На карті Гійома де Сансона “неможливо визначити точний східний кордон України”. Дійсно, на картах де Сансона кордонів як таких немає. Але чи не можна якось інакше і точніше визначити межі історичної України?…
Ми насправді не уявляємо, наскільки
зручною є інфосфера, в якій ми живемо. Так, вона більше нагадує
безсистемну помийницю, але нам достатньо всього кілька кліків мишОм, щоб
знайти потрібну інформацію, а яку ми знайти не зможемо, то
реконструюємо по опосередкованим повідомленням у ЗМІ. А яка там
інфосфера в XVII-XVIII ст… там і газети не всюди існували, а до їх
архівів ще піди доберися…
На щастя, до деяких добратись можна.
Однією із найстаріших газет світу є The London Gazette, яка сягає XVII
ст. До 360-річчя англійські архівісти виклали скани практично всіх
випусків The London Gazette, починаючи від широковідомого випуску,
присвяченого Лондонській Пожежі 1666 р., пише Вячеслав Ільченко.
Однак The London Gazette XVII-XVIII
ст., щоб ви просто собі уявляли, представляла собою одинарний листочок
із всього чотирма полосами, причому дві з них займала реклама. Це була
масова газета, доступна кожному лондонцю, коштувала від 2 до 4 пенсів, і
представляла собою “екстракт” із найважливіших подій світу. Редакція
газети мала надзвичайно широку мережу кореспондентів – проглядаючи
номери, я нарахував повідомлення з Гааги, Дрездена, Дубліна, Відня,
Берліна, Мадрида, Копенгагена, Варшави і Петербурга.
Просіювати всі номери за майже 200
років надзвичайно важко, враховуючи, що це скани. До того ж писались
повідомлення в The London Gazette не сучасним англійським правописом, а
“шекспірівським”. Відповідно, шукати там щось в сучасному написанні
беззмістовно… Необхідна подія, яка була б настільки значною, аби її
поставили буквально на першу шпальту.
І така подія знайшлась.
В 1735 р. почалась російсько-турецька
війна. Вела її імператриця Анна Іоаннівна – хоч і не достатньо “давня” –
але приблизно та сама епоха. На першому її етапі фельдмаршал Петро
Лассі захопив Азов, а ось фельдмаршал Мініх втратив половину військ, і
як пише офіційна російська історіографія, цитую: “потери русской армии
от вспыхнувшей эпидемии, распространения болезней, нехватки
продовольствия и воды были значительными, и фельдмаршалу пришлось
повернуть назад, в Малороссию” (ця цитата важлива, як побачите нижче – і
вона є навіть в російській рукіпедії).
З огляду на втрати, Росія згодилась
на мирні перемовини із Османською Портою (одночасно задумавши повторний
похід на Крим та Дунай – стратегія нічого не нагадує?) в другій половині
1736 року. Медіацію в цих перемовинах мали здійснювати представники
Британії та Голландії. І ця медіація – таки да, була висвітлена в The
London Gazette. Більше того, публікації були об’єднані в своєрідний
цикл “Нам пишуть з Яніни”… ой, пробачте, “Нам пишуть З УКРАЇНИ”.
Я не жартую. Відкриваємо номер The
London Gazette за 28-31 травня 1737 р., і прямо на першій шпальті
читаємо The Last Letters from the Frontiers of the Ukraine. Зверніть
увагу на артикль. В шекспірівській англійській мові артикль the завжди
позначав ім’я власне, тобто, Ukraine в цій назві – це не територія. Це
країна.
Читати ці листи надзвичайно цікаво.
Наприклад, в них згадуються міста Ізюм (Issum), Київ (Kioff) та Глухів
(Gloukoff). Причому останній явно зазначений як Gloukoff in the Ukraine –
саме там, якщо вірити номеру The London Gazette від 22-26 лютого 1736
р., знаходився об’єднаний штаб військ Петра Лассі та Христофора Мініха.
А місцем проведення мирних
переговорів номер від 6-10 вересня 1737 р. називає місто Немирів
(Niemeroff), причому це офіційні перемовини, які носять назву Congress
at Niemeroff.
Це ще нічого. Інформованість
лондонських журналістів була просто фантастична і відкриває перед нами
навіть давно зниклі міста України.
В уже згаданому вище номері за 28-31
травня згадано, що Мініх перед тим, як переходити Дніпро (він в “Листах з
України” називається або Nieper або Borysthenes) та йти на Очаків,
зупинився в містечку під назвою Kritow. Але такого містечка в басейні
Дніпра немає… тобто, на сучасних картах нема – воно знаходиться під
Кременчуцьким водосховищем. Kritow із The London Gazette – це козацьке
місто Крилове (сучасна Кіровоградська область), яке знаходилось по
обидва береги річки Тясмин і було козацькою прикордонною фортецею, а
поселення в тому місці згадується ще під XII ст.. Воно було знищене в
1712 р. військами Петра Першого під час масової депортації українців
Правобережжя на Лівобережну Україну, потім відбудоване, а потім знищене
знову – уже в 1950-х роках при створенні Кременчуцького водосховища…
До речі, The London Gazette чудово
знала, хто такі Saporogue Cossacks – їх вона виокремлює в окремі
підрозділи, які воювали у складі російських військ. Очолює їх, що
цікаво, гетьман.
Але ми все-таки про східні кордони України.
Я акуратно перечитав всі “Листи з
України”, шукаючи таку назву населеного пункта, яка б явно була
атрибутована “in the Ukraine”, і була б найсхіднішою.
Готові?
BACKMUTH IN THE UKRAINE.
БАХМУТ (не Артемівськ, хі-хі-хі) явно
атрибутований як українське місто в номері The London Gazette за 8-11
жовтня 1737 р. Туди, як повідомляють кореспонденти, висунувся корпус
фельдмаршала Лассі для подальшої зимівлі.
Так що східним кордоном України є Донецька область. Хоч трісніть – а шиш вам, товариші з Москви, а не Слобожанщина.
Підготувала Рина ТЕНІНА