Радянська влада знищувала українців за непокору
Під час Голодомору 1932-1933 років загинули понад 7 мільйонів українців на території УРСР та 3 мільйони за її межами - на Кубані, Північному Кавказі, Нижньому Поволжі та в Казахстані. Серед жертв було близько 1,5 млн дітей віком до 10 років, за даними Українського інституту національної пам'яті.
Аби врятуватися від голоду, люди були змушені їсти котів, собак, птахів, траву. Інколи траплялися випадки канібалізму.
"Пам'ятаю, як жаб, горобців, гав ловили і їли. Є така висока рослина, рожею ми її називаємо, на стеблі багато червоних квіточок. Так ото варили її коріння, збирали на луках щавель, дикий часник, цибулю. В кожній сім'ї хтось помер від голоду. Бувало, викопують для когось яму, принесуть померлого, а там уже декілька трупів лежить. Ще пам'ятаю, як приходили до нас зерно забирати. Була в нас остання торбинка з житом, мама викинула її в цеберко на печі, а мене зверху посадила. Так залізли ж і на піч, зіштовхнули мене, аж боляче стало, і забрали останні зернини", - згадувала голод одна із його свідків Марія Гончар. Її історія, як і десятки інших, потрапила у збірник "Український голокост 1932-1933. Свідчення тих, хто вижив". Книгу видали у 2005 році.
Голод був штучним. Його організувала радянська влада аби придушити спротив українців та їхнє небажання віддавати своє майно та землю колгоспам. Проти політики більшовиків лише у 1930 році селяни виступали 1716 разів, за історичними даними.
Аби унеможливити доступ українців до врожаю, 7 серпня 1932-го за ініціативою Йосипа Сталіна була прийнята постанова про "розкрадання колгоспного майна". У народі вона отримала назву "Закон про п'ять колосків". Людей могли розстріляти чи позбавити волі за приховування їжі, яку вони самі й вирощували.
"Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, то ми її можемо втратити", - писав Сталін 11 серпня 1932 року.
Наприкінці жовтня 1932 року до України прибула надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Ради народних комісарів СРСР В'ячеславом Молотовим. Вона почала вилучати продовольство й худобу в господарствах, що не впоралися з нереальними планами хлібоздачі. Для покарання на "чорну дошку" заносили райони, сільради, села й і колгоспи. Це означало, що територію повністю мали ізолювати, з неї вилучалося усе продовольство. У такі села заборонялося ввозити будь-які товари.
Конфісковане збіжжя продавали за кордон. Кошти направляли на промислове будівництво.
22 січня 1933 року директива за підписом Сталіна заборонила виїзд селянам з території УРСР і Кубані в інші місцевості Союзу. Дороги блокували підрозділи спецслужб. Пізніше заблокували і шляхи до міст, щоб не пустити туди голодних селян.
Пік смертності від голоду прийшовся на зиму і весну 1933-го, коли у селян повністю вичерпались запаси. У цей час в Москві масову смертність від голоду продовжували заперечувати. Відмовлялися від допомоги інших країн.
За радянських часів українці пережили ще два голоди. У 1921-1923 роках від нього по-мерли 3,5 млн наших співвітчизників. У 1946-1947-му – 1,5 млн.
Сьогодні 92% громадян України вважають, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
