Олімпійський чемпіон, за його словами «перевзувся на бік своєї країни»
Олімпійський чемпіон Олег Верняєв в інтерв'ю FootballHub розповів
про те, як змінилося його мислення після початку повномаштабної війни і
зізнався, що жалкує про свою поведінку до цього:
«Чи змінилося щось на Донбасі? Літніх людей вже не
переконаєш, занадто молоді, які наслухалися всього, там теж багато
неадекватних думок. Але, мені здається, я все частіше починаю чути, що
люди ставлять питання: «Чому раніше такого не було? Чому раніше не
бомбили, а тепер бомблять?» Починають якось аналізувати і щось думати.
Але цього мало.
Я вважаю, чесно, всі ті, хто хочуть «руского міра», нехай валять в
росію, їдуть в росію. А Донецьк - це завжди був і є Україна. Не знаю,
може я це грубо сказав, але... Це як ти приїдеш до мене додому і скажеш:
«Все, ця кімната тепер моя, не заходь сюди». І я: «Ну так, вона ж
завжди твоєю була». Маячня якась.
Я з 2012 року не був в Донецьку. Мені дуже хотілося б потрапити в
Донецьк. Це дитинство, це ностальгія. Як мінімум, на «Донбас-Арену»
потрапити.
Коли для мене почалася війна? Після 24 лютого всі конкретно
кордони розставили і вибрали свою сторону. Як це не сумно говорити, але
багато людей кажуть: «Війна нас не стосувалася, значить все нормально
було».
З Донецьком зв'язок був, ми розуміли, що це все лише розповіді про
бомбардування - його особливо ніхто не бомбив. Це зараз вони розуміють,
що таке бомбардування. Ми якось спокійніше ставилися. Але зараз я
розумію, що це була велика помилка.
Я кардинально поміняв свою думку. Від росіян я повідписувався,
повидаляв всі фото, де було щось таке, і контакту з ними немає.
Раніше не було такої різкої потреби припиняти спілкування, як зараз, не було таких ситуацій. Неправильно лояльно ставився.
Я теж раніше говорив, що спорт - поза політикою. Але це була моя
величезна помилка. Кардинально моя думка змінилося буквально через
кілька тижнів після початку війни, коли мені почали писати з росії:
«Чувак, як ти так перевзувся, як ти так переодягнувся, ти ж завжди був
такий і такий... Ти що, віриш в це все?»
Я кажу: «Я не вірю, грубо кажучи, ні вашим, ні нашим ЗМІ. Я вірю,
наприклад, дівчинці знайомій, яка в Ірпені просиділа сама два тижні. Те,
що вона бачила, що вона мені розповідала, тому я і вірю. Вірю, що у
мене біля будинку в Вишневому прилетіло в три приватні будинки. В це я
вірю. А в те, що ви розповідаєте – вірте самі. Це ви любите слухати і
терпіти. Терпіть самі. А я дивлюся на факти».
Мені з Харкова Ваня Криленко, мій друг розповідав історії. Цього і ворогові не побажаєш.
Вони не писали мені, не питали, як у мене справи, чи в безпеці я.
Писали тільки: «Ти що, гониш, перевзувся?» Я кажу: «Так, перевзувся
кардинально на бік своєї країни і все інше мене взагалі не цікавить.
Все, що було - забудьте».
Сенсу вже шкодувати про те, що у мене тоді були інші думки. Це було неправильно. Але краще пізніше, ніж ніколи».
Підготувала Рина ТЕНІНА