RSS
Історія     

москва завжди заздрила Києву, тому й стала одвічним ворогом

москва завжди заздрила Києву, тому й стала одвічним ворогом

Українська армія визволила від російських загарбників вже три тисячі кв.км. своєї тимчасово окупованої території і це, головним чином, у Харківській області, вийшовши на державний кордон з рф. Майже в ці дні, коли був день москви, яка заснована у 1147 р. сином Великого князя Київського Юрієм, що отримав прізвисько Довгорукий.

Детальніше - у матеріалі Олександра Левченка для Realist.online.
Місто Москва отримало назву по однойменній річці, на якій воно розташоване, де завжди проживало фіно-угорське плем’я меря, поруч з яким жили споріднені племена мещера, мокша і ерзя. У середині VIII ст. на територію теперішньої європейської частини росії  почали масово прибувати перші слов’янські племена з території сучасної Польщі, що як і Україна є прабатьківщиною багатьох слов’янських народів.
Так, в регіон Москви-ріки і південніше прибувають слов’янські племена В’ятичів, з ними також з регіонів східної Польщі прийшли і племена радимичів, які оселяються у сучасній східній Білорусі та декількох прилеглих районах Брянської і Смоленської областей. Радимичі селяться серед місцевого населення, яке було балтами - предки сучасних литовців та латишів.
Інша велика слов’янська міграція у тому ж VIII ст. йшла також з території сучасної Польщі, але її північної частини. Вона була направлена на сучасну північно-західну європейську частину росії. Так було слов’янізовано величезні простори навколо Новгорода, який у той час ще не був заснований. Прийшлі слов’янські племена були словене. Вони оселилися серед місцевих фіно-угорських племен чудь, весь та іжора. А теперішні райони Пскова та більшості Смоленської області, де проживали племена балтів та фіно-угрів, прибувають з тієї ж північної Польщі племена кривичів. Так що до цих пір литовці та латиші називають росіян кривичами.
Сьогоднішня російська держава веде своє походження від Московського князівства, що набуло умовної самостійності у 1299 р. за часів татаро-монгольської окупації в рамках держави Золота орда. Сам Юрій Довгорукий ніяк не міг прийняти традиції місцевих народів фіно-угорського походження меря та прийшлих з Польщі слов’ян в’ятичів. Він виріс у Києві, найстарішому слов’янському місті, що було третім за розмірами у Європі, тож життя серед лісів та боліт московського регіону не дуже його надихало і він бажав повернутися на престол додому. Для цього він вирішив отримати підтримку від місцевих меря та в’ятичів, що Київ ненавиділи.
Юрій Довгорукий наприкінці життя повернувся до Києва, де і пішов у вічність. Населення столиці не хотіло йому пробачити зраду інтересів столиці на користь меря та в’ятичів, тож його отруїли. А його син Андрій, що народився в московському регіоні, повністю сприйняв культуру місцевого населення та нелюбов до Києва. Він перший з нащадків Великого Київського князя за намовою меря та в’ятичів наважився спалити Київ у 1169 р. За це його довічно прокляв Київський митрополит та церква, але через декілька століть, незаконно створений московський патріархат його проголосив святим. Так що із самого початку фіно-угорське населення московського регіону намовляло місцевих князів завдати удару по Києву і знищити його. Тоді їм це не вдалося, тож Київ залишався столицею Русі до 1240 р., коли його завоювали татаро-монголи. Завжди слов’янське населення Києва ніколи не вважало регіон Москви-ріки простором своєї підтримки. Це була просто колонізована територія, яка платила податки, але жодним чином не була зоною опори Великого князя Київського. Тому досить дивно, коли в середині ХVIII ст. прибулі до Петербурга історики німецького походження та місцеві філософи почали просувати ідею, що Московське князівство продовжило традиції Київської Русі.
Від 1240 р. державна традиція Москви була пов’язана з Золотою ордою, а Київ з середини 13 ст. йде на об’єднання з новою європейською християнською державою Литвою. Так що Київ споконвіку орієнтувався на Європу, а Москва на кочову азійську Золоту орду. Цю відмінність політичних курсів розвитку України та Росії добре видно і сьогодні. Так що Москва ніяк не могла продовжувати традиції одвік слов’янського Києва і власне другої Київської держави Русь. Московська держава тільки у 1718 р. собі дала нову назву, фактично вкравши її у Русі - Росія, і таким чином московити стали зватися росіянами.
Для Києва, який заснований у 482 р., день заснування Москви взагалі нічого не значить. Цей регіон завжди ненавидів і заздрив найбільшому і найстарішому слов’янському місту, вважаючи його загарбником чужих територій. Московський регіон з самого початку був вороже налаштований до автохтонних слов’ян Києва та Чернігова, які покорили цей регіон у другій половині Х ст. Москва у відношенні до Києва залишається такою ж як і 900 років тому. Але ненависть ніколи не була передумовою для розвитку, а тільки шляхом до занепаду. Москва стала батьківщиною Zла, яке поширює на навколишні народи. А це небезпека європейського масштабу, якій вільно любиві народи мають стати на горло. Тому, перш за все, тут Київ та Українці.
На день міста, Москва отримує «вітання» і послання від українців, перш за все, Харкова, що під щоденними російськими обстрілами, та звільненої від агресора Харківської області. Це послання дуже просте, але зрозуміле : «Все своє повертаємо до міліметра!».
Підготувала Рина ТЕНІНА

14.09.2022    

Увага! Використання публікацій ВД «Кур'єр» у спільнотах соцмереж та ЗМІ без зазначення автора и назви видання ЗАБОРОНЕНО!


Поділитися новиною

Слідкуйте за новинами у інформаційних пабліках "Курьера недели": Телеграм-канал Фейсбук группа


*Залишити коментарі можуть зареєстровані користувачі Facebook.

-->
Угору