Рак картоплі - небезпечна карантинна хвороба

Хвороба проявляється вогнищами у вигляді розростання тканин (наростів з горбистою поверхнею, що нагадують цвітну капусту) на бульбах, столонах, кореневій шийці, інколи на стеблі, листках і навіть квітах. Нарости можуть бути різного розміру від невеликої горошини до розмірів, які перевищують розмір бульби. Спочатку нарости світлого кольору, але пізніше вони буріють, загнивають і розкладаються. Коренева система не уражується, тому в період вегетації хворі рослини зовнішньо не відрізняються від здорових. Інфекція зберігається в грунті у вигляді зооспорангіїв у стані спокою(цист) до 40 і більше років. Восени в наростах утворюються зимові спори – зооспорангії з трьохшаровою оболонкою. Вони круглі, золотисто-жовті або жовто-коричневі. Навесні, коли настають стійкі температури в межах 15-17ْ С, зооспорангії проростають, утворюючи по 200-300 рухомих одноджгутикових зооспор, які уражують клітини рослини-господаря. Потрапляючи на сприйнятливу тканину, зооспора розчиняє клітини епідермісу і через отвір, який утворився під впливом збудника, проникає в клітину рослин картоплі, втрачає джгутик і утворює вегетативні тіла – просоруси або цисти. Один цикл розвитку гриба триває 10-12 днів, тому за вегетаційний період він може дати декілька поколінь. За наявності грунтової вологи зооспори виходять із зооспорангіїв і можуть уражати рослини.

Ракові нарости розвиваються на бульбах і в сховищах, якщо врожай вирощений на зараженій ділянці. Корені картоплі ніколи не уражуються. Потрапляючи на поле збудник швидко накопичується в грунті й через 2-3 роки уражує більшість рослин картоплі. Розповсюдження раку картоплі в природних умовах дуже повільне. Найчастіше рак картоплі поширюється із зараженими бульбами або бульбами нестійких сортів, які мають на своїй поверхні часточки грунту, а також іншим рослинним матеріалом вирощеним на зараженій ділянці.

Основним джерелом розповсюдження раку картоплі є: заражений грунт, садивний матеріал, сільгоспінвентар, транспортні засоби, тварини, взуття людини. Шкодочинність S. endobioticum дуже велика. Недобір врожаю бульб від цієї хвороби може досягати 40 – 60 %. Уражені бульби швидко і повністю згнивають. Особливо сильно хвороба розвивається при беззмінній культурі картоплі в приватному секторі. З метою запобігання подальшому розповсюдженню збудника раку картоплі необхідно провести ряд організаційних, агротехнічних, механічних заходів по виявленню, локалізації, ліквідації вогнищ захворювання.

Заходи з виявлення та локалізації складаються з обстеження, лабораторних підтверджень виявленого шкідника і оголошення про запровадження  карантинного режиму на територіях, де виявлено карантинний організм та зон карантинних обмежень на територіях, які межують з зонами карантинного режиму. Чинні заходи мають за мету не допустити  подальшого поширення регульованого шкідливого організму – раку картоплі у вільні зони.

- Використання в сівозміні культур, що не уражаються раком картоплі.

- Вирощування ракостійких сортів картоплі.

- Знищення бур’янів.

- Внесення мінеральних добрив.

- Просторова ізоляція насінницьких посівів від виробничих – не менше від 1 км.     Насінницькі площі розміщувати від присадибних ділянок – не ближче 1 км.

- Після обробітку уражених раком картоплі земельних ділянок    сільськогосподарська техніка підлягає знезараженню.

- Забороняється проводити залуження та вирощування багаторічних трав.

- Здійснювати вивезення об’єктів регулювання з карантинної зони після проведення фітосанітарного контролю у супроводі карантинного сертифіката.

З метою запобігання подальшого поширення проводиться державний контроль за дотриманням законодавства з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезені, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні з проведенням карантинної сертифікації об’єктів регулювання, які вивозяться із карантинної зони.