Дев’ять століть війни з росією. Частина перша: Андрій Боголюбський
Авторська публікація Андрія Павляшика.
Ця війна триває уже дев’ять століть. І розпочалась вона тоді, коли один з нащадків великих князів київських вщент спалив і пограбував столицю своїх предків. Ішли віки, змінювались назви цієї держави. У різний час вона використовувала різні методи і різні імена. Моїх предків вона називала гайдамаками, малоросами, мазепинцями і петлюрівцями. Проте незмінними залишались її цілі: підпорядкувати мою землю, позбавити мій народ самоідентифікації.Як же виникла росія і чому ми з ними не братні народи? У цій серії статей автор спробує прослідкувати історію наших взаємовідносин. Увага! Вживаючи термін «росія», автор матиме на увазі всі державні утворення, які існували протягом століть в московських землях.
Червоним овалом вказане місце, де почала в свій час формуватись росія
Розпочалась ця історія в середині XII століття, коли син київського князя Володимира Мономаха Гюрги став правити в Заліссі. Так в той час називали землі за Брянськими лісами, де пізніше виникла москва.
Сам Гюрги ще відомий нам як Юрій Довгорукий. Чи у нього були довгі руки, чи він простягав їх куди не варто, але в історію він ввійшов саме з таким прізвиськом.
Юрій Довгорукий
Був він одним з наймолодших синів Мономаха, а тому
шансів на владу у Києві у нього було мало. Проте припиняти боротьбу за
великокнязівський престол він не планував. Навіть знайшов союзників –
кочові племена половців, які мешкали в степах від Дунаю аж до самої Монголії. А щоб союз був надійний, він одружився на доньці одного з цих східних ханів Аепи.
У боротьбі за владу Гюрги конкурував зі своїми братами і їх дітьми.
Найбільш активним і успішним ворогом був його рідний племінник Ізяслав. Саме останній став засновником династії волинських князів Ізяславичів.
Тільки, на відміну від Гюрги, їх союзниками були шведи, поляки, угорці і
німці, з якими Ізяславичів поєднували сімейні вузи. Такий собі союз
України і НАТО проти москви і Орди. Тільки багато століть тому!
Правителі Західної Європи були за Київ вже 900 років тому
Боротьба ця була перемінною. В один рік Гюрги з великою армією безуспішно намагався захопити столиці Волині – Луцьк і Володимир. В інший рік Ізяславичі здобували Київ.
Гюрги розбудовував свої володіння: так саме за нього вперше згадується
москва. У відповідь князь Ізяслав сприяв обранню у Києві митрополитом
місцевого монаха Климента, а не приїжджого грека.
У 1154 році Ізяслав помирає, а вже наступного року великокнязівський
престол у Києві займає Гюрги. Щоправда, великою популярністю у місцевого
населення він не користувався. І логічно, що довго керувати столицею
Русі цьому засновнику москви не дали.
9 травня 1157 року (символічно, так?!) князя Гюрги на свято Вознесіння запросив у гості головний київський митник, або як тоді його називали «осьменик» Петрило.
Як пише літописець, князь дуже любив випити, а тому кияни підсунули
йому кубок з отрутою. Через п’ять днів Гюрги помер, а кияни влаштували
серйозні погроми, розграбували князівські двори, «і побивали суздальців
по городах і по селах». Хто такі «суздальці» ви вже зрозуміли, друзі?
Гюрги поховали в Києві, в церкві Спас на Берестові.
Церква Спас на Берестові в Києві
Звичайно, його могила до наших днів не збереглась. Є лише меморіальна
дошка на стіні церкви, яка сповіщає, що десь «тут був похований…Юрій
Долгорукий засновник міста москви» (символізм зашкалює, еге ж?!)
А вже через деякий час новим великим князем Київським став волинський правитель Мстислав – син того ж таки конкурента Гюрги князя Ізяслава.
Меморіальна дошка Юрію Долгорукому, встановлена на стіні церкви Спаса на Берестові в Києві, де він похований
Проте, це був лише початок нашої історії.
У засновника москви, на жаль, був «достойний» спадкоємець – його син Андрій Боголюбський.
Останній переплюнув батька своєю жорстокістю і став першим правителем з
нащадків київських князів, який відмовився правити в Києві. Саме його
вважають засновником тієї держави, з якої пізніше і виникла росія.
Боголюбський був сином половецької ханші і гени мами виявились
сильнішими за гени татка. Завдяки реконструкції його черепа
антропологами, ми знаємо як виглядав князь Андрій: явно вдався в маму з
її монголоїдними рисами.
Ось так виглядав Андрій Боголюбський. Реконструкція його черепа була зроблена в ХХ ст.
А ще він був дуже активним, скаженим і запальним. Саме через цю агресивну поведінку він ледь не загинув під час облоги Луцька військами
його батька у 1149 році. Лучани мали тоді прекрасну можливість вбити
його, але з поля боя княжича виніс вірний кінь. Луцьк тоді ці
протомоскалі взяти не змогли і змушені були відступити.
Луцьк засновник москви в свій час взяти не зміг!
Ще за життя свого батька Боголюбський правив у місті Вишгород під Києвом. Саме там знаходилась одна з найвідоміших ікон Русі – Вишгородська ікона Божої Матері.
І саме Боголюбський вивіз її звідси в свої володіння в Залісся. Як
писав історик Костомаров, «Андрій уночі виніс чудотворну ікону з
монастиря і разом із княгинею та співучасниками одразу після того втік у
суздальську землю» (так само як зараз грабують українські землі нащадки цього напівполовця!).
Спочатку ікона була в його резиденції в селі Боголюбово (саме тому
він отримав таке прізвисько – Боголюбський), а пізніше він перевіз її у
місто Володимир-на-Клязьмі. З часом ікону перейменували і тепер в росії її називають Владімірская ікона – «главная святиня расії».
Вишгородська ікона Божої Матері
Боголюбово Боголюбовим, але полишати Київ Боголюбський теж не хотів. У
цьому бажанні йому дуже заважали його племінники. Волинські князі
Мстислав і Ярослав продовжили справу батька, князя Ізяслава, який так
само воював з батьком Андрія. Проте, на відміну від Гюрги Довгорукого,
Боголюбський абсолютно не планував правити з Києва. Він хотів свою
окрему державу зі столицею в Залісських землях. А тому намагався
розбудувати столицю своїх володінь - місто Володимир-на-Клязьмі.
В Києві є Золоті Ворота, думав Боголюбський, – у нас теж будуть.
В Києві Ярослав Мудрий звів Софійський собор, а я збудую в себе Успенський собор.
Чудотворної ікони у нас немає – викраду і привезу з-під Києва.
До слова, і ворота, і собор Боголюбському будували запрошені майстри з Німеччини. Як писав історик Татіщев, «Майстри надіслані ж були від імператора Фрідеріка Першого [Фрідріха Барбаросси]». (нічого не могли зробити самі, криворукі! Вже тоді просили допомоги у Європи)
Але в нашу історію Боголюбський ввійшов насамперед як перший князь, який вщент знищив Київ.
Правителі на Русі змінювались дуже часто, проте нікому з них не
приходила в думку спалювати столицю. Нікому, крім Андрія Боголюбського.
У березні 1169 року на чолі величезного війська муромських,
смоленських, полоцьких і інших князівств він підійшов до столиці.
Волинський князь Мстислав, який очолював оборону міста, не мав достатньо
сил, а тому відступив звідти. 12 березня залісські (російські) війська
ввійшли в місто і Київ був підданий небаченому спустошенню. Літописець
так описав цей час
Пограбування Києва у 1169 році. Мініатюра з Радзивіллівського літопису
«... І грабували вони два дні увесь город — Подолля, і Гору, і
монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування
анікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали,
жінок вели в полон, силоміць розлучаючи із мужами їхніми, діти ридали,
дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили
од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали всі ..і всі святині було
забрано. Запалений був навіть монастир Печерський святої Богородиці
поганими, але бог молитвами святої богородиці оберіг його од такої
біди…І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота
невтишима, і сльози безперестаннії».
Як пізніше напишуть історика, саме київський погром свідчитиме про
розрив єдності єдиної колись держави і населення. Залісські (російські)
війська вчинили з містом те, що робили з чужоземними містами. Київ для
них був настільки ж чужим, як який-небудь німецький чи польський замок.
Проте втримати під контролем ці землі Боголюбський не зміг. Війна
продовжилась і вже через кілька років він знову став під стінами Києва. У
нього було величезне військо (близько 50 000 воїнів), проте армія
луцького князя Ярослава Ізяславича виявилась сильнішою і росіяни зазнали
поразки.
Боголюбський втік в своє Залісся, де вже наступного 1174 року з ним трапилась смерть. Місцеві бояри Кучковичі (до речі, власники московських земель)
започаткували гарну російську традицію – змови і вбивства своїх
правителів. В ніч на 29 червня вони вбили Боголюбського в його ж
князівських палатах.
Сергій Кіріллов. “Андрій Боголюбський (Вбивство)”
Що цікаво, єдиним хто потурбувався про тіло князя, був киянин Кузьма. Один з вбивць Боголюбського, чи то осетин, чи то єврей Анбал Ясин, хотів викинути тіло собакам, але Кузьма переніс його у церкву.
Нащадки у цього князя були варті його. Боголюбського не те, що назвали першим великоросом, а ще й вирішили зробити святим!
Біля 1702 року князя Андрія оголосили «благовєрним святим князем» рпц і почали з нього малювати ікони.
Ікона "благовєрного святого князя" Андрія Боголюбського
А в 2020 році по благословенню патріарха кіріла Боголюбського оголосили покровителем військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту росії. (ну а що: спалив Київ - будеш покровителем військ! Логіка у москалів якась збочена).
Саме правління цього «самовладця усієї Суздальської землі» назвуть
«виходом великороса на історичну арену». Офіційно це ще не була ні
московська держава, ні російська імперія, але саме за Боголюбського були
закладені їхні основи.
Київ після його погрому буде втрачати своє значення, а на західних
землях колишньої Русі з’являться Волинське і Галицьке князівства, де
правитимуть нащадки Ізяслава. І саме них будуть називати «самодержцями
усієї Русі».
Синіми овалами виділені Волинське і Галицьке князівства
І саме правнуки перших залісських (російських) і волинських князів
стануть абсолютно по різному контактувати з могутньою Золотою Ордою.
Перші стануть активною складовою ординського східного світу, а другі
збережуть свою ідентичність.
Проте про це ви дізнаєтесь в наших наступних розповідях.
Підготувала Рина ТЕНІНА
Підготувала Рина ТЕНІНА
Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!
Поділитися новиною
Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели":
