Севастополь – не місто російської слави! Кримська війна виявилась вигадкою московської пропаганди
Авторська публікація Павла Бондаренка для OBOZREVATEL.
9 вересня 1855 року війська антиросійської коаліції взяли
Севастополь. Російська імперія зазнала ганебної принизливої поразки. Але
як завжди, московська пропаганда ставить усе з ніг на голову і з ганьби
робить ледь не блискучу перемогу, вигадуючи різноманітні міфи. Ось вам
найвідоміші.
Севастополь було втрачено в результаті невдалої
Кримської війни. Насправді так цю війну називає лише російська
пропаганда. У Великобританії, Франції, Італії, Туреччині тощо вона
відома як Східна війна. Тут московські "історики за викликом" роблять
"фінт вухами". Справа тут от в чому.
Кримська кампанія була лише
частиною більшої війни – агресією Росії проти Туреччини, яку й захищала
від нападу антиросійська коаліція. Царю-батюшці снилися чорноморські
протоки, частина Туреччини разом з Константинополем і Палестина. Але
перемоги у тій загарбницькій війні не вийшло, Росія отримала по зубах, а
потім у неї відібрали й Крим.
Отож, аби приховати той факт, що
ганьба в Криму була наслідком загарбницької війни, російська пропаганда й
вигадала Кримську війну, відділивши її від Східної. Набагато пізніше
вже комуністична московська пропаганда такий само "фінт вухами"
проробить із Другою Світовою, вигадавши Велику Вітчизняну.
Міф
другий. "Севастополь – місто російської слави". Насправді в Криму
воювали полки, укомплектовані переважно українцями. Більшість особового
складу Чорноморського флоту також була українською. Легендарний герой
тієї війни матрос Петро Кішка з Вінничини – його пропаганда зробила
"русским матросом Петром Кошкой".
А ще був друг Петра Кішки
легендарний розвідник Ігнатій Шевченко. А напарником Петра Кішки у
вилазках був неперевершений Федір Заїка. А ще легенди ходили про іншого
"русского героя"" Івана Демченка. З них "росіян" зробити важче, тому
московська пропаганда їх сховала подалі й наказала забути. Але ми все
пам'ятаємо...
А офіцерський та генеральський корпус? Там аж рябить
в очах від російських прізвищ: Тотлебен, Стеценко, Вроченський,
Старченко, Нахімов, Адельберг, Завадовський, Баумгартен, Вікорст,
Бельгард, Ліпранді, Берг, Бельгард, Блом, Бреверн, Рерберг, Енберг,
Бруннер, Гагман, де Жерве, Мартинау, Моллер, Шварц, Єльфсберг…
От
якщо хто не зав, зі 155 офіцерів, які загинули під час оборони
Севастополя, 55 походять з українських земель. У Севастополі на
Братському кладовищі збереглися могили генерал-лейтенантів В. Мольського
(з Волині), П. Постольського (з Поділля), К. Сильвестровича (з
Полтавщини), братів Петра і Івана Ревуцьких.
Не рахуючи представників інших націй.
Без
українських, польських, німецьких, шведських, данських, французьких,
грецьких тощо солдат, офіцерів та генералів ніякої "русской доблєсті" не
було б.
І да. Севастополь жодного(!) разу не витримував облоги.
Кожного разу "город русской славы" захоплював противник. 1855, 1920,
1942...
А далі буде. Бо попереду вже не захоплення, а визволення...
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
