На Одещині пропонують розпочати розробку родовищ солі

Зупинка через бойові дії підприємства-монополіста "Артемсолі" призвела до дефіциту солі в Україні. Підприємство розташоване просто на лінії фронту, в Соледарі на Донеччині. Рашисти цілеспрямовано били по виробничих приміщеннях, були навіть прямі потрапляння в шахти, тому керівництво вирішило не наражати на небезпеку життя працівників, евакуювало їх і вивезло залишки продукції.

Втім, зовсім без солі Україна не лишилася. Розташований у Львівській області Дрогобицький солевиварювальний завод, який після зупинки «Слов'янської солі», «Артемсолі» та ДП «Геройське дослідно-промислове підприємство» (видобувало морську сіль), залишився єдиним чинним підприємством такого роду в Україні, вже заявив, що планує збільшити виробництво на 20 тис. т - до 55 тис. т на рік. Однак цього не вистачить навіть на те, щоб задовольнити попит у західних регіонах. Тому на Одещині пропонують розпочати розробку інших родовищ. Про це повідомляє видання "Новини Овідіополя" з посиланням на "Думську".
Родовище розташоване на півдні Одеської області, між озерами Катлабух та Китай, і вважається практично невичерпним – його запаси оцінюються у 4 млрд тонн. Цього Україні вистачить на кілька тисячоліть.
Професор кафедри загальної геології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Володимир Кадурін упевнений, що зараз треба розробляти саме Ізмаїльське родовище.
"Воно цілком може замінити Артемівське та Слов'янське. Якщо ситуація в районі Соледара буде тривалий час залишатися такою ж, то треба розробляти Ізмаїльське. Але видобуток буде пов'язаний із труднощами-глибина залягання кам'яної солі там понад сто метрів, доведеться рити глибокі шахти, але це відома практика", - пояснив науковець.
Окрім того, дефіцит солі в окремо взятій Одесі можна покрити, відновивши видобуток на Куяльницькому лимані, припинений у 1931 році.
"Метод дуже простий. Там є лагуна, створена ще в XVII столітті, туди запускається рапа - солона вода Куяльника. Лагуна перекривається, і через деякий час сонце випарує воду. Щоправда, таким чином сіль можна отримувати лише в літній період", - пояснив Кадурін.
Завідувач науково-дослідного відділу національного природного парку «Тузловські лимани» доктор біологічних наук Іван Русєв нагадує, що в давнину сіль видобували і в інших лиманах нашої області, зокрема в бессарабських:
«Сіль активно стали видобувати на лимані Бурнас і згодом з'явилося село Тузли. Воно було засноване наприкінці XVIII ст. кочуючими чабанами, які зі своїми стадами зупинялися поблизу солеварень. Село і отримало свою назву від тюркського слова «туз» - сіль. Для керівництва соляними промислами було створено контору соляного управління, тому село Тузли у  першій половині ХІХ ст. іноді ще називали просто Контора».
Довідка
Ізмаїльське родовище - одне з найбільших соляних родовищ в Україні. Родовище розташоване у Переддобруджинському прогині, між смт. Суворове та селом Першотравневе. Солоносна товща залягає у породах верхньоюрського віку. Сольові пласти (загальною потужністю 30-70 м, глибиною залягання 300-500 м і площею до 100 км²) тут чергуються з тонкими прошарками ангідриту. Розвідка родовища здійснювалася у 80-х роках минулого сторіччя. В 1994 вчені підтвердили відповідність знайденої солі державному стандарту. Запаси солі - понад 4 млрд. тонн. Родовище не розроблялося у зв'язку з нерентабельністю видобутку через низькі ціни на українському ринку солі.
У 2010 році інститутом геологічних наук НАН та ВАТ «Укргазпроект» на родовищі планувалося збудувати газове сховище, сумарним об'ємом 3 млн. м.
У 2022 році у вчених та громадськості відновився інтерес до родовища, у зв'язку із зупинкою підприємства Артемсоль. Зупинка підприємства викликана бойовими діями внаслідок вторгнення росії , що викликало різкий дефіцит кам'яної солі в Україні. Видобуток солі відкритим способом вчені вважають небезпечним для екології Дунайського біосферного заповідника , розташованого за 30 кілометрів від родовища. Найбільш безпечним та перспективним вважається видобуток солі шахтним способом.