Участники Измаильской юношеской велосипедной лиги могут не только "велобаранку" и предали крутить, они ещё являются членами редколлегии детско-юношеского журнала "Хвилю тримай" (редакция журнала, как и велокружки, работают на базе Дворца детей и юношества). На страницах журнала юные роверисты воплощают свой проект, призывающий к здоровому образу жизни, под названием "Дожени життя здорове: не пали - сідай на ровер!".
Творческие работы любителей велосипедного спорта были представлены на Международный фестиваль-конкурс детско-юношеской журналистики "Прес-весна на Дніпрових схилах".
Рассказ, который мы приводим ниже, получил высшую конкурсную оценку. Его автор - измаильский школьник Александр КОНСТАНТИНОВ. Рассказ написан на украинском языке (как того требуют правила конкурса).
20 годин біля моря на "мінімалку"
(мої роверові практики)
Ви можете запитати, який сенс взагалі їхати на море на 20 годин? Спробую розповісти з практики нашого велогуртка "Золоті колеса", - раптом комусь знадобиться для планів на вихідні.
Старт - рано вранці у суботу, в передчутті далекого (95 км в одну сторону) переїзду і шуму хвиль на фініші. І саме шум хвиль першим зустрічає, коли ти на пляжі в 11:00.
Далі настає фаза "організаційно-логістична": вибрати на пляжі не велелюдне місце з більш красивим видом для намету, вибрати солодкий кавун, що розносять місцеві. Потім – правильно поставити свій велос, щоб не "набрав піска у ланцюг", й нарешті можна надіти кашкет, вступити у в'єтнамки і топати купатися, дотримуючись плану: Swim-Tan-Eat-Repeat (купаться-загорать-кушать-повторить - ред.).
Обстановка на пляжі класична: талановиті маркетологи з щільною коричневою засмагою змагаються в оригінальності слоганів-кричалок для трійці: "Креветка-кукурудза-пахлава". Відпочивальники Приморського з зайнятим виглядом вбирають сонячне світло, а галасливі діти носяться по хвилях за медузами. І тут раптом: "Дельфіни! Дивіться, дельфіни!", - всю буденність як рукою знімає. Шість чорних плавників розсікають воду в 3-х метрах від берега, і в цей момент немає ні ледачих туристів, ні примхливих дітей, ні різниці у віці. Всі з живим інтересом і дитячою безпосередністю спостерігають за дельфінами, які й самі не проти поспілкуватися, хай і недовго.
Для любителів природної естетики в програму також включені залиті сонцем озера і бессарабські степи, рідкісні дикі птахи та на головній сцені - вечірня гроза над морем. Останнє - це коли блискавки розривають тканину неба і йдуть в фіолетову воду далеко над горизонтом. Такий собі діалог Зевса з Посейдоном, в якому ти - випадковий спостерігач. А найприємніше, що над головою в цей момент тільки чисте небо і ні крапельки дощу!
Далі - захід, сутінки, зоряна ніч. А ранок почнеться з крику чайок і виду на морюшко прямо з намету.
За календарем світанок запланований на 5:50, і потрібно вчасно прокинутись, щоб подивитися, як сонце вирине з-за обрію вже у води. Над морем - тонка рожева імла, яка через півгодини безслідно зникне під натиском спеки, але ти встиг! Ти побачив і навіть зробив кілька (багато!) фото. Слух та зір задоволені, і настав час тактильних відчуттів: ноги в пісок - і пробувати водичку. Напевно, тим, хто живе біля моря, ці відчуття набридають, хоча я особисто сумніваюся, що можна не отримати power-up від прохолодної морської піни з черепашками, що шелестять по шкірі.
О восьмій годині вже роверувати додому в Ізмаїл, але навіть за 20 годин встигаєш надивитися прекрасного, назасмагатись, накупатися і зняти тонну контенту (ну, куди ж без нього).
Особисто для мене така велопоїздка "на мінімалку" (з мінімумом фінансових витрат) - відмінний спосіб релаксу на вихідні. Для тих, кого драйвить природа, думаю, теж цілком підійде.
Дякую всім за те, що дочитали АЖ сюди, і приємних вам вихідних, повних веломандрівочних пригод біля моря у Приморському.
Подготовила Тамара БОБРОВСКАЯ
