RSS

Сергій Параджанов – один з найяскравіших представників українського поетичного кіно

Сергій Параджанов – один з найяскравіших представників українського поетичного кіно

Народився майбутній режисер у Тбілісі 9 січня 1924 року в родині вірмен. Його життя було тісно пов’язане з Україною, де він створив свої найвідоміші роботи.

Батько Сергія, Йосип Параджанян, був антикваром, і сподівався, що син піде його шляхом. Однак Сергій обрав мистецтво. Після закінчення школи з двома відмінними оцінками – з природознавства та малювання – він вступив до Інституту залізничного транспорту, але швидко зрозумів, що це не його покликання.
Параджанов вивчав вокал у Тбіліській консерваторії, а згодом перевівся до московської консерваторії. У 1946 році вступив на режисерський факультет ВДІКа і закінчив його 1951 року.
Сергій Параджанов був двічі одружений. Перша дружина, Нігяр Керімова, трагічно загинула через конфлікт із родиною.
Другою дружиною стала Світлана Щербатюк, із якою у режисера народився син Сурен. Проте їхній шлюб не витримав випробувань, і пара розлучилася 1961 року.
Параджанов здобув світове визнання після виходу стрічки "Тіні забутих предків" 1964 року, заснованої на однойменній повісті Михайла Коцюбинського. Фільм отримав 39 міжнародних нагород і став класикою українського кінематографу.
Режисера захоплювали етнічні традиції, що відобразилося у кожному кадрі його робіт. Наприклад, для зйомок "Тіней забутих предків" він навіть пофарбував скелі під Косовом синькою, аби створити яскравий контраст із зеленим листям. Цей епатажний жест залишив скелі синіми на багато років.
Іншою знаковою роботою Параджанова став фільм "Колір граната", присвячений життю вірменського поета Саят-Нови. Стрічка здивувала глядачів новаторською кіномовою, побудованою на метафорах і статичних кадрах. Проте радянська влада не сприйняла новаторства режисера, і фільм на довгий час опинився на полиці.
Сергій Параджанов неодноразово ставав об’єктом переслідувань через свою незалежну позицію і сміливі висловлювання. У 1973 році його заарештували за сфабрикованими звинуваченнями у гомосексуальності та спекуляції, хоча формально серед звинувачень значився і "український націоналізм". Режисер провів у в’язниці п’ять років, де не припиняв творити – малював, робив колажі та створював незвичайні вироби з підручних матеріалів. Завдяки міжнародній кампанії протесту, у якій брали участь видатні режисери, його звільнили у 1977 році.
Цікаві факти про Сергія Параджанова
Роки, присвячені пам’яті митця
ЮНЕСКО двічі проголошувала роки на честь Сергія Параджанова – 2004 та 2024. Це свідчить про визнання його внеску у світову культуру.
Міжнародний комітет з визволення
Для звільнення Параджанова з ув’язнення був створений Міжнародний комітет на чолі з Луї Арагоном.
Школа живопису в колонії
Під час перебування в колонії режисер організував школу живопису, допомагаючи ув’язненим розвивати творчі здібності.
Підтримка від Фелліні
Серед рідкісних листів у в’язниці Параджанов отримував міжнародні депеші від Федеріко Фелліні. Режисер писав: "Хвилююся за твою долю, ти ж велика людина, тримайся".
"Талери" з фольги
Параджанов створював медальйони з фольги від пляшок молока, на яких вирізьблював портрети. Один із таких медальйонів став призом кінофестивалю в Ріміні, заснованого Фелліні.
Дарунок за торт
Одного разу режисер подарував антикварний гарнітур людині, яка надіслала йому у в’язницю торт.
Відмова у візиті до Парижа
Кутюр’є Ів Сен-Лоран запрошував Параджанова до Парижа, але влада заборонила поїздку. У відповідь Параджанов створив альбом колажів, присвячений дизайнеру.
Телеграма Косигіну
Параджанов відомий своїми саркастичними витівками. Одного разу він надіслав телеграму на адресу кремля: "москва. кремль. Косигіну. Наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон. Може, стану родоначальником іранського кіно. Параджанов".
"З вогником"
Коли начальник колонії пожартував, що Параджанов "працює без вогника", той наступного разу підпалив мітлу і продовжив підмітати  вже "з вогником".
Епатажні подарунки
На 8 Березня Параджанов подарував Лілі Брік букет із колючого дроту та власних шкарпеток.
Племінник у кіно
Єдиним родичем, який обрав творчий шлях Параджанова, став його племінник Георгій. Його короткометражка "Всі пішли…" отримала нагороду на фестивалі в Ріміні.
Коробка з вошами
Щоб пояснити племіннику, що таке радянська тюрма, Параджанов подарував йому коробку сірників, наповнену вошами.
Фільмографія Параджанова:
1951 – Молдавська казка
1954 – Андрієш
1957 – Державна заслужена академічна капела УРСР "Думка" (документальний, короткометражний)
1958 – Перший парубок
1959 – Наталія Ужвій (документальний, короткометражний)
1960 – Золоті руки (документальний, короткометражний)
1961 – Українська рапсодія
1962 – Квітка на камені
1964 – Тіні забутих предків
1966 — Київські фрески (незавершений, короткометражний)
1968 – Діти Комітасу
1969 – Колір граната (Саят-Нова)
1969 – Акоп Овнатанян (документальний, короткометражний)
1984 – Легенда про Сурамську фортецю
1986 – Арабески на тему Піросмані (документальний, короткометражний)
1988 – Ашик-Керіб
1990 – Сповідь (не закінчено, оригінальний негатив включено до фільму Параджанов. Остання весна (1992)
Сергій Параджанов залишив незабутній слід у світовому кінематографі. Його роботи стали прикладом поетичного підходу до кіно, а сам режисер увійшов до пантеону великих митців XX століття. І лише у 2023 році його було повністю реабілітовано у сфабрикованих звинуваченнях, а у 2024 році він отримав звання "Національна легенда України" посмертно.
Підготувала Рина ТЕНІНА

09.01.2025    

Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!


Поділитися новиною

Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели": Телеграм-канал Фейсбук группа


*Залишити коментарі можуть зареєстровані користувачі Facebook.

-->
Угору