До дня роковин страт української інтелігенції радянською владою в урочищі Сандармох
3 листопада 1937 в урочищі Сандармох у радянській Карелії. У списку страчених в цей день: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чехівський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та багато інших представників національної інтелігенції. Згодом їх назвуть Розстріляним відродженням.
5 серпня 1937 року вступила в дію постанова політбюро про антирадянські елементи. Почалися масові арешти представників розумової праці без суду і слідства. Їх називали найбільш активними контрреволюційними елементами, простіше кажучи, ворогами народу.
У жовтні 1937 року, управління НКВД в Ленінградській області засудило до смертної кари 1116 в'язнів соловецької тюрми. Усі кримінальні справи були сфабриковані. Вигадані антирадянські організації, шпигунство на користь інших держав, неіснуючі диверсії та теракти, участь у повстанському русі. В'язнів розміщували в СІЗО Біломорсько-балтійського табору, а звідти великими вантажівками вивозили в урочище Сандармох.
У перший день по прибутті в'язні спробували втекти, напавши на конвоїрів, але ті взяли гору в нерівній битві. Розстріли відбулися 27 жовтня, 1, 2, 3 та 4 листопада 1937 року і були цинічно приурочені до 20-ї річниці жовтневого перевороту.
Засуджених готували в трьох кімнатах бараку, які розташовувалися одна за одною. У першій кімнаті - "звіряли особу", роздягали та обшукували. У другій - роздягнених зв'язували. У третій - роздягнених і зв'язаних глушили ударом дерев'яної "колотушки" в потилицю. Потім вантажили в машину, осіб по сорок і накривали брезентом. Члени "бригади" сідали згори. Якщо хтось ізнизу приходив до тями, його "заспокоювали" ударом "колотушки".
Урочище Сандармох у наші дні
Місце розстрільної ями в урочищі, яке назвуть Сандармох. Карелія, 1997 рік
Ось як описував алгоритм страти, один з катів - Матвєїв: "Засуджених до вищої міри покарання ми привозили на автомобілі в призначене для цього місце. Тобто в ліс. Викопували великі ями і там же, тобто в зазначений ямі, арештованому наказували лягти обличчям вниз, після чого стріляли в упор з револьвера в арештованого".
Михайло Матвєєв, кат Солоецького етапу, капітан НКВД СССР
287 жертв розстрілу були українцями. То був справжній цвіт нації, українська інтелектуальна еліта, драматурги, письменники, вчителі, адвокати, науковці, лікарі, наймасовіший розстріл їх відбувся 3 листопада 1937 року. Серед загиблих були:
- Лесь Курбас, режисер, реформатор, засновник і керівник театру "Березіль", який так любив свою справу, що навіть організував табірний театр і поставив вистави за кілька днів до свого вбивства.
- Микола Коліш, автор п'єс "Мина Мизайло", "Народний Малахій". Їх часто ставили в театрі Курбаса - Курбас і Куліш добре приятелювали, завжди були разом. Убили їх теж разом.
- Валер'ян Підмогильний, автор першого урбаністичного роману "Місто".
- Микола Зеров, поет, лідер українських неокласиків, перекладач, який і на Соловках продовжував перекладати "Енеїду" Вергілія, бо вважав це справою всього свого життя.
- Антін Крушельницький, знаний педагог і його сини Богдан, економіст і Остап, дослідник кіно.
- Сергій Грушевський - історик. Небіж, Михайла Грушевського.
- Степан Рудницький, географ і картограф.
- Володимир Чахівський, прем'єр-міністр Української Народної республіки Доби директорії.
Загалом, в урочищі Сандармох були замордовані представники 58 етнічних груп.
Розстріляна і знищена родина Крушельницьких. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, мати Марія Тарасівна, Лариса і батько Антін Владиславович. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. Ця світлина стала символом знищення комуністами української інтелігенції.
Виконавцями виркові був Міхаїл Матвієв, який закінчив два класи школи, отримав травму голови і був психічно неврівноважений, що не завадило йому, власноруч вбивати з револьвера від 200 до 250 осіб за одну зміну. Допомагав Георгій Алафір, підмайстер перукаря. За 5 днів вони вбили аж 1111 засуджених. Один нещасний помер до виконання вироку.
Місце першого розкопу у Сандармосі. Ось що побачили представники Санкт-петербурзького «Меморіалу» та Юрій Дмитрієв 1 липня 1997 року.
За блискучу проведену операцію радянська влада нагородила Матвієва аж цілою магнітолою з платівками. Кати потім ще довго служили в органах, робили кар'єру і згодом стали заслуженими людьми в СРСР. І Матвєєва, і Алафіра нагородили орденами Червоної зірки, орденом Червоного прапора і Леніна. Обидва вийшли на пенсію і доживали віку в Ленінграді, померли в літньому віці.
Правду про урочище Сандармох радянська влада приховувала дуже ретельно, відкрили його лише у липні 1997 року. Зусиллями українського культурного товариства "Калина" і небайдужих українців був установлений на місці страти пам'ятник - козацький хрест із написом "Убієним Синам України". З 1997 року до початку воєнної агресії росії проти України, в урочище Сандармох щороку їздили українські делегації для участі в заходах з приводу Дня Пам'яті загиблих.
Український козацький хрест в урочищі «Сандармох»
Радянська машина вбивала не тільки людей, але й пам'ять про них. На жаль, зараз мало хто знає про події в Сандармосі. Імена жертв масових розстрілів у карельському урочищі мають бути вшановані. Їх убивали лише через те, що вони були українцями, тому пам'ятаємо минуле, щоб будувати гарне майбутнє.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
