяни просувалися в бік Покровська. І так є зараз. Тому, на&nbsp;жаль, це&nbsp;просто констатація факту.</div><div><strong><em>-&nbsp;Як&nbsp;зрозуміти те, що&nbsp;сталося цими вихідними? Командира 72-ї бригади Чорних Запорожців Івана Вінника звільнили. Він обіймав цю&nbsp;посаду з літа 2022 року. Що&nbsp;сталося? Чи&nbsp;зрозуміла ця&nbsp;перестановка?</em></strong></div><div>-&nbsp;Військові, з&nbsp;яким я&nbsp;говорив, доволі неоднозначно про нього відгукуються. Дехто каже, що він справді дуже класний керівник, якщо порівняти з&nbsp;тими, хто в інших бригадах займає керівні посади.&nbsp;Але також є ті, хто каже іншу думку, що&nbsp;доволі погано проводилась робота з&nbsp;облаштування передових позицій, доволі повільно реагували на ті чи інші події на&nbsp;першій лінії оборони.&nbsp;Якщо говорити про причини, вони офіційно невідомі. Але якщо припустити, дивлячись на інші випадки зі звільненням командирів бригад, як&nbsp;це&nbsp;було з&nbsp;звільненням командира 80-ї бригади Еміля Ішкулова, найімовірніше, що&nbsp;ми&nbsp;можемо говорити про відмову від виконання якихось наказів вищого керівництва. Але це&nbsp;на&nbsp;мою думку, офіційної інформації ми&nbsp;на&nbsp;даний момент не&nbsp;маємо.</div><div><em><strong>-&nbsp;Яким чином наші військові, що&nbsp;боронили і боронять досі Вугледар, опинилися в цій ситуації? Які висновки ви&nbsp;зробили?</strong></em></div><div>-&nbsp;Мені говорять військові, які є моїми джерелами, що&nbsp;72-а бригада була повністю готова до&nbsp;того, щоб вести подібні бої, але дуже поганий жарт зіграла медійна роль в&nbsp;тому всьому тих людей, які не&nbsp;мали&nbsp;б брати цієї участі.&nbsp;Я&nbsp;говорю про [народну депутатку] Мар’яну Безуглу і про її пост про те, що&nbsp;у&nbsp;Вугледарі триває ротація і що&nbsp;72-а бригада виводиться. Тоді це&nbsp;було з&nbsp;такою собі панікою написано.&nbsp;Мені мої джерела сказали, що&nbsp;в&nbsp;той&nbsp;же день після виходу її посту, буквально за кілька годин, на ті позиції, де відбувалися планові ротації 72-ї бригади, пішли вдвічі, втричі більші сили ворога з більшою кількістю бронетехніки, з більшою підтримкою артилерії. Тобто буквально в&nbsp;моменті ворог зреагував на&nbsp;це і ротація була зірвана.&nbsp;Випадок, про який я&nbsp;кажу, стався під Водяним, це&nbsp;східніше Вугледара. Там були наші укріплені бетонні споруди. Це єдина лінія бетонних окопів, які були на&nbsp;тому напрямку. І вони в&nbsp;той&nbsp;же день були, на&nbsp;жаль, захоплені.&nbsp;Тому що&nbsp;нас, так би&nbsp;мовити, зловили на&nbsp;ротації, на&nbsp;жаль, росіяни. І тут справді вирішальним фактором була саме ця&nbsp;медійна складова. Тобто, якби її не&nbsp;було, то&nbsp;мені кажуть у&nbsp;72-й бригаді, що&nbsp;вони&nbsp;б точно все втримали, якби не&nbsp;сунули в&nbsp;стільки разів більше сили, знаючи, що&nbsp;в&nbsp;нас в&nbsp;цей момент ротація. На&nbsp;жаль, це&nbsp;був вирішальний фактор.</div><div><strong><em>-&nbsp;Хочу уточнити. Мар’яна Безугла, народна депутатка, яка балотувалася від партії Слуга народу, колишня заступниця голови оборонного комітету, пише у&nbsp;себе в&nbsp;соцмережах про те, що відбувається ротація 72-ї бригади в&nbsp;Вугледарі. Це&nbsp;читають наші вороги і починають більшими силами атакувати позиції, де&nbsp;ця&nbsp;чергова ротація відбувається. І через пост Безуглої ми&nbsp;маємо ситуацію, в&nbsp;якій опинилися наші захисники. Чи&nbsp;правильно я&nbsp;зрозумів?</em></strong></div><div>-&nbsp;Не&nbsp;можна сказати, що&nbsp;виключно через&nbsp;це. Тому що&nbsp;ще з&nbsp;заходу був наступ, з&nbsp;боку Пречистівки, на&nbsp;Вугледар, де&nbsp;росіяни теж просунулися.&nbsp;Але якщо говорити про Водяне, про їхній наступ зі східного боку від Вугледару, то&nbsp;ця&nbsp;подія справді була ключовою, тому що&nbsp;саме після цього були захоплені наші бетонні окопи.</div><div></div><div></div><div><strong><em>-&nbsp;Якщо говорити про інший напрямок, де&nbsp;росіянам також вдалося просунутися, що&nbsp;сталося там?</em></strong></div><div>-&nbsp;Якщо говорити про Пречистівку, тобто західний бік Вугледару, то&nbsp;там, на&nbsp;жаль, стояли не&nbsp;настільки сильні підрозділи, як&nbsp;72-а бригада. Там стояла бригада ТрО, одна з. І, на&nbsp;жаль, так склалося, що&nbsp;ця&nbsp;бригада не&nbsp;втримала свої позиції, не&nbsp;змогла чинити той опір, який був потрібен.&nbsp;Але ми&nbsp;теж маємо зауважити, що&nbsp;це&nbsp;не був черговий наступ росіян. Тобто для того, щоб просунутися з&nbsp;цього напрямку, щоб наступати на&nbsp;Вугледар із заходу і зі сходу, і змикати ці клешні, ворог перекинув дуже значні ресурси з&nbsp;покровського напрямку, з&nbsp;боку Селидового, де&nbsp;в&nbsp;той момент наступ свій припинили ненадовго, з&nbsp;боку Гродівки, Новогродівки. Тобто мені військові говорять, що&nbsp;на&nbsp;тому напрямку в&nbsp;дні найбільшого просування біля Вугледару було доволі тихо.&nbsp;Тобто ворог обирав той напрямок, на&nbsp;якому він може атакувати, може йти вперед. Вони не&nbsp;можуть одночасно наступати всюди і фокусуються на&nbsp;конкретних напрямках. В&nbsp;останні дні серпня&nbsp;- перші дні вересня була саме Пречистівка&nbsp;(на&nbsp;захід від Вугледару) і Водяне&nbsp;(на&nbsp;схід від Вугледару).</div><div><strong><em>-&nbsp;Ви, дивлячись на ці просування росіян, робите головний висновок, що&nbsp;у&nbsp;нас немає стратегічного планування. Що&nbsp;ви&nbsp;маєте на&nbsp;увазі?</em></strong></div><div>-&nbsp;Той&nbsp;же випадок, про який я&nbsp;кажу, з&nbsp;захопленням нашої бетонної лінії оборони. У&nbsp;нас було планування, яке передбачало оборону на цій лінії, на цій ділянці фронту. Тобто була побудована логістика відповідно до&nbsp;цього, була побудована ротація і так далі. Все.&nbsp;Але на&nbsp;випадок, якщо так не&nbsp;виходить, на&nbsp;випадок, якщо росіяни порушують один з&nbsp;наших планів, в&nbsp;нас немає плану&nbsp;Б.&nbsp;На&nbsp;жаль, так було в&nbsp;Авдіївці, так було в&nbsp;Гродівці, Новогродівці, Українську. Тобто ми&nbsp;маємо певне планування&nbsp;- як&nbsp;ми&nbsp;вважаємо, що піде хід бойових дій, але, на&nbsp;жаль, це&nbsp;стається далеко не&nbsp;завжди. І ворог багато в&nbsp;чому може нас перехитрити, на&nbsp;превеликий жаль. І на ці випадки у&nbsp;нас дуже часто немає якогось спланованого, серйозного рішення&nbsp;- як&nbsp;ми&nbsp;тримаємо оборону далі, як&nbsp;ми&nbsp;вибудовуємось. На&nbsp;жаль, ми&nbsp;в&nbsp;цьому слабкі. І про це&nbsp;треба відкрито говорити для того, щоб надалі це&nbsp;покращувати.</div><div></div><div></div><div><em><strong>-&nbsp;А&nbsp;як&nbsp;може тепер ворог використовувати українське місто Вугледар, яке вони вже майже захопили?</strong></em></div><div>-&nbsp;Ми&nbsp;можемо бачити, що&nbsp;водночас росіяни просуваються не тільки з півдня, а&nbsp;вони просуваються з півночі - з&nbsp;боку населених пунктів Горняк, Українськ на південь, в бік Курахового. І тут вони свій атакувальний темп зараз не&nbsp;зменшують.&nbsp;На&nbsp;жаль, при негативному сценарії ми&nbsp;можемо говорити про те, що&nbsp;ворог буде намагатися взяти в&nbsp;оточення Курахове, яке якраз знаходиться зараз посередині між двома напрямками, з&nbsp;яких атакує ворог,&nbsp;- між Вугледаром і Горняком, Українськом, Селидовим.&nbsp;І я&nbsp;думаю, що&nbsp;зараз головний намір росіян&nbsp;- це&nbsp;вийти на&nbsp;Курахове ще&nbsp;до&nbsp;настання холодів, до&nbsp;настання поганої погоди. Але у&nbsp;цьому випадку саме ці метеорологічні умови грають на&nbsp;нашу користь. Буквально за місяць буде сезон холоду, сезон дощів, навіть, можливо, раніше. І це, на&nbsp;мою думку, значно сповільнить просування ворога.&nbsp;Вони це&nbsp;розуміють, зокрема через це&nbsp;намагаються зараз взяти свій максимум і атакувати з&nbsp;тою силою, яка взагалі тільки можлива.</div><div><strong><em>-&nbsp;Тобто ми&nbsp;зараз покладаємося найбільше на&nbsp;погоду, бо&nbsp;не&nbsp;впевнені в&nbsp;тому, що&nbsp;в&nbsp;нас є якісь укріплення, фортифікації, які зможуть зупинити ворога за&nbsp;Вугледаром чи&nbsp;перед Кураховим. Чи&nbsp;я&nbsp;правильно зрозумів?</em></strong></div><div>-&nbsp;Фортифікації є, але, як&nbsp;показує досвід Вугледара, досвід взяття інших міст, тієї&nbsp;ж Гродівки, Очеретиного, просування з&nbsp;Авдіївки на&nbsp;Покровськ, фортифікації можна взяти, на&nbsp;жаль. Тобто, коли росіяни працюють величезною кількістю КАБів, величезною кількістю артилерії, купою FPV-дронів, на&nbsp;жаль, ці цілі для них досяжні, вони можуть взяти і нашу доволі укріплену лінію оборони.&nbsp;Але, коли в&nbsp;них не&nbsp;буде можливості побудувати свою логістику, коли в&nbsp;них не&nbsp;буде можливості застосовувати велику кількість гусеничної бронетехніки, яка буде грузнути в&nbsp;багні, то&nbsp;це, безумовно, зіграє свою роль.&nbsp;Ми&nbsp;можемо подивитися на&nbsp;всі інші кейси, коли росіяни проводили масштабні атаки, то&nbsp;це&nbsp;було або влітку, за&nbsp;нормальної погоди, або, як&nbsp;на&nbsp;Вугледар, це&nbsp;було взимку, але тоді буквально все було замерзле, земля була кам’яна. Тобто осінь або рання весна для цього не підходить&nbsp;- для масштабних наступів полями. І тому саме на&nbsp;це, на&nbsp;мою думку, сподівання і надія.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68584/ 2024-10-03 10:49:58 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68583/ Освітній процес в Україні має проходити українською мовою, за винятком уроків іноземної мови або національних меншин. Перерва - це також частина освітнього процесу у школах. <div><div>Про це повідомляє&nbsp;РБК-Україна&nbsp;з посиланням на<a href=&quot;https://web.facebook.com/NataliyaPipaOfficialPage/posts/pfbid0qs12BDm6cBJTtujSv1UAiR5d7t4ZTEPeQUjBNvMBZEnTtDJuj1QhyWEEDogVkQz7l&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;noopener&quot;>&nbsp;народну депутатку України Наталію Піпу.</a></div></div><div><div>Вона нагадала, що уряд зобовʼязав усі школи із 2021 надавати освітні послуги українською мовою, але, як зазначає депутатка, проблема полягає в тому, що після уроку діти, а подекуди і вчителі - переходять на російську.</div><div>Наталія Піпа навела результати моніторингу 2023-2024 Державної служби якості освіти України та Уповноваженого із захисту державної мови, які показали, що під час уроків та перерв спілкуються між собою виключно українською мовою лише&nbsp;41%&nbsp;учнів.</div><div><em>&quot;Для того, щоб це змінити, я реєструю законопроєкт, який зобовʼязує говорити українською на перерві, шкільному подвірʼї, стадіоні та усій території школи&quot;,</em> - наголосила вона.</div><div>Депутатка також навела кілька причин, чому ці зміни та впровадження української мови не лише на уроках, але й на перервах, потрібні. Серед них:</div><div>•⁠ ⁠тиск на українськомовних дітей, конфлікти через мову і булінг;</div><div>•⁠ ⁠діти, які погано знають українську вже в першому класі мають труднощі із навчанням у школі, відстають у читанні, гірше засвоюють матеріал, а також пізніше мають гірші результати на контрольних, ЗНО/НМТ та мають гірші можливості для вступу та роботи в майбутньому.</div><div><em>&quot;Звісно, є проблема, що в деяких сімʼях батьки з дітьми говорять російською. Таких батьків я закликаю спілкуватися із дітьми українською, переходити і власним прикладом, адже це полегшить у майбутньому навчання у школі, складання іспитів та підвищить шанси на успіх дитини при складанні НМТ&quot;, -</em> порадила депутатка.</div><div>Вона додала, що наразі важливо збільшувати кількість середовищ, в яких дитина буде спілкуватись українською. За її словами, використання української не має обмежуватися лише 45 хвилинами уроку.</div><div><em>&quot;Ми маємо позбутися цього умовного правила в головах у освітян, учнів та батьків &quot;пролунав дзвінок - можна будь-якою мовою&quot; (і ми розуміємо, що ця будь-яка - чомусь російська). Має бути сформоване нове правило: &quot;суспільні і публічні місця - державною мовою&quot;, </em>- заявила вона.</div><div>Депутатка пояснила, що поданий законопроєкт вводить до Закону &quot;Про освіту&quot; поняття &quot;українськомовного середовища&quot; та зобовʼязує засновників, керівників, працівників закладів освіти створювати та підтримувати українськомовне середовище.</div><div>Також вона пояснила що це означає для вчителів та батьків. Для перших це - не переходити на російську на перервах, у їдальні, у приватному спілкуванні на території школи, оскільки вони все ще на робочому місці. Окрім цього, вчителі та директори можуть проводити просвітницькі заходи, закликати учнів спілкуватися українською і робити зауваження, коли чують російську у дітей.</div><div>Для батьків зміни означатимуть те, що вони мають залучатися до створення та підтримання в закладі освіти українськомовного середовища.</div><div>За її словами, Кабмін та центральні органи виконавчої влади зобов’язані будуть розробити ефективну систему вимірювання мовленнєвих компетенцій дітей.</div><div><em>&quot;Я сподіваюся на підтримку як батьків, так і освітян - ми маємо обʼєднатися заради наших дітей. Законопроєкт у процесі реєстрації. Усі деталі будуть пізніше, як тільки документ буде опубліковано на сайті Верховної Ради&quot;, </em>- додала вона.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68583/ 2024-10-03 10:00:10 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68582/ Україна переходить на стандарти Євросоюзу для боротьби із фальсифікатом та забезпечення громадян якісними лікарськими препаратами. <div>Зокрема, як&nbsp;<a href=&quot;https://t.me/mozofficial&quot; target=&quot;_blank&quot; rel=&quot;nofollow noopener&quot;>&nbsp;зазначили</a>&nbsp;&nbsp;у Міністерстві охорони здоров'я, прийнято рішення про створення та функціонування національної системи верифікації ліків з 2D-кодуванням.<em> <br>&quot;Воно зобов'язує виробників наносити засоби безпеки на упаковку лікарського засобу&quot;</em>, - йдеться у повідомленні МОЗ.</div><div>У Міністерстві пояснили, як це працюватиме. <br><em>&quot;Виробники будуть зобов'язані маркувати упаковку ліків кодом з унікальним ідентифікатором. Перед наданням споживачеві лікарські засоби перевірятимуть на справжність - воно встановлюватиметься системою наскрізної перевірки з перевіркою на рівні дистриб'юторів&quot;, -</em> деталізували в МОЗ.</div><div>Далі в аптеках лікарський засіб скануватимуть та перевірятимуть, чи відповідає інформація на унікальному верифікаторі тієї, яка внесена виробником до централізованого сховища даних. Якщо дані збігатимуться, то код на упаковці деактивуватиметься і лікарський засіб продадуть пацієнту.</div><div><em>&quot;Якщо інформація не співпадатиме - система видасть попередження і визначить це як надзвичайний випадок. Тоді такі ліки не будуть видавати споживачеві, а їх перевіркою займуться компетентні органи&quot;, -</em> додали в МОЗ.</div><div>У відомстві зазначили, що добровільно маркувати упаковку ліків кодом із унікальним ідентифікатором можна буде розпочати з 1 січня 2026 року, обов'язково – з 1 січня 2028 року.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Здоров'я http://izmail.es/article/68582/ 2024-10-03 09:13:20 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68581/ 1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць. Це день, коли ми віддаємо шану тим, хто боронить нашу свободу та землю. За роки повномасштабної війни hromadske зібрало десятки історій, кожна з яких - про мужність, самопожертву та непохитну силу духу. <div><p>Журналісти&nbsp;hromadske створили підбірку матеріалів, які розповідають про героїв: від парамедиків до пілотів F-16, від фермерів і суддів. Це історії, що надихають і змушують замислитися над тим, якою ціною Україні дається свобода.<img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/7c/p3zga7-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/9/7c/s26ekv-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/9/7c/2gwjyg-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/9/7c/7ltrxi-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/9/7c/lxc33l-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/7c/p3zga7-a89910b3e98da13491156b2f87ffe7c9.jpg&quot; alt=&quot;Боєць Том з дружиною Альоною&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Боєць &quot;Том&quot; з дружиною Альоною<br></em>До війни боєць &quot;Том&quot; був просто Сергієм. Працював на тваринницькій фермі, ростив дітей і любив свою Альону. Але війна змінила звичний рух життя, і він став прикордонником. <br>Його окоп під Кліщіївкою на Донеччині спорудили ще у 2014-му. Глибока яма, залізобетонна плита перекриття. Ліворуч до найближчих українських позицій - 300 метрів, праворуч - метрів 200. Одного дня росіяни пройшли повз &quot;Тома&quot; і зайняли сусідній порожній окоп - за 20 метрів від нього. Наступні кілька діб військовий згадував як найжахливіші у своєму житті.<br><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/69/s7mlld-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/9/69/bhwckn-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/9/69/quc75b-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/9/69/siodu6-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/9/69/p4usgt-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/69/s7mlld-2792d8157e3862f6eb5fe21429377699.jpg&quot; alt=&quot;Марта і Сергій — подружжя, що воює&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Марта і Сергій - подружжя, що воює<br></em><em>«Кожен чоловік і кожна жінка мають відчути, якою ціною нам це дається. Фрази про економічний фронт не працюють»</em>, - казав військовослужбовець 130 батальйону ТрО Сергій.<br>Він та його дружина Марта 24 лютого доєдналися до Сил оборони, щоб захистити своїх синів-близнюків. Під час розмови жінка казала, що її найулюбленіший звук - гудок машини, який означав, що її чоловік повернувся із завдання, і тепер вони можуть побути вдвох. Більше вона його не почує.<br>Сергій загинув 29 липня цього року.<br><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/96/jcl774-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/9/96/hmzkoc-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/9/96/onahil-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/9/96/adfnat-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/9/96/wxxtj5-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/96/jcl774-d98bd6f9ffd206f36b288364330fa969.jpg&quot; alt=&quot;Євгенія Кім, волонтерка та парамедикиня&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Євгенія Кім, волонтерка та парамедикиня<br></em>Її мама чекала путіна, а вона в той самий час вивозила людей з-під обстрілів. У минулому Євгенія Кім писала ікони й навіть побудувала на цьому бізнес. Та війна змінила її життя - жінка стала волонтеркою й парамедикинею. <br>У Євгенії 6 дітей, п’ятеро з яких - прийомні. На фронті 80% її родини. Причому чоловік із братом повернулися з-за кордону.<img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/a/e3/yl7tue-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/a/e3/cabwnn-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/a/e3/agup4e-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/a/e3/phl73l-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/a/e3/5nabhw-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/a/e3/yl7tue-fb02c370ad3b901abbad1b5981301e3a.jpg&quot; alt=&quot;Микола Рачок, який загинув у бою з «вагнерівцями»&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Микола Рачок, який загинув у бою з «вагнерівцями»<br></em><em>«З гранатомета ти маєш право вистрілити двічі, а потім треба “робити ноги”. Коля надурив росіян: лишився в окопі, зробив чотири постріли. На п'ятому його &quot;зняли&quot;»</em>, - сестра Микола Рачка Антоніна знає, як він загинув.<br>По герою, який взяв вогонь на себе, влучив танк. Під серце зайшов уламок. Це сталося у липні 2022-го, а за кілька місяців&nbsp; родина Миколи Рачка відкрила у Вінниці книгарню «Герої». Він мріяв про таку.<br>Сюди заходять письменники,&nbsp; військові, медики, волонтери - подій у просторі дуже багато. Але найцінніші - незнайомці, які приводять сюди своїх дітей за руку - і розповідають про героя. Так формується культура пам'яті.<br><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/7/13/pko6t3-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/7/13/53nq5p-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/7/13/5z6kp5-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/7/13/eemfd3-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/7/13/ygh64r-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/7/13/pko6t3-e97e50a47172c7a590f36ff5c006e137.jpg&quot; alt=&quot;Анастасія Шило&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;></p></div><div><em style=&quot;font-size:small&quot;>Анастасія Шило&nbsp;<br></em>Насті було 18, коли вона, потайки від батьків, пішла у військкомат. Каже, долучилася до Сил оборони слідом за батьком. На полігоні для Насті все було вперше. Пригадує, як тряслися руки, бо боялася стріляти, як плакала, побачивши танк. Настя опинилася на Харківському напрямку як медикиня.</div><div>Бажання турбуватися про інших у Насті з дитинства - переживає за кожного пораненого. Дозволяє курити в машині, годує з ложки, виконує всі забаганки. Просить лише про одне:&nbsp;<em>«Живи, будь ласка. Не засинай».&nbsp;<br></em><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/a8/titmh5-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/9/a8/tm47jh-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/9/a8/4wuk2y-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/9/a8/2cj2px-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/9/a8/5su5qy-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/9/a8/titmh5-fa3e77062183776f36be80832d3e8a89.jpg&quot; alt=&quot;Володимир Гудім у військовому шпиталі&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Володимир Гудім у військовому шпиталі<br></em><em>«Перекусив консервою, яку не доїли миші. Води нуль. А так, поки тримаємось. Живий-здоровий»</em>, - писав Володимир Гудім у своєму щоденнику.</div><div>У кінці жовтня 2023-го на околицях Кліщіївки росіяни пішли в наступ. З боку української армії були втрати. Володимир Гудім - солдат із позивним &quot;Тихон&quot; - залишився там сам.&nbsp;</div><div>Без їжі, води та звʼязку, поранений і з обмороженими кінцівками військовий дивом вижив. У ворожому тилу він провів 46 днів.<img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/5/92/ehadvs-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/5/92/kmcejr-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/5/92/bj5hxf-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/5/92/dcowdn-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/5/92/6ibb5n-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/5/92/ehadvs-87ad99f04dc817fe349b98cb64a3f925.jpg&quot; alt=&quot;Боєць батальйону ударних БпАК «Ахіллес», на позивний Халк&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Боєць батальйону ударних БпАК «Ахіллес», на позивний &quot;Халк&quot;</em><cite></cite></div><div>Володимир з позивним &quot;Халк&quot; - боєць батальйону ударних БпАК «Ахіллес». У жовтні 2022 року вибухом міни йому відірвало стопу правої ноги. Далі - протезування і статус «обмежено придатного» від ВЛК. Та це не завадило йому повернутися в рідний підрозділ.</div><div><em>«Людина з протезом може виконувати іноді більше функцій, ніж хтось на своїх двох, було б бажання і сила волі»</em>, - сказав військовий у розмові з Майєю Орел.<br><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/b/45/eyrhng-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/b/45/ui3yus-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/b/45/ek3evj-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/b/45/vsw7j3-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/b/45/zzd537-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/b/45/eyrhng-1e3c73b43b656aa9092f6030bef3b45b.jpg&quot; alt=&quot;Підпільник, який прожив в окупації майже 8 років&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Підпільник, який прожив в окупації майже 8 років&nbsp;</em><cite></cite></div><div>Він «умирав» щоразу, коли бойовики брали до рук його телефон: а раптом не видалив якісь відзняті раніше об’єкти та «бандерівські» картинки?</div><div>Артем - підпільник, який 8 років прожив в окупації. Своє обличчя він відкрив лише в лютому 2023-го.&nbsp;</div><div>Йому було 17, коли Кадіївку на Луганщині, тодішній Стаханов, окупувала росія. Чим займається син, не знали навіть батьки. Хлопець не довіряв жодній людині. Навіть не дозволяв собі закохатися.</div><div><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/6/6a/tbwkc7-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/6/6a/3hmoti-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/6/6a/f4sg3y-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/6/6a/g5jykb-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/6/6a/qsp6i4-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/6/6a/tbwkc7-f82967059c715d929a4ddd4f6186f6a6.jpg&quot; alt=&quot;Фото загиблого українського льотчика Олексія Меся, на позивний Мунфіш&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Фото загиблого українського льотчика Олексія Меся, на позивний &quot;Мунфіш&quot;</em><cite></cite></div><div>25 серпня Лілія Авер’янова отримала від Олексія повідомлення зі співчуттями. Того дня рік тому загинув її син, &quot;Джус&quot;. З Льошею вони були найкращі друзі. Хто знав, що це повідомлення буде останнім. А наступний день стане вже його власним днем загибелі.</div><div>30-річний Олексій Месь на позивний &quot;Мунфіш&quot; разом із &quot;Джусом&quot; - Андрієм Пільщиковим - зробили все і більше, аби Україна побачила F-16. Месь був командиром ескадрильї українських МіГ-29, а після цього осідлав і омріяний винищувач.</div><div>26 серпня - в день, коли західні винищувачі вже були на захисті українського неба - Олексій загинув. На рахунку в його останньому вильоті — 3 крилаті ракети й 1 БпЛА.<br><img sizes=&quot;(min-width: 1000px) 889px, (min-width: 780px) 736px, (min-width: 480px) 448px, (min-width: 420px) 343px, calc(75vw + 43px)&quot; srcset=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/b/22/dpn6hj-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg 889w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/736x/b/22/3yud45-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg 736w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/448x/b/22/i37j4q-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg 448w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/343x/b/22/ekutin-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg 343w, https://hromadske.ua/static/content/thumbs/243x/b/22/olyje7-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg 243w&quot; src=&quot;https://hromadske.ua/static/content/thumbs/889x/b/22/dpn6hj-ed1cae9ea913cf47cb2a4f7d4b31522b.jpg&quot; alt=&quot;Іван Міщенко&quot; loading=&quot;lazy&quot; decoding=&quot;async&quot; width=&quot;889&quot; height=&quot;500&quot; style=&quot;border:0px #000000;width:600px;height:337px;vertical-align:baseline&quot;><br><em style=&quot;font-size:small&quot;>Іван Міщенко&nbsp;<br></em>Іван Міщенко -&nbsp;суддя Верховного Суду і керівник інстанції, яка добирає членів&nbsp;ВККС. До 2022-го з ним насмілювався говорити не кожен службовець, а потім він став своїм серед хлопців в окопах, де й матюкнути можуть.&nbsp;</div><div>У війську випускник КНУ, що знає тонкощі етикету бенкетів, вечеряє риб’ячим хвостиком з окрайцем чорного хліба, а побратими беруть у нього юридичні консультації.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Війна в Україні http://izmail.es/article/68581/ 2024-10-03 08:24:41 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68573/ В Україні хочуть змінити принцип розрахунку пенсій. Планується зараховувати бали за кількість років страхового стажу та розмір зарплати. <div>Про це заявила міністр соціальної політики Оксана Жолнович&nbsp;під час презентації “Соціального порталу”.</div><div><em>“У рамках пенсійної реформи ми хочемо зробити такі зміни, які би показували дуже простий механізм обрахунку і виплати пенсій”</em>, – сказала вона.</div><div>За її словами, важливими є кількість років, які людина працювала, та кількість внесків в страхову систему. Тому це має бути основою, як ця пенсія розраховується.</div><div><em>“І ми ці два критерії закладаємо в бали, які будуть сумуватися за кожен місяць. І кожна людина при виході на пенсію матиме сукупність балів, що переведеться у відсоток до середньої заробітної плати по Україні”, </em>– повідомила міністр.</div><div>Жолнович відзначила, що це “найбільш релевантна категорія, яка показує реальність грошових коштів. Те, що ми всі як українців в рамках середньої зарплати, заробляємо, це та сума, по якій ми в конкретному році живемо”.</div><div><em>“І тому це буде найбільш справедливий формат і накопичення наших солідарних пенсійних внесків”,</em> – сказала вона.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Суспільство, релігія http://izmail.es/article/68573/ 2024-10-02 23:48:36 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68574/ За оцінками World Vision, за останні 2,5 роки було зруйновано 400 навчальних закладів в Україні, а 3500 – пошкоджено. Майже мільйон дітей змушені були покинути школу через війну. <div>12-річна Поліна Шеленг прокидається, йде до школи, повертається додому, грає на вулиці з друзями та робить домашнє завдання. Восьмикласниця живе у Коростишеві, неподалік Києва і їй пощастило навчатись офлайн під час війни. Про це йдеться у спецрепортажі австралійського видання&nbsp;<a href=&quot;https://www.abc.net.au/news/2024-09-19/inside-the-ukrainian-classrooms-under-constant-fear-of-bombing/104366686&quot;>ABC</a>.<br><em>«На початку пандемії коронавірусу ми, звичайно, вчилися онлайн, але потім почалося повномасштабне вторгнення. У нас були онлайн-заняття та офлайн-заняття. Я вибрала офлайн-заняття, бо це краще для мене. Мені набагато зручніше таким чином здобувати знання і я краще навчаюсь», –</em> зазначає Поліна.</div><div><em><strong>Школи змінюються на тлі руйнувань</strong></em></div><div>За оцінками World Vision, за останні 2,5 роки було зруйновано 400 навчальних закладів в Україні, а 3500 – пошкоджено. Майже мільйон дітей змушені були покинути школу через війну.<br><em>«Коли я вперше почула сирену повітряної тривоги, то дуже злякалася і подумала: що це таке. Але коли дізналися, що це повітряна тривога, то спустилась в укриття. Тепер я набагато спокійніше ставлюся до цього сигналу, оскільки звикла»</em>, – наголошує Поліна.</div><div>Олена Кириченко – вчителька хімії у школі Поліни і пандемія коронавірусу змусила її переосмислити свою роботу, і це стало у нагоді, коли почалося російське вторгнення.<br><em>«Коли нам знову потрібно було вийти в онлайн, ми зібрали усі ресурси, використовували платформи та реорганізували дітей»,</em> – розповідає Олена.</div><div>Проте не усім школам пощастило повернутися до очних занять.</div><div><em><strong>Жодних бомбосховищ, жодних очних занять</strong></em></div><div>Ольга Кобилєва – вчителька англійської мови, яка працює виключно онлайн, бо в її школі у Харкові немає укриття.<br><em>«Ми не можемо просити [наших учнів] приходити сюди, до нашої школи, тому що це – небезпечно», </em>– зауважує вона.</div><div>Школа розробила план переобладнання підвалу у бомбосховище на чотири класи.</div><div>Ольга навіть розробила економічне обґрунтування для реконструкції та підрахувала, що на це потрібно близько 18&nbsp;000 доларів. Але школі не вдалося зібрати гроші.</div><div>Для вчителів в Україні останні два роки війни різко збільшили навантаження, включивши підтримку психічного здоров’я учнів.<br><em>«Я думаю, кожна людина в Україні, особливо у Харкові, має свою індивідуальну історію, яка впливає на її почуття, але ми – сильні і справді готові так виживати. Щоранку я пишу повідомлення своїм учням: доброго ранку, як у вас справи сьогодні? Чи готові ви піти на уроки? Як ви почуваєтеся? І у відповідь я отримую багато фотографій, які свідчать про те, що все гаразд», </em>– зазначає Ольга Кобилєва.</div><div><em><strong>Укриття для дітей</strong></em></div><div>Save Ukraine – це найбільша неурядова організація в Україні, яка займається підтримкою сімей військових та освіти серед дітей.</div><div>Ольга Філіна – менеджерка 16 денних центрів Save Ukraine по всій країні, які були побудовані як безпечний простір для дітей, щоб навчатися та отримувати психологічну підтримку.</div><div>Понад 20 психологів працюють у денних центрах Save Ukraine та надають підтримку дітям за допомогою очних та онлайн-консультацій.</div><div>Також є підтримка для дорослих. Програма настільки затребувана, що відкрились ще чотири денні центри.<br><em>«Кожен тиждень наші центри відвідують понад 400 дітей. Загалом, ми допомогли понад 8000 дітей та 3000 дорослих із сімей цих дітей. Денні центри також надають деяку підтримку учням із неблагополучних соціально-економічних регіонів, які не мають доступу до ноутбуків для онлайн-навчання», </em>– повідомляє Ольга Філіна.</div><div>Батьки часто залишають дітей з обмеженими можливостями вдома, оскільки доступ до бомбосховищ може бути ускладнений, але ці центри дозволяють повернутися до очного навчання.</div><div>Однак Save Ukraine стурбовані тим, що прогалини у системі освіти в Україні можуть незабаром посилитись і стосуватись багатьох дітей напередодні зими.<br><em>«росіяни постійно атакують нашу енергетичну систему. Експерти кажуть, що взимку ми матимемо перебої з електрикою близько 12-18 годин на день.. Це означає, що діти, яким доводиться вчитися у вечірній час, не матимуть нормальної можливості займатися через відсутність світла», –</em> резюмує Філіна.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div> Діти, молодь, освіта http://izmail.es/article/68574/ 2024-10-02 22:19:09 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68575/ Про помилки Зеленського, корупцію та ситуацію всередині України розповів Анатолій Крим <div><div>Нещодавно хтось написав у&nbsp;«Фейсбуці», що&nbsp;війна не&nbsp;ставить суспільству і&nbsp;владі нові питання,&nbsp;- вона загострює ті, що є. Коли ми&nbsp;домовлялися про інтерв'ю з&nbsp;письменником, сценаристом і&nbsp;драматургом Анатолієм Ісааковичем Кримом, чиї книги перекладені десятками мов, а п'єси йдуть на&nbsp;підмостках театрів багатьох країн, він попередив, що&nbsp;буде різким в&nbsp;оцінках того, що&nbsp;відбувається всередині країни. На&nbsp;жаль, таких інтелектуалів, як&nbsp;Крим, наша влада вважає за&nbsp;краще не&nbsp;чути. Та&nbsp;й&nbsp;ми теж, чого вже там…</div></div><div><em><strong>- Анатолію Ісааковичу, війна стала для нас буденністю. Ми&nbsp;пройшли кілька стадій трансформації. Від неприйняття цього жаху до&nbsp;апатії та&nbsp;невіри, що&nbsp;колись настане нормальне життя. Навколо стільки горя, стільки зламаних доль. При цьому суспільство розділене&nbsp;- одні воюють, інші живуть у&nbsp;прифронтових регіонах, треті&nbsp;- в&nbsp;окупації, четверті в&nbsp;умовному тилу або за&nbsp;межами України. І&nbsp;далеко не&nbsp;завжди ці&nbsp;категорії розуміють одна одну.</strong></em></div><div>- Звісно, війна розділила суспільство ментально, політично, ідеологічно. Причому безкомпромісно. За&nbsp;будь-якою темою&nbsp;- від політики до&nbsp;мови йдуть запеклі баталії.</div><div>Ми&nbsp;вистояли перший найважчий етап і&nbsp;не&nbsp;зламалися лише тому, що&nbsp;пасіонарна частина суспільства, не&nbsp;чекаючи жодних закликів, взяла до&nbsp;рук зброю та&nbsp;зупинила окупантів. Ось тут росія прорахувалася.</div><div>У&nbsp;нас раніше був сумний досвід 2014 року. Однак із&nbsp;безвільної здачі Криму та&nbsp;Донбасу ніхто не&nbsp;зробив висновків. Тому трапився 2022 рік. А&nbsp;взагалі я&nbsp;вважаю, що&nbsp;ми&nbsp;пожинаємо плоди того, що&nbsp;тридцять три роки будували не&nbsp;ту&nbsp;країну, обравши першим президентом спритно&nbsp;замаскованого партократа. А&nbsp;через тридцять років, коли, здавалося&nbsp;б, настав час зробити різкий поворот, Зеленський зробив помилку на&nbsp;другий&nbsp;же день після інавгурації. Коли він на&nbsp;стадіоні сказав Порошенку «я&nbsp;ваш вирок», він мав негайно розслідувати діяльність усіх президентів України, організувати справжнє розслідування резонансних справ. Наприклад, Іловайська трагедія. Що&nbsp;там сталося? За&nbsp;що&nbsp;загинули люди, яким гарантували безпечний вихід? Хто вів переговори і&nbsp;з&nbsp;ким? Ніхто нам не&nbsp;відповів. А&nbsp;що&nbsp;сталося у&nbsp;Криму? Сьогодні кажуть, що&nbsp;один батальйон міг розігнати парламент автономії та&nbsp;привезти у&nbsp;вагонах кримських депутатів до&nbsp;Києва, відкрити справу про державну зраду. Я&nbsp;впевнений, що&nbsp;путін триста разів подумав би, перш ніж нападати.</div><div>А&nbsp;в&nbsp;результаті він вирішив, що&nbsp;українці слабаки. Він обожнює великі лекції з&nbsp;історії&nbsp;- від Ярослава Мудрого до&nbsp;Ганді. Дика суміш невігластва. Нас, Україну, у&nbsp;військовому значенні ніхто не&nbsp;перемагав. Він навіть не&nbsp;читав своїх письменників. Хоча&nbsp;б українофоба Солженіцина, який ненавидів Україну, але вимушено видавив крізь зуби, що&nbsp;в&nbsp;таборах найнезламнішими та&nbsp;самими ідейними були якраз бандерівці.</div><div>П'ять років тому до&nbsp;парламенту зайшла група людей (у&nbsp;нас немає політичних партій, і&nbsp;з&nbsp;цим настав час змиритися), і&nbsp;особисто у&nbsp;мене виникло збентеження. Навіть перший склад Ради, де&nbsp;засідали комуністи, був професійнішим і&nbsp;чеснішим. Коли я&nbsp;дивлюся на&nbsp;сьогоднішній, вибачте за&nbsp;вираз, непотріб, який сидить у&nbsp;Верховній Раді, мені страшно. Припустимо, зглянеться над нами Провидіння, подохне путін і&nbsp;розсиплеться росія. І&nbsp;що&nbsp;ми завтра будуватимемо?<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>&quot;Зеленський зробив помилку на другий же день після інавгурації. Коли він на стадіоні сказав Порошенку «я ваш вирок», він мав негайно розслідувати діяльність усіх президентів України, організувати справжнє розслідування резонансних справ&quot;, - вважає Анатолій Крим</span></em></div><div><strong><em>- У&nbsp;вас є&nbsp;відповідь на&nbsp;це&nbsp;запитання?</em></strong></div><div>- Спочатку слід зрозуміти, куди ми&nbsp;прийшли за&nbsp;тридцять три роки, чесно сказати, що&nbsp;в&nbsp;Україні неможлива жодна парламентсько-президентська республіка, це&nbsp;неприродно історії, а&nbsp;потім діяти, як&nbsp;Ізраїль&nbsp;- усупереч усьому, і&nbsp;в&nbsp;оточенні ворогів будувати сильну демократичну державу з&nbsp;найсильнішою армією.</div><div>Я&nbsp;був там багато разів. Те, що&nbsp;діється на&nbsp;політичній мапі Ізраїлю, схоже на&nbsp;божевільню. Але! На&nbsp;другий день після державотворення ізраїльтяни зрозуміли, що&nbsp;треба сподіватися лише на&nbsp;себе. Як&nbsp;і&nbsp;під час Голокосту, їм&nbsp;за&nbsp;чотири роки теж ніхто не&nbsp;прийшов на&nbsp;допомогу. За&nbsp;тридцять років вони створили з&nbsp;нічого військову промисловість. Вони не&nbsp;питають американців, чи&nbsp;можна їм&nbsp;бити по&nbsp;терористах Гази чи&nbsp;Хезболли, хоча на&nbsp;них здійснюють величезний тиск.</div><div>Тепер вони мають все. Голда Меїр сказала чудову фразу: «По-перше, у&nbsp;нас ядерної зброї немає, а&nbsp;по-друге, якщо буде потрібно, то&nbsp;ми&nbsp;її застосуємо».</div><div><strong><em>- На&nbsp;жаль, лідерів такого масштабу немає у&nbsp;сучасній Україні.</em></strong></div><div>- Що&nbsp;заважало нам, хто мав на&nbsp;старті Незалежності промисловість, яка випускала Ан-24, «Антей», «Мрію», ракети СС-20, які тримали у&nbsp;страху всю Америку, створити потужні Збройні Сили? Звичайно, Кравчука вже не&nbsp;спитаєш, але так підмиває крикнути: «Ау, Леоніде Макаровичу, так що&nbsp;сталося?»</div><div>Західний істеблішмент сьогодні нагадує переляканого швейцара у&nbsp;ресторані, до&nbsp;якого увірвалися хулігани. Заходу і&nbsp;2014-го, і&nbsp;2022-го треба було вводити ембарго на&nbsp;енергоносії, побудувати залізну завісу із&nbsp;санкцій. А&nbsp;натомість Chanel закрила магазини в&nbsp;росії, плюс ще&nbsp;кілька брендів для багатих. Жахливе лицемірство.</div><div>Сьогодні ми&nbsp;заручники. Мене часто запитують: «Як&nbsp;ти&nbsp;вважаєш, треба йти на&nbsp;переговори чи&nbsp;боротися до&nbsp;кінця?» Дати однозначну відповідь на&nbsp;питання, чим закінчиться війна, можуть лише дилетанти або ідіоти. Путіну начхати на&nbsp;втрати, він може послати й п'ять, і&nbsp;десять&nbsp;мільйонів чоловіків на&nbsp;фронт, він воюватиме до&nbsp;посиніння, до&nbsp;самої смерті. А&nbsp;нам, немов знущаючись, дають мінімальні обсяги застарілого озброєння, причому із&nbsp;запізненням на&nbsp;пів року, нам не&nbsp;дозволяють бити вглиб території ворога, нам зв'язують руки. Дали смішну кількість літаків і&nbsp;ППО. І&nbsp;як&nbsp;тут можна заявити, що&nbsp;ми&nbsp;вийдемо на&nbsp;кордони 1991 року? Слова Байдена про те, що&nbsp;треба «перевернути землю і&nbsp;небеса» для допомоги Україні я&nbsp;вважаю знущанням. Вибачте, але ясніша картина настане після 5 листопада, тобто після виборів в&nbsp;Америці. А&nbsp;якщо ні&nbsp;- так ні.</div><div>Найімовірнішим мені здається тимчасове припинення вогню на п'ять-десять років на&nbsp;справжній лінії зіткнення.</div><div>Коли з'явилася книжка академіка Володимира Горбуліна «Як&nbsp;перемогти Росію у&nbsp;війні майбутнього», я&nbsp;не&nbsp;впевнений, що&nbsp;вона стала посібником для вивчення й&nbsp;аналізу серед політиків і&nbsp;дипломатів. А&nbsp;шкода. Багатьох помилок вдалося&nbsp;б уникнути, запобігти їм.</div><div><strong><em>—&nbsp;Боюся, що&nbsp;на&nbsp;Банковій Горбуліна не&nbsp;читають і&nbsp;не&nbsp;чують.</em></strong></div><div>- Не&nbsp;знаю, чим вони там були зайняті, але думаю, що&nbsp;для них це&nbsp;дуже складна література. А&nbsp;він усе правильно сказав. Так, Україна програє в&nbsp;цифрах, у&nbsp;лобових порівняннях. Але перед нами є&nbsp;біблійна історія Давида і&nbsp;Голіафа, є&nbsp;приклад Ізраїлю. Потрібна мобілізація ідей, потрібні креслення передової країни, яку ми&nbsp;хочемо побудувати.</div><div>Чим ми&nbsp;повинні бути зайняті сьогодні в&nbsp;гуманітарній сфері? Відновленням історії з&nbsp;її&nbsp;часом трагічними і&nbsp;не&nbsp;завжди приємними моментами. Тобто будувати своє, повернути в&nbsp;ужиток забутих геніїв. А&nbsp;замість цього ми&nbsp;оголосили війну Булгакову і&nbsp;Пушкіну, наївно вважаючи, що&nbsp;варто знести всі пам'ятники письменникам і&nbsp;росія завалиться. Не&nbsp;завалиться. Вона побудована на&nbsp;іншому замісі, де&nbsp;абсолютно бездарному і&nbsp;войовничому народу подарували велику літературу, щоб народ цей перевиховати, відмити і&nbsp;окультурити. Експеримент закінчився нічим. Ніякі Чехови, Достоєвські та&nbsp;Пушкіни не&nbsp;допомогли. А&nbsp;я&nbsp;взяв би, зібрав цитати&nbsp;- що&nbsp;говорили російські письменники про свій народ, і&nbsp;видав книжку, причому російською та&nbsp;українською. Таких прокльонів і&nbsp;образ на&nbsp;адресу російської людини ви&nbsp;навіть по&nbsp;українському телебаченню сьогодні не&nbsp;почуєте. Немає жодного визнаного у&nbsp;світі російського письменника, який не&nbsp;розплювався&nbsp;б із&nbsp;росією, починаючи з&nbsp;Толстого, якого попи піддали анафемі, і&nbsp;закінчуючи тим&nbsp;же Достоєвським.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>Анатолій Крим про росіян: &quot;Абсолютно бездарному та войовничому народу була подарована велика література, щоб народ цей перевиховати, відмити та окультурити. Експеримент закінчився нічим. Жодні Чехови, Достоєвські та Пушкіни не допомогли&quot;</span></em></div><div>А&nbsp;ці&nbsp;суперечки з&nbsp;приводу київської консерваторії імені Чайковського? Який написав опери «Черевички» і&nbsp;«Мазепа». Я&nbsp;розумію принцип позбавлення від радянської спадщини. Навіщо мені площа Льва Толстого, який жодного разу не&nbsp;був у&nbsp;Києві і&nbsp;не&nbsp;писав романів про Україну? Але оголошувати Чайковського і&nbsp;Булгакова бездарними,&nbsp;- як&nbsp;то&nbsp;кажуть, себе не&nbsp;поважати і&nbsp;виставляти Україну посміховиськом. (А&nbsp;як&nbsp;же, всі ці&nbsp;дурниці здійснюються «від імені та&nbsp;за&nbsp;дорученням держави»). Але чому&nbsp;б не&nbsp;присвоїти київській консерваторії ім'я Максима Березовського? 1986 року вийшла моя книжка «Чакона» про музику і&nbsp;музикантів. Я&nbsp;розповів там про долю композитора Максима Березовського (народився 1745 року, помер 1777-го). Навіть була ідея зняти фільм, бо&nbsp;надто вже ця&nbsp;історія кінематографічна.</div><div>Музикознавці знають ім'я Березовського як&nbsp;випускника Болонської академії, який був ушанований золотої медалі разом із&nbsp;Моцартом.</div><div>Березовський&nbsp;- той рідкісний випадок, коли людина вважала і&nbsp;відчувала себе українцем. Він був фанатом української музики, він був найзнаменитішим композитором в&nbsp;Італії, побудував там прекрасну кар'єру. Але варто було Потьомкіну пообіцяти побудувати на&nbsp;батьківщині Березовського консерваторію, як&nbsp;він кинув усе і&nbsp;повернувся на&nbsp;батьківщину. На&nbsp;троні сиділа Катерина II&nbsp;- путін у&nbsp;спідниці, яка ненавиділа і&nbsp;знищувала все українське. Березовський був обманутий і&nbsp;розтоптаний. Зрештою, спився і&nbsp;закінчив життя самогубством.</div><div>Тепер триває дискусія, чиє ім'я має носити київська консерваторія. Звичайно, можна силою нав'язати будь-яке ім'я. Хлопці, а&nbsp;може, ви&nbsp;зберете гроші, пошлете в&nbsp;Італію фахівців, викупите рукописи Березовського і&nbsp;відновите його спадщину? Десь&nbsp;же є&nbsp;все, що&nbsp;він писав. Але нікого це&nbsp;не&nbsp;цікавить. Ось бігати і&nbsp;мазати фарбою пам'ятник Булгакову заняття для справжніх «патріотів». Що&nbsp;ви&nbsp;хочете цим довести цивілізованому світу?</div><div>Колеги мене не&nbsp;люблять за&nbsp;те, що&nbsp;я&nbsp;часто повторюю фразу: «Письменник починається на&nbsp;другий день після своєї смерті». Якщо після відходу у&nbsp;засвіти продовжують його читати й&nbsp;публікувати, тоді він і&nbsp;залишається в&nbsp;літературі. Від багатьох класиків української літератури залишаться в&nbsp;кращому разі «щоденники», як&nbsp;це&nbsp;відбувається з&nbsp;Олесем Гончаром. Життя довело, що&nbsp;багато романів лауреата Ленінської та&nbsp;інших премій не&nbsp;варті однієї новели Григора Тютюнника.</div><div>Залишиться Ліна Костенко, яка цуралася того, що&nbsp;називалося «літературним процесом». Геній завжди прагне втекти від літературної метушні. Прикро, що&nbsp;Україна не&nbsp;боролася за&nbsp;Нобелівську премію для поета, що&nbsp;дорівнює Лесі Українці. Для цього треба було виконати величезну роботу, перекласти її&nbsp;твори іноземними мовами.</div><div><strong><em>- До&nbsp;того&nbsp;ж творчі люди дуже заздрісні.</em></strong></div><div>- Для українських письменників це&nbsp;святе.</div><div>Розповім повчальну історію на&nbsp;іншу тему. П'ять років поспіль&nbsp;- з&nbsp;2007 року по&nbsp;2011-й&nbsp;- я&nbsp;був членом так званих міланських конференцій, куди з'їжджалися дисиденти, науковці, письменники. Потрапив я&nbsp;до&nbsp;цієї прекрасної компанії з&nbsp;протекції мого друга Віктора Єрофєєва і&nbsp;нині покійного голови спілки письменників Болгарії Миколи Пєтєва. Там можна було зустріти й&nbsp;колишнього голову ізраїльського кнесету, а&nbsp;поряд із&nbsp;ним іранського дисидента, а&nbsp;також дисидентів китайських та&nbsp;кубинських.</div><div>Там я&nbsp;познайомився із&nbsp;Нємцовим. Коли Борис Юхимович починав говорити про путіна й&nbsp;про росію, я&nbsp;слухав це&nbsp;з&nbsp;жахом. 2008 року (вже трапилася війна в&nbsp;Грузії) Нємцов попереджав, що&nbsp;«путін фашист, він нападе на&nbsp;вас і&nbsp;вашу Україну знищить». Я, грішним ділом, подумав, що&nbsp;він ненавидить путіна, тому що&nbsp;Єльцин вибрав його, а&nbsp;не&nbsp;Нємцова як&nbsp;наступника. На&nbsp;жаль, сліпі ведуть зрячих, а&nbsp;не&nbsp;навпаки.</div><div>Нємцов того року видав із&nbsp;журналістом Володимиром Міловим книгу «Лужков: підсумки»&nbsp;- про корупцію в&nbsp;москві, про те, як&nbsp;мер разом із&nbsp;дружиною розоряв москву і&nbsp;ненавидів Україну. Борис Юхимович мені запропонував: «Переклади цю&nbsp;книгу українською та&nbsp;видай. Цей покидьок каламутить воду в&nbsp;Криму, українці мають знати, з&nbsp;ким вони мають справу». Тоді Лужков витворяв у&nbsp;Севастополі все, що&nbsp;хотів. А&nbsp;наша влада боягузливо відверталася замість того, щоб оголосити Лужкова персоною нон грата. Повернувшись до&nbsp;Києва, я&nbsp;побіг інстанціями. Ніхто не&nbsp;хотів займатися цим проєктом, боязко питаючи: «Навіщо їх&nbsp;провокувати?» Причому&nbsp;ж я&nbsp;не ходив Хрещатиком, пропонуючи перехожим скинутися на&nbsp;книгу. Я&nbsp;розмовляв із&nbsp;людьми у&nbsp;владі. Тепер розводимо руками: не&nbsp;бачили, не&nbsp;зрозуміли…<br><strong><em>- У&nbsp;перші тижні великої війни українці були монолітні як&nbsp;ніколи. Ми&nbsp;пишалися цим єднанням. Навіть політики забули свої чвари. Але як&nbsp;тільки пройшов шок, все повернулося на&nbsp;круги свої. І&nbsp;ось уже немає ані тієї внутрішньої єдності, ані готовності захищати країну до&nbsp;останньої. Що&nbsp;з&nbsp;нами відбувається?</em></strong></div><div>- Відповідь лежить на&nbsp;поверхні. Знову проведу паралель з&nbsp;Ізраїлем. Там діти міністрів та&nbsp;генералів йдуть у&nbsp;бій першими. На&nbsp;початку 2000-х друг віз мене з&nbsp;Єрусалиму до&nbsp;Тель-Авіва. Побачивши солдата на&nbsp;узбіччі, зупинився і&nbsp;підвіз того, хоч довелося зробити гак. Я&nbsp;сказав потім: «Ти&nbsp;молодець». А&nbsp;він відповів: «У&nbsp;нас так все роблять. Міністр їхатиме&nbsp;- зобов'язаний підвезти солдата. Солдат для держави&nbsp;- це&nbsp;святе».</div><div>Наш народ із&nbsp;перших днів за&nbsp;власні гроші купував бронежилети, озброєння, берці. Це&nbsp;була справді народна війна. І&nbsp;Україна вистояла. Але поступово війна перейшла у&nbsp;«Фейсбук» та&nbsp;телевізор. Народ освоївся й&nbsp;притерся. Солдати проливали кров, волонтери вперто клянчили донати, а&nbsp;політичний істеблішмент почав їздити курортами та&nbsp;розважатися в&nbsp;ресторанах. «Страшно далекі вони від народу», як&nbsp;сказав вождь світового пролетаріату про декабристів. А&nbsp;наші набагато далі, скажу я.</div><div>Найболючіша тема суспільства&nbsp;- корупція. Щодня читаю в&nbsp;новинній стрічці про кричущі факти. Їх&nbsp;десятки, сотні, тисячі. Але за&nbsp;два роки не&nbsp;прочитав жодного виразного обвинувального вироку. Згоден, що&nbsp;розслідувати фінансові махінації часом неймовірно складно, потрібні фахівці. Але от&nbsp;інший приклад. У&nbsp;ніч проти 26 травня минулого року п'яний суддя Тандир влетів на&nbsp;швидкості до&nbsp;блокпоста нацгвардійців, загинув 23-річний хлопець. Є&nbsp;відеозаписи, протоколи поліції. Досі триває слідство. Розкажіть мені, які експертизи ще&nbsp;потрібні, щоби справа пішла до&nbsp;суду?</div><div>Ви&nbsp;можете уявити голову Верховного Суду Сполучених Штатів, який трапляється на&nbsp;хабарі? Це&nbsp;є&nbsp;крах американської юридичної системи, розвал Сполучених Штатів. Натомість у&nbsp;нас судова система є&nbsp;незалежною. Від закону та&nbsp;від народу. Жоден із&nbsp;суддів ніколи не&nbsp;сяде, а&nbsp;якщо сяде, то&nbsp;ненадовго&nbsp;- витягнуть. І&nbsp;виходить, що&nbsp;ті, хто має боротися із&nbsp;корупцією у&nbsp;судах, самі її&nbsp;й&nbsp;очолюють.</div><div>Ось моя велика відповідь, чому в&nbsp;народу зник запал. Звичайно, ми&nbsp;могли&nbsp;б закінчити цю&nbsp;війну, якби у&nbsp;перші два місяці отримали все, що&nbsp;нам обіцяли. Але нам одразу сказали, як у&nbsp;«Джентльменах удачі»: «Ти&nbsp;туди не&nbsp;ходи, ти&nbsp;сюди ходи». На&nbsp;нормальній людській мові це&nbsp;називається знущанням. Таке відчуття, що&nbsp;йде невідома тобі гра. Я&nbsp;розумію, Захід хоче, щоб росія надламалася, стала слабкою. Але! Не&nbsp;розпалася, не&nbsp;зникла як&nbsp;партнер на&nbsp;майбутніх переговорах. А&nbsp;ми? Де&nbsp;наше місце на&nbsp;цій мапі світу?</div><div>Люблю цитати зі&nbsp;старих фільмів. Одна цитата часом неоцінна, як&nbsp;вирок. У&nbsp;фільмі «За&nbsp;двома зайцями» є&nbsp;геніальна фраза Голохвастова: «Коли людина підніметься розумом своїм за&nbsp;хмари й&nbsp;звідти гляне вниз, на&nbsp;людей, так вони йому здадуться малесенькі-маленькі, все одно як&nbsp;миші». Дивлюся на&nbsp;Байдена, Шольца, інших лідерів&nbsp;- вони хто для нас? І&nbsp;чим ми&nbsp;зайняті? Наразі частина українських політиків вже готується до&nbsp;майбутніх виборів. Хоча які вибори під час війни? У&nbsp;Сполучених Штатах лише Рузвельта обрали на&nbsp;третій термін. Чому? Та&nbsp;тому, що&nbsp;йшла війна. А&nbsp;як&nbsp;проголосує мільйон солдатів, які на&nbsp;передовій? Їхні голоси мають бути почуті першими.</div><div>Нещодавно мер Києва Кличко помчав до&nbsp;Шольца, щоб той дозволив завдавати ударів по&nbsp;території росії. Що&nbsp;це&nbsp;як не&nbsp;заробляння іміджу перед киянами? Мовляв, ось я&nbsp;який, і&nbsp;Шольца не&nbsp;боюсь. І&nbsp;що&nbsp;ви думаєте, знайдеться безліч ідіотів, які скажуть: «Ви&nbsp;бачите? Кличко страждає за&nbsp;Україну, не&nbsp;те&nbsp;що інші!» Мені хочеться запитати шановного мера, чи&nbsp;він знає свою посадову інструкцію? Він має забезпечити нормальне життя міста. За&nbsp;десять років не&nbsp;збудовано жодної станції метро, натомість метро на&nbsp;Виноградар перетворилося на&nbsp;космічну чорну дірку, яка висмоктує невідомо в&nbsp;чию кишеню мільярди гривень! Людям про це&nbsp;треба нагадувати. Тому що&nbsp;вони завтра на&nbsp;зло Зеленському оберуть Кличка, і&nbsp;Україна всьоме (не&nbsp;вдруге, не&nbsp;втретє) знову настане на&nbsp;ті&nbsp;ж граблі. Ми&nbsp;на&nbsp;цих граблях граємо віртуозно, як&nbsp;Паганіні на&nbsp;скрипці Страдіварі.</div><div>Щодо нашої культури, освіти, мистецтва, то&nbsp;тут суцільний жах. Мистецтво дискусійне у&nbsp;своїй основі. Це&nbsp;конкуренція ідей, талантів, стилів, напрямів. А&nbsp;що в&nbsp;нас робиться? Якщо уважно подивитися? У&nbsp;нас один кухар. Один письменник. Одна співачка. І&nbsp;балерина також одна. Натомість два блогери. Один «неправильний», другий «від опозиції». І&nbsp;десь за&nbsp;кордоном в&nbsp;ополонці бовтається парочка співаків. Так, і&nbsp;обов'язково міністри освіти, забруднені плагіатом. Напевно, щоби знімати було за&nbsp;що. Ви&nbsp;розумієте, чого нас привчають? Жити як&nbsp;собаки Павлова&nbsp;- інстинктами. Або собачки в&nbsp;цирку на&nbsp;дитячій виставі, видресовані гавкати «один плюс два».<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>&quot;Тліє надія, що з'явиться хтось розумний, сильний, чесний і&nbsp;замість пам'ятників винесе з&nbsp;коридору граблі. Ту&nbsp;саму смертельну зброю, на&nbsp;яку ми&nbsp;постійно наступаємо&quot;, - поділився Анатолий Крим<br></span></em>Про кінематограф краще промовчу. Тут багато вкрите щільним шаром мороку. Хотілося&nbsp;б (і&nbsp;про це&nbsp;я&nbsp;не раз говорив) побачити на&nbsp;екрані свою історію&nbsp;- від Київської Русі. Щоб з'явилися фільми про Березовського, Мазепу, княгиню Ольгу. Чому ми&nbsp;поступилися росії назву Русь? Чому віддали нащадкам татаро-монгольських племен мову Русі та&nbsp;продовжуємо віддавати? Вони&nbsp;ж усе крадуть!</div><div>У&nbsp;росії витрачають мільярди на&nbsp;історичне кіно. Зняли серіал про запеклу повію Катерину, на&nbsp;якій тавра ніде ставити. У&nbsp;них вона&nbsp;- парадокс! - зразок цнотливості. І&nbsp;це&nbsp;вбито у&nbsp;свідомість народу. Кіно&nbsp;- найсильніша зброя пропаганди, воно впливає емоційно. І&nbsp;якщо ви&nbsp;хочете, щоб наші діти знали, звідки вони родом, з&nbsp;яких часів, давайте розбиратися. Але у&nbsp;нас є&nbsp;все&nbsp;- кіноакадемія, Держкіно, Спілка кінематографістів, гарячі дискусії та&nbsp;фестивалі. Ось тільки кіна нема.</div><div>Інтелігенцію по-тихому знищили. Одних знищують злиденними зарплатами, як&nbsp;вчителів, інших&nbsp;- неможливістю вести відкриті дискусії. І&nbsp;поясніть мені, будь ласка, як&nbsp;співвідноситься «мовний патруль» із&nbsp;Конституцією країни? Я&nbsp;в&nbsp;жаху від того, що&nbsp;Україну перетворюють на&nbsp;скотарню за&nbsp;Оруеллом. Рівність, яку нам пропонують під наглядом самозваних наглядачів, має негайно піти як&nbsp;рецидиви минулого. Має бути змагання ідей та&nbsp;талантів.</div><div>Обурює, що&nbsp;замість того, щоб зробити глибокий аналіз та&nbsp;повернути справжню історію України&nbsp;- складну, трагічну, починаючи з&nbsp;Андрусівського перемир'я, коли Україна була розрізана на&nbsp;дві частини, нам тицяють у&nbsp;зуби фальшивками, нібито Сірко читав лекції у&nbsp;Сорбонні. У&nbsp;якій Сорбонні і&nbsp;якою мовою він читав лекції? І&nbsp;ця&nbsp;дрімучість культивується величезною масою агресивних неуків. Таке відчуття, що&nbsp;настала епоха двієчників і&nbsp;хуліганів.</div><div><strong><em>- У&nbsp;листопаді 2021 року, коли&nbsp;<a href=&quot;https://fakty.ua/388530-anatolij-krym-moj-novyj-roman---o-buducshem-ukrainy-tam-ona-raspalas-po-interesam&quot;>ми&nbsp;з&nbsp;вами записували перше інтерв'ю</a>, ви&nbsp;сказали: «Знаєте, в&nbsp;чому біда України? Не&nbsp;встигнувши поховати героїв, вона біжить святкувати перемогу замість того, щоб сісти та&nbsp;сказати: давайте розберемося. Детально, година за&nbsp;годиною, слово за&nbsp;словом». Дуже хочеться, щоби після війни ми&nbsp;провели цей аналіз. Чи&nbsp;зможемо?</em></strong></div><div>- Дозвольте нагадати, про що&nbsp;ми&nbsp;говорили. 2014-го трапилася, як&nbsp;її&nbsp;заведено називати, Революція гідності. Ціною сотні життів молодих пасіонаріїв, ідеалістів, які йшли з&nbsp;дерев'яними щитами в&nbsp;атаку на&nbsp;«орлів» Януковича, Україна відстояла право на&nbsp;незалежність. Але не&nbsp;встигли поховати Небесну сотню, як&nbsp;у&nbsp;Відні на&nbsp;очах усієї чесної публіки трапився сходняк пари українських олігархів із&nbsp;кандидатом у&nbsp;владу. За&nbsp;чашкою кави тихо вирішили, хто буде мером столиці, хто президентом. І&nbsp;наш мудрий народ не&nbsp;обурився! Тобто всім дякую, плебс вільний? Та&nbsp;народ мав розірвати учасників цієї змови. І&nbsp;що? Трохи пошуміли та&nbsp;заспокоїлися.</div><div><strong><em>- Та&nbsp;й&nbsp;зараз народ не&nbsp;обурюється, що&nbsp;країною керує людина, яка управляє президентською канцелярією.</em></strong></div><div>- А&nbsp;це&nbsp;питання вже до&nbsp;парламенту та&nbsp;Конституційного суду. Саме вони мають слідкувати за&nbsp;цими моментами.</div><div>Вважаю, що&nbsp;українцям настав час підійти до&nbsp;дзеркала і&nbsp;подивитися в&nbsp;першу чергу на&nbsp;самих себе. Все-таки у&nbsp;нас, на&nbsp;відміну від росії, є&nbsp;свобода слова. Тільки вона плавно перетворилася на&nbsp;свободу балаканини та&nbsp;діалоги глухих з&nbsp;німими. А&nbsp;свобода слова це&nbsp;коли твою думку вислуховують, коли є&nbsp;гостра дискусія, яка не&nbsp;переходить у&nbsp;базарні суперечки. А&nbsp;у&nbsp;нас усі спікери, вся ця&nbsp;маса блогерів&nbsp;- ну&nbsp;просто остання інстанція.</div><div>Особливо активно поводяться представники попередньої влади. Вони сподіваються, що&nbsp;народ забув їхні «косяки». Справді, події настільки швидкоплинні, що&nbsp;ми&nbsp;забули, чим жили вчора, не&nbsp;кажучи вже про те, хто здав бездарно Крим, хто знищив склади з&nbsp;боєприпасами, і&nbsp;нічого не&nbsp;робив, очікуючи, що&nbsp;все розсмокчеться само собою.</div><div>Сьогодні ми&nbsp;спостерігаємо продовження «марлезонського балету». Взяти хоча&nbsp;б ситуацію з&nbsp;електрикою. Зрозуміло, що&nbsp;ворог нещадно бомбардує нашу інфраструктуру. Але коли нас витримували в&nbsp;темряві, як&nbsp;гарне вино у&nbsp;підвалі, я&nbsp;сказав домашнім: «Завтра народ скаже, що&nbsp;ми&nbsp;згодні платити скільки завгодно, аби ввімкнули світло». І&nbsp;що&nbsp;сталося? Чудо! На&nbsp;другий день після підвищення тарифів світло перестали відключати. І&nbsp;де&nbsp;гарантія, що&nbsp;цей «фокус» не&nbsp;повториться взимку?</div><div>І&nbsp;що&nbsp;це таке наше чудове «Укренерго»? Відкрийте Вікіпедію й&nbsp;ви&nbsp;зрозумієте, в&nbsp;чому краса «наперсткової гри», де&nbsp;бізнесмени з&nbsp;російським громадянством і&nbsp;пара вітчизняних олігархів (з&nbsp;якими, як&nbsp;запевняє влада, давно покінчено) відіграють роль кульки, яку ви&nbsp;ніколи не&nbsp;знайдете під ковпачками. Натомість копійчану електроенергію атомних електростанцій ці&nbsp;«кульки» нам продають утридорога. Вони що, будували ці&nbsp;атомні електростанції? А&nbsp;ДніпроГЕС, Дністровську ГЕС, десятки інших гідроелектростанцій? Вони прийшли та&nbsp;накрутили величезні тарифи, а&nbsp;керівництво виписує собі премії у&nbsp;мільйонах доларів США.<br><em><span style=&quot;text-decoration:underline&quot;>&quot;Вважаю, що українцям настав час підійти до дзеркала і подивитися в першу чергу на самих себе. Все-таки у нас, на відміну від росії, є свобода слова. Тільки вона плавно перетворилася на свободу балаканини та діалоги глухих з німими&quot;, - обурюється Анатолій Крим<br></span></em><strong><em>- &nbsp;Нещодавно в&nbsp;«Українській правді» прочитала аналітику про роботу Міністерства оборони, у&nbsp;мене взагалі волосся дибки встало. Коли таке відбувається у&nbsp;країні, що&nbsp;воює, найм'якше слово&nbsp;- скотство.</em></strong></div><div>- Я&nbsp;не&nbsp;знайомий з&nbsp;ними. Я&nbsp;обиватель, але уважний. Коли випливла знаменита афера з&nbsp;яйцями, міністр оборони мав провести голосне, відкрите розслідування. Натомість нам, наче ідіотам, розповіли, що&nbsp;яйця бувають квадратні, у&nbsp;літрах, у&nbsp;кілограмах, а&nbsp;ті, що&nbsp;продають в&nbsp;магазинах,&nbsp;- це&nbsp;неправильні яйця. Це&nbsp;плювок в&nbsp;обличчя. Цинічний, нахабний. Я&nbsp;не&nbsp;повинен знати (та&nbsp;це й&nbsp;не&nbsp;треба!), скільки коштують компоненти ракети та&nbsp;порох, але скільки коштують яйця, знають навіть діти. І&nbsp;що? Міністра тихо відправили у&nbsp;відставку, проти заступника порушили справу. Навар повернули? Зараз! Як&nbsp;триста кораблів Чорноморського пароплавства, які зникли під парасолькою «найчеснішого» з&nbsp;президентів.</div><div><strong><em>- Весь світ спостерігає, як&nbsp;країна спливає кров'ю, а&nbsp;в&nbsp;цей час наші чиновники та&nbsp;політики безсовісно наживаються на&nbsp;війні.</em></strong></div><div>- Це&nbsp;ганьба! До&nbsp;нас постійно надсилають контролерів, які розводять руками й, чортихаючись, їдуть! Наших корупціонерів не&nbsp;можна перевиховати. І&nbsp;це&nbsp;перетворилося на&nbsp;епідемію, гіршу за&nbsp;недавній ковід.&nbsp;У&nbsp;нас обдурити державу свята справа. Я&nbsp;розумію, що&nbsp;війна йде, що&nbsp;не&nbsp;треба розкривати, де&nbsp;і&nbsp;скільки розбито електростанцій, хоч ворог чудово це&nbsp;знає. Пам'ятаєте, Мустафа Найєм у&nbsp;січні 2023 року очолив Державне агентство відновлення та&nbsp;розвитку інфраструктури, яке мало побудувати залізобетонні укриття для трансформаторних підстанцій. Через півтора року він тишком-нишком звільнився, не&nbsp;намагаючись навіть виправдатися. Скажіть, будь ласка, якщо він або хтось інший розтринькали мільярди, яке має бути покарання? Це&nbsp;гроші, які народ кров'ю заробляє на&nbsp;оборону. Запитання: чи&nbsp;є&nbsp;захист на&nbsp;підстанціях? А&nbsp;якщо ні, де&nbsp;мільярди гривень? І&nbsp;якщо Найєма звільнили, а&nbsp;він не&nbsp;думає виправдовуватись, то&nbsp;виникає підозра, що&nbsp;це&nbsp;було? Загадкове мовчання породжує нові і&nbsp;нові питання.&nbsp;За&nbsp;радянських часів було дві організації, які ловили казнокрадів,&nbsp;- прокуратура та&nbsp;ОБХСС. І&nbsp;тоді не&nbsp;крали у&nbsp;таких космічних масштабах, як&nbsp;сьогодні. Сьогодні створили десятки структур&nbsp;- НАБУ, ДБР, БЕБ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура тощо. Причому багато хто займається лише чиновниками високого рангу. Навіщо така «сегрегація»? Тобто я, ви, ми&nbsp;папуаси, а&nbsp;вони білі конкістадори? Не&nbsp;перемігши корупцію, ми&nbsp;втратимо все. Країну, майбутнє дітей. А&nbsp;перемігши її&nbsp;або, як&nbsp;мінімум, упокоривши, ми&nbsp;маємо швидко створити мобільну, добре озброєну армію, відновити ядерну зброю і&nbsp;начхати на&nbsp;всіх.</div><div><strong><em>- Не&nbsp;з&nbsp;нашою владою.</em></strong></div><div>- Тоді нам не&nbsp;вибратися із&nbsp;цієї матриці. Відповіді шукайте в&nbsp;історії. У&nbsp;тій, що&nbsp;була до&nbsp;Полтавської битви. Там багато цікавого. Дозволю лише процитувати вірші гетьмана Мазепи, де&nbsp;в&nbsp;одному двовірші спресовано всю українську ментальність: «Крізь незгоду всі пропали, самі себе звоювали».</div><div>Допустимо фантастичний розклад&nbsp;- російська армія залишить Крим, Донецьк, Луганськ, помруть путін, лаврів, шойгу та&nbsp;інші мерзотники. Ну, а&nbsp;народ? Чингісхан помер, але Золота Орда продовжувала душити Європу. Сьогодні не&nbsp;путін страшний&nbsp;- страшний російський народ.</div><div>Безперечно, Україна має перервати всі державні зв'язки зі&nbsp;своїм сусідом, але як? Ми&nbsp;маємо кордон майже дві тисячі кілометрів. Не&nbsp;можна збудувати Китайську стіну. Сьогодні це&nbsp;не&nbsp;працює. Ракети перелітають крізь стіни. Сьогодні йдеться не&nbsp;про фізичний, а&nbsp;про ментальний остаточний розрив. Враховуючи, скільки вкладає путін у&nbsp;пропаганду, нам буде складно. Адже ми&nbsp;замість глибокого аналізу історії здатні плодити лише «мовних патрулів» і&nbsp;воювати з&nbsp;Булгаковим. Тим часом росія вкладає мільярди у&nbsp;свій імідж, у&nbsp;свою «російську ідею». Весь світ зачарований путіним. Когось він купив за&nbsp;гроші, когось просто залякав. Серед гравців на&nbsp;головній шахівниці чимало ідіотів, які заглядають йому в&nbsp;очі й&nbsp;в&nbsp;рот і&nbsp;настирливо намагаються поговорити. Про що?</div><div>Згадайте зустріч путіна з&nbsp;Трампом у&nbsp;2018 році у&nbsp;Гельсінкі. Мені як&nbsp;людині театральній достатньо було одного запобігливого погляду Трампа та&nbsp;його відповіді журналістам на&nbsp;питання про втручання росії у&nbsp;вибори в&nbsp;США у&nbsp;2016 році. Що&nbsp;він сказав? Що&nbsp;він більше вірить «другу Володимиру», аніж розвідувальній спільноті США. Тут і&nbsp;система Станіславського не&nbsp;потрібна, кричіть одразу: «Вірю! Я&nbsp;вірю, що&nbsp;ви, Дональд Трамп, агент, який попався на&nbsp;медову пастку». З&nbsp;іншого боку, «комуністична фракція» імені товаришів Обами та&nbsp;Клінтона сказала нам: «Не&nbsp;смійте воювати, не&nbsp;смійте навіть пальцем ворухнути! Просто здайте ядерну зброю, віддайте Крим і&nbsp;не&nbsp;мозольте нам очі!»</div><div>Я&nbsp;розумію, що&nbsp;влада завжди обмежена протоколами, спілками та&nbsp;міжнародною мовою спілкування, але що&nbsp;заважає нам, журналістам, історикам, письменникам, відкрито заявити, що&nbsp;Меркель здала «Газпрому» європейський континент, що&nbsp;Саркозі здав Грузію, Обама&nbsp;- Крим тощо. Принаймні ми&nbsp;будемо чесні перед дітьми та&nbsp;онуками.</div><div><strong><em>- &nbsp;Війна&nbsp;- це&nbsp;ще й&nbsp;тест нації на&nbsp;солідарність. Сьогодні дуже помітний розкол між фронтом та&nbsp;тилом. Якщо раніше люди, побачивши людину в&nbsp;пікселі, говорили йому спасибі, то&nbsp;зараз обурюються, що&nbsp;він щось сказав у&nbsp;магазині або транспорті. Наші душі настільки зачерствіли?</em></strong></div><div>- &nbsp;Я&nbsp;навів приклад Ізраїлю. А&nbsp;у&nbsp;нас деякі водії маршруток висаджують солдатів, не&nbsp;хочуть їх&nbsp;везти безплатно. І&nbsp;що? Такий водій має бути позбавлений права працювати на&nbsp;громадському транспорті. Причому довічно. А&nbsp;як&nbsp;назвати рішення судів щодо умовного покарання для паліїв машин військовослужбовців та&nbsp;волонтерів? Що&nbsp;це&nbsp;як не&nbsp;знущання з&nbsp;фронту, з&nbsp;країни?</div><div>До&nbsp;речі, візьмемо питання соціальної справедливості. Я&nbsp;говорю про грошове забезпечення солдатів. На&nbsp;першій лінії, на&nbsp;другій. Адже воно злиденне. Мені скажуть: грошей нема. Не&nbsp;погоджуся. Якщо ви&nbsp;виплачуєте мільйонні премії тисячам чиновників, то&nbsp;гроші&nbsp;є. Дайте людям на&nbsp;передку бодай десять тисяч доларів на&nbsp;місяць. Адже злодіїв в&nbsp;країні більше, ніж тих, хто щодня ризикує життям. Це&nbsp;ж&nbsp;елементарні поняття. Крім патріотизму та&nbsp;бажання захистити країну, має бути сильна матеріальна мотивація.</div><div><strong><em>- Як&nbsp;у&nbsp;росіян.</em></strong></div><div>- &nbsp;Безперечно.</div><div><strong><em>- &nbsp;Колись війна все одно закінчиться. Яким українське суспільство вийде з&nbsp;неї, на&nbsp;вашу думку? Зрозуміло, що&nbsp;дуже втомленим. Але чи&nbsp;буде більше агресії, байдужості або навпаки&nbsp;- співчуття, доброти, співучасті?</em></strong></div><div>-&nbsp;Не&nbsp;знаю. Ми&nbsp;вийдемо знесиленими. Мрія деяких політиків, що&nbsp;ось нам дадуть пів трильйона доларів і&nbsp;ми&nbsp;відбудуємо заново країну, спонукають мене розкрити «Мертві душі» Гоголя і&nbsp;стати Маніловим, який описує дружині, на&nbsp;яку казку він перетворить маєток.</div><div>Коли наші чиновники мріють про «міністерство повернення українців», мені хочеться кричати: «Ви&nbsp;ідіоти чи&nbsp;прикидаєтеся?» У&nbsp;довоєнний час я&nbsp;часто бував у&nbsp;Європі. У&nbsp;Польщі, коли вона увійшла до&nbsp;Євросоюзу, ринок праці впав. Поляки, у&nbsp;яких руки ростуть звідки треба, рвонули до&nbsp;Англії, Німеччини на&nbsp;вищі зарплати. На&nbsp;місця, які звільнилися, прийшли українці. Сьогодні війна виштовхнула за&nbsp;кордон мільйони українців. Працьовитих, креативних. Ви&nbsp;вважаєте, Німеччина їх&nbsp;вижене? Вона їх&nbsp;інтегруватиме будь-якими коштами&nbsp;- зарплатами, пільгами, освітою. А&nbsp;відсікатимуть старих, лінивих, нездатних інтегруватися. Робоча сила потрібна і&nbsp;Чехії, Швеції, навіть Швейцарії. Я&nbsp;реаліст і&nbsp;не&nbsp;можу сказати, які території ми&nbsp;втратимо. Але ми&nbsp;втратимо найголовніше -&nbsp;продуктивну частину суспільства. Але найбільше мене лякають політики. Коли читаю, як&nbsp;наш прем'єр-міністр сказав, що&nbsp;«бюджет країни на&nbsp;2024 рік формували з&nbsp;прогнозом, що&nbsp;війна закінчиться влітку», стає страшно від цієї некомпетентності.</div><div>Історія України ніби глумливо повторюється від виборів до&nbsp;виборів. Від Хмельницького до&nbsp;Мазепи та&nbsp;до&nbsp;золотого шансу перших виборів. Шансу, який ми, на&nbsp;жаль, упустили. Ще, може, тліє надія, що з'явиться хтось розумний, сильний, чесний і&nbsp;замість пам'ятників винесе з&nbsp;коридору граблі. Ту&nbsp;саму смертельну зброю, на&nbsp;яку ми&nbsp;постійно наступаємо.<br><strong>Підготувала Рина ТЕНІНА</strong></div><blockquote></blockquote> Новини України та світу http://izmail.es/article/68575/ 2024-10-02 21:00:52 Статьи | Издательский дом «Курьер» www.izmail.es http://izmail.es/article/68577/ За вікном ставатиме дедалі прохолодніше, тому виникне загроза збільшення рівня захворюваності на грип та коронавірус. Чи слід повторно вакцинуватися та як уберегтися від підступних вірусів? Чи загрожує людству нова пандемія, чому українці хворіють на гарячку Західного Нілу та мавпячу віспу? Який спосіб життя слід вести, щоб завжди залишатися здоровим, попри повномасштабну війну та інші негативні чинники? <div><em>Усі ці важливі питання OBOZ.UA обговорив із відомою інфекціоністкою, докторкою медичних наук та професоркою Ольгою Голубовською.</em></div><div><strong><em>– Зараз найгарячіша тема про забруднену воду, яку зафіксували ще місяць тому на Чернігівщині та Сумщині через забруднення Сейму. Як наслідок, стала брудною і вода у Десні. Чи є випадки спалаху інфекційних захворювань через споживання забрудненої води? Зрозуміло, що люди знають про цю проблему, вони не споживають цю воду, але раптом десь таке сталося. Які можуть бути наслідки та чи є випадки захворювань?</em></strong></div><div>– Я не маю даних про те, що спалахи захворювання були пов'язані саме з цією ситуацією. Хоча спалахи кишкових інфекцій реєструються по всій Україні в різних областях, особливо в регіонах, які найбільше страждають від російської агресії. Але щоб це було пов'язане безпосередньо з цією брудною водою, я таких даних не маю. Я думаю, що таких випадків немає. Цього приховати не можна було б, ми цього не пропустили б. Зараз вживаються певні заходи, зокрема інформування населення. Адже безпечна вода – це важливий фактор стримування інфекційної патології.</div><div><strong><em>– А якщо людина все-таки вживала рибу чи воду випадково, чи напоїла худобу. Які можуть бути наслідки? Ви кажете, що це кишкові захворювання?</em></strong></div><div>– Все, що завгодно може бути – різні отруєння. Ще раз повторюю: у нас працюють із населенням. Українці зараз досить професійно вникають у ці питання, вони не мають довіри до системи охорони здоров'я, як за кордоном. Там не заперечують жодних рекомендацій лікарів. У нас люди у все вникають, якщо щось не так, то ставлять запитання, вивчають проблему. І журналісти нам також допомагають в інформуванні населення.</div><div><strong><em>– Бачила, що на Львівщині зросла захворюваність на гепатит, чи є таке в інших регіонах? Чому побільшало хворих?</em></strong></div><div>– Вірусні гепатити неоднорідні. Є вірусні гепатити, які передаються як кишкова інфекція, – це гепатит А та Е. Наймасштабніший спалах гепатиту А на сьогодні – у Вінниці. Причина – потрапляння чогось у воду масового використання. До війни, наприклад, така ситуація була у Києві, у Бортничах. Стався спалах гепатиту А у дорослих, було дуже багато хворих. Тому, звісно, під час війни, коли руйнується інфраструктура, може таке статися. Але є ще вірусні гепатити з гемоконтактним механізмом передачі через кров. Це насамперед гепатит В. На жаль, зараз також спостерігається його зростання.</div><div><strong><em>– Це саме у військовослужбовців?</em></strong></div><div>– Це пов'язано з величезною кількістю переливань крові. На фронті цього неможливо уникнути, треба рятувати людину. Далі, зрештою, багато чого вже лікується. Оскільки більше в популяції з'являється збудників, особливо гепатиту В, він вважається &quot;бичем&quot; медицини всієї земної кулі, він надзвичайно стійкий до зовнішнього середовища, його позбутися дуже складно навіть сучасними методами, якщо порушити технологію… Ну а яка може бути технологія в умовах війни…</div><div><strong><em>– А вакцини немає?</em></strong></div><div>– Є. Зараз така ситуація, що я рекомендую, щоб якнайбільше людей мало вакцинацію. Щеплення роблять починаючи з пологового будинку. Воно є в обов'язковому календарі вакцинації. Тому що гепатит В у хронічну форму переходить лише у 5% випадків, це мало порівняно з гепатитом С, де 85% випадків, якщо людина інфікується, переходять у хронічну форму. Але від вірусу гепатиту В є вакцина, а якщо людина має хронічну форму, то лікування практично довічне. Тому краще себе захистити. А вакцинації від гепатиту С немає. Тому особливо в умовах війни потрібно обстежитися на ці віруси хоча б раз на рік. Особливо це стосується гепатиту С, який журналісти назвали &quot;лагідним убивцею&quot;. Якщо під час гепатиту В, коли людина інфікується, у більшості випадків розвивається гострий процес (жовтяниця) і людина знає, що вона перехворіла і їй необхідно спостерігатися. То гепатит С – &quot;лагідний вбивця&quot;, жодних симптомів немає, це випадкова знахідка. Сьогодні майже всі клініки обстежують на гепатит С.</div><div><strong><em>– А в держклініці можна зробити таке обстеження?</em></strong></div><div>– Так, можна, у сімейного лікаря. Їх навіть експрес-тестами постачають, і потрібно хоча б раз на рік проходити таке обстеження. Такий тест можна купити в аптеці та зробити вдома. Якщо людина обстежується і виявлять, що вона інфікована гепатитом С, то пройде тримісячний курс терапії, одужає і їй не потрібна буде трансплантація печінки через 10-15 років, а найголовніше – вона не матиме зниження якості життя.</div><div><strong><em>– А якщо не обстежитись, якими можуть бути наслідки?</em></strong></div><div>– Усі гемоконтактні гепатити загрожують розвитком так званих термінальних захворювань печінки. Це насамперед цироз та гепатоцелюлярна карцинома, рак печінки. Єдина причина первинного раку печінки – це віруси. Крім того, ці віруси не тільки в печінці. Досі молоді лікарі вважають, що якщо хороші аналізи (печінкові проби, АЛТ), то не потрібно лікувати. Але річ у тому, що гепатит С має близько 30 позапечінкових локалізацій та проявів – від висипань на шкірі до ураження нирок та лімфопроліферативних пухлин. Тому вірусу потрібно позбутися, незважаючи на печінкові показники.</div><div><strong><em>– Хочу порушити тему інших небезпечних хвороб. Зокрема, була інформація, що за літо два десятки пацієнтів госпіталізували з підтвердженим вірусом Західного Нілу або як його називають &quot;лихоманка&quot;. Які її симптоми, як лікувати? Яким чином хвороба з'явилася у нас? Або вона завжди була, але ми просто не знали?</em></strong></div><div>– Хвороба передається через укуси комарів, вона дуже важка щодо ураження нервової системи. 99% людей хворіють у легкій формі. Значить, лихоманка взагалі не діагностується. У людини може трохи підвищитись температура, можлива слабкість, кон'юктивіт, легкий респіраторний синдром. Ми цю хворобу не діагностуємо, на відміну від США. В Америці зараз спостерігаються масштабні спалахи.</div><div><strong><em>– Це вперше у США спалах гарячки?</em></strong></div><div>– Ні, у них вперше спалах був ще в 1991 році. З Нью-Йорка мені надіслали відео – їде поліцейська машина, розпорошує репеленти, а американців просять зайти до будинків та зачинити вікна. Так знижують ймовірність інфікування.</div><div>У вірусу лихоманки Західного Нілу тяжкі наслідки – серйозні ураження нервової системи, набряк мозку, енцефаліти. Людина дуже швидко впадає у кому, специфічного лікування немає, на відміну від ковіду та грипу.</div><div>Але ми маємо досвід. Ми знаємо, навіть якщо людина поступово впадає в кому, потрібно швидко втручатися, і людина одужує. Це потрібно зробити доти, доки не відбулося незворотних змін головного мозку.</div><div><strong><em>– А як людині визначити, що це справді лихоманка Західного Нілу в домашніх умовах? Це висока температура чи інші симптоми?</em></strong></div><div>– Якщо це легкий перебіг захворювання, воно проходить практично без наслідків. Клініка дуже велика – може підвищуватися температура, спостерігатися запаморочення різке – вестибулярний нейроніт. Людина навіть не може підвестися з ліжка.</div><div><strong><em>– Людина людині може передати цю хворобу?</em></strong></div><div>– Ні.</div><div><strong><em>– Скільки випадків гарячки Західного Нілу виявлено цього літа?</em></strong></div><div>– У нас десь тиждень тому було близько 70 випадків захворювання по Україні. Найбільше у Києві, тому що тут діагностується найкраще. Зараз у клініці є велика кількість людей із підозрою на це захворювання.</div><div><strong><em>– Ці 70 випадків – тяжкі?</em></strong></div><div>– Так, це практично всі з ураженням нервової системи. У нашій клініці, там де кафедра розташована, в Олександрівській лікарні, найбільше таких хворих. 17% – без менінгіальної форми. А так практично всі люди з менінгоенцефалітами перебувають у стаціонарах. Хвороба переважно стосується людей похилого віку, у віці 60+. Якщо сильний біль голови, блювання, підвищення внутрішньочерепного тиску, потрібно звертатися до лікаря. Іноді в таких людей трапляються когнітивні розлади – вони починають щось забувати, поведінка може змінитися, вони іноді &quot;завантажуються&quot;, тобто впадають у кому буквально на очах.</div><div><strong><em>– Чи можна запобігти захворюванню?</em></strong></div><div>– Вакцинації немає, на жаль. Люди, які мешкають у приватних будинках, тримають господарство, якщо є поряд ліс чи водоймище, де багато комарів, є групою ризику. Чим більше комарів, тим вищим є ризик інфікуватися. Наприклад, я консультувала жінку, вона розповідала, що у неї напередодні захворювання кілька курей здохло. Це явище в інфекційній патології називається &quot;епідеміологічним зв'язком&quot;.</div><div>Щоб запобігти захворюванню, потрібно частіше користуватися репелентами, ставити їх у підвалах, де багато комарів. Те саме потрібно робити, якщо їдете відпочивати на природу. Не можна сказати, що це на 100% допоможе, але значно знизить ризики інфікування гарячкою Західного Нілу.</div><div><em><strong>– А зараз буде знижуватися температура повітря, і комарів поменшає...</strong></em></div><div>– Цілком правильно. Зараз похолодає, коли зникнуть комарі, зникне і ця хвороба.</div><div><strong><em>– Ви казали, що, можливо, буде нова пандемія. Яку хворобу ви мали на увазі, знову коронавірус?</em></strong></div><div>– Ні, нас попередили, що на нас чекає нова пандемія, викликана невідомим вірусом. Це може бути хвороба X. У Давосі обговорювали цю проблему. Хвороба X – це збірне поняття, є низка збудників, які вважають гіпотетично можливими причинами цієї пандемії. Неприємно, що майже всі ці збудники – віруси.</div><div><strong><em>– Чи може цією небезпечною хворобою стати мавпяча віспа. Лише цього року хвороба вбила щонайменше 450 людей під час спалаху в Конго. Які її симптоми і чи може вона поширитися по всьому світу і виявитися гіршою, ніж коронавірус?</em></strong></div><div>– Все може бути. Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила надзвичайну ситуацію, пов'язану із цим захворюванням.</div><div><strong><em>– Як передається мавпяча віспа і чи можна убезпечити себе, щоб не заразитися?</em></strong></div><div>– Здебільшого на неї хворіють у тяжкій формі. Віспа може передаватися статевим шляхом під час тривалих контактів. Вона загалом не дуже заразна, контагіозна.</div><div><strong><em>– Комітет з моніторингу та прогнозування ризиків для здоров'я Франції дав прогноз щодо найнебезпечніших хвороб, що загрожують людству протягом найближчих п'яти років. За його даними, загрозу несуть хвороби, що передаються від тварини до людини та від людини до тварини. Ви підтримуєте таку думку?</em></strong></div><div>– Звичайно. Зоонози – захворювання, які передаються від тварин до людини, – це найстрашніше нам.</div><div><strong><em>– Усі три хвороби, про які ми говорили, якраз передаються від тварини до людини.</em></strong></div><div>– Наприклад, одна із хвороб, яка теж обговорюється, як можлива хвороба X, – це пташиний грип. На нього птахи хворіють. Можуть заразитись фермери під час тісного контакту. Дякувати Богові, від людини до людини цей вірус не передається. Але якщо відбудеться мутація, то середня летальність від пташиного грипу у світі становить 52%. Це страшні цифри, але ми маємо противірусні препарати.</div><div>Що таке зоонози? Існують природні бар'єри. Наприклад, тварини та птиці хворіють на збудників. Ми не можемо заразитися, бо є генетичні бар'єри. Але коли збудник долає міжвидовий бар'єр, це свідчить про його надзвичайну агресивність. Якщо він зміг подолати міжвидовий бар'єр, то нашу нещасну імунну систему він розчавить одразу – не встигнеш навіть пікнути. Ось чому необхідно дуже швидко лікувати, а для цього потрібний грамотний лікар.</div><div><strong><em>– Зараз похолодає, і чим ближче до зими, зростатиме захворюваність на ГРВІ, грип та ковід. Як ви вважаєте, чи варто очікувати нового спалаху COVID-19, нових штамів коронавірусу?</em></strong></div><div>– Ви ж бачите, що зробив новий штам коронавірусу FLіRT, він уже &quot;пофліртував&quot; із нами трошки...</div><div><strong><em>– Але легкі начебто симптоми були? Немає такої кількості госпіталізацій, на ШВЛ люди не лежать. Чи ми просто про це не знаємо?</em></strong></div><div>– Ви просто про це не знаєте. Коли був пік коронавірусу, субваріанта Омікрона, хворіли важко літні люди та представники серйозних груп ризику, із дуже важкою соматичною патологією. У стаціонарі немає жодного хворого, який би отримав своєчасно противірусну терапію. Якби її отримували, то реанімації в нас не були б забиті.</div>