Дев’ять століть війни з росією. Частина п’ята: "собіранія руських земель", або як наші предки воювали з московським царством

Ця війна триває вже дев’ять століть. І розпочалась вона тоді, коли один з нащадків великих князів київських вщент спалив і пограбував столицю своїх предків.

Ішли віки, змінювались назви цієї держави. У різний час вона використовувала різні методи і різні імена. Моїх предків вона називала гайдамаками, малоросами, мазепинцями і петлюрівцями. Проте незмінними залишались її цілі: підпорядкувати мою землю, позбавити мій народ самоідентифікації.

Як же виникла росія і чому ми з ними не братні народи?

У цій серії статей я спробую прослідкувати історію наших взаємовідносин. Увага! Вживаючи термін “росія”, я матиму на увазі всі державні утворення, які існували протягом століть в московських землях.

Майже 500 років тому московський правитель Іван ІІІ вирішив, що князівського титулу йому замало і що хоче він тепер називатись “государь всія Русі”.

– Якої ж “всія Русі”, якщо твої землі – то мордва, меря, чудь і інші не зовсім слов’янські землі? –посміялись з цього волинські, київські, подільські і литовські князі. Іван на це образився сильно-сильно і вирішив воювати. Так би мовити, розширити володіння і заодно захопити древню столицю руських земель – Київ.

Воював він затято і навіть зумів досягнути значних успіхів, захопивши третину земель Великого князівства Литовського (далі - ВкЛ) і князя Острозького в полон. А після смерті цього государя агресивну політику батька продовжив син Васілій ІІІ. Спочатку на нього чекав успіх: за допомогою зрадників він захопив один з самих важливих і стратегічних об’єктів на сході ВкЛ – місто Смоленськ.

Але потім фортуна обернулась до нього …спиною. Князівство разом з Польським королівством уклало союз з німецьким імператором і Тевтонським орденом. А вже буквально через місяць князь Острозький, який встиг втекти з московського полону, вщент розгромив московитів.8 вересня 1514 року в битві під Оршею волинський магнат помножив на нуль майже 90% армію Васілія ІІІ. (Точні цифри втрат москва не назвала, але рахунок лише полонених воєвод, бояр і дворян йшов на десятки, сотні і тисячі!). Щоб ніхто не забувся про цю круту перемогу, було видано чотири брошури кількома мовами. Острозького зустрічали з тріумфом і він на честь перемоги заклав кілька церков.

Для московського князя та війна виявилась не дуже вдалою: захоплення Смоленська нівелювалось поразкою під Оршею. І він настільки був роздратований, що навіть відмовився обмінювати своїх полонених. Сил в обох сторін для остаточної перемоги не вистачало, тому москва вирішила готуватись до нової війни. Підготовка ця зайняли понад 10 років. Васілій домовився про союз з Молдовським князівством і кримськими татарами, і вдерся в українські землі.

Але на той час був він людиною не молодою, зі здоров’ям були проблеми, а медицина в московії була на низькому рівні. Тому отримавши рану на нозі, князь “впіймав” ще й сепсис, від чого помер.

Спадкоємцем московського правителя став його син Іван IV Васильович, який ввійшов в історію як чи то “Грозний”, чи то “Лютий”. Але тоді йому було лише 3 роки і він не думав про якісь там “собіранія руських земель”.

До цієї теми він вернувся майже через 30 років.

В балтійських землях у 25-літній війні за право володіти майбутніми Литвою, Латвією і Естонією зійшлись московити, данці, шведи, поляки і ВкЛ. Сигізмунд ІІ Август, який тоді був правителем іПольщі і Литви, за цей час встиг об’єднати країни в одну державу – Річ Посполиту. Мав він і союзника – німецького імператора, який замість військової підтримки дав 100 000 гульденів і ввів ембарго на торгівлю з московією. А тому в пошуках нових партнерів Сигізмунд домовився з кримським ханом Девлет Гераєм.

Останнього такий союз влаштовував. Тим більше, що кримчаки не втрачали шанс нагадати московитам, що час платити данину. Так-так, тоді московський “государь” регулярно виплачував поминки Криму - щорічні обов'язкові підношення!

Навесні 1571 року татари, дізнавшись, що Іван в москві немає, напали на його столицю і спалили її вщент. В ході найбільшої пожежі в історії москви 24 травня 1571 року місто було знищене. Від пожежі загинуло від 60 000 до 200 000 осіб. Річку у місті, завалену трупами, чистили ще цілий рік. Саму москву відбудовували не один десяток років. А хан, який забрав 150 000 московитів до полону, отримав прізвисько Який узяв Трон (кримсько-тат. Taht Alğan).

В білоруських землях війська Івана Грозного в хвіст і гриву ганяв князь з Несухоїж і Локач Роман Сангушко. В наші землі з московії втікали аристократи, серед яких був і відомий московитський полководець князь Андрій Курбський. На стороні новоствореної Речі Посполитої виступили шведи.

А новий король Стефан Баторій реформував артилерію, реорганізував кінноту в нові війська – гусарів, і сформував реєстрове козацтво.

В кінці XVI століття перший офіційний московський цар Іван IV Васильович запросив принизливого для себе миру, за яким він втратив всі захоплені за попередні 25 років ним землі. Наступного року у віці 54 років від наростів на суглобах і сифілісу цар помер. А на мапі Європи і Азії з’явилось дві нові держави: Річ Посполита, яка об’єднала Велике князівство Литовське і Польське королівство, і Московське царство, котре захопило і знищило сусідні князівства і ханства.

Вже через кілька десятиліть боротьба між цими державами продовжилась і наступний її раунд був за Річчю Посполитою і, зокрема, волинськими магнатами. Проте це вже зовсім інша історія.
Підготувала Рина ТЕНІНА