Феліксу - 42. Саперною справою займається з 2001 року, відколи потрапив на строкову службу. Ця професія настільки припала до душі, що після закінчення служби пішов навчатися на сапера до Кам'янця-Подільського, а потім поїхав на службу до Лівану - «набиратися практики».
Розлогіше - у матеріалі hromadske.
- Так, ось це - ПОМ-2 (радянська протипіхотна осколкова міна натяжної дії - ред.), - каже нам сапер-конструктор Фелікс із 28 бригади, який повільно вантажить міни в невеликий ящик у своєму багажнику. Наша задача - завантажити всі міни в машину і довезти їх до майстерні Фелікса цілими.
- Це з ними дуже обережно треба? - питаю його.
- Ну, не прям, щоб аж дуже, але обережно.
- Феліксе, може, тоді назад м'якше поїдемо? - питає пресофіцер Фокс.
- Нащо? Я ж не дарма ящик узяв.
- Я, може, і не дізнаюсь, що вона вибухне, - дивиться на міни Фокс.
- Дізнаєшся спочатку, - каже Фелікс. - А потім, через кілька секунд, спрацюють протитанкові міни.
Фокс озирається на багажник. Протитанкових мін у машині Фелікса щонайменше з десяток. Пресофіцер хитає головою: «Я б краще пішки вертався до хати». А втім, ми всі разом сідаємо в машину. Поруч із нами на задньому сидінні в іншому ящичку їдуть іще з десяток протипіхотних мін. Я боюся навіть ставити біля них ноги, тому трохи притискаю Фокса до дверей. Ми нервово жартуємо - не пощастить, якщо хтось випадково вріжеться в нашу машину дорогою до майстерні Фелікса. На Донеччині військові їздять різко й швидко.
«Невже ви мені не довіряєте? - питає Фелікс. - Я що, схожий на самогубця?»
Сам Фелікс родом із Криму, але до повномасштабного вторгнення з дружиною і маленьким сином жив у Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го дружина із сином вибралися з Маріуполя до Дніпра, Фелікс тоді вже знову був на службі. Нині синові Фелікса 7 років. Він мріє стати військовим - як тато.
«Дружина, буває, телефонує і каже: “Поговори з ним, він плаче, сумує за тобою”. Розмовляю, він заспокоюється, на якийсь час вистачає. Скажімо так: це тата синочок більше, не мами», - каже Фелікс.
До 28 бригади чоловік потрапив іще у 2014 році, тоді - до підрозділу з розмінування при 3 батальйоні бригади, а згодом став командиром підрозділу. Прослужив на сході до 2016-го, а потім повернувся до цивільного життя. До повномасштабного вторгнення працював будівельником, а після - повернувся в бригаду.
Нині Фелікса знають не лише у 28-й - до нього по консультації приходять сапери з інших бригад, а деякі підрозділи навіть звертаються по допомогу з вироблення вибухових речовин.
Дорогою до майстерні ми заїжджаємо в місцевий магазин побутової техніки на закупки для Фелікса. Йому прийшло завдання від спецслужб, яке саме - Фелікс не розповідає, лише сподівається згодом почути про успіх операції в новинах.
«Моя робота - знищити якомога більше російських військових, де і коли - мені байдуже. Щойно з'являється можливість це зробити, навіть просто налякати - адже страх деморалізує, - я це роблю. А втім, бажано, аби це все-таки було вбивство, утилізація», - каже сапер.
На кілька хвилин Фелікс зупиняється біля мультиварок. Дивиться ціни. Переважну кількість закупок він робить власним коштом, тому відкладати на життя після війни в чоловіка не виходить. «Вкладаюсь у бомбочки», - сміється Фелікс.
- Тут можна гексоген плавити, - пояснює нам Фелікс, показуючи на мультиварку. Виставив потрібну температуру в мультиварці й робиш парову баню.
- А де оця лінія розмежування між: зробити пиріжок і розплавити тротил? - питає Фокс.
- Повір, усе дуже залежить…
- Всі кордони в моїй голові? - перебиває Фокс.
- Так, - сміється Фелікс.
Підготувала Рина ТЕНІНА