"Немає тата, немає мами, я повністю один". 16-річний син запорізького чиновника розповів, як провів три місяці у російському полоні

З російського полону звільнено Владислава Буряка - 16-річного сина голови Запорізької райдержадміністрації Олега Буряка. Ось його розповідь.

Владислав провів у полоні 90 днів, його батько написав про його звільнення пізно увечері 7 липня, пише СТ.
- Владе, що з вами відбувалося в останні три місяці?
В.Б.: Останні три місяці я мала велику роботу над собою, велику роботу над своєю поведінкою, велику роботу над своїм самопочуттям, своїм психологічним станом, розумінням своєї ситуації, розумінням, що я перебуваю в ситуації, де немає тата, де немає мами, де я повністю один, де все може повністю змінитись за пару секунд. І від моїх дій, вчинків та відповідей може залежати час обміну, може сильно залежати ставлення до мене.
- Які були умови утримання? Ви розуміли, де вас утримують, куди вас відвезли?
В.Б.: Звісно. Перші 48 днів я перебував у Василівському відділенні поліції, утримувався у слідчому ізоляторі в одиночній камері. Відповідно, ви самі знаєте, що таке одиночна камера. Це відсутність можливості нормально виходити повітря, відсутність можливості поговорити. Зв'язок був у мене разів на десять днів. Надвір я міг виходити 15-20 хвилин на день максимум. Перші два тижні я не міг помитися, а речі виправ тільки після трьох тижнів. У камері у мене туалет не працював. Мені доводилося за допомогою залізної миски набирати воду з крана та змивати.
До моїх завдань входило прибирання приміщень, а також прибирання приміщень, в яких проводилися допити.
- А що то були за допити?
В.Б.: Допити були як цивільних, так і військових людей, яких допитували, де вони мають зброю, гранатомети, боєприпаси. Застосовувалися, звісно, ​​негуманні методи допитів. Я все це чудово бачив і чув.
- Негуманні методи застосовувалися до інших ув'язнених?
В.Б.: Так. До інших полонених застосовувалися тортури.
- А ви знаєте, що застосовувалося? Що ви бачили?
В.Б.: Звісно, ​​я розумію, що застосовувалося. Я чув розмову військових, навіть спілкувався з тими людьми, над якими проводилися тортури. Все [впізнавав] у найдрібніших подробицях.
- Що то були за тортури?
В.Б.: Побиття, биття струмом та інше.
- До вас тортур не застосовували? Вас утримували 48 днів в одиночній камері?
В.Б.: Да.
- Ви неповнолітній. Як взагалі можна було провести ці 48 днів у одиночній камері? Як це можливо?
В.Б.: Спершу було дуже складно. У перший день, коли мене вже взяли, я відразу розумів своє становище, я відразу зрозумів, що все дуже серйозно. Я розумів усю відповідальність. Я поставився до цього з повною відповідальністю, з серйозністю. Я чудово розумів, що я маю поводитися спокійно, стримано по можливості, погоджуватися на все, що мені пропонують, не йти в конфронтацію, не агресувати. Бути з більш-менш дружнім ставленням, щоб мене не чіпали, щоб до мене не було питань, щоб до мене не було недовіри, щоб до мене продовжували ставитися нейтрально, щоб я був невидимим.
- Олеже, ви говорили в нашому ефірі про те, що з вами виходили на зв'язок ті, хто утримував сина Влада, і виставляли якісь умови. Що це були за дзвінки та що вимагали від вас за визволення сина?
О.Б.: На нашій території, підконтрольній українській владі, знаходилася повнолітня людина. Він був родичем одного з тих, хто тримав Влада. І він вимагав, щоб цього родича віддали. Хлопець, який був на нашому боці - українець, громадянин України, він народився в Україні. Бажання в нього взагалі не було виїжджати кудись за територію країни. Тому, звісно, ​​такого забезпечити я йому не міг.
Ми мали довгі переговори з тією людиною, яка утримувала Влада. Час минав, він нервував, тиснув на мене, щоб я якось прискорив процес, на кшталт: "Ти хочеш сина забрати? Давай вирішуй. Ти ж людина у владі". Але були непереборні речі. Це була повнолітня людина. Хіба це можна було зробити без його волі? Тому я шукав інші альтернативні способи, якими можна було б це все здійснити. Один із варіантів був - щоб ця людина виїхала до нейтральної країни: як варіант розглядалася Польща. Щоб він мешкав у Польщі під гарантією польського уряду. Насправді складно.
- Ви можете сказати подробиці? То був обмін вчора (7 липня)? Як удалося звільнити сина?
О.Б.: Наразі за цим фактом йде кримінальна справа. Влад буквально вчора пізно ввечері тільки-но повернувся додому, ми на цю тему ще не спілкувалися. Я не хочу нашкодити слідству, бо це така важлива річ. Ви ж знаєте, що близько трьох місяців є кримінальна справа за фактом викрадення Влада. Тому в рамках цієї кримінальної справи мені треба порадитись зі слідчим, обговорити. Ми опитаємо Влада, повністю зафіксуємо. І тоді, коли мені правоохоронці скажуть, що ми можемо з цього говорити, а що не можемо, щоб не нашкодити слідству, і далі вже в контексті цього ми розумітимемо, які речі говорити, а які не говорити.
Підготувала Рина ТЕНІНА