Голодомор - це злочин радянської системи. Геноцид, який був спрямований на винищення українців. Пам'ять про ці трагедії є однією з основ національної ідентичності. А війна, яку зараз розв'язала росія, саме за ідентичність України. Національна пам'ять змушує українців боротися і не здаватися зараз, під час цієї повномасштабної війни. Тому що ми знаємо, що може статися, якщо росія знову окупує Україну.
Про те, як українці боролися за свій хліб і життя та як вдалося зберегти пам'ять - Gazeta.ua розповіли історики, соціологи та філософи.
Володимир В'ятрович, історик, ексголова Інституту національної пам'яті України: "Голодомори - це злочини радянської системи. Геноцид, який був спрямований на знищення українців. Початок повномасштабного вторгнення посприяв тому, що у світі цей злочин визнали геноцидом. В Україні пам'ять вже давно повертається. Хоч і радянська влада одразу після злочинів намагалася приховати свої дії. І їй би можливо навіть вдалося, якби частина українців під час Другої світової війни не опинилася за межами совєтської влади. Люди почали записувати спогади і ділитися ними. В кінці 1980-х років, коли почав валитися Радянський Союз, історії, поширювані у діаспорі, підхопили в Україні. За Ющенка до цього питання підійшли системно. Відкрили архіви, почалося слідство за фактом геноциду, суд визнав цей злочин, створювався музей. Станом на зараз Голодомор є наймасштабнішим консенсусом у розумінні минулого серед українців. Це одна з націотворчих тем для нашого народу. Абсолютна більшість людей визнають Голодомор геноцидом українців і однією з найбільших трагедій в нашій історії. Пам'ять про Голодомор - це один з тих чинників, які змушують нас боротися і не здаватися зараз, під час цієї повномасштабної війни. Тому що ми знаємо, що може статися з українцями, якщо росія знову окупує Україну.
У багатьох регіонах помирали саме носії української мови і навіть ширше можна сказати - носії української ідентичності
Історики говорять про три масові голоди. Найстрашніший з них був у 1932-1933 роках. Досі тривають суперечки, скільки життів українців забрав штучний голод - дехто каже про 4 мільйони, хтось називає більше жертв - до 7 мільйонів. Очевидно, що будь-яка цифра - це великі втрати активного населення, селян-господарів. І звісно це змінило демографічну ситуацію. Тому що навіть зростання демографії спинилося. Помирали носії традиційної української культури. У багатьох регіонах помирали саме носії української мови і навіть ширше можна сказати - носії української ідентичності. Саме тому там, де відбувся Голодомор, так важко з питаннями культури та мови. Як і кожен геноцид - Голодомор має наслідки на багато поколінь вперед.
Голодомор був реакцією на повстання українців в кінці 1920-х - на початку 1930-х років
Голодомор був реакцією на повстання українців в кінці 1920-х - на початку 1930-х років. Тоді радянська влада почала впроваджувати примусову колективізацію, заганяла людей у колгоспи. А на українських теренах було найбільше самодостатніх господарів. Їх називали "куркулями". Саме вони почали чинити спротив колективізації. Рік повстань припадає на 1930-й рік. Більше мільйона учасників різних заворушень були в Україні. У відповідь на повстання радянська влада ухвалила рішення, які і призвели до Голодомору. На жаль, під час самого Голодомору фактично не було можливості для організованого спротиву, хоча епізодичні спроби були. Радянська влада знищувала людей, здатних організувати спротив.
Пам'ять про Голодомор є однією з основ національної ідентичності. А війна, яка зараз відбувається, саме за ідентичність України
Для того, щоб ми не забули про ці злочини, має бути політика держави, спрямована на збереження цієї пам'яті. Це музей, пам'ятники, конференції, наукові центри, встановлення інформації по кожному населеному пункту. Ми це все робили системно, починаючи з часів президентства Віктора Ющенка. Але частина робіт ще не завершена. Зокрема, спорудження Музею пам'яті Голодомору. Цього року рішенням президента Зеленського поставили паузу на спорудженні музею. Я впевнений, що маємо прикласти зусилля, бо саме таким чином збережемо пам'ять про Голодомор. Бо вона є однією з основ національної ідентичності. А війна, яка зараз відбувається, саме за ідентичність України".
Пам'ять про Голодомори зберігали і розповідали про трагедії дуже тихо
Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи": "Я виріс і навчався у Радянському Союзі. Про Голодомор я не знав. Відкрилося це, коли прийшла перебудова, я працював в Інституті історії (тоді навіть без слова "України") АН УРСР . Там вперше почав читати книгу Джеймса Мейса "Communism and the Dilemmas of National Liberation: National Communism in Soviet Ukraine, 1918-1933" (1983), де він писав, зокрема, і про Голодомор. Це зруйнувало всю мою систему координат. Це зло тоді настільки вразило. Поступово вся ця історія відкривалася, ми побачили архіви. Про злочини починали дізнаватися все більше і більше людей.
Людям казали, що був голод, але його спричинило природне лихо. І тільки згодом ми відкрили всю правду про злочин радянської влади
Старше покоління знало про Голодомор. Але просто боялися розповідати. Бо раптом дитина у школі щось про це "ляпне". Пам'ять про Голодомори зберігали і розповідали про трагедії дуже тихо. Тому важливо, що ті українці, які опинилися за кордоном, не давали забути. Постійно згадували тему Голодоморів. Також багато зіграло відкриття архівів у період "перебудови". Поступово думка українців змінилася. Раніше про це не говорили, боялися. Потім людям казали, що був голод, але його спричинило природне лихо. І тільки згодом ми відкрили всю правду про злочин радянської влади. Цю тему зрештою сприйняли у всіх регіонах. Мабуть тому що Голодомор був усюди, зокрема на Донбасі і Півдні. Опитування показують, що ця пам'ять не роз'єднує українців, а навпаки - об'єднує. Українці сприймають Голодомор як злочин радянської влади.
Голодомори були страшною катастрофою для українства. Це було знищення значної частини українського селянства, яке опиралося колективізації. Маємо говорити про Голодомори у рамках винищення українців в цілому та як один із способів русифікації. Це привчало українців "не висовуватися", бо раптом щось буде. Що не треба казати погане про владу, бо можна "наслати лихо". Тому батьки і боялися щось обговорювати при дітях. Це була страшна пам'ять, про яку треба було мовчати. Але разом з тим - люди дізнавалися і розповідали. І ця пам'ять вплинула на боротьбу за незалежність України у різні роки".
Саме українці стали основною завадою, яка не дала реалізувати комуністичний штурм
Геннадій Єфіменко, історик: "Голодомор як геноцид - це не лише вбивство голодом, а й інші поєднані з ним злочини кремля, зокрема розкуркулення, колективізація, репресії проти інтелігенції та Української автокефальної православної церкви. Коріння таких дій влади - у подіях 1917-1921 років. Особливо 1919 року, коли більшовики отримали гучного ляпаса в Україні. Вони готувалися йти на Угорщину через Румунію, в Німеччині вже була Баварська Радянська Республіка, мали йти захоплювати Європу, а тут українці стали на заваді. 1920 року йшли на Польщу, але тут уже поляки з армією УНР зупинили другу спробу поширити владу більшовиків на Європу. Саме українці стали основною завадою, яка не дала реалізувати комуністичний штурм, поширення революції і влади більшовиків на Європу. Нам потрібно використовувати досвід інших країн щодо збереження пам'яті про цю трагедію. От, приміром, у нас є Музей Голодомору-геноциду. Але відкрита лише перша черга Музею - "місце пам'яті", натомість ще й досі немає "місця розповіді" про цей злочин кремля. Це й мала би бути друга черга Музею. Але від фінансування добудови другої черги Музею поки що відмовилися . А правда про Голодомор дуже необхідна у нинішньому протистоянні з росією. Тому що те, що Москва робила у 1932-1933 році, те ж робить і зараз. Різниця в тому, що вбивства були масовішими, а мотивація - прихованішою ніж нині . А зараз про намір знищити українську націю, українську державність у кремлі говорять відкрито.
Це був геноцид, спрямований зупинити розвиток української нації
Убивство мільйонів українців голодом - це був превентивний удар. Сталін, як ніхто, бачив небезпеку відокремлення України від СРСР. Тож це стало і попередженням, і вихованням, і превентивною репресією, спрямованою проти української нації. Сучасна війна підтверджує це. Але є й різниця. Те, що практикується нині на окупованих територіях, тоді робилося в більших масштабах, але без формального оголошення намірів знищити Україну. Тому сьогодні нам і треба показати цю тяглість процесів.
Джеймс Мейс назвав українське суспільство пост-геноцидним. Тому що Голодомор змінив моделі поведінки людей. Згодом люди боялися розповідати про минуле. А виживали тоді ті, хто міг пристосуватися - бо не вкрадеш, не зможеш вижити, не зможеш приховати свій врожай, - ти можеш загинути. У мене є знайомий, якому бабуся розповідала про ті часи. Найяскравіший її спогад був про те, що у її родини хотіли купити молодшу сестру, щоб з'їсти. Дівчину не продали. Дідусь цього знайомого розповідав, що його родина значною мірою вижила за рахунок того, що йому десятилітньому десь щось вдавалося вкрасти. Тобто Радянський Союз привчав людей до таких антицінностей. І лише зараз ми від них позбавляємося".
Українці дозволили загнати себе у глухий кут, стався Голодомор
Остап Стасів, співзасновник Відкритого університету Майдану, військовий: "Українцям заважають травми радянського часу. Часто шукаємо того, хто за нас вирішить проблему. Мали 100 років визвольних змагань. Меншість, яка готова брати відповідальність, перемелюється горнилом історії. Пасіонарії, що йдуть на передову, гинуть. На їхнє місце не приходять нові еліти, утворюється вакуум. Не вміємо бути відповідальними за себе. Через це платимо велику ціну. Приклад - поразка у визвольних змаганнях на початку ХХ століття, радянська окупація. Українці дозволили загнати себе у глухий кут, стався Голодомор. Він був наслідком пасивної позиції суспільства.
Нам критично бракує розуміння, що ніхто, крім нас - громадян, не відповідатиме за наше майбутнє
Можемо й зараз втратити вікно можливостей. Нам критично бракує розуміння, що ніхто, крім нас - громадян, не відповідатиме за наше майбутнє.Ми підприємливі. Здатні творити. Це велика перевага. Українці швидко адаптуються. Наприклад, добре дають собі раду за кордоном. Знають багато мов, легко навчаються, йдуть на контакт. Можемо організуватися. Ще з Майдану побутує жарт: українцю треба кілька місяців, щоб повісити поличку в квартирі, і пару годин, аби побудувати барикаду. З точки зору психології та культури, це крута якість. Але проблема в тому, що всі ці характеристики несталі. Вдаємося до них тільки, коли припече".
Підготувала Рина ТЕНІНА