RSS

росія хоче довести Україну до гуманітарної кризи

росія хоче довести Україну до гуманітарної кризи

Україна з 22 березня 2024 року пережила п'ять хвиль ворожих атак на енергетичну інфраструктуру.

Як вдається утримувати її від розвалу?
– Ми нині в такому ж становищі, як були наприкінці 2022 року, коли імпорт електроенергії не міг покрити дефіцит її виробництва. Але за кількістю втрачених потужностей ситуація значно гірша. До атаки 8 травня ми вдень балансували за рахунок сонячних електростанцій, а вночі – імпорту. Тепер цього мало, тому відбуваються масштабні відключення промислових і побутових споживачів, – розповідає виданню gazeta.ua Андріан Прокіп, економіст, експерт з енергетики.
Андріан Прокіп - експерт із проблем енергетичної безпеки. Народився 31 березня 1984-го у Львові. Батько – математик, працює в науково-дослідному інституті, мати – бібліотекарка. Закінчив Львівський лісотехнічний університет. Спеціальність – менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Доктор економічних наук. Працював фінансовим аналітиком у страховій компанії ”Універсальна”. Стажувався в Пенсільванському університеті й американському аналітичному Центрі імені Вудро Вільсона. Співпрацює з ним у статусі старшого наукового співробітника. Автор майже 50 наукових праць із теорії енергетичної безпеки та відновлюваної енергетики. Із жовтня 2017 року працює в аналітичному центрі ”Український інститут майбутнього”.
Треба звернути увагу ще й на те, що три блоки атомних електростанцій у нас перебувають у планово-запобіжному ремонті. Це обов'язкова регулярна процедура з обслуговування енергоблоків. На підконтрольній території діють три АЕС, які мають разом дев'ять блоків.
У зимові місяці почуватимемоcя гірше, ніж у такий же період 2022–2023 років, бо потужність сонячних електростанцій знизиться, а разом із вітровими вони можуть у години пікового виробництва видавати 3–4 гігавати – еквівалент трьох-чотирьох великих атомних енергоблоків. Це якщо не розглядаємо високої імовірності додаткових ударів РФ по енергетиці України, які можуть погіршити ситуацію.
- До якого рівня росіяни націлені руйнувати енергетику України?
– Це залежить, чи вони хочуть відкинути нас у кам'яний вік, чи бити по економіці для відчуття постійної напруженості й тонусу. Можливо, це спроба остаточно дотиснути нас за сценарієм ударів по Югославії, коли суспільство вже не захоче продовження обстрілів і війни. Росія хоче довести Україну саме до гуманітарної кризи.
- Скільки Україна споживає електроенергії та скільки необхідно імпортувати?
– До 24 лютого 2022-го на контрольованій Україною території було 54 гігавати потужностей генерації. Зимові піки споживання до вторгнення становили 24–25 гігават. Ми втратили частину генерації – Запорізьку АЕС, Запорізьку ТЕС, Луганську ТЕС, Вуглегірську ТЕС та значну частину відновлюваних джерел енергії. На момент повномасштабного вторгнення на території Херсонської та Запорізької областей було 67 відсотків вітрових станцій. Їх будували вздовж узбережжя Азовського моря. Загалом зруйновано чи втрачено на окупованих територіях майже 90 відсотків потужності вітрових і 30 відсотків сонячних електростанцій.
Минулої зими в піки споживання нам ледь вистачало потужностей. Допомогло те, що були водопілля й тепла погода. Крім того, під час повітряних тривог споживання падало, бо хтось ішов до сховища, через техніку безпеки зупинялися певні виробничі процеси.
За березень-травень ворог знищив 8–9 гігават генерації, зокрема й гідрогенерації. Це багато. Щось, звісно, відремонтуємо. До зими виведемо на повну потужність всі блоки АЕС, але зникне сонячна генерація. У сукупності це дає відповідь на те, як проживемо зиму. Дефіцити будуть більші, ніж попередньої зими.
2022 року ми мали надлишкові потужності генерації. Сьогодні цього запасу вже немає. Щоб якось підготуватися до зими, треба шукати обладнання десь зовні.
- Коли прогнозується найважчий період відключень?
– Минулої зими фахівці просили переносити споживання електроенергії на ніч, а тепер – на день. Принцип простий: виглянув у вікно, побачив сонце, можна прати й сушити. Немає сонця – треба бути ощадливим.
У нас АЕС активно заходять у ремонт саме в літні місяці, а з 19:00 починає падати сонячна генерація. Тому свідоме споживання влітку – переносити роботу електроприладів на день. Словом, доки світить сонце, тече вода і дме вітер, у нас буде електроенергія. Хоча повсякденний графік життя сім'ї зазвичай такий, що вдень удома нікого немає, а ввечері всі приходять і починають митися, готувати і прати. Бойлери, плити, пральні машини й електрочайники починають активно працювати.
- Як убезпечити об'єкти генерації та розподілу?
– Для нас ключовий фактор – спроможності протиповітряної оборони. Ми просимо ППО в усього світу. До 10 жовтня 2022-го Україна експортувала електроенергію в Європу, хоча Запорізька АЕС зупинилася у вересні 2022-го. І для європейців це тоді теж було важливо, бо мали завдання економити газ для підготовки до зими. Європа тоді тягнула з ППО. Потім сталася атака 10 жовтня 2022 року на енерго­систему, ми почали втрачати генерацію та інфраструктуру. І замість експорту почали імпортувати електроенергію. Водночас просили про допомогу для ремонту, збирали трансформатори по всьому світу і благали надати ППО. Взимку 2023–2024 років Україні не вистачало вже ракет для ППО. Президент Володимир Зеленський заявив, що Трипільську ТЕС під Києвом ворог розбив, бо в нас банально не було ракет.
Тому, щоб убезпечити від ворожих ракетних атак об'єкти генерації, треба мати достатню кількість і якість протиповітряної оборони. Адже росіяни знають розташування всіх наших об'єктів і змінюють тактику ударів.
- Як побудувати нові потужності, щоб їх було важко вибити ракетами, яка це має бути генерація?
– На початку 2023 року від прем'єр-міністра Дениса Шмигаля лунали заяви про те, що почнемо будувати децентралізовану систему – коли багато малопотужних об'єктів генерації розосереджено по країні. Бити по такій розподіленій генерації не буде сенсу. Але по факту ніякої децентралізації ми досі не побачили. Поступу в розбудові цієї розподіленої системи не видно.
- Що таке розподілена генерація?
– Це малі теплоелектроцентралі. Уявити, що в газотурбінну чи газопоршневу установку на 50 чи 100 мегават росіяни битимуть великою кількістю ракет, як по Трипільській ТЕС, важко. А якщо й поцілять, то некритично, бо таких станцій має бути багато.
З другого боку, це збільшує ризик атак по газотранспортній системі та газовій розподільчій інфраструктурі. На цьому етапі нам потрібно все: сонце, вітер, когенерація, коли мала ТЕЦ виробляє тепло й електроенергію. Слід і відновлювати те, що можемо. Бо сонячні електростанції –
це добре влітку, але зимою вони багато енергії не дадуть.
- Чи є потреба піднімати вартість електрики для побутових споживачів?
– Теперішній тариф не покриває витрат, його субсидували Енергоатом, Укргідроенерго й експортери електро­енергії. Останній надавач субсидій уже відпав, бо спеціальні обов'язки з експортерів зняли та й експорту вже немає. Енергоатом втратив Запорізьку АЕС, і тепер, коли він виходить у літні ремонти, в нього скорочується виручка й він перестає платити. Це створює вервечку боргів по всьому ринку електроенергії. Укргідроенерго було меншим за Енергоатом донором, але помітним і важливим. Вони теж втратили станції на Дніпрі, а тому в них буде менше грошей.
- А в грошах для побутових споживачів скільки йде дотацій?
– 150 мільярдів гривень. Плюс не всі ж платять, що створює додаткове боргове навантаження. Тому тариф переглядають. Питання: скільки спеціальних обов'язків лишать Енергоатому і наскільки піднімуть вартість кіловат-години для побутових споживачів? Важливо також, як Енергоатом використає додаткові кошти, якщо піднімуть ціну електроенергії.
Але за будь-якої ціни на електроенергію людям потрібно пояснити, чому вона саме така, яка структура тарифу. Не просто спустити згори й заявити: от тепер ціна для людей буде така. Краще пояснити одразу, щоб не давати можливості для маневру російським вкиданням.
Систему субсидіювання теж варто переглянути. Але в умовах війни сильно її не змінюватимуть.
Народний депутат Олексій Кучеренко пів року тому робив запит у Міненерго з приводу собівартості 1 кіловата за годину Енергоатома. На той час виходило 3,8 гривні – це те, що покриває виробничу собівартість Енергоатома. А є ж іще тариф на транспортування.
Потрібен баланс і між соціальною чутливістю цього питання, і привчанням людей до ощадливого й розумного споживання електроенергії в межах певного графіка. Бо є ж періоди, коли економити не варто: влітку – вдень, взимку – вночі.
- Які ціни для побутових споживачів у сусідніх країнах?
– Ця статистика на Євростаті доступна кожному. Але є спекуляції. Перша: в Україні тариф – найдорожчий, дорогу електрику ми продаємо населенню, а дешеву – за кордон. Насправді в нас один із найнижчих тарифів. Нижчий, ніж у Молдові, а вона не може субсидувати всіх через загальну ціну, бо там субсидії – адресні. 2021 року їх там отримала третина населення – це нормальна модель.
Є маніпуляція, коли беруть ціни на РДН – ринок добу наперед – у певний час, бо там ціни динамічні й у певні моменти вони справді менші. Але загалом за місяць у нас ціна нижча. А люди цього не розуміють, що ринок на добу наперед – динамічний і малий у Європі, бо електроенергію більше купують на ринку двосторонніх договорів. Це або об'єктивне нерозуміння структури ринку електрики, або від дурості, або завдання розганяти дезінформацію.
Щодо промисловості – ми в п'ятірці країн із найнижчими цінами на електроенергію. Крім того, в Європі тарифи на розподіл і транспортування трохи вищі за наші. Бо там активно розвивають відновлювані джерела енергії, а це потребує активних інвестицій в мережі.
Багато хто з лідерів громадської думки розганяє історію про те, що тариф має бути низький. І ці дискусії можуть зробити з енергосистемою те саме, що зроб­лено з "дешевою" армією до 2014 року. Система буде на межі розвалу.
- Як оцінюєте діяльність уряду? Що треба робити й чого не робити?
– Прогресу щодо розподіленої генерації по суті немає. Із доброго – спростили підключення когенераційних установок, які дають електроенергію й тепло. Це потрібно для малих ТЕЦ. Однак це поки що не дало ефекту, а час спливає, наближаємося до зими. Тому вся моя надія на великий і середній бізнес. Вони вирішили паливну кризу весни 2022 року. Бо тоді ж у нас російський і білоруський бензин і дизель становили понад половину всього споживання. Ці потоки зупинилися одного дня. Почалися бомбардування нафтобаз і нафтопереробних заводів. Але компанії змогли за кілька місяців організувати постачання з ЄС. А доки держава намагалася регулювати ціну, були одні проблеми. Так і тут. Якщо умовна "Нова пошта" й такого ж рівня бізнеси почнуть будувати розподілену генерацію, ставити СЕС, малі газові ТЕЦ та вітрові станції, то надія тільки на них. Великі компанії займатимуться своїми активами й забезпеченням себе, середні теж мають зрозуміти, що порятунок того, хто тоне, – його особиста справа.
Якщо вони будуватимуть генерацію та акумуляцію для власних потреб і щось іще продавати в мережу – це буде ідеальна модель. Завдання уряду – не заважати і створити умови для швидшої роботи бізнесу. Бо скоро опалювальний сезон і ймовірні нові атаки росіян.
- Які системні проблеми на ринку електроенергії, що їх не можна вирішити грошима? І як їх визначити й усунути?
– Грошима можна вирішити проблему в одному сегменті загального ринку електроенергії, а саме – на балансуючому. Там багато боргів. Якщо ви там продаєте електроенергію, то гроші отримуєте за рік-півтора. Це нонсенс, бо балансуючий ринок має бути преміальним саме для виробника електроенергії. Хіба хтось інвестуватиме в малі газові ТЕЦ, якщо вони продаватимуть енергію на такий балансуючий ринок? Ніхто. Якщо цю проблему вирішити, то додаткові маневрові потужності можна отримати до зими.
- Яке значення електроенергії у відновленні України та загалом економіки, способу життя?
– Електроенергія – це фундамент економічного життя України. Вона має важливе соціальне значення. Уявіть сотні 25-поверхівок без електрики, ліфтів, води й каналізації, що працює.
Забезпеченість енергією загалом і електроенергією зокрема – це суперресурс для економіки. Якщо у вас немає енергії, то решта факторів виробництва важить значно менше, навіть якщо вони є.
Звісно, залежність від електроенергії визначається структурою економіки. Одна річ, феросплавний завод, що споживає багато електроенергії, інша річ – IT-сектор, який може сидіти й на генераторах. Хоча, наприклад, майнінг криптовалюти потребує дешевої електроенергії, й тому від її ціни залежить прибутковість розміщення криптоферм у тій чи тій країні.
Про Україну говорять як про державу з надвисокою енергоємністю економіки. По-перше, в нас структура економіки енергоємна, бо та ж металургія потребує багато енергії. По-друге, наші виробничі технології неефективні й несучасні. Тож ефективність використання енергії низька. По-третє, в нас висока частка тіньової економіки. Тому бачимо офіційний ВВП і реальне споживання електро­енергії, а це почасти статистичний фокус, який збільшує показник енергоємності ВВП.
Підготувала Рина ТЕНІНА

13.06.2024    

Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!


Поділитися новиною

Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели": Телеграм-канал Фейсбук группа


*Залишити коментарі можуть зареєстровані користувачі Facebook.

-->
Угору