Збудник раку картоплі Synchytrium endobioticum з культурних рослин уражує лише картоплю. Під час штучного зараження в лабораторних умовах уражалася значна кількість видів пасльонових, в тому числі різні сорти томатів. Припускається, що в Європу гриб було завезено із садивним матеріалом із Південної Америки (Перу).
Хвороба проявляється
вогнищами у вигляді розростання тканин (наростів з горбистою поверхнею, що
нагадують цвітну капусту) на бульбах, столонах, кореневій шийці, інколи на
стеблі, листках і навіть квітах. Нарости можуть бути різного розміру від
невеликої горошини до розмірів, які перевищують розмір бульби. Спочатку нарости
світлого кольору, але пізніше вони буріють, загнивають і розкладаються. Коренева
система не уражується, тому в період вегетації хворі рослини зовнішньо не
відрізняються від здорових. Інфекція зберігається в грунті у вигляді
зооспорангіїв у стані спокою(цист) до 40 і більше років. Восени в наростах
утворюються зимові спори – зооспорангії з трьохшаровою оболонкою. Вони круглі,
золотисто-жовті або жовто-коричневі. Навесні, коли настають стійкі температури
в межах 15-17ْ С, зооспорангії проростають, утворюючи по 200-300 рухомих
одноджгутикових зооспор, які уражують клітини рослини-господаря. Потрапляючи на
сприйнятливу тканину, зооспора розчиняє клітини епідермісу і через отвір, який
утворився під впливом збудника, проникає в клітину рослин картоплі, втрачає
джгутик і утворює вегетативні тіла – просоруси або цисти. Один цикл розвитку гриба
триває 10-12 днів, тому за вегетаційний період він може дати декілька поколінь.
За наявності грунтової вологи зооспори виходять із зооспорангіїв і можуть
уражати рослини.
Ракові нарости розвиваються на бульбах і в сховищах, якщо врожай вирощений
на зараженій ділянці. Корені картоплі ніколи не уражуються. Потрапляючи на поле
збудник швидко накопичується в грунті й через 2-3 роки уражує більшість рослин
картоплі. Розповсюдження раку картоплі в природних умовах дуже повільне.
Найчастіше рак картоплі поширюється із зараженими бульбами або бульбами
нестійких сортів, які мають на своїй поверхні часточки грунту, а також іншим
рослинним матеріалом вирощеним на зараженій ділянці.
Основним джерелом розповсюдження раку
картоплі є: заражений грунт, садивний матеріал, сільгоспінвентар,
транспортні засоби, тварини, взуття людини. Шкодочинність S. endobioticum дуже велика. Недобір врожаю бульб від цієї
хвороби може досягати 40 – 60 %. Уражені бульби швидко і повністю згнивають.
Особливо сильно хвороба розвивається при беззмінній культурі картоплі в
приватному секторі. З метою запобігання подальшому розповсюдженню збудника
раку картоплі необхідно провести ряд організаційних, агротехнічних, механічних
заходів по виявленню, локалізації, ліквідації вогнищ захворювання.
Заходи з виявлення та локалізації
складаються з обстеження, лабораторних підтверджень виявленого шкідника і
оголошення про запровадження карантинного режиму на територіях, де
виявлено карантинний організм та зон карантинних обмежень на територіях, які
межують з зонами карантинного режиму. Чинні заходи мають за мету не
допустити подальшого поширення регульованого шкідливого організму – раку
картоплі у вільні зони.
Заходи по ліквідації складаються з
комплексу агротехнічних заходів:
- Використання в сівозміні культур, що не уражаються раком картоплі.
- Вирощування ракостійких сортів картоплі.
- Знищення бур’янів.
- Внесення мінеральних добрив.
- Просторова ізоляція насінницьких посівів від
виробничих – не менше від 1 км. Насінницькі
площі розміщувати від присадибних ділянок – не ближче 1 км.
- Після обробітку уражених раком картоплі земельних
ділянок сільськогосподарська техніка підлягає знезараженню.
- Забороняється проводити залуження та вирощування багаторічних трав.
- Здійснювати вивезення об’єктів регулювання з карантинної зони після
проведення фітосанітарного контролю у супроводі карантинного сертифіката.
З метою запобігання подальшого поширення проводиться державний контроль за
дотриманням законодавства з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі,
вивезенні, ввезені, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та
використанні з проведенням карантинної сертифікації об’єктів регулювання, які
вивозяться із карантинної зони.
А.А.Ченуша,
державний фітосанітарний інспектор