Емігрант, який відкривав Україну світові

Близько 60 років Улас Самчук провів у еміграції, але центром свого життя вважав рідне українське село. Він народився та ріс під час війни, був свідком повстань та одним із перших розповів світу про трагедію Голодомору 1932-1933 років.
Письменник, журналіст, публіцист показував світові невідому Україну, приділяючи увагу національним темам. Він не дожив всього кілька років до проголошення незалежності, а у часи президенства Януковича його твори вилучили з обов’язкової шкільної програми.
ІП "Кур'єр" із посиланням на ZAXID.NET розповідає цікаві факти про життя Уласа Самчука, якого не вдасться викреслити з історії.
Улас Самчук народився у 1905 році у селі Дермань Волинської губернії (зараз Рівненська область) в родині заможних селян. Своє село хлопець дуже любив та називав «центром на планеті».
З дитинства Улас Самчук був дуже допитливим та спраглим до знань. Він навчався у школі при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії, а згодом у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії, яку так і не закінчив, бо його призвали до польського війська, звідки згодом він утік.
Улас Самчук у юності
Хлопець втік до Ваймарської Німеччини, де працював наймитом у міщанина, був вільним слухачем у Бреславському університеті, вивчав німецьку мову. Цікаво, що німецьку мову Самчуку допомагала вивчати мати Германа Блюме – через 15 років саме завдяки Блюме нацисти випустили заарештованого Уласа Самчука з Рівненської в’язниці.
Своє перше оповідання «На старих стежках» Улас Самчук надрукував у варшавському журналі. Через кілька років письменник почав співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» та іншими часописами.
Із 1929 року Самчук переїхав до Чехословаччини – на той час Прага була центром українського наукового та культурно-мистецького життя в еміграції. Улас Самчук так і не закінчив жодного ВНЗ, хоч навчався в Українському вільному університеті. Протягом життя чоловік багато часу приділяв самоосвіті, добре знав польську, німецьку, чеську, російську мови.
Саме під час «чеського періоду» Улас Самчук пише свої знакові твори, що принесли йому популярність. У 1933 році він написав роман «Марія» – один з перших художніх творів про Голодомор, який він присвятив «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 роках».
Найвидатнішим твором Самчука називають трилогію «Волинь»
Найвидатнішим твором Самчука називають трилогію «Волинь». Саме за цей роман письменника висували на Нобелівську премію, але через брак перекладів та промоції він так її і не отримав. Самчук також автор першого роману у світовій літературі про радянську систему ГУЛАГу – «Темнота» (1957).
Самчук очолював секцію митців, письменників і журналістів культурної референтури Проводу українських націоналістів, створеної в 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця. У 1941 році разом із Оленою Телігою, Олегом Ольжичем у складі похідної групи ОУН повернувся на українську землю, де працював редактором газети «Волинь» – там також працював брат Симона Петлюри Олександр.